Новітні методи лкування

хворих на цукровий діабет.

Пероральні цукрознижуючи
засоби, сучасні препарати
інсуліну та його аналоги.
 Терапія ЦД повинна бути комплексною і
містити наступні компоненти:
1. Дієту.
2. Дозовані фізичні навантаження.
3. Інсулінотерапію (ЦД 1 типу, в деяких
випадках ЦД 2 типу).
4. Пероральні цукрозижуючі
препарати (ЦД 2 типу).
5. Навчання хворого та самоконтроль.
6. Профілактика та лікування ускладнень
ЦД.
 Дієтотерапія.
Основні вимоги до дієтотерапії
1. Фізіологічно збалансоване співвідношення основних
інгредієнтів харчового раціону – вуглеводів 60%, жирів
24% і білків 16%.
2. Ізокалоіийність – при діабеті 1 типу.
3. Стабільний режим харчування, за можливості, з дробними
(5-6 разів) прийомами їжі.
4. Достатній вміст клітковини (волокон).
5. Вміст у продуктах жирів переважно рослинного походження
(40-50%).
6. Включення вітамінізованих і ліпотропних продуктів
7. Виключення з дієти або різке обмеження
легкозасвоюваних рафінованих вуглеводів, обмеження
багатих вуглеводами продуктів (сахарози, глюкози) з
відносно рівномірним розподілом вуглеводів між прийомами
їжі.
 Значно спрощує планування меню використання таблиць
заміни продуктів по ХЛІБНИМ ОДИНИЦЯМ.
ХЛІБНА ОДИНИЦЯ (ХО) - це еквівалент 10-12 грамів вуглеводів

(40-48 кал).

Система Хлібних Одиниць (ХО)

1 Хлібна Одиниця = 10 - 12 г вуглеводів

 Розподіл хлібних одиниць відповідно до добової
енергетичної потреби наступне:
 Легкий труд – 12 ХО.
 Середнє навантаження – 17 ХО.
 Важка фізична праця – 23-27 ХО.
 Надлишкова маса тіла – 6-9 ХО
Добове споживання ХО ділиться на 5 - 6 прийомів їжі.
 Режим прийому їжі для людини з
цукровим діабетом складає:
3 основних прийомів їжі (сніданок, обід,
вечеря)
та 3 додаткових (другий сніданок,
полудник, пізня вечеря)
Основні прийоми їжі складають 25%
добового калоражу (обід – 30%),
додаткові прийоми їжі – 10% або 1-2 ХО.
 Дозоване фізичне навантаження

 Стимулює засвоєння
глюкози.
 Зменшує потребу в інсуліні.
 Покращує мікроциркуляцію.
 Знижує вагу тіла.
 Знижує рівень глюкози у
крові.
Рекомендації по фізичним навантаженням

Рекомендовані фізичні
навантаження легкої, а потім
помірної інтенсивності з поступовим
збільшенням їх тривалості з 5-10 до
45-60 хв. (хода, прогулянки в
комфортному темпі, плавання,
велосипед)

Важлива регулярність фізичних

навантажень – не менше трьох разів
на тиждень
 Інсулінотерапія

Інсулін в даний час є єдиним

ефективним засобом лікування хворих з
ЦД 1 типу, а також хворих з ЦД 2 типу (за
показаннями). У його застосуванні
потребують більш 30% усіх хворих.
 Показаннями до призначення
інсулінотерапії є:
1. ЦД 1 типу;
2. Кетоацидоз у хворих з будь-яким типом цукрового
діабету;
3. ЦД 2 типу, при неефективності дієтотерапії та
пероральних цукрознижувальних засобів, а також
при значному і прогресуючому схудненні будь-якого
генезу, прогресуванні всіх ускладнень діабету;
4. ЦД 2 типу у осіб з тривалими запальними
процесами будь-якої локалізації, інфекційними
захворюваннями, при оперативних втручаннях, в
період вагітності, пологів і лактації.
 Види препаратів інсуліну
за походженням
 Яловичі (не використовуються);
 Свинячі (практично не
використовуються);
 людські;
 аналоги інсуліну.
Людські інсуліни поділяються на:
 напівсинтетичні;
 біосинтетичні (генно-інженерні).
Види інсулінів

препарати тваринного препарати людського

походження інсуліну
аналоги людського
інсуліну
 За тривалістю дії інсуліни поділяють на:

 інсуліни ультракороткого дії (аналоги

інсуліну) – Новорапид; Эпайдра
 інсуліни короткої дії –
Хумодар Р, Фармасулін H; Актрапід;
 інсуліни середньої тривалості дії –
Хумодар Б, Фармасулін HNP; Протафан;
 Безпікові аналоги інсуліну – Лантус,
Левемір (надтривалої дії).
 комбіновані препарати – Фармасулін
30/70, Хумодар К15, Хумодар К25,
Хумодар К50, Мікстард.
 При призначенні препаратів інсуліну
слід враховувати:

 початок дії;
 максимум дії;
 тривалість дії .

