1.

Напрями та течії 19-20

https://ivanna-site.in.ua/navchannya/vivchaemo-ukrajinsku-literaturu/
ukrajinska-literatura-9-klas/331-literaturni-techiji-napryamki-19-stolittya

2. Естетизм. Визначення Вайльда

Естети́зм — (з грецької «почуттєвий, здатний відчувати»)

Напрямок в мистецтві кінця 19 початку 20 століть, що виник в Англії, як реакція на
стриманий стиль вікторіанської доби. Основне філософське підгрунтя цього погляду
була ідея мистецтва заради мистецтва, яка сформувалася ще в античні часи.
Представники цього напрямку вивищували мистецтво навіть понад життям. Естетизм
був противагою реалізму. Теорію естетизму викладено в книжці Оскара
Уайльда «Задуми»(1891).

1) перебільшує творчу грань мистецтва, заперечує відбиття мистецтва у

дійсності;

2) підкреслює, що мистецтво не залежне від життя і вище за нього; бачить

завдання мистецтва не в копіюванні дійсності, а в створенні для нього
ідеальних зв'язків;

3) відводить найвище місце красі;

4) стає переконаним, що мистецтво байдуже до морального і аморального:

виховання добра не є його завданням;

5) заперечує будь-які соціальні та моральні цінності, що лежали в основі теорії

мистецтва;

6) митець - творець прекрасного;

7) він не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безпечні істини;

8) митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання митця призводять до

непрощенної манірності стилю;

9) найвищим критерієм для твору мистецтва є досконалість його форм. Ті, що в

прекрасному вбачають бридке, - люди зіпсовані. Це вада;

10) ті, що в прекрасному здатні побачити прекрасне, - люди культурні. На них є

надія. Але обранцями є ті, для кого прекрасне означає лише одне - Красу.

3. Проблематика та поетика твору Портрет…

https://studfile.net/preview/9371244/page:2/
 4-5. Фантастичний роман. Г. Уеллс
Рома́н фантасти́чний — роман, сюжет якого ґрунтується на фантастиці, тобто
уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу або прийнятому,
усталеному поняттю можливого.
Художній образ у фантастичному романі виходить за межі мімезису, твориться
шляхом моделювання письменником «нового» світу, котрий живе за своїми
законами й нормами, чи завдяки створенню автором двох паралельних світів —
дійсного та ірреального, фантастичного. Витоки цього жанру — у середньовічному
лицарському романі 14-15 ст., котрий, у свою чергу, сягав глибин міфотворчої
народнопоетичної свідомості.
Нерідко до фантастики вдаються при створенні реалістичного, філософського,
сатиричного та інших романів. Різновидом фантастичного роману є науково-
фантастичний.
В українській літературі 20 століття відновив свої традиції фантастичний химерний
роман, а також «умовно»-фантастистичний, химерно-гротескний.

http://um.co.ua/8/8-7/8-73245.html

6. Антиутопія в «Машині часу»

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD
%D0%B0_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83_(%D1%80%D0%BE
%D0%BC%D0%B0%D0%BD)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD
%D1%82%D0%B8%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BF
%D1%96%D1%8F#%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE
%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%BE%D0%B7%D0%BD
%D0%B0%D0%BA%D0%B8

7-8. Неоромантизм. Стівенсон – нотатки.

10-11. Кіплинг. Індійська тематика. Співець імпріалізму
https://zarlit.com/article/57.html
11-13. Г. Джеймс
https://cyberleninka.ru/article/n/psihologicheskaya-proza-genri-dzheymsa-i-
edit-uorton/viewer
https://litra.bobrodobro.ru/3205
https://www.livelib.ru/review/905818-zhenskij-portret-genri-dzhejms
14-15. Марк Твен – зі статтей та гумористичний тон
https://studfile.net/preview/5111213/
17-19.Голсуорсі

