ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ

ПРИ ЦУКРОВОМУ
ДІАБЕТІ I ТИПУ
Виконала: студентка гр. ФР/227-20-1М,
Моторіна А.О.
План лекції

1. Поняття про цукровий діабет;

2. Етіологія, патогенез, ускладнення цукрового діабету;
3. Клінічні прояви цукрового діабету;
4. Комплексна методика фізичної реабілітації хворих на цукровий
діабет.
 Поняття про цукровий діабет
Цукровий діабет — група ендокринних
захворювань, що розвиваються внаслідок
абсолютної чи відносної недостатності
гормону інсуліну, появи
інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає
гіперглікемія — стійке підвищення рівня
глюкози у крові.

Захворювання характеризується хронічним

перебігом і порушенням усіх видів обміну
речовин: вуглеводного, жирового, білкового,
мінерального і водно-сольового.
 Класифікація цукрового діабету

Етіологічна класифікація: Класифікація за тяжкістю перебігу

захворювання:

I. Цукровий діабет 1-го типу

• Легкий перебіг
• Аутоімунний
• Перебіг середнього ступеню
• Ідіопатичний
тяжкості
II. Цукровий діабет 2-го типу • Тяжкий перебіг
III. Інші специфічні типи діабету
IV. Гестаційний цукровий діабет
Класифікація за ступенем компенсації вуглеводного
обміну:
• Фаза компенсації
• Фаза субкомпенсації
• Фаза декомпенсації
 Етіологія, патогенез, ускладнення
цукрового діабету

Етіологія. ЦД I типу частіше зустрічається у дітей і підлітків і характеризується

абсолютною недостатністю інсуліну в результаті руйнування більшості β-клітин
підшлункової залози. У його розвитку надають значення спадковій схильності, вірусній
інфекції (вірусу Коксакі В3 і В4, Реовіруси краснухи та ін.) і аутоімунним порушенням.
Патогенез. Основна роль у механізмах гибелі β-клітин при ЦД I типу належить оксиду
азоту, який утворюється в острівцях і β-клітинах підшлункової залози. Як відомо,
острівець підшлункової залози містить не тільки ендокринні, але і не ендокринні клітини
(макрофаги, фібробласти, ендотеліальні і дендритні клітини). Макрофагам належить
основна роль в ініціації каскаду імунних реакцій, що призводять до деструкції β-клітин.
Активація макрофагів супроводжується вивільненням великої кількості цитокінів, які
індукують експресію NO-синтази. Остання сприяє утворенню NO з L-аргініну. Оксид
азоту, що утворюється безпосередньо в β-клітині, повністю пригнічує секрецію інсуліну.
 Етіологія, патогенез, ускладнення
цукрового діабету
Потім основне значення набуває пряма Т-клітинна цитотоксичність з наявністю антитіл
до острівців підшлункової залози. Одночасно виявляються антитіла до антигенів клітин
інших ендокринних органів і тканин. Все це призводить до деструкції β-клітин зі
зменшенням їх кількості аж до майже повного зникнення і розвитку абсолютної
інсулінової недостатності.
Абсолютний або відносний дефіцит інсуліну призводить до порушення метаболізму
жирів, білків і вуглеводів. В першу чергу знижується інтенсивність надходження глюкози
в клітини.
В результаті розвивається гіперглікемія, глюкозурія, поліурія, посилюється розпад жирів,
підвищується рівень кетонових тіл в крові. Відбувається зсув кислотно-лужної рівноваги
в кислу сторону, підвищується екскреція калію і натрію з сечею. В результаті поліурії
виникає зневоднення організму.
 Етіологія, патогенез, ускладнення
цукрового діабету
Ускладнення цукрового діабету
• Діабетична мікро- та макроангіопатія
• Діабетична нейропатія
• Діабетична ретинопатія
• Діабетична нефропатія
• Діабетична стопа
 Клінічні прояви цукрового діабету

