Professional Documents
Culture Documents
Кирило-Мефодіївське товариство
Кирило-Мефодіївське товариство
Львів 2020
Кирило - Мефодіївське братство.
1. Заснування товариства.
У 40х роках 19 ст. активізувалось національне життя у Києві.
Рушійною силою виступала інтелігенція, яка зазвичай гуртувалась при
університетах. У 1843р. при Київському університеті утворився таємний
гурток « Київська молода». Своєю метою вбачали відміну кріпосного права
«згори», шляхом пропагандиської і просвітницької роботи. Гурток
саморозпустився, але став основою для формування Кирило- Мефодіївського
братства.
2. Програмні документи.
Головною політичною ідеєю братства було звільнення України з-під
імперського гноблення, розбудова незалежної держави з демократичним
ладом на зразок США чи Французької республіки.
За таких історичних умов кирило-мефодіївці визнавали лише один
шлях утвердження державної незалежності України - створення федерації
незалежних слов'янських держав. Центром Усеслов'янського федеративного
союзу мав стати Київ, де раз на чотири роки збирався б найвищий орган
федерації - Слов'янський собор (сейм чи рада) з консультативними й
регулятивними повноваженнями.
3. Діяльність товариства.
Кирило-мефодіївці розпочали втілювати в життя свої далекосяжні
плани. Вони збиралися на квартирах членів братства, обговорювали
програмні документи, питання політичного життя, залучали нових членів,
налагоджували стосунки з прихильниками національного відродження інших
слов'янських народів.
У сфері просвітництва кирило-мефодіївці насамперед переймалися
підняттям культурного й освітнього рівня народу, його національної
свідомості. Наслідком цього став проект шкільної програми В. Білозерського,
який давав можливість зробити її початкову ланку максимально доступною
для дітей сільських і міських «низів». Однак реалізувати це не вдалось.
Іншим важливим напрямом громадської роботи члени братства
вважали визначення шляхів піднесення економіки України. Із цією метою
вони збирали кошти для видання популярних книжок економічного змісту.
Зокрема, «братчики» видали «Кишенькову книжку для поміщиків і
найкращий видобутий із досвіду спосіб керувати маєтком», написану П.
Кулішем. Планували також видати практичний порадник господарям -
книжку князя В. Одоєвського «Сільські читання», перекладену з російської
мови. У їхніх планах було заснування видавництв, які б забезпечили
широкий випуск науково-популярних книжок із корисними порадами для
використання їх у найрізноманітніших сферах господарювання. З метою
поширення своїх програмних ідей члени братства готували прокламації. Дві з
них потрапили до рук жандармів - «До братів українців» та «До братів
великоросіян і поляків». Прокламації закликали слов'янські народи до того,
щоб кожний «творив окрему республіку (річ посполиту) і правив собою не
вкупі з іншими, а тільки щоби кожний з них мав мову, свою літературу і свій
окремий громадсько-політичний лад».
4. Ліквідація товариства.
Однак уже в березні 1847 р. за доносом студента Київського
університету О. Петрова (сина жандармського офіцера) братство було
викрите. Протягом березня - квітня жандарми заарештували всіх його
учасників і доставили в Петербург у III відділення імператорської канцелярії.
Спочатку петербурзькі жандарми дійшли висновку, що діяльність
«братчиків» - це «не більше, ніж учена маячня трьох молодих людей»,
оскільки братство не мало на меті організовувати та здійснювати політичний
переворот чи народне повстання. Проте після тримісячного слідства
жандарми з'ясували всю небезпеку діяльності братства кирило-мефодіївців
для імперії. «Усі вони не змовники, не зловмисники, - зазначалося у звіті ІІІ
відділення. - Але шкода від них могла відбутися повільно і тим більше
небезпечно». Жандарми безпомилково визначили майбутній напрям розвитку
українського культурного руху - державну самостійність України.
Більшість заарештованих була покарана: 12 найактивніших
«братчиків» заслали під поліцейський нагляд у великоруські губернії. Окремі
з них були засуджені на різні терміни тюремного ув'язнення: П. Куліш на 4
місяці, М. Костомаров на рік ув'язнення в Петропавловській фортеці, М.
Гулак на 3 роки в Шліссельбурзькій фортеці. Після заслання їм заборонили
повертатися в Україну і працювати в закладах освіти. Твори П. Куліша, М.
Костомарова і Т. Шевченка були заборонені.
Серед провідників братства найвизначнішою постаттю був Тарас
Шевченко (1814-1861). У 1840 р. він видав свою славнозвісну збірку поезій
«Кобзар». Матеріали про членство Шевченка в братстві не збереглися. Проте
його вплив на товариство був незаперечним.
Твори Т. Шевченка «Кавказ», «Сон», «Великий льох», «І мертвим, і
живим...», «Заповіт» найрадикальніше відображали засади братства. Вони
категорично заперечували самодержавство й закликали до негайного
скасування кріпацтва. Під час обшуку всі ці твори були знайдені. Після
слідства Шевченка було взято в солдати в Оренбурзький окремий корпус на
10 років. За особистим розпорядженням Миколи І за ним був установлений
суворий нагляд із забороною писати й малювати.