Вступ

В умовах глобалізації світових економічних процесів відбувається розширення

торговельних зв’язків між різними країнами з використанням інструменту
міжнародного аукціону, який дає можливість будь-якій країні отримати роль
продавця або ж покупця певного товару. Основною ідеєю проведення аукціонів
є продаж товару без використання фіксованих цін. Тому аукціонна торгівля як
різновид ринкової торгівлі є інструментом, що дає можливість продавцю
товару, який прагне одержати максимальний прибуток, вдало для себе
використати конкуренцію між декількома покупцями, що претендують на
купівлю конкретного товару. Міжнародний аукціон – це спеціально
організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом
публічних торгів у завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному
місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність
покупця, який запропонував найвищу (в окремих випадках достатню для
продавця) ціну [1, 2].
1) Теоретичні аспекти організації аукціонної торгівлі
Аукціон в умовах сучасної ринкової економіки є розповсюдженим способом
купівлі-продажу товарів, що використовується у більшості країнах світу,
включаючи Україну. Саме тому доречним вважаємо проведення історичної
ретроспективи розвитку інституту аукціонних торгів в окремих іноземних
державах від часів Давніх цивілізацій до сьогодення та визначення
особливостей становлення аукціону на території України.
Аукціонна форма купівлі-продажу товарів відома ще з часів античності.
Дослідження історичних джерел, зокрема праць Геродота, дає підстави
вважати, що перший аукціон було проведено приблизно у V ст. до н.е. у
Вавилоні, де в якості лотів на продаж виставлялися жінки, які досягли
шлюбного віку [3]. Термін «аукціон» виник у Давньому Римі та іменувався
латинським словом «auctus», що перекладається як зростання або збільшення.
Закони Римської імперії визначали аукціон як спосіб укладання договорів та у
деяких випадках передбачали необхідність його проведення для торговців, яких
можна вважати прототипами сучасних суб’єктів господарювання . Наведене
законодавче положення свідчить про те, що первісне легальне визначення
аукціону було сформульовано ще стародавніми римськими юристами [1].
Не дивлячись на раннє виникнення інституту аукціонних торгів, механізм
аукціонної купівлі-продажу товарів найбільшого розмаху набув у XVIII
сторіччі після заснування всесвітньо відомої аукціонної фірми Сотбіс та
аукціонного дому Крістіс [4].
Еміграційні процеси сприяли швидкому розповсюдженню аукціонної купівлі-
продажу товарів в інших країнах. Саме таким чином аукціон знайшов свій шлях
з Англії до Америки, де з давніх часів колоністи застосовували цей спосіб
продажу для реалізації судової застави і розпродажу товарів, які залишалися
наприкінці сезону. Окрім того, до 1808 року аукціон офіційно
використовувався й для продажу рабів, особливо в Південній Америці, де
людина оцінювалася приблизно у 750 доларів, залежно від трьох критеріїв:
стать, вік та фізіологічні особливості тіла [3].
Наступний етап розвитку аукціону пов'язаний із такими країнами як
Нідерланди, Німеччина, Японія та Китай. Саме тут виник тип аукціонних
торгів, який був прямо протилежним Англійському аукціону та передбачав
поступове зниження претендентами ціни лоту. Цей різновид аукціонного
методу купівлі-продажу найчастіше називають Голландським і лише подеколи -
Німецьким аукціоном [3].
На українських землях діяла Одеська біржа, де з 1890 року були введені обидва
види аукціонних торгів [2]. Слід зазначити, що у той час аукціонний механізм
продажу застосовувався й для реалізації майна збанкрутілого суб’єкта
господарювання. Так, у 1877 році на аукціоні були продані магазини, склади та
інша власність Харківського товариства, яке заборгувало постачальникам
товарів 141 тис. крб. [5].
У 1900 році Положенням про підряди та поставки було введено форму аукціону
через запечатане оголошення [1], яка використовується дотепер та уявляє
собою аукціонну процедуру, коли претенденти роблять ставки таємно один від
одного, як правило, передаючи аукціоністу заклеєні конверти з офертою, або
шляхом використання електронного аукціону.
