Правові відносини в галузі туризму це відносини пов'язані з організацією і здійсненням

туризму між субєктами, які виконують та/або забезпечують туристичну діяльність та

фізичними особами та регулюються як законодавством України так і міжнародними
нормативно-правовими актами.
НПА загального значення:
1. Конституція України
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
4. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р.
5. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р
6. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р.
7. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р.
8. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб –
підприємців та громадських формувань» в редакції від 01.01.2016р.
9. Закон Ураїни «Про страхування»

Зміст правовідносин складають: субєкти (учасники), обєкти та права і обовязки сторін.

Субєктами (учасниками) відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності,
є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні
послуги чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх
послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, в
інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти
туристичної діяльності), є:
- туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із
законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення
створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також
посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в
установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
- туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із
законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності,
які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту
туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також
посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в
установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;
- інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового
розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших
туристичних послуг;
- гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці
туристичного супроводу-
 фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з
тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою
законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без
здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або
місце перебування в зазначений термін
Одноденний відвідувач - відвідувач, перебування якого у місці відвідання менше ніж 24
години і при цьому не включає жодної ночівлі у відвідуваному місці.
Внутрішній турист - відвідувач-резидент, який здійснює поїздку в межах своєї країни, але
за межі свого звичайного середовища (особа, що подорожує в межах України і
постійно проживає в Україні).
Іноземний (в'їзний) турист - особа, що подорожує в межах України і не проживає в
Україні постійно.
Зарубіжний (виїзний) турист - особа, що подорожує за межі митної території України і
постійно проживає в Україні.
Не зараховуються до числа туристів: прикордонні працівники, тимчасові іммігранти,
постійні іммігранти, кочівники, транзитні пасажири, які не залишають транзитної зони,
біженці, військовослужбовці, консульські робітники, дипломати.

РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ЗДІЙСНЮЮТЬ ТАКІ ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ:

1 Верховна Рада України,
2 Кабінет Міністрів України,
3 центральний орган виконавчої влади в галузі туризму,Державне агентство розвитку
туризму (ДАРТ) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну
політику в галузі туризму та курортів України. ДАРТ утворено 04 грудня 2019 року
4 Верховна Рада Автономної Республіки Крим
5 Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
6 місцеві державні адміністрації,
7 органи місцевого самоврядування, (у ЛМР: Департамент розвитку, Управління
туризму)
8 також інші органами в межах їх компетенції.

Обєктом є туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних

послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується
для реалізації за визначеною ціною.
До складу якого входять послуги:
1. Послуги розміщення: послуги готелів та аналогічних засобів розміщення.
2. Громадське харчування та продаж напоїв.
3. Послуги пасажирського транспорту
4. Послуги турагентів, туроператорів, туристських гідів.
5. Послуги у сфері культури: Сценічне мистецтво; Послуги музеїв та інші культурні
послуги.
6. Рекреація та інші види дозвілля:
7. Інші туристські послуги: Фінансові та страхові послуги; відпочинку та розваг, реалізації
сувенірної продукції тощо)
3. Правовий статус субєктів правовідносин в галузі туризму
Стаття 24. Права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити

на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,
надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має
право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з наступних підстав, встановлених Цивільним кодексом України:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної,
творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі;
4) безпосередньо з актів цивільного законодавства;
5) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобовязання виникають
безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки
Крим або органів місцевого самоврядування;
6) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зобов’язання можуть
виникати з рішення суду;
7) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором,
підставою виникнення зобов’язання може бути настання або ненастання певної події.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор.
У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно
кількаосіб.
Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається
боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно
кредитором у тому, що має право вимагати від неї.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання
особистої
Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передачу нерухомого майна -
2) за зобов'язанням про передачу товару ), що виникає на підставі договору
перевезення,
4) за грошовим зобов'язанням

Підстави припинення зобов’язання:

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
- зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником
кредитору відступного (грошей, іншого майна тощо)
- зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог,
- зобов'язання припиняється за домовленістю сторін;
- зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором
боржника від його обов'язків,
- зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
- зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку
жодна із сторін не відповідає;
- зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з
його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою;
- зобов'язання припиняється смертю кредитора,

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або
законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це
встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підставою для відповідальності й порушення зобов’язання є вина.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу
або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну

або припинення прав та обов'язків.
Види договорів:
Односторонній, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною
вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється тільки правом
вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Двосторонній, якщо правами і обов'язками наділені обидві сторони договору.
Багатосторонній, що укладаються більш як двома сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними,
та умови, які є обов'язковими відповідно до законодавства.

