Тема. Раннє Відродження і гуманізм.

Мета: сформувати в учнів уявлення про період раннього Відродження і

гуманізму; створити умови для розуміння архітектурних напрямків; розглянути
основні пам’ятки епохи Відродження; охарактеризувати середньовічний світогляд;
розвивати вміння учнів порівнювати християнську та ісламську культуру та
висловлювати власну думку щодо появи і розвитку гуманістичних ідей.
Обладнання: підручник, ілюстративний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття та назви: «Оповідь про Беовульфа», «Пісня про Роланда»,
«Пісня про Нібелунгів», «Трістан та Ізольда», мініатюра, гуманісти, Відродження,
Ренесанс.
Основні дати та події: 1304-1374 рр. - роки життя Франческо Петрарки, 1313-
1375 рр. - роки життя Джованні Боккаччо.
Історичні постаті: Франсуа Війон, Данте Аліг’єрі, Джефрі Чосер, Марко Поло,
Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Донателло.
Очікувані результати: учні зможуть: називати хронологічні межі раннього
Відродження і гуманізму; описувати романський і готичний храми; застосовувати
та пояснювати на прикладах поняття та терміни; пояснювати характерні риси
раннього гуманізму; характеризувати світогляд середньовічної людини;
порівнювати християнську та ісламську культури та висловлювати власну думку
щодо появи і розвитку гуманістичних ідей.
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План вивчення нового матеріалу
1. Героїчний епос. Рицарська культура. Міська культура.
1) Героїчний епос
2) Рицарська культура
3) Міська культура
2. Ранній гуманізм і Відродження.
3. Митці епохи Відродження.
Проблемне запитання
Чому ідеї гуманістів знайшли підтримку серед різних верств населення?
1. Героїчний епос. Рицарська культура. Міська культура