Голсуорсі був послідовним прихильником реалістічного мистецтва, вірів у его

сприятливий вплив на суспільство. Кращий твір Голсуорсі - Сага про Форсайтів -
правдива картина життя буржуазній Англии його родини. Голсуорсі глибоко хвілювали
соціальні протіріччя, характерні для буржуазного Суспільства. Він пише про
несправедлівість існуючого суспільного ладу, з великою любов'ю зображує людей
праці, у ряді своих творів звертається до тими класових протіріч. Але у своїй критиці
Голсуорсі ніколи не переходить питань комерційної торгівлі, він прагне довести, що
Класова боротьба приносити лиш шкоду. Письменник Сильний викривач ліцемірства та
егоїзму англійської буржуазії, як художник, правдиво показавши процес її Політичної и
моральної деградації в ЕПОХу імперіалізму.

Центральна тема творчості Голсуорсі - тема форсайтизма, тема власності. Зображення

світу власніків, Розкриття психології людини-власника, погляди и уявлення которого
обмежені рамками його класу, а вчінкі и Дії скуті загальнопрійнятімі у его середовіщі
нормами поведінки, Голсуорсі звертається протягом свого творчого шляху.

Для Голсуорсі справжнім Форсайтом є не лише той, хто носить це прізвище, але
кожен, кому властива власницька психологія і хто живе за законами світу власників.
Форсайта можна розпізнати за почуттям власності, за вміння оцінювати речі з боку.
Форсайт ніколи не витрачатиме енергію даремно, не висловлюватиме відкрито своїх
почуттів. Форсайти нікому й нічому не віддадуться повністю. Але вони полюбляють
демонструвати власну згуртованість, бо „в згуртованості їхня сила“. Більшість
Форсайтів - люди нудні, але разом з тим розсудливі“. Ніхто у їхній родині не бруднив
рук створенням чого-небудь, але вони прагнуть купити, захопити створене кимось
іншими. Це і породжує основний конфлікт роману „Власник“, що полягає в зіткненні
світу вроди та свободи, втіленої у Ірен і Босині та світу Форсайтів, що є в рабстві
власності.

Форсайтизм і мистецтво поняття несумісні. Серед Форсайтів є комерсанти, податківці,

стряпчі, юристи, купці, видавці, агенти з продажу земель, але у тому числі немає і не
може бути творців прекрасного. Вони виступають лише як „посередники“, що дістають
з мистецтва вигоду. Навіть молодий Джоліан, який порвав зі своєю сім’єю, і поєднує
роботу страхового агента з заняттями живописом, говорить про собе: „Не створив
нічого, що житиме! Мені випало бути дилетантом, я лише любив, але не творив“.

Щодо інших героїв роману, спілкування Джун зі світом мистецтва грунтується на її

філантропічній діяльності. Сомс поєднує своє зацікавлення живописом, здатність
захоплюватися полотнами Буше, Ватто, Тернера і Гойї з міркуваннями суто
комерційного характеру. „Його репутація колекціонера це не поросто естетична
примха, але здібність вгадувати ринкове майбутнє картини“. Звісно, його розуміння
картин не обмежується знанням їх ціни, та все ж і Сомс є „посередником“, „проміжною
ланкою між митцем і покупцем“. Він має здатність відчувати і сприймати красу, але як
справжній Форсайт прагне поневолити її, перетворивши у свою власність.

Форсайти, управляючи і володіючи майном, залишаються непричетними і до науки, і

до розвитку техніки, і до руху уперед до прогресу. Не випадково Сомс та інші
Форсайти спрямовують свої погляди не вперед, не назустріч майбутньому, а назад до
минулого. Їх лякають зміни у світі, і вони пишаються своєї непричетністю до „цієї
гарячкової експансії“.

Практицизм Форсайтів несумісний з героїзмом. Відверта іронія звучить у назві роману

„Сага про Форсайтів“. „Сага“ - це сказання про героїв, богатирів, які роблять подвиги.
Але як зазначає сам Голсуорсі, на сторінках його роману героїчного мало.