Перша регламентація торгів як особливого способу укладання договорів була
пов’язана зі здобуттям Україною незалежності та початком переходу до
ринкової економіки, а саме – із проведенням приватизації державної власності.
Після цього було прийнято кілька підзаконних нормативно-правових актів
стосовно порядку проведення аукціонів у галузі приватизації майна та Закон
України від 18.05.2000 р. № 1723-111 «Про Державну програму приватизації»,
згідно до якого органам приватизації вперше надавалося право проводити
аукціони за методом зниження ціни лота. Саме з цих часів аукціонна діяльність
здобула широкого розповсюдження у різних сферах. Але мусимо визнати, що
на сьогодні в Україні відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би
встановлював загальні засади аукціонної купівлі-продажу товарів. Замість
цього можемо констатувати наявність розпорошених правових норм, які
містять різні організаційні механізми функціонування аукціонів та різний
понятійний апарат.
Техніка проведення аукціонів класифікує їх як аукціони на підвищення або
зниження ціни у гласній або таємній формах. Деякі аукціони використовують
метод підвищення ціни, за умовами якого організатор поступово збільшує ціну,
названу спочатку, доки не буде досягнутий найвищий рівень ціни, за якою і
здійснюється операція купівлі-продажу, такі аукціонні торги із підвищенням
ціни називають «англійськими». Інакшим є метод зниження цін, який дістав
назви «голландський». При цьому аукціонер призначає максимальну ціну, яка
оголошується (загорається на екрані) в аукціонному залі, знижуючи її до тих
пір, доки один з учасників торгу не виявить свого бажання здійснити операцію
купівлі, після чого фіксується зареєстрований номер покупця, який купив даний
лот. Подібна система проведення аукціонного торгу широко використовується
при торгівлі овочами, фруктами, рибою, тобто швидкопсувними товарами.
Історично існували і інші різновиди аукціонів, які в наш час уже не
проводяться, оскільки торгівлю цими «товарами» перебрали на себе міжнародні
біржі. Валютний аукціон – це організована форма проведення операцій з
купівлі-продажу іноземних валют за конкурсом покупців у постійних або
наперед визначених місцях у встановлений час. Торги на валютному аукціоні
відбуваються відкрито, за участю самих покупців відповідно до аукціонних
правил. Покупці можуть упродовж торгів підвищувати ціну на величину,
наперед встановлену в правилах проведення торгів. Якщо чергове підвищення
ціни не пропонується, то після триразового її повторення аукціоніст ударом
молотка підтверджує продаж лота покупцеві, який назвав найвищу ціну.
Золотий аукціон – продаж золота на публічних торгах, який здійснюють, як
правило, держава або міжнародні валютно-фінансові організації зі своїх запасів,
спосіб реалізації коштовних металів, згідно з яким вони переходять до
покупців, що дають за них найвищу ціну. Золоті аукціони виникли у 70-х XX
ст. внаслідок змін, що сталися у функціонуванні золота в економічній системі
світового господарства. Найбільший інтерес до золотих аукціонів виявили
швейцарські банки, німецькі грос-банки («Дойче банк» і «Дрезднер банк»),
могутні американські фірми, насамперед компанія Енгелхарда та ін. Проте
варто зазначити, що останнє десятиліття пожвавило аукціонну торгівлю
практикою проведення Інтернет-аукціонів, які по суті є заочними і не
потребують витрат на оренду приміщень. Що стосується самих товарів, що
продаються на аукціонах, бувають масовими, тобто відповідають цілим партіям
і одиничними, проте у будь-якому випадку торгівля не проводиться без
попереднього огляду одиниці товару – лоту, в свою чергу однакові за якісними
показниками лоти групуються в більші партії – страти. Техніка проведення
міжнародного аукціону поділяється на 4 етапи:
1. ПІДГОТОВКА ДО ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО АУКЦІОНУ
Прийняття і сортування товару від продавців за кількісними (на одиничні та
масові лоти) та якісними критеріями (розпочинається за 2 - 3 місяці до
проведення аукціону).
2. ОГЛЯД ТОВАРНИХ ОДИНИЦЬ
Попередній огляд товарів є обов’язковим (за 7 - 10 днів до проведення торгiв).
3. АУКЦІОННИЙ ТОРГ
Відбувається за чітко встановленою процедурою відповідно до виду аукціону
на Правил проведення аукціонних торгів.
4. ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИКОНАНЯ АУКЦІОННОЇ УГОДИ
Адміністрація аукціону вручає покупцю контракт на куплений товар та
товарний чек із інформацією про найменування товару, номер лоту, остаточну
аукціонну ціну, відомості про покупця та датою продажу [6].
2) Аналіз масштабів та тенденцій розвитку міжнародної аукціонної
торгівлі
На сьогодні центрами міжнародної аукціонної торгівлі стають країни третього
світу. Аналізуючи інформаційну базу дослідження вчених хочеться виділити
праці Ю. Г Козака, який характеризує міжнародний аукціон, як періодично
діючий в певних місцях ринок, на якому шляхом публічних торгів у завчасно
обумовлений термін та в спеціально визначеному місці проводиться продаж
раніше оглянутих товарів. У сучасній міжнародній торгівлі можна виділити
тенденцію падіння ролі класичного аукціону, по причинам: - збільшення ролі
міжнародної біржової торгівлі; - низька економічна ефективність експорту,
через витрати на з розвантаження, зберігання, товару; - зростання ролі Інтернет-
аукціонів, які заперечують основну вимогу аукціонної торгівлі – огляд товару
перед здійсненням покупки, а також часто ігнорують принцип компромісного
ціноутворення на товар. Міжнародні товарні аукціони являють собою
спеціально організовані, що періодично діють у визначених місцях, ринки. На
них шляхом проведення публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в
спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих
покупцем товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував
найвищу ціну. Аукціони дають можливість створити відкриту конкуренцію,
визначити ціну товару, швидко його реалізувати за вигідною для покупця
ціною; дають змогу покупцеві самостійно перевірити якість товару; гарантують
постачання товару, що вже знаходиться на складі аукціону. На міжнародних
товарних ринках аукціон є найважливішою формою реалізації таких товарів як
хутро, з продажу якого упродовж року проводиться понад 150 аукціонів (через
міжнародні аукціони США і Канади реалізується понад 70 % усього проданого
цими країнами хутра, у Данії – 90 %, у Швеції і Норвегії – близько 95 %), чай
(близько 70 % продаваного у світі реалізується через аукціони), немита вовна
(90-95 % вовни, експортованої Австралією і Новою Зеландією), тютюн,
предмети живопису, прикладного мистецтва, скульптури (близько 90 % усіх
продажів), тропічні породи лісу, худоба і т.ін. Товари на аукціонах продаються
за аукціонними цінами. Це реальні ціни, що установлюються на аукціонах
внаслідок співвідношення між попитом та пропозицією, причому головною
особливістю їхнього формування є наявність у більшості випадків великої
кількості покупців і одного або декількох продавців [3].
Міжнародні аукціони класифікуються за визначеними ознаками:
За часом проведення аукціони поділяються на регулярні та нерегулярні.
Регулярні аукціони проводяться спеціальними аукціонними фірмами в тому
самому місці, у визначений час (один чи кілька разів на рік). Нерегулярні
аукціони проводяться, коли виникає необхідність продажу товару.
За формою організації торгівлі розрізняють відкриті та закриті аукціони.
Аукціони відкритої форми організовуються, як правило, акціонерним
товариством, що монополізує торгівлю визначеним видом товару і що диктує
на нього закупівельні ціни. Покупці є безпосередніми учасниками аукціону.
Аукціони закритої форми організовуються спеціалізованими брокерськими
фірмами, що займаються перепродажем товарів. Покупці і продавці
безпосередньо не беруть у них участі.
За джерелом одержання прибутку аукціони бувають трьох типів. Перший тип –
аукціони, що одержують прибуток за рахунок різниці між ціною перепродажу
(оптовим покупцем чи безпосереднім споживачем) і закупівельною ціною.
Другий тип – аукціони, що здійснюють перепродаж товарів незалежних
виробників на умовах комісії. Розмір комісійних залежить від суми угоди і типу
товару. Так, на американському аукціоні «СОТБІС» склалася така практика
виплати комісійних: якщо сума угоди на коштовності коливається в межах 120
тис. – 1,2 млн швейцарських франків, то аукціон одержує 6 % від суми угоди
плюс компенсацію витрат, а якщо більше, ніж 20 млн – то 2 % від суми угоди і
компенсацію половини витрат. При продажу товарів живопису і раритетних
меблів комісійні складають 12 %. Третій тип – змішана модель діяльності
аукціону, за якою фірма виконує одночасно операції з перепродажем і комісійні
операції [4].