Середньовічна література
 Варіант 1
Розповідь учителя
1) Героїчний епос
Героїчний епос виникає в період Великого переселення народів. Він був
спрямований на оспівування стародавніх королів і героїв та їх боротьбу за
перемогу християнства. Поступово героїчний епос додає рицарські легенди та
подекуди набуває фантастичного забарвлення. Практично кожний народ мав
власних героїв, які здійснювали подвиги. Спочатку розповіді про героїв передавали
усно, а пізніше почали записувати. До героїчного епосу належать ісландські та
скандинавські саги - міфи про богів та героїв, які потрапляють та поширюються
Європою під час навали вікінгів.
Головним героєм героїчного епосу Британських островів став король Артур, який
із допомогою рицарів Круглого столу і чаклуна Мерліна обороняв свою країну від
англосакської навали. У легенди Круглого столу вплелися міфи бриттів та перекази
англів та саксів, християнські хроніки та історичні події.
Германський героїчний епос розповідає про часи Великого переселення народів і
боротьбу германських племен із гунами. «Пісня про Нібелунгів», крім героїчних
подій, має і романтичні лінії: Зигфрід та Кримхільда - головні герої твору - гинуть,
але їх любов пройшла крізь століття.
Скандинавські саги, крім розповідей про богів, оповідали про пригоди конунга
Беовульфа, який усе життя бився з чудовиськами і загинув у битві з останнім
драконом.
Французька поема «Пісня про Роланда» розповідає про часи Карла Великого,
коли молодий рицар ціною власного життя врятував свого сеньйора. Він став
взірцем вірності і честі для багатьох поколінь середньовічних рицарів.
Події Реконкісти оспівує поема «Пісня про мого Сіда», розповідаючи про подвиги
рицарів у боротьбі з маврами в Іспанії.
Героїчний епос відігравав важливу роль в становленні та розвитку культури
Середньовіччя, формуючи почуття гідності та відваги, відданості та кохання.
Беову́ льф - пам'ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу, його
найвідоміший зразок (зі збережених). Дійшла до нас у рукопису давньоанглійською
мовою початку 10 століття (Британський музей в Лондоні), але створена набагато
раніше (7-8 століття).
 Поема складається з двох частин. Герой поеми – воїн з племені гаутів (германське
плем’я з півдня Швеції) на ім’я Беовульф. Це ім’я перекладається за однією
версією як ведмеде-вовк, а за іншою як бджолиний вовк (тобто ведмідь). В першій,
більшій за розмірами частині, він в молодості перемагає велетня Гренделя і
звільнює від нього Данію. В другій, старий Беовульф, що правив гаутами 50 років
вбиває дракона який загрожує його країні, але при тому гине.
Пісня про Рола́ нда - (фр. «Chanson de Roland») - героїчний епос французького
середньовіччя, що належить до циклу поем «Chanson de geste».
Найбільш рання з редакцій, що дійшли, - Оксфордська (близько 1170 року).
Історичну основу її складає епізод розгрому басками у Ронсевальській ущелині в
Піренеях (778 році) ар'єргарду військ Карла Великого, що відступали з Іспанії, на
чолі з Роландом. У поемі баски-християни замінені маврами-мусульманами, події
виявилися перенесеними в обстановку феодального суспільства X-XII ст.
Вперше «Пісня» надрукована в Парижі в 1837 році.
2) Рицарська культура
Як і інші верстви населення, рицарство створює власний напрямок у культурі, для
якого характерна система ритуалів, звичаїв, манер, дворянської ввічливості
(куртуазність). Вона розвивалася в рицарській поезії про любов та подвиги,
доповнюючи та переплітаючись із героїчною культурою. Рицарська культура
проявлялася в різноманітних світських, придворних, збройних (турніри) розвагах.
Остаточно рицарська культура сформувалася в XIII ст. У рицарських романах
домінували дві основні теми: куртуазна любов і рицарська вірність. У творах
прославляли відданість васала сеньйору, мужність та героїзм рицарів.
Найвідомішими творами рицарського епосу стали пригоди рицарів Круглого
столу, особливо Ланцелота. Пошуки Святого Грааля, битви зі злодіями, чаклунами
та чудовиськами і любов до прекрасних дам - усе це втілилося в розповідях про
рицарів короля Артура.
Важливим проявом рицарської культури стали трубадури. Трубадурами називали
світських поетів, які походили з різних прошарків суспільства, головною темою
їхніх творів була куртуазна любов. Трубадури з’явилися на півдні Франції в
Провансі, де вперше в Європі сформувалася літературна мова. Поезія трубадурів
була обов’язково пісенною. Куртуазна (рицарська) поезія була притаманна лише
періоду Середніх віків від XI по XIII ст. і зникла після підкорення Провансу
французьким королем.
У німецьких землях рицарська поезія проявилася у мінезангах, що в перекладі
означає «любовна пісня». Німецькі трубадури-мінезингери, спираючись на народні
пісні, поряд з оспівуванням високої любові велику увагу приділяють опису
природи, особливо весни.
Розвиток прози в рицарській культурі теж не обійшов тему любові та вірності.
Найбільш відомим рицарським романом є «Трістан та Ізольда»
Основою рицарської культури був кодекс рицарської поведінки, що ґрунтувався
на честі. Згідно з цією неписаною збіркою моральних правил, рицар мав бути
безмежно відданим Богові, вірно служити своєму сеньйору, як і прекрасній дамі,
опікуватися слабшими, жінками, священиками та знедоленими, незмінно
дотримувався всіх обов’язків і клятв.
Проте реалії життя в багатьох випадках не відповідали рицарській культурі.
Лицарський кодекс знайшов відображення в лицарській літературі. Її вершиною
вважається світська лірична поезія трубадурів на народній мові, що виникла на
півдні Франції (Лангедок). Вони створюють культ Прекрасної Пані, служачи якій
лицар повинен слідувати правилам «куртуазії». «Куртуазія», крім військової
доблесті, вимагала уміння поводитися в суспільстві, підтримувати розмову,
співати. Був розроблений особливий ритуал залицяння до пані. Навіть в любовній
ліриці, в описі почуттів лицаря до пані частіше за все використовується характерна
станова термінологія: присяга, служіння, дарування, сеньйор, васал. По всій Європі
розвивається і жанр лицарського роману. Для його сюжету були обов'язкові
ідеальна «лицарська» любов, військові подвиги в ім'я особистої слави, небезпечні
пригоди. Романи широко відображали побут і вдачі свого часу. У той же час в них
вже помітний інтерес до окремої людської особи. Найбільш популярні сюжети -
про лицарів «Круглого столу», про легендарного короля бритів Артура, про лицаря
Ланселота, про Трістана та Ізольду. Багато в чому завдяки літературі в нашій
свідомості досі живе романтичний образ благородного середньовічного лицаря.
Ли́ царський рома́ н (фр. romanz) - оповідний жанр європейської середньовічної
літератури, переважно віршований.
Лицарський роман в цілому знаменує початок усвідомленої художньої видумки
та індивідуальної творчості. Він становить вершину середньовічної оповідної
літератури. "Роман втілює мрію про щастя, відчуття сили, волю до перемоги над
злом. Саме в цьому, поза всяким сумнівом, полягала його первинна соціальна
функція: вона на багато століть пережила умови, які викликали її до життя."
Самі середньовічні французи розуміли термін «роман» широко, включаючи
перекладання різноманітних героїчних і любовних історій «романською», тобто
старофранцузькою мовою, але не на теми французької національної історії. Таким
чином, «роман» протистояв, з одного боку, літературі латинською мовою,
включаючи і латинські джерела античного циклу, а з іншого - французькому
героїчного епосу, жестам, «пісням про подвиги». Лицарський роман охоче вдається
до атмосфери казковості і прямого використання казкових мотивів і фантастики.
Він байдужий до національного минулого і різко пориває з французькою
історичною тематикою.
Крім того, ми провели розслідування на тему «Міфи про рицарів».
Міф № 1. Лицарі були доблесними
Доблесними як раз лицарі бували дуже рідко. Лицарі – це професійні
військові, які заробляли на життя суто військовими діями. Тому коли воєнних дій
не було, вони могли влаштувати їх самі, періодично промишляючи крадіжками і
розбоєм.
Фактично, образ лицаря був більше схожий на сучасного гангстера, ніж на
доблесного героя.