Хроніка сім ї Форсайтів, відносини багатьох тіток і вуйків, кузенів племінників, їх

дружин і дітей показана Голсуорсі дуже детально. Але у цій хроніці є свій центр,
навколо якого відбуваються головні події, - це життя Сомса, котре стало безкінечною
темою для розмов і пліток Форсайтів усіх поколінь, предметом обговорення на
„форсайтівській біржі“. Сомс належить до третього покоління сім ї, і мабуть, в
найбільшій мірі виражає його дух дух власності , що є характерним для всіх Форсайтів,
хоча вони не люблять в цьому признаватися. Їх спільне бажання постійно щось купити,
чи то нові компнії, будинки, картини, викликає у автора „Саги“ роздратувааня, якого
він не приховує. Але, окрім цього пафосу, пом якшеного іронією і тонким гумором
Голсуорсі, в романі є інша тема, можливо, навіть важливіша „набіги Краси і посягання
свободи на світ власників“, як формулює її сам автор. Ось чому, повний здорового
глузду, стриманий Сомс втрачає голову коли бачить юну красуню Ірен. Кожного разу
він робить їй пропозицію і нарешті добивається її згоди, обіцяючи відпустити якщо
шлюб виявиться невдалим. Привабливість і краса Ірен настільки незвичайні, що навіть
викликають підозри у обережних Форсайтів: Ірен має якусь силу, що може розрушити
їхній стабільний світ. І вони виявляються правими: Ірен закохується в архітектора
Босіні, котрий заради неї забуває про свою наречену, кузину Сомса. Тоді Ірен просить
Сомса відпустити її. Вона хоче піти до убогого, немаючи ні гроша. Дружина, яку Сомс,
незважаючи на своє кохання, розглядає як цінне придбання для колекції чи то дорогої
картини чи унікального фарвору, ставиться до неї як до своєї власності, раптом
проявляє самостійність, каже про свої бажання. Сомс як власник не уявляє собі, що у
дружини можуть бути свої погляди на життя, на речі довкола, своя воля.

Сомс найбільш повне й яскраве втілення форсайтизму. „Людина, просякнута усіма

забобонами і віруваннями свого класу“, - каже про нього Джоліан. Характерна
зовнішність Сомса обличчя, „у якому виступало підборіддя“, гострі, як в рисі, очі, його
костюм („важко уявити його з краваткою, що відхилилась від перпендикуляра на одну
восьму дюйма та з комірцем, що не сяє білизною“). Витонченість і „зарозуміла
витримка денді“ не тільки не приховують, але дивним чином підкреслюють його
схожість із бульдогом; впадає в очі його квадратна щелепа, специфічна лінія рота,
збільшуючи цю схожість.

Здібний і розумний від природи, Сомс спрямовує всю свою енергію на накопичення
капіталу. Заради цього він цурається державної служби, воліючи, як і його батько,
практику присяжного повіреного. Сомс підтримує лише ділові зв’язки; у нього немає
друзів, і він не відчуває потреби духовного спілкування ні з ким, окрім Ірен. Проте
дівчина завжди ухиляється від такого спілкування і залишається недоступною та
віддаленої. Власницьке начало гасить людину у Сомсі, заважає розкриттю кращих
якостей його особистості. Але він незмінно бездоганний у сфері своїх ділових
відносин. Його піддатлива жодним звабам професійна чесність полягає в природній
обережності і вродженій відразі до ризику.

