ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Підготувала
слухачка 2 курсу
групи ЛЗП ПС
лейтенант
медичної служби
Жмуд Тетяна
План
• Визначення цукровий діабет
• Структура ЦД
• Класифікація ЦД
• Клінічні прояви ЦД
• Визначення ЦД першого типу
• Причини ЦД першого типу
• Класифікація ЦД першого типу
• Клінічні симптоми ЦД першого типу
• Діагностика ЦД першого типу
• Лікування ЦД першого типу
 Цукровий діабет (diabetes mellitus)
– синдром хронічної гіперглікемії,
що розвивається внаслідок впливу
генетичних і екзогенних факторів,
зумовлений абсолютним або
відносним дефіцитом інсуліну в
організмі та характеризується
порушенням всіх видів метаболізму,
і в першу чергу – обміну вуглеводів.
 У структурі
ендокринних
захворювань ЦД
займає близько 60-
70%.
Майже 90% припадає
на хворих із ЦД 2
типу.
За даними ВООЗ, частота ЦД в
середньому коливається від 1,5 до 3-4%,
значно зростаючи в розвинутих країнах
світу (до 5-6%).
 Тепер у світі налічується
майже 150 млн. хворих на
діабет, в Україні – до 1 млн.
Справжня захворюваність є
значно більшою, оскільки в
кожного другого-третього
хворого ЦД не
діагностований.
 Прогнози
ВООЗ

Тип цукрового
діабету 2000 р. 2010 р. 2030 р.

Тип 1 18 млн 24 млн 40 млн

Тип 2 157 млн 216 млн 260 млн
Усього 175 млн 240 млн 300 млн
 Клінічна класифікація ЦД (Балаболкін М.І, 1994,
модифікова-
на). Цукровий діабет.
А. Клінічні форми
• Тип 1
• Тип 2
• Інші види, вторинний ЦД:
• Ендокринного генезу (синдром Іценка-Кушінга,
акромегалія, дифузний токсичний зоб,
феохромоцитома та інші)
• Захворювання підшлункової залози (пухлина,
запалення, резекція, гемохроматоз та інші)
• Захворювання, викликані рідкими причинами
(лікарські засоби, вроджені генетичні синдроми,
наявність аномальних інсулінів та інші)
• Діабет вагітних (гестаційний ЦД)
Б. Ступінь тяжкості:
• легка
• середня
• тяжка
В. Стан компенсації:
• компенсований
• субкомпенсований
• декомпенсований
Г. Ускладнення лікування:
• Гіпоглікемія
• Алергія на інсулін або пероральні засоби, ліпоатрофія та інші
Д. Гострі ускладнення ЦД:
• Кетоацидотична кома
• Гіперосмолярна кома
• Лактатацидотична кома
• Гіпоглікемічна кома
Е. Хронічні ускладнення ЦД:
• АнгіопатіГ (нефропатія, ретинопатія, інші)
• НейропатіїЖ. Ураження інших органів та систем:
• Гепатопатія
• Ентеропатія
• Катаракта
• Остеоартропатія
• Дерматопатія
І. Порушена толерантність до глюкози:
• у пацієнтів з нормальною масою тіла
• у пацієнтів з ожирінням
II. Групи статистичного ризику (пацієнти з нормальною толерантністю до
вуглеводів, але з підвищеним ризиком розвитку діабету)
 Клінічні
прояви ЦД

• Гіперглікемія • Втрата маси тіла

• Глюкозурія • Поліфагія
• Поліурія • Гіперкетонемія
• Полідипсія • Кетонурія
„малі" діабетичні скарги:
• сухість та свербіння шкіри, сухість у роті;
• стійка чи рецидивуюча мітотична інфекція
шкіри з придатками або/
та сечовидільних шляхів;
• бактеріальна гнійничкова інфекція шкіри
або/та сечовидільних шляхів;
• сухість піхви у жінок;
• погане загоєння ран; „великі" скарги:
• пародонтоз; • поліурія;
• нечіткість зору; • полідипсія;
• швидка втома, запаморочення; • втрата маси тіла.
• нудота;
• розвиток артеріальної гіпертензії;
• дисліпідемія.
 ЦД І типу
– поліетіологічний синдром, обумовлений абсолютним дефіцитом
інсуліна, що спричиняє порушення вуглеводного обміну, пізніше і
інших видів метаболізму.
ЦД І типу розвивається внаслідок аутоімунного ураження
інсулінпродукуючих клітин підшлункової залози або спонтанно.
 вірус паротиту