!!!! Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови про строк,
умови про ціну, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має
бути досягнуто згоди.

Договір на туристичне обслуговування

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає
договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням
іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист
зобов'язується оплатити його.

Договір на екскурсійне обслуговування

За договором на екскурсійне обслуговування одна сторона (суб'єкт, що здійснює
туристичну діяльність) за встановлену договором плату зобов'язується надати за
замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є
послуги екскурсії

Договір на готельне обслуговування

За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що
надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони
(проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально
обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших
визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим
проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.
Ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне
обслуговування.

Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний,

економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян,
юридичних осіб та держави в галузі туризму.
З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи
відповідний вид діяльності, зобов'язані:
- інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі,
- створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг
- забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з
підвищеним ризиком

З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних

послуг туроператор та турагент зобов'язані здійснити фінансове забезпечення своєї
цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед
туристами.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів

фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків),
визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових
фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами
страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення
коштів цих фондів.
Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по
захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.
Страхування може бути добровільним або обовязковим.
Застосовуються наступні види страхування:
- медичне; (обовязкове)
- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; (обовязкове)
- страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю
чи здоров’ю туриста або його майну (обовязкове);
- майнове; (добровільне)
- на випадок затримки транспорту; (добровільне)
- витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; (добровільне)
- асистанс; (добровільне)
- страхування відповідальності власника автотранспортних засобів (добровільне);
- страхування багажу на випадок його втрати або кражі в готелях i при користуванні
туристів послугами авіакомпанії (добровільне);

Якщо в класичному страхуванні йдеться про відшкодування збитку, то у страхуванні

невідкладної допомоги асистант— про надання послуги у формі негайної допомоги.
Елемент відшкодування у страхуванні невідкладної допомоги відходить на другий план,
тому що на перший виходить елемент послуги з надання такої допомоги. Наприклад,
при поломці автомобіля на дорозі предметом страхування невідкладної допомоги буде
виклик ремонтників на місце події i буксирування автомобіля до ремонтної майстерні,
безпосередньо сам ремонт оплачується з особистих коштів страхувальником або за
рахунок автотранспортного страхування — каско (якщо є відповідний договір).

В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників

автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".
"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування
громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і
формою страхового полісу.
Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування
транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з

якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку
здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі
страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати
допомогу, виконати послугу), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові
платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками
договори страхування.
Застрахований – фізична особа на користь якої укладено договір страхування.
Вигодонабувач - особа, яка у разі настання страхового випадку отримує страхове
відшкодування згідно з договором обов'язкового страхування.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування
зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов
договору страхування при настанні страхового випадку.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором
страхування.
Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД), згідно зі ст. 1 Закону України «Про
зовнішньоекономічну діяльність», це діяльність суб'єктів господарської діяльності України
та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між
ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
У Господарському кодексі України, прийнятому 16 січня 2003 p., міститься дещо
відмінне визначення цього поняття. Так, згідно з ч. 1 ст. 377 ГК, зовнішньоекономічною
діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її
здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1
ст. 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічною діяльністю є господарська діяльність за участю вітчизняних та

іноземних суб'єктів господарювання, складовою якої є перетин митного кордону
України майном
та/або робочою силою, і яка здійснюється в спеціальному правовому режимі.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності,
що полягає у:
- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на
території України;
- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі
міжнародних економічних відносин;
Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у
зовнішньоекономічні зв'язки;
- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які
прямо не заборонені чинними законами України;
- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку,
встановленого законами України;
- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані
ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:
- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від
формьвласності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є
обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також
іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем
розташування та іншими ознаками;
- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків,
передбачених цим Законом;
Принципом верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;
- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у
будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш
сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у
тому, що Україна як держава:
- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та
іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;
- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за
межами України згідно з нормами міжнародного права;
- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами
Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та
вивезенні товарів.
(Демпінг - ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від
порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду
національному товаровиробнику подібного товару)
Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності,
належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним
суб'єктам господарської діяльності
- підприємницька діяльність на території України
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,
передбачених законами України;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або
більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів,
спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у
зовнішньоекономічній діяльності.
Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що
застосовується до них

Стаття 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно
проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження
на території України в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю
у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними
особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на
території України
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними
особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;