ТЕМА: Анатомія периферичної нервової

системи
МЕТА: Вивчити будову та функції різних
відділів нервової системи
ФУНКЦІОНАЛЬНА АНАТОМІЯ ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Залежно від того, з якого відділу центральної нервової системи
відходять периферійні нерви, розрізняють спинномозкові та черепномозкові
нерви.

СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ
Спинномозкові нерви (nervi spinales) утворюються при злитті
переднього та заднього корінців (radix), що відходять від спинного мозку, в
ділянці міжхреб- цевих отворів. Задній корінець утворений центральними
відростками чутливих клітин спинномозкового вузла (ganglion spinale). Він
складається із несправжніх уніполярних (псевдоуніполярних) клітин, які
мають відросток, що галузиться Т-подібно. Передній корінець утворений
аксонами рухових нейронів, які знаходяться в передніх рогах спинного
мозку. Отже, спинномозковий нерв за своєю функцією є змішаним. Таких
нервів є 31 пара, що відповідає кількості сегментів спинного мозку: 8 пар
шийних, 12 пар грудних, 5 пар поперекових, 5 пар крижових, 1 пара
куприкових. Тобто, від кожного сегмента відходить одна пара
спинномозкових нервів. Кожний спинномозковий нерв при виході із
міжхреб- цевого отвору ділиться на гілки: 1) передню (вентральну) - до
передньої стінки тулуба і кінцівок; 2) задню (дорсальну) - до шкіри і м’язів
спини та потилиці;
1) білу з’єднувальну - до вузлів симпатичного стовбура; 4) оболонну
(менінге- альну) - до оболонок спинного мозку.
1. Задні гілки
Задні гілки спинномозкових нервів містять чутливі і рухові волокна, крім
I шийного. Вони прямують до шкіри і м’язів спини та потилиці. Серед них
виділяють задню гілку першого шийного нерва - підпотиличний нерв
(іннервує короткі м’язи потилиці) і задню гілку другого шийного нерва -
великий потиличний нерв (іннервує глибокі м’язи спини та шкіру потилиці).
Чутливі волокна задніх гілок поперекових і крижових нервів іннервують
шкіру верхніх та середніх відділів сідниці і називаються верхніми та
середніми нервами сідниці. Інші задні гілки спинномозкових нервів
спеціальних назв не мають.
2. Передні гілки
Передні гілки спинномозкових нервів, як і задні, мають у своєму складі
чутливі та рухові волокна. Вони переплітаються між собою і утворюють
сплетення (шийне, плечове, поперекове та крижове), за винятком передніх
гілок грудних нервів, які йдуть сегментарно у міжреберних проміжках.
2.1. Шийне сплетення
Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворене передніми гілками
чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів (рис. 5.39). Воно лежить
збоку від поперечних відростків верхніх шийних хребців між м’язами, його
гілки виходять
з-під заднього краю груднино-ключично-соскоподібного м’яза і поділяються
на три групи: шкірні гілки (чутливі), м’язові (рухові) і змішані.
До чутливих гілок належать нерви: 1) малий потиличний; 2) великий
вушний; 3) поперечний нерв шиї; 4) надключичні нерви. Всі вони іннервують
шкіру потилиці, вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, шиї.
М’язові (рухові) гілки іннервують глибокі м’язи шиї, і, з’єднуючись з
гілкою під’язикового нерва (ХІІ пара черепних нервів), утворюють шийну
петлю, яка іннервує підпід’язикові м’язи шиї.
Змішаною гілкою шийного сплетення є діафрагмальний нерв, який
проходить у грудну порожнину й іннервує діафрагму, плевру, перикард, а
правий діафрагмальний нерв - печінку.
2.2. Плечове сплетення
Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене передніми гілками
чотирьох нижніх шийних і частиною 1-го грудного спинномозкового нерва.
Воно спочатку
знаходиться в ділянці надключичної ямки в міждрабинчастому просторі
(між переднім та середнім драбинчастими м'язами), потім спускається в
пахвову ямку й утворює три пучки навколо пахвової артерії (рис. 5.40). Від
цих пучків

Рис. 5.39. Схема іннервації голови та шиї шийними нервами:

1 - надочноямковий нерв; 2 - надблоковий нерв; 3 -
вушноскроневий нерв; 4 - вилично-скроневий нерв; 5 - вилично-
лицевий нерв; 6 - підблоковий нерв; 7 - підочноямковий нерв; 8 -
щічний нерв; 9 - підборідний нерв; 10 - великий потиличний
нерв; 11 - малий потиличний нерв; 12 - великий вушний нерв; 13
- поперечний нерв шиї; 14 - надключичні нерви.