На відміну від решти Форсайтів (Суізін, Тімоті, тітоньки Джулі і Естер), Сомс поєднує
у собі суперечливі риси. Привертає увагу його дивна настороженість у вираженні
замкнутості, туга в погляді, породжена незадоволенням його почуття до Ірен. Любов і
краса недоступні Сомсу, хоча він дуже прагне володіти ними. Факти і цифри, з яких
складалося життя Форсайтів, заважають зрозуміти, що любов і краса засновані на
свободі. У своїй передмові до „Саги“ Голсуорсі писав, що трагедія Сомса „дуже
проста, але непоправна трагедія людини, котру не люблять“. Навіть Флер недолюблює
Сомса оскільки він, на його думку, цього не заслуговує“. Страждання Сомса роблять
його прозірливим. Лише за мить „зрадив у собі Форсайта забув себе піднявся у чисті
висоти безкорисливості і непрактичності“. Це сталося тоді, коли він переконувався у
тому, що, пішовши з його будинку, Ірен не взяла з собою подаровані ним коштовності.
Читаючи залишену нею записку, Сомс розуміє, що вона страждає. Саме тоді людина
здобуває у ньому гору над власником, але тільки на мить. Наприкінці роману власник
вже знову готовий тріумфувати перемогу.

20. Феномен «нової драми». Ібсен «Дім, де розбиваються серця»

https://zarlit.com/item/202.html

https://dovidka.biz.ua/budinok-de-rozbivayutsya-sertsya/

21. Жанри О. Генрі + аналіз зі статті

22-23. Джек Лондон «Сила жінки», «Мартін Іден»

https://ukr.school-essay.ru/tvorchist-dzheka-londona/
https://ukr.school-essay.ru/istoriya-martina-idena-v-odnojmennomu-romani-dzheka-londona/

24. Новелістика Бірса

https://ua-referat.com/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB
%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B6%D0%B0%D0%BD
%D1%80%D1%83_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%88%D0%BD%D0%BE
%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D0%BF%D0%BE
%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%90%D0%93_
%D0%91%D1%96%D1%80%D1%81%D0%B0

25. Естетичні погляди Драйзера, проблематика «Американської трагедії»

https://knowledge.allbest.ru/literature/3c0b65625b2bc68b4d53b89421316c37_0.html

У своєму романі «Американська трагедія»(1925)Драйзер виводить середнього

американського юнака Грифитса, малоосвіченого, легковажного, слабовільного. Сутність
трагедії Грифитса, що кінчає своє життя на електричному стільці, -- його соціальна
непристосованість до навколишньої дійсності, що сполучається із прагненням висунутися,
зайняти надзвичайний стан, увійти в буржуазні кола. Грифитс -- жертва американського
псевдодемократизма. Як і у всіх своїх романах, Драйзер в «Американській трагедії» дає
широку картину вдач і побуту зображуваної їм середовища. Роман уважається одним із
самих успішних добутків письменника. Відразу після виходу він одержав гарні
відкликання критики. В 1930 году кіностудія Paramaunt Pictures замовляє сценарій
радянському режисерові Сергею Эйзенштейну. Однак через місяць контракт виявляється
розірваним -- сценарій не влаштовує студію. Крім того, організація Hollywood Technical
Director's Institute починає критикові режисера зі СРСР. В 1931 году Драйзер подав у суд на
студію. За словами письменника, у фільмі режисера Йозефа фон Штернберга був
перекручений зміст його книги.
Драйзер -- художник-художник-натуралист.Він будує свої добутки на колосальному
матеріалі спостережень і досвіду. Його мистецтво -- це мистецтво точного до
скрупульозності зображення, мистецтво фактів і речей. Драйзер передає побут у всіх його
навіть дрібних подробицях, він уводить документи, іноді майже цілком узяті з дійсності
(листа Грейс Браун в «Американській трагедії» приводяться майже цілком), цитує пресу,
докладно пояснює біржові спекуляції своїх героїв, уважно простежує розвиток їхніх
ділових підприємств і т.д. Американські критики неодноразово обвинувачували Драйзер у
відсутності стилю, не розуміючи особою природи його натуралістичного стилю.

26. Загальні риси модернізму 20 ст

https://studfile.net/preview/5458212/

27. Риси експресіонізму в творчості Кафки

https://kafka4.webnode.ru/l/ekspresionizm-u-tvorchosti-kafki/

https://www.stud24.ru/literature/svitoglyadnotematichne-navantazhennya-noveli-franca-
kafki/151741-443989-page2.html

28. –

29. Втрачене покоління - статті