Наступний період у розвитку Давньої Індії – IV-II ст. до н.е.

, означений розбудовою
доріг і міст. У цей час на території Індії утворилася держава Маур'їв, заснована Чандрагуптою
Маур'я. Чандрагупта створив сильну централізовану державу зі столицею в Паталіпутрі, яка
була оточена дерев'яною стіною з 64 воротами і 570 вежами. Паталіпутра була найбільшим і
найбагатшим містом. Паталіпутра охоплювала територію площею 16 квадратних кілометрів.
Це був центр культури і ремесла а також знаменитий центр освіти і образотворчих мистецтв.
За свідченням грецького історика Мегасфена, у Паталіпутрі не існувало рабства, дороги
утримувались у гарному стані, а двір Чандрагупти вражав блиском і розкішшю. На території
цієї імперії зростали «дерева, від яких отримували мед і вовну», — цукровий очерет і бавовна.
Місто, де мешкали військові, ремісники, селяни, філософи, було одним із найкрасивіших міст
Індії. Ближче до V-VI ст. місто поступово прийшло у занепад і зараз від нього залигилися
лише руїни.
У VI ст. до н.е. виникає буддизм, а у III ст. до н.е. цар Ашока, третій імператор держави
Маур'їв, проголосив його державною релігією. У зв'язку із цим виникають нові типи
кам'яних споруд.
Одним з головних видів буддійських культових пам'яток були ступи. Стародавні ступи
– це складені з цегли і каменю напівсферичні споруди, позбавлені внутрішнього простору. На
верхівку ступи ставиться "будинок бога" або реліквія з дорогого металу. Вони символізували
могилу Будди і будувалися в місцях, пов'язаних із легендами про Будду.
Перша в історії ступа була побудована у ІІІ ст. до н.е. за наказом царя Ашоки у селищі
Санчі. зведена для наочності дії дхарми (сукупність встановлених норм і правил), яка таким
чином послужила прообразом всіх наступних ступ. Ядро ступи складене з цегли, що
підноситься над останками Будди. Ступа завершується архітектурною деталлю у формі
парасольки, що символізує високе покликання честі і захисту священних останків. Огорожа
Ступи має багатий скульптурний декор — на барельєфах зображені фігури не лише тодішніх
індійців, а й люди в грецьких шатах.

Ступа в Санчі

Інша монументальна культова споруда це – кам'яний стовп, який закінчувався

капітеллю зі скульптурою. На стовпі вишкрябувалися знаки, що відображають основні
поняття буддизму. Верх стовпа прикрашався капітеллю форми лотоса зі скульптурами, що
символізували святих тварин. Їх призначення – прославляти державу і поширювати ідеї
буддизму. Вони мають назву колони Ашоки, тому що саме ц ей правитель ставив їх у
ключових центрах своєї держави.
 Колони встановлювалися в людних місцях, поруч з кожним монументом стояв
служитель, який роз'яснював зміст напису неписьменному населенню. До нашого часу
дійшли фрагменти лише 19 колон і шести скульптурних груп.
Краще інших наверш збереглася так звана левова капітель в Сарнатху. Її стилізоване
зображення було оголошене в 1950 році національною емблемою Індії. Капітель заввишки
2,15 метри разом із основою. Сама капітель – у вигляді квітки лотоса, перевернутого вниз
пелюстками. На круглій основі рельєфи символічних тварин чергуються із зображенням
колеса. Увінчують капітель чотири лева, які стоять спина у спину. Леви символізують як
правління Ашоки, так і його спорідненість із Буддою. Ця капітель прикрашала колону,
поставлену Ашокою між 250 і 232 рр. до н.е. в Санатху. Там, за переказами, Будда,
перебуваючи в «Оленячому парку», виголосив свою першу проповідь і набув послідовників
вчення, названого «Законом Будди».

Левина капітель

У І ст. до н.е. створювалися перші підземні монастирі. Це– вириті в підземеллях великі
зали з колонами, прикрашені круглою скульптурою.
Одним з найбільших архітектурних буддійських ансамблів Індії є Аджанта. Являє
собою скелю у вигляді підкови з 29 печерами. Вони підрозділяються на два основних типи –
чайтья (молитовні зали, видовжені в плані, з двома рядами стовпів) і віхара (келії). Настінний
розпис печер всесвітньо відомий. Живопис, що зберігся у фрагментах, – ілюстрації до
буддійських легенд і міфів.
Храми висікалися у скелях протягом тривалого часу – з I століття до н. е. по VII
століття н. е. Справжній розквіт живопису падає на період V-VI століть.

Загальний вигляд храмового комплексу Чайтья

 Віхара

Словник
Капітель – верхня частина колони.
Келія – спеціальна кімната, чи будинок, в якому мешкають ченці в монастирі.