8 7
Рис. 5.40. Нерви плечового сплетення:
1 - плечове сплетення; 2 - ключиця; 3 - пахвова вена; 4 - пахвова
артерія; 5 - медіальний та латеральний грудні нерви; 6 -
міжреберно-плечовий нерв; 7 - довгий грудний нерв; 8 - грудо-
спинний нерв; 9 - пахвовий нерв; 10 - медіальний шкірний нерв
плеча; 11 - променевий нерв; 12 - ліктьовий нерв; 13 - медіальний
шкірний нерв передпліччя; 14 - серединний нерв; 15 - м'язово-
шкірний нерв; 16 - латеральний (бічний) пучок; 17 - медіальний
пучок; 18 - задній пучок.
 відходять довгі гілки плечового сплетення, а короткі гілки знаходяться в
надключичній частині. Серед коротких гілок найбільшим є пахвовий
нерв, який іннервує капсулу плечового суглоба, дельтоподібний та малий
круглий м’язи і шкіру над ними. Решта коротких гілок іннервують в
основному м’язи пояса верхньої кінцівки.
До довгих гілок плечового сплетення належать такі нерви:
1) медіальний шкірний нерв плеча - до шкіри медіальної поверхні
плеча;
2) медіальний шкірний нерв передпліччя - до шкіри медіальної
поверхні передпліччя;
3) м’язово-шкірний нерв - до м’язів ної передньої групи плеча і шкіри
латераль-
поверхні передпліччя;

2) серединний нерв - до м'язів

Рис. 5.41. Міжреберні нерви (зовнішні
міжреберні і косі м’язи живота
видалені):
1 - міжреберні нерви; 2 - передні шкірні
гілки міжреберних нервів; 3 - поперечний
м'яз живота; 4 - клубово-пахвинний нерв;
5 - клубово- підчеревний нерв; 6 -
підреберний (12-й міжреберний) нерв; 7 -
XII ребро; 8 - латеральна шкірна гілка
міжреберного нерва; 9 - I ребро.
передньої групи передпліччя (крім лік-
тьового згинача зап'ястка і медіальної
половини глибокого згинача пальців),
м'язів підвищення великого пальця
(крім привідного і частини короткого
згинача великого пальця), I і II черво-
подібних м'язів та шкіри долонної по-
верхні I, II і половини IV пальців;
3) ліктьовий нерв - до м'язів
передньої групи передпліччя, які не
іннервуються серединним нервом,
м'язів підвищення мізинця, III і IV
червоподібних м'язів та шкіри долон-
ної поверхні V і половини IV пальців, а
на дорсальній поверхні кисті - до шкіри
V, IV і половини III пальців;
4) променевий нерв - до м'язів
задньої групи плеча і передпліччя та
шкіри тильної поверхні I, II і половини
III пальців.
Передні гілки грудних спин-
номозкових нервів сплетень не
утворюють, а йдуть в міжреберних
проміжках. Вони називаються міжре-
берними нервами, іннервують власні
м'язи грудей, м'язи передньо-бічної
стінки живота та шкіру над цими м'я-
зами (рис. 5.41).
 2.3. Поперекове сплетення Поперекове сплетення
(plexus lumbalis) утворене передніми гілками трьох верхніх поперекових
спинномозкових нервів, частково - 12-го грудного і 4-го поперекового.
Нерви поперекового сплетення виходять з латерального і медіального
боків великого поперекового м’яза, а також із його товщі (рис. 5.42).

