МОТЫЛЁК

ВИДАЄТЬСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКИМ БЛАГОДІЙНИМ ФОНДОМ «D ROP IN CENTER» ЗА ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ АЛЬЯНСА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

№1(72)/2022

• Художниця
• Війна і Таня
• Ксанакс
• На захисті прав
пацієнтів ЗПТ
 №1(72)/2022 2 СТ.

Від редакції:
Вітаємо!

Друзі, так сталося, що понад рік нашу газету можна було читати лише у веб-версії. І ось ми знову
з вами, у оновленому вигляді. Намагатимемося бути ближчими один до одного і всього того, що
наближає нашу країну до перемоги. І нехай допоможе нам у цьому сила слова, сказаного рідною
мовою.
І таки так, ми залишаємось виданням «Зменшення шкоди» і знаємо, що в спілкуванні «рівний
рівному» завоювати довіру дуже складно, розмовляючи «незвичною мовою». Але... На превеликий
жаль, протягом багатьох років вся пострадянська субкультура наркоспоживання так самозабутньо
засирала себе жаргонно-сленговими нарративами, властивими російській мові, що наскрізь просо-
чила ними навіть просте людське спілкування всередині багатьох наркоком’юніті. Настав час із цим
покінчити.
Один з головних принципів філософії «Зменшення шкоди» прихильниками якої ми є – інтеграція в
суспільство. І сучасне українське суспільство стрімко повертається до свого історичного коріння, а
саме – до рідної мови. Таким чином, ми сподіваємось, що новий паперовий україномовний формат
нашого журналу для людей, які живуть із наркозалежністю і вживають наркотики в Україні, допомо-
же читачам «Мотылька» як найшвидше інтегруватися в нашу нову реальність.
Також ми сподіваємось на ваше розуміння щодо умов, в яких ми всі знаходимося та робимо своі
справи у цей непростий для країни час.
Дуже хочеться, щоб створені нашими авторами публікації хоча б трохи відволікли вас від суворої
реальності і допомогли завершити 2022 рік світлими спогадами.
 3 СТ. №1(72)/2022
«Від самого початку війни ми жодного дня не переривали своєї роботи… Ми облаштували в своєму офісі бомбосховище… В деякі дні у
нас ночували до 20 осіб, переважно жінки та діти, у нас є дивани, також мешканці брали з собою каремати, спальні мішки, ковдри…»
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!
Бесіда з Ольгою Горбатюк, директоркою ВБФ «Дроп Ін Центр», нашої
рідної самоорганізації, з якої, власне, все почалося – і газета «Мотылёк»,
і надання послуг за програмою «Зменшення шкоди», та ще низка успіш-
них ініціатив, якими сьогодні можуть пишатися не тільки наша команда,
а й наші друзі і партнери.
О.Г. На початку нашої бесіди хочу зазначити, що дуже рада можли-
вості відновлення друкованих випусків «Мотылька». Друковане видання
є дуже затребуваним, ми могли оцінити це повною мірою за час його
відсутності. Адже клієнти постійно питають про газету і говорять, що,
окрім онлайн, хотіли б тримати примірник в руках. І вдвічі приємніше те,
що відтепер наше видання публікується рідною мовою.
П.К. Дякуємо, Олю, за теплі слова на адресу «Мотылька», це дуже
приємно, чесно. Але дивись: сьогодні сказати, що ми живемо в непро-
стий час – нічого не сказати... Тому обійдемося без епітетів і одразу
перейдемо до питань. Як працює ДРОП ІН ЦЕНТР в умовах війни?
О.Г. Робота ДРОП ІН ЦЕНТРу не припиняється. Від самого початку
війни ми жодного дня не переривали своєї роботи, нам вдалось не
лише забезпечити сталість та доступність послуг Зменшення шкоди в
місті Києві, але і поступово розширити нашу діяльність та спектр серві-
сів для наших клієнтів.
П.К. Розкажіть, як це було.
О.Г. Ми тільки-но відновили в місті Києві надання державних послуг
з профілактики ВІЛ серед ЛВНІ. Адже за результатами тендеру 2021
року ДРОП ІН ЦЕНТР не був виконавцем послуг, а новий договір з Дер-
жавною установою «Центр громадського здоров’я МОЗ України» у 2022
році ми уклали 11 лютого і до роботи безпосередньо на пунктах при-
WAR&HARM REDUCTION
ступили 14 лютого. І вже за десять днів розпочалось повномасштабне
вторгнення рф!
Четвер 24 лютого 2022 року. Добре пам’ятаю цей день ще й тому,
що робочі зустрічі персоналу у нас відбуваються щочетверга. О пів на
шосту ранку я прокинулась від телефонного дзвінка Тетяни (головний
бухгалтер ДРОП ІН ЦЕНТРу). Вона сказала: «Олю, прокидайся, війна
почалась!». Я встала, вже добре чула вибухи, включила телевізор, за-
телефонувала мамі, почала збирати документи, одягатись… Мені не
було страшно. Найбільше мене хвилювало питання, як же ми проведе-
мо нашу робочу зустріч. Так, це мабуть якась суміш захисної реакції і
професійної деформації.)))
Далі ми з колегами почали переписуватись у нашому робочому чаті і
вирішили, що війна це не привід для нас припинити роботу. Тим біль-
ше, всі вважали, що це якесь загострення, яке триватиме буквально
сьогодні-завтра, а соціальним працівникам необхідно отримати роз-
даткові профілактичні матеріали для роботи. Тим більше, що ми тільки
напередодні (21.02.2022) отримали централізовану поставку…
П.К. Як персонал поставився до цього?
О.Г. Ціную, люблю та пишаюсь нашою командою за беззастережну
єдність. 24 лютого 2022 року ми всі зібрались в офісі, доїхали, діста-
лись, провели робочу зустріч і планування, обговорили можливі непе-
редбачувані ситуації. Ми дійшли нашої спільної згоди і висновку, що
маємо продовжувати працювати та забезпечувати сталість послуг,
можливість постачання яких так довго і старанно відстоювали.
П.К. А що було далі, коли зрозуміли, що «сьогодні-завтра» війна не
закінчилась?
О.Г. Найважче було на самому початку, мабуть, перший місяць, чи
до кінця березня… Перш за все ми підтримували один одного, наших
клієнтів і всіх, хто потребував нашої допомоги. Підлаштовувались під
нові умови, шукали можливості, користувались будь-якою нагодою
отримати та надати допомогу. Ми намагались не концентруватись на
війні, а зосередили увагу на двох першочергових моментах – вистояти
і допомогти.
Коли почався дефіцит продуктів харчування в Києві, ми власним ко-
штом зробили велику закупку господарчих та продуктових товарів, за-
безпечили необхідним своїх працівників, роздали набори клієнтам.
Ми облаштували в своєму офісі бомбосховище, адже знаходимось
в підвальному приміщенні житлового багатоквартирного будинку. На-
справді в цьому ж будинку є окреме бомбосховище, проте воно не
досить зручне і не дуже охайне. В офісі ми забезпечили і належний
обігрів, і питну воду, чай, каву, можливість скористатись санвузлом. В
WAR&HARM REDUCTION №1(72)/2022 4 СТ.

деякі дні у нас ночували до 20 осіб, переважно жінки та діти, у нас є ди- їх розповсюдження серед клієнтів, а також для забезпечення належного
вани, також мешканці брали з собою каремати, спальні мішки, ковдри… документообігу та звітності.
Пишаємось і тим, що завдяки координації та об’єднанню зусиль ДРОП П.К. Наші мобільні бригади працюють і зараз по всьому місту.
ІН ЦЕНТРу з нашим давнім надійним партнером КП «КНП «СОЦІОТЕРА- О.Г. Ми забезпечуємо наших клієнтів продовольчими та господарчи-
ПІЯ», з перших днів повномасштабного вторгнення рф вдалось зберег- ми товарами, предметами особистої гігієни, засобами індивідуально-
ти та продовжити роботу єдиного на лівому березі Дніпра в місті Києві го захисту, ліками, товарами медичного призначення, подарунковими
державного сайту ЗПТ. сертифікатами для придбання товарів у мережі супермаркетів, іншим
П.К. Чи вас хтось підтримував? необхідним в залежності від індивідуальних потреб, надаємо допомогу
О.Г. Так, ми дуже вдячні нашим партнерам за підтримку. Вже 24 бе- клієнтам з обмеженими фізичними можливостями та особливими по-
резня ми почали отримувати грантову допомогу у зв’язку з війною. Се- требами.
ред наших міжнародних партнерів П.К. Які програми та проєкти
– AIDSFONDS, AFEW International, ДРОП ІН ЦЕНТР реалізує зараз?
МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» Мабуть, є щось нове?
(AFEW-Ukraine), Компанія ViiV О.Г. Традиційно наш Фонд є
Healthcare UK Limited. виконавцем державної програми
У зв’язку з війною виникли сер- профілактики ВІЛ і єдиним на-
йозні проблеми із забезпеченням давачем державних послуг для
фінансування державної програ- ЛВНІ в місті Києві за договором з
ми профілактики ВІЛ серед клю- ДУ «Центр громадського здоров’я
чових груп в Україні. Державній МОЗ України». Надаємо базовий
установі «Центр громадського пакет профілактичних послуг для
здоров’я МОЗ України» був не- більше 20 тисяч представників
обхідний час для їх вирішення. ключової групи протягом року.
Врешті-решт джерелом фінансу- Через активну міграцію із тим-
вання цих програм знову виступив часово окупованих територій та
Глобальний фонд для боротьби з областей України, де ведуться
ВІЛ, туберкульозом та малярією, активні бойові дії, в місті Києві
але тривале узгодження та впро- спостерігається збільшення кіль-
вадження оновлених механізмів кості клієнтів програм Зменшен-
призводили до тривалих періодів ня шкоди із числа ВПО. У складі
відсутності коштів. І саме міжна- нашої команди також з’явились
родна донорська підтримка стала соціальні працівники, які є ВПО
певною фінансовою та матеріаль- (внутрішньо переміщені особи).
но-технічною опорою для нашого За підтримки МБФ «Альянс гро-
Фонду. мадського здоров’я» реалізову-
Допомога партнерів у поєднанні зі злагодженою командною роботою ємо проєкт з поліпшення виявлення випадків ВІЛ-інфекції та доступу
дозволила не лише зберегти здобуті надбання в сфері протидії ВІЛ-ін- до лікування. У зв’язку зі значним перевиконанням індикаторів проєкту
фекції, але і значно розширити спектр послуг та сервісів для наших перед нами поставлені амбітні цілі на новий програмний період 2022-
клієнтів. Дуже важливим та цінним ми також вважаємо можливість під- 2023, в якому також розширились цільові групи. Тепер послуги проєкту
тримувати не лише клієнтів, але і наших співробітників в умовах війни. доступні не лише для ЛВНІ та їх партнерів, але і для споживачів не-
П.К. Як вам допомогли такі гранти в умовах війни? ін’єкційних наркотиків, ВПО, військових та інших категорій населення,
уразливих до ВІЛ в умовах війни.
О.Г. Ми зберегли сталість державних послуг профілактики ВІЛ зав-
дяки забезпеченню мобільності та гнучкості сервісів. В умовах обме- Поряд із наданням послуг Зменшення шкоди та інших активностей
жень руху громадського транспорту, відсутності мобільної амбулаторії, з протидії ВІЛ-інфекції, ми також забезпечуємо супровід клієнтів для
дефіциту та значного подорожчання пального ми мали можливість ор- отримання послуг державної програми лікування опіоідної залежності
ганізувати роботу мобільних бригад. Орендовані автомобілі використо- (ЗПТ) на базі КП «КНП «СОЦІОТЕРАПІЯ».
вувались в якості мобільних пунктів надання послуг, і для транспорту- Також, додатково до державних послуг, ми забезпечуємо діяльність з
вання роздаткових матеріалів соціальним працівникам для подальшого профілактики передозувань з використанням налоксону, учасники про-
 5 СТ. №1(72)/2022 WAR&HARM REDUCTION

філактичної програми можуть залучати своїх партнерів до самотестування на ВІЛ, у нас з’явились нові компоненти із забезпечення патронажу на
дому для людей з обмеженими фізичними можливостями, підтримки клієнтів та безперервності надання послуг в умовах COVID-19.
Хто слідкує за нашою діяльністю у Фейсбуці, знає, що окрім сервісних проєктів у 2022 році ми також реалізуємо адвокаційні напрями, метою яких
є забезпечення сталості та доступності послуг Зменшення шкоди. Ми вдячні нашим партнерським неурядовим організаціям із числа провайдерів
послуг профілактики ВІЛ серед ЛВНІ в Україні за співпрацю та активну участь.
На нас була дуже велика відповідальність і ми вистояли!
Пишаємось нашою командою, цінуємо та дякуємо всім нашим партнерам!
Слава Україні! Героям Слава!
Далі буде…
Розмовляв Павло Куцев

Увага!
В умовах воєнних викликів забезпечуємо впровадження заходів громадського здоров’я та виконання державної програми з профілактики ВІЛ серед
ЛВНІ в місті Києві за договором з Центром громадського здоров’я України.
До базового пакету профілактичних послуг в межах державної програми входять:
• інформаційні, освітні та комунікаційні послуги;
• послуги видачі одноразових шприців, презервативів та лубрикантів;
• тестування на ВІЛ;
• скринінг на туберкульоз.

