ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«ОБРАЗ ПОДОРОЖНЬОГО ЕНТУЗІАСТА В МУЗИЧНИХ НОВЕЛАХ

Е.Т.А ГОФМАНА»

Студентки II курсу групи …

Спеціальності
__________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник
__________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Кількість балів____________
Національна шкала ________
Оцінка ECTS _____________
Члени комісії :

_____________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_____________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_____________ ________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Дніпро, 2023 р.

РЕФЕРАТ
 2

Курсова робота: …
Тема роботи: Образ подорожнього ентузіаста в музичних новелах
Е.Т.А. Гофмана.
Об’єкт дослідження: проза Е.Т.А. Гофмана.
Мета роботи: з’ясувати особливості репрезентації образу
подорожнього ентузіаста у музичних новелах письменників-романтиків на
прикладі Е.Т.А. Гофмана.
Одержані висновки та їх новизна: Герої-ентузіасти - це складні та
багатогранні люди, які можуть бути представлені як позитивні та негативні
персонажі, залежно від того, як вони «використовують» свої захоплення. Такі
образи є основними в творчості Гофмана, оскільки вони допомагають
показати, як музика може впливати на життя та поведінку людей. Новизна
дослідження полягає у розширенні розуміння образу подорожнього
ентузіаста в контексті музичних новел Е.Т.А Гофмана.
Результати дослідження можуть бути застосовані у курсі «Історія
зарубіжної літератури XIX століття» та у спецкурсах з історії німецькомовної
літератури.
Перелік ключових слів: А.Т.ГОФМАН, ПОДОРОЖНІЙ ЕНТУЗІАСТ,
МУЗИКА, НОВЕЛА, МИСТЕЦТВО.

ABSTRACT
 3

Annual work of a 2nd-year student of the Department of Foreign Literature

of the Faculty of Ukrainian and Foreign Philology and Art History of Oles
Honchar Dnipro National University … on the topic «The Image of a Traveling
Enthusiast in the Musical Novels of E.T.A. Hoffman».
Bibliography 41 items, p. 36.
This coursework is interesting for philology students.

ЗМІСТ
 4

ВСТУП………………………………………………………………………..…5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ Е.Т.А
ГОФМАНА……………………………………………………………………....9
1.1.Музика як ідеал письменників-романтиків………………………...…9
1.2.Тема музики в новелах Е.Т.А Гофмана………………………………13
РОЗДІЛ 2. СВОЄРІДНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ ОБРАЗУ ПОДОРОЖНЬОГО
ЕНТУЗІАСТА В ТВОРАХ Е.Т.А ГОФМАНА………………………………..17
2.1. Протиставлення філістерів та ентузіастів як провідний конфлікт
творчості Е.Т.А. Гофмана…………………………………………………17
2.2. Йоганнес Крейслер як втілення образу романтичного музиканта-
ентузіаста (на прикладі твору «Крейслеріана»)………………………....20
2.3. Студент Наталіель як втілення представника клану «ентузіастів» (на
прикладі новели «Пісочна людина»)……………………………………..23
2.4. Ідея ентузіаста-початківця у втіленні героя Бальтазара з твору
«Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер»……………………………...26
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………..………………….33

ВСТУП
 5

Ернст Теодор Амадей Гофман – персоніфікований синтез мистецтва:

письменник, поет, композитор, художник, графік, музичний драматург,
критик, оперний і симфонічний диригент, режисер, співак, театральний
декоратор і художник. Він творив в рамках романтичної моделі мистецтва:
міг тонко розуміти своєрідність кожного виду мистецтва, звертаючи
особливу увагу на вираження власного «Я» у мистецтві.
Статус сучасного мистецтва дозволяє реконструювати творчу
спадщину минулого крізь призму актуальних культурно-філософських
концепцій. Досліднику по-новому відкривається ідейний і творчий потенціал
особистостей. Гофман безумовно володів даром передбачення, що народжує
найбільш непередбачувані порівняння його текстів з аналогами в мистецтві
XX століття. Мистецтво – поряд з любов'ю і смертю – одна з найулюбленіших

тем автора, яка представлена в усіх характерних для нього жанрах протягом
усієї його творчості. Інтерес до проблеми буття творчої особистості
зумовлений у Гофмана, перш за все, біографічно і пов'язаний зі складністю
усвідомлення свого покликання, а також соціальною ситуацією рубежу
століть, зміною статусу художника і ставленням до нього в суспільстві.
Чималу роль зіграла довга історія романів та новел про мистецтво та творців
у німецькомовній літературі: Е.Т.А Гофман належить до чисельного ряду
авторів, які торкалися в своїй творчості проблематики мистецтва та музики.
Для авторів цього періоду, зокрема й Гофмана, знову виявилися актуальними
романтичні проблеми подолання прірви між ідеєю і реальністю, суспільством
і художником, питання самовизначення і прав творчої особистості, вибір між
життям і мистецтвом, моральні орієнтири митця, комерціалізація мистецтва,
доля «маленької людини» в мистецтві і дилетанта.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю уточнення
змісту та функцій музичних новел, представленістю образу подорожнього
ентузіаста у них на матеріалі творів Е.Т.А. Гофмана, співвіднесеністю цієї
проблеми з проблематикою провідних сучасних наукових напрямів, що
вивчають взаємодію різних знакових систем у межах літературного тексту, а
 6

отже, належать до парадигми актуального міждисциплінарного підходу до

мистецтва слова. Водночас продуктивність жанрових моделей творів з
використанням музичних образів вказує на важливість проблеми мистецтва в
суспільній свідомості. Вивчення спадщини Гофмана як одного з важливих
ступенів розвитку даного напрямку у літературі сприяє кращому зрозуміння
не тільки творчості цього автора, а й особливостей розвитку громадської
свідомості і літератури рубежу XIX-XX ст. і літературної романтичної
традиції загалом.
Об’єктом дослідження є проза Е.Т.А. Гофмана.
Предметом дослідження виступає образ подорожнього ентузіаста у
його музичних новелах.
Метою дослідження є з’ясувати особливості репрезентації образу
подорожнього ентузіаста у музичних новелах письменників-романтиків на
прикладі Е.Т.А. Гофмана.
У контексті сформульованої мети визначено наступні завдання:
 охарактеризувати музику як ідеал письменників-романтиків;
 дослідити тему музики в новелах Е.Т.А. Гофмана;
 описати протиставлення філістерів та ентузіастів як провідний
конфлікт творчості Е.Т.А. Гофмана;
 розглянути Йоганнеса Крейслера як втілення образу романтичного
музиканта-ентузіаста на прикладі твору («Крейслеріана»);
 проаналізувати образ студента Натаніеля як втілення представника
клану «ентузіастів» (на прикладі новели «Пісочна людина»);
 розкрити ідею ентузіаста-початківця у втіленні героя Бальтазара з
твору «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер».
Теоретико-методологічною основою дослідження стали музичні
новели Ернста Гофмана, які стали першоджерелами у вивченні образу
подорожнього ентузіаста в творах письменника [4, 20-25]. Книга Е. Гофмана
в редакції Девіда Чарльтона [22] містить перший повний переклад
 7