Рис. 5.42. Поперекове і крижове сплетення (на лівій половині препарату

м’язи і частина кісток таза видалені); вигляд спереду:
1 - підреберний нерв; 2 - клубово-підчеревний нерв; 3 - клубово-
пахвинний нерв; 4 - статево-стегновий нерв; 5 - статева гілка статево-
стегнового нерва; 6 - стегнова гілка статево-стегнового нерва; 7 -
латеральний шкірний нерв стегна; 8 - стегновий нерв; 9 - затульний нерв;
10 - сідничний нерв.
До них належать:
1) клубово-підчеревний нерв - до м’язів і шкіри живота;
2) клубово-пахвинний нерв - до шкіри живота над пахвинною
зв’язкою, шкіри статевих губ, калитки;
3) статево-стегновий нерв - до вмісту пахвинного каналу та шкіри
стегна під пахвинною зв’язкою;
4) латеральний шкірний нерв стегна - до шкіри відповідної ділянки
стегна;
5) затульний нерв - до медіальної групи м’язів стегна та шкіри над
ними;
6) стегновий нерв - найбільший нерв поперекового сплетення,
іннервує м’язи передньої групи стегна, шкіру над ними та шкіру
медіальної поверхні стегна, гомілки і медіального краю стопи.
 2.4. Крижове сплетення Крижове сплетення
(plexus sacralis) утворене передніми гілками усіх крижових, куприкових
спинномозкових нервів та частково передніми гілками
4- го і 5-го поперекових спин-
номозкових нервів. У ньому розрізняють
короткі та довгі
гілки. Короткі гілки іннервують м’язи таза і
сідничної ділянки. До довгих гілок
належать задній шкірний нерв стегна
5
та сідничний нерв (рис. 5.43). Сідничний
2
нерв є найбільшим нервом нашого тіла, гілки
якого іннервують м’язи задньої групи стегна,
м’язи та шкіру задньої, латеральної і передньої
поверхні гомілки, м’язи і шкіру стопи, крім
З медіального краю, а також
Рис. 5.43. Нерви сідничної ділянки (великий сідничний шкіру та м’язи промежини.
м’яз перерізаний і відгорнутий угору, частина
середнього сідничного м’яза видалена):
1 - верхній сідничний нерв; 2 - сідничний нерв; 3 - ЧЕРЕПНОМОЗКОВІ НЕРВИ
нижній нерв сідниці; 4 - задній шкірний нерв стегна; 5 -
нижній сідничний нерв. Від головного мозку
відходить 12 пар черепних
(черепномозкових) нервів. Кожна пара має свій номер та назву. На
відміну від спинномозкових нервів, які
5 6 7 8 9 10
є змішаними, частина
черепно-
мозкових нервів є чисто рухо-
вими (IV, VI, XI, XII), частина -
чутливими (I, II, VIII пари) і
частина - змішаними (III, V,
VII, IX, X пари).
В складі черепних нервів
є і парасимпатичні волокна,
що іннервують гладкі м’язи
та залози (III, VII, IX і X пари).
І пара — нюхові
нерви (пп. оЦаоіопї) - це
Рис. 5.44. Провідний шлях органа нюху: сукупність тонких нюхових
I - верхня носова раковина; 2 - нюхові нерви; 3 - ниток, які являються
нюхова цибулина; 4 - нюховий шлях; 5 - підмозолисте
поле; 6 - поясна звивина; 7 - мозолисте тіло; 8 -
відростками нервових
сосочкове тіло; 9 - склепіння; 10 - згір’я; нюхових клітин, що
II - зубчаста звивина; 12 - пригіпокампальна звивина; знаходяться у слизовій
13 - гачок.
оболонці верхнього носового
ходу, верхньої носової
 раковини та перегородки носа. Вони проходять через решітчасту
пластинку решітчастої кістки, підходять до нюхової цибулини, де
знаходяться тіла других нейронів нюхового шляху. Звідси нервові
імпульси по нюховому шляху передаються у кору півкуль (рис. 5.44).
II пара - зоровий нерв (n. opticus) утворений відростками нервових
клітин сітчастої оболонки ока, виходить з орбіти через зоровий канал і в
ділянці турецького сідла утворює неповний перехрест (перехрещуються
лише медіальні волокна), переходячи у зоровий шлях (рис. 5.45 - див.
додаток). Волокна останнього підходять до латеральних колінчастих тіл,
верхніх горбиків середнього мозку і подушки зорових горбів, де
знаходяться підкіркові центри зору. Звідси волокна прямують до кори
півкуль, де закінчуються по “берегах” острогової борозни в потиличній
частці. Тут знаходиться кірковий аналізатор зору.
III пара - окоруховий нерв (n. oculomotorius), його рухове та парасим-
патичне ядра розташовані на дні водопроводу мозку на рівні верхніх
горбиків середнього
мозку. Через верхню
очноямкову щілину нерв
проходить в орбіту, де
рухові волокна іннер-
вують верхній, нижній та
медіальний прямі м’язи
ока, нижній косий м’яз
ока та м’яз, що піднімає
верхню повіку.
Парасимпатичні волокна
забезпечують іннервацію
м’яза-звужувача зіниці та
війкового м’яза.
IV пара - блоковий
нерв (n. trochlearis), його