ЦД І типу може бути індукованим вірусною

інфекцією (вірус Коксакі, реовірус типу 3,
цитомегаловірус, вірус паротиту,
природженої краснухи, інфекційного
мононуклеозу), різними факторами
цитомегаловірус
зовнішнього середовища (в т. ч. нервовий
стрес і незадовільне харчування) на тлі
спадкової схильності.

вірус Коксакі
 Класифікація:
Виділяють два основних підтипи ЦД І типу –
аутоімунний та ідіопатичний. При аутоімунному
ЦД в крові хворих виявляють специфічні
аутоантитіла до інсулінпродукуючих клітин.
 Діагноз ЦД І типу ставлять тільки
при типовій клінічній
симптоматиці (прогресуюче
зниження маси тіла, розвиток
кетоацидозу, прогресуюча
фізична слабкість), виявлення
глікемії.
Діагноз ЦД ставлять при глікемії
крові натще >6,1 ммоль\л або при
глікемії >11 ммоль\л в капілярній
крові в любу пору доби.
При проведенні ТТГ діагноз ЦД
ставиться при рівні глюкози в
крові >11,1 і більше ммоль\л
(через 2 год. від початку теста).
 Критерії діагностики цукрового діабету та інших
категорій гіперглікемії (ВООЗ, 1999)

Концентрація глюкози
Діагноз
в капілярній крові в ммоль/л

Цукровий діабет:

натще >6,1

через 2 год після ТТГ >11,1

Порушення толерантності до глюкози:

натще <6,1

через 2 год після ТТГ 7,8-11,1

 Критерії компенсації, запропоновані
Європейською групою з формування
політики в області ЦД типу І

Компенсація: Гліколізований гемоглобін 5-7%,

глікемія натще 5-6ммоль\л, постпрандіальна
глікемія 7,5-8 ммоль\л, глікемія перед сном 6-
7ммоль\л.
Субкомпенсація: Гліколізований гемоглобін 7,1-
7,5%, глікемія натще 6,1-6,5ммоль\л,
постпрандіальна глікемія 8,1-9 ммоль\л, глікемія
перед сном 7,1-7,5ммоль\л.
Декомпенсація: Гліколізований гемоглобін >7,5%,
глікемія натще >6,5ммоль\л, постпрандіальна
глікемія >9ммоль\л, глікемія перед сном
>7,5ммоль\л.
 Лікування і контроль цукрового діабету 1 типу
На даний момент неможливо повністю вилікувати цукровий діабет 1 типу, але, як і всі форми
діабету, його можна лікувати і успішно контролювати. Існує багато варіантів забезпечення
необхідного рівня інсуліну, що допомогають людям з діабетом 1 типу впоратися з регуляцією
рівня глюкози в крові. Вони можуть включати інсулінові помпи з датчиками, які допомагають
забезпечити постійне надходження інсуліну максимально наближено до того, як це
забезпечують бета-клітини підшлункової залози. Інші варіанти включають ін’єкції різних типів
інсуліну від швидкої до тривалої дії. Це дозволяє більщ гнучко контролювати рівень цукру в
крові, а також розглядати можливості для зменшення кількості ін’єкцій, необхідних на день.

Для контролю діабету 1 типу дуже важливе щоденне введення інсуліну. Введення інсуліну
шляхом ін’єкцій чи за допомогою помпи допомагає клітинам засвоювати глюкозу і регулює
рівень цукру в крові. Якщо застосовується інсулін в ін’єкціях, його необхідно вводити декілька
разів на день, хоча деякі сучасні інсуліни можна вводити один раз на добу.