Міф № 2. У всіх лицарів були замки

Всеодно, що сказати, що у кожної людини є свій особняк. Замки були тільки у
дуже багатих і тих, кому пощастило народитися в сім’ї першим. Другі, треті і
четверті сини часто виявлялися викинутими на вулицю суворими законами
успадкування.
Зазвичай у лицарі йшли саме ті, хто лишався без спадщини, без родового
маєтку. Стаючи лицарем, чоловік сподівався на те, що зможе заробляти цим собі на
прожиття. І тут ми повертаємося до першого пункту.
 Міф № 3. Лицар був неповороткий в обладунках
Лицарський обладунок – зручний “наряд”, тому що люди в ньому воювали. Якби
обладунок викликав дискомфорт, його б просто не використовували.
Цей міф дуже добре розвінчують сучасні реконструктори, які займаються
історичним середньовічним боєм. Бої в лицарських обладунках ведуться кілька
раундів підряд. В обладунках лицарі і бігають, і стрибають, й взагалі, відточують
бойову майстерність на повну.

Міф № 4. Лицарські обладунки важили по 80 кілограм

Середня вага лицарського обладунку не перевищувала 25 кілограм, а 25
кілограм, рівномірно розподілені по тілу людини з гарною фізичною підготовкою,
– це зовсім невелика вага, яка абсолютно не заважає рухатися.

Міф № 5. Лицарські мечі важили по 20-30 кілограм

Відповісти на цей міф можна просто – візьміть гриф від штанги і спробуйте їм
помахати однією рукою. Вийде? Звичайно ж, ні. У середньовіччі люди були такої ж
сили, як і ми з вами, тобто вони сильні і витривалі, але унікальних фізичних
здібностей у них немає.
Середня вага одноручного меча рідко перевищував півтора кілограми, а
дворучного, майже в ріст людини – 4 кілограми. Меч – це зброя, і вона повинна
бути зручною, такою, щоб нею можна було довго вести бій і не втомлюватися.

Міф № 6. За доблесний вчинок звичайному селянину могли дати лицарське

звання
Легенди про таке, звичайно, ходять і, можливо, поодинокі випадки і мали місце.
Враховуючи те, що на турнірах герольди могли годинами сперечатися про родовід
свого пана, чіплятися до кожної коми і намагатися визначити, хто родовитіший, то
ні про яких селян і мова не могла йти. Лицарі були дворянами, і стати ними можна
було тільки за народженням. А селянин міг розраховувати хіба що на місце
піхотинця.

Міф № 7. Лицарі співали серенади своїм дамам серця і присвячували їм

вірші
Насправді більшою мірою вони всі були неосвіченими, тому що з освітою в
середньовічній Європі було не дуже добре. Звичайно, вони були розумніші, ніж
середній селянин, навіть вміли читати (хоча не всі), але до серенад і віршів їм часто
було далеко.
Імідж лицаря в середньовіччі був далекий від чесного і доблесного воїна
світла, якими ми їх уявляємо зараз.