англійською мовою основних музичних творів Е. Т. А. Гофмана. Вона надала

можливість оцінити думку та вплив одного з найвідоміших письменників на
музику та музичні зв’язки з його художньою літературою.
Окрім творів Ернста Гофмана допоміжними матеріалами у вивченні
даного дослідження допомогли роботи вітчизняних та зарубіжних вчених. О.
Бодик [2] у своєму дослідженні визначив, що образ музиканта та роль музики
взагалі є центральним як у творчості багатьох письменників-романтиків, і у
Е.Т.А.Гофмана зокрема. Дослідник зазначив, що одним із найголовніших
героїв повістей письменника є образ музиканта або людини, небайдужої до
світу музики, яка відчуває її у своєму серці, і всього, що наділено гармонією.
Ю. Дишлюк [6] доцільно визначила характеристики «ентузіастів» та
«філістерів», класифікувала відповідним чином персонажів Е.Т.А. Гофмана
та спробувала усвідомити ставлення автора до них. Т. Середюк [13].
пояснила, яку роль у розкритті їхніх характерів грають жіночі образи,
кохання, як вони взаємодіють з потойбічними силами, які форми та прийоми
комічного використовує автор для їхнього зображення. О. Вечірко [3]
розглядаючи особливості художнього світу німецького романтика,
наголосила на специфічному поєднанні елементів реальності із
фантастичною грою авторської уяви. Люди у фантасмагоричному світі
Гофмана поділяються на дві категорії: щасливих філістерів та мрійників,
«ентузіастів», «справжніх музикантів», які не вміють і не хочуть жити за
законами міщанського світу.
Методика дослідження. Для дослідження образу подорожнього
ентузіаста в музичних новелах Е. Гофмана використовувалися різноманітні
методи дослідження. До прикладу, аналіз художнього тексту дозволив
виявити згадки про ентузіастів в творах, проаналізувати їх характеристики,
відповідність тощо. Завдяки психологічному аналізу вдалося прослідкувати
вплив музики на емоційний стан та поведінку людини, проаналізувати, як
музика впливає на персонажів новел, їхні внутрішні переживання та емоції.
Метод порівняння дав змогу порівняти образи подорожніх ентузіастів в
 8

різних музичних новелах Гофмана, проаналізувати їхні схожості та

відмінності.
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і
складається з резюме, анотації, вступу, 2 розділів, 6 підрозділів, висновку,
списку використаних джерел (41 найменування). Загальний обсяг роботи
становить 36 сторінок, з них основного тексту 32 сторінки.
 9

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ Е.Т.А ГОФМАНА

1.1. Музика як ідеал письменників-романтиків

У XVIII столітті відбулися значні зміни в європейській думці з появою

революційних філософських концепцій і поглядів. Ця трансформація
породила романтичний світогляд, якому значною мірою сприяли
інтелектуальні та мистецькі кола [1, с. 35].
Епоха романтизму, що тривала у Європі від кінця XVIII до середини
XIX століття, була періодом інтенсивного захоплення мистецтвом, красою та
емоціями. Романтична література виникла в той час, коли світ зазнав
кардинальних змін думок та ідей. Епоха Просвітництва породила нове
покоління філософів і вчених, які кинули виклик давнім уявленням про те, як
люди мислили та жили [41].
Письменники романтики окреслили цілком нове сприйняття
навколишнього світу, особистості у ньому та мистецтва як суспільного
прояву емоцій та відчуттів. Принципи романтизму відкидали традиційні
правила і канони, замінюючи їх новими підходами та концепціями. Одна з
таких концепцій стосувалась митця та визначала необмеженість його
фантазії, незалежність і потужну уяву, необхідні для створення нових сфер і
дослідження незвіданих глибин як особистої реальності, так і людської
психіки [11, с. 65].
Романтизм прямо протистояв класицизму. Перший наголошував на
динамічності розповіді, складності образів, емоційності виразів, спонтанності
викладу ідей та уникав культу форми, простого та строгого стилю,
передбаченості та продуманості, які характеризували другий. Романтики
також оспівували щирість, ідеалізацію, безпосередність у художній
творчості, захоплюючись незвичайним [1, с. 36].
 10

Вищою цінністю романтизму проголошується духовний світ людини.

Важлива ідея романтизму у літературі пов’язана з поглядом на особистість як
суверенний духовний мікрокосмос, носія духу і волі, наділеного величезними
творчими можливостями. Глибина і різноманітність душевних переживань
викликають величезний інтерес письменників доби Романтизму, а
«висвітлювати глибину людського серця» – ці слова стають девізом
романтичної літератури [37, с. 476].
Романтизм у літературі пов'язаний з переосмисленням та новим
розумінням таких категорій, як емоції, краса та сила уяви, яка формує
сприйняття суб’єкта. Як сукупність цінностей, тенденцій і теорій романтична
естетика охоплює взаємодію з філософським ідеалізмом, абсолютами та
ідеалами — як «нормативними» у тому сенсі, що мистецтво представляє
ідеали, так і «категоріальними» у тому сенсі, що відображення мистецтва
може втілювати такі ідеали, як свобода, спонтанність, нескінченна гра,
невизначеність чи автономія [30, с. 72].
Одним із найбільш очевидних результатів періоду романтизму було
відновлення інтересу до взаємозв'язку мистецтв, особливо музики та
літератури. Навмисно чи ні, але музиканти створювали яскраву та поетичну
музику, а поети експериментували з музичними структурами та концепціями.
Відчуття «безмежності», таке характерне для романтизму, пронизує
мистецтво романтичного століття [26, с. 1].
З усіх видів мистецтва романтики найбільше цінували музику, оскільки
її виразна сила не потребувала перекладу на мову понять. У музиці
романтична душа висловлювала себе і своє почуття світу без слів. Саме в
музиці, як вважали багато романтиків, може повністю розкрити себе
людський дух. Емоційно заряджене та насичене музичне середовище все
частіше ставало для авторів-романтиків моделлю для літературного творіння
та джерелом метафор для суб'єктивності [36, с. 38].
Музика, як відомо, мала велике значення у творчості письменників
того періоду, оскільки вона була для них ідеалом і найбільшим джерелом
 11

натхнення. У романтичній літературі музика зображувалася як вища форма

мистецтва, яка може виразити почуття та настрої, які важко передати
словами. Багато романтиків розглядали музику як мову богів, що дозволяє
людям торкнутися духовної сфери та трансцендентного. У цьому сенсі
музика була не просто відображенням настроїв і емоцій, а і їх прямим
вираженням. У романтичній літературі музика часто зображувалася як
символ вільної духовної та художньої творчості, яку романтики вважали
найвищим проявом людського розуму та душі.
Музика відіграє важливу роль у формуванні романтичної літератури як
мистецької дисципліни, сучасна форма якої виникає у другій половині
вісімнадцятого століття. Добре відомим маркером у цьому процесі є новий
поділ на художню та нехудожню літературу [36, с. 40].
Як відзначає Е.Т.А. Гофман у «Залі Артура»: «Мистецтво вишиває
наше життя квітами; розвага, відпочинок після серйозних справ – це гідний
похвали кінець усіх зусиль у мистецтві; і досягнення цієї мети є тим більш
досконалим у міру того, як витвори мистецтва стають досконалими» [21]. А у
своєму есе «Інструментальна музика Бетховена» Гофман [22] писав, що
музика «відкриває невідоме царство, світ нескінченних можливостей, світ
вічності».
Разом з тим поезія та творча проза використовують музику, щоб
запропонувати ідеали, не потребуючи повної реалізації чи фіксації їх, що
водночас пов’язане з притаманною романтичній традиції ідеєю приреченості,
оскільки ці ідеали нескінченні та невизначені. Невдача, як і музика, має різне
значення і вираження в романтичній літературі, хоча вони мають певний
спільний зв'язок [36, с. 40].
Наприклад, досить часто герой-музикант у романтичних творах під
суворим поглядом спостерігача виявляє свої слабкості, а не викликає
розуміння чи співчуття [16, с. 69]. Романтична проза, яка містить музичні
образи, є на рівні змісту свідченням розчарування та поразки. Проте
письменникам-романтикам ніколи не бракує слів для того, щоб описати й
 12

