5.2.
Основний етап (зміст теми)
1) Протокол обстеження, встановлення діагнозу, лікування та профілактики хворого з комами
РОЗДІЛ ДІЯЛЬНОСТІ
Привітання
Знайомство
Визначте та деталізуйте наявність в анамнезі коматозних станів: частоту, причини, тривалість, лікування та
проведіть кураціюхворого по схемі.
Скарги хворого на момент
обстеження
Індивідуальний та сімейний
анамнез, опитування за
органами та системами
Фізикальне обстеження
План обстеження
КЕРІВНИЦТВА ДО ДІЙ
Привітайтеся та представтеся хворому
Зберіть паспортні дані хворого (П,І.Б., стать, вік, місце проживання, місце роботи та
спеціальність)
Визначте та деталізуйте скарги хворого.
При визначенні скарг хворого зверніть увагу на наявність:
- полідипсії
- поліфагії
- поліурії, ніктурії
- сухість у роті
- схуднення
- свербіжу шкіри
- болю в ногах
Виясніть динаміку захворювання, проведіть опитування за органами та системами.
1. Наявності факторів ризику.
При опитуванні зверніть увагу на відомості відносно:
- особи з надмірною масою тіла (≥ 25 кг/м2);
- наявність діабету у сімейному анамнезі;
- малорухливий спосіб життя;
- вік понад 45 років;
- артеріальна гіпертензія;
- гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія;
- атеросклероз, подагра, хронічні захворювання печінки, нирок, серцево-судинної
системи (ішемічна хвороба, інфаркти, інсульти в анамнезі);
- хронічний пародонтоз та фурункульоз;
- метаболічний синдром;
- епізоди глюкозурії на тлі стресових ситуацій;
- гестаційний діабет в анамнезі;
- матері дітей з вадами розвитку;
- полікістоз яєчників;
- тривалий прийом діабетогенних препаратів
2. Наявності симптомів ураження органів-мішеней:
- мозку та зору: головного болю, головокружіння, погіршення зору,
транзиторних ішемічних атак, сенсорної або моторної недостатності;
- серця: серцебиття, болю у грудній клітці, задишки, набрякання гомілок;
- нирок: спраги, поліурії, ніктурії, гематурії;
- периферичних артерії: холодних кінцівок, перемежуючої кульгавості.
При обстеженні хворого оцініть: масу тіла; обвід талії; індекс маси тіла (ІМТ)
При обстеженні хворого зверніть увагу на наявність:
Ознак ураження органів-мішеней:
- периферичних артерій (відсутність, послаблення або асиметрію пульсу, холодні
кінцівки, ішемічні, ураження шкіри);
- серця (локалізацію та характеристику верхівкового поштовху, порушення
серцевого ритму, хрипи у легенях, периферичні набряки);
- мозку (шуми на артеріях шиї, моторні та сенсорні порушення);
- сітківки ока (за даними фундоскопії, при можливості).
Рівень глюкози крові, сечі, кетонемія, кетонурія, НbA1c, С-пептид, фруктозамін
Лабораторні та Оцініть рівні:
інструментальні - глюкози натще;
дослідження - загального холестеролу (ХС), ХС ліпопротеїнів високої та низької щільності
(ЛПВЩ, ЛПНЩ) та тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові;
- калію у сироватці крові;
- сечової кислоти та креатиніну у сироватці крові;
- мікроальбумінурії,
- - Нb A1c, С-пептид, фруктозамін
Формулювання Цукровий діабет типу 1 (типу 2), середньої важкості або важкої форми (легка форма
діагнозу для типу 2) у фазі компенсації (субкомпенсації, декомпенсації) або
- Цукровий діабет внаслідок....(зазначити причину)
Діабетичні мікроангіопатії:
- Ретинопатія (вказати стадію на лівому оці (ОS), на правому оці (ОD); стан після
лазерофотокоагуляції або оперативного лікування (за наявності) з.... року
- Нефропатія (вказати стадію)
Діабетична нейропатія (вказати форму)
Діабетичні макроангіопатії:
- ІХС (вказати форму).
- Серцева недостатність (вказати ступінь за NYHA).
- Цереброваскулярні захворювання (вказати які).
- Переферична ангіопатія (вказати тип і стадію)
Артеріальна гіпертензія (вказати ступінь)
Дислепідемія (за наявності)
Супутні захворювання.

