Стильова природа роману Colson Whitehead «The Underground

Railroad»
Прізвище Ініціали
ПІБ, вчений ступінь, вчене звання, посада, місце роботи (навчання),
місто.
Анотація
У статті аналізуються стилістичні особливості роману Колсона
Уайтхеда «Підземна залізниця». Стаття порушує питання визначення поняття
стилістики, особливостей даної дисципліни, принципу аналізу художніх
творів, які використовуються у сучасній стилістиці. Також стаття містить
аналіз стилістичних засобів роману «Підземна залізниця» у якості
художнього твору, де досліджуються його особливості сюжету, концепції та
інші. Додатково стаття описує основні лінгвістичні засоби роману Уайтхеда.
Ключові слова: стилістика, художній твір, роман, Уайтхед, рабство,
лінгвістика, сюжет, концепції, художній стиль.
Вступ
У 2016 році вийшов у світ роман «Підземна залізниця» (The
Underground Railroad) відомого американського письменника Колсона
Уайтхеда, який здобув численні престижні нагороди, серед яких Національна
книжкова та Пулітцерівська премії. Цей твір розповідає про долю молодої
рабині Кори, яка втікає з плантації за допомогою підземної залізниці –
таємної мережі тунелів і вагонів під землею – і шукає свободу [Brockes:
2017].
Роман належить до жанру «історій рабів», використовуючи його
символіку, проблематику та мотиви, але автор надає їм нового значення, щоб
показати сучасне бачення ключового епізоду історичного минулого країни.
Американський дослідник таких оповідань Джеймс Олні виділив ряд
характеристик текстів даного жанру. До них можна віднести наступні, які
присутні у романі «Підземна залізниця»: 1) зображення перепон на шляху до
грамотності, якими навмисно обмежували рабів рабовласники; 2) опис
обов’язків рабів, їхнього повсякденного життя, побуту та звичок; 3)
розповідь про торги, де продаються раби, про те, як руйнують сім’ї та
виривають дітей з рук матерів; 4) зображення роботи патрулів, невдалої
спроби втечі, переслідування рабів 5) згадка про успішну спробу втечі,
необхідність ховатися вдень і вирушати лише вночі; 6) роздуми про рабство.
У даній статті буде представлений аналіз роману на предмет ознак
художнього твору та дослідження стильових та лінгвістичних засобів, які
доводять думку про те, що роман належить до жанру «історії рабства».
Основна частина
Стилістикою називається галузь лінгвістики, що досліджує принципи і
ефект вибору та використання лексичних, граматичних, фонетичних і взагалі
мовних засобів для передачі думок та емоцій у різних умовах спілкування,
для реалізації різних функцій комунікації.
Стилістика має три напрямки: лінгвостилістика, порівняльна стилістика
та літературознавча. Лінгвостилістика аналізує відмінності між національною
нормою мови та її функціональними стилями та діалектами, а також
додаткове значення та оцінку мовних елементів. Порівняльна стилістика
досліджує стилістичні можливості кількох мов одночасно і пов’язана з
художнім перекладом і літературознавчою стилістикою. Літературознавча
стилістика вивчає засоби художньої виразності в літературних творах,
авторах, напрямах чи епохах і їхню залежність від різних факторів.
Стилістика також займається вивченням функцій комунікації, що дає
змогу зрозуміти зв’язок між стилем і функцією. Функціональні стилі - це
підсистеми мови, які використовуються у різних сферах людської діяльності і
мають свої особливості у виборі слів і виразів, у будові речень, а інколи і у
звуковому оформленні. Функціональними стилями є науковий, розмовний,
діловий, поетичний, ораторський та публіцистичний. Вони відрізняються
тим, які елементи та конструкції можна або не можна вживати у них, а також
тим, як часто це робиться.
 Безпосередньо стилі поділяються на два типи - розмовні та книжкові.
