ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ.

План теми:
1. Фізіологічна роль гормонів, принципи застосування гормональних препаратів.
2. Препарати гормонів гіпофізу, значення, застосування.
3. Засоби, що застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
4. Протидіабетичні засоби.
5. Препарати гормонів надниркових залоз.
6. Препарати статевих гормонів. Контрацептивні засоби.

ГОРМОНИ — біологічно активні речовини специфічної дії, що секретуються

ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров.
Фізіологічна роль гормонів у тому, щоб у взаємодії з нервовою системою
регулювати обмін речовин, процеси росту та статевого розвитку, адаптації до
навколишнього середовища тощо.
Ендокринна та нервова системи пов”язані між собою в гіпоталамусі. Він містить
нейросекреторні клітини, при стимуляції яких у кров надходить відповідний
пептидний гормон, який в свою чергу, пригнічує або активує секрецію гормонів
гіпофізу.
Недостатня секреція гормонів — гіпофункція залоз.
Надмірна секреція — гіперфункція.
Гормональну терапію застосовують з метою заміщення нестачі гормонів і
лікування гіпофункції, при порушенні обмінних процесів, при інфекційних та
алергічних хворобах.
Тривале використання гормонів знижує секреторну активність відповідної
залози і може спричинити її атрофію. Раптове переривання гормонотерапії може
призвести до синдрому відміни, що проявляється гормональною недостатністю.
Тому наприкінці лікування необхідно поступово знижувати дозу, щоб запобігти
цьому ускладненню.
При хворобах, пов”язаних з гіперфункцією, використовують антагоністи або
інгибітори гормонів.
Препарати гормонів гіпофіза

Препарати передньої частки (аденогіпофіза)

Кортикотропін (АКТГ) — збільшує синтез гормонів кори наднирників, виявляє
протиалергійну, протизапальну та імунодепресивну дію.
Застосовується при лікування алергічних, запальних захворювань, ревматизму,
поліартритів, для профілактики “синдрому відміни”.
Соматотропін СТГ) — стимулює ріст кісток, збільшує масу тіла.
Застосовується для лікування гіпофізарного нанізму (карликовості).
Тиротропін (ТТГ) — збільшує секрецію гормонів та поглинання йоду
щитоподібною залозою.
Застосовується при гіпотіреозі, для дифдіагностики мікседеми.
Гонадотропін менопаузний (ФСГ+ЛГ) — сприяє розвитку яєчників, дозріванню
фолікулів, збільшує сперматогенез.
Застосовується для лікування безпліддя у жінок та чоловіків.
Гонадотропін хоріонічний ( ЛГ) — стимулює продукцію прогестерону, перехід
фолікулів у жовте тіло, збільшує синтез тестостерону.
Застосовується при статевому інфантилізмі, порушеннях менструального циклу,
крипторхізмі.
Лактин — посилює лактацію в післяпологовому періоді, сприяє накопиченню
жирових відкладень. При гіпогалактії.

Препарати середної частки гіпофізу.

Інтермедин — стимулює паличок та колбочок сітківки ока, покращує адаптацію
ока до темряви, підвищує гостроту зору.
Застосовується при лікуванні дегенеративних змін сітківки ока.

Препарати задної частки гіпофізу.

Окситоцин — стимулює скоротливу діяльність матки, розвиток молочних залоз,
секрецію молока перед пологами.
Застосовується при слабкій пологовій діяльності, гіпотонічних маткових
кровотечах.
Вазопресін — підвищує реабсорбцію води в нирках, затримує рідину та йони в
організмі, підвищує АТ (антидіуретичний гормон).

Препарати гормонів щитоподібної залози та антитиреоїдні засоби.

Гормони ЩЗ (тироксин, трийодтиронін) стимулюють процеси росту, основний
обмін, збільшують потребу тканин у кисні, активізують діяльність симпатичного
відділу НС.
Порушення функції ЩЗ може відбуватись за типом гіпо- або гіпертиреозу.
Гіпотиреоз (мікседема, кретинізм, ендемічний зоб) — зниження активності ЩЗ
та продукції її гормонів.
При цьому стані призначають тиреоїдні гормони як засоби замісної терапії.
Препарати:
1. Монокомпонентні ( тиреоїдин, левотироксин, ліотиронін).
2. Комбіновані ( тиреокомб, новотирал, тиреотом).
Гіпертиреоз (базедова хвороба) — надлишкова продукція гормонів ЩЗ.
Призначають антитиреоїдні засоби (антагоністи гормонів ЩЗ): тіамазол
(мерказоліл), мікройод, йод-актив.
Гормони підшлункової залози. Препарати інсуліну.
В ендокринній частині підшлункової залози знаходяться острівці Лангерганса,
що складаються з альфа- та бета-клітин, секретуючих глюкагон та інсулін.
Інсулін має гіпоглікемічну дію, сприяє засвоєнню глюкози тканинами, глюкагон
має гіперглікемічну дію і є антагоністом інсуліну. Специфічним стимулятором
секреції інсуліну є глюкоза.
В разі абсолютного чи відносного дефіциту інсуліну або внаслідок його швидкої
інактивації ферментами розвивається цукровий діабет.
ЦД — ендокринно-обмінне захворювання, що характеризується порушенням
всіх видів обміну речовин, особливо вуглеводного. При цьому спостерігається
наростання рівня глюкози в крові (гіперглікемія) та виділення її з сечею
(глюкозурія).
Існує 2 типи ЦД :
1. Інсулін-залежний (юнацький)
2. Інсулін-незалежний (дорослий).
Відповідно поділяються препарати:
1. Інсуліни.
2. Пероральні протидіабетичні засоби.
Інсулін взаємодіє з інсуліновими рецепторами мембран клітин (жирова тканина,
м”язи, печінка) і утворює комплекс, який проникає всередину клітини, де і
відбувається вивільнення інсуліну.
Інсуліни – це гормональні препарати або їх аналоги, які застосовують для
лікування хворих з І типом ЦД. Дозуються в ОД. Вводять паренетерально. Доза
залежить від тяжкості хвороби, стану хворого та рівня цукру в сечі за добу.