Складіть план лікування, який повинен включати немедикаментозну та

План лікування медикаментозну терапію

Немедикаментозна терапія

Дайте рекомендації стосовно модифікації способу життя:

- зменшити вагу тіла за наявності ожиріння або надлишкової маси тіла;
- обмежити вживання легкозасвоюваних вуглеводів;
- зменшити вживання алкоголю;
- регулярно виконувати динамічні фізичні вправи;
- обмежити вживання кухонної солі до 3 г/добу При артеріальній гіпертензії:
- обмежити вживання насичених жирів та холестеролу;
- відмовитися від паління;
- включити до раціону продуктів, багатих рослинними волокнами.
Медикаментозна терапія

Методи 1. На підставі оцінки вуглеводного обміну хворого, який раніше не отримував

медикаментозної терапії, прийміть рішення про необхідність початку медикаментозної
терапії терапії;
2. Визначте, які конкретно препарати доцільно призначити пацієнту, виходячи з
його попереднього досвіду лікування, наявності ускладнень та супутньої
патології, показань та протипоказань для призначення конкретних
препаратів (Див. розділ " Пероральні цукрознижуючі препарати), а також їх
вартості;
3. При виборі препарату враховуйте їх доказову базу згідно даних
контрольованих досліджень.
Пероральні цукрознижуючі препарати

Секретогоги Механізм дії: стимулюють секрецію інсуліну;

Препарати Дані контрольованих досліджень: рівень доказовості 1. Показані при ЦД типу 2 з
сульфонілсечовини переважанням недостатньої секреції інсуліну (без ожиріння) при неефективності дієти і
фізичних навантажень. Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності,
лактації, хронічній нирковій недостатності.
 Механізм дії: стимулюють секрецію інсуліну;
Дані контрольованих досліджень: рівень доказовості 2. Показані при ЦД типу 2 з
переважанням недостатньої секреції інсуліну (без ожиріння) і вираженої гіперглікемії
після їжі при неефективності дієти і фізичних навантажень.
Меглітиніди Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності і лактації, хронічній нирковій
недостатності.
Сенситайзери Механізм дії: зниження продукції глюкози печінкою; зниження
Бігуаніди інсулінорезистентності м’язової і жирової тканини. Дані контрольованих
досліджень: рівень доказовості 1. Показані при ЦД типу 2 з переважанням
інсулінорезистентності (з ожирінням) і гіперглікемією натще при неефективності дієти і
фізичних навантажень. Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності і лактації,
хронічній серцевій, печінковій, нирковій недостатності, анемії, алкоголізмі, похилому
віці.
Механізм дії: зниження інсулінорезистентності м’язової і жирової тканини,
зниження продукції глюкози печінкою. Дані контрольованих досліджень: рівень
доказовості 2. Показані при ЦД типу 2 з переважанням інсулінорезистентності при
Тіазолідиндіони неефективності дієти і фізичних навантажень.
Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності і лактації, патології печінки
(підвищення АЛТ >2,5 рази) тяжкій серцевій, нирковій недостатності.
Інгібітори альфа- Механізм дії: зниження всмоктування вуглеводів в кишечнику. Показані при ЦД
глюкозидази типу 2 з переважанням гіперглікемії при неефективності дієти і фізичних навантажень.
Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності і лактації, патології шлунково-
кишкового тракту.
Сучасні цукрознижувальні засоби

Інкретин- Механізм дії: глюкозоопосередкована цукрознижувальна дія, кардіо – та

модулятори: ангіопротекторний ефект, уповільнення опорожнення шлунку, гепатопротекторний
Агоністи ГПП – 1 ефект. . Дані контрольованих досліджень: рівень доказовості 2.
Інгібітори ДПП – 4 Протипоказані при ЦД типу 1, кетоацидозі, вагітності і лактації, патології шлунково-
кишкового тракту, хронічних панкреатитах.

Інсулінотерапія

Показана при:
-ЦД типу 1;
-Неефективності дієти і максимальної дози пероральних цукрознижуючих
препаратів;
-HbA1C > 7,5%;
-Глікемії натще > 8,0 ммоль/л при ІМТ < 25 кг/м2;
-Кетоацидозі;
-Оперативних втручаннях, інфекційних ускладненнях, інфаркті міокарду, інсульті
(можливий тимчасовий перехід на інсулінотерапію).

