ТЕМА 6.

КОЛИВАННЯ СУКУПНОГО ПОПИТУ

У МОДЕЛЯХ МУЛЬТИПЛІКАТОРА
Ключові поняття: реальні видатки, ефективні видатки, вилучення, ін’єкції,
мультиплікатор попиту, парадокс ощадливості, рецесійний розрив, інфляційний
розрив, мультиплікатор відкритої економіки.

6.1. Визначення рівноважного обсягу виробництва

у кейнсіанських моделях мультиплікатора
Згідно з класичною теорією економіка завжди перебуває у стані повної
зайнятості, а будь-які відхилення коригуються ринковим механізмом.
Гнучкість номінальних змінних автоматично забезпечує відповідність
сукупного попиту сукупному пропонуванню, яке виступає визначальним
чинником реального обсягу виробництва, доходу і зайнятості.
Кейнсіанська теорія виходила з того, що у короткостроковому періоді
ціни негнучкі, тому обсяги виробництва цілком залежать від величини
сукупного попиту, недостатність якого породжує депресію.
Модель „кейнсіанський хрест“ пояснює взаємозв’язок сукупного попиту
і реального обсягу виробництва в умовах стабільності цін у
короткостроковому періоді і є найпростішою інтерпретацією циклічних
коливань реального доходу. В ній визначаються змінні, які змінюють сукупні
видатки, за допомогою чого економічна система утримує рівновагу.
Інструменти макроекономічної політики (урядові закупівлі, прибуткові
податки, номінальна грошова маса) та чинники чистого експорту (реальний
використовуваний доход за кордоном, наявне сальдо чистих зарубіжних
активів та реальний валютний курс) в моделі є стабільними екзогенними
змінними, вони не залежать від динаміки сукупного доходу і не впливають на
зміну рівноваги.
Основна макроекономічна тотожність розглядається в
моделі як умова рівноваги на товарному ринку. Сукупний попит
визначається доходами, одержаними при виробництві ВВП, і у разі їх
витрачання перетворюється на сукупні видатки суб’єктів економіки:
.
Сукупні видатки відображають реальну величину бажаного попиту на
вітчизняні товари і послуги всіх макроекономічних суб’єктів.
Функція сукупних видатків або функція реального сукупного попиту
об’єднує функції попиту всіх макроекономічних суб’єктів:

.
Функція сукупних видатків є першою складовою моделі (рис. 6.1).
Графічно будується на основі функції споживання виду .
83
Функція сукупних видатків перевищує функцію споживчих видатків
за кожного рівня сукупного
доходу на величину, що
дорівнює сумі автономних
видатків всіх інших суб’єктів.
Другою складовою моделі є
„лінія 450“ – лінія рівноважного
сукупного випуску (рис. 6.1),
кожна точка якої показує, що
отримані в процесі виробництва
доходи повністю використані на
купівлю вироблених благ
, сукупний попит
досягнув ефективного рівня, за
якого весь вироблений в Рис. 6.1. Рівновага у моделі
економіці реальний ВВП „кейнсіанський хрест“ (видатки-випуск)
реалізований.
Графічне поєднання функцій реальних і ефективних видатків, утворює
модель рівноваги на товарних ринках „кейнсіанський хрест“ або „видатки-
випуск“, оскільки вона ілюструє зв’язок між сукупними видатками і
випуском реального ВВП.
Рівновага у моделі встановлюється за умови рівності сукупних видатків
сукупному обсягу виробництва: , що графічно відповідає точці
перетину функції реальних сукупних видатків з лінією 45 0 (точка на рис.
6.1).
Роль механізму
вирівнювання сукупних
видатків і сукупного доходу
виконує зміна товарних
запасів, яка спонукає фірми
змінювати рівні виробництва.
Рис. 6.2 ілюструє дію цього
механізму.
Якщо реальний ВВП
менший, ніж рівноважний,
заплановані видатки
перевищують обсяг
виробництва, недостатній для
задоволення попиту, відтак
фірми починають продавати
товари із своїх запасів, що
Рис. 6.2. Досягнення рівноваги
у моделі „видатки – випуск“ призводить до їх зменшення.
84
Водночас фірми намагаються відновити запаси до планового рівня, купують
додаткові ресурси і розширюють виробництво. Обсяги виробництва зростають
до досягнення рівноваги із сукупним попитом. І навпаки, фірми скоротять
виробництво до рівноважного рівня, коли виявлять, що обсяги запасів
нагромаджуються, тобто реальний ВВП перевищує заплановані видатки.
Коливання ВВП ілюструються також за допомогою моделі „вилучення –
ін’єкції“, побудованої на
основі тотожності
для
відкритої економіки, або
моделі„заощадження –
інвестиції“ для закритої
приватної економіки,
побудованої на основі
тотожності
У моделі „заощадження –
інвестиції“ (рис. 6.3)
інвестиції приймаються як
Рис. 6.3. Досягнення рівноваги у моделі автономні і графічно є прямою
„заощадження – інвестиції“
горизонтальною лінією.
Заощадження є зростаючою
функцією від доходу, а величина зростання визначається граничною
схильністю до заощадження . У стані рівноваги заощадження рівні
інвестиціям Якщо , то домогосподарства збільшили споживчі
видатки, відповідно збільшиться сукупний попит, запаси фірм зменшаться,
на що фірми відреагують розширенням виробництва, тобто незапланованими
інвестиціями у запаси. Якщо , то обсяг випуску, що перевищує
рівноважний, викликає збільшення факторних доходів, зростання
заощаджень, а оскільки споживання зростає мало, запаси фірм зростають
вище від запланованих рівнів. Фірми скоротять обсяги інвестицій, обсяг
виробництва зменшиться до рівноважного.
Модель „вилучення – ін’єкції“ будується на основі функцій заощаджень
та інвестицій. Сумарні вилучення перевищують функцію заощаджень на
величину всіх інших вилучень . Ін’єкції розглядаються як
автономні стабільні величини, що збільшують інвестиції.