Класифікація інсулінів:
1. Короткої дії (4-8 год).
2. Середньої дії (12-20 год).
3. Тривалої дії (24-36 год).
В разі несвоєчасного введення інсуліну, неправильного дозування, при грубому
порушенні дієти, зловживанні алкоголем, фізичній або психічній травмі може
розвинутись гіперглікемічна кома, яка характеризується тим, що рівень цукру
крові збільшується (20 ммоль/л та вище), а дефіцит інсуліну наростає. Це
призводить до розвитку непритомного стану, дихання стає рідким та шумним,
знижується АТ, запах ацетона з рота, зневоднення організму.
Допомога: введення інсуліну короткої дії в/в. Найчастіше за наступною схемою
– 1 мл (40 ОД) розчиняють в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводять зі
швидкістю 30-35 крапель на хвилину. Оптимальна швидкість зниження глікемії
– 3-6 ммоль/л/год. Після досягнення рівня 11 ммоль/л переходять на п/ш
введення інсуліну під контролем рівня глюкози в крові хворого.
Також вводять р-н неогемодезу до 400 мл на добу, в разі значного зниження АТ
в/м мезатон 1% 1 мл, п/ш кордіамін 25% 2 мл та кофеїн 20% 2 мл.
В разі передозування інсуліну або цукрознижуючих препаратів, значного
фізичного навантаження, недостатнього надходження вуглеводів з іжею вміст
цукру в крові може різко знизитись і виникає гіпоглікемічний стан. При цьому
відбувається запаморочення, сильне відчуття голоду, психомоторне збудження,
галюцінації, тахікардія, при подальшому зниження цукру в крові (до 2 ммоль/л)
виникають судоми та втрата свідомості, розвивається гіпоглікемічна кома.
Шкіра волога, дихання поверхневе, міоз, АТ знижений, реакція на світло
відсутня.
Допомога: при збереженій свідомості солодке пиття, декілька цукерок або
шматочків цукру, або білого хліба.
При втраті свідомості: в/в 40 мл 40% р-ну глюкози, якщо свідомість не
відновилася, переходять на в/в краплинне введення 5% р-ну глюкози. При
недостатності цих заходів вводять адреналін п/ш, преднізолон, глюкагон. Для
профілактики набряку мозку в\в струминно фуросемід, при значному зниженні
АТ мезатон 1% 1 мл, кордіамін 25% 2 мл.
 Пероральні гіпоглікемічні препарати.
Це синтетичні препарати для застосування всередину при ІІ типі ЦД.
Стимулюють утворення інсуліну, підвищують чутливість тканин до нього та
ступінь його зв»язування з клітинами-мішенями.
Препарати: метформін, буформін, толбутамід, глібенкламід, гліквідон,
глюкобай.
Побічна дія: гіпоглікемія, алергійні реакції, диспепсія, холестаз.

Препарати кори надниркових залоз.

Глюкокортикоїди (ГКС) – гормони кіркової речовини наднирників, які мають
вплив на всі види обміну речовин.
Основні ефекти:
 Протизапальний
 Протишоковий
 Протиалергійний
 Імунодепресивний
 Антитоксичний.
Білковий обмін: підвищення розпаду білків, пригнічення їх синтезу.
Вуглеводний обмін: зниження надходження глюкози в клітини, гіперглікемія.
Ліпідний обмін: стимуляція синтезу ліпідів із глюкози, відкладення жиру на
верхній частині тулуба.
Показання: захворювання шкіри, сполучної тканини, бронхіальна астма, важкі
алергійні реакції, шокові та колаптоїдні стани, набряк мозку, набряк легень,
трансплантація органів.
Побічні дії: затримка води, підвищення АТ, шлункові виразки та кровотечі,
психічні розлади, «стероїдний діабет», остеопороз, збільшення маси тіла,
підвищення згортання крові, «синдром відміни».
Протипоказання: важка АГ, ЦД, ВХШ, остеопороз, психічні захворювання,
тромбози, хвороба Іценко-Кушинга, вагітність.
Препарати: преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон, метилпреднізолон,
тиамцинолон, флуметазон, клобетазол, пульмікорт, бекломет, інгакорт.
Препарати чоловічих статевих гормонів (андрогени).
Андрогени – препарати, що містять гормони чоловічих статевих залоз або їх
синтетичні аналоги.
Ефекти: стимуляція розвитку статевих органів та вторинних статевих ознак,
забезпечення репродуктивної функції, регуляція сперматогенезу, лібідо та
потенції.
Препарати: тестостерон, метилтестостерон.
Показання: безпліддя, інфантилізм, імпотенція, злоякісні пухлини молочних
залоз та яєчників у жінок віком до 60 років.
Побічна дія: набряки, підвищення АТ, гепатотксичність, маскулінізація (у
жінок).
Протипоказання: АГ, рак передміхурової залози, ниркова та печінкова
недостатність.