Навчання хворих на ЦД

1. Навчальні заходи здійснюються зі всіма хворими на ЦД від моменту його

виявлення і впродовж його перебігу.
2. Навчання здійснюється як в індивідуальному порядку так і в групах хворих з
використанням розроблених програм.
3. Базою навчання є стаціонар або поліклініка з виділенням окремого приміщення з
необхідним устаткуванням.
4. Навчання та психологічна підтримка хворих здійснюється спеціально
підготовленими медичними працівниками: ендокринологами, медичними
сестрами за участі дієтолога і медичного психолога.
ВЕДЕННЯ ХВОРИХ В КЕТОАЦИДОТИЧНІЙ КОМІ

Діагностика Клінічна картина:

 Наростаюча сухість шкіри і слизових оболонок;
 Поліурія (з подальшою олігурією і анурією);
 Спрага;
 Слабість, адинамія;
 Біль голови;
 Відсутність апетиту, нудота, блювота;
 Запах ацетону з ротової порожнини;
 Задишка з диханням Кусмауля;
 У 30-50% випадків – «абдомінальний синдром» з клінікою «гострого живота»
(біль в животі, часта блювота, болючість і напруження черевної стінки,
зменшення перистальтики та ін.).
Загальний аналіз крові: лейкоцитоз.
Загальний аналіз сечі:
 Глюкозурія;
 Кетонурія;
 Протеїнурія (непостійно).
Біохімічний аналіз крові:
 Гіперглікемія;
 Гіперкетонемія;
 Підвищення азоту сечовини і креатиніну (непостійно)
Кислотно-лужний стан: декомпенсований метаболічний ацидоз.
Лікування Лікування (клас IIA, рівень доказовості B)
Основні компоненти:
1. Усунення інсулінової недостатності
2. Боротьба з дегідратацією та гіповолемією
3. Відновлення електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги (КЛР)
4. Діагностика і лікування патологічних станів, що призвели до коми
На догоспітальному етапі або в приймальному відділенні:
1. Аналіз глюкози крові
2. Аналіз сечі на ацетон
3. Інсулін короткої дії 20 ОД в/м
4. 0,9% розчин хлопиду натрію в/в із швидкістю 1 л/год.
У реанімаційному відділенні або відділенні інтенсивної терапії:
Лабораторний контроль:
1. Експрес-аналіз глюкози крові - щогодини до зниження глікемії до 13-14 ммоль/л,
потім –з 1 раз в 2 години.
2. Аналіз сечі на ацетон (при можливості – кетонові тіла в сироватці) – 2 рази на
добу (у перші 2 доби, згодом – 1 раз на добу).
3. Загальний аналіз крові і сечі; натрій і калій в плазмі крові, креатинін сироватки,
газоаналіз і pН капілярної крові, коагулограма, ЕКГ.
4. Щогодинний контроль за діурезом (постійний сечовий катетер) до усунення
дегідратації або до відновлення свідомості і довільного сечовипуску.
Регідратація
1. 0,9% розчин хлориду натрію (при рівні натрію плазми <150 мекв/л)
2. 0,45% розчин хлориду натрію – гіпотонічний (при рівні натрію плазми ≥150
мекв/л)
3. При глікемії <14 ммоль/л – 5-10% розчин глюкози, можливо разом з фіз. розчином
4. Колоїдні плазмозамінники (при гіповолемії – систолічний АТ <80 мм рт.ст. або
центральний венозний тиск < 4 мм водн.ст.).

Швидкість регідратації: перша година – 1000 мл фіз.розчину; друга і третя години –

по 500 мл фіз.розчину; подальші години – по 300-500 мл фіз.розчину.

