Есе "Роль довіри у формуванні команди"

Колектив розвивається з моменту свого утворення і формує дієву

команду, переживаючи певні стадії. Первинна стадія орієнтації, коли члени
майбутньої команди досліджують ситуацію, починають орієнтуватися
в аспектах життя колективу — від мети до стосунків. Можливість довіри на
цьому етапі вивчається. Усі члени команди сходяться разом, шукаючи відповіді
на питання: «Для чого? Що? Хто? Коли?». Відбувається поступове прояснення
мети та завдань, переоцінка власної професійної компетентності, навиків
міжособистісної комунікації, формується стиль ділового спілкування.
Конфлікти ще не відбуваються. Характерні риси учасників такої групи:
ввічливість, безособистісність, ініціативність, напруженість, обачливість.
На наступному етапі розвитку в групі з’являються непорозуміння щодо
того, що треба робити й хто має це робити. Люди плутають своє індивідуальне
сприйняття того, як має виконуватися робота, та сприйняття групи. Наявність
міцної спільної мети, діяльність заради взятої на себе місії — одна
з найважливіших рушійних сил для вирішення конфліктних ситуацій на цьому
етапі. Люди зближуються, перевіряючи сприйняття та ціннісні орієнтації.
Характерні риси взаємодії на цій стадії: приховані конфлікти, конфронтація
осіб, ускладнене просування. Це — потрібна і корисна стадія, якщо ви хочете
сформувати в учасників групи відчуття причетності, рівності та спорідненості.
Конструктивне проходження цього етапу формування команди сприятиме
зближенню та гармонійному функціонуванню всіх учасників групи. Мета, ролі
та розмежування було пояснено й прийнято всіма членами команди. Вони взяли
на себе відповідальність за виконання роботи. На цій стадії потрібні регулярні
зустрічі команди для того, щоб усі її члени могли спостерігати прогрес
і вирішувати проблеми в міру їх виникнення. Зростає згуртованість команди.
Це етап формування взаємної довіри. Суперництво змінюється співпрацею
та кооперацією. Орієнтація — на командні цілі, в яких присутні й власні цілі
учасників. Існує допомога щодо розподілення ролей та забезпечення
зворотного зв’язку. Характеристика процесів на цьому етапі: формування нових
форм спілкування, прояв організаційної культури, формування нових моделей
поведінки, здатність до конструктивної конфронтації та зрілого зворотного
зв’язку.
Так формується зріла дієва команда, що працює злагоджено та підтримує
всіх своїх членів. Команда (а не лідер) забезпечують безперервність процесу.
Члени команди контролюють процес, керують змінами і несуть колективну
відповідальність. Основними характеристиками такої робочої групи є:
ініціативність, рухливість, відкритість, працездатність, солідарність, чуйність
та єдність.
Робота годинника командного розвитку залежить від особистісних
можливостей та мотивацій до адаптації кожного учасника процесу. Для
впорядкування цього процесу, комунікації в команді, злагодженої взаємодії
потрібні певні правила, з якими погоджуються усі та намагаються їх
дотримуватися.
 Крім загальновідомих кодексів поведінки державного службовця, працівника
суду, важливо розробити правила внутрішньої організаційної культури, що
засновані на пріоритетних цінностях установи. Наприклад, такі правила можуть
містити наступне: «ми досягаємо поставлених цілей; ми вміємо слухати; ми
говоримо по суті й намагаємося бути зрозумілими; ми помічаємо гарне
(найкраще) та вміємо пробачати; ми перевіряємо свої припущення; ми
розглядаємо все з різних точок зору; ми маємо мужність висловлювати точки
зору, які не приймаються; ми тактовні та обираємо правильний момент; ми
будуємо наші стосунки на взаємодопомозі; ми не користуємося нечесними
методами у своїй взаємодії; ми цінуємо один одного; ми готові працювати над
собою та змінюватися». Зазначені правила спрощують комунікацію,
і спілкування стає зрозумілішим. Кожен із новопризначених працівників має
бути ознайомлений із правилами, що задекларовані у функціонуванні
колективу, під час проходження своєї програми адаптації.