Препарати жіночих статевих гормонів.

Естрогени.
Естрогени – препарати, що містять гормони яєчників або їх синтетичні аналоги.
Ефекти: стимуляція розвитку статевих органів та вторинних статевих ознак,
проліферація ендометрія в І половині менструального циклу, підвищення
скоротливості і тонуса матки.
Препарати: естрон, естрадіол, синестрол, сигетин.
Показання: недостатня функція яєчників (дисменорея, клімакс, безпліддя),
статевий інфантілізм.
Побічна дія: пухлини матки та молочних залоз, маткові кровотечі, набряки,
підвищення АТ.
Протипоказання: пухлини матки та яєчників, маткові кровотечі, вагітність,
лактація, важкі форми АГ.
Гестагени.
Гестагени – препарати, що містять гормони жовтого тіла та плаценти або їх
синтетичні аналоги.
Ефекти: стимуляція секреторної фази ендометрія в ІІ половині менструального
циклу, підготовка ендометрія до імплантації яйцеклітини, зменшення
скоротливості матки.
Препарати: прогестерон, дуфастон, турінал, утрожестан.
Показання: загроза передчасних пологів, порушення менструального циклу,
безпліддя, пероральна контрацепція.
Побічна дія: підвищення АТ, набряки, гірсутизм, збільшення маси тіла,
зниження лібідо.
Протипоказання: АГ, маткові кровотечі, рак молочних залоз та статевих
органів.
 Тема: “Вітамінні препарати”
План
1. Вітаміни та їх значення.
2. Препарати жиророзчинних вітамінів.
3. Препарати водорозчинних вітамінів.
4. Полівітамінні препарати.
Вітаміни – група органічних речовин різного хімічного походження, що
проявляють біологічну активність в дуже малих кількостях та необхідні
для забезпечення життєвих функцій.
Шляхи отримання вітамінів:
1. Надходження з іжею.
2. Синтез в організмі людини.
Внаслідок недостатнього надходження в організм вітамінів розвивається гіпо-
або авітаміноз (зменшення кількості або повна відсутність одного чи декількох
вітамінів). Симптоми цих захворювань є специфічними і залежать від того, в
яких видах обміну бере участь даний вітамін.
Гіповітаміноз може бути первинним (недостатнє надходження вітамінів з їжею)
або вторинним (в основі лежать ендогенні фактори або підвищена потреба
організму в вітамінах під час вагітності, лактації, в період росту, при
інфекційних захворюваннях).
Препарати жиророзчинних вітамінів.
Ретинол (вітамін А).
Джерела отримання: морква, шпинат, перець, томати, абрикоси, зелена цибуля.
Фізіологічна роль: сприяє росту організму, формуванню скелета, регулює стан
епітелію, забезпечує нормальний стан зору, посилює імунний захист, процеси
регенерації та трофічні процеси в шкірі, має антиоксидантні властивості.
Гіповітаміноз: ороговіння епітелію (гіперкератоз), гіперплазія хрящової та
кісткової тканини, сухість шкіри, порушення сутінкового зору (гемералопія).
Показання: захворювання шкіри (екзема, виразки, опіки, тріщини,
відмороження), очей (кератити, гемералопія), гіперфункція щитоподібної залози.
Побічні ефекти: гіпервітаміноз (головний біль, запаморочення, нудота, біль в
кістках, остеомаляція).
Вітаміни групи D (ергокальциферол D2, холекальциферол D3).
Джерела отримання: утворюється в шкірі під дією сонячних променів із
провітамінів, що надходять в готовому виді з рослин. На цей процес впливають:
вік, довжина світових хвиль, пігментація шкіри, рівень забрудненості атмосфери.
Міститься в яєчному жовтку, рибячому жирі, печінці тріски, ікрі, морській рибі.
Фізіологічна роль: ріст та функціонування кісткової тканини, регуляція обміну
Са та Р, захищає від розвитку шкірних та онкологічних захворювань, хвороб
ССС.
Гіповітаміноз: рахіт (у дітей).
Показання: профілактика та лікування рахіту, переломів, остеопорозу
захворювань шкіри.
Побічні ефекти: гіпервітаміноз (сонливість, апатія, розлади травлення,
підвищення АТ, кальцифікація паренхіматозних органів).
Токоферол (вітамін Е).
Джерела отримання: рослинні олії, бобові, обліпиха, зелені частини рослин,
яєчний жовток.
Фізіологічна роль: регулює репродуктивну функцію, сприяє дозріванню
яйцеклітин та процесу сперматогенезу, нормалізує білково-ліпідний обмін,
покращує трофічні процеси в міокарді, має антиоксидантні властивості.
Гіповітаміноз: розлади менструального циклу, безплідність, міодистрофія,
дегенеративні зміни в нервовій системі.
Показання: для збереження вагітності при загрозі переривання, для лікування
безплідності, при токсикозах вагітних, дисменореї, при лікуванні захворювань
ССС, печінки, шкіри, системи крові.
Побічні ефекти: при перевищенні дози порушення функції печінки.
Філохінони (вітаміни групи К).
Джерела отримання: зелені листові овочі, зелені частини рослин. Вітамін К2
частково синтезується мікрофлорою кишечника.
Фізіологічна роль: участь в процесі згортанні крові, стимуляція синтезу факторів
згортання в печінці.
Гіповітаміноз: геморагічний синдром, гіпопротромбінемія.
Показання: лікування всіх видів хронічних кровотеч, підготовка хворого до