Швидкість регідратації коректується залежно від показника центрального венозного

тиску або за правилом: об’єм введеної за годину рідини може перевищувати годиний
діурез не більше, ніж на 500-1000 мл.
Припиняють інфузію при можливості самостійного прийому рідини.
Пероральна регідратація: при тяжкій дегідратації та ацидозі проводиться лише
маленькими частими ковтками прохолодної води; при клінічному покращенні,
відсутності блювання – рекомендують фруктові соки, оральні регідратуючі розчини,
тощо; об‘єм рідини повинен відповідати розрахованій для внутрішньовенної
регідратації.
Інсулінотерапія – режим малих доз
Протягом першої години: 10-14 ОД інсуліну короткої дії в/в струминно.
Приготування розчину інсуліну для одномоментного в/в введення в «гумку»
інфузійної системи: необхідну кількість одиниць інсуліну короткої дії набирають в
інсуліновий шприц і добирають до 1 мл 0,9% розчином хлориду натрію, вводять
впродовж 1 хвилини.
У подальші години (до зниження глікемії до 14 ммоль/л): інсулін короткої дії по 4-
8 ОД на годину (в середньому 6 ОД/год) в/в безперервно з допомогою перфузора або
1 раз на годину в «гумку» інфузійної системи.
Приготування розчину інсуліну для перфузора: 50 ОД інсуліну короткої дії, 2 мл 20%
сироваткового альбуміну людини, довести загальний об’єм суміші до 50 мл з
допомогою 0,9% розчину хлориду натрію.
Приготування розчину для в/в крапельного введення інсуліну: на кожні 100 мл 0,9%
розчину хлориду натрію – 10 ОД інсуліну короткої дії і 2 мл 20% сироваткового
альбуміну людини (швидкість інфузії 40-80 мл/год).
За відсутності 20% сироваткового альбуміну людини сорбція інсуліну на склі і
пластику у флаконі та інфузійних системах становить від 10% до 50%, що затруднює
контрольі корекцію введеної дози. Тому при неможливості використання 20%
альбуміну людинивведення інсуліну доцільно здійснювати в «гумку» інфузійної
системи.
Якщо через 2-3 години після початку інсулінотерапії рівень глікемії не знижується,
слід вдвічі збільшити дозу інсуліну в подальшу годину.
Швидкість зниження глікемії - не більше 4 ммоль/л за годину і не нижче 13-14
ммоль/л у першу добу (при більш швидкому зниженні – небезпека синдрому
осмотичного дисбалансу і набряку мозку).
При глікемії <14 ммоль/л – по 3-4 ОД інсуліну короткої дії в/в в «гумку» на кожні 20
г введеної глюкози (200 мл 10% або 400 мл 5% розчину глюкози).
Внутрішньом’язове або підшкірне введення інсуліну малоефективне через погіршення
всмоктування (порушення мікроциркуляції).
Внутрішньом’язове введення інсуліну може застосовуватися при неможливості
здійснення внутрішньовенної інсулінотерапії за схемою: початкова доза 20 ОД
інсуліну короткої дії в/м, а в подальшому – по 6 ОД інсуліну короткої дії 1 раз на
годину.
Після стабілізації рівня глікемії не вище 10-12 ммоль/л, нормалізації КЛР,
відновлення свідомості і стабілізації АТ – перехід на підшкірне введення інсуліну
короткої дії (кожні 4-5 год., доза – залежно від рівня глікемії). На додаток до інсуліну
короткої дії можливе введення фонового (пролонгованого) інсуліну в дозах 10-12 ОД
двічі на добу з першого дня після переходу на підшкірну інсулінотерапію.
Корекція метаболічного ацидозу
Етіологічним лікування метаболічного ацидозу при кетоацидотичній комі є