Для отримання необхідних послуг звертайтесь до соціальних працівників ВБФ «ДРОП ІН ЦЕНТР» або за контактною інформацією:
м. Київ, вул. Віктора Забіли, 3, тел.: 044 258 8896
Працюємо задля перемоги!
Слава Україні!
ОЛДОРІЗКА
Інтерв’ю з авторкою багатьох публікацій і художніх робіт, невтомною
кореспонденткою та ілюстраторкою нашого видання, а також відомою
активісткою спільноти людей, які живуть з наркозалежністю, Ольгою
Єфіменко.
Павло Куцев Оля, якщо не помиляюсь, ти з “Мотыльком” пов’язана
вже років 15, і взагалі таких, як ти треба вважати ветеранами Drug War
– війни з наркотиками, і відповідно, шанувати. Але сьогодні хотілося б
трошки почути про тебе з твоїх власних вуст. Коли і де народилася, як
жила-була?
Ольга Єфименко Щось є не зовсім нормальне в подібному опиту-
ванні. Ми звикли чути про людей подібні тонкощі на поминках.)) Коли
я почула про бажання написати про мене, єдине, що захотілося – ста-
ти равликом, сховатися в своєму панцирі і запечатати вхід. Або, як ва-
ріант, – стати електричним дротиком, який від давності часу втратив
своє безпечне покриття і єдине, на що він здатний – це херачити усіх
струмом, хто наважиться надто наблизитися. Якщо хтось думає, що це
дуже легко – розкривати своє явне і потаємне, то ви помиляєтесь. Це
нагадує роздягання перед комісією психіатрів у тюремному відділенні
психлікарні, для надання свідоцтва по праву на осудність. Ця комісія має
право підходити і тицяти пальцями у всі місця, які заманеться.
П.К. Обіцяю, що до цього не дійде.))
О.Є. То ж я спробую відповісти максимально коротко, тому що про це
мене попередили, попросили і все таке.))
Народилась в Києві, в УРСР, в 1960 році в сім’ї інженерів-конструкто-
рів, яким хотілося, щоб дитина пішла якомога далі їх власних досягнень.
На їх бачення, школа з поглибленим вивченням англійської мови та з
№1(72)/2022 6 СТ.
викладанням ряду предметів цією мовою, повинна була відчинити мені
двері до інституту іноземних мов з подальшою дипломатичною прак-
тикою. Таке було бачення найкращої долі для дитини, тобто для мене.
Паралельно з навчанням був спорт. Не просто секція там якась, а тре-
нування з плавання у найкращому басейні столиці, у КВО з найкращими
тренерами. Все це було з семи до тринадцяти років, коли я отримала
спортивну травму. Але з травмою я одержала втішний приз – вирвалась
на волю від необхідності прибігати зі школи, кидати портфель, хапати
сумку і летіти через пів Києва на тренування щодня, протягом довгих
6-ти років. Субота і неділя були не винятком, а навпаки – посиленим
тренуванням серед майстрів спорту, де я була найменшою, але з не-
поганими показниками! Це було тяжко, повертатися з тренувань біля
20:00, а вдома ще чекали домашні завдання, які важко було робити,
тому що очі страждали від сильно хлорованої води у басейні. Так прохо-
див кожен день, я світу не бачила за таким розпорядком. Школа-спорт,
спорт-школа…
Отримана через травму відпустка від тренувань відкрила мені світ,
який був для мене до цього часу табу. Почався пошук себе у випробу-
ваннях, які для мене були цікавими, небезпечними і доволі не придат-
ними для дитини.
Юність для мене була часом, коли я намагалася наклеїти на себе ярлик
про те, що я нічим не відрізняюсь від інших. Я нормально закінчила шко-
лу, вступила до омріяного мною ВУЗ, що було тяжким випробуванням
при конкурсі 14 абітурієнтів на місце. Тоді не було платних відділень і я
поступила у найкращий ВУЗ в Україні по вивченню мистецтва графіки,
на факультет мистецтва книги. Шість років я навчалась з величезним
захватом і цікавістю. Викладачі і професори були найкращими у цьому
напрямку. Все було б прекрасно, якби не моє подвійне життя. Я при-
кладала всі свої сили, щоб ніхто не здогадався про іншу сторону і згубну
пристрасть. Тіньовою моєю діяльністю було активне процвітання у сфері
опійної наркоманії, яка стала моїм хрестом на все моє життя.
П.К. Твоє друге ім’я, або як сьогодні кажуть «нік» – Художниця. Старі
тусовочні кола кінця 70-80-х років знали тебе саме як Олю Художницю.
Скажи пару слів про це.
О.Є. А що тут скажеш? Так, я Оля Художниця. Немає речей, які мені
соромно згадувати. Якби повторити, то я б навряд чи щось змінила. У
всіх випадках я вибирала шлях, який з огляду бачення світу, був єдино
правильним. Вчинки, які я собі дозволяла, були відображенням досвіду
того кола, в якому я жила. Я пройшла нелегку школу життя. А юначий
максималізм з роками не змінився. Не люблю, коли люди базікають про
принципи. Є порядність і вона або є у людини, або її нема. Я намагаюсь
не мати справи з людьми у яких порядність відсутня.
П.К. В своїх роботах ти досі експериментуєш у різних стилях, причо-
му професійно. Ти закінчила ВУЗ?
О.Є. Пашо, це досі для мене болісне питання. Я шість років була сту-
денткою. Мене арештували за 4 дні до захисту диплому, коли залиша-
лася малість, перед комісією захистити свою дипломну роботу. Арешт
мене просто підкосив. Все те, що я всіма силами намагалася зберегти
і щоб ніхто не здогадався про моє таємне життя – вилилось на світ,
занапастивши всі мої старання. Все те, про що я мріяла – стало немож-
ливим. Моє життя, як тоненький лід під ногами, тріскалось і кришилося
 7 СТ. №1(72)/2022
довгий час, призвівши до трагедії. Саме так я сприйняла все те, що
слідувало за арештом. Я була впевнена, що життя скінчилось.
Далі шляхів я не бачила, це був крах, повне фіаско, порожнеча і про-
вал. Але я помилялась. В місцях позбавлення волі (МПВ) можна знайти
можливості для власного розвитку і не тупо гаяти час. Мене скрізь на-
дихало мистецтво. Можливість малювати мене не просто виручала, ця
можливість була моїм спасінням! Час випробувань тільки загострює всі
почуття. Це дає можливість творити. Я почала надсилати свої роботи
для «Мотылька» саме з МПВ.
П.К. Про наркотики. Як зустрілись, який досвід маєш від цього? Дуже
багато часу ти провела у неволі і знаєш той світ не з чуток. Якщо можна,
то розкажи трохи.
О.Є. Друже мій! У двох словах розмовляти на такі теми немає сенсу.
Я не тільки художник, я ще пишу. Це у мене якось невіддільне одне від
іншого. Інколи, образне бачення вимагає словесного забарвлення і тоді,
на зміну малюванню приходить журналістський досвід. З третього курсу
в інституті, я почала паралельно відвідувати лекції з журналістики, що
стало у нагоді в моєму подальшому житті. Соціальним кореспондентом
газети «Мотылёк» я стала саме тому, що для мене дуже цікава діяльність
у цій сфері. Питання було про наркотики і досвід? Про все це я майже
15 років пишу для нашої газети. Тому, краще читайте мої твори. Все,
що ви там зустрінете – це про власне життя і людські долі, які вплинули
на мене і я змалювала їх в оповідях, які не змогла не написати. На мій
власний розсуд – починати писати потрібно тільки тоді, коли не можеш
мовчати. Ну, що, я «з’їхала» з теми наркотиків та таборів?))
П.К. Ні, ти не «з’їхала», але відповіла переконливо. А що для тебе
взагалі малювання і живопис? Якщо не секрет, звідкіля ти ще береш
сили і натхнення?
О.Є. Живописом я володію, але моя спеціальність – графіка. Різно-
видів графічного мистецтва дуже багато: малюнок, офорт, гравюра,
плакат і багато іншого. Останнім часом це мистецтво розвивається се-
мимільними кроками. Тут і 3Д і 4Д. Цифрове малювання – цікавенна
річ, я зараз освоюю багато чого і нема цьому краю. Мені цікаво жити, я
не стою на місці. Я займаюсь постійно на різних курсах, відвідую май-
стер-класи. Завдяки цьому і з’являються різні техніки. А натхнення – це
саме життя, яке надихає на нові ідеї. Нове бачення світу неможливе без
змін в оточуючому середовищі. Я впевнена, що якби все було б рівно і
гладко, мистецтво не мало б шансу на розвиток. Людині, яка має відно-
шення для творчості, потрібні зміни, свіжий вітер у вітрилах і постійний
рух, постійне намагання досягнути недосяжне. Якщо Всесвіт дає талант
людині, то вона має працювати, відшліфовуючи свій дар, а це означає,
що творча особистість не має права втоптувати свій дар в багнюку. Це
було б проти волі Всесвіту. Я тринадцятий рік пацієнт замісної терапії.
Це дало змогу нормально жити, повернувшись у соціум, працювати і не
порушувати закон. Батьки, якби дожили, були б задоволені такими мо-
їми змінами. Якби, але життя не повернеш. Маю надію, що вони стали
моїми ангелами-охоронцями.
П.К. Сьогодні, завдяки ЗПТ, наркозалежних, яких можна назвати
довгожителями, ми зустрічаємо частіше ніж раніше. Зрозуміло, що здо-
ров’я на волосинці, але все ж таки, з чим ще, по-твоєму, це пов’язане?
ОЛДОРІЗКА
О.Є. Моя власна думка доволі проста. Коли з часом зникають вени,
ми просто вимушені пити ті пігулки, які раніше кололи зазвичай пога-
но відфільтрованими по своїх венах. Втрачаючи можливість вводити
наркотики внутрішньовенно, ми отримуємо можливість жити далі. Чим
раніше ви відмовитесь від в/в ін’єкцій, тим довше будете жити. Я все
це пройшла і були часи, коли не випускала з рук шприц по 12 годин,
намагаючись зробити ін’єкцію.
Наше покоління «довгожителів», навіть у самій глибочезній «торбі»,
ніколи не втрачали голови, тому мабуть і маємо інші плани у Всесвіті, а
не коротку пробіжку по життю по типу «Ні хрена і не зрозумів. То шо —
життя було? А де кнопка «Replay»?»
П.К. Настав і наш час говорити щось молодому поколінню. Олю, тобі
слово!
О.Є. Настанови давати я не збираюсь. Бажаю всім нашим читачам
доброго здоров’я і того, що кожен українець бажає зараз понад усе на
світ: бажаю всім нам Перемоги. Мир – це все, що потрібно кожній нор-
мальній людині. Ми все відбудуємо, залічимо рани, Україна стане ще
кращою, ніж була. Але кожному з нас потрібно робити максимально все
від нас залежне, щоб скоріше прийшов мир на нашу багатостраждальну
землю. Серед нас багато волонтерів, які допомагають ЗСУ, і тих, хто
саме в цей час допомагає містам і селам, які визволені від окупації. Там
роботи вистачить на всіх. Я в захваті від вчинків багатьох з нас! Піс-
ля попелища оговтуються Буча, Ворзель, Гостомель, Велика Димерка.
Серед нас є герої, які не хизуються своїми вчинками, а просто щодня
роблять все, що в силах, щоб населені пункти відродилися від розрухи,
яку принесли на нашу землю окупанти. Всім, хто не стоїть осторонь бо-
ротьби, я бажаю мирного неба, сил і натхнення, дожити до дня, коли вся
мерзота піде з нашої землі за курсом російського корабля.
Я завжди живу, як можу,
Приймаю все, як милість божу!
Нічиї кістки не промиваю,
У кожного свій шлях вважаю.
З ким ціль одна, —
Той завжди поряд буде,
А кому не потрібна я, —
Того й не буде!
Дякую!
Бесіду провів Павло Куцев
12 листопада 2022 року. Київ, Україна

КРЕАТІФФ
Сьогодні я хочу розповісти вам довоєнну історію. Особливого значен-
ня не має час, коли це сталося. В місцях, про які піде мова, час завжди
один і той же. Майже нічого не змінюється. Мова піде про місця позбав-
лення волі і навіть не про самі місця, а про людські долі, які попадають у
вир того життя, на зміну якого вони не мають ні самої малої можливості
впливу.
Коли звільняєшся і потім знову і знову заїжджаєш у табір, то здаєть-
ся, що ти і не бував на волі. Це за парканом життя бурхливо змінюєть-
ся, а в таборі все без змін. Система сама себе відгороджує від нових
звершень. Все пристосовано для безбідного існування «небожителів»
офіцерського складу від полковників до останніх вертухаїв з вишки,
охоронців і чергових прапорщиків. Цілими династіями вони працюють
в таборах: не брат, так сват, не сват, так кум. Від батьків до дітей, які
одружуються між собою і клану «небожителів» нема переводу, це безкі-
нечний кругообіг ментів у природі. Про них ми теж сьогодні не будемо
говорити. Мова піде про долю засудженої дівчини. Я з нею познайо-
милась на київському централі (СІЗО). Камера була розрахована на 26
осіб, жінок, які раніше вже мали судимості і відбували покарання, так
званий «второхід». В таких місцях всі знають одне одного, якщо не до-
ЗА-
№1(72)/2022 8 СТ.
ЛІ-
ЗЯ-
КА Ольга Єфіменко
бре, то хоча б щось чув, чи бачив, чи пересікався.
Так ось, я хочу розповісти вам історію, яка мене дуже зачепила.
Знайомтеся – Юлька Залізяка, вельми екзальтована красуня з точе-
ною фігурою, довгим чорним волоссям нижче попи, що виграває на
сонці наче дорогоцінний шовк усіма відтінками, оксамитовою шкірою
із залишками засмаги, грайливою посмішкою. А в очах – бісики, які так
подобаються всім без вийнятку. Юлька притягує до себе увагу, вона
просто магніт для всіх оточуючих. На волі Юля – це свято життя! Не-
скінченний хоровод знайомих, приятелів і мало знайомих альфонсів,
які наче метелики на світло злітаються святкувати Юльчині куражі. А
куражі і Залізяка – це суть одне і те ж. Майже щодня були гроші, а де
гроші, там і веселощі, без яких Юлька просто жити не могла. Подібні
куражі рано чи пізно перетинаються з наркотиками, і Залізяка не була
винятком з правил. А там де є наркотики, там дуже швидко з’являється
залежність, що врешті решт перетворює усе життя на гонитву за дозою.
Спочатку це знайоме кожному юзеру опіатів бажання просто поправити
здоров’я. Кожен день починався саме з цього.
Все навкруги Юлі мало втішати її: красиві речі від кутюр, коштовні
парфуми, прикраси. Виключно все мало бути найвищого гатунку. Якісні
 9 СТ. №1(72)/2022 КРЕАТІФФ