Варто враховувати наші індивідуальні психологічні особливості,
переконання та установки, від яких залежить, яким чином ми будуватимемо
відносини з іншими людьми. Найефективнішою установкою є «я хороший —
ти хороший», тобто ситуація, що є найбільш конструктивною, партнерською
позицією, спрямована на продовження конструктивних стосунків з іншою
людиною, передбачає відкритість вираження поглядів та інтересів і двобічність
спілкування, позитивне, поважне ставлення як до себе, так і до інших людей,
враховує погляди та інтереси партнера, намагається зрозуміти позицію
співрозмовника. Передбачає вирішення проблеми із взаємним виграшем, коли
виграють усі. Немає ображених, нікому «зазнаватися» через власну маленьку
перемогу. Усі задоволені життям, собою, стосунками з іншими людьми.
Відповідальність і довіра — це також постійна робота над собою.
Відповідальність у команді — це здатність до відповіді, а довіра в контексті
створення команди — це впевненість, переконаність членів команди в тому, що
дії їхніх колег продиктовано добрими намірами, тому немає потреби боятися
команди або намагатися захищатися від неї. Довіра — це впевненість, що
кожен член команди робить усе, що треба, для того щоб утілити в життя ідею
команди. Саме взаємна відповідальність є однією з ознак, що відрізняє команду
від звичайного колективу. Завдяки тому, що кожен учасник добровільно бере
на себе готовність відповідати за результат усієї групи, він одержує право
висловлювати свою думку на всіх етапах процесу, вимагати, щоб його
вислуховували й ставилися до його слів та пропозицій серйозно. Не поділитися
своїм досвідом, промовчати інколи означає приректи команду на руйнацію.
Члени команди вірять, що кожен буде робити найкраще для досягнення
спільних цілей і не буде перекладати свою індивідуальну відповідальність на
плечі тих, хто знаходиться поряд. Бо між людьми єдиної команди існує зв’язок,
якого очима не побачити. Коли індивідуальність кожного приймається на 100 %
і виникає розуміння сумісних дій та зусиль, з’являється довіра. Формування
довіри — це робота як над собою, так і над кожним членом команди. Як і будь-
який процес, довіра розвивається за певними стадіями. Усвідомлення того, на
якій стадії перебуває процес, додає більшої ясності та впевненості в діях.
Цінуйте довіру людей, які вас оточують!
 Коли ми довіряємо, ми переконані в щирості, чесності та добропорядності
людей. Ми здатні встановлювати позитивні та емоційно відкриті стосунки між
людьми, що передбачають упевненість у порядності та доброзичливості іншої
людини. З легким серцем і спокійною душею віддаємо контроль над ситуацією
іншій людині, установам та структурам, які взяли на себе певні повноваження,
функції та зобов’язання, дозволяємо їм повністю розпоряджатися тим, що для
нас важливо. Робимо довіру своєю життєвою установкою, ціннісним
ставленням до світу та самого себе. А це, в свою чергу, засвідчує зрілий рівень
функціонування демократичного суспільства, це є ознакою того, що державні
органи влади виконують свої функції та забезпечують захищеність і спокій
у життєдіяльності й розвитку громадян.
Динаміка нашого суспільства відображає нагальну потребу у відновленні
довіри до діяльності всіх державних установ, знаходиться на першій стадії
розвитку довіри в загальнодержавному сенсі. На часі критично важливим для
всіх державних інституцій, установ, організацій, структур є виправдати довіру
громадськості, уникати «закритості» у своїй діяльності, що є найпевнішим
шляхом до руйнування довіри. І головне, пам’ятати, що довіра поновлюється
справами, відповідальністю і діями.