інсулінотерапія.
Показання до введення бікарбонату натрію суворо обмежені:
 рН крові <7,0 або рівень стандартного бікарбонату <5 ммоль/л
 без визначення рН рутинне введення бікарбонату протипоказане.
Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ)
двічі протягом першої доби вводять гепарин по 2500 - 5000 ОД (надалі – контроль
часу згортання крові)
Лікування і профілактика інфекційних захворювань: антибіотики широкого спектру
дії у віковій дозі.
Середня тривалість стаціонарного лікування
 2-3 дні - для виведення хворого зі стану ДКА або кетоацидотичної коми
Критерії ефективності лікування
 Суттєве покращення, покращення, без змін, прогресування, погіршення
Очікувані результати лікування
Виведення хворого зі стану ДКА або кетоацидотичної коми.
 ВЕДЕННЯ ХВОРИХ В ГІПОГЛІКЕМІЧНІЙ КОМІ
Діагностика Клінічна картина:
1. Адренергічні симптоми: тахікардія, мідріаз, тремтіння, блідість шкіри, посиле
пітливість, нудота, сильний голод, неспокій, агресивність;
2. Нейроглюкопенічні симптоми: слабість, порушення концентрації, головний біл
головокружіння, парестезії, відчуття страху, дезорієнтація, порушення мови, зор
поведінки, амнезія, порушення координації рухів, судоми.
Аналіз крові: глікемія нижче 2,8 ммоль/л (при комі – зазвичай, нижче 2,2 ммоль/л)
Лікування Лікування легкої та помірної гіпоглікемії проводять амбулаторно, тяжкої гіпоглікем
(коми) - у відділенні реанімації або інтенсивної терапії.
Легка гіпоглікемія:
1) Прийом простих вуглеводів, які легко засвоюються в кількості 1-2 ХО: цукор (4
шматків, краще розчинити у воді або в чаї), або мед, або варення (1-1,5 ст.ложки
або 200 мл солодкого фруктового соку, або 100 мл лимонаду (пепси-коли, фанти
або 4-5 великих таблеток.
2) Якщо гіпоглікемія спричинена інсуліном тривалої дії, то додатково з’їсти 1-2 Х
вуглеводів, які повільно всмоктуються (кусок хліба, 2 ст.ложки каші і т.д.).
Тяжка гіпоглікемія:
1) До приїзду лікаря:
 Пацієнта, який втратив свідомість, повернути на бік, звільнити порожнину ро
від залишків їжі (при втраті свідомості хворому не можна вливати в рото
порожнину солодкі розчини!)
 В/в введення 40% розчину глюкози в кількості вд 20 до 100 мл до повно
відновлення свідомості;
 Альтернатива - 1,0 мл розчину глюкагону внутрішньом‘язово або підшкір
(може здійснювати родич хворого);
 При відсутності відновлення свідомості після в/в введення 40% розчину глюко
розпочати в/в крапельне введення 5-10% розчину глюкози і транспортува
хворого в стаціонар.
2) У лікувальній установі – внутрішньовенно:
▪ 20% розчин глюкози (декстрози) з розрахунку 1 мл/кг маси тіла (або 2 мл/
10% розчину) за 3 хвилини, потім - 10% розчин глюкози 2-4 мл/кг з контрол
глікемії, якщо немає відновлення свідомості - ввести 10-20% розчин глюко
для підтримки глікемії в межах 7-11 ммоль/л, контроль глікемії кожні 30-60 х
Середня тривалість стаціонарного лікування
▪ 1-3 дні - для виведення хворого зі стану гіпоглікемічної коми
Критерії ефективності лікування
▪ Суттєве покращення, покращення, без змін, прогресування, погіршення
Очікувані результати лікування
Виведення хворого зі стану гіпоглікемічної коми.
 2) Протокол обстеження, встановлення діагнозу, лікування та профілактики хворого з кризами