3) Міська культура
У городян також була власна культура, яка відрізнялася, а іноді навіть
протиставляла себе рицарській культурі. Міська культура мала світський характер і
була тісно пов’язана з народною творчістю. У містах популярними вважалися
віршовані байки, жарти, в яких розповідалося про кмітливих жителів міст, що
знаходили вихід із будь-яких скрутних ситуацій. Крім того, міська культура несла
правдиве зображення життя населення, вельмож, феодалів та висміювала
жадібність, чванливість, негаразди суспільства.
 Прояви міської культури в літературі можна побачити в творах французів,
яскравим прикладом яких є «Роман про Лиса». Головний герой - Лис Ренар,
кмітливий, життєрадісний, здатний знайти вихід із будь-якої ситуації, уособлював
заможного бюргера. Не менш популярним твором був «Роман про Троянду», у
якому оспівується природа та людський розум, затверджується рівність людей.
Міська література, відображаючи самосвідомість городян, які цінували свою
свободу і незалежність, виховувала почуття людяності.
У XIII ст. виникає міське театральне мистецтво, яке швидко поширюється
містами Європи. Невід’ємною частиною міської культури була творчість
мандрівних акторів, музикантів, співаків, танцюристів і акробатів, фокусників, яких
називали жонглерами. Ще одним проявом міської культури вважаються ваганти
(мандрівні студенти, поети), найвідомішим із яких був Франсуа Війон.
Міська культура відображена в творах Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»,
Джефрі Чосера «Кентерберійські оповідання».
Варіант 2
Метод «Акваріум»
Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте матеріал про розвиток
середньовічної літератури: героїчний епос (I група), рицарська культура (II група),
міська культура (IIІ група).
Зразок відповіді
ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС
Виникає в період Великого переселення народів;
оспівує стародавніх королів і героїв та їхню боротьбу за перемогу християнства;
«Оповідь про Беовульфа»;
ісландські саги - міфи про богів та героїв;
«Пісня про Роланда» (Франція) - похід Карла Великого в Іспанію;
«Пісня про мого Сіда» (Іспанія) - Реконкіста в Іспанії;
«Пісня про Нібелунгів» - німецько-скандинавський героїчний епос.
РИЦАРСЬКА КУЛЬТУРА
Прославляли відданість васала сеньйору, мужність і героїзм рицарів;
романи про рицарів Круглого столу короля Артура;
куртуазні («придворні») романи;
трубадури, трувери (Франція), мінезингери (Німеччина) - рицарські поети;
«Трістан та Ізольда» - найвідоміший рицарський роман.
МІСЬКА КУЛЬТУРА
Правдиве зображення життя городян, вельмож, феодалів;
висміювала жадібність, чванливість, негаразди суспільства;
«Роман про Лиса» (Франція);
XIII ст. - виникнення міського театрального мистецтва;
ваганти - мандрівні студенти, поети (Франсуа Війон);
Данте Аліг’єрі «Божественна комедія»;
Джефрі Чосер «Кентерберійські оповідання».
Запитання до І групи
1) Чому героїчний епос виникає в час Великого переселення народів?
2) Чи існував героїчний епос в Античності? Якщо так, то наведіть
приклади.
 3) Чому зображали тільки королів і героїв?
Запитання до решти учнів
1) Чи існував героїчний епос на Русі? Якщо так, то наведіть приклади.
2) Чому героїчний епос Південно-Західної Європи пов’язаний із
боротьбою проти арабів?
Запитання до II групи
1) Серед яких груп населення була поширена рицарська культура?
2) Наведіть приклади рицарської культури.
3) Чи збереглися риси рицарської культури в наші часи? Якщо так, то
наведіть приклади.
Запитання до решти учнів
1) Чи існувала рицарська культура на Русі? Якщо так, то наведіть
приклади.
2) Як сприймали прояви рицарської культури інші стани?
Запитання до IIІ групи
1) Чому міська культура поширювалася серед вагантів?
2) Які прояви міської культури були схожі на рицарську культуру? Чому?
3) Чому міська культура протиставлялася рицарській?
Запитання до решти класу
1) Чому міська культура висміювала священиків?
2) Чи існували прояви міської культури на Русі? Якщо так, то наведіть
приклади.
2. Ранній гуманізм і Відродження
Варіант 1
Розповідь учителя
Подальший розвиток суспільної думки, політичні та економічні зміни, досягнення
науки й техніки завжди приводили до змін у культурі. У Середні віки людина
почала більше покладатися на себе, змінюються погляди на світ, християнська
церква втрачає власні позиції. Виникає попит на Античність, яка завжди вважалася
ідеальним періодом, відбувається процвітання мистецтва та науки, держави і
суспільства. Зацікавленість Античністю супроводжувалася намаганням
відродити та наслідувати її. У зв’язку з цим нову епоху в культурі
Середньовіччя почали називати Відродженням, французькою - Ренесансом. Від
XIV ст. прихильники Античності, спираючись на набуті знання, вважали, що
потрібно в першу чергу займатися «вивченням людського» (латин. studia
humanitatis). Людей, що опікувалися цією справою від кінця XV ст. почали
називати гуманістами.