опіати, на які підсіла Юля, вимагали зв’язків і знайомств. Все це кош- як вона отримала діагноз ВІЛ, вона, наче з’їхала з тормозів. І кожен день
тувало немало грошей, і Залізяка тяжко «працювала» щодня, в сніг і для Юлі – останній.» «А чому вона АРТ не приймає? У неї ж син. Є заради
дощ, в спеку і холод. Але ця робота в стаж не іде, і довідку з місця кого жити.» Ліза: «Я з Юлею багато розмовляла про це. АРТ вона кате-
роботи ніхто не видасть. Єдині довідки, які є у Юлі, це довідки з місць горично відмовляється приймати. Сина обожнює, але вважає, за краще
позбавлення волі. Наша Юля не дружила з законом і за можливості її для нього – не мати зовсім такої матері, як вона. Бабуся його не кине.
відправляли в місця позбавлення волі. Терміни їй давали чималенькі. А матір не повинна бути злодюжкою і сидіти постійно в таборах. Не за
Це окрема історія, зараз розповім. День суду арештований знає напе- кишеню, так за наркотики Не за наркотики, так за кишеню. А частіше
ред і має час приготуватись. Для пересічного громадянина це означає одразу і за те, і за інше.» Я зрозуміла, що розмовами тут не допоможеш.
– привести в порядок документи, зібрати докази, які можуть допомоги Якщо близька подруга не може достукатися до її серця, то хто я для
в суді. Але у Залізяки були зовсім інші методи підготовки. Для Юлі за
тиждень до суду починались показові виступи – вона витягувала із ба-
улів, які стояли під наркою, бережно упаковані речі відомих у всьому
світі брендів, доставала їх із пакетів і розвішувала на бильцях нар. Якщо
потрібно було, то збризкувала їх водою, щоб розправити без праски.
Потім починалась примірка. Всі дівчата сідали, як у театрі в очікуван-
ні досі не баченого дійства. Більшість з них ніколи в житті не бачи-
ли таких речей від кутюр. Світ моди закінчувався для багатьох з них у
секонд-хендах і районних ринках. З баулів Залізяки першим номером
з’являлись шкіряні яскраво-червоні ботфорти. Знизу до самого верху
вони зашнуровувалися червоними шовковими стрічками. Це виглядало
казково з височенними підборами на струнких ніжках Юлі. Всі дівчата
сиділи, затамувавши подих. Тільки подруга Юлі щось мудрувала з ос-
таннім бантом, який все не хотів лягати так, як потрібно. Чорна блуз-
ка з відкритими плечима і спиною майже завершила весь LOOK, але
поверх трусиків все ж треба було чимось прикрити наготу, тут не до
сміху, людина до суду збирається! Ліза спитала: «Шорти, чи юбку?»
«Давай легінси тілесні». «Вони брудні. Ти каву розлила на них і пляму
вивести не реально. Давай я салатові витягну?» Юля знизала плечима,
а це могло означати, що завгодно. Значить, треба витягати все. «А що
будемо робити з волоссям?» «Наголо голити буду! Витягуй всі станки»,
– розсміялася Юлька і всі дівчата підхопили цей сміх. Кожна уявляла
результат гоління і сміх ще довго лунав по жіночому корпусу, аж чергові
прибігли поцікавитися причиною веселощів в камері.
Розкрились імпровізовані шторки купе і водночас сміх вгамувався,
стало тихо. Театрально закусивши нижню губу, до нас вийшла Залізяка. Юлі? Не буде вона слухати! Не БУДЕ! Ми сиділи і мовчки пили каву. Юля
Легінси та шорти поступилися місцем темно-бордовій спідниці, яка під- спала. В їх купе всі стіни були завішані плакатами, на яких маленький
креслила кожен вигин стрункої дівочої краси. Це було саме те! Влучання хлопчик рекламує різні види спорту. Ось серпень – він футболіст, а це
в яблучко! Але в суд з’являтися в такому вигляді… Ой, божечки, що ж це грудень – він регбіст. А тут травень – він завзятий гольфіст. Це син
буде? І скільки за це дадуть? Юлі, маленький Залізяка. Вона часто кепкує, кажучи про малого: «З та-
ким сином не пропадеш, можна навіть зовсім не працювати. Він заробляє
Треба було якось відмовити Юлю і вранці, коли Ліза варила каву, я
більше за мене. А йому тільки чотири рочки.» Портрети, кругом портрети.
тихо підійшла до неї і спитала, хто суддя у Юлі. Я з нею їду в один день
А мама спить. Спить в тюрмі.
до того ж суду. Прізвище судді мені було не знайоме, але зрозуміло,
що жіноче. «А який вік приблизно у судді?» «Років п’ятдесят.» «Приїха- День нашого виїзду до суду я дуже добре пам’ятаю. Юля вдяглась саме
ли!» – Ліза теж безнадійно хитнула головою. «Скажи їй, що так не треба так, як задумала. О сьомій годині ранку нас забрали з камери. Юля, як
одягатись!» Ліза подивилася мені в очі і сказала: «Юля зробить все одно лялечка Барбі, безтурботно прямувала до суду. Конвоїри навіть галантно
так, як захоче. Це Залізяка! Вона живе, наче останній день. Після того, руку їй подали, щоб допомогти сісти в автозак. І в «стакан» не закрили,
КРЕАТІФФ
а посадили поруч з собою. Не кожен день у ментів таке щастя буває, хто
ж відмовиться посидіти поруч з такою кралею? У клітках для хлопців з
кожною хвилиною ставало все жвавіше. Хтось хотів хоча б слівцем пере-
кинутись із Залізякою, а хтось наважився навіть потриматися за пальчик
Юлі, коли на повороті їй довелось ухопитися рукою за клітку. Може комусь
той пальчик буде снитися довгими роками в камері? І може цей пальчик
допоможе вижити, коли повністю зневірений відбуваєш довгий строк.
Юлька-свято принесла навіть в автозак. То був холодний січневий день.
Автозаки без обігріву. А Юлька навіть зняла з себе дороге пальто і від
цього в машині стало тільки тепліше. Оголені плечі і спинка зробили диво.
Молода кров у всіх заграла, що реально підняло все, що могло піднятися у
градусному еквіваленті і не тільки. Оце так Залізяка! Феєрверк, а не дівчи-
на! Ну подумаєш, дали 4 роки і 6 місяців? Юля за це подарувала всім свя-
то. А чому Залізяка? Звідки таке? Коли в моду прийшов пірсінг, Юля стала
знахідкою для металошукачів. В неї були шпали у бровах, кільце на губі,
щось виблискувало на носі і я вже не кажу про місця, які дозволено бачити
не кожному. Хтось ляпнув «Залізяка» і пішло. Приклеїлось, не відчепиш.
Доки тривало свято життя, Юля на підсаді клепала його власними руче-
нятами, які ніжно потрапляли в усі кишені, торби, пакети громадян, які не
встигали звернути увагу на тендітну дівчину, яка ніби поспішає на роботу,
як усі. За декілька секунд все зроблено і Юля вискакує з маршрутки на
першій же зупинці, дорогою викидуючи всі докази злочину. Цікавили тіль-
ки гроші, все зайве – подалі від очей, щоб не було ані свідків, ані доказів.
Одного Залізяка не могла зрозуміти, що Всесвіт так влаштований, що
платити рахунки настане час і з кожним роком борги ростуть. Час розпла-
ти за все скоєне настане обов’язково, особливо тоді, коли менш за все
чекаєш. Так працюють закони Всесвіту, чи закони Бога. Як не називай їх,
це ті самі закони, тільки в Біблії закони подаються у вигляді притч, щоб
краще розуміти.
Нашій Юлі в нічних кошмарах не снилося те, з чим їй довелося зустрітися
через дуже короткий відрізок часу. В місцях позбавлення волі регулярно
проводять медичні огляди серед ув’язнених. Флюорографія – обов’язко-
вий елемент таких обстежень. Як тільки арештований потрапляє в СІЗО,
перше, що йому зроблять – флюорографію. Так було кожного разу, коли
Залізяка туди потрапляла, але цього разу на неї очікував дуже неприєм-
ний діагноз – туберкульоз обох легень, причому стадія захворювання
вимагала негайного лікування. Для Юлі було незбагненно, звідки могло
взятися подібне захворювання. Лікар пояснив, що давно поставлений діа-
гноз ВІЛ виснажив здоров’я дівчини. Якби вона приймала АРТ, то навряд
чи захворіла б такою агресивною формою туберкульозу. Юлю відправили
на лікування в санчастину СІЗО, але перебіг хвороби був таким стрімким,
що її відправили в лікарню закритого типу в Мостище під Києвом. Ніяке
лікування не давало прогнозів щодо одужання. Все змінювалось дуже
швидко, від високої температури організм згоряв, ліки не допомогали.
Кожної години надходили страшні звістки. Через декілька днів рідні Юлі
зрозуміли, що вона не впізнає їх, вона не розуміла навіть, де знаходить-
№1(72)/2022 10 СТ.
ся. Дівчата, які були поряд, сказали, що схоже Юля нічого не бачить, ос-
ліпла. В туалеті, вона сплутала банку зеленки з рідким милом і вийшла
із вбиральні з повністю зеленим обличчям і руками. Саме в той день її
готували для етапування в спеціальну протитуберкульозну лікарню в Тер-
нопільську область, Збаразький район, с. Добриводи, ВТК-63. Останні,
хто бачив Юлю живою, кажуть, що ії волоком тягли до автозаку. Вона була
напівроздягнена, на одній нозі був капець, інша нога була босою і що вся
вона була вимазана зеленкою. До Тернопільської області вона не доїхала.
Життєвий шлях Юлі обірвався у столипінському спец-вагоні для в’язнів
приблизно у Хмельницьку, де вагон довгий час стоїть відчеплений від по-
їзда, в очікуванні іншого поїзда, який забирає вагон в напрямку Тернопіля.
За власними даними, вдалося з’ясувати, що Юлю доставили в СІЗО міста
Хмельницьк мертвою. Родичам тіло не віддавали, пояснюючи необхідні-
стю проведення ряду експертиз. Через декілька тижнів сповістили, що
тіло Юлії поховано під номером у могилі на території тюремного кладови-
ща. Бабуся вирішила не проводити перепоховання і залишила тіло онучки
там, де вона нарешті отримала спокій.
От і вся історія. Можна було б поставити крапку. АЛЕ! Може час вирі-
шувати проблеми настав? В Україні війна і завжди є важливіші причини,
які вимагають своєчасного вирішення. А клубок проблем не зменшується,
він зростає, давно перетворившись на епідемію. Я не збираюсь нікого
залякувати, зараз я тільки нагадаю всім мовою чисел і достовірних та
перевірених фактів. Статистика – точна наука, то звернемося до науч-
них термінів і прогнозів. Уважно вчитайтесь, прошу вас. Кожної години
четверо українців гинуть від туберкульозу. Кожну годину виявляють ново-
го хворого на туберкульоз. Ми маємо майже 300 000 жертв за 29 років
незалежності України. Кожен рік реєструються 29 тисяч нових випадків
захворювання на туберкульоз.
Я не маю на меті перетворювати написане на довідку з Вікіпедії. Я на-
писала цю статтю в пам’ять про Юлю Залізяку. Озвучувати прізвище я не
маю права, у неї підростає син, якому може бути не бажаною така слава.
Юлю пам’ятають багато людей. Вона яскравою кометою пролетіла над
нами, залишивши по собі спогади. І може для когось ця історія стане у
нагоді. Я маю на увазі людей, які мають діагноз ВІЛ та відмовляються від
лікування. Цим ви самі собі підписуєте вирок вищої міри.
Тепер – час поставити крапку.
Ілюстрації автора
 11 СТ. №1(72)/2022
Війна і Таня
Цю сюрреалістичну історию мені розповіла моя добра знайома, хар-
ків’янка, яка останні роки живе та працює у Києві. Я впевнена, що таких
дивних історій ми почуємо ще багато, але ця гідна бути надрукованою
принаймні у вигляді невеличкої розповіді, хоча, на мій погляд, з неї
вийшла б непогана книжка.
ЧАСТИНА ПЕРША. ПОЧАТОК.
Ранком 24 лютого 2022 року я була на роботі – доглядала в якості
няні трьох хлопчиків, чиї батьки поїхали відпочивати до Ізраїлю. Буди-
нок, в якому ми всі жили, знаходився у тому районі міста, який із самого
початку війни потрапив під масований обстріл, але перші декілька днів
КРЕАТІФФ
було більш-менш тихо. Люди, на яких я працювала, відреагували досить
таки швидко – дітей необхідно було вивезти – тому будинок на якийсь
час перетворився на такий собі хаб, куди приїжджали якісь люди з діть-
ми, хворими старими, тваринами і їхали далі у Європу. Треба віддати їм
належне, вони кликали мене з собою, але тоді здавалося, що війна ось-
ось закінчиться, що це чийсь дурний жарт і не треба так панікувати…
Коли потік людей вщух, я залишилась сама у величезному будинку з
вікнами від підлоги до стелі на усіх чотирьох стінах, джакузі та усілякою
розкішшю, до якої звик середній клас. Але в умовах війни цей будинок
виявився непридатним до виживання, якби його накрила хвиля від ви-
буху, то мене б і поховало під уламками скла. Якимось дивом мені вда-
лося закрити вікна, висотою під три метри, картоном, який я знайшла
у комірчині, протиснувши його між вікнами та решітками та зробити у
будинку непроглядну темряву. Наразі я планувала ховатися у тій самій
комірчині у випадку, коли все зовсім стане погано.
Саме у цей час до мене прийшла жіночка – хазяйка квартири, у якій
я знімала кімнату. Вона не могла жити у себе вдома, оскільки жила
вона із своєю психічно хворою донькою, яка кожного разу, коли щось
гупало, вибігала на балкон і несамовито волала у небо якісь прокльони.
Удвох ми якось призвичаїлись і до темряви, і до пострілів, до вибухів, і
до того, що будинок час від часу здригався. У нас була справа, а саме –
нагодувати хлопця, який жив за декілька кілометрів від нас і не міг про
КРЕАТІФФ
себе подбати. Ми готували їжу і не абияку, а усілякі делікатеси (може
це була якась рідкісна форма психозу), яку я на велосипеді майже кож-
ного дня йому привозила. Їхати треба було через блокпости, самотужки
організовані місцевими чоловіками. Перші кілька днів вони перевіряли
мої документи, а потім втомилися і я просто їхала повз них, залишаючи
кожного разу їжу, воду, сигарети… Навкруги щось стріляло, вибухало,
летіли якісь снаряди, звуки були такі лякаючі, що я пару раз впала з
велосипеду з усіма делікатесами. Це призвело лише до того, що я ска-
зала собі: Таня, ти не можеш псувати їжу і розбивати яйця перепілок, ти
маєш міцно триматися за кермо і будь що не падати з велосипеду. Так
і сталося. Наді мною літало щось неприємне, але я стійко везла тому
бідоласі його обід. Мені здається, що цей хлопець ніколи так смачно не
їв, як ото в часи війни. З часом до нього приєднався старий, який дивом
вибрався з окупації і йшов хто зна скільки кілометрів до Києва. Отак ми
і жили: готували їжу, возили її двом чоловікам, а ще крім цього я їздила
годувати дванадцять кішок моєї знайомої, що поїхала за кордон, та при-
бирати за ними, доглядати лежачого старенького – відомого київського
скульптора, який розважав мене історіями із свого життя, та ще багато
чого, що потрібно було робити, аби не з’їхати з глузду.
Окремою проблемою була купівля їжі та цигарок, то був ще той квест.
Такі черги я бачила тільки в телевізорі, коли показували похорон яки-
хось там високопосадовців часів радянського союзу. До речі, черги за
сигаретами були довші за черги за їжею, люди чемно стояли, розмов-
ляли один з одним, над головами щось летіло, свистіло, недалеко щось
гупало, але черга стійко і вперто стояла. Якогось дива я вирішала, що
мені конче необхідно закупитися їжею і я почала маніакально скупову-
вати все, що було, особливо те, чого я в кращі часи взагалі в рота не
брала. Найбільш вражаючою покупкою було шістдесят банок тунця, які
пройшли зі мною найбільш важкі часи війни і які врешті-решт я віддала
якимось людям. Дивні діла Твої, Господи…
Весь час, поки я жила у тому буржуйському будинку, у мене було
відчуття, наче в ньому ще хтось живе. Звичайно, зі мною жила моя при-
ятелька, але крім нас точно був ще хтось. Цей хтось кожного вечора об-
ходив будинок по периметру и стукав по поручнях. Спочатку я вирішила,
що це білка – не в мене «білка», бо я не вживаю алкоголь, а маленька
№1(72)/2022 12 СТ.
пухнаста тваринка. Я спробувала її спіймати, або хоча б побачити. Але
марно. Білки так не поводяться. Тоді я зрозуміла, що це домовий, і, для
того, щоб він нас не лякав, я ставила йому блюдце з молоком, в яке
кришила печиво та шоколад (колись я читала, що у домових зіпсовані
зуби, тож їм боляче їсти тверде), а сама виглядала, сподіваючись його
розгледіти. Назвала я його Інокентій. Інокентій зустрічей уникав, але
молоко та печиво зникало, а з ними і той жахливий гуркіт. Якось ми
призвичаїлися один до одного, головне було не забувати вчасно його
годувати. У тому, що я остаточно не збожеволіла, переконалась, коли
приїхав хазяїн будинку і, побачивши молоко та печиво, запитав: це для
домового?
З часом мене попросили звільнити будинок і я переїхала у більш без-
печне з точки зору влучання якогось снаряду місце. Саме тоді я згадала,
що вже давно планувала зробити пластичну операцію. Війна зруйнувала
мої плани і ось тепер, так мені здалося, настав влучний момент. Усе
пройшло якнайкраще, але мені ніяк не вдавалося виконувати рекомен-
дації лікаря щодо післяопераційного періоду, а саме: лежати в ліжку і
не піднімати важкого. Саме тоді мені було вкрай необхідно відправляти
бронежилети новою поштою у Харків, їздити по домівках знайомих та
родичів, збирати їх речі та відправляти за кордон, годувати тих клятих
кішок… І все це з обличчям, по якому наче танк проїхав. Лікар здивовано
запитував, розглядаючи синці, чи виконую його настанови, я брехала,
що звичайно, взагалі з ліжка не встаю, він хитав головою і, схоже, не
дуже мені вірив.
Оскільки я людина активна, то вирішила, що у ці страшні часи необ-
хідно навчитися керувати автомобілем. Я вже трішки вміла кермувати,
але взяти декілька уроків керування автомобілем здалося мені влучною
думкою. Тому я із своїм приятелем поїхали покататися на парковку
великого торговельного центру, в який влучила ракета, де ми радіс-
но попробивали колеса уламками скла. Взагалі-то я доросла і, як мені
здавалося, розумна людина, але, озираючись назад, у мене виникає
підозра, що це не зовсім так. Або сама ситуація не передбачала якоїсь
адекватності і ми всі трішки впали у дитинство… Я не знаю. У травні
нарешті стало зрозуміло, що історія затягується надовго, та й діти напо-
лягали, тому було прийняте рішення їхати до Польщі.
ЧАСТИНА ДРУГА. БІЖЕНСТВО.
Коли приїхала до Кракова, у якому вже деякий час жили мої дорослі
діти, декілька днів, можливо тиждень, а можливо й довше, я лежала на
антресолі, куди ніхто не зазирав. Просто мовчки лежала, іноді засина-
ла, рідко спускалася покурити або попоїсти, можливо, вперше у своє-
му житті я наче впала у ступор, і, сподіваюсь, востаннє. Із цього стану
мене вивела необхідність гуляти с собакою, якого мені залишили діти,
які поїхали по своїх справах. На вулиці я познайомилась з українкою, яка
працювала волонтером, зацікавилась і собі пішла працювати на пункт
видачі їжі українським біженцям, який був розташований безпосеред-
ньо у таборі для біженців, облаштованому у великому торговельному
центрі. Те, що я побачила, мене вразило: на величезній площі впритул
стояли ліжка, на ліжках лежали люди – дорослі, діти, люди похилого
 13 СТ. №1(72)/2022 КРЕАТІФФ

