Практичне заняття №2 Інноваційна педагогічна технологія

1. Технологія як наука про майстерність.

 Прагнення постійно оптимізовувати освітній процес зумовило появу нових і вдосконалення
використовуваних педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості..
Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у освітній галузі є їх технологізація
неухильне дотримання змісту і послідовності етапів впровадження нововведень.
 Технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів,
мистецтво володіння процесом. До основних ознак технології належить стандартизація,
уніфікація процесу, можливість його ефективного та економічного відтворення відповідно до
заданих умов.
 Технологічний процес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням
необхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов. Провідним у будь-якій
технології вважається детальне визначення кінцевого результату і точне досягнення його.

Усі технології поділяють на два види:

1. Промислові. До них належать технології перероблення природної сировини (нафти, деревини,
руди тощо) або одержаних з неї напівфабрикатів (металів, деталей і вузлів будь-яких виробів).
Вони вимагають неухильного дотримання послідовності передбачених технологічних процесів і
операцій. Заміна одного процесу іншим, зміна їх послідовності часто знижує результативність
або взагалі унеможливлює досягнення позитивного результату.
2. Соціальні. Для таких технологій вихідним і кінцевим результатом є людина, а основним
параметром змін — одна чи кілька її властивостей.

Історія терміну:
З часом значення слова "технологія" еволюціонувало. Це пов'язано з розвитком науки, техніки та
виробництва. Зараз воно використовується в більш широкому сенсі, охоплюючи:
 Сукупність знань про способи та засоби перетворення матеріалів, енергії та інформації.
 Сукупність інструментів, машин, приладів та інших технічних засобів, які використовуються
для виробництва продукції.
 Сукупність методів та прийомів, які використовуються для виконання певної роботи.
Технологія як наука:
Важливо розуміти, що технологія – це не лише сукупність інструментів та машин. Це також
наука, яка вивчає закони та принципи перетворення матеріалів, енергії та інформації.
Майстерність – це високий рівень володіння певною діяльністю. Це результат поєднання знань,
навичок, досвіду та інтуїції.
Взаємозв'язок технології та майстерності:
Технологія та майстерність тісно пов'язані між собою. Технологія дає людині знання та
інструменти, необхідні для роботи. Майстерність ж дозволяє людині використовувати ці знання
та інструменти максимально ефективно.
Технологія – це наука про майстерність. Вона дає людині знання та інструменти, необхідні
для роботи, а майстерність дозволяє людині використовувати ці знання та інструменти
максимально ефективно.
 2. Генеза освітніх технологій.
Історія освітніх технологій сягає корінням у глибину століть.
 Стародавні часи: Ще в Стародавньому Єгипті, Греції та Римі використовувалися різні
методи навчання, такі як лекції, дискусії, читання та письмо.
 Середньовіччя: У Середньовіччі освіта була зосереджена в основному в релігійних школах і
монастирях. Використовувалися такі методи, як заучування, читання та письмо.
 Відродження: Епоха Відродження стала часом інновацій в освіті. З'явилися нові методи
навчання, такі як дослідницький метод і використання наочності.
 17-18 століття: У 17-18 століттях з'явилися нові теорії навчання, такі як теорія сенсуалізму
Джона Локка і теорія формальної дисципліни. Ці теорії вплинули на розвиток нових методів
навчання, таких як лекції, дискусії, тести та екзамени.
 19 століття: У 19 столітті з'явилися нові освітні технології, такі як шкільні
підручники, дошки, карти та глобуси.
 20 століття: 20 століття стало часом бурхливого розвитку освітніх технологій. З'явилися такі
технології, як радіо, телебачення, кіно, комп'ютери та Інтернет.

Сучасні освітні технології:

Сьогодні освітні технології використовуються в навчанні на всіх рівнях, від дошкільної
освіти до вищої освіти. До них відносяться:
 Електронні навчальні ресурси: Електронні підручники, онлайн-курси, навчальні
ігри, симуляції та віртуальні лабораторії.
 Інтерактивні дошки: Дошки, які дозволяють вчителям та учням взаємодіяти з навчальним
контентом.
 Мобільні пристрої: Планшети, смартфони та інші мобільні пристрої, які використовуються
для навчання.
 Соціальні мережі: Соціальні мережі, які використовуються для спілкування та співпраці
між учнями та вчителями.
Переваги використання освітніх технологій:
 Підвищення мотивації та залучення учнів: Освітні технології можуть зробити навчання
більш цікавим та захоплюючим для учнів.
 Індивідуалізація навчання: Освітні технології можуть допомогти вчителям
персоналізувати навчання для кожного учня.
 Підвищення доступності освіти: Освітні технології можуть зробити освіту більш
доступною для людей з різними потребами.
 Зниження витрат: Освітні технології можуть допомогти знизити витрати на освіту.

