Історія зарубіжної літератури – Славич Тетяна Ярославівна

Тема 1: Антична література

Вона охопила процес з давніх часів, приблизно ХІІІ-ІХ ст. до н.е. – по V ст. н.е.
Під античною літературою, мають на увазі літературу давніх греків та римлян.
Перші кроки в літературі закріплені міфологією.
Як і будь-яка інша, культура давніх греків формувалася спочатку в усних оповідях і науковці
говорять, що перші усні оповідки торкаються ХІІІ ст. до н.е.
Далі вони передавалися з уст в уста і перші записи тих чи інших сюжетів, оповідей, легенд,
міфів, казок, пісень, приказок, афоризмів відбулися у
VI-V ст. до н.е. Це говорить про те, що великий пласт культури втрачено, тому що усна
форма існування не дуже тривка та мінлива. Адже хтось щось забув, додав своє і джерела
такої давньої культури ми зараз знайти не можемо.
Міфи – одна із основних таких категорій, яка збереглася і дійшла до нас у самих
різноманітних формах. Часто міфи можна сплутати з казками, тому що це за змістом і
фантастичні події, і наявність неіснуючих істот. Проте відмінність між цими двома
жанровими формами достеменна. Під міфом літературознавці мають на увазі форму, в
якій уявлялося життя давніх людей; невелику повчальну історію про ті чи інші образи
героїв-покровителів людей або ті, хто шкодять їм; уявлення про різні моральні якості, які
взяті на озброєння ментальності, формування людських общин, а далі вже й держав.
Давньогрецькі міфи існують у 3 циклах:
- цикл троянських міфів,
- цикл фіванських міфів,
- спартанські.
За змістом міфи можуть поділятися на:
- міфи героїчного характеру,
- міфи про кохання,
- міфи про перетворення (метаморфози),
- міфи культ конкретного героя.
Міфологія переживає певні етапи свого розвитку (спочатку Геракл уявлявся як листок
плюща і тільки потім він перетворився на людину).
Формування античного міфу починається з фитишизму. (Фетиш-«річ»)
Перші міфи розповідали про річ, предмет, який викликав у людини захоплення та шану,
йому покланялися, приносили жертви для того, щоб умилостивити його, привернути на
свій бік, зробити своїм талісманом, ідолом тощо.
Отже, науковці роблять висновок: «Це примітивні уявлення про оточуючий світ, де
людина, страждаючи від якогось предмета або пов’язуючи з ним якісь щасливі моменти
життя, починає його вшановувати, обожнювати та покланятися».
Анімізм – (аніма – душа) – це спроба пов’язати світ речей з людським і показати, що життя,
щастя й нещастя того чи іншого героя і людини, вони пов’язані із світом речей.
Формування олімпійської міфології у грецькому суспільстві. З’являється культ богів, і цим
богам відбувається поклоніння, яке проявляється у побудові храмів, принесенні жертв,
влаштуванні свят тощо.
Олімпійська міфологія має свою історію розвитку. На самому початку боги були певними
предметами, яким покланялися люди. Згодом найстарше покоління богів було усунуто від
влади і опинилося в тартарі, оскільки владу захоплює молодий бог на ім’я Зевс. Він із
своїми родичами оселяється на Олімпі. Боги були недосяжні для людей, люди
покланяються їм ретельно і наділяють богів дуже високими моральними якостями і
вважають, що заслужити прихильність якогось бога – це велике щастя.
Чим більше розвивається людське суспільство, люди все менше бояться богів, і в історіях
ми бачимо, що часто богів починають наділяти і негативними рисами характеру.
Стирається та межа, де людина тупо боїться божества. Люди бачать, що боги – це щось на
зразок людини, а тому абсолютно ідеального бога не існує.
У V-IV ст. до н.е. було занотовано, що певні тексти, міфи повинні вивчатися у школах давніх
греків, щоб знати свою історію.

Періодизація грецької літератури:

В Греції в V ст. до н.е. вперше виникла наука про слово, його види та значення. Грецьке
слово «Граматика» означало вчення про письмо. В V ст. до н.е. виникли і розповсюдились
філософські школи, які сповідували різні погляди на світ, на суспільство. У ІІІ ст. до н.е.
розвивається ораторське мистецтво, зароджується філологія, яка вивчала слово і тексти
величних письменників минулого, хронологічні рамки давньогрецької літератури з VІІІ ст.
до н.е. по V ст. н.е.
І період – Архаїчний. Триває до V ст. до н.е. На цьому етапі відбувається становлення
полісного ладу. Провідні жанри цього періоду: епос та лірика.
ІІ період – Аттічний. Триває V-IV ст. до н.е. Він відображає класичний період
рабовласницького полісу. Основний культурний і літературний центр – Афіни, провідний
жанр – драма, лірика відходить на другий план.
ІІІ період – Елліністичний. Кінець IV ст. до н.е. – І ст. н.е. Грецькі міста-держави в цей період
як створюються, так і розпадаються, період не спокійний. Закінчується тим, що Рим
завойовує останнє вільне місто Греції, починається новий період.
IV період – період Римського панування, який охопив І ст. до н.е. – V ст. н.е.
Паралельно із міфами формуються казки, байки, загадка, прислів’я , приказки тощо.
Народні пісні, які сформувалися паралельно із міфами характеризують ті чи інші види
діяльності людей. Різного роду трудові пісні, весільні, поховальні з’являються у греків.
Ліричні пісні поділялись на:
- пеан – пісня на честь Апполона,
- гіпохерма,
- френос – похвальна пісня,
- енкомій – хвалебна пісня,
- гіменей – шлюбна пісня,
- трудова пісня.