Потреба в дозі інсуліну не завжди однакова. Вона залежить від фізичної активності, спожитої їжі,
віку людини і поточного стану здоров’я. Наприклад, під час зростання дитини, особливо в
підлітковому віці, чи при гострих захворюваннях потреба в інсуліні значно збільшується.
 Різновиди інсулінів
Вибір препарату та моделі інсулінотерапії проводиться індивідуально, зважаючи на стиль життя та
притаманний для пацієнта час прийому їжі.
Класифікація на основі хімічної будови: людський інсулін та аналоги людського інсуліну.
Класифікація на основі тривалості дії
 2) базальний інсулін, який імітує базальну
секрецію ендогенного інсуліну:
a) інсулін середньої тривалості дії (НПХ) — у
поєднанні з інсуліном короткої дії вводиться
п/ш ін'єкція 1 × на день (ввечері), а у
поєднанні з швидкодіючими аналогами
інсуліну — зазвичай 2 × на день (зранку та
ввечері);
б) аналоги інсуліну довготривалої дії —
застосовують переважно 1 × на день п/ш
(зранку чи ввечері, в один і той же час); інсулін
детемір у поєднанні зі швидкодіючими
аналогами вводять п/ш 1 або 2 × на день
(зранку та ввечері), залежно від потреби;
перевагою є рівномірна концентрація у крові
(→рис. 13.1-3), що полегшує проведення
інтенсивної інсулінотерапії;
в) базальну секрецію інсуліну також імітують
швидкодіючі аналоги інсуліну чи людські
інсуліни короткої тривалості дії, за умови їх
введення в/в за допомогою інфузомату або
шляхом постійної п/ш інфузії за допомогою
індивідуальної інсулінової помпи;
1) прандіальний інсулін:
a) аналоги інсуліну короткої дії —
п/ш ін'єкція, переважно,
безпосередньо перед початком
прийому їжі, хоча можна також під
час прийому їжі, і навіть після нього,
зазвичай, 3 × на день; також п/ш з
використанням індивідуальних
інсулінових помп;
б) людський інсулін короткої дії
(нейтральний інсулін) — п/ш ін'єкція
до 30 хв перед основними
прийомами їжі, 3 × на день; з огляду
на довший період дії (→рис. 13.1-2)
вимагається додатковий прийом їжі
→вище, також використовується в
персональних інсулінових помпах;
 3) інсулінові суміші (комбіновані, двофазові інсуліни →табл. 13.1-4):

a) суміш аналогів інсуліну — швидкодіючий аналог інсуліну з протаміновою суспензією цього аналогу з
подовженою тривалістю дії;

б) суміш людських інсулінів — інсулін короткої дії з інсуліном середньої тривалості дії.
 Розрахунок дози інсуліну
Є два варіанти розрахунку кількості вуглеводів і відповідної дози інсуліну:

Розрахунок дози інсуліну в залежності від того, скільки отримано вуглеводів. Такий принцип дуже зручний,
якщо людина їсть на вечірці або поза домом. Лікар, медсестра чи дієтолог можуть допомогти індивідуально
розрахувати відповідність дози інсуліну кількості вуглеводів. Людина з цукровим діабетом 1 типу повинна
знати свій вуглеводний коефіцієнт – дозу інсуліну, необхідну для засвоєння 1 хлібної одиниці (1ХО). Цей
коефіцієнт залежить від віку, маси тіла, а також від часу доби. В залежності від кількості ХО, що планується
з’їсти, змінюється кількість одиниць інсуліну.
Підрахунок кількості вуглеводів відповідно призначеній дозі інсуліну. Якщо використовувати такий спосіб
розрахунку, потрібно з’їдати при кожному прийомі їжі однакову кількість ХО. Тобто кількість їжі
пристосовувати до визначеної дози інсуліну.
Щоденник контролю діабету
Ведення щоденника допоможе людині або батькам молодших дітей контролювати діабет. Можна записувати
все в одному місці, щоб інформація завжди була під рукою: рівень цукру, дози інсуліну, основні прийоми їжі
та перекуси, фізична активність. Також щоденник зручно брати з собою.

Потрібно завжди приносити щоденник на прийом до лікаря. Це допоможе лікарю швидко проаналізувати
лікування та харчування, та, відповідно, з більшою точністю порекомендувати певні зміни у терапії.
THANK YOU !!!