Підготував студент 24 групи

Токар Іван

1. Проблемне питання щодо визначення суми податкового зобов'язання

контролюючими органами за результатами податкової перевірки

Постанова КАС/ВС від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18

Фабула справи: ФОП звернувся до суду із позовом до обласного департаменту ГУ ДФС,

в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при призначенні та проведенні перевірки
контролюючим органом були допущені порушення норм податкового законодавства,
оскільки в наказі про проведення перевірки не вказано підставу для цього.

Рішення судів І та ІІ інстанції: Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з

думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що перевірка була
проведена незаконно, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про
проведення перевірки, характер проведеної стосовно позивача перевірки не відповідає
наказу про її проведення.

Правова позиція КАС/ВС: Верховний Суд погодився із такими висновками судів

попередніх інстанцій, зазначивши наступне.

Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових

повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості
посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення
такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових
повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні
надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що
тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до
перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого
законодавства.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка,

встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є
отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення
платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо
платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на
обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення
цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого
цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі
органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Висновок: Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на

підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та
підлягає скасуванню.
2. Спеціальні види реєстрів (обліків), ведення яких здійснюють контролюючі
органи.
Постанова ВС від 08 жовтня 2020 року у справі N 280/2284/20.
Фабула справи: ТОВ "КОМІНКО" звернулося до суду з позовом до Головного
управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило зобов'язати відповідача
виключити ТОВ "КОМІНКО" з переліку ризикових платників податків шляхом прийняття
відповідного рішення. 7 квітня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в
якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії
рішення ГУ ДПС про включення ТОВ "КОМІНКО" до переліку ризикових платників, до
набрання законної сили судовим рішенням у справі N 280/2284/20.
Позиція судів першої та другої інстанцій: задовольнили заяву про забезпечення позову.
Послалися на те, що спірне рішення про віднесення позивача до переліку ризикових
платників податків може слугувати підставою для зупинення реєстрації податкових
накладних/розрахунків коригування підприємства та, відповідно, несвоєчасного
формування податкового кредиту контрагентами ТОВ "КОМІНКО". Вказані обставини
ускладнять ведення господарської діяльності підприємством позивача, що призведе до
понесення ним та його контрагентами збитків. Суд першої інстанції наголосив, що вжиття
таких заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті, а спрямоване на збереження
існуючого становища до вирішення справи судом.
Суд касаційної інстанції дослідував справу в зв’язку з касаційною скаргою ГУ ДПС, в
якій та просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні
заяви про забезпечення позову. Суд задовольнив ці вимоги контролюючого органу,
вказавши, що пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що
реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових
накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом
Міністрів України.
Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким
складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію
ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку
коригування зупиняється (пункт 6 Порядку N 1165).
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку N 1165 передбачає, що у квитанції про
зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед
іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів,
необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про
реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій
реєстрації.
Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не є
безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності,
відтак не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість. Верховний
Суд в постанові від 3 березня 2020 року (адміністративна справа N 240/3665/19) вказав,
що включення платника податків до переліку ризикових платників не породжує для нього
правих наслідків (не звужує його права, не покладає на нього обов'язків).
Висновок: попри те, що формально віднесення платника до переліку ризикових не звужує
його прав, проте фактично можуть існувати ситуації, в яких таке рішення контролюючого
органу прямо впливатиме на господарську діяльність платника податків. На практиці,
визнаючи ризиковим одне підприємство, часто контролюючий орган починає визнавати
ризиковими і його контрагентів. При чому, як підставу для віднесення, визначає саме
співпрацю з таким платником податків. Такі дії явно завдають шкоду діловій репутації, та
певною мірою блокують господарську діяльність платника податків.