ПРОТОКОЛ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ З ТИРЕОТОКСИЧНИМ КРИЗОМ

РОЗДІЛ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИЦТВА ДО ДІЙ
Діагностика Основна причина появи тиреотоксичної кризи-різке загострення симптомів тиретоксикозу
Провокуючі чинники:
- оперативні втручання на щитоподібній залозі
- лікування великими дозами радіоактивного йоду
- тяжкий нелікований тиреотоксикоз
- механічні маніпуляції на щитоподібній залозі
- різка відміна тиреостатиків
- використання деяких медикаментів (адреноміметиків, серцевих глікозидів, інсуліну)
- масивне навантаження йодом
- тяжкий тиреотоксикоз у поєднанні з психічними або фізичними травмами, тяжким фізичним
навантаженням, інтоксикацією, інтеркурентними захворюваннями, токсикозом вагітності,
пологами.
1. Клінічна картина:
- початок частіше поступовий
- різка слабкість
- пітливість
- анорексія
- нудота
- пронос
- серцебиття
- безсоння
- порушення ковтання, дизартрія, ймовірний колапс.
- екзофтальм
- мідріаз
- підвищення м'язового тонусу
- тахіпное, тахікардія, часто миготлива аритмія
- артеріальна гіпертензія змінюється гіпотонією
- можливі симптоми бульбарних порушень
2. Загальний аналіз крові
Лейкоцитоз
3. Загальний аналіз сечі
Збільшення екскреції 17-оксикетостероїдів.
4. Біохімічний аналіз крові
- зменшення вмісту холестерину, тригліцеридів, фосфоліпідів.
5. Кислотно-лужний стан
- метаболічний ацидоз
6. Гормональний фон
- підвищення в крові тиреоїдних гормонів
1-ша година:
Лікування 1. Забезпечення повного фізичного та психічного спокою.
2. При збудженні – дроперидол (1-2 мл 0,25% розчину) в/м та/або димедрол 1% розчин 1
мл в/м, або седуксен 2-3 мл 0,5% розчину в/м, або хлоралгідрат в клізмі, при
необхідності кожні 6 годин.
3. Терміново мерказоліл 60 мг перорально або через інтраназальний зонд на 5% глюкозі.
4. Гідрокортизон 200-400 мг (преднізолон 60-90 мг) в/в струминно, кокарбоксилаза 200 мг
на 0,5 л 5% розчину глюкози чи фізіологічному розчині натрію хлориду краплинно.
5. При низькому АТ додатково ДОКСА 5 мг (0,5% розчин 1 мл) в/м, кордіамін 2 мл п/ш
або допамін (80 мг допаміну розчиняють в 200 мл 5% розчину глюкози і вводять в/в
краплинно зі швидкістю від 2 до 10 мкг/кг/хв.).
6. Анаприлін перорально 80 мг або 5 мл в/в повільно (при підвищеному або нормальному
АТ).
7. Рауседил 1 мл 0,25% розчину в/в повільно.
8. Постійна оксигенотерапія.
6. Об’єм рідини за одну годину – не більше 1 л сумарно.
 2-га година
Лікування 1. Через 1 годину після дачі мерказолілу – 1% розчин Люголя по 30-50 крапель на молоці, при
блюванні розчин Люголя вводиться в клізмі на фізіологічному розчині натрію хлориду або
в/в 5 мл на 0,5 л 5% розчину глюкози чи фізіологічному розчині натрію хлориду. Замість
розчину Люголя в/в можна ввести 5-10 мл 10% розчину натрію йодиду.
2. Контрикал 40000 ОД в 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду в/в краплинно.
3. Аскорбінова кислота 50 мл 5% розчину на 500 мл фізіологічного розчину натрію хлориду
в/в краплинно.
4. Гідрокортизон 75-100 мг в/м (при низькому АТ в/в краплинно на фізіологічному розчині
натрію хлориду).
5. При невпинному блюванні в/в струминно 10 мл 10% розчину натрію хлориду.
6. При гіпертермії – 2-4 мл 50% розчину анальгіну, 2 мл 1% розчину димедролу в/м.
7. Неогемодез 400 мл, реополіглюкін 400 мл або 5% розчин глюкози 500 мл в/в краплинно.
1. Загальна кількість рідини за другу годину – 1 л.
3-тя година
Лікування 1. Антибіотики широкого спектру дії.
2. 5% розчин глюкози чи фізіологічний розчин натрію хлориду, неогемодез в/в краплинно.
3. Загальна кількість рідини за 3-тю годину 0,5 л.
4-6 година
Лікування 1. Гідрокортизон 75-100 мг в/м.
2. Мерказоліл 30 мг перорально кожні 4 години.
3. Анаприлін 80 мг перорально кожні 4-6 годин.
4. Рауседил 1 мл 0,25% розчину в/в кожні 4-6 годин.
5. Оксигенотерапія.
В подальшому терапія проводиться з урахуванням стану хворого. Кожні вісім годин повторюється введення
розчину Люголя, глюкокортикоїдів, кожні 4-6 годин – бета-блокаторів. Загальна кількість рідини за добу не більше 2-3 л.
При ліквідації симптомів кризи на другу добу: мерказоліл по 10-20 мг 3 р/добу перорально, розчин Люголя по 30
крапель 3 р/добу на молоці, анаприлін по 40 мг 2-3 р/добу, гідрокортизон 75 мг або преднізолон 30 мг в/м.
Для поповнення енергетичних затрат в/в введення поживних розчинів, що містять вуглеводи та білки. Лікування
тиреотоксичної кризи та її наслідків триває не менше 7-10 днів до повного усунення клінічних і метаболічних розладів.