6.2. Зміна рівноваги та мультиплікативний ефект.

Рецесійний та інфляційний розриви
Основне завдання кейнсіанських моделей – визначити змінні, які
змінюють сукупний попит, зміщують криву сукупних видатків, спричиняючи
коливання рівнів виробництва. Змінити величину сукупних видатків можуть
85
зміни очікувань
домогосподарств відносно
майбутнього доходу,
настроїв інвесторів,
процентних ставок, податків
та державних закупівель,
стану на зарубіжних ринках
та численні інші чинники.
Вплив цих екзогенних
чинників викликає
переміщення кривої сукупних
видатків.
Попередні графіки прямо
(рис. 6.2) або
опосередковано (рис. 6.3)
ілюстрували рух вздовж
кривої , в результаті
Рис. 6.4. Зміни сукупних видатків
якого система та мультиплікативний ефект
переміщувалася у точку
рівноваги. Тобто за інших рівних умов пристосування обсягів виробництва
до сукупних видатків графічно виглядало як рух економічної системи вгору і
вниз вздовж заданої кривої сукупних видатків.
Тепер проаналізуємо, що відбуватиметься з обсягом випуску, коли
зміниться сукупний попит, тобто крива сукупних видатків буде
переміщуватись за всіх рівнів сукупного доходу.
Наприклад, якщо політична і економічна ситуація в країні складається
сприятливо, серед інвесторів панує оптимістичний настрій, і вони
вирішують збільшити автономні інвестиції на .
Дж. М. Кейнс особливо підкреслював чутливість економічної системи
навіть до незначних змін у сукупних видатках. Рис. 6.4 ілюструє ситуацію
зміни сукупних видатків і відповідного зміщення кривої в результаті
зміни сукупних інвестицій приватного сектора.
За будь-якого обсягу виробництва крива сукупних видатків під
впливом збільшення інвестицій на переміщується вгору у положення
, в результаті чого рівноважний ВВП збільшується з до .
Зауважимо, що рівноважний ВВП розширюється на величину, значно більшу,
ніж приріст інвестицій . Аналогічно, якщо інвестиції
зменшаться на деяку величину проти попереднього рівня , то ВВП
зменшується на більшу величину .
Графік показує, як економічна система крок за кроком переміщується

