Ganoderma applanatum

Загальна характеристика
Ganoderma applanatum – це вид грибів трутовиків, що належить до родини
Ganodermataceae. У нас він більш відомий під назвою «трутовик плоский». Цей
базидіоміцет росте у вигляді шельфоподібного плодового тіла, як правило, на
рештках всохлих дерев, зокрема на дубі, буку, клені та інших деревах твердої
породи. Розповсюджений у всіх регіонах світу з помірним кліматом. Тобто цей
трутовик відіграє важливу роль у розкладанні деревини та переробці поживних
речовин у лісових екосистемах. Але варто зазначити, що він також може
зустрічатися і на живих деревах, викликаючи при цьому гниття серцевини і
таким чином приносити шкоду деревам та лісним господарствам.
Трутовик має широку круглу або овальну форму, зазвичай діаметром від
10 до 50 см, і товщиною 2-10 см. Зовнішній шар гриба має темно-коричневий
колір, з темно-сірою чи білою окантовкою, тоді як внутрішній шар має
світліший колір - від білого до світло-коричневого. На верхній частині гриба є
багато пор, розташованих в кількох рядках, зазвичай від 2 до 4 рядів. Кожна
пора має діаметр від 1 до 5 мм, і в них формуються спори. Як правило, ці пори
мають білий колір, але з часом можуть забруднитися і ставати темнішими.

Культивування
Ганодерму можна культивувати на різних субстратах, включаючи тирсу,
деревну тріску чи просто колоди. Ідеальним субстратом є свіжа щепа листяних
дерева, особливо дубу чи клену.
Вирощування Ганодерми вимагає регулярного догляду, включаючи
моніторинг рівня вологості, температури та потоку повітря. Також важливо
підтримувати територію вирощування в чистоті для попередження зараження
культури іншими організмами. Для росту грибу потрібне прохолодне та вологе
середовище з температурою в межах 15-25°C та рівнем вологості 85-95%,
діапазон рН – 4,5-5,5, також приміщення має бути добре провітрюваним та, за
можливості, асептичним щоб запобігти розвитку цвілі. Трутовик не вимагає
прямого сонячного світла для росту, і віддає перевагу розсіяному світлу або
умовам слабкого освітлення.
На дозрівання плодових тіл потрібно 2-3 місяці, а зрізають їх, коли вони
досягають 25-30 см у діаметрі.
Найпростіший метод отримання посівного матеріалу ганодерми – метод
спорового відбитку. Для цього зріле плодове тіло кладуть на папір гемінофором
до низу і чекають коли спори випадуть на папір (вони порошкоподібні
коричневого кольору), після чого обережно збирають та зберігають у чистих
сухих ємностях.

Продукування полісахаридів та їх виділення

Трутовик плоский виробляє одразу декілька різних типів полісахаридів,
такі як β-D-глюкани, гетерополісахариди та глікопротеїни. Для даного гриба в
різних мірах характерне ендогенне та екзогенне накопичення цих речовин, але
за рахунок ферментативного синтезу переважає ендогенне і це навіть добре,
оскільки в якійсь мірі полегшує їхнє виділення.
Загалом існує два основних метода виділення полісахаридів з ганодерми:
1. Екстракція гарячою водою. При цьому методі подрібнені плодові тіла
гриба кип’ятять у воді декілька годин, щоб екстрагувати полісахариди з
клітинних стінок. Отриманий розчин потім фільтрують, центрифугують і за
потреби концентрують для отримання неочищеного екстракту. Далі
використовують різні хімічні методи очищення екстракту, в залежності від
полісахариду, який необхідно отримати.
2. Використання ферментів. При ферментативному виділенні
полісахаридів використовують суміш ферментів, які руйнують клітинну стінки
гриба та в подальшому полегшують екстракцію та концентрування необхідних
полісахаридів. Для руйнування клітинних стінок ганодерми та інших видів
грибів використовують наступні ферменти:
Хітіназа – розщеплює хітин.
Целюлаза – розщеплює целюлозу.
Специфічні протеази – розщеплюють білки клітинної стінки, які можуть
перешкоджати екстрагуванню необхідних полісахаридів.
Далі отриманий екстракт очищують за допомогою таких методів, як
фільтрація, центрифугування та хроматографія, ну і відповідно далі виявляють
та концентрують необхідний полісахарид.