окреслити цей досвід [16, с. 70]. Наприклад, у романі Йоганна Вольфганга

фон Гете «Учнівство Вільгельма Майстера» головний герой Вільгельм
Майстер — пристрасний меломан, який сам прагне стати музикантом. Любов
Майстера до музики служить метафорою його прагнення до самопізнання та
бажання знайти сенс життя [20]. У «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте музика
служить формою втечі для головного героя. Джейн знаходить розраду у грі
на фортепіано та співі, а її любов до музики допомагає їй справлятися з
труднощами, з якими вона стикається у своєму житті [18].
Водночас у творчості письменників-романтиків музичний інструмент
стає одухотвореним партнером, двійником героя-музиканта, його другим «я»,
разом із ним переживаються усі страждання романтичної душі. Однак
музичне мистецтво стало для романтиків близьким ще через одну причину:
на їхню думку, музика була мистецтвом, що найяскравіше демонструє
контрастність двоєдиного світу. Цей інтерес заснований на середньовічній
картині світу, що включає музику божественну і демонічну. Так, найчастіше
й в епоху романтизму музика стає демонстрацією добрих чи злих сил.
Наприклад, у творі М. Шеллі «Франкенштейн» істота, створена Віктором
Франкенштейном, глибоко зворушена красою музики. Він слухає, як сім’я
співає та грає на музичних інструментах, і це доводить його до сліз.
Вдячність істоти до музики демонструє його емоційну чутливість і його
прагнення до спілкування з людьми [33].
Варто відзначити, що взаємодія романтичної літератури з музикою
відбувається щонайменше на трьох рівнях:
 у створенні персонажів, які є музикантами (і які зазвичай зазнають
невдач),
 у спробі віднайти музичну мову або словесну музику (можна
спостерігати, наприклад, у творах Л. Тіка чи Е.Т.А. Гофмана,
 на контрасті між світом гармонії, нескінченності чи навіть
невимовності з повсякденним буржуазним життям [16, с. 69].
 13

Таким чином, музика була не лише одним із головних джерел

натхнення для письменників-романтиків, але й символом їхніх мистецьких і
духовних ідеалів. Романтики розглядали музику як найвищу форму
художнього вираження, здатну виходити за межі слів і безпосередньо
торкатися душі.

1.2. Тема музики в новелах Е.Т.А. Гофмана

У творчості романтиків новела як жанр набула особливого значення.

Ідея синтезу мистецтв, універсальності жанрів, висунута романтиками,
сприяла механізму синестезії в літературі, що сприяло виникненню й
розвитку такого нового жанру літератури, як музична новела.
Е.Т.А. Гофман в своїх творах широко використовує методи та прийоми,
які були властивими його попередникам - романтикам з Енсу та
Гейдельбергу, але він розвиває їх у своєму власному стилі. У творчості
багатьох письменників-романтиків, а також у творчості самого Е.Т.А.
Гофмана, центральним є образ музиканта та роль музики загалом [2].
Для Гофмана музика є найбільш романтичним мистецтвом, оскільки
вона не пов'язана безпосередньо з навколишнім світом відчуттів, а натомість
виражає прагнення людини до краси, невідомого та безмежного. Письменник
вважав, що суспільство складається з тих, хто здатний або хоча бажає
зрозуміти правду про світ і людину, та з тих, кому це не дано.
Музика займала особливе місце у духовному світі Гофмана. Вона
увійшла в його життя як велика таємниця буття, як своєрідний «санскрит
природи», що захопила його настільки, що він додав до своїх двох офіційних
імен третє – «Амадей» на честь улюбленого Моцарта. Музика для Гофмана –
не тільки тема, але й світогляд, що виражає внутрішню єдність людини,
природи та Всесвіту [3, с. 66].
 14

Особливістю поетики Е.Т.А. Гофмана — це синтез художніх вражень,

що об’єднує декілька видів мистецтва. Атрибутами музичних новел E.T.A.
Гофмана виступають: роман про музику, в якому предметом зображення є
музичний твір або особа мистецтва (музикант, композитор, творець чи
виконавець), тематичний атрибут; взаємозв'язок літератури і музики
простежується на всіх рівнях організації тексту (сюжет, композиційна
організація, система персонажів), структурна ознака; словесне втілення
мюзиклу розширює простір, інтерпретація твору засобами суміжних
знакових систем сприяє багатошаровості та багаторівневості прочитання,
асоціативності [34, с. 2872]
Гофман завжди був зацікавлений темою музики та музикантів, що
знайшло відображення в його творах. Із перших новел, які він написав,
«Кавалер Глюк» та «Дон Жуан» опери Моцарта, були присвячені музиці.
Один з улюблених образів Гофмана, який містить автобіографічні деталі - це
образ композитора Йоганна Крейслера, героя збірки його записів
«Крейслеріани» [3, с. 66].
Музика Гофмана нагадує стан романтичної душі. Музичні новели
E.T.A. Гофман заперечує бюргерську ідею, яка передбачає, що метою
мистецтва є радість і розвага. Артур Вера Локка, пише, що Гофман (та його
альтер-его Крейслер) був «музикантом, що бореться зі світом, виступає
проти філістерства музичного суспільства та рапсодизує про своє мистецтво»
[40, с. 125].
Особливість музичних новел Е.Т.А. Гофмана полягає в тому, що
суб’єкти, об’єкти, сюжетні лінії та композиційно-мовленнєві партії тісно
взаємодіють із музичними творами («Ріттер Глюк», «Дон Жуан»,
«Крейслеріана»). Твори багатогранні, синтез мистецтв досягається завдяки
взаємодії літератури, музики та живопису.
Ці твори є не лише синтезом мистецтв, складною і багатоплановою
структурою конструкції, а й спільним центральним конфліктом, зіткненням
мистецтва і буденності, протиборством справжнього митця і обивателя.
 15

Музика за E.T.A. Гофманом — найвищий рівень в ієрархії мистецтв,

тому тема мистецтва і митця реалізується через музику («Крейслеріана»,
«Ріттер Глюк»). У системі персонажів головний герой – це людина
мистецтва, «музикант», «артист», «виконавець», оскільки такий герой має
внутрішній зір, який дозволяє відчути глибокий розлад між мрією та
дійсністю («Міц. Життя та думки кота Мурра») [34, с. 2872].
Це пародійний погляд на абсолют романтизму, який визнає обмеження
музикантів, таких часто божевільних, невловимих, нестабільних чи
помпезних постатей, і все ж підсилює загадкову цінність ремесла, якому вони
сповідують.
Як стверджує Міллер, «Гоффман має те, що спільне з Кафкою та
французькими абсурдистами, що він не змигаючи очима дивиться на ілюзію і
записує її так само прискіпливо, як юридичний запис». Він бачить
нереальність «реального» і реальність у фантазії» [32].
Музика – засіб пізнання таємниць природи, проникнення в її таємницю,
гармонію буття, тому оспівуючи звукові образи, можна висвітлити музику
природи, саду, квітів, музику душі («Золотий горщик»); музичні романи
E.T.A. Гофман показує ставлення автора до музики через систему
персонажів. Композиція прозових текстів нагадує сонатно-симфонічну
форму [29].
Один з найвідоміших творів Гофмана, «Еліксири диявола» (нім. «Die
Elixiere des Teufels»), присвячений темі музики, танцю та мистецтва загалом.
В цьому творі музика виступає як засіб передачі магії та емоцій, які здатні
вплинути на настрій та долю людини. Гофман використовує музику як
символ магії та відображає її вплив на головного героя твору [23].
У творі «Радник Креспель» (нім. «Rat Krespel») музика слугує як засіб
передачі стану душі головного героя, який відчуває велике кохання до своєї
донечки та намагається створити ідеальний музичний інструмент для неї.
Але ця любов стає неврожайною, оскільки його донька померла, і герой в
пітьмі занурюється в світ музики [24].
 16

