Аналіз тексту «Святий Августин «Сповідь»»

Частина XXVII «Яким чином вимірюємо час у нашому розумі?»

Проаналізуваши автобіографічний твір християнського теолога й церковного

діяча, родоначальника християнської філософії історії Святого Августина
"Сповідь" частину XXVII «Яким чином вимірюємо час у нашому розумі?»
хочу зазначити,що у цій частині висловлюється великий думка щодо природи
часу та способів, якими люди вимірюють його. Августин приводить роздуми
про природу часу, як він сприймається розумом та відчуттями, і розкриває
складність цього поняття, а також його відношення до Божої творчої сили.

Автор розпочинає свої роздуми, підкреслюючи, що «Бог - наш помічник. Це

ж Він створив нас, а не ми самі себе". Ця думка служить фундаментом для
подальших роздумів про природу часу.

Августин зауважує, що вимірювання часу в нашому розумі не є тривіальним

завданням. Він вказує на те, що звук тілесного голосу вимірюється шляхом
його тривання, але це можливо лише тоді, коли голос звучить, бо коли він
перестає звучати, він стає минулим і не підлягає вимірюванню: "Не можна
вимірювати ні майбутнього часу, ні минулого, ні теперішнього, ні того, що
проминає, ані того, що не має меж.»

Також, він наголошує на тому, що моменти часу є миттєвостями і не можуть

бути виміряні, оскільки вони не мають тривалості. Він аналізує вимірювання
часу відносно подій, які вже сталися або ще не настали. Він також
спостерігає, що навіть коли подія вже відбулася і ми виміряємо час її
тривання, це вимірювання вже не може бути точним, оскільки ми
намагаємося виміряти щось, що вже не існує. Він додає: "Але ж один склад
не звучить, хіба лише після другого, коли перший короткий, а після нього
йде довгий."

У свою чергу, Августин далі проводить аналогію між часом і мовчанкою:

"Мовчанка тривала так довго, як цей голос, то чи не зосереджуємось ми на
тривалості звучання голосу так, начеб він ще звучав, щоб мати змогу
визначити в протяжності час тривання цієї мовчанки?". Він зауважує, що ми
можемо вимірювати тривалість мовчанки, навіть коли вона настала після
звучання голосу. Це свідчить про те, що ми здатні вимірювати час навіть у
відсутність звуку чи подій, які його визначають.
Таким чином, роздумуючи про природу часу, ми стикаємося з викликами
вимірювання та розуміння чогось надзвичайно абстрактного і несталого. Та,
навіть коли здається, що ми можемо вимірювати час, це вимірювання
відбувається в межах розуму та відчуттів людини. Також автор наголошує на
тому, що час пов'язаний з природою Бога та Його створенням. «Сповідь»
Святого Августина залишає нас з глибокими роздумами щодо природи часу
та його відношення до людського існування.

Загалом, у частині XXVII «Яким чином вимірюємо час у нашому розумі?»

"Сповіді" Святого Августина автор розглядає питання часу з філософської та
релігійної перспективи, надаючи читачу можливість роздумувати про
природу часу і його співвідношення з творцем.