Виклики використання освітніх технологій:

 Необхідність доступу до технологій: Не всі учні мають доступ до комп'ютерів, Інтернету
та інших освітніх технологій.
 Необхідність підготовки вчителів: Вчителі повинні мати підготовку для використання
освітніх технологій в навчанні.
 Необхідність забезпечення інформаційної безпеки: Освітні технології можуть бути
використані для поширення неправдивої інформації та пропаганди.

Освітні технології мають великий потенціал для покращення освіти. Їх використання може
допомогти зробити навчання більш цікавим, доступним та ефективним.

Уперше поняття «інновація» в науковому контексті було введено у вжиток на початку ХХ ст. Це
 зробив американський вчений австрійського походження Й. Шумпетер у своїй роботі «Теорія
економічного розвитку». Він визначив інновацію як нову науково-організаційну комбінацію
виробничих факторів, створену підприємницьким духом. Він зараховував до інновацій як нові
продукти та технології, так і застосування нових способів комерційного використання, освоєння
нових ринків збуту і джерел сировини, зміни галузевої структури, укрупнення фірми.
У зв’язку з посиленням ролі науково-технічного прогресу як фактора економічного розвитку в
1980-х рр. уявлення про зміст поняття «інновація», запропоноване Шумпетером, отримало
подальший розвиток у роботах зарубіжних дослідників.
Т. Скрипко відзначає, що поняття «інновація» — це процес розробки, впровадження,
експлуатації виробничо-економічного та соціально- організаційного потенціалу, який покладений в
основу новації.
Л. Федулова вкладає у поняття «інновація» такий зміст: результати наукових досліджень та
розробок, спроможні поліпшити технічні, економічні, споживчі характеристики наявної продукції,
процесів, послуг або стати основою нової.
Існують різні підходи в обґрунтуванні необхідності впровадження інновацій у сучасну освіту
(ідеї гуманістичної філософії, глобалістики). Виходячи з теоретичного аналізу джерел, загальним
для різноманіття наукових положень є те, що основним напрямом педагогічної інноватики вчені
розглядають підготовку людини до адекватного сприйняття світу та життя в ньому.
Сучасний етап гуманізації освіти орієнтує педагогічні пошуки в галузь особистісної
зорієнтованої освіти, що визнає цінність кожної людини. Таким чином, у особистісно
зорієнтованому педагогічному процесі потрібна технологія «виходу на особистість», яка
допомагає побачити особистість у іншому та в собі.

3. Інноваційні педагогічні технології в початковій школі, їх класифікація.

 Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм освітньої комунікації, новітнім методам
розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя/ вихователя набула нової якості. Він
розвиває пізнавальні якості учня, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях.
 Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і
впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає
традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості
реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта,
орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування.
 Специфічними особливостями інноваційного навчання є його
відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки
цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є
інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов’язані із
загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм
соціального буття.
 Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих
знань, навичок, здібностей. У освітній галузі вони засвідчують якісно новий етап взаємодії й
розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів.
Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для
багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий
спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації.
Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології
згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в
сукупності педагогічних технологій виокремлено:
1. За рівнем застосування:
—загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
—предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
—локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).
2. За провідним чинником психічного розвитку:
—біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
 —соціогенні (переважають соціальні чинники);
—психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).
3. За філософською основою:
—матеріалістичні та ідеалістичні;
—діалектичні та метафізичні;
—наукові та релігійні;
—гуманістичні й антигуманні;
—антропософські (грец. anthropos — людина і sophia — мудрість) і теософські
(засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);
—вільного виховання та примусу тощо.
4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:
—асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
—біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r — поведінка) (за основу
взято теорію научіння);
—розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);
—сугестивні (засновані на навіюванні);
—нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному
програмуванні);
—гештальттехнології (нім. Gestalt — цілісна форма, образ, структура і
технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).
5. За ставленням до дитини:
—авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
—дидактоцентристські (центровані на навчанні);
—особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні,
технології співробітництва, технології вільного виховання).
6. За орієнтацією на особистісні структури:
—інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
—операційні (формування способів розумових дій);
—емоційно-художні й емоційно-моральні (формування
сфери естетичних і моральних відносин);
—технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів
особистості);
—евристичні (розвиток творчих здібностей);
—прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.
7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:
—структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання
дидактичних завдань, вибору способу їх розв’язання, діагностики та оцінювання
одержаних результатів);
—інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію
різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів,
навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);
—ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє
формуванню вмінь розв’язувати завдання на основі компетентного вибору
альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньому процесі
використовують театралізовані, ділові, рольові, комп’ютерні ігри, імітаційні вправи,
ігрове проектування та ін.;
—комп’ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах
комп’ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель — комп’ютер — учень» за
допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших
навчальних програм);
—діалогові технології (пов’язані зі створенням комунікативного середовища,
розширенням простору співробітництва на суб’єкт-суб’єктному рівні: «учень —
учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);
—тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних
алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових завдань у
освітньому процесі — тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку,
розв’язання управлінських задач).