рухове ядро знаходиться
на дні водопроводу
мозку на рівні нижніх
горбиків середнього
мозку. Через верхню 9Рис. 5.46. Трійчастий нерв:
очноямкову щілину нерв I - трійчастий вузол; 2 - нижньощелепний нерв; 3 -
проходить в орбіту та великий кам'янистий нерв; 4 - лицевий нерв; 5 - вушно-
іннер- вує верхній косий скроневий нерв; 6 - язиковий нерв; 7 - щічний нерв; 8 -
нижній альвеолярний нерв; 9 - підборідний нерв; 10 - нерв
м’яз ока. крилоподібного каналу;
V пара - трійчастий II - крило-піднебінний вузол; 12 - вузлові гілки; 13 -
нерв (n. trigeminus), верхні альвеолярні гілки; 14 - підочноямковий нерв; 15 -
виличний нерв; 16 - з'єднувальна гілка (до виличного
змішаний (рис. 5.46). Має нерва); 17 - слізний нерв; 18 - надочноямковий нерв; 19 -
лобовий нерв; 20 - короткі війчасті нерви; 21 - війчастий
вузол; 22 - носо-війчастий корінець; 23 - очний нерв; 24 -
верхньощелепний нерв.
одне рухове і три чутливих ядра. Відростки клітин чутливих ядер
формують три гілки трійчастого нерва:
VI очний, верхньощелепний та нижньощелепний нерви. Відростки
клітин рухового ядра йдуть в складі нижньощелепного нерва.
Очний нерв проходить в орбіту через верхню очноямкову щілину та
іннервує оболонки очного яблука, шкіру лоба, слизову носової
порожнини, слізну залозу, лобову та клиноподібну пазухи, комірки
решітчастої кістки.
Верхньощелепний нерв виходить з черепа через круглий отвір,
потрапляє в крилопіднебінну ямку і віддає гілки, які іннервують зуби
верхньої щелепи, слизову носової порожнини, м’якого та твердого
піднебіння, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота. З цим
нервом пов’язаний парасимпатичний крилопіднебінний вузол,
постгангліонарні волокна якого забезпечують секреторну іннервацію
слізної залози.
Нижньощелепний нерв виходить з черепа через овальний отвір і
віддає гілки, які іннервують зуби нижньої щелепи, слизову щоки,
передніх 2/3 язика, привушну слинну залозу, шкіру підборіддя, скроневої
ділянки та вушної раковини, жувальні м’язи, переднє черевце
двочеревцевого м’яза,
щелепно-під’язиковий
м’яз, м’яз-натягач піднебінної
завіски та м’яз-натягач бара-
банної перетинки.
З цим нервом пов’язані па-
расимпатичні вузли: вушний,
під’язиковий та підщелепний.
Постгангліонарні волокна
від вушного вузла забезпечу-
ють секреторну іннервацію
привушної слинної залози, а від
під’язикового та підщелепного
вузлів - секреторну іннервацію
однойменних слинних залоз.
VII пара - відвідний
нерв (п. аЬйисепз), руховий, по-
чинається від клітин ядра, яке
розташоване в ромбоподібній
ямці на дорсальній поверхні
моста. Через верхню очноям-
Рис. 5.47. Поверхневі нерви голови та шиї: кову щілину проходить в орбі-
1 - скроневі гілки; 2 - надочноямковий нерв; 3 - ту, де іннервує зовнішній пря-
виличні гілки; 4 - підочноямковий нерв; 5 - щічні
гілки; 6 - лицевий нерв; 7 - підборідний нерв; 8 - мий м’яз ока.
крайова гілка нижньої щелепи; 9 - шийна гілка; 10 - VIII пара - лицевий
поперечний нерв шиї; 11 - надключичні нерви; 12 -
додатковий нерв; 13 - великий вушний нерв; 14 -
малий потиличний нерв; 15 - великий потиличний
нерв; 16 - вушно-скроневий нерв.
нерв (п. іасіаіІз), руховий (рис. 5.47), але в його складі проходить так
звана XIII пара черепних нервів
 IX (проміжний нерв, п. МегтеШиэ), яка є змішаною, тому деякі
автори вважають, що VII пара є змішаною.
Лицевий нерв починається від клітин ядра, яке розташоване в мості,
там же знаходяться чутливе та парасимпатичне ядра XIII пари нервів. Ці
два нерви йдуть через внутрішній слуховий хід у канал лицевого нерва.
Лицевий нерв виходить з черепа через шило-соскоподібний отвір та
іннервує мімічну мускулатуру. Чутливі волокна проміжного нерва
іннервують разом із нижньощелепним слизову передніх 2/3 язика, а
парасимпатичні секреторні - слізну, підщелепну і під’язикову слинні
залози та залози носової порожнини.
X пара - присінково-завитковий нерв (п. уеэШиЬсосЫеапэ) скла-
дається з двох частин: присінкової та завиткової. Присінкова частина
проводить відчуття від статичного апарату, який знаходиться в присінку і
півколових каналах лабіринту внутрішнього вуха, а завиткова частина
проводить слухові відчуття від спірального кортієвого органа, який
знаходиться в завитці (рис. 5.48 і 5.49). Обидві частини мають нервові
вузли, що складаються із біполярних клітин і 1 2 З