в Україні. Ми познайомилися на вокзалі, її «підібрав» голова Краківської

ЛГБТ-спільноти та оселив в ком’юніті-центрі. Там вона і жила з дітьми,
собакою, вона там прибирала, він їх годував (я так розумію власним
коштом). Там вона познайомилася з чоловіком, років сорока, який при-
їздив до мене на пункт видачі їжі, і я йому потайки передавала їжу для
цієї сім’і. Звали цього чоловіка Влад. Він як міг розважав її, показував
Краків, а потім зробив цій жіночці пропозицію одружитися з ним. Вона,
начебто, і зраділа і почала готуватися до розлучення з київським чоло-
віком, вимальовувалася непогана перспектива вийти заміж за поляка
та легалізуватися у Польщі, але щось пішло не так. Поїхали вони разом
гуляти у невеличке містечко, недалеко від Кракова, де він відвідав зна-
йомого, у якого зберігався його одяг. Так от уявіть собі обличчя Олени,
коли вона побачила свого нареченого, вдягненого у жіночій одяг, у взут-
ті на підборах та з мейкапом на обличчі. Влад виявився трансвеститом.
віку, і не тільки люді, тварини – собаки, кішки… Навкруги галас, бруд,
Не те, щоби Олена була якась забобонна, усі ці західні штучки про толе-
сморід, сварки, в повітрі висіла напруга, тривога… Загалом у цьому та-
рантність та ідентичність не були їй чужі, скоріш за все вона не очікувала
борі знаходилося чотириста п’ятьдесят біженців з різних регіонів Укра-
такого розвитку подій… Вона ділилася зі мною своїм враженням, а саме
їни: Харкова, Києва, Херсону, Маріуполя, Одеси, з невеликих міст, які
тим, як він перетворюється на жінку, коли мастить губи, надягає парик
постраждали від ворога. Ми годували і не тільки їх, а й людей, які прихо-
та жіночій одяг, у нього навіть голос змінюється… Треба сказати, що він
дили просто поїсти. Кожного дня ми видавали їжу близько двом тисячам
не те що красунчик у своєму біологічному вигляді (я не знаю, як ще це
людей, годувала їх організація «World Central Kitchen» і треба віддати їм
можна назвати задля політкоректності), але у жіночому образі він вза-
належне, годували дуже добре! Їжі було багато, вона була різноманітна,
галі ставав не апетитним. Я не знаю чим скінчилась ця комічна історія,
мені здається, що дехто з біженців ніколи в житті не їв так смачно. На
сподіваюсь, що Олена якимось чином домовилась з собою і пристосу-
сніданок ми давали декілька видів сирів, ковбаси, сосиски, варені яйця,
валась до забаганок свого нареченого, а можливо зрозуміла, що для неї
сухі сніданки, молоко, йогурти, чай чорний та зелений, каву, соки. На
це вже занадто… Хто зна, я зрозуміла одне: ця війна вплинула на всіх,
обід пропонували супи, м’ясо, каші, картоплю, бургери, сендвічі, нарі-
вона зруйнувала життя мільйонів людей, скалічила дітей, зруйнувала
зані фрукти, овочі… Мене дивувало те, що біженці нагрібали їжі наба-
сім’ї і головне – вона показала хто є хто насправді. Миру нам усім!
гато більше, ніж їм було потрібно, багато їжі викидалося, від цього мені
ставало зовсім погано – перед очима стояли мовчазні черги в київські
АТБ або на пунктах видачі безкоштовної їжі, де люди ділилися одне з
одним, а старенькі цілували руки тим, хто їх годує. Більш того, у чергах
за їжею весь час виникали сварки, бійки, люди звинувачували одне од-
ного, кричали, штовхалися… Люди були весь час чимось незадоволені, Олена М.
якістю їжі, асортиментом, щось було занадто солоне, щось – недосоле-
не… Увесь час на роботі я перебувала під впливом загального негативу,
шуму, безкінечних претензій… Дивним чином, люди сварилися навіть
через те, хто сильніше постраждав та хто якою мовою розмовляє…
Мені було соромно дивитися на це, час від часу я плакала, ховаючись
від людей. Я не розуміла, чому люди так поводяться, але розуміла, що
дехто з них побував у справжньому пеклі, але, як на мене, це не дає
людям право перетворюватися у не-людей…
Зустрічала я і повну протилежність – подружню пару євреїв з Харкова
– йому вісімдесят чотири роки, їй – сімдесят дев’ять. Їх запросила до
себе польська сім’я, яка взяла на себе їх повне забезпечення. Так от ці,
скажімо так, немолоді люди, днями гуляли містом, отримували якусь
гуманітарку і приносили своїм благодійникам. Їм було соромно жити за
чужий рахунок!
Одна з історій, яка вразила мене особливо, то була історія жінки,
назвемо її Оленою, з двома дітьми та собакою, чий чоловік залишився
DRUGPOLICY
Українська
наркополітика
у європейському
контексті
Перспективи легалізації в Україні
Щороку у Європі посилюється тренд декриміналізації та легалізації
психоактивних речовин. Перелік європейських країн, де дозволено вжи-
вати канабіс, незабаром може поповнити навіть сусідня Чехія.
І тільки Україна вже котрий рік так і залишається серед аутсайдерів.
Навіть спроби легалізувати медичний канабіс, які робилися у 2016,
2019, 2020 та 2021 роках, виявилися безуспішними. Хоча, у червні 2022
року уряд країни все ж таки підтримав законопроєкт про легалізацію
канабісу для використання в наукових та медичних цілях.
Коментуючи цей крок, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив,
що медичний канабіс врятує психіку мільйонів українців, оскільки по-
кращить лікування посттравматичних стресових розладів (ПТСР), які
виникають в українців під час війни.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень, у 80% вироків у
справах про незаконне зберігання наркотичних речовин без мети збуту,
фігурує канабіс. За даними Офісу генпрокурора, лише у 2020 році до
українських судів було передано близько 10 тисяч таких кримінальних
справ!
Тому чергова ініціатива, спрямована на легалізацію медичного кана-
бісу, – це рух у правильному напрямку. Приклади інших країн свідчать,
що за впровадженням медичного використання конопель часто слідує
легалізація рекреаційного використання конопель і навіть легалізація
інших речовин.
За словами юристів, щоб легалізувати медичний канабіс, необхід-
но включити коноплі до списку лікарських рослин, створити близько
18 (!) підзаконних актів та змінити принаймні 15 (!) постанов Кабінету
№1(72)/2022 14 СТ.
міністрів. На все це в найгіршому випадку можуть піти роки. І навіть та-
кий крок, якщо його буде зроблено, не змінить вітчизняну наркополітику
кардинально.
В Україні багато говорять про необхідність запровадження західних
підходів та практик. Ідеї ​​декриміналізації та легалізації наркотичних
речовин за прикладом інших країн давно витають у повітрі. За останні
кілька років громадяни України неодноразово зверталися до керівни-
цтва країни з відповідними закликами.
На сайті президента зареєстровано десятки таких петицій. В основ-
ному їх автори обмежувалися побажаннями легалізувати медичне та
рекреаційне використання канабісу. Однак у вересні 2022 року на сайті
Президента з’явилася петиція №22/165342-еп «Декриміналізація нар-
котичних речовин на прикладі Португалії». Автор петиції зазначає, що
впровадження португальської моделі дозволить «дати надію наркоза-
лежним, звільнити сили поліції на боротьбу з реальними злочинами та
дотриматися прав людини».
Але про португальське диво якось іншим разом, а поки повернемося
до наших... реалій.
Україна: марні надії на прогрес
Тим часом, розвиток української наркополітики можна охарактеризу-
вати як «марні надії на прогрес».
Декілька років тому українські законодавці вперше вирішили скасувати
практику адміністративних арештів за незаконний обіг наркотиків у не-
великих розмірах.
У жовтні 2017 року відповідний законопроєкт подав Кабмін. Він запро-
 15 СТ. №1(72)/2022
понував внести зміни до кодексу про адміністративні правопорушення,
а саме скасувати арешт за обіг (зберігання, пересилання тощо) нарко-
тиків у «невеликих розмірах». Це ті кількості, які українці можуть зберіга-
ти, не підпадаючи під кримінальну відповідальність: до 5 г канабісу, до
0,002 г кокаїну тощо.
Водночас Кабмін запропонував збільшити штраф за незаконний обіг
невеликої кількості. У 2017 році сума варіювалася від 425 до 850 гри-
вень. Верхню межу цього стягнення запропонували залишити без змін,
а нижню – підняти до 510 гривень.
Прагнучи пом’якшити покарання, автори законопроєкту посилалися на
міжнародну практику та Національну стратегію у сфері прав людини,
ухвалену у 2017 році.
У деяких європейських країнах гранична кількість речовин, що не тяг-
не за собою кримінального переслідування, навіть нижча, ніж в Україні,
але є нюанси. Наприклад, в Іспанії працюють клуби, членство в яких
дозволяє законно зберігати до двох грам канабісу. Але якщо у людини
знаходять на кілька грамів більше,
канабіс просто конфіскують. І навіть
у тому випадку, коли норму збері-
гання значно перевищено, власника
штрафують, але не відправляють за
грати.
Наступну спробу скасувати ад-
міністративний арешт за купівлю
та зберігання наркотиків без мети
збуту було зроблено через кілька
років – у жовтні 2020 року прем’єр-
міністр Д. Шмигаль висунув законо-
проєкт № 4049, який комітет Ради
порекомендував депутатам прийня-
ти за основу.
І ось 18 жовтня 2022 року Рада ухвалила законопроєкт у якості зако-
ну, проте збільшила верхній поріг штрафу, а адміністративний арешт
– залишила. Новий закон передбачає від 850 до 1700 грн.! (раніше –
від 425 до 850 грн.) Чим керувалися депутати, ухвалюючи це рішення,
незрозуміло. Адже на стадії розгляду законопроєкту Комітет з питань
законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності порекоменду-
вав Верховній Раді прийняти його за основу, наголошуючи на… практиці
Європейського суду.
Україна підписала Конвенцію про захист прав людини та основних сво-
бод, що гарантує право на справедливий судовий розгляд.
ЄСПЛ є механізмом, що контролює виконання положень Конвенції. У
нашій країні діє закон «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини». Саме відповідно з цим законом
Кабмін запропонував унеможливити адміністративний арешт за збері-
гання та виготовлення наркотиків у малих обсягах.
У пояснювальній записці до законопроєкту чітко вказано, що головна
мета такої зміни – привести українське законодавство у відповідність до
DRUGPOLICY
норм Європейського суду з прав людини. Однак у результаті законодав-
ство не тільки не привели у відповідність, але навіть посилили покаран-
ня! Як таке можливо?
З іншого боку, навіть якби законодавці скасували адміністративний
арешт, то ця зміна не була б суттєвою, оскільки, як правило, за 44-ю
статтею КоАП призначають лише штраф. Реально змінити ситуацію
могло б лише підвищення порога мінімального обсягу наркотичних ре-
човин, що підлягає застосуванню адміністративного та кримінального
кодексів. Якщо вага виявлених невеликих кількостей перевищує норму
навіть хоча б на десяту грама, то людині загрожує вже до трьох років
в’язниці. Тому громадськість та багато чиновників виступають за підви-
щення порога зберігання наркотиків без кримінальної відповідальності.
До 83% роботи поліції припадає на випадки зберігання невеликих
кількостей без мети збуту. Витрати на працю слідчо-оперативних груп і
судів – це ресурси, які мали б використовуватися на боротьбу з реаль-
ними злочинами. І оплачують цю безглузду діяльність українські плат-
ники податків.
У 2018 році в. о. міністра охорони
здоров’я Уляна Супрун внесла змі-
ни до наказу МОЗ, який встановлює
розміри речовин, на громадський
розгляд. Цим кроком Супрун викли-
кала шквал критики з боку низки
депутатів і громадських діячів. Її
звинуватили у спробах влаштувати
геноцид української нації, роботу на
наркомафію тощо. Текст наказу за-
лишили без змін.
2020 року з аналогічною ініціати-
вою виступив міністр юстиції Денис
Малюська. Він мотивував свою пропозицію тим, що підвищення порога
зберігання наркотиків дозволить скоротити кількість ув’язнених та по-
легшить навантаження на бюджет. З Малюською солідарні його колеги з
МОЗ: ще у 2018 році відомство запропонувало збільшити розміри речо-
вин, наблизивши їх до рекомендацій Міжнародного комітету з контролю
над наркотиками ООН. Невеликий розмір канабісу МОЗ запропонував
збільшити від 5 г до 25 г; героїну – від 0,005 г до 0,3 г тощо. Пропозицію
виносили на громадське обговорення у 2018 та у 2022 роках. Але, як то
кажуть – говорили-балакали…
Нова стратегія державної наркополітики
У 2021 році МОЗ винесло на громадське обговорення проєкт розпо-
рядження Кабміну «Про схвалення стратегії державної політики з нар-
котиків на період до 2030 року». Нова стратегія передбачає заходи,
«спрямовані на зменшення попиту на психоактивні речовини, забезпе-
чення протидії їх незаконному обігу, покращення стану дотримання прав
людини та соціального, медичного, психологічного та економічного до-
бробуту населення країни».
DRUGPOLICY №1(72)/2022 16 СТ.