Розмовним стилем називають мову непланового побутового спілкування, а
книжним - мову заздалегідь продуманого спілкування, що розраховано на
широку аудиторію. Книжковий стиль має такі різновиди: науковий, діловий,
або офіційно документальний, публіцистичний, або газетний (медійний,
новинний), ораторський і піднесено-поетичний.
До художнього стилю належить мистецька література, яка виконує
функцію образного пізнання та ідейно-естетичного впливу. У художньому
стилі домінують суб’єктивність і авторська уява: світ представлений через
бачення письменника. Але у художньому тексті можна прослідкувати не
тільки своєрідне бачення світу автором, а й автора у власному світі, який він
створює на сторінках свого твору.
У художньому стилі мови особливу роль грають слова, які створюють
образність. Такі слова належать до широкої сфери вживання та
використовують образні засоби мови і розкривають своє значення у
контексті. Слова вузької спеціалізації зустрічаються рідко і служать для
художньої правдоподібності описів певних аспектів життя. У художньому
стилі мови часто використовується багатозначність слова, яка дозволяє
виділити смислові нюанси, синонімічність і полісемію на всіх рівнях мови,
завдяки чому можна передати найтонші відтінки значень. Це прагнення
автора до використання всього розмаїття мови, до створення свого
унікального мовлення та стилю, до яскравого, виразного, образного тексту.
Автор користується як лексикою кодифікованої літературної мови, так і
різними образотворчими засобами з розмовної мови і просторіччя.
Для того, щоб у художньому тексті були присутні такі елементи, як
сюжетне напруження, емоційне напруження і глибинне напруження
(підтекст), важливо, щоб він мав достатньо великий обсяг [Дубенко: 2005,
с.9]. Це відрізняє художній текст від інших видів тексту. Такий текст можна
розглядати як складну систему комунікації та інформації – прояв письмового
мовлення – з метою естетичного та образного виявлення значення.
 Для проведення стилістичного аналізу твору зазвичай потрібно потрібно
зробити такі дії стосовно твору: 1. Визначити стиль, підстиль та жанр тексту.
2. Сформувати тему та основну думку тексту. 3. З'ясувати функціональний
тип мовлення (опис, розповідь, міркування). 4. Проаналізувати стилістичне
використання мовних засобів, їх роль у передачі основної думки, творенні
образної системи, а саме: а) фонетичних; б) морфемно-словотвірних; в)
лексичних та фразеологічних; г) граматичних: - морфологічних; -
синтаксичних.
К. Уайтхед у своєму романі показує, як раби жили без знання дати свого
народження та/або свого роду. Рабські діти носили мало одягу, бо господарі
не хотіли на них витрачатися. Рабам забороняли навчатися читати й писати,
бо білі господарі боялися, що знання можуть спонукати темношкірих до
небезпечних ідей, які погіршать їхнє служіння.
У романі особлива увага приділяється долі жінок-рабинь, які зазнавали
випробувань, що були характерними лише для них – зокрема йдеться про
сексуальне насильство від білих господарів та велику ймовірність втратити
дітей або власного життя [Brockes: 2017].
У творах класичного жанру раби втрачали свою людяність, що
демонтсрувалося, зокрема, у вживанні метафор зі світу тварин для їхньої
характеристики. Найпоширенішими метафорами зі світу тварин, які
знаходимо в класичних історіях рабів для опису невільників, є слова: beasts ,
dogs, ox, hogs / pigs, asses [The Oxford Companion: 1997]. К. Уайтхед також
вкладає в уста білих такі зооморфні характеристики невільників, як pig, dog,
rabbit, donkey, hog. Автори історій рабів іноді наголошували на цих
порівняннях з тваринами інший бік, наприклад виділяли якусь межу, яка
допомагала тваринам виживати. К. Уайтхед теж застосовує цю стратегію і
вкладає в уста одного з персонажів захоплений відгук про головну героїну як
про стерв'ятника: «Мої радості, моя грядка і той кленовий цурбачок, на якому
сидів, наче хижий птах» (в оригіналі: like a vulture . - Ю. С.) [Уайтхед: 312].