86
праворуч у точку рівноваги . Прямий вплив додаткових автономних
інвестицій збільшує сукупні видатки на ту ж саму величину і
на таку ж величину початково збільшує ВВП: . Але на
обсязі доходу сукупний попит перевищує пропонування на величину ,
– це штовхає виробництво до подальшого розширення. Графічно
пристосувальна реакція виглядає як поступальний рух вздовж лінії 45 0, під
час якого виробництво поступово наздоганяє сукупний попит у точці .
Багаторазове розширення або звуження обсягу випуску (реального
доходу) під впливом зміни сукупного попиту має назву
мультиплікативного ефекту: .
Відношення зміни рівноважного випуску, викликаної зміною
інвестиційного попиту, до зміни автономних інвестицій називається
простим мультиплікатором видатків (попиту): .
Мультиплікатор попиту – це коефіцієнт, який визначає, у скільки разів
змінюється сукупний доход (обсяг виробництва) внаслідок збільшення або
зменшення сукупного попиту на одиницю. Він діє в обох напрямках і
пояснює циклічні коливання системи.
Формулу мультиплікатора попиту можна вивести алгебраїчно. Виходячи з
того, що а то Звідси
. Підставивши вираз для у формулу мультиплікатора,
одержимо: Y /( Y  C ). Поділивши чисельник і знаменник виразу на
, отримаємо , де , звідки простий

мультиплікатор попиту: або

Врахування граничної схильності до інвестування дозволяє

вивести формулу „супермультиплікатора“, величина якого є значно

більшою, ніж простого мультиплікатора попиту: .

Збільшення інвестицій викликає збільшення обсягів виробництва.

Збільшення величини заощаджень за кожного рівня доходу означає, що
домогосподарства зменшать своє споживання на ту ж величину (функція
заощаджень зміститься вниз, а функція споживання – вгору), через що
зменшиться сукупний попит, а фірми скоротять обсяги виробництва.
Скорочення виробництва призведе до зменшення доходів, отже, до
зменшення і споживання, і заощаджень. Це явище має назву „парадокс
ощадливості“.
Парадокс ощадливості полягає у тому, прагнення домогосподарств
збільшити заощадження зрештою призводить до їх зменшення; зменшення
87
споживання одних суб’єктів означає недоотримання доходів іншими, тому
для суспільства в цілому збільшення заощаджень може мати негативний
наслідок у вигляді скорочення обсягів виробництва і доходу.
Рівноважний стан економіки не завжди є оптимальним, тобто таким, що
забезпечує повну зайнятість ресурсів та ефективність їх використання в
економічній системі.
У випадку, коли сукупних видатків не вистачає для досягнення
потенційного ВВП, виникає
рецесійний розрив.
Рецесійний розрив – це
величина, на яку сукупні видатки
менші за потенційний ВВП і на
яку вони повинні збільшитись,
щоб забезпечити досягнення
виробництва за повної занятості.
Величина рецесійного розриву
дорівнює: .
На рис. 6.5. потенційний ВВП
відповідає рівню , а
фактичний рівноважний обсяг Рис. 6.5. Модель рецесійного розриву
виробництва – рівню
Рівновага встановлюється у точці . Оскільки обсяг випуску зрівноважує
сукупний попит, то фірми не мають стимулів збільшувати виробництво до
потенційного рівня, оскільки не зможуть продати додатково вироблену
продукцію. За умови стабільності цін недостатність сукупного попиту
стримує розширення виробництва. У той же час ВВП – розрив
свідчить про те, що в країні існує безробіття. Однак фірми не будуть наймати
додаткових робітників і випускати продукції більше, ніж зможуть продати.
Щоб зрушити економічну систему з точки рівноваги, необхідно підняти
попит до ефективного рівня, тобто сукупні видатки повинні збільшиться на
величину рецесійного розриву , якому на рис. 6.5. відповідає відрізок .
Тоді крива сукупних видатків зміститься вгору , а фактичний
ВВП досягне рівня потенційного. Всі безробітні будуть втягнуті у
виробництво.
В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, фірми можуть
швидко зрівноважити високий попит лише підвищенням цін, в результаті
якого номінальний ВВП перевищує реальний і виникає інфляційний розрив.

88
 Інфляційний розрив – це величина, на яку сукупні видатки перевищують
рівень видатків, котрий забезпечує неінфляційний потенційний обсяг ВВП, і
на яку сукупні видатки повинні бути зменшені, щоб усунути інфляційний
надлишок за умов повної зайнятості.
Величину інфляційного розриву можна визначити: .
Модель інфляційного розриву представлена на рис. 6.6.
Оскільки в кейнсіанських моделях прийнято припущення про незмінність
цін, то ВВП – розрив графічно відображається як перевищення фактичним
обсягом ВВП потенційного. Сукупні видатки перетинають лінію 450
праворуч від потенційного ВВП ( ). Фактичний ВВП (номінальний)
досягає рівня ВВП – розрив .
За допомогою розглянутих моделей мультиплікатора кейнсіанці підводять
до думки, що в умовах незмінності цін у приватній економіці не завжди
знаходяться економічні сили, здатні забезпечити потенційний рівень ВВП,
тобто розвиток за умов повної зайнятості на безінфляційній основі.