тибулярного апарату: аналізатора:

1 - мозочок; 2 - міст; 3 - ядро шатра; 1 - нижній горбик; 2 - покришково-
4 - задній поздовжній пучок; 5 - спинномоз- ковий шлях; 3 - ядро
вестибулярні ядра; 6 - трапецієподібного тіла; 4 -

присінкова частина присінково-завиткового нерва заднє завиткове ядро;

5 - переднє завиткове (VIII пара); 7 - присінковий вузол; 8 - внутрішнє
ядро; 6 - завиткова частина присінково-завитко- вухо; 9 - присінково-
спинномозковий шлях; 10 - вого нерва; 7 - завитка; 8 - трапецієподібне
тіло; розтин спинного мозку. 9 - латеральна петля; 10 - медіальне
колінчасте
тіло; III, IV, VI - черепні нерви.
Стрілками вказані шляхи поширення
нервових імпульсів.
лежать в піраміді скроневої кістки. У внутрішньому слуховому ході ці дві
частини з’єднуються,
утворюючи присінково-
завитковий нерв. Останній
входить у мозок і підходить
до ядер, які розташовані в
мості
5 на межі з довгастим
мозком.
XI пара - язикогорло-
6 вий нерв (п.
glossopharyn- geus),
змішаний, має рухові,
чутливі та парасимпатичні
волокна. Його ядра розташо-
вані в довгастому мозку.
Нерв виходить з черепа
через яремний отвір. Його
чутливі волокна іннервують задню третину слизової язика, слизову горла,
Рис. 5.50. Нерви голови і шиї; вигляд зліва; мигдалики, середнє вухо. Ру-
(м язи, судини, бічна сшінка основи черепа і хові волокна іннервують
шило- ліва половина ни^жньої ш^елепи видалені). горловий м’яз та
м’язи горла
1 - трійчастий вуз°л> 2 - язико-горловий нерв;3 - додат- (разом з X парою). Парасим-
ковий нерв; 4 - блукаючий нерв; 5 - верхній шийний 1 1 1
. секрет
патич
вузол;
в л
6 - шийне сплетення; 7 - нижній гортанний нерв;
а за-
Ш °рШ
° °КН 8 - шийна петля; 9 - верхній гортанний нерв; 10 - під’язи-
безпечують іннервацію привуш-
ковий ерв; 11 - язиковий ерв
н н . Ної слинної залози (рис.
5.50).
XII пара - блукаючий нерв (n. vagus), змішаний, найдовший нерв із
черепномозкових. Його рухове, чутливе та парасимпатичне ядра лежать
у довгастому мозку. З черепа блукаючий нерв виходить через яремний
отвір і в ділянці шиї лежить поряд із внутрішньою яремною веною та
загальною сонною артерією. Через верхній грудний отвір він проходить у
грудну порожнину, де лівий знаходиться на передній поверхні
стравоходу, а правий - на задній і, анастомозуючи між собою, вони
утворюють стравохідне сплетення. Проходячи через діафрагму в черевну
порожнину, блукаючі нерви формують передній (лівий) та задній
(правий) блукаючі стовбури. Кінцеві гілки блукаючих нервів у черевній
порожнині йдуть до вузлів черевного (сонячного) сплетення і разом із
симпатичними нервами, утворюючи сплетення на артеріях, підходять до
органів.
Рухові волокна блукаючих нервів іннервують посмуговані м’язи
горла, м’якого піднебіння та гортані, парасимпатичні - гладку
мускулатуру внутрішніх органів, серцевий м’яз та залози; чутливі волокна
проводять чутливість від внутрішніх органів, заднього відділу твердої
мозкової оболонки і зовнішнього вуха.
 Отже, блукаючий нерв має чотири відділи: черепний, шийний,
грудний та черевний. В кожному із цих відділів від нерва відходять гілки,
які іннервують органи дихання, більшу частину травного тракту (доходячи
до низхідного відділу ободової кишки), печінку, підшлункову залозу,
нирки, а також гілки до серця і початку аорти.
XIII пара - додатковий нерв (n. accessorius), руховий. Його ядра
лежать у довгастому мозку і верхніх шийних сегментах спинного мозку.
Він виходить із черепа через яремний отвір разом з IX і X парами.
Додатковий нерв іннервує груднино-ключично-соскоподібний та
трапецієподібний м’язи.
XIV пара - під’язиковий нерв (n. hypoglossus), руховий. Його
ядро розташоване в довгастому мозку. З черепа нерв виходить через
канал під’язикового нерва потиличної кістки й іннервує м’язи язика.
Разом з волокнами шийного сплетення утворює шийну петлю, гілки якої
іннервують підпід’язикову групу м’язів шиї.

АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Як було сказано вище, єдина нервова система умовно ділиться на дві

частини: соматичну (анімальну) та вегетативну. Вегетативна (автономна)
нервова система складається з двох частин: симпатичної і
парасимпатичної, вона іннервує всі органи і тканини: залози, гладкі м’язи
судин та внутрішніх органів, серцевий м’яз, органи відчуття, а також
головний і спинний мозок (рис. 5.51 - див. додаток).
Більшість органів іннервується як симпатичним, так і
парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи.
Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи
матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні
фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.
Вегетативна нервова система не має своїх особливих аферентних,
чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих
волокон, які є спільними для вегетативної та соматичної нервових систем.
Вищий контроль та регуляція функцій вегетативної нервової системи, як і
соматичної, відбувається за рахунок кори півкуль великого мозку.
Соматична та вегетативна нервові системи відрізняються не лише за
функцією, а й за будовою, а саме:
1. Соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно,
а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів:
мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у
ромбоподібній ямці), які об’єднані в краніальний відділ;
тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від CVIII до L IIIII),
сакрального (бічні роги протягом сегментів S IIIV). Тораколюмбальний
відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний - до
парасимпатичного.
2. Соматичні нервові волокна мають добре помітну м’якотну
оболонку, а у вегетативних вона відсутня.
3. Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах
спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають
скелетних м’язів. Нервові відростки вегетативних нейронів
перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові
(прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.
4. Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи
складається з двох нейронів, а вегетативної - з трьох (є вставний нейрон);
її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

АНАТОМІЧНА БУДОВА АВТОНОМНОЇ ЧАСТИНИ ПЕРИФЕРІЙНОЇ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1. Симпатична частина
Симпатична частина вегетативної нервової системи представлена
центральним і периферійним відділами. Центральний відділ утворюють
клітини
бічних рогів спинного мозку на рівні
восьмого шийного, всіх грудних і трьох
верхніх поперекових сегментів.
Периферійний відділ - це нервові
волокна і симпатичні нервові вузли.
Розрізняють параверпгеб- ральні
(прихребетні) і передхребетні вузли.
Паравертебральні вузли, з’єднуючись
міжвузловими волокнами, утворюють
правий та лівий симпатичні стовбури.
Характерним для
постгангліонарних симпатичних
волокон є утворення сплетень по ходу
артерій, які живлять даний орган.
Симпатичний стовбур являє
собою ланцюжок паравертебральних
вузлів, які з’єднані між собою
міжвузловими волокнами. Правий та
лівий стовбури розта-
7 шовані по боках уздовж хребта (рис. 5.52).
До вузлів симпатичного стовбура підходять білі з’єднувальні гілки
(прегангліонарні во- Рис. 5.52. Шийна та грудна части- локна) ВІД
 спинномозкових нервів. Від усіх
ни симпатичного стовбура; вигляд вузлів симпатичн°г° ст°вбура до перифе- спереду:
ричних спинномозкових нервів йдуть
сірі
1 - верхній шийний вузол; 2 - середній ший- з’єднувальні гілки
(постгангліонарні во-
ний вузол; 3 - шийно~грудний вузол; 4 - під- локна). В симпатичному стовбурі розрізня-
ключичне сплетення; 5 - грудні вузли; 6 - сіра
з’єднувальна гілка; 7 - великий нутряний нерв; ють ШийНу, грудНу, поперекову,
крижову

8 - малий нутряний нерв. та куприкову частини.