Для досягнення цих цілей, йдеться в документі, «необхідна переорієн- процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського
тація заходів протидії незаконному обігу психоактивних речовин від суду з прав людини»: «З урахуванням статистичних даних щодо роз-
карних до адміністративно-виправних, профілактичних, медичних та гляду судами справ про адміністративні правопорушення, опублікова-
соціально-психологічних». Основними принципами зазначено дотри- них на офіційному веб-сайті Державної судової адміністрації України,
мання прав людини, недопущення дискримінації та стигматизації осіб проєктом Закону пропонується в статтях 44, 121, 178 КУпАП виключити
з порушеннями психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, збіль-
речовин, пріоритетність права на здоров’я, гуманність, прозорість та шивши при цьому граничні межі інших видів стягнень».
відкритість, грунтовність, проактивність, наукова обгрунтованість, інно- Незважаючи на це, розмір штрафу збільшили, але стягнення у виді
ваційність тощо. адміністративного арешту з тексту закону не виключили!
Нова стратегія, як і попередня, містить безліч гучних гасел і спрямо- Фактично відбулося необгрунтоване та не пояснене посилення від-
вана проти всього поганого, за все добре. Наскільки така риторика від- повідальності за дії, передбачені ст. 44, 121, 178 КУпАП, та ще й з по-
повідатиме дійсності, покаже час, але поки що реальне втілення в життя силанням на  «виконання рішень Європейського суду з прав людини»!
української наркополітики явно не відповідає деклараціям про наміри. Як наслідок і суспільство, і учасники громадських та інших обговорень,
були введені в оману щодо мети і змісту пропонованих змін, що є не-
А що ВОЛНА? припустимим!
Реакція національної спільноти наркозалежних на законопроєкт №4049 Отож, Закон №4049 «Про внесення змін до Кодексу України про ад-
«Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопору- міністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та
шення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуально- Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень
го кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав Європейського суду з прав людини» НЕ ВИРІШУЄ ПРОБЛЕМ, Є ІМІТА-
людини», які нібито мають не тільки «дати надію на звільнення» довічно ЦІЄЮ ЇХ ВИРІШЕННЯ, І ТОМУ ВКРАЙ НЕОБХІДНО НАКЛАСТИ НА НЬОГО
засудженим, але й «пом’якшити» покарання наркоспоживачів: ВЕТО.
О. Димарецький, директор Всеукраїнського Об’єднання Наркозалеж-
них – ВОЛНА – Звісно, без участі людей, представників спільнот ЛВН, Акім Шапіро
та відсутності здорового глузду були прийняти ВР ці зміни до ст.44 КУ-
пАП, де нас з вами фактично криміналізують та підвищують відповідаль-
ність! Тому ми направили Звернення до Президента щодо ветування
цих змін! 
Ми вважаємо, що на Закон №4049 повинно бути накладене ВЕТО
Президентом України, і він має бути направлений на доопрацювання з
наступних підстав.
Так Законом №4049 внесені зміни до ст. 44, 121, 178 Кодексу України
про адміністративні правопорушення, якими передбачено збільшення
удвічі розміру штрафу, що може бути призначений за ці діяння.
Зокрема, стаття 44 КУпАП у чинній редакції передбачає, що «незаконні
виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання нарко-
тичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих
розмірах тягнуть за собою накладання штрафу від двадцяти п’яти до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громад-
ські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністра-
тивний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».
Прийнята редакція цієї норми, як це витікає з тексту законопроєкту
до другого читання, закріплює, що такі самі дії: «тягнуть за собою на-
кладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шіст-
десяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».
При цьому, як прямо записано в пояснювальній записці до проєкту За-
кону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністратив-
ні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального
мал. Ольга Єфименко
мал. Magenta Saturnine
 19 СТ. №1(72)/2022
Макс Катрич
Ксанакс
Стрімка інтеграція України до Євросоюзу, «зелені коридори» та нескін-
ченні потоки майже безконтрольної міграції в обидві сторони кордону
не могли не позначитися і на нашій наркосцені, що призвело до зро-
стання попиту на популярні на європейському ринку препарати – так
звані «аптечні наркотики», а саме – Ксанакс. Короткою інформацією
щодо ксанаксу з «Метеликом» традиційно поділилися самі споживачі
цих «заспокійливих».
Ксанакс (Xanax) – це торгова назва препарату алпразолам, яку
використовує американська транснаціональна корпорація Pfizer. Під
іншими торговими марками алпразол випускається у багатьох країнах.
Алпразол належить до бензодіазепінів – класу психоактивних речовин
зі снодійним, седативним, анксіолітичним, міорелаксуючим та проти-
судомним ефектами. Їх використовують у лікуванні депресії, безсоння
та судом.
У наші дні у списку двохсот найпопулярніших у США рецептурних за-
собів ксанакс посідає 23 місце, він також широко поширений в Австралії
та Великобританії.
Коротка історія ксанакса
У 1950-і і 1960-і роки, в ході активного розвитку психіатрії, дослідники
шукали способи допомогти людям, які страждають від безсоння, викли-
каного тривожними станами. У 1955 році хімік Лео Штернбах синтезував
перший бензодіазепін, лібріум, який надійшов у продаж у 1960 році. У
1963 році ці ліки вдосконалили та почали продавати під брендом валіум
(діазепам). Валіум став настільки популярним, що знаменитий рок-гурт
Rolling Stones навіть написав пісню «Маленький помічник мами», при-
свячену домогосподаркам, які вживали цей транквілізатор.
НАРКОСЦЕНА
Дослідники продовжували роботу, і наприкінці 1960-х років компанія
Upjohn Laboratories (Каламазу, Мічиган) створила нову речовину класу
бензодіазепінів. Трициклічні антидепресанти, доступні на той час, були
досить токсичними. У заявці, яку Upjohn подала до Управління контролю
якості харчових продуктів та лікарських засобів (FDA), ксанакс був пред-
ставлений як засіб лікування панічного синдрому та антидепресант. 50
експериментів, проведених «подвійним сліпим» методом, підтвердили,
що алпразол менш токсичний і ефективніший, ніж інші ліки.
У 1970 році Дж. Б. Хестер із компанії Upjohn Co. отримав патент на
апразол у Німеччині. У 1969 році патент був виданий у США.
Речовина створювалася як м’язовий релаксант і снодійне, але згодом,
коли з ними почали працювати д-р Девід Шихан і компанія Upjohn Co.,
її почали презентувати як ліки від панічного розладу – менш токсичні та
ефективніші, ніж аналогічні засоби.
16 жовтня 1981 року FDA схвалило ксанакс, але вирішило, що Upjohn
може випускати ксанакс не як антидепресант, а як протитривожний пре-
парат (транквілізатор), «що не викликає депресію».
Ксанакс включили до списку 4 контрольованих речовин: FDA оцінює
пов’язані з ним ризики зловживання та залежності як низькі.
На початку 1990-х років ксанакс став найпопулярнішим в психіатрії.
Психіатри щедро виписували його, у повній впевненості, що ксанакс
– той самий чудодійний засіб, який дозволить впоратися з епідемією
панічних розладів в Америці. Через це панічний розлад жартівливо
прозвали «хворобою Upjohn». Також лікарі часто призначають його від
безсоння.
1995 року шведська компанія Pharmacia придбала компанію Upjohn
Co., після чого обидві компанії купила Pfizer Pharmaceuticals. На цей час
тільки Pfizer випускає алпразол під брендом ксанакс.
Тисячі лікарів по всьому світу десятиліттями виписують рецепти на
ксанакс пацієнтам із гострими формами тривожного, панічного та го-
стрих стресових розладів. Ксанакс діє як м’язовий релаксант та посла-
блює почуття занепокоєння та тривоги.
Хоча офіційно ксанакс не був визнаний антидепресантом, ймовірно,
він допомагає позбавитися депресії за умови тривалого курсу лікування.
Однак після відміни лікування симптоми поновлюються. Це ті самі
симптоми, для лікування яких ксанакс прописують, але після відміни
лікування вони повертаються в набагато важчій формі.
Побічні ефекти ксанакса:
розслаблення, ейфорія, перепади настрою чи дратівливість,
втрата статевого потягу, запаморочення, сухість в роті, еректильна
дисфункція, втома, нудота, блювота, розлад координації,
судоми, утруднене дихання, заплітається язик, тремор, стан
збентеження, проблеми з пам’яттю, ускладнена концентрація.
Дія ксанакса: що кажуть самі споживачі
«Одін міліграм діє через сорок хвилин після прийому та триває три з
половиною години максимум. Ефект короткотривалий, зате потужний.
Якщо вживати за призначенням, препарат працює.»
«Мені ксанакс краще знімає тривогу і рівняє настрій, «Лірика» не за-
йшла».
НАРКОСЦЕНА
«Нарешті спромігся спробувати – дуже позитивне враження. М’який,
але сильний препарат. Саме те, скажімо, фенотропіл «рівняти». Або
просто розслабитись.»
«Ксанаксу я максимум півтора міліграми протягом вечора приймав.
Дуже у кайф. Ніколи від нього не було погано. Кайф по всьому тілу –
тепло та спокійно. Ще коли починає діяти, починається жор, а через
великі дози очі заплющуються. Починаєш гальмувати і палишся.»
«Супер-транк короткої дії, який знімає тривогу відразу, не створюючи
седативного ефекту.»
«Препарат приємний... мені більше подобається, ніж, наприклад,
діазепам... На жор пробиває, прибирає тремор, якщо був... Є приєм-
на тяга... розслабленість, в кайф полежати... Якщо багато зжерти, то
можна почати забувати хто ти і де, і швидше за все в сон обрубить.
Толерантність дуже швидко зростає. Навіть тиждень щоденного прий-
ому призведе до кількох днів безсоння та тремору, так що краще не
щодня...»
«Найкращий засіб від будь-яких страхів! Не боїшся під алпрозолам аб-
солютно нічого. Є невелика ейфорія, спати хочеться менше, ніж під дією
діазепаму. На відміну від інших транквілізаторів, має антидепресивний
ефект (не сильний), сильніший за діазепам.»
«Xanax Pfizer 1mg сто таблеток у пачці – ось мій вибір. Кожен день
не вживаю, але на вихідних штучки чотири з’їм і потім приколююся з
пацанами, що я під ним можу грам забити White Widow і прикалуватися
і іржати нормально так. Без нього – дві тяги та ковпак. Веселий пре-
парат, а спати під ним – це солодкий кайф, і зранку спокійно встаєш.
Клоназепам раніше їв, але він злий, а ксанакс – добрий.»
«Був золотий час – 2020 рік. Рік х…рив ксанакс, жменями – пустував
як міг, міксуючи. 10-20 гр шмалі, енергетики та інше. А як працювалося
класно... Щодня життя – як найяскравіший мультик. Щоправда, півроку
з пам’яті кудись поділися, але ця побочка пройшла.»
Дозування
Ксанакс випускається у дозованих формах 0,25 мг, 0,5 мг, 1 мг та 2 мг.
Офіційно рекомендована доза – 4 мг на добу.
Що кажуть користувачі
«Лайфхак: щоб «бензи» швидше подіяли, треба покласти під язик і
розсмоктувати хвилин 10-15. Опробовано на клоназепамі, алпразоламі,
діазепамі – все починає швидше працювати, ніж якщо просто випити.»
«Дозняк ксанаксу швидко розганяється, спочатку мені і 0,5 мг було
№1(72)/2022 20 СТ.
забагато, тепер це мінімум, менше якого сенсу і приймати нема. Я беру
пачку 30 штук по 1 мг і їм по половині таблетки на ніч.»
Передозування ксанаксом
Як правило, передозування ксанаксом відбувається в результаті вжи-
вання препарату одночасно з іншими речовинами – найчастіше разом з
алкоголем, опіоїдами або барбітуратами.
«Вуличний» ксанакс може бути підробленим або розведеним смер-
тельно небезпечним фентанілом.
Що кажуть користувачі
«Десь 160 штук алпрозоламу (по 1мг) зжер, сподіваючись, що відму-
чуся і здохну. Залишився живий, навіть не було «побочок» для організ-
му. Висновок: дуже низько токсичний препарат.»
«Не варто забувати про наслідки передозування цим препаратом, а
це – кома. Саме тому препарат передбачає «сходи». На майбутнє: якщо
в інструкції до препарату, яку треба читати обов’язково, прийом розпи-
саний «сходами» (збільшення-зниження), знайте: на це слід звертати
увагу.»
«При передозуванні бензодеазепіновою групою «мити» треба лише
флумазенілом. Уітні Г’юстон померла від цього препарату. За офіційною
версією, причиною смерті стало передозування та кома, яка закінчилася
смертю.»
Ксанакс та опіати
«Якщо вживати опіати разом із ксанаксом, треба до ін’єкції хвилин за
двадцять п’ять ковтаєш пігулку і ефект посилюється .»
«Посилює дію опіатів... Справді, є такі, хто жере його пачками, а потім
колеться зверху... На кумарах я його використовував, щоб спати...»
«Мені дуже подобається увечері 0,5 мг закинути і починає м’яко
«підрубувати» і йдеш солодко спати. Опіати наздоганяють, головне,
щоб опіатів було більше, ніж ксанаксу, бо перевага не в той бік. На ку-
марах заспокоює, багато разів рятував. І пам’ять від нього не відбиває,
як від рогіпнола…»
«Отака х…ня, малята!» (с) Але, як завжди, вибір тільки за вами!
 21 СТ. №1(72)/2022
На захисті прав пацієнтів ЗПТ
Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ
вже понад 10 років працює, щоб надавати допомогу та відсто-
ювати права представників спільноти. В перші дні повномас-
штабної війни її консультант за день отримував стільки звер-
нень, як у інший час – за третину місяця.
– Як часто звертаються до вас із початком воєнних дій представники
спільнот, клієнти ЗПТ, ВПО?  профільних спеціалістів.
– Мабуть усі чули вислів про те, що війна – це виклик, і він цілком
правдивий, якщо говорити про роботу Національної Гарячої Лінії з пи-
тань наркозалежності та ЗПТ. Протягом 2022 року до нас надійшло
близько 7000 звернень, це майже вдвічі більше, ніж торік. Найгарячіши-
ми видалися перші три місяці повномасштабної війни, коли звернення
надходили чи не кожні 10 хвилин.
Власне, дзвінки щодо того, як працюватиме програма ЗПТ під час вій-
ни, почалися тижні за два-три до повномасштабного вторгнення. Цю
суспільну напругу першими відчули пацієнти програми замісної терапії
з Донецької та Луганської областей, можливо тому, що в багатьох з них
залишалися свіжими спогади про події 2014 року й згортання програми
в Донецьку та Луганську.
Зараз з викликами війни пов’язане кожне п’яте звернення, яке до нас
надходить.
– Хто здебільшого ці люди, з яких груп/спільнот тощо?
– Національна гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ працює
МАЮ ПРАВО
Інтерв’ю з Андрієм Яровим, керівником
Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ
вже понад 10 років. Більшість дзвінків до нас надходить від пацієнтів
замісної підтримувальної терапії, споживачів ін’єкційних наркотиків та
їхніх рідних.
В кризових ситуаціях люди намагаються отримати інформацію у тих,
кому довіряють, тому не дивно, що представники спільноти та їх рідні
звертаються саме до нас не в останню чергу тому, що ми надаємо кон-
сультації у форматі рівний рівному та залучаємо висококваліфікованих
– Які питання стали актуальнішими, про що запитують частіше?
– Існує думка, що в ситуації пандемії чи війни в найбільш критичній
ситуації опиняються саме споживачі ін’єкційних наркотиків. Проте, як
показав цьогорічний досвід, найбільш вразливими є пацієнти приватних
кабінетів та клінік. Ми стали свідками ситуації, коли після повномас-
штабного вторгнення придбати препарат в аптечній мережі було прак-
тично неможливо.
Саме в цей час на Гарячу Лінію масово почали телефонувати пацієнти
приватних медичних закладів – ми їх переадресовували до державної
програми ЗПТ. Ми робили все можливе, щоб люди отримали актуальну
інформацію щодо контактів сайтів.
Зараз ми бачимо, що чимало людей прагнуть повернутися додому. На
тлі цього, ми помітили прикру тенденцію в Харкові та області, коли тим
пацієнтам, які стали учасниками програми ЗПТ в безпечних регіонах,
відмовляють у постановці на державну програму ЗПТ, коли вони повер-
таються. Тому ми нещодавно звернулись до Міністерства охорони здо-
ров’я з ініціативою щодо створення алгоритму дій, який починає працю-
МАЮ ПРАВО
вати одразу після деокупації населених пунктів з метою якнайшвидшого
відновлення на звільнених територіях роботи сайтів програми ЗПТ.
– ГЛ – практично перша інстанція, куди звертаються «люди з нашого
факультету», представники КС. Інформаційний потік та зворотний зв’я-
зок сьогодні багаторазово збільшилися і це дуже трудомісткий процес
для співробітників ГЛ – як ви справляєтеся з цим?
– Насправді найбільшим викликом для роботи Національної Гарячої
Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ є залежність від стабільної роботи
операторів зв’язку. Були моменти, коли через перебої в їхній роботі ми
були змушені переходити на онлайн-консультування та публікувати аль-
тернативні номери телефонів.
Добре, що ми на 2022 рік запланували розширення можливостей для
онлайн-консультування й запустили чат-бот OST-Hotline-bot. З його до-
помогою людина може отримати відповіді на найбільш типові запитан-
ня, а якщо потребуватиме консультації – зможе підключити онлайн-кон-
сультанта. Отримати відповіді від консультанта онлайн, можна також і на
Fb-сторінці Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ.
Тобто, зараз до нас можна звертатися як телефоном 0-800-507-727,
так і через повідомлення на Fb-сторінці й через бот в телеграмі. До
того ж ми звернулися до донорів з проханням розглянути питання щодо
забезпечення Гарячої Лінії засобами супутникової телефонії – таким чи-
ном у подальшому ми будемо максимально застраховані від можливих
перебоїв у нашій роботі.
– До вас звертаються ті, хто потребує допомоги, і потрібно мати тер-
піння, чуйність, щоб люди не втратили надії, довіри. Це не просто, ко-
жен раз чути гіркі питання й таке інше? Як ви справляєтеся зі стресом,
який доводиться долати 24/7?
– Під час війни ми всі перебуваємо під величезним психологічним
тиском. І звичайно, для консультантів гарячої лінії, на яких до того ж
збільшилося навантаження, це фактор ризику, оскільки всі наші опе-
ратори надають консультації у форматі «рівний-рівному» й не з чуток
знають, що таке залежність. Тому в наших проєктах передбачена мож-
ливість психологічної підтримки операторів, вони проходять супервізію
Увага!
На Національній Гарячій Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ можна отримати:
– підтримку та консультацію у форматі «рівний-рівному»;
– актуальну інформацію про програму замісної підтримувальної терапії;
– швидке реагування на порушення ваших прав;
– безкоштовну консультацію дружнього лікаря-нарколога та лікаря-інфекціоніста;
– безкоштовну телефонну консультацію кваліфікованого юриста.
Звернутися до нас можна онлайн через телеграм-бот https://t.me/OST_in_Ukraine_bot та через повідомлення
на Fb-сторінці Національної Гарячої Лінії з питань наркозалежності та ЗПТ або за телефоном 0-800-507-727 (дзвінки з
номерів мобільних та стаціонарних операторів – безкоштовні).
Катерина Грицаєнко, президентка благодійного фонду «Надія та Довіра»
№1(72)/2022 22 СТ.
з кваліфікованим психологом. Це можливість розповісти про потреби,
проблеми й отримати дієву пораду.
– Розкажіть декілька історій, які найбільше демонструють реалії часу
та/або найбільше запам’яталися, можливо, зворушливим фіналом або
є настільки важливими, що про них слід розповідати нашим читачам.
– Нещодавно до нас на ГЛ звернулася поодинока літня жінка, яка че-
рез інвалідність не може самостійно пересуватися, є учасницею програ-
ми ЗПТ і наразі перебуває на лікуванні в одній з лікарень міста Києва з
наступною проблемою: через відсутність близьких родичів вона не має
змоги оформити т.з. «домашній стаціонар», а самостійно відвідувати
сайт в неї теж немає можливості. Для вирішення проблеми ми зверну-
лися до наших партнерок з Всеукраїнського об’єднання наркозалежних
жінок «ВОНА», і регіональна представниця в м. Київ одержує і носить їй
ліки з сайту програми.
В жовтні до нас на Гарячу Лінію стали звертатись пацієнти сайту про-
грами одного з невеликих містечок Дніпропетровської області зі скар-
гами на те, що медперсонал повідомив їм, що завтра видачі препаратів
не буде. Тільки уявіть, 49 пацієнтів могли залишитися у цей день без
лікування. Ми зв’язалися з лікарем-наркологом сайту, який повідомив,
що завтра зранку автівка виїде до міста Дніпро для одержання ліків зі
складу, назад вона повернеться близько обіду, і в цей день видавати
ліки вже буде пізно. Що ж, довелося телефонувати до фахівців ЦГЗ МОЗ
України і просити їх про допомогу. Наступного дня пацієнти сайту все
ж отримали свої препарати, і таким чином вдалося уникнути перерви
у лікуванні.
Тому я хочу звернутися до представників пацієнтської спільноти та ак-
тивістів спільноти ЛВН з великим проханням: будь ласка, якщо ви стали
свідками порушення наших прав – одразу повідомляйте про це опера-
торів Національної ГЛ з питань наркозалежності та ЗПТ. Чим раніше ми
отримаємо інформацію від вас, тим скоріше наші фахівці зможуть здій-
снити необхідні заходи, і тим ефективнішими будуть наші дії і кращими
кінцеві результати!
Катерина Грицаєнко
З повагою,
тел, Viber, Telegram: +380671798858
 23 СТ. №1(72)/2022
Найчастіше при цьому працівники поліції перевіряють документи паці-
єнта або поверхнево перевіряють особу.
Такі дії поліцейських нерідко обурюють учасників програм ЗПТ. Про-
те, згідно з Законом України «Про Національну поліцію», поліцейський
має право вимагати пред’явлення документів (паспорт, водійські права
тощо), що посвідчують особу, в т.ч. у випадках, якщо існує достатньо
підстав вважати, що у людини є з собою наркотичні засоби та інші речі,
обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використан-
ня чи перевезення яких потрібен дозвіл.
Поверхнева перевірка – це здійснення візуального огляду особи пра-
цівником поліції та візуальний огляд речей. Під час поверхневої пере-
вірки людина самостійно показує поліцейському вміст особистих речей.
Тобто, поліцейський не має права намагатися оглянути або обшукати
людину під верхнім одягом руками та сам не може залазити руками у
кишені чи речі.
Перед проведенням поверхневої перевірки або огляду, поліцейський
обов’язково має сповістити людину про підстави застосування такого
заходу. Згідно з вимогами Закону, поверхнева перевірка має здійсню-
ватися поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверх-
неву перевірку може здійснити будь-який поліцейський, проте лише з
використанням спеціального приладу або засобу.
Слід зауважити, що будь-яка розмова з поліцейським має починатися
з прохання пред’явити службове посвідчення. Слід уважно його прочи-
тати, а при можливості зафіксувати посаду, прізвище, ім’я правоохо-
МАЮ ПРАВО
ЯКПОВОДИТИСЬ
ПІД ЧАС ЗУПИНКИ
ПОЛІЦІЄЮ
ПАЦІЄНТУ, ЯКИЙ
МАЄ ПРИ СОБІ
ПРЕПАРАТИ ЗПТ?
ронця та номер нагрудного знаку співробітника (у разі наявності). У разі
можливого оскарження його дій, така інформація може знадобитися для
ідентифікації правоохоронця. Поліцейській зобов’язаний повідомити всі
ці дані.
Для уникнення конфліктів з поліцією пацієнтам програм ЗПТ, у разі
знаходження при пацієнтові препаратів ЗПТ, отриманих для самостійно-
го прийому, – обов’язково треба мати при собі документ, що посвідчує
особу. А також бажано мати в такому випадку відповідно оформлений
листок призначень, завірену копію підписаної головним лікарем заяви
про отримання наркотичних засобів ЗПТ для підтвердження законних
підстав отримання препаратів ЗПТ.
Наразі, МБФ «Альянс громадського здоров’я» активно працює над пи-
танням забезпечення пацієнтів сайтів ЗПТ відповідними посвідченнями
учасників державної програми лікування для зменшення ризиків виник-
нення конфліктів.
У разі, якщо ви чи ваші знайомі зазнали порушення прав з боку поліції,
повідомте про це до REAct та отримайте безкоштовну допомогу.
Звернення можна залишити за допомогою чат-ботів, чи на сайті проєкту.
Telegram - REACT_APH_bot
Viber - Reactaph
Веб-сайт - react-aph.org/report-about-human-rights-violations
DRUGSPACE
Мак в Україні:
минуле і сьогодення
Мак – рослина-загадка
Не зрозуміло, в якій частині світу вперше відбулося одомашнення ди-
кого пращура опійного маку. Найбільшу різноманітність геному опійного
маку було виявлено в Ірані, Афганістані та Індії. Такий розподіл вказує на
те, що культивування виду активно провадилося у цьому районі. Згідно
з археологічними даними, культивування опіумного маку було звичай-
ним явищем у неолітичній Європі. Близько 5300-5200 до н. е. почалося
поширення рослини із Західного Середземномор’я у напрямку Північної
та Центральної Європи.
Не менш загадковою є і назва рослини. Слово «мак» із прадавніх часів
присутнє у багатьох слов’янських мовах (українській, польській, чеській,
болгарській, словенській та інших), а також латиській, грецькій («ме-
кон», «макон»), німецькій та ін.
Лінгвісти сперечаються про значення давньогрецького «мекону»: де-
які з них вважають, що рослина була названа так через свою довжину
(«мекос»). Давньогрецький поет, граматик та лікар II століття до н. е.
Нікандр Колофонський вважав, що слово «мекон» походить від «меко-
нейн», що означає «не здіймати пил», тобто не бути активним. Нібито
під цим розумілася здатність опіуму сповільнювати травлення. Сучас-
ні вчені вважають ці версії сумнівними. На думку деяких дослідників,
варіації слова «мак» походять зі зниклої середземноморської (доіндоєв-
ропейської) мови, але це лише припущення.
Коли опійний мак почали вирощувати в Україні?
Історик Микола Аристов у книзі «Промисловість Стародавньої Русі»
пише: «У XI столітті у Києві сіяли мак, бо він був у вжитку у київських
ченців». Повідомляючи ці дані, Аристов посилається на житіє преподоб-
ного Феодосія Печерського, що входить до Києво-Печерського патери-
ка, основна частина якого була створена в першій третині XIII століття. У
житії, зокрема, сказано: «…у цей час настали дні великого посту. У пер-
ший тиждень такої суворої помірності, за статутом преподобного отця
нашого Феодосія, у п’ятницю для братії, як для подвижників, що так
багато попрацювали, повинні були подавати на трапезі хліби з чистого
борошна і до них мед і мак».
Не тільки в монастирях, а й у звичайних родинах у святкові дні окрім
звичайного хліба подавали здобний, що випікався з медом та маком. З
додаванням маку готували весільні пироги, а також кутю на Великдень
та Різдво, хоча окремі історики повідомляють, що мак почали додавати
у кутю лише у XVI столітті.
Мак у Польсько-Литовський період
У XIV столітті землі Київської Русі увійшли до складу Польсько-Ли-
товської держави.
1532 року польський лікар і ботанік, доктор медицини Шимон з Лови-
ча опублікував першу друковану польську книгу про властивості рослин
№1(72)/2022 24 СТ.
– De herbarum virtutibus. Вона містила опис опійного маку латинською
мовою та його зображення. Авторство книги приписують Емілію Макру,
латинському поетові та вченому часів ранньої Римської імперії. Шимон
доповнив його роботу латинсько-польським словником трав. Макр опи-
сав мак снодійний і мак-самосівку і зазначив, що перший різновид маку
має набагато більшу цінність за вмістом цілющих речовин. Він також
відзначав використання соку з макових голівок, висушеного на сонці.
За словами автора, з зерен маку роблять масло з неприємним смаком,
яке лікує від безсоння, а маковий сік, змішаний із молоком, допомагає
від кашлю. Макр також зазначив, що подрібнене листя маку викори-
стовують для приготування припарок, що полегшують біль у горлі або
подразнення голосових зв’язок.
Багато відомостей про властивості маку та зображення рослини місти-
ла книга про рослини польською мовою «O ziołach i ich mocy»(«Про тра-
ви та їхню силу»), яку в 1534 році видав ботанік і лікар Стефан Фалімірж,
русин за походженням.
Його праця складається з двох розділів. У першому подано опис трав
та їхньої лікувальної дії; другий розділ оповідає про настоянки, їх приго-
тування та вживання. В кінці книги міститься «Час збирання трав, квіток,
насіння та плодів».
Автор рекомендував від безсоння наносити на чоло пластир із макових
зернят, грудного жіночого молока та яєчного білка. Також він зазначав,
що в аптеках на той час продавали опіумний сироп з макових зерен,
змішаних з екстрактом лакриці, гуміарабіка та аніса.
Фалімірж попереджав, що страви чи препарати з маку можуть робити
людину кволою та послаблювати пам’ять. Один з рецептів його книги –
це подрібнене листя опійного маку з оцтом, яке вживають як анальгетик
і протипухлинний засіб.
Окрема глава книги Фаліміржа присвячена опіуму. Автор навів числен-
ні рецепти опіумних препаратів і зазначив, що опіум застосовують для
боротьби з безсонням, він лікує виразки внутрішніх органів, подразнен-
ня очей, а також втамовує головний біль.
У 1595 році у Кракові було видано великий гербарій Herbarz Polski, що
містить безліч малюнків та описів рослин. Автор гербарію, польський
ботанік Марцін Ужендув, окремо описує «мак, який сіють» (опійний мак)
та «маленький польовий мак» (мак-самосівка), а також розмістив зобра-
ження обох видів.
Марцін процитував давньогрецького лікаря Діоскорида, який рекомен-
дував накладати на хворі місця пластир, що містить подрібнені голівки
маку. Також Діоскорид радив додавати у вино макові голівки і доводити
суміш до кипіння, після чого використовувати як снодійний і седативний
засіб.
У гербарії Марцін розмістив і власні рецепти: хворі ноги тримати у
воді, в якій кип’ятилося макове листя та голівки. Щоб позбавитися каш-
лю, автор рекомендував пити такий настій з медом. На думку Марціна,
 25 СТ. №1(72)/2022 DRUGSPACE