6.3. Визначення рівноважного обсягу виробництва

у відкритій економіці
У відкритій економіці внутрішні видатки не обов’язково дорівнюють
обсягові вироблених всередині країни товарів і послуг . Якщо обсяг
національного виробництва менший за внутрішні видатки, то цю різницю
покривають імпортом, а якщо обсяг виробництва більший за внутрішні
видатки, то надлишок товарів і послуг експортують. Відповідно чистий
експорт може бути додатною або
від’ємною величиною.
Імпорт представляє собою
джерело вилучень з попиту,
величина яких залежить від
ступеня відкритості економіки.
Експорт представляє собою
ін’єкції, які доповнюють
внутрішній попит на вітчизняні
товари.

Рис. 6.6. Модель інфляційного розриву

89
 Зміни національного виробництва у відкритій економіці можуть бути
зумовлені як внутрішніми чинниками, так і експортно-імпортними
операціями. Піднесення виробництва може бути викликане збільшенням
попиту іноземців на товари і послуги вітчизняного виробництва. Збурення у
попиті може передаватись від однієї країни до іншої, призводити до значних
змін у ВВП через дію
механізму
мультиплікатора.
З точки зору
національної економіки
експорт може вважатись
автономним, оскільки
його величина залежить
не від стану економіки
даної країни, а від рівня
національного доходу і
схильності до імпорту в
зарубіжних країнах. Тому
крива експорту по
відношенню до рівня
вітчизняного виробництва
і доходу буде мати вигляд
горизонтальної лінії
(рис. 6.7.а).
Імпорт, навпаки,
залежить від рівня
внутрішнього доходу, а
також від схильності
населення до Рис. 6.7. Вплив чистого експорту
на рівновагу у відкритій економіці
імпортування .
Показник граничної
схильності до імпортування може обчислюватись як частка приросту
обсягу споживання, але частіше він обчислюється як частка приросту
реального використовуваного доходу: Наприклад, якщо з
кожних 100 грн. приросту використовуваного доходу 15 грн. спрямовується
на збільшення імпорту, то гранична схильність до імпортування становитиме
=15/100=0,15. Водночас деяка частина видатків на імпорт є автономними.
Представлена на рис. 6.7.а) крива імпорту є висхідною, вона відображає
збільшення видатків на імпорт зі збільшенням доходу за наявності деякої
величини автономних видатків і має кут нахилу 0,15, визначений
граничною схильністю до імпортування: .
90
 Рис. 6.7.а) показує, що коли реальний ВВП дорівнює нулю, обсяг імпорту
рівний відрізку . За низьких рівнів доходу експорт перевищує імпорт, за
доходу криві та перетинаються, тобто обсяг експорту стає рівним
обсягу імпорту, а за вищих обсягів доходу імпорт перевищує величину
експорту,
Різниця між величиною експорту та імпорту за кожного рівня доходу
представляє чистий експорт або сальдо торговельного балансу. На рис.
6.7.а). чистий експорт представлений кривою , виведеною як вертикальна
різниця значень експорту та імпорту за кожного рівня доходу. В точці, де
, чистий експорт стає рівним нулю, крива перетинає
горизонтальну вісь. На обсягах доходу, більших за , імпорт перевищує
величину експорту, тоді виникає дефіцит торговельного балансу, стає
від’ємною величиною.
Розглянемо, як експортно-імпортні операції впливають на рівноважний
рівень виробництва і доходу (рис. 6.7.б). За початкову приймаємо рівновагу
у закритій економіці, сукупні видатки якої відображає крива
. Тепер введемо у модель кейнсіанського хреста чистий
експорт. Щоб отримати криву сукупних видатків у відкритій економіці,
за кожного рівня доходу до кривої додаємо величину чистого експорту.
Автономний рівень сукупних видатків для кривої (точка її перетину з
вертикальною віссю) складається з автономних споживчих видатків,
інвестицій і видатків уряду закритої економіки плюс сальдо
експортно-імпортних операцій і в сумі дорівнює відрізку .
Крім того гранична схильність до імпортування змінює кут нахилу кривої
сукупних видатків , яка базується на функції споживання. Якщо у
закритій економіці з кожного приросту національного доходу у 100 грн. на
приріст споживання спрямовується 75 грн., то гранична схильність до
споживання =75/100=0,75. У відкритій же економіці, при видатках
споживачів 75 грн. і граничній схильності до імпортування 0,15, споживачі
куплять вітчизняних товарів лише на 60 грн. (75 – 15), отже гранична
схильність до споживання з врахуванням імпорту складе = 0,6.
Узагальнено: . Таким чином, кут нахилу кривої сукупних видатків
зменшиться з 0,75 до 0,6 . Крива більш похила, ніж
початкова крива . Рівновага у відкритій економіці досягається у точці
за меншого, ніж у закритій економіці рівноважного обсягу виробництва