Музика в новелі «Ріттер Глюк» (нім. «Ritter Gluck») виконує низку

функцій: це перепустка у світ мрій, фантазій, уяви, і приналежність до цього
світу є найвищою ознакою героя; через систему персонажів передає
авторське ставлення до музики; унаочнює унікальність героя, здатного тонко
сприймати мистецтво.
Еволюція героя роману очевидна: оповідач, глухий до звучної музики і
чуючи в ній лише фальш на початку роману, після зустрічі з незнайомим
співрозмовником і під його впливом виявляється посвяченим, який відкриває
підвищення знань і розуміння світу, який бере участь у музиці [24].
Особливістю словесного втілення музичного в досліджуваному романі
є оцінка музичної термінології: «розстроєна арфа», «метушлива флейта»,
«астматичний фагот», «пронизливі голоси скрипок», «дика музика»,
«дратуюча» октава» - щось неякісне, що ріже слух [34, 2874].
Потенціал роману надзвичайно високий. Будучи за своєю природою
фрагментом, цей роман є розгорнутою ідеєю, діалогом про сутність
мистецтва і долю художника-ентузіаста, ідеєю майбутньої творчості Е.Т.А.
Гофмана, який знайде втілення в різних художніх формах, але збереже свою
головну думку: зіткнення духу творчості з духовною порожнечею цивілізації
[34, 2875].
Підсумовуючи, можна сказати, що музика – це одна з основних тем
творчості Ернста Гофмана, відомого німецького письменника, музикознавця
та композитора. Образ музики в його музичних новелах виконує різноманітні
функції, такі як передача стану душі персонажів, відображення відчуття
неспокою та страху, а також виявлення зв'язку між реальністю та ілюзією.
У своїх творах Гофман часто зображував музику як ідеал, чисту і
трансцендентну форму мистецтва, яка має силу переносити слухачів в інші
сфери існування. Для E.T.A. Гофмана, музика є втіленням аполлоністичного
начала, торжества абсолютної гармонії, краси та досконалості. Конфлікт
зовнішній: музика і буденність. Творче начало музики виявляється в
 17

можливості радіти, торкатися і відчувати красу. Музика сприймається як

абсолютна естетична категорія, яку може осягнути лише справжній митець.

РОЗДІЛ 2
СВОЄРІДНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ ОБРАЗУ ПОДОРОЖНЬОГО
ЕНТУЗІАСТА В ТВОРАХ Е.Т.А. ГОФМАНА

2.1. Протиставлення філістерів та ентузіастів як провідний

конфлікт творчості Е.Т.А. Гофмана

Протиставлення філістерів та ентузіастів є однією з провідних тем у

творчості Е.Т.А. Гофмана. Ця проблема відображає суперечність між
консервативними, пасивними прагненнями збереження старого і
новаторськими, активними намірами до розвитку та індивідуальності.
Е.Т.А. Гофман змальовує різні приклади протистояння між філістерами
та ентузіастами. У його творах віднайшли місце різні моделі, наприклад, у
«Крихітці Цахес» протиборчі сторони знаходять компромісне рішення, у
«Життєвій філософії кота Мура» можемо спостерігати перемогу філістера, а
у «Золотому горнеці» ентузіаст відстоює власну позицію та місце [12, с. 123].
Джерела походження концепції протистояння філістерів та ентузіастів
у творчості Е.Т.А. Гофмана можна віднайти у релігійних джерелах, зокрема,
у біблійній історії про боротьбу філістимлян та євреїв [10, с. 7-8].
Філістер — літературне кліше періоду романтизму в Німеччині, яке
передає сатиричне ставлення щодо міщанства. Романтики вважали фігуру
філістера практично незамінною для визначення своїх поглядів [19, с. 5].
 18

Німецький обиватель у всіх своїх різновидах представлений у новелах та

романах Гофмана.
Філістери – це традиційні консервативні суспільні верстви. Вони
живуть за законами, традиціями та прийнятими стандартами, та відчувають
страх перед руйнуванням наявного порядку речей [5, с. 40].
Філістер зазвичай зображений Гофманом як людина неглибока у
сприйнятті й розумінні, позбавлена почуття гумору. Існує сильна асоціація з
торговцями та комерсантами, а також наголос на філістерських ознаках
середнього прошарку, таких як матеріалізм і моралізаторство. Це ключові
характеристики філістера, які сприяють сучасному розумінню цієї постаті.
Однак найважливішим зрушенням у творах Гофмана стало відсутність
естетичного почуття, яке стало визначальною рисою міщанства [27, с. 17].
Багато персонажів Гофмана не відчувають потреби пристосовуватися.
Ці «філістери» втратили будь-яке відчуття свого внутрішнього духу і
примирилися з зовнішнім світом. Вони чіпляються за свої придворні,
військові чи бюрократичні ролі та титули, і мета їхнього життя — піднятися
й досягти успіху в цих системах. Вони спотворюють ідеали Просвітництва,
залучаючись до сухих, схематичних способів мислення, які руйнують уяву
[32, с. 126].
Ентузіаст у цьому контексті є вищою, ізольованою фігурою, яка
бореться зі своєю роллю, і має дещо піднесений погляд на своє становище в
суспільстві загалом [19, с. 5].
Протиставляючи філістерам ентузіастів, Гофман відображає бажання
людей розширювати свої знання, досліджувати нові галузі та займатися
творчістю. Ентузіасти у творчості Гофмана – це люди, що живуть у світі
фантазії, мріють про нові можливості та створюють щось унікальне. Вони
відкриті до нових ідей, мають сміливі візії та відчувають велику пристрасть
до своєї роботи [14, с. 294].
У центрі світобудови Гофмана — творча особистість, поет і музикант,
головним для якого є акт творення, за висловом романтиків, — «музика,
 19

буття самого буття». Естетичний акт і вирішує конфлікт між «матеріальним»

і «духовним» [38].
Неординарність, винятковість художньої натури проявляється в тому,
що художник не вражений тими «вадами», які притаманні сучасному
суспільству: корисливістю, догоджанням, дрібним марнославством,
боягузливістю, лицемірством. І гофманівський ентузіаст протистоїть не світу
взагалі, не просто натовпу, а історично-конкретним формам соціального
буття, поведінці та моральному образу німецького міщанства [14, с. 294].
Твори Гофмана є не просто однобічною критикою філістерства в
різноманітних формах, натомість вони розкривають грані внутрішнього
конфлікту, який стає ще більш інтенсивним, оскільки він, здається, бореться
з філістерством своєї власної природи [19, с. 56].
Більшість персонажів-музикантів Гофмана є (принаймні спочатку)
ентузіастами та романтичними мрійниками, радикально протиставленими
філістерам. Однак, хоча ці персонажі рішуче стверджують духовну цінність
музики та її силу розкривати нескінченне, самі вони не завжди вільні від
певних суспільних норм та тенденції [32, с. 126].
Також варто наголосити на тому, що Е.Т.А Гофман зображає
ентузіастів нещасливими людьми, тому що вони занадто зосереджені на
фантазійних та уявних аспектах, через що втратили реальний зв'язок зі світом
та людьми, які не готові приймати та розуміти їх погляди. Відчуження від
соціуму формує глибоко самітницьку особистість, яка ставить мистецтво
понад примітивністю та пізнання понад щастям [12, с. 123].
У творах Е.Т.А Гофмана спостерігається загострене усвідомлення
реального навколишнього світу, осмислюються основні цінності та ідеали,
протиставляється уява та реальність, герой-ентузіаст намагається не ставати
схожим на філістерів та засуджує прагнення до збагачення, що «калічить»
душу [9, с. 375].
Конфлікт між філістерами та ентузіастами у творчості Гофмана
відображає ширшу тему – боротьбу за свободу творчості та індивідуальності.
 20

Гофман висловлює свою симпатію до ентузіастів, які не бояться діяти та

відстоювати свої ідеї, наперекір консервативним філістерам, що стоять на
шляху їхнього розвитку [5, с. 40].
Дослідження Гофманом конфлікту між філістерами та ентузіастами
виходить за рамки простої дихотомії добра і зла. Він визнає, що філістери не
всі погані, і що їхні консервативні цінності та прихильність до традицій
виконують необхідну функцію в суспільстві. Водночас він визнає, що їхня
відмова від емоційних і образних аспектів життя може придушити творчість і
обмежити особистісний ріст.
Одночасно Гофман не романтизує ентузіастів, визнаючи, що їхні
мистецькі пристрасті іноді можуть призвести до божевілля та самознищення.
Він визнає труднощі, які виникають під час реалізації свого мистецького
бачення у світі, який часто ворожий до нетрадиційних поглядів і мистецьких
амбіцій [14, с. 296].
Крім того, Гофман припускає, що напругу між цими двома групами
можна знизити, і що можна досягти балансу між традицією та інноваціями,
розумом та емоціями, а також конформізмом та індивідуальністю. У своїх
роботах він пропонує бачення суспільства, яке відкрите до нових ідей і
образного вираження, водночас визнаючи важливість традицій і умовностей.
Таким чином, протистояння міщан та ентузіастів є постійною темою у
творчості E.T.A. Гофмана, і служить провідним конфліктом у багатьох його
романах. Філістери представляють консервативні, звичайні сили суспільства,
які виступають проти індивідуалізму, творчості та емоційного вираження,
тоді як ентузіасти втілюють романтичний ідеал пристрасного, емоційного
митця.