Нова епоха - Відродження - була започаткована у містах Північної Італії. Її

відзначав світський характер, гуманістичний світогляд, повернення до античної
культурної спадщини. (Визначення заноситься в зошит.)

Відродження виникає в Італії, саме в цій країні повернення до мистецтва

Стародавніх Греції та Риму дало поштовх народженню нової епохи. Жителі
італійських міст - торговці, фінансисти, ремісники - були вільними не тільки у
своїх поглядах, але й мали певну економічну свободу, що позначилося на культурі.
Нові географічні та інші наукові відкриття формували новий світогляд, який
базувався передусім на гуманізмі. Повага до гідності людини, віра в її розум та
право на щастя, на вільний прояв природних почуттів і здібностей спрямовували
гуманістів до визнання людини найвищою цінністю у світі, а звідси й до
толерантності. Гуманісти вірили в можливості людини, вони підкреслювали її
індивідуальність.
Культура Відродження, з одного боку, формувалася на вивченні минулого, а з
другого,- на розвитку сучасних поглядів на світ. Реалізм (бачення світу таким, який
він є) та емпіризм (досвід як шлях до вивчення світу) спонукав митців епохи
Відродження до пошуку нових висот. Епоха Ренесансу, хоча й зародилася в
глибоко релігійному світі, мала світський характер, виступаючи з критикою
католицької схоластики, яка закривала шлях до інших напрямків.
Яскравими представниками епохи Раннього гуманізму та Відродження були
Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Лоренцо Валла, Донателло, Мазаччо.

Варіант 2
Робота з поняттями
Опрацюйте матеріал підручника та сформулюйте визначення понять
«Відродження» та «гуманізм».
Зразок відповіді
Відродження, або Ренесанс,- епоха в розвитку низки країн Західної та
Центральної Європи (в Італії - XIV-XVІ ст., в інших країнах - кінець XV - початок
XVII ст.), перехідна від середньовічної культури до культури Нового часу.
Гуманізм - течія у західноєвропейській культурі епохи Відродження, яка полягає
у визнанні людини найвищою цінністю у світі, повазі до гідності та розуму
людини, праві на щастя в житті та вільний вияв природних почуттів і здібностей.
Це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності;
людяність.
Варіант 3
Робота з підручником
Опрацюйте матеріал підручника та складіть тезовий конспект за темою «Ранній
гуманізм і Відродження».
Зразок відповіді
РАННІЙ ГУМАНІЗМ І ВІДРОДЖЕННЯ
XIV-XV ст. - захоплення людей культурою стародавніх греків та римлян;
гуманісти - прибічники античної культури;
гуманісти відстоювали ідею людської особистості;
об’єднувалися у гуртки;
центр гуманістичного руху - Флоренція;
захоплювалися вельможі, міські патриції, купці, сеньйори, духовенство (навіть
папи);
видатні представники: Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Лоренцо Валла,
Донателло, Мазаччо.
Варіант 4
Метод «Мікрофон»
 Опрацюйте відповідний матеріал підручника та сформулюйте особливості доби
Відродження.
Зразок відповіді
ОСОБЛИВОСТІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ
Світський характер;
новий світогляд;
толерантність;
віра в можливості людини;
гуманізм - повага до людини;
інтерес до вивчення світу;
нові ціннісні орієнтири;
зацікавленість минулим;
індивідуалізм;
реалізм - бачення світу таким, який він є;
критика католицької схоластики;
емпіризм - досвід як шлях до вивчення світу.
3. Митці епохи Відродження
Варіант 1
Перевірка випереджального домашнього завдання
Учні презентують підготовлені вдома повідомлення про видатних митців епохи
Раннього гуманізму і Відродження: Франческо Петрарку, Джованні Боккаччо та ін.
Варіант 2
Робота в групах
Роздати учням картки і запропонувати учням ознайомитися з текстом і
об’єднатися в групи відповідно до імен на картках. Після об’єднання в групи учні
ознайомлюють один одного з інформацією на картках та складають узагальнену
розповідь про митця. Завершивши роботу, групи презентують її результати.
Зразок карток
Данте Аліг’єрі 1265-1321 рр.
Данте Аліг’єрі Поет і філософ
Данте Аліг’єрі Народився у Флоренції
Данте Аліг’єрі Більшу частину життя був змушений прожити у вигнанні
Данте Аліг’єрі Найбільш відомий твір - «Божественна комедія»
Данте Аліг’єрі Усі його вірші були присвячені одній дівчині - Беатріче
Данте Аліг’єрі «Батько італійської літератури»
Данте Аліг’єрі Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською)
мовою, а не латиною
Франческо Петрарка 1304-1374 рр.
Франческо Петрарка Італійський поет та літописець, ранній гуманіст
Франческо Петрарка Один із засновників гуманізму, його називають «батьком
гуманізму»
Франческо Петрарка «Книга пісень» - 366 віршів (сонетів), присвячені його коханій
Лаурі
Франческо Петрарка Його сонети вважаються зразком жанру
Франческо Петрарка Вірші писав італійською мовою