оперативних втручань.
Побічні ефекти: тромбоемболія.
Препарати водорозчинних вітамінів
Тіамін (В1)
Джерела отримання: пивні дріжджі, свинина, пророщена пшениця, горіхи,
бобові.
Фізіологічна роль: входить до складу ферментних систем, що регулюють
вуглеводний обмін, проведення нервових імпульсів, покращує скоротливу
активність міокарда.
Гіповітаміноз: втомлюваність, слабкість, парестезія, порушення пам»яті. При
авітамінозі розвивається хвороба бері-бері (блювання, судоми, неврити,
порушення роботи серця).
Показання: захворювання нервової системи, виразка шлунка, цукровий діабет,
хвороби ССС.
Побічні ефекти: алергійні реакції, безсоння, судоми, нервове збудження.
Рибофлавін (В2)
Джерела отримання: паростки пшениці, бобові, капуста броколі, печінка, сир,
яєчний жовток.
Фізіологічна роль: бере участь в окисно-відновних реакціях, підвищує стійкість
організму до гіпоксії, активує тканинне дихання, покращує функцію зору та
регенерацію тканин.
Гіповітаміноз: атрофія сосочків язика, погіршення сутінкового зору («куряча
сліпота»), світлобоязнь, тріщини в куточках рота.
Показання: лікування захворювань очей, при виразках на шкірі, опіках, при
променевій хворобі, інфекційних захворюваннях.
Побічні ефекти: практично відсутні.
Пантотенова кислота (В5)
Джерела отримання: дріжджі, бобові, гриби, рис, м»ясні субпродукти, печінка.
Фізіологічна роль: активує функцію наднирників, покращує передачу нервових
імпульсів та живлення шкіри.
Гіповітаміноз: погіршення стану нігтів, шкіри, волосся.
Показання: неврити, невралгії, алергійні захворювання.
Побічні ефекти: розлади травлення.
Піридоксин (В6)
Джерела отримання: паростки пшениці, зелені листові овочі, м»ясо, печінка,
молоко, риба, яйця.
Фізіологічна роль: регулює обмін амінокислот та білків, покращує роботу серця
та його живлення, підтримує нормальний стан нервової системи, стимулює
процеси кровотворення, секрецію жовчі та антитоксичну функцію печінки.
Показання: токсикоз вагітних, серцева недостатність, нервові захворювання,
анемія, променева хвороба, гепатити.
Побічна ефекти: алергійні реакції.
Кислота фолієва (В9 або Вс)
Джерела отримання: горіхи, зелені листові овочі, бобові, банани, апельсини,
м»ясні субпродукти, яйця.
Фізіологічна роль: забезпечує процеси кровотворення, бере участь у
формуванні нервової системи у плода.
Гіповітаміноз: порушення процесів кровотворення, макроцитарна анемія.
Показання: анемії, променева хвороба.
Побічні ефекти: алергійні реакції.
Цианокобаламін (В12)
Джерела отримання: дріжджі, морські водорості, печінка, ікра, яйця, сир, молоко,
риба, м»ясо.
Фізіологічна роль: регулює дозрівання еритроцитів, стимулює процеси
регенерації, росту, утворення епітелію, бере участь в регуляції функцій нервової
системи.
Гіповітаміноз: мегалобластична анемія.
Показання: анемія, захворювання нервової системи, печінки, променева хвороба,
інфекційні хвороби.
Побічні ефекти: тахикардія, нервове збудження, алергійні реакції.
Кальцію пангамат (В15)
Джерела отримання: дріжджі, яйця, молоко, печінка, бобові, рис, зелені овочі.
Фізіологічна роль: активація жирового обміну, покращення засвоєння кисню,
антигіпоксична та антидистрофічна дія.
Показання: ІХС, атеросклероз, дистрофія міокарда, захворювання печінки,
алкоголізм.
Побічні ефекти: алергійні реакції.
Кислота аскорбінова (С)
Джерела отримання: фрукти (ківі, лимони, апельсини, смородина, яблука,
обліпиха) овочі (перець, капуста, картопля).
Фізіологічна роль: стимулює синтез антитіл та інтерферону, неспецифічну
захисну функцію організму, імунну відповідь, знижує проникність судинної
стінки, підвищує регенерацію тканин, покращує всмоктування заліза, активує
білковий та вуглеводний обмін, має антиоксидантну дію.
Показання: кровотечі, отруєння, променева хвороба, захворювання ССС та
органів дихання, печінки, профілактика вірусних інфекцій.
Побічні ефекти: у високих дозах підвищення згортання крові, ураження слизової
оболонки шлунка та підшлункової залози.
Рутин (Р)
Джерела отримання: зелені овочі, фрукти, горобина, горіхи, висівки.
Фізіологічна роль: знижує проникність судин, підвищує стійкість організму до
гіпоксії.
Показання: кровотечі, алергійні реакції, променева хвороба, запальні процеси.
Кислота нікотинова (РР)
Джерела отримання: зелені овочі, горіхи, дріжджі, м’ясо, печінка, сир, молоко,
риба.
Фізіологічна роль: забезпечує клітинне дихання та інші обмінні процеси,
покращує антитоксичну функцію печінки, розширює судини та знижує АТ,
покращує процеси обміну в міокарді та судинну мікроциркуляцію.
Гіповітаміноз: пелагра (погіршення пам’яті, дерматити, розлади шлунку).
Показання: захворювання печінки, атеросклероз, спазми судин, виразка шлунку.
Побічні ефекти: запаморочення, свербіж, відчуття жару, почервоніння обличчя
та тулуба. В разі швидкого введення можливий колапс.