2.2. Йоганнес Крейслер як втілення образу романтичного

музиканта-ентузіаста (на прикладі твору «Крейслеріана»)
 21

«Крейслеріана» Е.Т.А. Гофмана була опублікована у двох томах у

1814-1815 роках як частина першої та четвертої частини його фантастичних
п’єс з підзаголовком «Листки зі щоденника мандрівного ентузіаста». Це
роздуми вигаданого персонажа Капельмейстера Йоганнеса Крейслера,
пристрасного, непередбачуваного музиканта-ентузіаста, створеного Е. Т. А.
Гофманом. Він відкидає умовності свого суспільства, щоб реалізувати своє
художнє бачення. Однак його часто висміюють і відкидають філістери, які
вважають його мистецькі пошуки легковажними. Твір містить часто
саркастичні чи іронічні погляди Крейслера на музику та театр [31, с. 3-4].
Йоганнес Крейслер, дитина бідних і неосвічених батьків, яка пізнала
потреби та всі мінливості долі, є мандрівним музикантом та ентузіастом. Це
улюблений Гофманом герой, який присутній у кількох його творах. Все, що
має вагу в суспільстві, для ентузіаста чуже, тому на нього чекає
непорозуміння і трагічна самотність. Єдиним натхненням для нього виступає
музика, яка одночасно дарує герою світло і радість та ще більш наголошує на
мізерності реального міста та його жителів [39].
Любов Крейслера до музики настільки сильна, що це часто
позначається на його розумовому та емоційному стані. Він захоплений своїм
мистецьким баченням і відчуває вагу світу на своїх плечах. Музика стає
засобом вираження його найглибших емоцій і встановлення зв’язку з
аудиторією на близькому рівні. В той самий час Крейслер також зображений
як вразлива та чутлива особистість, яка схильна до нападів меланхолії та
невпевненості в собі. Він бореться зі своїми художніми обмеженнями та
відчуває глибоке почуття ізоляції та самотності, що робить його ще ближчим
як персонажа [39].
Протягом усього роману Крейслер зображений як складний і
багатовимірний персонаж, який бореться з власними мистецькими
прагненнями. Він пристрасний, інтенсивний і часом навіть непостійний у
своїй поведінці. Гофман описує Крейслера як особистість з вишуканим
смаком і здатністю до переживання глибоких емоцій. Крейслер відчуває не
 22

тільки красу музики, але і її емоційну потужність, яку він намагається

передати у своїх власних творах.
Крейслер був музичним генієм, як композитором, так і виконавцем
(фортепіано було його основним інструментом), який створював мистецтво
заради мистецтва, а не задовольняв примхи публіки. З цієї причини його не
зрозуміли, і він стояв осторонь від натовпу. Деякі навіть вважали його
божевільним. Засмучений дилетантськими музичними уподобаннями своїх
покровителів і страждаючи від нездатності завершити власні композиції
(відкинувши багато рукописів у вогонь), він неспокійно мандрував далеко й
уздовж пошуки споріднених музичних душ і притулку в романтичному
коханні. Він страждав у своїй ізоляції, але знайшов спокій у самоті природи
[17, с. 1].
З іншого боку, роман також зображує філістерів, яких характеризують
як обмежених і позбавлених уяви. Вони зневажливо ставляться до мистецтва
та музики й вважають їх непотрібною розкішшю, яка не має практичної
користі. Філістери представлені як вороги ентузіастів, а їхній опір мистецтву
стає перешкодою для художнього вираження та творчості. Гофман
використовує Крейслера як засіб для дослідження напруги між цими двома
групами та підкреслює важливість художнього вираження як засобу
досягнення особистої реалізації та емоційного добробуту. Боротьба
Крейслера проти філістерів представляє ширшу боротьбу між ідеалами
романтичної епохи та вкоріненими поглядами консервативного
істеблішменту [5, с. 40].
У «Крейслері» Гофмана багато автопортретів. Крейслер — це більше
проєкція людини, якою хотів би бути Гофман, якби він володів талантом і
сміливістю. Можливо, через власну моральну поразку через те, що він
покинув музику, Гофман не прагне вселити Крейслера у вихідну
місіонерську ревність. Крейслер не закликає суспільство прокинутися з
рослинної неволі й познайомитися з «правдою». Правда, яку представляє
Крейслер, є таємницею, збереженою для посвячених. Він не посередник,
 23

який стоїть серед натовпу, а тіньова і дивно некомунікабельна фігура. Він

переслідує суспільство; він не перетворює його [35, с. 127].
Варто відзначити, що думки та ідеї, які висловлює Йоганнес Крейслер
щодо ролі музики для суспільства й особистості, зокрема, становище та
функція митця в сучасному світі, викладені ніби від імені самого Е.Т.А.
Гофмана. Його музичний досвід дозволяє йому глибоко проаналізувати ці
питання, надаючи герою автобіографічної точності та справжності [7, с. 161].
Також, у «Крейслеріані» Е.Т.А. Гофман використовує мотиви з життя
реального музиканта Йоганнеса Брамса, який став прототипом образу
Крейслера. Брамс був дуже популярним у середині 19 століття, і його музика
була відома своєю вишуканістю та глибоким емоційним змістом.
Отже, «Крейслеріану» можна розглядати як критику суспільних норм і
цінностей, які обмежують художнє вираження та творчість. Роман
прославляє індивідуалістичний дух романтичної епохи та підкреслює
важливість художнього вираження у світі, який часто не визнає його
цінності.
Головний герой твору Йоганнес Крейслер є потужним символом
романтичного музиканта-ентузіаста, який готовий боротися за право
реалізовувати своє мистецьке бачення. Через свого героя Гофман пропонує
переконливий коментар щодо суспільної напруги, яка виникає внаслідок
зіткнення між філістерами та ентузіастами, презентує детальне та
проникливе дослідження природи мистецтва та творчого процесу.