опійний мак помічний від головного болю, болю у вухах, запалення очей
та вагінальних виділень.
Найвичерпніший опис маку та його фармакологічних властивостей
знаходимо у книзі польського ботаніка Шимона Сиреньського «Гербарій
корисних рослин», виданої в Кракові 1613 року. Вона містить описи 765
рослин, здебільшого лікарських, та їхнє використання у домашньому
господарстві, ремеслах та ветеринарії. Практичний характер праці під-
креслює довга назва «Гербарій, з якого можна дізнатися, що він при-
значається лікарям, фармацевтам, цирульникам, кінним лікарям, май-
страм, садівникам, кухарям, шинкарям, господарям, нянькам, панам і
панянкам». У «Гербарії» можна знайти не тільки рецепти рослинних ліків,
а й рецепти страв, способи боротьби зі шкідниками, лікування худоби
тощо, тут також записані старовинні народні звичаї та обряди, пов’язані
з рослинами. До більшості описів додаються гравюри на дереві із зо-
браженнями рослин, що містять малюнок квітучої рослини з коренем,
плодами та насінням. Враховуючи стан знань того часу, поради, що мі- порівнюється з «нивою, засіяною і проквітлою чудовим голендерським
стяться в книзі, давали шанс на одужання для багатьох пацієнтів. чи волоським маком».
Маку присвячено два розділи книги: в одній представлений мак-само-
сівка, в іншій – опійний мак. Сиреньський докладно описує ареали по- Мак у народній магії
ширення цих двох видів: «маленький польовий мак» росте серед злаків, Етнографічні джерела України засвідчують, що мак був універсальним
у канавах вздовж доріг серед полів, тоді як «садовий мак» (опійний) – на засобом для захисту від усілякої нечисті, зокрема упирів чи ходячих
полях і у садках, у кількох різновидах, один з яких має великі голівки. З небіжчиків.
цього останнього різновиду отримують опіум. Сиреньський рекомендує Для боротьби з ними мак використовували у чистому вигляді або у
опійний мак як снодійний (зварені у вині макові голівки – рецепт Діоско- поєднанні з іншими засобами на кшталт забивання осикового кілка.
рида) і для «видалення лейкоми з очей худоби» (листя маку, розтерті Використання маку для захисту, як правило, обмежувалося локусами
з оливкою, прикладали до очей – рецепт Плінія). Також автор описує житла та могили, рідше – дороги під час похорону. Є повідомлення про
страву з макових зернят, обсмажених з олією та овечим сиром, і згадує, обсипання покійника в труні, поміщення маку в труну у вузлику або роз-
що її їдять в Італії, де він мешкав кілька років. сипом, посипання могильної ями.
Сиреньський описує безліч варіантів застосування опійного маку в ме- Букет-маковійчик в хаті – захист від всього лихого. Він служив обере-
гом, покликаним завадити відьмі завдати шкоди родині та господарству.
дицині та в кулінарії. Наприклад, він наводить рецепт макового супу з
Зернинами маку з букету обсипали долівку в хаті, обістя, ворота, хлів.
«приємним смаком, але не надто поживного», а також рецепт єврейсь-
Найчастіше захисту від відьом потребувала корова, її також обсипали
кої страви з макових зернят, обсмажених з медом та перцем.
маком поруч із хлівом. Торбинку з маком могли привішувати до її ро-
Книга містить і численні рецепти солодощів з макових зернят, розтер-
гів, або засипали зернята в просвердлений ріг. Здійснювалися ці дії на
тих з вареним солодким вином, у суміші з екстрактом кореня солодки,
Юрія, під час першого вигону в поле, на Купала, коли корова телилася,
гуміарабіком, мигдалем, плодами айви, крохмалем та цукром.
щоб відьми не забирали молоко у сусідських корів. Є також згадки про
Сиреньський радить настій та настоянку маку як засіб від меланхолії,
застосування цих ритуалів на Всеношну, Благовіщення, перед Пасхою.
кровохаркання, головного болю та кашлю. Опіум автор рекомендує за-
Мак використовували не лише для того, щоб завадити відьмі, а й для
стосовувати лише у виняткових випадках, як ліки від сильного болю та
того, щоб нашкодити їй. Так, маком чи коноплями посипали дорогу, де
безсоння. Крім того, він критикує аптекарів, які продають опіум без об-
йдуть корови. Корова відьми або не може переступити через цю переш-
межень, оскільки, за його словами, зловживання опіумом призводить до
коду (так дізнаються, хто в селі відьма), або її молоко стає червивим.
того, що «послаблюється дух, що оживляє тіло», погіршується пам’ять,
Втім, є поодинокі згадки, що відьма й сама може використовувати мак
у людини починає «труситися голова», погіршується зір, а у чоловічих
та коноплі для своїх підступів.
статевих органах виникає подразнення. З усього масиву інформації про
Обсипають маком хату і щоб вивести домовика, який шкодить. Не-
опіум, зібраного Сиреньським, можна виділити цікаву розповідь про
бажані його прояви зазвичай зводяться до того, що він грюкає, сви-
турецький маковий напій «маслок», яким напували солдатів, особливо
стить, заважає спати, вищиряється, ходить по хаті, лякає, торкається,
яничарів, щоб сповнити їх мужністю. Автор зазначає, що «маслок» часто показується візуально і т.п. У Куликівському районі Чернігівської області
викликає «надмірне збудження». було зроблено запис про обсівання маком могили померлої на Зелено-
Цікаво, що у «Літописі Величка» вигляд козацького війська після пере- му тижні – щоб у русалки не пішла. На Житомирщині маком посипали
моги у Корсунській битві 1648 року над польською армією Потоцького будинок від летючого змія.
DRUGSPACE
У весільних обрядах мак сипали в панчоху нареченій, давали із собою
макову голівку для захисту від чаклунів та зурочення.
Мак у народній культурі
У справжньому українському вінку має бути 12 рослин: безсмертник,
ромашки, незабудки, хміль, волошка, червоний мак, чорнобривці, лю-
бисток, деревій, мальви, китиці калини та барвінок.
Маки символізували пролиту кров, їх вплітали лише ті дівчата, у яких
загинув хтось із рідних. З іншого боку, парну кількість маків додавали,
щоб рід не переводився.
Мак у радянській Україні
На землях України олійний мак здавна культивувався як городня рос-
лина, а у ХІХ столітті з’явився у польовій культурі. «Мак розводять у
Київській та Подільській губерніях повсюдно на городах, а в полях його
висівають у деяких селищах Черкаського, Канівського, Липовецького та
Бердичівського повітів», – писала «Землеробська газета». Наприкінці
XIX століття насіння маку експортували до країн Західної Європи. Відомо
про успішні спроби вирощування опійного маку в Київській губернії –
опіум з нього вирізнявся високою якістю.
У СРСР терміном «опійний мак» позначали південні підвиди снодійно-
го маку: тяньшаньський, китайський, джунгарський, тарбачатайський,
південноазійський і малоазійський зі значною кількістю алкалоїдів опію,
насамперед наркотично активних – морфін, кодеїн, і використовують
для отримання опію. Олійним або харчовим маком називали ті сорти,
що були отримані від підвиду мак євразійський (Papaver somniferum
subsp. Eurasiaticum) та використовували для одержання насіння та олії.
Між опійним та олійним маком немає принципової різниці, обидва
різновиди містять морфін, кодеїн та інші алкалоїди, лише у різних про-
порціях. Існують сорти олійного маку, у висушених коробочках, стеблах
та коренях («маковій соломці») яких може міститися до 0,5% морфіну і
0,01% кодеїну.
Насіння дещо відрізняється за кольором: у опійних сортів воно біле
або світло-жовте, а у олійних – блакитно-сіре, брунатне, чорно-сіре.
Крім того, кількість соку в олійному маці набагато менша, ніж у снодій-
ному, або ж він відсутній зовсім. Листя олійних сортів тонше, тоді як у
опійного маку воно грубше, іноді шкірясте. Розрізняються ці рослини і
поверхнею насіннєвої коробочки. У опійних сортів вона гладенька, а в
олійних – горбкувата.
Український олійний мак культивували головним чином для отриман-
ня насіння та олії, але коробочки використовували у фармацевтичній
промисловості. На їхній основі виготовляли велику кількість медичних
препаратів.
В УРСР у 1930-х–1970-х pp. олійний мак займав від 10 до 14 тис. га.
Найбільше площ під нього відводили у Київській, Полтавській, Вінниць-
кій та Хмельницькій областях.
До середини 1980-х років наркотизація населення СРСР досягла тако-
го рівня, що у 1987 році Рада Міністрів СРСР видала Постанову №695
«Про заборону посіву та вирощування громадянами олійного маку».
№1(72)/2022 26 СТ.
Після цього Уряд України затвердив «Національну програму протидії
зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу» та дору-
чив Українській академії аграрних наук (УААН) вивести нові низькомор-
фійні сорти олійного маку. Цим опікувалися вчені Інституту хрестоцвітих
культур УААН: вони отримали сорти з такими назвами, як Беркут, Грей,
Поділля, Герлах, Корал.
1999 року заборону на культивування олійного маку в Україні було
скасовано. У 2021 році посіви маку обіймали понад 2,5 тис. га. Наразі
ліцензії на вирощування маку мають десятки господарств, які працюють
в Одеській, Херсонській, Чернігівській, Хмельницькій, Київській обла-
стях. Офіційно весь мак, який вирощують в Україні, є низькоморфійним.
Проте трапляється всяке. Наприклад, у 2019 році в Оржицькому районі
Полтавської області місцева агроспільнота засіяла територію площею
240 га маком, який за документами вважався олійним, але виявився
опійним. На величезному полі зростало приблизно 350 мільйонів рос-
лин маку. З цієї кількості можна було б виготовити щонайменше 70 тонн
макової соломки вартістю 7 мільярдів гривень. Після того, як на поле
наклали арешт, поліція ще півтора місяця чергувала на полі, щоб не
допустити «витік нарковмісних рослин у нелегальний обіг». Потім суд
ухвалив знищити рослини.
Кустарні препарати з опійного маку
Майже весь радянський період велику частку опіатного наркоринку за-
ймали аптечні препарати – героїн, морфін, омнопон, промедол, кодеїн.
І лише до 1985 року кустарно виготовлені з маку наркотики становили
57 % серед усіх наркотичних речовин СРСР.
У СРСР опійний мак здебільшого культивували в республіках Серед-
ньої Азії, в основному в районах Киргизької та Казахської РСР з сухим та
спекотним кліматом. Але олійний український мак, менш вимогливий до
грунтово-кліматичних умов, пошановувачі опію теж не оминали.
Із спогадів очевидця
«...Якщо у радянській Середній Азії макові поля посилено охороняла
міліція, то у нас, в УРСР, контролю та нагляду практично не було. Зазви-
чай збирачі виїжджали «на сезон», де підрізали макові головки, збира-
ючи витікаюче молочко на вату, бинти тощо. Частина зібраного врожаю
тут же проколювалася і починалася підрізка про запас. Але сам сезон
наступав після «Маковея» – сухий мак був усюди на ринках, а в селах
довгий час селяни традиційно цінували саме насіння (кутя-мутя тощо),
а ось соломкою в кращому разі утеплювали горища, годували кіз, але
зазвичай спалювали з осіннім листям.
Загалом до початку 80-х такого поняття, що мак=наркотик в Україні не
існувало. Від слова – зовсім! Куди серйозніше вважалася «мар’їванна»
або, говорячи простою мовою, анаша.
Два приклади з особисто досвіду автора цих рядків. Якось (влітку 81-
го) ми домовилися з бабусею, яка торгує на Печерському ринку Києва,
на бартерну угоду. З мого боку – 4 кг. в’яленої каспійської вобли і пари
великих копчених лящів із надісланої мені посилки від рідних, які году-
ють сина-студента таким нехитрим способом, поки він гриз граніт науки
 27 СТ. №1(72)/2022 DRUGSPACE

в далекій Україні. А у свою чергу баба Міля привезла макові голівки.

