США після Першої світової війни: 14 пунктів В.

Вільсона
Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвитку
США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було такої масової
руйнації виробництва, якої зазнавала впродовж чотирьох років Єв ропа. Країна
вступила у війну в квітні 1917 р. на боці Антанти, а її армія взяла участь у
військових діях тільки з літа 1918 р. Тому людські втрати збройних сил США
були порівняно невеликі: приблизно 50 тис. вбитих й близько 250 тис.
поранених. США максимально використали ситуацію, що склалася, для
подальшого збагачення. Вони виступили у ролі головного постачальника
військових матеріалів, харчів і сировини країнам, що воювали.
Війна надала США можливість розширення виробниц тва, в країні
скоротилося безробіття й зросла заробітна плата. Середньорічний заробіток
американського робітника 1920 р. склав 1407 доларів, збільшившись порівняно
з довоєнним рівнем майже вдвічі. Щоправда, помітно зросла вартість життя,
підвищились ціни. За даними міністерства праці, прожитковий мінімум родини
з 5 чоловік коливався від 2 до 2,5 тис. доларів на місяць.
Величезну роль у зміцненні могутності країни відіграла еміграція до США. У
1900-1920 рр. до країни прибуло 14 млн. чоловік з Європи, головним чином з
Польщі, Росії, Австрії, Італії, Ірландії, Великої Британії, Німеччини . Рятуючись від
політичних катаклізмів, переслідувань, відсутності перспективи, на
американській землі люди досить швидко знаходили застосування своїм
силам , посилюючи потенціал країни.
Різке зростання частки СІНА в міжнародній економіці створило умови для
їхнього активного вторгнення у сфери світової політики. Уряд демократів на
чолі з президентом В. Вільсоном взяв курс на завоювання світового лідерства.
На початку 1918 року Перша світова війна була далеко не завершена.
Велике зіткнення між двома основними військовими блоками, Антантою та
Центральними державами і ні одна не хотіла здаватися. У такій ситуації
президент США Вудро Вільсон намагався встановити мир. У цьому сенсі він та
його оточення розробили декларацію в 14-ох пунктах, яка мала бути основою
для сталого миру.
Вільсон ще влітку 1917 року розпочав приготування своєї мирної програми.
В серпні того ж року з санкції Лансінга при державному департаменті було
організовано спеціальне бюро для підготовки умов миру. Вільсон доручив
Хаузу (радник вільсона) зайнятися складанням американської програми
мирного врегулювання.
 Голова держави США намагався скласти таку програму післявоєнного
влаштування світу, яка, як він сподівався, змогла б прославити його ім*я в
роках. Але на роль посланця миру мітив і Ллойд-Джордж. 5 січня 1918 року,
виступаючи на конференції тред-юніонів, він виклав англійські умови миру.
Вільсон завагався, не знаючи чи варто виставляти на розсуд громадськості свою
позицію по цьому питанню. Але згодом він відкинув сумніви і 8 січня звернувся
до конгресу з посланням, яке місило 14 пунктів мирного врегулювання.
14 пунктів, зміст:
1) Скасування таємних міжнародних угод, мирні договори та їх
обговорення мають бути відкритими, а дипломатія завжди буде діяти
відверто на очах у всіх.
2) Гарантування вільного і безпечного мореплавства поза
територіальними водами, крім випадків, визначених міжнародним
законодавством. Таким чином, Вашингтон позбавив Лондон колишньої
монополії на судноплавство і відповідно Британія більше не була першою у
морі.
3) Усунення всіх економічних бар'єрів і встановлення рівності умов
для торгівлі.