Джованні Боккаччо 1313-1375 рр.

Джованні Боккаччо Італійський письменник епохи Відродження
Джованні Боккаччо Писав вірші про кохану Марію
Джованні Боккаччо Збірник зі ста розповідей «Декамерон»
Джованні Боккаччо Твори були написані живою народною італійською мовою
Джованні Боккаччо Працював у Флоренції як нотар і суддя
Джованні Боккаччо Брав участь у військових походах
Джованні Боккаччо Писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній
культурі, яку висвітлив із гуманістичних позицій

Джотто де Бондоне 1266-1337 рр.

Джотто де Бондоне Італійський живописець, маляр
Джотто де Бондоне Один із передвісників епохи Відродження у сфері живопису і
реалізму
Джотто де Бондоне Його фрески на біблійну тематику вважають шедеврами світового
мистецтва
Джотто де Бондоне Про нього згадується у «Божественній комедії» Данте Аліг’єрі
Джотто де Бондоне Найбільш відомою його роботою був розпис церкви у Падуї

Сандро Боттічеллі 1445-1510 рр.

Сандро Боттічеллі Італійський живописець флорентійської школи
Сандро Боттічеллі Належав до відомих портретистів
Сандро Боттічеллі Картини «Весна», «Народження Венери» передають розуміння
внутрішньої та зовнішньої краси митцями Відродження
 Донателло Бл. 1386-1466 рр.
Донателло Один із найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження
Донателло Основоположник індивідуалізованого скульптурного портрета
Донателло Відродив античні традиції, відступивши від середньовічних
Донателло Створив круглу скульптуру, яка була самостійним витвором митця, а не
частиною прикраси храму
Донателло Найвидатнішим твором стала скульптура біблійного Давида

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Ланцюжок»
Складіть «ланцюжок» назв за темою «Середньовічний епос».
Зразок відповіді
«Оповідь про Беовульфа» - «Пісня про Роланда» - «Пісня про мого Сіда» - «Пісня
про Нібелунгів» - «Трістан та Ізольда» - «Роман про Лиса» - «Роман про Троянду» -
«Божественна комедія» - «Кентерберійські оповідання».
Запитання
1) Про яких людей ідеться в наведеному в уривку?
2) Чому поет Середньовіччя повертається до Античності?
3) Хто такі «наступники апостола Петра» і чому їх згадує автор?
Робота з контурною картою
Позначте на відповідній контурній карті:
1) територію, де виникає Відродження;
2) територію держав, де зароджується епоха Ренесансу.
IV. ПІДСУМКИ УРОКУ
Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок.
Основні висновки
Розвиток суспільства неможливий без розвитку культури. Відмінності культури
Середньовіччя полягали в яскраво вираженій відмінності культур різних верств
населення, які, з одного боку, тісно переплітаються, а з другого,- існують
відокремлено.
Середні віки були колискою для появи феномену - епохи Відродження, яка стала
підґрунтям для багатьох починань людства.
Відповідь на проблемне запитання
Гуманісти відстоювали ідею людської особистості, тому їхні погляди знайшли
широку підтримку серед різних верств населення.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати §28
2. Підготуйте презентацію на 5-7 слайдів про одного з діячів Раннього
Відродження.