Полівітамінні препарати
Полівітамінні препарати це засоби, що містять збалансовані комбінації
вітамінів і застосовуються для профілактики гіповітамінозів під час збільшення
потреби організму у вітамінах (вагітність та годування груддю, дитячий та
підлітковий вік, інфекційні хвороби, стреси, активні заняття спортом,
одноманітне харчування тощо). Можуть містити в своєму складі окрім вітамінів
і мікро- та макроелементи (Mg, Fe, Ca, Cu, Mn, Zn).
Препарати: Макровіт, Елевіт, Аевіт, Теравіт, Компливіт, Супрадин, Тріовіт,
Вітрум, Юнікап, Нейровітан, Вітаксон, Гексавіт.
 ТЕМА:
Принципи лікування гострих медикаментозних отруєнь.
План.
1. Екстренна детоксикація.
2. Специфічна антидотна терапія.
3. Патогенетична (симптоматична) терапія.
Якщо отрута потрапила через дихальні шляхи, необхідно винести або вивести
потерпілого на свіже повітря, зняти верхній одяг. При потраплянні отрути на
шкіру або слизові оболонки, промити їх значною кількістю проточної води.
При надходженні отрути ін’єкційно (п/ш або в/м), потрібно обмежити її
всмоктування в кров (покласти міхур з льодом, зробити новокаїнову блокаду (
0,1% розчин адреналіну з 0,5% розчином новокаїну).
Запобігання всмоктування отрути в кров.
Промивання шлунку за допомогою зонда.
Якщо невідомо яка отруйна сполука потрапила в організм, шлунок промивають
0,01-0,05% розчином калію перманганату або 0,5-2% розчином таніну.
Якщо речовина, яка викликала отруєння, відома, необхідно застосувати антидот
з метою проведення хімічної інактивації отрути в шлунку, а саме:
- при отруєнні морфіном – промивання калію перманганатом для окислення
морфіну;
- при отруєнні нітратом срібла – промивання гіпертонічним розчином натрію
хлориду;
- при отруєнні кислотами – магнію оксид всередину;
- при отруєнні основами - промивання 1% розчином лимонної або оцтової
кислоти;
- при отруєнні фосфором – промивання розчином купруму сульфату;
- при отруєнні важкими металами – вживання молока або яєчних білків.
Введення адсорбентів (активоване вугілля, 20-30 г на склянку води).
Введення сольових проносних для припинення всмоктування отрути з
кишечника (магнію сульфат, натрію сульфат 20-30 г на дві склянки води). Їх не
застосовують в разі отруєнь кислотами або основами.
Введення блювотних препаратів можливе, якщо хворий знаходиться в
свідомості.
Виведення отрути з організму після всмоктування в кров.
Форсований діурез – застосовують для прискорення виведення отрути через
нирки
(1 л ізотонічного розчину натрію хлориду або глюкози разом з діуретиком
швидкої дії – фуросемідом або лазиксом);
Метод гемосорбції – очищення крові за допомогою перфузії через спеціальний
детоксикатор із сорбційними колонками;
Гемодіаліз – очищення крові від отрути за допомогою апарату «штучна нирка»;
Перітонеальний діаліз – очищення через очеревину;
Замінне переливання крові – переливання до 3 л донорської крові такої ж групи
як у потерпілого, видаливши попередньо частину крові, що містить отруйні
речовини.
Специфічна антидотна терапія.
Антидот – речовина, яка знешкоджує отруту шляхом хімічної реакції та сприяє
її виведенню з організму.
Види антидотів:
1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрути, забезпечують її зв’язування
та виведення з організму:
- неспецифічні антидоти контактної дії – активоване вугілля, карболен,
ентеросгель;
- специфічні хімічні антидоти (див.таблицю).
2. Антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрути:
- глюкоза, унітіол, метиленовий синій, натрію тіосульфат (див.таблицю).
3. Функціональні антагоністи - виявляють дію протилежну отруті:
- бемегрид, протамін сульфат, прозерин, налорфін, налоксон, атропін сульфат,
антикоагулянти непрямої дії (див.таблицю).
Патогенетична (симптоматична) терапія.
- Пригнічення дихання легкого та середнього ступеня та пригніченні серцевої
діяльності – аналептики (кофеїн, кордіамін, етимізол, сульфокамфокаїн,
камфора).
- Гостра серцева недостатність – кардіотоніки (корглікон, строфантин).
Зниження АТ, колапс – пресорні засоби (мезатон, дофамін, адреналін,
норадреналін).
- Бронхоспазм – бронхолітики (еуфілін, салбутамол, ізадрин, адреналін,
атропін, беротек, орципреналін).
- Шок – протишокові засоби (адреналін, норадреналін, ефедрин); ГКС –
(преднізолон, дексаметазон); - антигістамінні препарати (дімедрол, супрастин,
тавегіл);
плазмозамінніки та сольові розчини (дісоль, трисоль, ацесоль, гемодез –Н,
реополіглюкін).
- Спастичний біль – спазмолітики (но-шпа, платифілін, атропін, папаверин,
метацин, промедол, омнопон).
- Виражений больовий симптом – аналгетики (морфін, промедол, омнопон,
трамадол).
Антидоти та функціональні антагоністи отрут
Препарат Фармакодинаміка Застосування
Вугілля активоване, Зменшення всмоктування Харчові токсикоінфекції,
поліфепан, отрути в ШКТ отруєння пероральним
ентеросгель шляхом
Унітіол Звязування з тіоловими Отруєння солями важких
отрутами металів, СГ, сполуками
арсену
Діпіроксим, Відновлення активності Отруєння ФОС,
ізонітрозин, алоксим холінестерази антихолінестеразними
засобами
Атропіну сульфат Усунення надмірного Отруєння
збудження холіноміметиками,
парасимпатичної анихолінестеразними
інервації засобами
Бемегрид, кордіамін, Стимуляція дихання та Отруєння засобами, що
кофеїн, етимізол роботи серця пригнічують ЦНС
Метиленовий синій В малих дозах відновлює Отруєння цианідами,
метгемоглобін у нітратами, СО
гемоглобін
Спирт етиловий Уповільнює утворення Отруєння метанолом
метгемоглобіну
Налорфін, налоксон Усунення ефектів Отруєння наркотичними
наркотичних аналгетиків аналгетиками-опіатами,
алкогольна кома
Протамін сульфат Підвищення згортання Передозування гепарину
крові
Вікасол Підвищення згортання Передозування
крові антикоагулянтів непрямої
дії
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЗАЛІКУ

1. Визначення фармакології як науки та зв’язок її з іншими дисциплінами. Коротка історія

розвитку фармакології.
2. Джерела отримання лікарських речовин. Шляхи пошуку нових ліків та їх клінічні
випробування.
3. Лікарські речовини, лікарські форми, їх класифікація. Лікарські препарати.
4. Рецепт, його значення. Загальні правила виписування рецептів. Форми рецептурних
бланків і правила оформлення за ними рецептів згідно з чинним наказом.
5. “Державна фармакопея України”, її зміст і значення. Основні відомості про аптеку, її
завдання. Правила зберігання та відпуску ліків.
6. Тверді форми ліків і правила виписування рецептів на порошки, капсули, драже,
таблетки (приклади).
7. Рідкі форми ліків і правила виписування рецептів на розчини, настої, відвари, слизи,
настойки, екстракти, новогаленові препарати, мікстури (приклади).
8. М’які форми ліків: мазі, пасти, супозиторії, лініменти (приклади).
9. Форми ліків для ін’єкцій. Способи стерилізації, правила виписування рецептів
(приклади).
10. Шляхи введення ліків в організм.
11. Розподіл та біотрансформація ліків в організмі. Шляхи виведення ліків.
12. Види дії лікарських речовин: місцева, резорбтивна, рефлекторна, основна і побічна,
пряма і непряма.
13. Умови, що впливають на дію ліків в організмі: хімічна будова, фізико-хімічні
властивості, доза ліків, вік, маса тіла, індивідуальна чутливість організму.
14. Зміна дії медикаментозних речовин у разі повторних уведень, кумуляція, звикання,
тахіфілаксія, лікарська залежність, сенсибілізація.
15. Комбінована дія лікарських речовин. Синергізм та його види. Антагонізм.
Синергоантагонізм.
16. Побічна дія ліків алергійної та неалергійної природи. Негативна дія ліків: тератогенна,
ембріотоксична й мутагенна, канцерогенна.
17. Місцевоанестезувальні речовини, загальна характеристика, види місцевої анестезії.
Препарати, застосування їх для різних видів анестезії.
18. В’яжучі засоби, принципи їх дії, класифікація, застосування окремих препаратів.
Адсорбувальні засоби. Принцип дії, застосування. Подразливі засоби. Їх місцева,
рефлекторна та відволікальна дія. Препарати. Застосування.
19. М-холіноміметичні речовини, їх основні фармакологічні ефекти. Препарати.
Застосування. Отруєння та надання допомоги. Н-холіноміметичні речовини, механізм
збуджувальної дії на дихання. Препарати. Шляхи введення. Токсична дія нікотину.
Засоби для боротьби з палінням.
20. Антихолінестеразні речовини. Механізм дії. Основні фармакологічні ефекти.
Препарати. Застосування. Допомога в разі отруєння фосфорорганічними сполуками.
21. М-холіноблокатори. Механізм дії, основна фармакологічна дія. Особливості дії
окремих препаратів. Застосування. Надання допомоги в разі отруєння.
 -Адреноміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти. Шляхи введення. β-
адреноміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти. Застосування. Побічна дія.
 - та β-Адреноміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти. Застосування.
Побічна дія. Симпатоміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти.
Застосування. Побічна дія.
24. -Адреноблокатори. Показання та протипоказання. β-Адреноблокатори, препарати,
побічні ефекти. Показання та протипоказання до застосування.
25. Засоби для наркозу. Фази наркозу. Ускладнення під час і після наркозу. Особливості дії
окремих препаратів.
26. Спирт етиловий. Його резорбційна, місцева та протимікробна дія. Допомога в разі
 гострого отруєння. Алкоголізм і методи його лікування.
27. Наркотичні анальгетики. Загальна характеристика. Особливості дії окремих
препаратів. Застосування. Побічні ефекти. Допомога в разі гострого отруєння.
Морфінізм та методи лікування.
28. Ненаркотичні анальгетики. Механізм анальгетичної, жарознижувальної та
протизапальної дії. Препарати. Застосування. Побічна дія.
29. Нейролептики, транквілізатори та седативні засоби. Загальна характеристика, вплив на
ЦНС, препарати, застосування, побічна дія.
30. Аналептики. Загальна характеристика, вплив на ЦНС. Препарати, застосування.
Стимулятори дихання. Класифікація. Застосування окремих препаратів.
31. Протикашльові та відхаркувальні засоби, класифікація. Препарати, застосування,
побічна дія.
32. Засоби, що застосовуються при бронхіальній астмі. Характеристика та властивості груп
препаратів, шляхи введення. Засоби, що використовують для надання допомоги при
бронхоспазмі.
33. Засоби, які використовують у разі набряку легень.
34. Серцеві глікозиди, механізм їхньої дії на серце. Препарати, застосування, шляхи
введення, дозування. Протиаритмічні засоби. Механізм дії окремих препаратів,
застосування.
35. Засоби, які використовують для зняття нападів стенокардії та запобігання їм. Механізм
дії окремих препаратів. Можливі побічні дії. Шляхи введення. Засоби, які застосовують
у разі інфаркту міокарда.
36. Антигіпертензивні засоби, загальна характеристика. Класифікація. Застосування