2.3. Студент Наталіель як втілення представника клану

«ентузіастів» (на прикладі новели «Пісочна людина»)

Написана в 1815 році новела Е.Т.А. Гофмана «Пісочна людина» стала

однією з самих знакових та найвідоміших робіт в творчості німецького
письменника. До того ж недаремно твір увійшов у збірку «Нічні оповідання»,
 24

адже ніч була надзвичайно популярним символом в романтичній літературі

та культурі загалом. Вона представляла «нічний» аспект людської психіки,
який можна описати як підсвідомість, яка особливо відчутна у новелах
збірки, зокрема і у «Пісочній людині» [2].
Головний герой новели, студент Натаніель, є представником клану
«ентузіастів», який присвятив своє життя мистецтву. Він любить театр,
вистави, герой є талановитим митцем, який пише музику та часто
розмірковує як саме мистецтво повинно бути сприйняте і зрозуміле.
Проте в результаті свого гіперболізованого захоплення, Натаніель
потрапляє в глибину свого власного психологічного світу, тому що
мистецтво може бути не тільки красивим, але й жахливим та навіть
небезпечним. Молодий чоловік страждає від манії переслідування. Він
стикається з темними силами, які загрожують його життю та розуму. Герой
боїться світла та зовнішнього світу, і ця фобія поступово переростає в невроз.
Ще з самого дитинства хлопчик наполоханий лиходійним монстром.
Сам образ «Пісочної Людини», яким лякають маленького Натаніеля в
дитинстві, бере початок із народних сказань. Він приходить за неслухняними
дітьми, може вирвати в них очі і навіть поцупити їх на зворотний бік
Місяця...
В реальному житті Натаніель приписує цю фігуру пісочної людини
адвокату свого батька, якого він зневажає, а пізніше звинувачує його у смерті
свого батька. Згодом цей самий образ пісочної людини повертається через
багато років, у вигляді продавця барометрів, коли Натаніель стає студентом
університету [25].
Зростання Натаніеля дозволяє йому вийти за межі містичного
сприйняття світу, але показує його неготовність до розуміння світу
реального. Хлопець переконаний, що Пісочна людина знову тут, щоб
погубити його. Тепер, якщо ми припустимо, що всі надприродні елементи
присутні в голові Натаніеля, що ця історія справді є фантастикою, тоді він
демонструє основні симптоми шизоафективного розладу особистості [28].
 25

Поява продавця барометрів Копполи в його університетському місті

знову викликає психотичні симптоми у розумного, стабільного Натаніеля.
Він каже, що після смерті свого батька перебував у емоційній порожнечі, і
тоді його розбудила лише його наречена Клара, однак зараз він страждає від
епізодів манії та енергії, схожих на біполярний розлад настрою, що
супроводжується криками недоречних слів і дій, втілення химерного
«божевілля». Натаніель занурюється у світ химерних образів, візій та ілюзій,
які здавна турбували його уяву [28].
На мою думку, у цій новелі Гофман показує, як страх може увійти в
підсвідомість людини, набуваючи хворобливої форми. Він також ілюструє,
як життєві травми та психологічний тиск можуть вплинути на психіку
людини та змінити її сприйняття світу.
Натаніель — класичний романтик: пристрасний, фантазійний,
забобонний і одержимий вираженням свого внутрішнього стану через
мистецтво.
Він повністю у владі своїх мрій і страхів. Хлопець настільки занурений
усередину себе, що йому простіше порозумітися з практично безсловесною
лялькою Олімпією, ніж з критично налаштованою Кларою, яка хоче
вгамувати його. Дівчина має негативне ставлення щодо елементів
містичності, які опановують розумом її нареченого.
Митець не хоче допустити наявність темних сил у своїй душі, і він
дедалі більше переконується, що романтична свідомість сприйнятлива до цієї
слабкості. Клара, яка є простою та розумною дівчиною, намагається
допомогти своєму коханому, використовуючи всі наявні методи, але це не
приносить результатів. У результаті, в очах Натаніеля, Клара перестає бути
ідеальною дівчиною і перетворюється в його уяві на звичайну філістерку, яка
не може оцінити справжнє мистецтво [2].
Проте Гофман чітко показує, що дівчина не є людиною з обмеженим
світоглядом, самозадоволеною, яка не цінує знання, науку, не розділяє
естетичних або духовних цінностей. Він навпаки захоплюється її яскравим
 26

розумом, багатою уявою, ніжним серцем та життєрадісним характером, який

не приймає все туманне, хворобливе та містичне.
Олімпія, механічна лялька, яка лише періодично зітхає, «слухаючи»
поезії Натаніеля, стає його «рідною душею», ентузіаст закохується у неї.
Герой у захваті від ідеальної дівчини, яка вміла слухати, точніше тільки
ідеально слухати та грати на фортепіано. Він став жертвою своєї уяви і
зачарований химерною любов'ю, тим самим втративши здатність відчувати
життя. Він не усвідомлював, що його ідеальна дівчина всього лише Лялька,
яку скоро заберуть назад до світу піщаних людей. Цінне для нього було не
ідеальне ставлення до нього, а здатність відчувати [15].
Героєм опановує ідеалізація в коханні, причому настільки, що він,
розчарований у своєму ідеалі, готовий накласти на себе руки. Він відчуває
марення, коли він вірить, що його наречена — автомат, оскільки вона
раціонально реагує на його нарікання на емоційні переживання.
Хлопець переконаний, що Пісочна людина тут, щоб вирвати у нього
все, що він любить. Він повертається до свого рідного міста, щоб загладити
провину з Кларою, однак одного такого доленосного дня він бачить з
вершини вежі адвоката Коппеліуса в натовпі, який, здається, повернувся до
міста після смерті свого батька. Це знову вивільняє його психотичні
симптоми та маніакальний настрій, він маніакально сміючись, йде в руки
смерті [25].
У своїй знаменитій повісті «Пісочна людина» Гофман використав
музику як метафору ірраціонального, надприродного та піднесеного.
Персонаж Натаніеля переслідує спогади про дивну механічну ляльку, на ім’я
Олімпія, яку він вважає живою. Натаніель стає одержимим лялькою, яка
врешті-решт доводить його до божевілля, а музика відіграє значну роль у
його сходженні до божевілля.
У «Пісочній людині» головного героя Натаніеля переслідує спогад про
дитячу травму, і він намагається знайти сенс свого життя. Його прагнення до
 27

художнього вираження розглядається як загроза філістерам навколо нього,

які розглядають його емоційну інтенсивність як ознаку божевілля.

2.4. Ідея ентузіаста-початківця у втіленні героя Бальтазара з твору

«Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер»

Одним з поетичних шедеврів письменника, який назавжди визначив

його місце у німецькій літературі як видатного письменника, є твір «Крихітка
Цахес на прізвисько Циннобер». Робота наочно показує засліплений блиском
трьох волосків потворного Цахеса темне царство пристосуванців,
псевдонауковців і химерних самодержавців - філістерство, якому автор
протиставляє романтичного хлопця мрійника і фантазера [2].
На відміну від інших мешканців міста погляд Бальтазара не
затуманений нормами та правилами, саме тому він єдина людина, яка може
бачити справжню особу Цахеса. Взагалі Бальтазар та Цахес – це уособлення
двох абсолютних протилежностей, двох різних світів. Конфлікт добрих і злих
сил – це вічне та універсальне питання світової літератури [8, 85].
Вперше Бальтазар та Цахес зустрілися серед університетських мас.
Ціннобер, якого тепер називали Цахесом, захоплював усіх своєю
витонченістю та спритністю, і навіть Кандіда, в яку Бальтазар був закоханий,
була зачарована ним.
Чари Ціннобера діяли на всіх, і стан людей був схожий на масовий
психоз. Якщо хтось говорив щось дотепне в присутності Цахеса, усі вважали,
що це сказав саме він, але якщо він мовчав або нявчав, то обвинувачували
інших. Автор відображає в цьому загадкову долю Цахеса, яка уособлює
нерівність розподілу матеріальних і духовних благ у буржуазному
суспільстві. За цим законом ті, хто має владу, присвоюють собі плоди роботи
тих, хто не має нічого [5, 224].
 28