Перший прийом їжі повинен

відповідати початку дії інсуліну,
другий прийом їжі – максимуму дії
 Режими інсулінотерапії

 Традиційна (інсулін короткої дії перед

сніданком і вечерею, інсулін середньої
тривалості дії – перед сніданком і вечерею).
 Інтенсивна ("базіс – болюсний" принцип)

Болюсні дози – у вигляді інсулінів короткої

дії перед кожним прийомом їжі.
Базисна доза – у вигляді пролонгованого
інсуліну.
 Залежність добової потреби в інсуліні хворих
на цукровий діабет від їх функціонального
стану
Добова потреба в
Функціональний стан
інсуліні, ОД/кг
Фаза хронічної ремісії (“медовиі місяць”) 0,3

Стан стійкої компенсації 0,4-0,5

Вперше виявлений ЦД без кетозу 0,5-0,6
Вагітність 0,6
Виражена декомпенсація 0,7-0,8
Кетоз, кетоацидоз, інфекції, стрес 0,9-1
Пубертатний період, III триместр вагітності 1

Прекома До 1,5
Діабетична кома До 2
 Добова потреба в інсуліні дітей, хворих на
цукровий діабет, в залежності від віку
Вік дитини, р Інсулін, ОД/кг
Цукровий діабет вперше виявлений,
не ускладнений кетозом
До 1 року 0,1-0,125
1-3 років 0,15-0,17
Більше 3 років 0,2-0,5
Цукровий діабет, ускладнений кетозом або кетоацидозом
Кетоз, кетоацидоз 1,25-1,5
Прекома, кома 2
Примітка: для дітей грудного віку перша ін'єкція не повинна бути
більше, ніж 0,25-0,5 ОД/кг – в/в і 0.5 ОД/кг п/ш; для дітей у віці 1-3
роки не повинна бути більше, ніж 0,5-1 ОД/кг в/в і п/ш
 Орієнтовний розподіл дози інсуліну:
перед сніданком і обідом – 2/3 добової
дози; перед вечерею і сном – 1/3 добової
дози. Корекція дози інсуліну повинна
проводитися щоденно на основі даних
самоконтролю глікемії протягом доби.
 Лікування цукрового діабету 2 типу

 Дозовані фізичні навантаження.

 Дієта.
 Фітотерапія.
 Зниження маси тіла.
 Пероральні цукрознижувальні препарати.
 Інсулінотерапія.
Коли призначають цукрознижуючи препарати?

В лікуванні цукрового діабету 2 типу першочергове місце відводиться

організації застосування фізичних навантажень та раціональному
харчуванню.
Цукрознижуючи препарати призначають коли поєднання фізичної
активності та дієти недостатнє для підтримання нормальних показників
глюкози крові.
 Як діють цукрознижуючи препарати?

Основні групи цукрознижуючих препаратів за механізмом дії:

1. Препарати, підсилюючі виділення інсуліну підшлунковою залозою.

2. Препарати, що підвищують чутливість клітин до інсуліну.
3. Препарати, що зменшують всмоктування вуглеводів у кишечнику.
 До першої групи (секретагони інсуліну)
відносяться похідні сульфанілсечовини:
 І І генерація – глібенкламід (манініл),
гліклазід (діабетон), гліпізід (мінідіаб);
 І І І генерація – глімепірід (амаріл),

та несульфонілсечовинні секретагони
(меглітініди, глініди)
 До другої групи (сенситайзери інсуліну)
відносяться:
 бігуаниіди - похідні метформіну (сіофор, глюкофаж,
діанормет);
 тіазолідіндіони (розіглітазон, піоглітазон).

До третьої групи (інгібітори α-глюкозідази)

відносяться препарати, що сповільнюють
всмоктування вуглеводів у кишечнику (акарбоза,
глюкобай).
 Інші пероральні цукрознижувальні
препарати :
● інкретин-модулятори
( інгібітори діпептидилпептидазы-4,
антагонисти глюкагоноподібного
пептиду-1) ,

іНЗКТГ 2 - Дапагліфлазін ( Форксіга) ,

Фіксована комбінація ІНЗКТГ 2 +

Метформін XR (КСІГДУО)
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!