4) Справедливі гарантії того, що національні озброєння будуть
скорочені до граничного мінімуму, сумісного з державною безпекою (аж до
початку другої світової війни в конгресі переважали доволі такі ізоляційні
погляди на військову участь Америки в закордонних справах)
5) Абсолютно неупереджене вирішення всіх колоніальних
суперечок, засноване на суворому дотриманні принципу, що при вирішенні
всіх питань, що стосуються суверенітету, інтереси населення повинні
мати однакову вагу в порівнянні із справедливими вимогами того уряду,
права якого мають бути визначені. (сша вперше говорять про
правосуб*єктність націй, а не держав. Відповідно цей принцип буде згодом
закріплений у статутних документах Ліги Націй та ООН, відкривши шлях для
двох хвиль деколонізації)
6) Звільнення всіх російських територій і таке розв'язання питань,
в яких зацікавлена Росія, яке гарантує їй найбільш повне й вільне сприяння з
боку інших націй у справі отримання повної і безперешкодної можливості
ухвалити незалежне рішення щодо її власного політичного розвитку та її
національної політики та забезпечення їй привітного прийому до
співтовариства вільних націй при тому образі правління, який вона сама
для себе обере. І більше, ніж прийом, також і всіляку підтримку у всьому, в
чому вона потребує і чого вона сама собі бажає. Ставлення до Росії з боку
націй, її сестер, в майбутні місяці буде пробним для розуміння ними її
потреб та вміння відокремити їх від своїх власних інтересів. ( Вільсон бачив
у підтримці радянського уряду противагу завойовницьким претензіям
Німеччини на сході, яка в результаті наступу змусила більшовиків підписати 3
березня 1918 мирний договір у Бресті. Тому «чотирнадцять пунктів» являли
собою непряму відповідь на ленінський Декрет про мир, прийнятий 26 жовтня
1917 під час ІІ Всеросійського з'їзду Рад робітничих, солдатських і селянських
депутатів. Документ не лише закликав «всі воюючі народи та їхні уряди
розпочати негайно переговори про справедливий демократичний світ», а й
засуджував «анексію чи захоплення чужих земель», відкидаючи «таємну
дипломатію» та «таємні угоди». Не випадково Рада народних комісарів на чолі
з Леніним звертається в документі до «свідомих робітників трьох
найпередовіших націй людства і найбільших держав, що беруть участь у
справжній війні, Англії, Франції та Німеччини», агітуючи їх «довести до кінця
справу миру і водночас справу звільнення трудящих мас населення від будь-
якого рабства і експлуатації». Тобто Вільсон та Ленін формували своїми
промовами негласний альянс США та Радянської Росії проти
західноєвропейського колоніалізму).
7) Бельгія повинна бути звільнена і відновлена, без спроби
обмежити суверенітет, яким вона користується нарівні з усіма іншими
вільними націями. Ніяке інше діяння не може більш, ніж це, послужити до
відновлення між народами довіри до тих законів, які вони самі встановили і
визначали як керівництво для своїх взаємних зносин. Без цього цілющого
акту вся побудова і дія міжнародного права буде назавжди втраченою.
(Вільсон бачив у незалежності Бельгії запоруку стримування Німеччини від
нападу на Великобританію та Францію. )
8) Поверненні франції ельзас-лотарингії;очищенні та відновленні
окупованих французьких областей. ( США таким чином сподівалися обмежити
фінансово-промислові апетити Франції та Німеччини,)
9) Виправлення кордонів Італії має бути зроблено на основі ясно
помітних національних кордонів. (Американці дали зрозуміти, що на зміну
імперській моделі в Зх Європі має прийти традиційна національна держава, яка
відмовляється від територіальних захоплень)
10) Повинно бути створено незалежну Польську державу, яка
повинна включати в себе всі території з незаперечно польським
населенням, якому повинен бути забезпечений вільний і надійний доступ до
моря, а політична і економічна незалежність, так само як і територіальна
цілісність, повинні бути гарантовані міжнародним договором. (Вільсон
розглядає незалежну Польщу як фактор, що стримує імперські проекти Росії та
Німеччини, позбавляючи їх тим самим шансів на політичний союз проти
атлантизму. Рапалльський договір, укладений в 1922 між РРФСР і Німеччиною,
підтвердить обґрунтованість американських побоювань).
11) Турецькі частини Османської імперії, в сучасному її складі,
повинні отримати забезпечений і міцний суверенітет, але інші
національності, що нині знаходяться під владою турків, повинні
отримати недвозначну гарантію існування і абсолютно непорушні умови
автономного розвитку. Дарданелли повинні бути постійно відкриті для
вільного проходу суден і торгівлі всіх націй під міжнародними гарантіями.