У величезному смугастому мішку, завбільшки з матрац. Все б нічого,
але коли настав час обмінюватися, бабуся вперлася – мішка не дам,
неси свою тару. Повернувся за… підковдрою, старою і з таким розрі-
зом у вигляді ромбика. Довелося викликати допомогу)). Але це ще не
все. Якось у своїх одкровеннях я вже писав, що жили ми тоді в одному
будинку ... на одному майданчику 2-го поверху квартирного гуртожит-
ку Печерського РВВС (!). Якщо проходячи повз сусідів ми чули кинуте
нам у слід «Живуть люди – додому мішками носять!», то далі сталося
неймовірне – вже на підході на другий поверх…. голівки розсипалися
і, немов за законом підлості, тієї ж миті з дверей міліцейської квартири
вийшли, мабуть, на чергування, наші сусіди-міліціонери! Далі у пам’яті
збереглися уривками фантастичні спогади. Поки один мент старанно
вигинався, щоб, не дай-Бог, не розчавити голівки, що розкотилися по
сходах, густо нагуталіненими шузами, другий узявся взагалі… допома-
гати нам збирати бошки! Фантасмагорію обірвала дружина, що вийшла
на майданчик і збожеволіла від побаченого, вичавила із себе: «Ой! Які
ж у нас добрі сусіди!»
Як такої наркомафії, як організованого наркоринку в УРСР не було. І
«бариги» та «дахи» стали з’являтися лише у другій половині 80-х–90-х
років. Влітку кололи ханку, взимку варили кухнар і пили його з пігулка-
ми, здебільшого просто пригощаючи один одного, а якщо була фінан-
сова сторона, то в основному щоб «відбити витрати».
І так було до 1982-83 р.р., коли в Україні з’явився рецепт виготовлення
Про вартість
хімки, ширки з макової соломки. Першими зорієнтувалися найвдаліші
Спочатку мак бажаючі отримували практично безкоштовно (великий
наркомани та цигани, які організували закупівлю маку, поділивши між
мішок сухих макових голівок, наприклад, у Димерці, що під Києвом,
собою села та регіони. Але маку було так багато, а попит такий великий,
можно було сторгувати за 5 руб., а у Борисполі такий же 10-15), але
що в процес швидко включилися «мусора». І, що характерно, представ-
ближче до розпаду Союзу ситуація змінилася: склянка меленого на ка-
ники кримінального світу не особливо частували навіть своїх людей, які
вомолці маку коштувала вже 10-25 рублів, до середини 1980-х років
дорвалися до регулярної торгівлі маковою соломкою (а потім готового
ціни в залежності від регіону злітали до 100 рублів.
розчину), тому що наркота була типу «впадлу».
Проте торгівля мішками соломкою поступово перейшла на більш
Так склалося, що перше самостійне розслідування мого слідчого стало
вигідну фасовку – склянками. Так, склянка дрібно меленого маку на-
моєю справою за ст. 229.ч. 2 КК. Сашко був молодший за мене, було
прикінці 80-х коштувала 10-16 руб. У середньому ціна склянки «соломи»
йому близько двадцяти двох років, і весь час бентежився, ніби боявся
дорівнювала одному кубику ширки/хімки»
помилитися. Трохи розговорившись, Сашко, поставив мені запитання,
У 1990-ті роки ситуація змінилася радикально: весь товар у бабусь із
яке, як я зрозумів, давно йому не давало спокою:
сіл почали скуповувати цигани та продавати втридорога, а на поля ста-
– Це правда, що ви здатні відірвати свою руку?
ло важкувато потрапити безкарно. У межах держпрограми боротьби з
Я відповів, що я не знаю, тому що бажання зробити таке якось не
незаконним обігом наркотиків, усі поля, на яких для промислових цілей
виникало. І поставив йому зустрічне запитання, мовляв, а з чого б?..
вирощували мак, почали охороняти співробітники ДСО МВС зі зброєю
– Якщо чесно, нас так навчали. Що наркоман може у стані афекту
та собаками. За збиранням врожаю (зазвичай це відбувається в сере-
вирвати руку, пристебнуту кайданками, і втекти без руки!
дині серпня) уважно спостерігала комісія з представників держорганів:
Його аргумент ввів мене в ступор, але я знайшовся:
міліції, держадміністрації та громадських організацій.
– Втім, знаєте – може. Може! Якщо це буде рука конвоїра.
Однак рослини з полів, як і раніше, крали, тільки вже великими партія-
Сашко підняв брови, але перед перервою прикував мене до батареї...
ми. Після збирання мак везли на очищення, а відходи за законом мають
двома браслетами.))
бути зважені, повернуті на поле і спалені. Процес очищення займав весь
світловий день. І за цим спостерігали міліціонери з автоматами та со-
баками. Але на ваги мішки із соломою відправляли лише з настанням
темряви. А коли вже після зважування машина з рештками вирушає на
DRUGSPACE
поле, дорогою зникає щонайменше половина вантажу. Простіше кажу-
чи, їх скуповують ті самі цигани. Комісія весь цей час перебуває на полі,
але про те, що відбувається, навіть не здогадується, тим більше, що
господарі агрофірм — люди гостинні. Просто на поле привозять вечерю
для високоповажних гостей: сальце, картоплю, горілку. Хто ж після цьо-
го рахуватиме мішки з соломою?
Як правило, продаж соломи відбувається за згодою керівництва агро-
фірм, але зі скупниками безпосередньо самі аграрії не домовляються.
З циганами спілкуються їхні довірені особи – ті ж таки водії вантажівок.
Вони ж передають керівникам фірм отримані за товар гроші. Звичай-
но, у кожній машині, крім водія, обов’язково присутній міліціонер або
співробітник охоронної фірми. Але він зазвичай теж у долі. І належної
інформації від нього правоохоронці не одержують.
Наразі український нелегальний ринок опіатів насичується зокрема за
рахунок контрабандних поставок продукції з Угорщини. Звідти ввозять
не макову соломку, а маляс – смолоподібну субстанцію, одержувану
випарюванням відвару з макової соломки.
По-угорськи, по-сусідськи
В Угорщині не потрібна ліцензія, щоб вирощувати мак. Культивувати
мак можна так само вільно, як в Україні – вирощувати кукурудзу. У самій
Угорщині макова солома не має попиту, оскільки там популярні дорожчі
опіати.
Як наслідок в угорсько-українському прикордонні активно діють угру-
повування, що складаються з угорців та громадян України, етнічних
угорців. З України до Угорщини ввозять цигарки, назад – маляс.
В останні роки для виготовлення ацетильованого опію використовують
макові зерна. Вони не входять до переліку наркотичних засобів, оскіль-
ки не містять опіатів. Ацетильований опій отримують з суміші плодових
коробочок, стебел, листя і макового соку. Спосіб приготування простий
та займає приблизно 40 хвилин. З кілограма макових зернят можна от-
римати близько 8 кубів ширки.
Україна закуповує мак в Чехії, Туреччині, Австрії, Франції, Іспанії. Є
мак, який використовують у харчовій промисловості, та той, який при-
значений для фармакологічних потреб. Користуючись дірками у законо-
давстві, фітоінспекція видає сертифікати на ввезення будь-якого насін-
ня, на якому у документах напишуть, що воно харчове. В європейському
маці вміст домішок може бути значним.
Постачальників маку в Україні безліч
Найбільші знаходяться у Харківській та Івано-Франківській областях.
Правоохоронці розповідають, що є випадки, коли хлібовиробники купу-
вали фармацевтичний мак під виглядом харчового. Таке макове насіння
дешевше. Після цього покупці почали скаржитися на гіркоту хлібобу-
лочних виробів. Загалом, за словами поліцейських, український ринок
переповнений «брудним» маковим насінням.
Щоб обмежити доступ до сировини, поліціянти пропонують внести
макове насіння до переліку наркотичних речовин, заборонених до віль-
№1(72)/2022 28 СТ.
ного ввезення та обігу, а також відрегулювати його сертифікацію. Зо-
крема, встановити граничний вміст опіатів.
Проте в останні роки кількість споживачів кустарних препаратів опію
в Україні дедалі меншає. Літніх наркозалежних лишилося небагато, а
молодь віддає перевагу стимуляторам, ейфоретикам і канабісу. До 2014
року особливо масштабного поширення макова наркоманія набула у
Криму та на Донбасі, але з окупацією цих територій тамтешній ринок
захопила російська синтетика. У столиці та великих містах придбати
склянку соломки (250 г) можна за 250-300 гривень, куб (1 мл) ширки у
столиці обійдеться у 100 гривень.
Санкції
Стаття 310 кримінального кодексу України за посів або вирощування
від ста до п’ятисот рослин опійного маку передбачає штраф від ста до
п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів, або арешт на термін до
шести місяців, або тюремний строк до трьох років.
Посів або вирощування понад п’ятиста рослин або вирощування маку,
якщо людина раніше вже була засуджена за цією статтею або здійсню-
вала інше кримінальне правопорушення по лінії наркотиків, а також у
складі групи, – від трьох до семи років.
Розміри та статистика у кримінальних справах
Макова соломка. Невеликі розміри – до 50 г, великі – від 500 г до 5 кг,
особливо великі – від 5 кг.
Екстракційний опій. Невеликі розміри – до 0,5 г, великі – від 50 до
250 г, особливо великі – від 250 г.
Ацетильований опій. Невеликі розміри – до 0,005 г, великі – від 1 до
10 г, особливо великі – від 10 г.
Опій. Невеликі розміри – до 0,1 г, великі – від 50 до 250 г, особливо
великі – від 250 г.
У 2021 році з 15 тис. кримінальних справ, пов’язаних з наркотика-
ми, лише 137 справ було порушено у зв’язку з маковою соломкою, що
становить 1,2% від загальної кількості, а у зв’язку з опіумом – лише
9 справ (0,1%). Для порівняння, на частку продуктів канабісу припало
60,1% (6788 кримінальних справ).
У 2018 році МОЗ України запропонувало збільшити дозволений об-
сяг наркотичних засобів, привівши його у відповідність до рекоменда-
цій ООН. Мінохоронздоров’я обгрунтовувало цю пропозицію тим, що
затверджені розміри в десятки разів занижені, порівняно з розмірами,
які встановлено в інших країнах. Після того, як у 2010 році розмір до-
зволених обсягів було знижено, до кримінальної відповідальності поча-
ли притягувати не стільки торговців, скільки споживачів, які є хворими
людьми та потребують допомоги. МОЗ, зокрема, запропонувало у 200
разів збільшити дозволений обсяг ацетильованого опію – з 0,005 г до
1 г. Проєкт змін було винесено на громадське обговорення. Пропозиції
та зауваження щодо проєкту наказу надходили протягом місяця. Однак
пропозицію міністерства не було ухвалено на законодавчому рівні, змін
до КК досі не внесено.
Макс Катрич
 29 СТ. №1(72)/2022 ОЛДОРІЗКА

КАРАМАЗОВ
Історія, яку я хочу розповісти шановним читачам – одна із тих нудних ішов «розмовляти», тобто давав якихось грошей і ми їхали собі далі. Та
історій, які люблять розповідати старі своїм онукам чи, навіть, правну- от якось грошей у нас не було і «домовитися» ніяк не вдавалося. Стоїмо
кам біля комину довгими зимніми вечорами огидним тріскучим голо- ми на тому клятому КПП вже хвилин тридцять, очевидно, що перемови-
сом, закочуючи під лоба очі, намагаючись воскресити в пам’яті «дєла ни зайшли у глухий кут, Карамазову урочисто вручили викрутку – скру-
давно мінувших днєй». Історія, від якої тхне нафталіном, якимись бан- тити номери. Бідолашні стражі порядку не знали, що номери намертво
дитськими розбірками, взагалі нецікава слухачам, які не те що тільки приварені до машини! Карамазов для виду щось там колупається біля
народились, а яких ще й планах їх батьків не було. І менше з тим, я бамперу, бурмоче собі під ніс якісь прокляття, аж до нього підходить
вважаю доречним поділитися нею хоча б через повагу до тих, кого вже молодий такий лейтенант і мовчки спостерігає за марними зусиллями
«нєт, а те далєче»… правопорушника. Нарешті Карамазову набрид увесь цей цирк, він чесно
Був у мене приятель – дехто Карамазов – класичний бандит з 90-х, говорить лейтенантові про неможливість скрутити приварені номери і
який, як йому тоді здавалось, схопив удачу за хвіст, гасав на іномарках, сідає в машину трішки перепочити. І тут я згадую, що у багажнику ма-
курив «план» та й взагалі, жив – не тужив. Був він не пересічним вузь- шини стоїть коробка з соняшниковою олією. Звідки вона там взялася
колобим гопніком, а людиною з пре- історія замовчує, але, розуміючи, що
тензією на неабиякий інтелект – читав якусь данину сплатити все одно дове-
самого Достоєвського, через що й от- деться, я пропоную Карамазову відда-
римав «навєс» – Карамазов. ти олію лейтенанту та їхати собі далі.
Часи були скрутні, але веселі. Ноча- Він позіхає і не дуже вірячи в успіх ви-
ми ми розважалися тим, що виїжджа- ходить з машини і починається новий
ли на іномарці на Бориспільську трасу етап перемовин. Мені ця ситуація вже
– тридцять кілометрів рівної дороги, набридла, я хотіла покурити, послу-
що у наших широтах майже екзотика хати Джимі Гендрікса та відловитися
– хапали дуже хорошої гянджі, вруба- від швидкості, я совалася на сидінні і
ли музон так, що вікна в машині май- вже була готова вискочити з машини і
же вилітали, розганялися до 160-ти, загорлати: «Кому тут відсмоктати, щоб
а то й більше, кілометрів за годину, і нас відпустили?!» аж тут Всесвіт нам
мчали в ніч. посміхнувся: лейтенант радісно поцу-
Але, була одна перепона на шляху пив коробку з вісім’ю пляшками олії,
до кайфу, а саме – КПП – контроль- віддав нам отой ганебний папірець і
но-пропускний пункт, а на ньому, ми радісно рушили в ніч під геніальну
звісно, жадібні до грошей мусора. Іно- музику Гендрікса.
ді нам вдавалося проскочити, а іноді
нас зупиняли, з’ясовувалося, що замість прав у водія якийсь брудний P.S. За іронією долі мій друг Карамазов став членом «Клубу 27», хоча
папірець, виданий взагалі лівому чуваку службою ДАІ сто років тому про й не був ані рок-музикантом, ані фанатом рок-музики, зате він став пов-
те, що у нього вилучили права і бла-бла-бла… Не кажучи вже про те, ноцінним наркоманом. Влітку 2001-го року його на смерть збив автомо-
що у нас з собою завжди був ганджубас і перспектива обшуку нікого не біль, коли він вночі йшов до бариги. Йому було 27 років.
збуджувала. У ментів очі на лоба лізли від такого нахабства, Карамазов
Олена М.
Клуб 27 — збірне поняття про музикантів, що зробили великий внесок у розвиток світової рок- і блюз-музики та померли
у 27 років.
Спочатку до цього клубу відносили Браяна Джонса, Джимі Гендрікса, Дженіс Джоплін та Джима Моррісона, які померли протягом двох років
з 1969 по 1971. Після загибелі Курта Кобейна у 1994 році його теж стали зараховувати до цього клубу.
Роберт Джонсон, блюзовий гітарист, внесений до зали слави блюзу та зали слави рок-н-ролу, дата смерті: 16 серпня 1938 р.
Браян Джонс, засновник «The Rolling Stones», мультиінструменталіст, дата смерті: 3 липня 1969 р.
Джимі Гендрікс, один із найкращих гітаристів ХХ сторіччя, дата смерті: 18 вересня 1970.
Дженіс Джоплін, одна з найкращих вокалісток у напрямку блюз 4 жовтня 1970.
Джим Моррісон, лідер групи The Doors, шоумен, дата смерті: 3 липня 1971.
Курт Кобейн Лідер гурту Nirvana, найвідоміший виконавець музики у стилі гранж, дата смерті: 5 квітня 1994.
Емі Вайнгауз, британська співачка в жанрах соул-поп з джазовими мотивами, дата смерті: 23 липня 2011.
КРЕАТІФФ №1(72)/2022 30 СТ.

Лана
Познайомилися ми, як зазвичай буває, в компанії. Ну, як познайоми- Одного зимового вечора мені потрібно було продати бензин. Отже,
лися… сидимо ми з Ланкою в автомобілі десь у чорта на рогах, навкруги кучу-
Це були ті перші, найлютіші мефедронові марафони, коли від ейфорії гури, з одного боку ліс, з іншого – заправка, співробітники якої впевне-
просто зносило дах. Вона мені не сподобалась одразу і це було взаєм- ні, що я – повія (це окрема історія).
но, хоча, як ото кажуть: «нарік наріка бачить без ліхтарика». Увесь вечір Зненацька з боку лісу з’являється таксі, що взагалі-то дикість. Кому
я типу байдуже спостерігала, як вона тягає у мене бабло й дивувалася: знадобилось таксі зимової ночі в лісі? Машина повільно їде повз нас
чому б не взяти усе відразу та й звалити? Білявка, що тут скажеш. Тягала та звертає на заправку, мої очі зустрічаються з очими водія, в мене і в
вона «на коктельчик», але мала не врахувала, що я за нею состерігаю і нього в очах німе питання: що ти тут робиш? За таксі рухається ще один
офігєваю від її нахабства. Я собі думаю: коли ж вона зупиниться? Ран- автомобіль, набитий ментами, обидві машини заїжджають на заправ-
ком прийшов час розплати, я сплачую рахунок, а малій викочую рахунок ку. Водії виходять і про щось пошепки розмовляють з охоронцем (який
за «коктейлі». Вона і оком не повела, впевнений, що я працюю повією).
хіба що кинула щиро так, по-дитячо- Ми з Ланкою вбиті у мотлох, нас
му: «Ніфіга ти рахуєш!» довбить «ізмєна», здається, що
Грошей в неї, як ви вже зрозумі- таксист та менти про щось домов-
ли, не було, зате були повні кишені ляються і це «щось» безпосередньо
«стаффа». Я кажу: давай п’ятерик і стосується нас. Нарешті усі стрьом-
закрили питання. А вона: давай пару ні персонажі їдуть геть – і таксі і
грамів зверху і ти зі мною вип’єш. У машина, під зав’язку набита мента-
мене з’явилось дивне відчуття, наче ми, натомість на заправку заїжджає
я шльондра, а вона намагається «дальнобій». Я відправляю Ланку зі
мене склеїти, та байдуже, вдома є злощасною банкою бензина в бік за-
відмінний віскарь, перцевий балон- правки з метою втюхать її «дально-
чик та бейсбольна біта, чому б ні? бою». І от йде вона до нього своєю
І понеслося… Тиждень поспіль ми граційною (як їй здавалося) ходою,
самовіддано кайфували, знюхалися, наче пише. І здається, що золотий
так би мовити, в усіх сенсах цього ключик у нас в кишені, і саме цієї
слова. миті узбіччям траси повільно, кіло-
Та одного ранку вона пішла за си- метрів десять за годину, котяться
гаретами і зникла... З’явилася вона на своєму авто ті самі менти, виста-
лише за півроку, наче й не було ні- вивши у вікна пики і дивляться на
чого і з порогу зарядила: Ланку. Охоронець на заправці (той
- В тебе що, знову «меф»? У мене самий, що впевнений у тому, що я
свіжак, пригощаю! повія) теж вперився в неї через вікно і людожерскі посміхається. Нерви
А потім я переїхала до міста N. Не вживала вже півтора тижні і стра- мої не витримали. Я вистрибую з машини, біжу, хапаю «королеву бєнзо-
шенно собою пишалася, аж раптом дзвінок: «Я піднімусь? Мені тільки колонки», запихаю її в тачку і ми їдемо геть.
почекати, їду далі. Став чайник.» І вона піднялась і принесла з собою «От скажи, якби охоронець злив нас ментам і вони прийшли до нас з’я-
подарунок: чималу кількість наркоти. Я ненавиділа і любила її водночас. совувати відносини, щоб ми робили?» – питаю я Ланку. Відповідь мене
Наступні два тижні я пам’ятаю погано, настільки нам було добре! А потім вбила: «Прикинулись би парочкою, я б тебе цілувала, пофіг взагалі, аби
вона знову зникла, але вже на декілька років. не шмонали. У мене з собою два «чека» героїну.» Так я дізналась, що
Зустрілися ми зненацька і вона, ніби і не зникала нікуди, сказала у сво- вона сидить на «мєдлєних».
їй простодушній манері: «Що це ти така сумна? В мене є такі «бошки», Наші дороги перетиналися ще кілька разів, а потім її телефон замовк
що зараз ми твій сум вилікуємо». До речі, «бошки» в неї завжди були і більше я її не бачила. Випадково я зустріла її матір і та розповіла, що
відмінні. За все своє життя я «ловила блідого» з «бошок» лише кілька Лану поховали тиждень тому, серцева недостатність… Вона пролежа-
разів і обидва з Ланкою. ла в своїй квартирі чотири дні, двері не були зачинені, її знайшли вже
Того разу я попросила її не зникати, вона пообіцяла і не збрехала. Час мертвою…
від часу писала смс, що жива і все окей або навіть з’являлася сама з Її звали Ліана, їй було тридцять два роки.
ніштяками на кшталт «трама» та «шишок». Кецаленкутли
 31 СТ. №1(72)/2022 КРЕАТІФФ