окремих препаратів. Сечогінні засоби.
37. Засоби, які використовують у разі недостатньої та надмірної секреції залоз шлунка.
38. Засоби, які використовують при порушенні секреції підшлункової залози.
39. Жовчогінні засоби. Проносні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів.
40. Засоби, що впливають на міометрій. Препарати, особливості дії, застосування.
41. Засоби, що впливають на еритропоез та лейкопоез. Поняття про анемії.
42. Засоби, що прискорюють процес згортання крові. Коагулянти. Їх види та механізми дії.
Антифібринолітичні засоби. Застосування.
43. Засоби, що уповільнюють процес згортання крові. Антикоагулянти. Фібринолітики,
антиагреганти. Механізми дії, препарати, застосування.
44. Препарати гормонів гіпофізу, щитоподібної та підшлункової залоз. Фізіологічна дія,
застосування.
45. Препарати гормонів надниркових залоз та статевих залоз, фізіологічна дія,
застосування.
46. Вітамінні препарати. Класифікація, застосування, поняття про гіповітаміноз.
47. Солі лужних та лужноземельних металів. Глюкоза.
48. Протизапальні засоби стероїдної та нестероїдної будови. Механізм їхньої дії.
Застосування. Побічна дія. Протиалергійні засоби. Механізм протиалергійної дії окре-
мих препаратів. Застосування.
49. Антисептичні засоби. Застосування окремих препаратів.
50. Антибіотики. Загальна характеристика, механізм дії, спектр дії, класифікація. Правила
застосування антибіотиків. Загальні побічні дії антибіотиків.
51. Препарати груп пеніцилінів, макролідів та цефалоспоринів, спектри дії, шляхи
введення. Побічні ефекти та шляхи запобігання їм.
52. Препарати груп тетрацикліну та аміноглікозидів. Фторхінолони. Спектри та
особливості дії, шляхи введення. Побічні ефекти та шляхи запобігання їм.
53. Протитуберкульозні засоби. Противірусні засоби. Протигрибкові засоби. Препарати,
особливості дії. Застосування.
54. Протибластомні засоби. Механізм цитостатичної дії. Застосування окремих препаратів.
55. Основні принципи допомоги у разі гострих медикаментозних отруєнь.
Перелік рецептів до дифзаліку з фармакології.
1. Розчин хлорантоїну для дезінфекції поверхонь.
2. Розчин декасану.
3. Спирт етиловий (70%, 96%).
4. Розчин перекису водню (3%, 6%).
5. Розчин фурациліну.
6. Розчин хлоргексідіну біглюконату.
7. Розчин йодонату.
8. Мірамістин в розчині.
9. Розчин унітіолу.
10. Амоксиклав в таб.
11. Аугментин в таб.
12. Азитроміцин в таб.
13. Цефтриаксон для ін’єкцій.
14. Цефепім для ін.
15. Тетрациклінова мазь.
16. Доксициклін в капс.
17. Розчин гентаміцину сульфату.
18. Розчин тобраміцину в краплях.
19. Левоміцетин в таблетках.
20. Норфлоксацин в таблетках та краплях.
21. Левофолоксацин для ін.
22. Розчин сульфацил-натрію в очних краплях.
23. Мазь з клотримазолом.
24. Ізоніазид в розчині.
25. Розчин новокаїну для інфільтраційної анестезії.
26. Супозиторії з анестезіном.
27. Розчин лідокаїну для провідникової анестезії..
28. Вугілля активоване в таблетках.
29. Розчин атропіну сульфату в очних краплях.
30. Розчин адреналіну гідрохлориду.
31. Розчин мезатону.
32. Розчин дофаміну.
33. Розчин нафтізіну у вигляді крапель.
34. Салбутамол для інгаляцій.
35. Анаприлін в таблетках.
36. Розчин морфіну гідрохлориду.
37. Розчин промедолу.
38. Розчин налорфіну гідрохлориду.
39. Аналгін в розчині.
40. Кислота ацетилсаліцилова в таблетках.
41. Парацетамол в супозиторіях.
42. Ібупрофен суспензія.
43. Розчин сибазону для ін.
44. Розчин кофеіну-бензоату натрію для ін’єкцій.
45. Кордіамін для ін.
46. Амброксол в таб. та сиропі.
47. Окселадин в таблетках.
48. Бромгексин в таблетках.
49. Розчин еуфіліну для ін.
50. Іпратропію бромід.
51. Розчин строфантину для ін.
52. Розчин корглікону для ін.
53. Нітрогліцерин в таблетках та розчині.
54. Сустак-форте.
55. Метопролол в таб.
56. Розчин аміодарону.
57. АТФ в розчині для ін.
58. Ніфедіпін в таб. та краплях.
59. Розчин магнезії сульфату для ін.
60. Каптоприл в таб.
61. Лізинопріл в таблетках.
62. Валсартан в таб.
63. Фуросемід в розчині та таб.
64. Діхлотіазид в таблетках.
65. Розчин маніту.
66. Омепразол в таб.
67. Алмагель.
68. Церукал (метоклопрамід) в розчині.
69. Окситоцин для стимуляції пологів.
70. Дінопрост.
71. Розчин прогестерону олійний.
72. Партусистен для ін.
73. Розчин цианокобаламіну.
74. Розчин ферум-лек.
75. Вікасол в розчині.
76. Розчин кальцію хлориду для ін.
77. Гепарин в розчині.
78. Клопідогрель в таб.
79. Кислота амінокапронова.
80. Транексам (гемотран).
81. Етамзилат в розчині.
82. Інсулін.
83. Преднізолон для ін’єкцій.
84. Дексаметазон для ін.
85. Розчин тестостерону олійний.
86. Розчин тіаміну броміду.
87. Кислота аскорбінова в розчині.
88. Розчин ергокальциферолу олійний.
89. Розчин токоферолу ацетату.
90. Розчин глюкози ізотонічний та гіпертонічний.
91. Розчин NaCl ізотонічний.
92. Дімедрол в розчині.
93. Лоратадин в таб.
94. Драже діазоліну.
95. Диклофенак-натрій для ін.