Властивості полісахаридів та комерційні препарати на їхній основі

β-D-глюкани. β-D-глюкан – це складний вуглеводний полімер, що
складається шестисторонніх D-глюкозних кілець, з'єднаних лінійно в різних
вуглецевих позиціях залежно від джерела, хоча найчастіше β-глюкани
включають 1-3 глікозидні зв'язки у своєму основному ланцюгу.
Найчастіше β-D-глюкани використовують як харчові добавки лише для
профілактики та попередження певних захворювань. Хоча глюкани мають ряд
фармакологічних властивостей таких як протизапальні, антиоксидантні й
імуностимулюючі, їх все одно не використовують як основу препаратів. Також
як додаткову речовину їх можна зутріти в препаратах фунгіцидів. (короче мені
тут не вдалося знайти прям комерційних препаратів протизапальних чи ще
якихось, лише добавки).

Гетерополісахариди. Мають різноманітну будову і властивості залежно

від типу моносахаридів, послідовності їх з’єднання і ступеня розгалуженості,
також в їх складі можуть бути і інші речовини: азотисті основи, органічні
кислоти.
 Гетерополісахариди представлють собою желеподібні, липкі речовини.
Вони виконують різні функції, в тому числі структурну, захисну, регуляторну.
Гетерополісахариди мають різноманітне застосування в харчовій,
фармацевтичній та промисловій сферах. Наприклад, ксантанова камедь,
гетерополісахарид, отриманий шляхом ферментації Xanthomonas campestris
(ксантомонас кампестріс) (про гетерополісахариди нашого грибочка нічого не
знайшов), широко використовується як загусник і стабілізатор у харчовій
промисловості та виробництві напоїв. Гіалуронова кислота, використовується
як зволожувач і мастило в косметиці та фармацевтичній продукції. Хондроїтину
сульфат, використовується як дієтична добавка для здоров’я суглобів. Альгінат,
використовується в пов’язках для ран, системах доставки ліків і харчовій
промисловості як гелеутворювач і загусник. (останні 3: Гіалуронова кислота,
Хондроїтину сульфат, Альгінат лобувають не з грибів, тому не знаю чи потрібна
ця інфа, але про гриби більше нічого не знайшов).

Глікопротеїни. Грибні глікопротеїни – це тип білка, що міститься в

грибах, до якого приєднані вуглеводи. Ці глікопротеїни відомі своєю
різноманітною біологічною активністю, такою як імуномодуляція,
протипухлинна активність, протизапальна дія та антиоксидантні властивості.
Структура глікопротеїнів грибів складна і різна в різних видів грибів.
Ланцюги бета-глюкану, які приєднані до білкового остову, можуть бути
розташовані за різними схемами, і довжина ланцюгів також може бути різною.
Складна структура дозволяє глікопротеїнам грибів взаємодіяти з різними
рецепторами в організмі людини, що призводить до різноманітної біологічної
активності.
 Властивості: Глікопротеїни грибів мають кілька унікальних властивостей,
які роблять їх бажаними для різних застосувань. Однією з найбільш помітних
властивостей цих глікопротеїнів є їхня здатність модулювати імунну систему.
Дослідження показали, що бета-глюкани в грибах можуть активувати імунні
клітини, такі як макрофаги, природні клітини-кілери та дендритні клітини, що
призводить до посилення імунної відповіді. Крім того, ці глікопротеїни мають
протипухлинну дію і можуть підвищувати ефективність хіміотерапії та
променевої терапії. Інші властивості глікопротеїнів грибів включають
протизапальну дію та антиоксидантні властивості, які можуть мати потенційне
терапевтичне застосування для різних захворювань.

Використання: Глікопротеїни грибів мають широкий спектр потенційних

застосувань у різних сферах, таких як їжа, медицина та косметика. У харчовій
промисловості їх використовують як функціональний інгредієнт для
поліпшення харчової цінності та функціональних властивостей харчових
продуктів. Глікопротеїни грибів також використовуються у фармацевтичній
промисловості як імуномодулюючі засоби, а їхні протипухлинні властивості
привели до розробки нових методів лікування раку, але варто зазначити, що їхні
властивості можуть бути перебільшеними і, зазвичай, їх можуть призначати
просто як додаткову речовину, для профілактики. Крім того, глікопротеїни
використовуються в косметичних продуктах завдяки своїм антиоксидантним і
протизапальним властивостям, які можуть допомогти покращити здоров’я
шкіри.

Висновок: Ganoderma applanatum (трутовик плоский) представляє з себе

цінний неїстівний вид гриба, який легко культивується на доступних і не
дорогих субстратах. Найчастіше його вирощують для отримання цінних
полісахаридів, які отримують шляхом екстрагування з клітин гриба. Ці
полісахариди відносяться до класів β-D-глюканів, гетерополісахаридів та
глікопротеїнів. Всі ці класи сполук зайняли певні ніші у харчовій
промисловості, фармакології та косметології, але зазвичай їх використовують як
додадкові речовини за рахунок не дуже високої активності.