За ознакою функціональної спрямованості аукціони можуть бути торговими і
торгово-виробничими. Аукціони, що є торговими фірмами, мають у своєму
розпорядженні відповідні приміщення, устаткування, кваліфікований персонал.
Аукціони, що є торгово-виробничими фірмами, мають також власне
виробництво, що дозволяє завершити процес підготовки товару до продажу.
Наприклад, вироблення скуплених у заготівельників хутряних шкурок.
За характером діяльності аукціони поділяються на спеціалізовані, брокерсько-
комісійні, аукціонні фірми, що належать кооперативам, союзам
товаровиробників. Спеціалізовані фірми організовують аукціони і продаж на
них аукціонних товарів, як за свій рахунок, так і на умовах комісії. Ці фірми
беруть на себе виконання всіх функцій щодо підготовки і проведення аукціонів.
У ряді випадків вони видають продавцям позички під їх товари, передані фірмі
для аукціонного продажу. Прикладом таких фірм можуть слугувати
спеціалізовані хутро-шкіряні фірми, що представляють собою торгові
монополії і продають на аукціонах хутро, придбане, як правило, за свій
рахунок. А на комісійних засадах вони продають хутро, що належить фірмам-
виробникам. Брокерсько-комісійні фірми організують аукціони і продаж на них
товарів на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Фірма виступає
одночасно представником продавця і покупця й одержує від тих і інших
винагороди. Продавець і покупець не знають один одного, їм відомий тільки
брокер. У сучасній міжнародній торгівлі роль аукціонів знизилася. Це пов'язано
з динамічним розвитком прямих зв'язків між експортерами й імпортерами,
розширенням товарних постачань рівномірної і гарантованої якості,
збільшенням обсягів продажів товарів на основі окремих договорів, зниженням
ефективності експорту через значні додаткові витрати, пов'язані з
розвантаженням, збереженням, відправленням товару.
В наш час центрами міжнародної аукціонної торгівлі все більше стають країни
третього світу, багаті на природні ресурси, які спеціалізуються у виробленні та
подальшому продажі конкретних товарів. Втім роль всесвітньо відомих
аукціонних середовищ Західної Європи та Північної Америки не нівелюється, а
скоріше профорієнтується на більш вигідні аукціонні торги [1].
3) Проблеми та перспективи використання механізмів аукціонної
торгівлі
У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі
аукціонів, що викликано цілим рядом причин: посилення конкуренції зумовило
динамічний розвиток прямих зв'язків між експортерами та імпортерами без
використання посередницької ланки, перш за все брокерів–аукціонерів;
підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню
товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягів
продажу товарів на основі окремих договорів; розробка асоціаціями торговців
типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу
призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів; значні додаткові
витрати, пов'язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо,
суттєво знижують ефективність експорту; розвиток світової транспортної
мережі і засобів зв'язку зумовив зростання визначеності термінів поставки, що
знизило потребу в запасах. Усе це призвело до того, що на сьогодні аукціони
відіграють провідну роль в міжнародній торгівлі тільки такими товарами, як
чай (майже 70 % продажів на світовому ринку), хутро (приблизно 80 %), вовна
(майже 50 %). На аукціонах чаю і тютюну проводиться дегустація відібраних
покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки
партій, які сподобалися їм, для додаткової перевірки їх якості. Важливе
значення аукціони зберігають і для таких товарів, як квіти, овочі, фрукти,
тютюн, риба, худоба. Іншою тенденцією розвитку аукціонів є їх зміщення з
імпортуючих в експортуючі країни, що пов'язано як з нижчими накладними
витратами при продажах на аукціонах місцях походження товару, так і з
прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх
експортних товарів іт посилення впливу на формування рівня цін. Крім
зазначеного, слід приділити увагу скороченню часу на організацію товарних
аукціонів і конкурсів в Україні.