91
 .
З введенням в аналіз зовнішньоекономічного сектора величина простого
мультиплікатора видатків змінюється, оскільки змінюється кут нахилу кривої
сукупних видатків. Кожна одиниця приросту доходу тепер призводить до
меншого зростання споживчих видатків на вітчизняні товари, оскільки
частина додаткового доходу використовується на збільшення покупок
імпортних товарів.
Формула простого мультиплікатора видатків модифікується. Якщо
простий мультиплікатор видатків у закритій економіці визначався за
формулою: , то простий мультиплікатор для відкритої

економіки має вигляд: .

У відкритій економіці величина мультиплікатора є меншою, ніж у

закритій економіці, а економічна система менш чутлива до змін сукупного
попиту.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ТЕСТИ для самоконтролю. Визначте єдино правильну відповідь

1. Згідно з кейнсіанською теорією:

а) у короткостроковому періоді ціни негнучкі;
б) за незмінних цін обсяги виробництва залежать від величини сукупних
видатків;
в) недостатність сукупних видатків спричиняє депресію;
г) всі відповіді правильні.

2. Мультиплікатор інвестицій визначається як відношення:

а) зміни величини автономних інвестицій до зміни рівноважного обсягу
випуску;
б) зміни рівноважного обсягу випуску до зміни величини індукованих
інвестицій;
в) зміни рівноважного обсягу випуску до зміни величини автономних
інвестицій;
г) зміни величини індукованих інвестицій до зміни рівноважного обсягу
випуску.

3. Досягнення рівноваги у моделі „видатки – випуск” означає, що:

а) сукупні видатки рівні реальному обсягу виробництва;
б) зміни у товарних запасах відсутні;
92
 в) реальний обсяг
виробництва досягнув
свого потенційного рівня;
г) правильні відповіді а) і б).

4. Згідно з парадоксом
ощадливості, збільшення
заощаджень
домогосподарств може
спричинити:
а) збільшення споживчих
видатків;
б) зменшення інвестиційних
видатків і реального
обсягу виробництва;
в) зменшення сукупних видатків і реального обсягу випуску;
г) збільшення інвестиційних видатків і реального обсягу виробництва.

5. Рецесійний розрив – це величина, на яку сукупні видатки повинні:

а) зменшитись, щоб підвищити рівноважний обсяг випуску до
потенційного;
б) збільшитись, щоб підвищити рівноважний обсяг випуску до
потенційного;
в) зменшитись, щоб зменшити рівноважний обсяг випуску до
потенційного;
г) збільшитись, щоб зменшити рівноважний обсяг випуску до
потенційного.

Задача
У закритій приватній економіці функція споживання має вигляд: С = 150+0,6Y, автономні
інвестиції становлять І = 250 (млрд. дол.). Потенційний ВВП оцінюється у 1400 млрд. дол.
Визначте:
1) рівноважний обсяг ВВП;
2) величину ВВП-розриву;
3) величину мультиплікатора видатків;
4) величину рецесійного розриву.

Графоаналітична вправа
Розгляньте графік і дайте відповіді на наступні запитання:
1) яка модель представлена на графіку?
2) яку економіку характеризує ця модель ?
3) охарактеризуйте стан економіки (фазу циклу) у точці рівноваги;
4) зробіть необхідну добудову до графіка і визначте величину інвестицій, необхідних для
досягнення рівноваги на рівні потенційного обсягу виробництва;
5) визначте за графіком величину мультиплікатора інвестицій.

93