ПРОТОКОЛ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ З ГОСТРОЮ НАДНИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

(АДДИСОНІЧНИЙ КРИЗ)
Діагностика Основна причина появи Аддісонічного кризу-різке зниження або повне виключення
функції кори надниркових залоз
Провокуючі чинники:
- неадекватна замісна терапія
- зменшення дози чи припинення прийому глюкокортикоїдів
- стресові чинники
- гострі інфекції та інтеркурентні захворювання
- гастроентерити, блювота, проноси, зневоднення різної природи
- оперативні втручання (тромбоз або емболія судин надниркових залоз)
- первинно-гостра наднирникова недостатність: при менінгококцемії (синдром Уотерхауса-
Фридерікса); при порушенні згортання крові; адреналектомії
- гостра гіпофізарна недостатність
- декомпенсація вродженої дисфункції кори надниркових залоз
1. Клінічна картина:
Серцево-судинний синдром — домінують колапс, гіпотензія, прояви серцево-судинної
недостатності. Ціаноз, гіпотермія, глухість тонів, пульс слабкого наповнення.
Шлунково-кишковий синдром — домінують відраза до їжі, нудота, блювання, нерідко
нестримне, пронос, біль у животі розлитого спастичного характеру, симптоматика гострого
живота.
Нервово-психічний синдром — набряк мозку: переважає адинамія, астенія, депресія,
підвищена нервова збудливість, марення із зоровими галюцинаціями. Можливі менінгеальні
симптоми, епілептичні судоми. Поступово порушується свідомість: загальмованість,
запаморочення, ступор. Судоми ефективно усуває ДОКСА.
Синдром Вотергауза—Фрідеріхсена розвивається швидко, упродовж декількох годин,
 перебігає блискавично. Особливості клінічних проявів синдрому Вотергауза—
Фрідеріхсена: різкий біль голови, виражене нервове збудження, судоми, озноб, гіпертермія,
дегідратація. Сильний біль у животі. Задишка, ціаноз, тяжкий колапс зі зниженням
температури тіла, набряк легень. Типовою є поширена зливна петехіальна висипка на шкірі.
2. Загальний аналіз крові
Вторинна нормоцитарна анемія
Лейкопенія
Лімфоцитоз
Еозинофілія
Збільшення ШЗЕ
3. Загальний аналіз сечі
Зменшення виділення K і Na з сечею
Зменшення екскреції 17-оксикетостероїдів.
4. Біохімічний аналіз крові
- гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкаліємія
- підвищення рівнів сечовини та креатиніну крові
- зниження швидкості клубочкової фільтрації
5. Гормональний фон
- зниження в крові кортизолу, альдостерону
Початковий етап
Лікування 1. В/в струминно гідрокортизону гемісукцинат 200 мг
2. В/в краплинно: 1 л фізіологічного розчину натрію хлориду, 20% розчин глюкози 200 мл,
150-200 мг гідрокортизону, 30 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, мезатон 1% 1 мл або
норадреналін 2 мл 0,2% розчину.
3. ДОКСА 1 мл 0,5% р-ну п/ш кожні 4-6 год
4. Антибіотики широкого спектру дії.
5. Серцеві глікозиди: корглікон 0,06% 1 мл (при різко зниженому АТ).
6. Оксигенотерапія.
Підтримуюча терапія
Лікування 1. Гідрокортизону гемісукцинат 100-150 мг в/м чи преднізолон 30-60 мг кожні 4-6 годин.
2. ДОКСА 0,5%-1мл в/м кожні 4-6 годин.
3. Глюкоза 5% або ізотонічний розчин натрію хлориду – до 1 л/добу з аскорбіновою кислотою
5%-20-30 мл, кокарбоксилазою 100 мг в/в краплинно.
4. Натрію хлорид 10% розчин 20 мл в/в струминно (при блюванні).
5. Продовжується за показами антибіотикотерапія, серцево-судинні, вазотонічні препарати.
В подальшому кожні 4 години гідрокортизон 100 мг в/в краплинно на 500 мл фізіологічного розчину натрію
хлориду або на 5% розчині глюкози, або в/м, ДОКСА 0,5% розчин 1 мл/добу в/м.
На 2 і 3-тю добу продовжується введення гідрокортизону кожні 6 годин у залежності від АТ по 75-100-150 мг,
ДОКСА 0,5% розчин 0,5 мл 2-4 р/добу, 5% розчин глюкози чи фізіологічний розчин натрію хлориду до 1 л/добу, 5% розчин
аскорбінової кислоти 20-30 мл в/в краплинно, антибіотики.
Після виведення із кризи – пероральний прийом глюкокортикоїдів (преднізолон 20 мг/добу), вживання соків,
компотів, киселю до 1,5 л/добу, аскорбінова кислота 0,5 3 р/добу або 5-10 мл 5% розчину на 20 мл 40% розчину глюкози в/в
струминно.