(Туреччина позбавляється від османського спадщини і стає в один ряд з
післявоєнної Австрією, втрачаючи своїх арабських, курдських і вірменських
володінь)
12) Румунія, Сербія і Чорногорія повинні бути звільнені. Зайняті
території повинні бути повернені Сербії. Повинен бути наданий вільний і
надійний доступ до моря. Взаємовідносини різних балканських держав
повинні бути визначені дружнім шляхом, відповідно до історично
встановлених принципів приналежності та національності. Повинні бути
встановлені міжнародні гарантії політичної і економічної незалежності і
територіальної цілості різних балканських держав. (Сша позбавляють
Австро-угорщину та османську імперію правна балканські володіння)
13) Повинно бути утворено загальне об'єднання націй на
основі особливих статутів, з метою створення взаємної гарантії
політичної незалежності і територіальної цілості як великих, так і
малих держав. ( Ліга націй стала першим подібним проектом. Вільсон
очолив комісію з розробки «Угоди про Лігу Націй», сформовану 25 січня
1919 року на Паризькій мирній конференції. Статут: передбачав гарантії
членам організації у збереженні їхньої політичної незалежності й
територіальної цілісності проти зовнішньої агресії; передбачав колективні
дії усіх членів Ліги в разі порушення агресором статуту та розв'язання
конфліктів;
Слабкість Ліги націй як інструмента підтримання миру зумовлювалася
самим статутом. Рішення ухвалювалися за принципом одностайності,
за винятком питань процедурних і таких, що стосувалися прийняття
нових членів. Обов'язкову силу мали тільки рішення з
адміністративних питань, що стосувалися самої Ліги. Статут Ліги Націй
був складовою частиною Версальського мирного договору. Його
підписали 44 країни. Але США, під впливом «ізоляціоністів» у конгресі,
не ратифікували Версальський договір й не увійшли до складу Ліги
Націй.
 Ліга Націй виявилася нездатною підтримати статус-кво, що склалося
внаслідок першої світової війни, зберегти Версальсько-Вашингтонську
систему. Друга світова війна остаточно поховала Лігу Націй, хоча
формально вона проіснувала до 31 липня 1946 p.)
14) Народи Австро-Угорщини, місце яких у Лізі Націй ми хочемо
бачити захищеним і забезпеченим, повинні отримати найширшу
можливість автономного розвитку. (Вільсон звертається безпосередньо до
німців, угорців, чехів, словаків, сербів, хорватів, поляків, русинів, румунів,
словенців та інших народів, підтримуючи їхнє право на національно-визвольну
боротьбу та самовизначення. То справді був перший заклик до «балканізації»
регіону; другий заклик розпад Югославії у 1990-х роках).
Мова Вільсона викликала неоднозначну реакцію як в самих США, так і у
їхніх союзників. Франція хотіла отримати від Німеччини репарації, оскільки
французька промисловість і сільське господарство були знищені війною, а
Великобританія як наймогутніша військово-морська держава не хотіла
свободи мореплавання. Вільсон йшов на компроміси з Клемансо (президент
ради міністрів франції), Ллойдом Джорджем (прємєр британії) і іншими
європейськими лідерами в ході Паризьких мирних переговорів, намагаючись,
щоб чотирнадцятий пункт все-таки був виконаний, і Ліга Націй була
створена. Зрештою угоду про Лігу Націй було провалено Конгресом, а в
Європі тільки 4 з 14 тез були втілені в життя.
"14 пунктів Вільсона" були все-таки прогресивним явищем, хоча і містили
деякі консервативні погляди. Беззаперечним позитивом є те, що
проголошувалось відмову від таємної дипломатії, свободу торгівлі та
мореплавства, визнання прав народів на самовизначення, стверджувалась
необхідність роззброєння. Пропозиції Вільсона були спрямовані на
запобігання світовій війні, на створення вільного демократичного ладу і були
новим словом у міжнародних відносинах. "14 пунктів" великою мірою
визначили хід Паризької конференції.

1919 Вільсон був удостоєний Нобелівської премії миру за його

миротворчі зусилля. Він також надихнув бездержавні нації на рух за
незалежність (наприклад 1 березня у Кореї)