 Шиина частина представлена верхнім, середнім та нижнім вузлами.
Найбільшим є верхній шийний вузол, а нижній часто зливається з
першим грудним, утворюючи зірчастиИ вузол. Від верхнього шийного
вузла відходять гілки, що іннервують органи голови та шиї. Ці гілки
утворюють сплетення на внутрішній і зовнішній сонних артеріях і разом з
їхніми гілками досягають слізної залози, слинних залоз, залоз слизової
оболонки глотки, гортані, язика та м’яза-розширювача зіниці. Від усіх
трьох вузлів відходять серцеві нерви,
вони в грудній порожнині разом з блукаючим нервом утворюють поверх-
неве та глибоке серцеве сплетення,
від яких йдуть нерви до стінки серця.
Грудна частина складається з 10-
12 вузлів, від яких відходять гілки до
аорти, серця, легень, бронхів, страво-
ходу. Найбільшими нервами, які
йдуть від У-ІХ та Х-ХІ грудних вузлів є
великі і малі нутряні нерви. Вони
проходять через діафрагму в черевну
порожнину і беруть участь в
утворенні черевного (сонячного)
сплетення.
Поперекова частина складається
з 3-5 вузлів. Від них йдуть гілки, що
утворюють вегетативні нервові спле-
тення черевної порожнини та таза
(рис. 5.53).
Крижова частина складається з
чотирьох вузлів, що знаходяться на
передній поверхні крижової кістки.
Внизу ланцюжки вузлів лівого та
правого симпатичних стовбурів
з’єднуються в ділянці одного Рис. 5.53. Поперекова та крижова частини
непарного куприкового вузла. Всі ці симпатичного стовбура:
утвори об’єднуються в тазову частину 1(поперекові);
- поперекові вузли; 2 - з'єднувальні гілки
3 - крижові вузли; 4 -
симпатичних стовбурів. Від них йдуть непарний вузол; 5 - з'єднувальна гілка
гілки, що утворюють вегетативні (сіра); 6 - поперекові нутряні нерви.
сплетення таза.

2. Парасимпатична частина
Парасимпатична частина вегетативної нервової системи теж має
центральний та периферичний відділи. Центральний відділ
представлений парасимпатичними ядрами, які лежать в середньому,
задньому і сегментах спинного мозку. Периферійний відділ
представлений вузлами та волокнами, що входять до складу III, VII, IX, X
пар черепних та тазових нервів.
У середньому мозку поряд з руховим ядром III пари нервів лежить
парасимпатичне додаткове ядро (Якубовича), відростки клітин якого
входять до складу окорухового нерва. Вони переключаються у війковому
вузлі, що лежить в очній ямці, і іннервують м’яз-звужувач зіниці та
війковий м’яз.
У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва лежить верхнє
слиновидільне ядро. Відростки його клітин належать до проміжного
нерва, який іде в складі лицевого. Разом із гілками лицевого і трійчастого
нервів постгангліонарні парасимпатичні волокна входять у слізну залозу,
залози слизової оболонки носової та ротової порожнин,
піднижньощелепну і під’язикову слинні залози. Ці волокна
перериваються у крилопіднебінному, піднижньощелепному та під’язи-
ковому вузлах.
Від нижнього слиновидільного ядра йдуть парасимпатичні волокна в
складі IX пари нервів до привушної слинної залози. Ці волокна
перериваються у вушному вузлі.
Найбільша кількість парасимпатичних волокон проходить у складі
блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного
дорсального ядра й іннервують всі органи шиї, грудної та черевної
порожнин до поперечної ободової кишки. У грудній та черевній
порожнинах волокна блукаючих нервів підходять до симпатичних
сплетень і разом з ними входять в органи. Парасимпатичні волокна
блукаючого нерва перериваються в інтрамуральних (розташовані в
стінках органів) або біляорганних вузлах.
Низхідна та сигмоподібна ободові кишки, а також усі органи малого
таза парасимпатичні волокна одержують від тазових нутряних нервів, що
відходять від крижового відділу спинного мозку. Вони утворюють
вегетативні нервові сплетення таза і перериваються у вузлах сплетень
тазових органів.
У грудній, черевній і тазовій порожнинах симпатичні та
парасимпатичні волокна утворюють змішані сплетення. Найбільшим
сплетенням черевної порожнини є черевне (сонячне) сплетення, яке
розташоване на передній поверхні черевної аорти (рис. 5.54 - див.
додаток). До його складу входять два черевні нервові вузли і верхній
брижовий вузол. Прегангліонарні волокна до них несуть великий і малий
нутряні нерви. Постгангліонарні волокна, утворюючи сплетення уздовж
судин, розповсюджуються у всі боки до органів. До черевного сплетення
підходять і гілки блукаючих нервів, які вже в складі сонячного сплетення
прямують до органів.
 Уздовж черевної аорти вниз тягнеться досить велике вегетативне
нервове сплетення, яке в ділянці мису формує верхнє підчеревне
сплетення. Воно опускається у порожнину малого таза, переходить у
праве та ліве нижні підчеревні сплетення, до яких приєднуються тазові
парасимпатичні нерви. Усі ці гілки, переплітаючись, біля кожного органа
таза утворюють сплетення, забезпечуючи їхню іннервацію.
ФІЗІОЛОГІЯ АВТОНОМНОЇ ЧАСТИНИ ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Функції організму поділяють на соматичні і вегетативні. До
соматичних відносять чуттєве сприйняття подразнень і рухові реакції, що
здійснюються скелетними м’язами. До вегетативних - функції, від яких
залежить обмін речовин в організмі (кровообіг, дихання, травлення,
виділення і т.ін.), а також ріст і розмноження.
Соматична нервова система забезпечує сенсорні і моторні функції
організму, а вегетативна - регуляцію діяльності внутрішніх органів,
потових залоз, обміну речовин. Таким чином, вегетативна нервова
система підтримує гомеостаз.
Крім цього, вегетативна нервова система виконує адаптаційно-
трофічну роль. Це показали Л.А. Орбелі та А.Г. Гінецинський у
експерименті на нервово- м’язовому препараті жаби (рис. 5.55). Вони
подразнювали електричним струмом руховий нерв, при цьому м’яз
скорочувався до розвитку втоми. Після цього до подразнення рухового
нерва приєднали подразнення симпатичного нерва, який теж іннервує
цей м’яз. При цьому м’яз відновлював свою працездатність і знову
починав скорочуватись.