 Однією із значущих категорій авторської свідомості є концептуальна
категорія. Вона представлена концептами, які беруть активну участь як у
формуванні текстового змісту, так і в наповненні тексту змістом.
У творі Колсона Уайтхеда «The Underground Railroad» концепт
«memory» реалізується в наративі, заснованому на реальних історичних
подіях, а саме описом життя темношкірого населення на початку XIX ст. в
США. Автор створює реалістичну історично правдиву картину тих років, і
тому вживання лексем nigger, negro, black, slave та їх похідних є
закономірним та виправданим у контексті реалій тих років.
Регулятивний вплив концепту «ethics» полягає у формуванні «мосту»,
«overlap» – «нахлеста» / «збігу», що поєднує інтереси письменників і читачів,
і в той же час ціннісного орієнтиру – «маяка», що позначає актуальне для
широкої американської пишучої та читаючої громадськості.
Включення до складу розповіді справжніх документів рабовласницьких
часів, а також власних назв, які називають історико-географічні реалії,
виводить наратив на рівень змісту, який можна порівняти з публіцистичним
твором. Такі включення до складу розповіді наділяють художній твір
ознаками крос-жанровості. Аналізований текст містить слова-
інтернаціоналізми, присутність яких надає змісту тексту «глобальне»
універсалістське призначення.
Мікротекст з великим потенціалом занурення читача в АСД, який
формується автором шляхом художньої реалізації компонентів
концептосистеми, можна проілюструвати наступним уривком: «The pistons of
this engine moved without relent. More slaves led to more cotton, which led to
more money to buy more land to farm more cotton. Any of the termination of slave
trade, all than generation numbers were untenable: all those niggers» [Whitehead
2016: 164].
Функціональний рівень ланцюгового чергування можна представити
наступним чином: more → more → more → more → more; субстанційний:
slaves → cotton → money → land → cotton.
 Висновки
Проаналізувавши особливості стилістики роману Колсона Уайтхеда
«Підземна залізниця», можна зробити висновки.
За своєю стилістикою роман є доволі змішаним твором. У ньому можна
побачити історичну інформацію, реальні документи але разом з тим основою
твору є художній стиль викладення. У романі присутні його характерні риси.
Серед них можна виділити обсяг твору. Він грає важливу роль для того, щоб
створити динаміку. Тобто, мати достатньо простору для втілення сюжетного
напруження, емоційного напруження і глибинного напруження. Ще однією
характерною ознакою є поєднання впливу за допомогою інформації та
комунікації.
Протягом всього тексту роману прослідковуються концепції, що
характеризують саме авторську свідомість, доповнюючи зміст тексту та
дозволяючи передати його значно краще.
Привертає увагу і робота з мікротекстом автора роману. Він вдало
реалізує принципи функціонального та субстанційного ланцюгів
використовуючи малий об’єм тексту.
Таким чином, роман є прикладом жанру «історій рабів», у якому вміло
поєднанні художні засоби, інформація з перевірених джерел та, власне,
справжні історії рабів. За допомогою цього, «Підземна залізниця» є
джерелом, у якому можна знайти для себе багато цікавого для практики
перекладача, якщо детально проаналізувати всі засоби, використані автором.
Список використаних джерел

1. Fain K. Review. Colson Whitehead brilliantly reimagines the

Underground Railroad. URL:https://www.thenationalbookreview.com/features/
2016/9/2/6bjk6o8d0t9zy85r13309ugsrqggjz
2. The Oxford Companion to African American Literature, ed. by
William L. Andrews, Frances Smith Foster, Trudier Harris. NY, Oxford University
Press, 1997, 866 p.
 3. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської та української
мов Вінниця: Нова Книга, 2005. 224 с.
4. Brockes E. Interview. Colson Whitehead: “До справи з цим
предметом з gravity it deserved був scary”. URL:
https://www.theguardian.com/books/2017/jul/07/colson-whitehead-underground-
railroad