Основні клінічні симптоми хронічної гіперглікемії і дефіциту інсуліну:

• поліурія (в тому числі в нічний час);
• спрага;
• полідипсія;
• сухість в роті;
• зниження маси тіла;
• слабкість і стомлюваність.
 Комплексна методика фізичної
реабілітації хворих на цукровий діабет
1. Ранкову гігієнічну гімнастику
Основна мета РГГ– підвищити тонус ЦНС і активізувати діяльність інших органів,
збільшивши тим самим розумову і фізичну працездатність організму.
Заняття починаються з виконання дихальних вправ, які виконуються плавно, з
поступовим поглибленням вдиху, з обов'язковим включенням діафрагмального дихання,
потім виконуються фізичні вправи для рук, ніг і тулуба.
Тривалість ранкової гігієнічної гімнастики - 10-15 хвилин.
2. Лікувальну гімнастику
3. Фізіотерапію
 Комплексна методика фізичної
реабілітації хворих на цукровий діабет
4. Лікувальний масаж
При цукровому діабеті застосовують усі прийоми масажу (погладжування, розтирання, розминання,
вібрацію), проводять їх з незначною інтенсивністю. Для активації обмінних процесів велика увага
приділяється розминці великих м'язів. Ретельно припрацьовують місця переходу м'язів в сухожилля,
апоневрози, місця прикріплення м'язів до кісткової тканини, міжм'язові простори.
При цукровому діабеті проводять:
• локальний масаж, при якому акцент робиться на тих ділянках, де відзначаються порушення (як
правило, попереково-крижова зона, суглоби, м'які тканини рук і ніг). Такі процедури можна
проводити кожен день, але не довше 15 хвилин;
• загальний масаж, який роблять не частіше 2-х разів на тиждень, тривалістю до 40 хвилин. При
даній патології його проводять в комплексі з локальним.
Частота проведення масажу залежить від функціонального стану пацієнта. Курс зазвичай становить
12-15 процедур.
 Комплексна методика фізичної
реабілітації хворих на цукровий діабет
5. Механотерапію
Метод лікування, заснований на виконанні дозованих рухів (переважно для окремих
сегментів кінцівок), що здійснюються за допомогою механотерапевтичних апаратів, що
полегшують рухи або, навпаки, вимагають додаткових зусиль для їх виконання.
6. Гідрокінезотерапія
Один з різновидів фізичних вправ, що виконуються при різній глибині занурення пацієнтів в
воду (до поясу, до плечей, до підборіддя). Заняття гідрокінезотерапією проводяться при
температурі води 27-28º С, тривалістю 35-45 хвилин, з використанням активних і пасивних
вправ, з елементами полегшення і обтяження (з водними гантелями, пінопластовими
дощечками, м'ячами різного розміру і гімнастичними палицями), вправами в упорі об стінку,
поручень, ступені басейну і вправами, які сприяють м'язовій релаксації.
 Комплексна методика фізичної
реабілітації хворих на цукровий діабет
7. Кліматотерапію
- Аеротерапія;
- геліотерапія;
- таласотерапія;
- спелеотерапія;
8. Бальнеопроцедури
9. Озокеритотерапію
10. Дозовану ходьбу
11. Теренкур
12. Спортивні ігри та ін.
 Методика лікувальної гімнастики

Лікувальна гімнастика – це спеціально підібраний комплекс фізичних вправ,

який проводиться в добре провітрюваному приміщенні, не раніше ніж через 1
годину після ін'єкції інсуліну і прийому їжі.