ПЕРЕЛІК РЕЦЕПТІВ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

«ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ МІОМЕТРІЙ»
1. Р-н гіфотоцину. 4. Р-н ергометрину.
2. Р-н пітуітрину. 5. Салбутамол в таб.
3. Дінопрост для ін. 6. Партусистен в таб. І в р-ні.

ПЕРЕЛІК РЕЦЕПТІВ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

«ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ КРОВІ»
1. Ферум-лек для ін. 9. Протаміну сульфат для ін..
2. Неодікумарин в таб.
3. К-та фолієва в таб. 10. Фенілін в таб.
4. Цианокобаламін для ін.. 11. К-та ацетилсаліцилова як антиагрегант.
5. Вікасол в р-ні і таб. 12. Дипірідамол в таб.
6. Кальцію хлорид для ін.. 13. Фібрінолізин для ін..
7. Контрикал для ін..
8. Гепарин для ін.. 14. Амінокапронова к-та для ін..

ПЕРЕЛІК РЕЦЕПТІВ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

«ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРТИ»
1. Оксотоцин для ін.. 7. Дексаметазон для ін..
2. Гідрокортизон для ін. та у вигляді мазі.
3. Мерказоліл в таб. 8. Фолікулін для ін..
4. Інсулін. 9. Прогестерон для ін..
5. Глібенкламід в таб. 10. Тестостерон для ін..
6. Преднізолон для ін..

ПЕРЕЛІК РЕЦЕПТІВ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ:

«ВІТАМІННІ ПРЕПАРТИ»

1. Тіаміну хлорид для ін.. 7. Аскорбінова к-та для ін..

2. Кокарбоксилаза для ін.. 8. Нікотинова к-та для ін..
3. Ретинола ацетат в драже.
4. Піридоксину гідрохлорид для ін.. 9. Ергокальциферол в олійному р-ні.
5. Токоферола ацетат в р-ні. 10. Кислота фолієва в таб.