Мерзота
Стіни. Сірі стіни. Ліжко. Камера під стелею. Зараз ніч? Чи ранок? Чорт. Тут навіть вікна немає. Все тіло тремтить. Ще б пак. Посидь з моє в кри-
жаній ванні. Як ти тут опинилася??
Вона з’явилася бо зна звідки, просто сиділа навпроти. Вона не змінилася: дивиться зверхньо, погляд уважний, відчуття таке, наче дивиться тобі
прямо в душу. На обличчі посмішка, сидить, закинувши одна на одну красиві ноги. Але така нестерпно холодна. У ванні з льодом було тепліше, ніж
під її поглядом. Я мовчу. Вона також. Скільки ми не бачились? Півроку? Здається так. А ніби минула ціла вічність.
– Ну, привіт, мала. Скучила?
Вперше вона з’явилась дев’ять років тому. Прийшла і залишилась. Тоді я лежала на підлозі і з мене текла кров. Я ще не усвідомила, що саме
сталося. А стався восьмий тиждень. Я була така щаслива. Наївно вірила, що все зміниться.
Дурна. Люди не змінюються, але це я зрозуміла значно пізніше. А поки що просто лежала, боляче не було. Було ніяк.
Мерзота мовчала, я теж. Потім «швидка», а далі – порожнеча.
– Збирай речі, ми йдемо. Залиш йому свої улюблені трусики там, де вони не впадуть йому на очі. Потім дізнаєшся навіщо.
І я залишила. А вона, та, яка з’являлась, коли мене не було вдома, знайшла їх. Як же він верещав у тупому нападі люті! Великими літерами в смс)))
І мені сподобалось. Я сказала Мерзоті: Не йди більше.
І вона відповіла: Дурна, я єдина, хто завжди буде з тобою.
А у мене в животі була ниюча від болю дірка, яка не давала спати. Мені ще ніколи не було так жахливо. Немов зсередини щось роз’їдало. Я спи-
тала її: А що тепер?
І вона відповіла: А тепер плач.
Я не плакала, я кричала. До болю у горлі, до хрипоти, стоячи колінами в брудному снігу. А потім скиглила. Безперервно дивилася в стіну. І ски-
глила, але легше не ставало. Я запитала: Можливо щось інше?
І вона відповіла: Пий.
День я пила з нею, вночі вешталась барами, вона завжди була поруч. І я потихеньку до цього звикла. Почала розуміти її без слів, радіти її присут-
ності, адже окрім неї і справді зі мною нікого не було. Вночі я пиячила, вдень – скиглила. А вона мовчки гладила мене по голові. Моя Мерзота все
розуміла. Потім сказала: Все, досить, ти схожа на труп.
І я зайнялася собою. Мерзота розчісувала мені волосся, казала, що я красивіша за всіх. А потім ми зустріли його. Я хотіла піти, але Мерзота
наказала лишитися. І я послухала. Так дивно.
Чоловік, який завдав мені стільки болю, радів мені, як старому другу. Він був не один. Запропонував: давай до нас. Я розгубилась, а Мерзота
сказала: сідай до них.
І я сіла. Я посміхалась йому та його найкращому другові. Я і не помітила який він гарненький, доки моя Мерзота не сіла до нього на коліна. І тоді
я все зрозуміла. Вони обидва збожеволіли, один від того, що та, яка завжди прощала, завжди вірила і чекала тепер так далеко. Водночас поруч і
далеко, з його найкращим другом.
Усміхнена, весела, гарна. Щаслива…
Насправді я не була щасливою, але Мерзота казала: так треба. Я була гарною актрисою.
А насправді приїздила до цього нового після заходу сонця, їхала зі світанком. Або не брала слухавку. Зникала. Його друг божеволів. Слідкував,
дзвонив, щоразу просив залишитись. Але Мерзота казала: нам вже час, і я їхала геть. Потім я сказала їй, що більше так не можу і вона відповіла:
йди. І я пішла геть. Мені одразу стало легше, не хотілось його використовувати, адже він і справді був закоханий у мене. Мерзота казала, що я
звикну, але я не хотіла до такого звикати. Я спитала її: може вживати щось іще?
І я почала систематично вживати метамфетамін. Жодного дня я не була твереза. Поруч завжди крутилися якісь незрозумілі баби, які сталі із
своїми Мерзотами одним цілим. Моя лише кидала заздрісні погляди у їхній бік. Три роки я була сама. Хоча ні, вона завжди була поруч. Її звички
стали моїми, її слова, посмішка, сарказм.
Дірка в моєму животі так і не загоїлась, просто мені вже не боліло. Потім моя Мерзота обрала мені чоловіка. Мені подобався інший, але Мерзота
вказала саме на цього.
Вона сказала, що саме цей чоловік мене не скривдить. Я запитала: чому? І вона відповіла: ти ніколи його не полюбиш, тому він не зможе зробити
тобі боляче. Ця ідея видалась мені прагматичною, тому я погодилась. Він і справді мене не ображав. Зав’язував шнурочки на туфельках, готував
сніданки, з чарівною чоловічою поблажливістю ставився до моїх капризів, не заводив розмову про дітей.
І постачав наркотики.
А я за ті п’ять років, що ми були разом, усе намагалася хоч за хвіст спіймати те безмежне щастя, що відчула тоді, на восьмому тижні…
Мерзота казала: забудь. І підштовхувала до мене купюру з карткою.
КРЕАТІФФ №1(72)/2022 32 СТ.

Мені стало зрозуміло, що я

дзеркалю її звички, жести, що
стаю Мерзотою.
Холодною байдужою Мер-
зотою. Мене це не турбувало.
Майже…
Адже вона – єдина, хто
завжди був поруч, вгамовував
мій біль, казав: не довіряй,
коли так хотілося довіритися.
Вона бачила мене у петлі. І
на ремені на дверях теж ба-
чила. В реанімації всю в крові
та блювоті вона гладила моє
волосся, як тоді… вона все
розуміла без слів. І все пов-
торювала: забудь. І я забула.
Майже…
А потім я пішла від нього.
Пішла саме в один із тих рід-
кісних моментів, коли вона
спала. Я наче ковтнула свіжо-
го повітря. Вона казала: дур-
на, буде погано. А я відповіда-
ла: будь що, головне, що саме
тепер мені добре. Але десь в
глибині, в душі сподівалася,
що все обійдеться. І стала
робити так, як хотіла сама, а
не так як вона мені говори-
ла. Знову довіряла, сміялася,
ділилася з іншими болем та
радістю. Вона попередила:
пошкодуєш. І пішла. Спочатку
все було дуже непогано, але
далі стало гірше. Тільки тепер
я плакала на самоті, не було
поруч зі мною моєї Мерзоти.

З роздумів мене висмикнув такий знайомий до болю хрипкий голос: ну що, мала, скучила?
Що було далі? А нічого не було. Але я все ще намагаюсь, я дуже хочу, щоб у мене було завтра. Хочу знову відчувати усю гаму справжніх позитивних
емоцій, а не тих, що у вигляді порошку люб’язно пропонує мені «повар».
Але Мерзота неодмінно прийде, прийде саме тоді, коли я буду вразлива. Прийде та захоче залишитися.
Придивися до неї, до своєї внутрішньої Мерзоти. Яка вона? На які мерзоти вона тебе
підштовхувала? Скільки вона в тебе вкрала? І коли вона знову прийде, що ти вибереш для себе?

P.S. Твоя Мерзота.

Кецаленкутли
 33 СТ. №1(72)/2022 ОБРАТКА

«Балада про пам’ять»

Изменять своим принципам я не привык,
К осознанию Родины шел не спеша,

Лист в И хоть русским пока остается язык,

Але вже українською стала душа!

редакцію Ми завзято, всі разом, бороним свій край.

Публікація мовою оригіналу (збережено стиль та
пунктуацію автора)
Окупантська зараза, навік пам’ятай,
Що козацькая вдача – це не просто слова!
Хоч побита, хоч плаче, Вкраїна жива!
Об ужасной войне помнит каждый из нас,
Будет в сердце всегда славный подвиг дедов.
Только мы на костях не пускаемся в пляс:
Это повод для скорби, а не для понтов.

«Считаю важным рассказать вам некоторую штуку, Мотылёчки. По коліна в багнюці на варті стою,
Короче говоря. Был у меня дилер. Я у него лет семь или больше брал. Зелёное Окупантській падлюці від серця всмалю
За зруйновані долі, за вкрадений Крим,
и то же, что и в Breaking Bad. Дважды меня с этой штукой принимали и по резуль- За полеглих героїв, за Батьківський Дім.
татам экспертизы, которую я видел – это был чистый практически метамфетамин.
Обескровили душу и тело Страны,
Года четыре назад, на третьем году нашего успешного сотрудничества, в оче- Сколько наших ребят не вернулось домой,
редной раз подогнав мне товар, прямо сказал: смотри, это материя новая, лучше, Ох, хлебнули ж мы горя от «руsskой весны».
Слава павшим героям и вечный покой.
качественней. Будь аккуратен. Я такой, ага, окей. И правда. Но не суть.
Проходит ещё куча времени. Ми й онукам накажем про це не забуть,
Якщо самі поляжем, наступні прийдуть,
Станем сміло до бою за землю свою!
Всё это время всегда одна и та же зелень и одна и та же скорость. Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю!
Я всегда знаю, сколько мне пакетов надо и что я от них получу. До вчера.
Лицемеры поют о широкой душе,
Вчера я как обычно у него заказался. Он не спешил, постояли, попи%ели. Он Подлецы с палачами проводят парад,
ничего не сказал про вещество. Украинцы Рossию узнали уже:
Здесь воронки от градов, как раны, кровят.
А я закинул свои привычные три пакета.Крепко перед этим накурившись.
Если бы это была прошлая материя, то всё было бы ок. Кучу раз так делал – по- Зарікаюсь назавжди, навіки віків,
курил, 3 зипа и только в путь. Не прощати неправди, хай лютих вовків
Забирає нечиста, хай в пеклі горять
А это новая материя. Неизвестно было что новая. И я от 3 паков, уууу... Ну вы Кизяки-терористи і вся ваша рать!
знаете, что происходит, там чёрный адов ужас несётся.
Украина, родная моя сторона,
Сильнее всего ошарашивает то, что СЕМЬ лет было всегда одно и то же веще- В оккупации этой есть и наши следы:
ство, выработалось чёткое чувство меры. Для меня это стало таким же известным, Люди все еще прутся от попсо-говна.
А где руsskие песни – там ждите беды.
как то, что небо голубое, а воздух, чтобы дышать им. Семь лет ровно один сорт
зелени и скорости. Да, исключая тот случай, когда он сам первый взял и сказал: ща В нас ще й досі в фаворі російські зірки.
вот качество техпроцесса улучшили так, что там это самое, говорит. Оно покруче. Ми на мінному полі, агов, козаки,
Всю рашистську мразоту женіть в три чорти!
И правда было покруче. Но 4 года назад и он сказал это явно. Тільки повним бойкотом країну спасти.
Здесь же ничего не сказал,и меня от трёх чуть не унесло на знакомство к Верхов-
А когда наступает похмелия час,
ному Программисту. Поднимаются к небу невинно глаза.
Я эти метамфетаминки раньше 5 паков мог залить себе в кровоток и сильно уку- «Мы не знали!» «Нам врали!» «Нам стыдно за нас!»
«Забирайте!» «Простите!» Скупая слеза…
риться и норм. Здесь же мне молча дали что-то сильно лучше и круче.
Прошу, будьте осторожны! Подмечайте. Тільки нам на цей скрегіт буде щиро плювать
Я потом только подметил, что зипы другие. Вернее, сразу увидел, но не придал Заберем, що належить – й не прощать! Не прощать!
Закарбуєм назавжди святий цей завіт
значения…» З нами світло і правда – з вами кривда і гніт!

Всипали фашистам — всмалим і рашистам!

Внимание!
Никогда не употребляй неизвестное вещество или «из новой партии» в привыч- Музика: В.С.Висоцький
Слова: Мірко Сабліч
ной дозе. Помни: весь стаф разводят. Возьми за правило уточнять у дилера инфу
о качестве стафа! #StopWar
zapitay.in.ua Корисна інформація і контакти:

Житомир (097) 50 40 375 Кременчук (098) 203 59 78

Запоріжжя (096) 081 95 23 Рівне (096) 094 98 44
Номери телефонних ліній Мелітополь (068) 873 39 07 Суми (095) 894 99 18
спільноти АН в Україні: Київська область (093) 918 28 90 Харків (063) 122 54 56, (099) 226 46 64
Дніпро (095) 048 18 02 Львівська область (063) 160 15 36 Херсон (050) 237 56 25
Кривий Ріг (068) 720 97 48 Миколаїв (063) 888 49 19 Черкаси (073) 022 60 18
Донецька область (050) 071 04 03 Одеська область (048) 735 07 07,(063) 735 07 07 Чернігів (073) 12 12 100;
Полтавська область (050) 921 12 39 Чернівці (066) 857 05 45

Національна гаряча лінія з питань вірусних гепатитів 0800503310

Національна гаряча лінія Міністерства Охорони Здоров’я 0 800 801 333
НАЦИОНАЛЬНАЯ ЛИНИЯ ТЕЛЕФОНА ДОВЕРИЯ ПО ПРОБЛЕМАМ ВИЧ/СПИД 0 800 500 451
№ 1 (72) / 2022 г. Видано за фінансової підтримки Думка авторів публікацій може не Посилання на газету «Мотылек»
МБФ «Альянс громадського збігатися з думкою редакції. обов’язкове.
Безкоштовна газета «Мотылёк» здоров’я» в рамках реалізації Редакція зберігає за собою Адреса редакції та видавця:
Свідоцтво про реєстрацію: програми «Прискорення прогресу право інколи порушувати м. Київ, вул. Віктора Забіли, 3
у зменшенні тягаря туберкульозу правила російської та української тел./факс: +38 (044) 258 88 96
КВ №20381-10181 ПР від та ВІЛ-інфекції в Україні», яка пунктуації, а також публікувати тел. +38 (050) 411 35 51
19.11.13 реалізується за підтримки авторські роботи, зберігши стиль ВБФ “Дроп ін Центр”;
Глобального фонду. та орфографію у версії оригіналу.
Засновник:
Всеукраїнский благодійний Фонд Викладені у даному виданні Листи та звернення читачів Адреси для листів:
думки й точки зору є думками можуть бути опубліковані. 03039, Киев — 39, вул.В.Забіли,3
«Дроп Ін Центр» й точками зору організації, яка Рукописи не повертаються. e-mail: depo3p@gmail.com
видає дану продукцію, і не можуть Листування з читачами тільки
Головний редактор: Павло Куцев розглядатися як думки або точки на сторінках газети. web: motilek.com.ua
зору МБФ «Альянс громадського Будь-якому передруку будемо Друк: «ФОП Колесник С.М.»
здоров’я» і Глобального фонду. тільки раді. Тираж: 10 000 прим.
телеграм - канал телеграм - чат форум