До того ж Гофман показує, що суспільство стало засліпленим та

втратило свої цінності, що привело до створення феномену Цахеса. Сам
герой не проявляє бажання досягти влади або нагромадження багатства, тому
автор критикує навколишнє середовище, яке сприяє поширенню Цінноберів
[3, 69].
Студент Бальтазар – «ентузіаст», романтичний герой-мрійник,
незадоволений суспільством філістерів, схоластикою університетських
лекцій, і знаходить забуття та відпочинок лише у усамітненні на лоні
природи.
Він за вдачею своєї поет, складає вірші про солов'я, вкладаючи у стійкі
поетичні образи пристрасть до красуні Кандіді. «— Кохаю,— відповів
Бальтазар,— як не кохати такого ангела, такої чудової дівчини? Кохаю від
щирого серця, з усією пристрастю, яка тільки може вибухнути в молодечих
грудях! І знаю, ах, добре знаю, що й Кандіда мене кохає, тільки проклятущі
чари обплутали її, але скоро я порву відьмакові пута, скоро знищу
страховисько, яке її, бідолашну, морочить» [4, с. 82].
Не так вже й важливо, талановиті твори Бальтазара чи ні, а важливо,
що йому притаманне поетичне світовідчуття. Поет, на думку Гофмана, краще
і глибше розуміє сутність речей, ніж звичайні люди. Проте, разом з цим, у
портреті Бальтазара присутні елементи й авторської іронії та сумнівів щодо
реальної значущості та справжнього місця в житті суспільства романтичних
ідеалів та цінностей, оскільки Бальтазар перемагає свого ворога не
самотужки, а лише за допомогою фантастичних сил [2].
Справедливість, зрештою, перемагає, і саме Бальтазар стає тим героєм,
який покінчить з виродком Цахесом, вирвавши з його волосся чарівні
волосинки, але здобуте героєм щастя з коханою Кандідою виглядає не так
вже й поетично, і романтична мрія Бальтазара перетворюється на звичайне,
обивательське щастя.
Як винагороду за всі страждання Бальтазар отримує від Проспера
Альпануса город, де росте "найкраща капуста", кухню, де "з горщиків ніколи
 29

нічого не втікає і жодна страва не пригоряє", будинок, в якому не б'ється ні

фарфор, ні скло, не вимазуються килими та покриття на стільцях [4].
Таким чином, у творі «Крихітка Цахес» Бальтазар є ентузіастом, який
відстоює казковий світ природи та поезії від вторгнення вульгарності й
повсякденності. Він закоханий у Кандіду та заздрить витонченості та
спритністю Ціннобера (Цахеса). Однак, він підозрює, що Цахес не такий,
яким здається на перший погляд, та разом із Фабіаном намагається розкрити
його справжню природу.
Автор у цьому образі підкреслює важливість захисту та збереження
казкового світу від загроз з боку повсякденності та бруду. Крім того, через
образ Бальтазара автор зображує, як люди можуть виявляти мужність та
відвагу, щоб захистити те, що вони вважають важливим. Водночас автор
наголошує на тому, що відносини в буржуазному суспільстві є
нерівноцінними, і що влада здатна присвоювати собі плоди розуму й рук тих,
хто нічого не має.
 30

ВИСНОВКИ

Музика відігравала важливу роль у творчості письменників доби

Романтизму. Романтики відчували глибокий зв'язок між музикою та
літературою, і вони часто використовували музику як джерело натхнення для
своєї творчості.
Тема музики у творах письменників-романтиків служить потужним
інструментом для дослідження емоцій і переживань героїв. Музика
використовується для символізації любові, туги, втечі та самопізнання, серед
інших тем, і це дозволяє авторам передати складні емоції та ідеї у спосіб,
який є внутрішнім і глибоким.
Е.Т.А. Гофман, відомий німецький письменник, музикознавець та
композитор, часто використовував музичну тематику у своїх творах. У
музичних новелах, образ музики виконує різноманітні функції, такі як
передача стану душі персонажів, відображення відчуття неспокою та страху,
а також виявлення зв'язку між реальністю та ілюзією.
 31

Письменник розглядає музику як втілення сокровенних почуттів та

емоцій. У своїх творах він показує, що музика може мати певний вплив на
поведінку та дії людини, що робить її дуже важливою складовою нашого
життя.
Музика у творчості Гофмана зображується як ідеал, що має силу
переносити слухачів в інші сфери існування. Для письменника, музика є
втіленням аполлоністичного начала, торжества абсолютної гармонії, краси та
досконалості.
У творчості E.T.A. Гофмана музика є найвищою формою мистецтва,
що передає тему мистецтва та митця («Крейслеріана», «Ріттер Глюк» тощо).
У системі персонажів головний герой є людиною мистецтва. Його називають
«музикант», «артист», «виконавець», «ентузіаст», оскільки він володіє
внутрішнім зором, що дозволяє відчути глибокий розкол між мрією та
реальністю.
Е.Т.А. Гофман відомий своїм багатогранним творчим доробком, який
відобразив суперечності й конфлікти його епохи. У творах Гофмана
виявляється конфлікт між музикою та буденністю, а творче начало музики
проявляється у можливості радіти, торкатися та відчувати красу. Гофман
розглядає музику як абсолютну естетичну категорію, доступну лише
справжнім митцям.
Також протистояння між обивателями та ентузіастами є центральним
конфліктом у творах E.T.A. Гофмана. Він використовує цей конфлікт, щоб
дослідити напругу між конформізмом та індивідуальністю, традицією та
інноваціями, розумом та емоціями. Його герої часто є аутсайдерами, які
намагаються знайти своє місце у світі, ворожому до їхніх нетрадиційних
поглядів і мистецьких амбіцій. Твори Е.Т.А. Гофмана прославляють
романтичний ідеал пристрасного, емоційного митця, водночас усвідомлюючи
труднощі та виклики, які виникають у пошуках цього ідеалу у світі, який
часто ворожий до нетрадиційних поглядів і мистецьких амбіцій.
 32

Конфлікт між обивателями та ентузіастами служить метафорою для

ширшої напруги, яка виникає внаслідок зіткнення між традицією та
інноваціями, розумом та емоціями, конформізмом та індивідуальністю.
Гофман прославляє романтичний ідеал пристрасного, емоційного митця,
водночас визнаючи труднощі та виклики, які виникають у пошуках цього
ідеалу у світі, який часто ворожий до нетрадиційних поглядів і мистецьких
амбіцій.
У «Крейслеріані» Е.Т.А. Гофман подає Йоганнеса Крейслера як
втілення образу романтичного музиканта-ентузіаста як пристрасної та
емоційної особистості, яка готова пожертвувати всім заради свого мистецтва,
в контексті боротьби філістерів і ентузіастів. Роман досліджує конфлікт між
тими, хто приймає і цінує мистецтво, і тими, хто вважає його легковажним і
непотрібним.
Головний герой музичної новели «Пісочна людина» студент Наталіель
є прекрасним прикладом того, як Е.Т.А. Гофман уособлює клан
«ентузіастів». Молодий чоловік присвятив своє життя мистецтву. Він з
великою пристрастю любить театр та вистави, а також є талановитим
митцем, який пише музику та постійно розмірковує про те, як повинно бути
сприйняте та зрозуміле мистецтво.
Проте через своє надмірне захоплення, Натаніель опиняється в
глибинах свого психологічного світу, де виявляється, що мистецтво може
бути не тільки красивим, але й жахливим та навіть небезпечним. Герой
страждає від манії переслідування та зіткнення з темними силами, які
загрожують його життю та розуму. Натаніель остерігається світла та
зовнішнього світу, що з часом призводить до невротичних станів. Страх
входить в його підсвідомість, набуваючи хворобливої форми. Згодом це
призводить до безумства та смерті головного героя.
У казці «Крихітка Цахес» Бальтазар є ентузіастом, який відстоює
казковий світ природи та поезії від вторгнення вульгарності й
повсякденності. Він закоханий у Кандиду та заздрить витонченістю та
 33