Загальна тривалість заняття залежить від тяжкості перебігу захворювання:

• при легкій формі - 25-35 хвилин;
• при середній формі - 20-25 хвилин;
• при важкій формі - 10-15 хвилин.
 Методика лікувальної гімнастики

При легкій формі захворювання рухи виконуються у всіх м'язових групах з великою
амплітудою, в повільному і середньому темпах, з використанням спортивного інвентарю та
обладнання. Щільність заняття - 60-70%.
При середній формі захворювання пацієнти виконують вправи середньої та помірної
інтенсивності, навантаження підвищується поступово, в повільному темпі, амплітуда
виражена, але не максимальна. Щільність заняття 40-50%.
При важкій формі захворювання заняття проводяться в постільному режимі з невеликим
навантаженням для дрібних і середніх м'язових груп, в поєднанні з дихальними вправами.
Фізичні вправи не повинні втомлювати пацієнта, необхідно суворо стежити за дозуванням
навантаження. Щільність заняття низька, темп виконання вправ повільний.
 Методика лікувальної гімнастики

Завдання лікувальної гімнастики:

1. Сприяти зниженню гіперглікемії;
2. Сприяти посиленню дії інсуліну;
3. Поліпшити функцію серцево-судинної і дихальної систем;
4. Підвищити фізичну працездатність;
5. Попередження розвитку мікро- і макроангіопатії.
Показання: усі форми цукрового діабету. При ускладненні діабету на ІХС, ІМ методика
лікувальної гімнастики будується з урахуванням цих захворювань, а також мікро- і
макроангіопатії.
Протипоказання: гіперглікемія в межах 16,6 ммоль / л (300 мг%) і вище, наявність у сечі
ацетону, ознаки «прекоматозного» стану.
 Методика лікувальної гімнастики

Фізичні навантаження у хворих на діабет повинні бути динамічними. Використовуються

фізичні вправи циклічного характеру в аеробній зоні інтенсивності. Не рекомендуються види
спорту, в яких висока вірогідність неконтрольованих ситуацій (альпінізм, гірський туризм,
водний слалом та ін.) і має місце натужування (боротьба, штанга та ін.)

Окремим і дуже важливим пунктом в заняттях ЛФК з хворими на діабет є ЛГ для стоп.
Діабетична стопа – одне з найбільш тяжких й інвалідизуючих ускладнень діабету, яке
потребує вкрай дорогого, як правило, стаціонарного лікування; дуже часто це ускладнення
призводить до ампутації. Фізичні вправи для стопи є найважливішим засобом профілактики
діабетичної стопи, тому всі хворі повинні бути навчені цій гімнастиці.
В якості лікувальної
гімнастики,
спрямованої на
підвищення тонусу
м'язів нижніх кінцівок,
можна рекомендувати
комплекс Бюргера.
 Дієтотерапія при цукровому діабеті
Як правило при ЦД рекомендують дієту №9.
Мета призначення дієти № 9: сприяти нормалізації вуглеводного обміну і попередити
порушення жирового обміну, визначити витривалість до вуглеводів, тобто яка кількість
вуглеводів їжі засвоюється.
 Дієтотерапія при цукровому діабеті
Загальна характеристика дієти № 9: дієта з помірно
зниженою калорійністю за рахунок легкозасвоюваних
вуглеводів і тваринних жирів. Білки відповідають фізіологічній
нормі. Виключені цукор і солодощі. Помірно обмежений вміст
натрію хлориду, холестерину, екстрактивних речовин.
Збільшений вміст ліпотропних речовин, вітамінів, харчових
волокон (сир, нежирна риба, морепродукти, овочі, фрукти,
крупа з цілісного зерна, хліб з борошна грубого помелу). Слід
надавати перевагу вареним і запеченим виробам, рідше -
смажені і тушковані. Температура страв звичайна.
Хімічний склад і калорійність дієтичного столу № 9:
вуглеводи - 300-350 г (в основному полісахариди); білки - 90-
100 г (55% тварини), жири - 75-80 г (30% рослинні), калорії -
2300-2500 ккал, натрію хлорид - 12 г, вільна рідина - 1, 5 л. [9]
Режим харчування при дієті № 9: 5-6 разів на день з
рівномірним розподілом вуглеводів.
Дякую за увагу!