Варто також зазначити, що попри цілу низку переваг аукціонів у сучасній
міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі класичного
аукціону, аналіз наукових джерел [2, 3] дозволив виділити ряд причин даного
процесу:
− уникнення посередництва у міжнародній торгівлі із поступовим посиленням
прямих зв’язків між експортерами та імпортерами товарів, що забезпечує, перш
за все, економію на комісійній винагороді для аукціонів, проте як наслідок
часто із завищенням ціни на товар для покупця;
− посилення ролі міжнародної біржової торгівлі із можливостями більш
відтягнутої в часі купівлі необхідних товарів, або додатковому спекулюванні на
купівлі-продажі термінових контрактів (деривативів) без кінцевої мети набуття
власності на визначений товар;
− значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням,
відправкою товару тощо, що суттєво знижують економічну ефективність
експорту;
− зростання ролі Інтернет-аукціонів, які мали б трансформувати техніку
проведення аукціонів, розширити клієнтську мережу та відроджувати продаж
одиничних товарів, проте по суті Інтернет-аукціони заперечують основну
вимогу аукціонної торгівлі – огляд товару перед здійсненням покупки, а також
часто ігнорують принцип компромісного ціноутворення на товар.
Висновок
Підводячи підсумки, зазначимо, що аукціони мають тисячолітню історію, яка
розпочинається з часів Давніх цивілізацій і продовжується дотепер. Поняття
міжнародного аукціону як одного із інструментів здійснення міжнародної
торгівлі можна вважати спеціально організованим товарним ринком, в межах
якого здійснюється організація купівлі-продажу товару, що складається з
чотирьох основних етапів - підготовки, огляду товару, аукціону (безпосередньо
торгу) та власне оформлення угоди. Міжнародні аукціони належать до
регулярних форм організації торгівлі на зовнішньому ринку, що мають
публічний характер, тобто надають можливість усім зацікавленим експортерам
та імпортерам брати участь у торгових операціях. Переваги міжнародних
аукціонів полягають у тому, що вони дозволяють створювати відкриту
конкуренцію, виявляти ціну товару та швидко його реалізовувати у великих
обсягах. З урахуванням цього на міжнародних товарних аукціонах частіше за
все превалює пропозиція товарів з боку потужних представників індустріально
розвинутих держав. Покупцями ж є обмежена кількість компаній, що
використовують надмірну пропозицію в своїх інтересах і зацікавлені в
заниженні цін. Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах є
обмежений перелік «товарів» як у вигляді сировини, так і вигляді готової
продукції. У сучасній міжнародній торгівлі попри значні переваги аукціонів
їхня роль поступово зменшується порівнюючи із міжнародними біржами та
тендерами, проте все-таки залишаються потужні торгові центри, які щорічно
примножують виручку від аукціонної торгівлі.
Література.
1. Алябишев М. С. Особливості укладення договорів на аукціоні: автореф. дис.
канд. юрид. наук: 12.00.03 / М. С. Алябишев ; НДІ приват. права і
підприємництва Акад. правов. наук України. – К., 2009. – 83 с.
2. Циганкова Т. М. Міжнародна торгівля: Навч. посібник / Т. М. Циганкова,
Л. П. Петрашко, Т. В. Кальченко. − К. : КНЕУ, 2001. — 488 с.
3. Козак Ю. Г. Міжнародна торгівля: підручник, вид 5-те, переробл. і доповн. /
Ю. Г. Козак, Т. Спорек, Е. Молендовський. – Київ-Катовіце-Краков. Центр
учбової літератури, 2015. – 272 с.
4. Фінансові новини компанії «Sotheby's». – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://investor.shareholder.com/bid/releases.cfm?ReleasesType=Earnings
5. Притула Н. В. Електронна міжнародна торгівля як сектор розвитку нової
економіки / Н. В. Притула / Матеріали міжнародної науково-практичної
інтернет конференції «Теоретичні та організаційно-матодичні засади надання
електронних послуг в системі Е-урядування». – ОНПУ, Одеса, 25 квітня 2014. –
C. 47-50.
6. Рожко Н. В. Особливості організації та функціонування світового ринку
антикваріату / Н. В. Рожко // Галицький економічний вісник. - 2011. - №1(30). -
С. 24-29.