спритністю Ціннобера (Цахеса). Однак, він підозрює, що Цахес не такий,

яким здається на перший погляд, та разом із Фабіаном намагається розкрити
його справжню природу.
Автор у цьому образі підкреслює важливість захисту та збереження
казкового світу від загроз з боку повсякденності та бруду. Крім того, через
образ Бальтазара автор зображує, як люди можуть виявляти мужність та
відвагу, щоб захистити те, що вони вважають важливим. Водночас, автор
наголошує на тому, що відносини в буржуазному суспільстві є
нерівноцінними, і що влада здатна присвоювати собі плоди розуму й рук тих,
хто нічого не має.
Образ Бальтазара як уособлення добрих і позитивних сил, слабкий
фізично та матеріально, проте має високий рівень ентузіазму, віри та сили
уяви, що зрештою і робить із нього переможця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баган О. Літературний романтизм: ідеологія, естетика, стиль. 2011. №

2. С. 35-45.
2. Бодик. О. Своєрідність зображення образу митця-ентузіаста у творах
Е.Т.А. Гофмана. Всеосвіта. URL:
https://vseosvita.ua/library/embed/01003yeh-a068.doc.html
3. Вечірко О. Особливості художнього світу Е.Т.А. Гофмана: методичний
аспект. Наукові записки КДПУ
4. Гофман Е. Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер: новела. Тернопіль:
Навчальна книга. Богдан. 2017. 208 с.
5. Давиденко Г., Чайка О. Історія зарубіжної літератури ХІХ – початку
ХХ століття: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007.
400 с.
 34

6. Дишлюк Ю. Сатиричне зображення самозасліплених обивателів.

Протистояння героя-ентузіаста. Всесвітня література в середніх
навчальних закладах України. 2002. № 1. С. 22-24.
7. Ігнатенко Е. В. Естетична платформа ранніх новел Гофмана «Кавалер
Глюк» і «Крейслеріана» як прояв взаємопроникливості та взаємодії
різних видів мистецтва. 2019. № 2. С. 160-162.
8. Козлова. А. Семіотичний аналіз казкових елементів повісті «Крихітка
Цахес на прізвисько Цинобер» Е. Гофмана. Мова, освіта, наука в
контексті міжкультурної комунікації. Матеріали ІІ Всеукраїнської
студентської науково-практичної конференції. ТНПУ ім. В. Гнатюка.
2021. С. 85-86.
9. Мелінчук Н. В. ЕТА Гофман та німецький романтизм: методичний
аспект. Мова і культура. 2012. № 15. С. 373-377.
10.Ніколенко О. Типологія гротескних форм у творчості ЕТА Гофмана й
М. Булгакова («Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» і «Собаче
серце»). Філологічні науки. 2017. № 2. С. 5-13.
11.Руденко Т. Особистість у художній творчості романтизму.
Взаємозв’язок філософії і літератури. Вісник Національного технічного
університету України Київський політехнічний інститут. Філософія.
Психологія. Педагогіка. 2010. № 3. С. 65-69.
12.Ружевич Я. І. Світ у дзеркалі гротеску (на матеріалі творів Е.
Гофмана). Молодий вчений. 2017. № 1. С. 121-124.
13.Середюк Т. М. Карнавал у Гофмана. Зарубіжна література в
навчальних закладах. 2003. № 1. С. 30-35.
14.Тереховська О. В. Гофманівські ремінісценції в романі Дж. Фаулза
«Колекціонер» (науково-методичні матеріали до вивчення творчої
спадщини Дж. Фаулза у виші). Прикарпатський вісник НТШ. Слово.
Івано-Франківськ, 2019. № 3. С. 292-302.
15.Якубовська Є. Алегорія? Алегорія! Збруч. 2019. URL:
https://zbruc.eu/node/86518
 35

16.Albert C. Music and Romantic narration. Gerald Gillespie, Manfred Engel,

and Bernard Dieterle. Amsterdam: John Benjamins, 2008. P. 69-89.
17.Aubyrn P. Brahms's Serenade of Solitude: Kreisler's Philosophy of «The
Artist in Love» and the Adagio non troppo from the Serenade in a Major,
Op. 16. University of Washington, 2022. University of Washington. 213 p.
18.Brontë C. Jane eyre. Oxford University Press, 2008. 487 p.
19.Cotter R., Cotter R. Aspects of philistinism in nineteenth-century German
literature. Diss. University of Oxford, 1991. 336 p.
20.Goethe J.W. Wilhelm Meister's Apprenticeship. DigiCat, 2022. 65 p.
21.Hoffmann E. Arthur’s Hall. Lindhardt og Ringhof, 2022. 48 p.
22.Hoffmann E., Charlton D. E. T. A. Hoffmann's Musical Writings:
Kreisleriana; The Poet and the Composer; Music Criticism. 1989. 496 p.
23.Hoffmann E. Die Elixiere des Teufels. Deutscher Klassiker Verlag. 2007.
761 p.
24.Hoffmann E. Tales of ETA Hoffmann. University of Chicago Press, 2008.
278 p.
25.Hoffman E. The Sand-Man and other stories. Good Press, 2021. 194 p.
26.Ingram C. Word and song: the paradox of romanticism. 1996. Masters
Theses & Specialist Projects. Paper 805. 71 p.
27.Ingram P. Adorno, dada and the philistine: the immanent negation of the
institution of art. Diss. Birkbeck, University of London, 2020. 247 p.
28.Iyer A. “Nathanael, The maniac”: Mental instability in The Sandman. 2018.
URL: https://clinicalpsychologyashoka.blogspot.com/2018/05/nathanael-
maniac-mental-instability-in.html?m=1
29.Kurdina, J. The history of foreign literature of the XIX century.
Romanticism: study book. 2010. 178 p.
30.Matuschek S. Romanticism as Literary Idealism. The Impact of Idealism.
Aesthetics and Literature. Cambridge: Cambridge University Press, 2013. №
3. P. 69-91.
 36

31.Redman A. Magical and Mysterious Resonances: Structural Principles in E.

T. A. Hoffmann's Kreisler Works and Robert Schumann's Kreisleriana.
Electronic Theses and Dissertations. 2017. 73 p.
32.Riley M. E. T. A. Hoffmann beyond the ‘Paradigm Shift’: Music & Irony in
the Novellas 1815-1819. Words and Notes in the Long Nineteenth Century.
ed. Weliver & Ellis, Boydell &Brewer Ltd. 2013. 47 p.
33.Shelly M. Frankenstein. Aegitas, 2020. 199 p.
34.Shkurskaya E. Intermediality Of Literature And Music Of E.T.A. Hoffmann
And A.S. Grin. Social and Cultural Transformations in the Context of
Modern Globalism. N. 76. European Proceedings of Social and Behavioural
Science. 2019. P. 2870-2877.
35.Schafer R. M. 16. Philistines. E.T.A. Hoffman and Music, Toronto:
University of Toronto Press, 1975, P. 127-134.
36.Stanyon M. Music and Romantic Literature. The Cambridge Companion to
Music and Romanticism. Cambridge: Cambridge University Press, 2021. P.
37 – 55.
37.Téchéné C. Musical Descriptions and Sensations: the Presence of Music in
English Romantic Poetry. Etudes anglaises. 2014. № 4. P. 470-483.
38.The main idea of Hoffmann is a golden pot in a fairy tale. Analysis of the
romantic tale «The Golden Pot» by Hoffmann. URL:
https://gigafox.ru/en/problems-pregnant/glavnaya-mysl-gofman-zolotoi-
gorshok-v-skazke-razbor-romanticheskoi-skazki/
39.The mysterious and many-sided E.T.A. Hoffman. Ernst theodor Amadeus
Hoffmann biography In which city was Hoffmann born. URL:
https://thestrip.ru/en/pomada/zagadochnyi-i-mnogolikii-e-t-a-gofman-ernst-
teodor-amadei-gofman/
40.Ware Locke, A. «Beethoven’s Instrumental Music: Translated from E. T. A.
Hoffmann’s “Kreisleriana” with an Introductory Note». The Musical
Quarterly. Vol. 3, No. 1. 1917. pp. 123-133.
 37

41.What Is Romanticism? Definition, Usage, and Literary Examples. URL:

https://www.supersummary.com/romanticism/