Практичні завдання:
Система тестових завдань з теми "Які в дітей права та обов'язки" для 3 класу
(Підручник – ст. 18 https://lib.imzo.gov.ua/wa-data/public/site/books2/pidruchnyky-3-
klas-2020/8-YDS-3kl/YDS-3kl-Hilberh/YDS-3kl-Gilberg-Ch1.pdf)
1. Що таке права дитини?
А) Можливість робити все, що заманеться;
Б) Правила поведінки для дітей;
В) Можливість жити щасливо й безпечно;
Г) Можливість ходити до школи.
2. Де записані права дитини?
А) У Конвенції ООН про права дитини;
Б) У шкільному статуті;
В) У щоденнику;
Г) У правилах дорожнього руху.
3. Які права має дитина?
А) Право на життя, на здоров'я, на освіту, на відпочинок, на захист від насильства;
Б) Право ходити в кіно;
В) Право їсти морозиво;
Г) Право гратися на вулиці.
4. Що таке обов'язки дитини?
А) Правила поведінки, яких повинна дотримуватися дитина;
Б) Можливість робити все, що заманеться;
В) Можливість жити щасливо й безпечно;
Г) Можливість ходити до школи.
5. Які обов'язки має дитина?
А) Слухатися батьків, учителів, старших;
Б) Дотримуватися правил поведінки в школі, вдома, на вулиці;
В) Берегти своє здоров'я;
Г) Все перераховане вище.
6. Чому важливо знати свої права та обов'язки?
 А) Щоб жити щасливо й безпечно;
Б) Щоб не робити помилок;
В) Щоб поважати інших людей;
Г) Щоб знати, як поводитися в різних ситуаціях.
7. Що робити, якщо твої права порушені?
А) Звернутися до дорослих, яким ти довіряєш;
Б) Мовчати;
В) Скаржитися друзям;
Г) Битися.
8. Як ти можеш допомогти іншим дітям, чиї права порушені?
А) Розповісти про це дорослим;
Б) Залишитися осторонь;
В) Образити того, хто порушує права дитини;
Г) Нічого не робити.
9. Як ти можеш виконати свої обов'язки?
А) Слухатися батьків, учителів, старших;
Б) Дотримуватися правил поведінки в школі, вдома, на вулиці;
В) Берегти своє здоров'я;
Г) Все перераховане вище.
10. Що ти відчуваєш, коли твої права дотримуються?
А) Радість, щастя, безпеку;
Б) Злість, образу;
В) Страх;
Г) Байдужість.
Відповіді:
1. В)
2. А)
3. А)
4. А)
5. Г)
6. А), В), Г)
7. А)
8. А)
9. Г)
10. А)

Блок-схема:
«Інноваційні
педагогічні
 Рефлексія: Вчитель аналізує
досвід використання
технології, визначає сильні
Вибір інноваційної та слабкі сторони, а також
можливості для
педагогічної покращення.
технології: Вчитель визначає
мету та завдання Оцінка: Вчитель оцінює
навчання, аналізує результати навчання, аналізує
характеристики учнів та ефективність використання
обирає технологію, яка технології та вносить зміни до
відповідає цим факторам. планування та реалізації.

Реалізація: Вчитель
Планування: Вчитель використовує інноваційну
визначає необхідні педагогічну
ресурси, розробляє план технологію, спостерігає за
уроку/заняття та готує діяльністю учнів та вносить
матеріали. корективі.

Пояснення блоків:

1. Вибір інноваційної педагогічної технології:

 Визначення мети та завдань навчання.
 Аналіз характеристик учнів.
 Вибір технології, яка відповідає цілям, завданням та характеристикам учнів.
2. Планування:
 Визначення необхідних ресурсів.
 Розробка плану уроку/заняття.
 Підготовка матеріалів.
3. Реалізація:
 Використання інноваційної педагогічної технології.
 Спостереження за діяльністю учнів.
 Внесення корективів у план.
4. Оцінка:
 Оцінка результатів навчання.
 Аналіз ефективності використання технології.
 Внесення змін до планування та реалізації на основі результатів оцінки.
5. Рефлексія:
 Аналіз досвіду використання технології.
 Визначення сильних та слабких сторін.
 Визначення можливостей для покращення.