Рис. 5.55. Вплив подразнення симпатичного нервового волокна на

працездатність втомленого литкового м’яза жаби.

Відповідно до теорії Орбелі-Гінецинського, симпатична нервова

система виконує трофічну функцію, яка полягає у збільшенні обмінних
процесів у тканинах і підвищенні їх працездатності.
Адаптаційний (пристосувальний) вплив симпатичної нервової
системи полягає в тому, що під її дією організм готується до роботи в
нових, змінених умовах.
Існує взаємозв’язок між емоційним станом і активністю симпатичної
нервової системи. Стан гніву, люті або, навпаки, радості викликає
підвищення діяльності симпатичної нервової системи і, як наслідок -
викид адреналіну мозковим шаром надниркових залоз у кров.
Відбувається активація так званої симпато- адреналової системи, яка діє
як єдине ціле.
У більшості органів, що іннервуються вегетативною нервовою
системою, подразнення симпатичних і парасимпатичних волокон
викликає протилежний ефект.
При подразненні симпатичних нервів поліпшується кровообіг,
звужуються кровоносні судини (крім судин серця, мозку і скелетних
м’язів, що працюють), зростає рівень артеріального тиску, розширюються
бронхи, збільшується частота і глибина дихання, зростає легенева
вентиляція, покращується постачання систем організму поживними
речовинами. Симпатична частина підвищує обмін речовин, енергії та
рівень глюкози в крові. Симпатичні нерви гальмують секрецію, моторику і
всмоктування в шлунково-кишковому тракті і викликають розширення
зіниці ока. Діяльність симпатичної частини збільшує резервні можливості
кожної з функціональних систем.
При подразненні парасимпатичних нервів зменшується сила і частота
серцевих скорочень, розширюються судини, падає артеріальний тиск,
дихання стає нечастим і поверхневим, звужуються бронхи, зменшується
легенева вентиляція, звужується зіниця. З боку шлунково-кишкового
тракту збільшується секреція, моторика і всмоктування в ньому,
розслаблюються сфінктери і скорочується мускулатура травного каналу.
Парасимпатична частина зменшує обмін речовин і енергії, знижує рівень
глюкози в крові.
Незважаючи на протилежні ефекти симпатичної і парасимпатичної
частин вегетативної нервової системи, вони являють собою єдине ціле. В
регуляції функцій цілісного організму важливою є діяльність як однієї, так
і другої частини. Тільки узгоджена діяльність обох частин вегетативної
нервової системи зумовлює нормальне функціонування організму.
 ТЕСТИ
1.Скількі спинномозкових нервів відходять від спинного мозку
А. 31
Б. 12
В. 31 пара
Г. 12 пар
2.Соматична нервова система виконує функції
А. Регулює рух скелетних мязів
Б. Контроль роботи сердцево-судинної системи
В. Регулює обмін речовин
Г. Забезпечує емоційні реакції
3.Нервові вузли симпатичної нервової системи розміщені
А. У головному мозку
Б. У спинному мозку
В. Поблизу спинного мозку
Г. Поруч з органами, роботу яких вони регулюють
4.Яку функцію виконує вегетативна (автономна) нервова система?
А. Збирає інформацію від органів чуття та посилає її до ЦНС
Б. Іннервує внутрішні органи, залози, гладкі мязи органів та шкіри, судини, серце
В. Регуляція поведінки в зовнішньому середовищі
Г. Координація рухів
5.Що інервує соматична нервова система
А. Мозок
Б. Печінку
В. Скелетні мязи
Г. Серце