Стратегічний аналіз: навчальний посібник

7.1. Політика стратегії структури капіталу.

7.2. Принципи та функції управління капіталом.
7.3. Показники ефективності та результативності структури капіталу.
7.4. Оцінка вартості капіталу.

7.1. Система управління структурою капіталу

Одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі
стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу. Це таке
співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому забезпечується
найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та фінансової стійкості
підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Під фінансовою структурою капіталу розуміють співвідношення власних та
позикових засобів, що використовуються підприємством у процесі господарської
діяльності.

Стратегічна політика структури капіталу — це його оптимізація. Вона передбачає такі

напрями дослідження:
— аналіз капіталу підприємства;
— оцінку основних чинників, що визначають формування структури капіталу;
— оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації рівня дохідності;
— оптимізацію структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

Управління структурою капіталу – це система принципів і методів

розроблення та реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням
ефективного використання капіталу в різних сферах діяльності підприємства й
організацією його обороту.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з’ясування тенденції динаміки

обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та
ефективність використання капіталу.
У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути зпрогнозовані:
— середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;
— мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який
використовується підприємством;
— коефіцієнт дохідності власного капіталу підприємства;
— співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;
— мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну
платоспроможність підприємства.
Не існує єдиного рецепта ефективного співвідношення власного і залученого
капіталу. Проте, існує ряд об’єктивних і суб’єктивних факторів, використання яких дає
можливість цілеспрямовано формувати структуру капіталу, яка забезпечує умови найбільш
ефективного його використання підприємством.
На структуру капіталу впливають галузеві особливості діяльності підприємства, які
визначають структуру активів та їх ліквідність. Підприємства, для яких характерний
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

високий рівень необоротних активів, як правило, мають низький кредитний рейтинг. Такі
підприємства у своїй господарській діяльності значною мірою орієнтуються на
використання власного капіталу. Галузеві особливості визначають також тривалість
операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більше у підприємства
можливостей для використання залученого капіталу. Стадія життєвого циклу підприємства
також впливає на структуру капіталу. Підприємство, яке перебуває на ранній стадії
життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, може для фінансування своєї
діяльності залучати більшу суму позикового капіталу, на стадії зрілості — більшою мірою
повинне використовувати власний капітал.
Кон’юнктура товарного і фінансового ринків також впливає на структуру капіталу.
Чим стабільніше кон’юнктура товарного ринку, тим безпечнішим є використання
залученого капіталу, і навпаки — при падінні обсягів реалізації продукції використання
залученого капіталу треба зменшувати. Чинники фінансового ринку впливають на
збільшення або зменшення власного капіталу.
Високий рівень дохідності дає можливість підприємству за рахунок капіталізації
одержаного прибутку скоротити рівень використання залученого капіталу.
З урахуванням цих факторів стратегічна політика структури капіталу на
підприємстві зводиться до:
— визначення оптимальної для даного підприємства пропорції використання
власного і залученого капіталу;
— забезпечення залучення необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення
розрахункових показників його структури.
Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами
фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість.
При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета — прогноз
такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати
стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.
Фінансування за рахунок залучених джерел ефективне для підприємства, але до
певної межі. Переваги фінансового левериджу зникають у підприємств, які мають у
структурі капіталу занадто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потенційну
загрозу неплатоспроможності. Надмірне фінансування за рахунок випуску акцій теж має
свої недоліки, тому що середньозважена вартість капіталу стає занадто високою. У деяких
випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю
над акціонерним капіталом. Незбалансованість у структурі капіталу — наявність великої
кількості боргів або значної частки акціонерного капіталу — можуть зашкодити позиції
підприємства на ринку.
Таким чином, головна мета стратегічного аналізу структури капіталу — це
формування такого співвідношення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні
акції. Розглянемо це на прикладі, наведеному у табл. 7.1.
Аналіз даних табл. 7.1 показує, що найбільший дохід (7,38 грн.) на звичайну акцію
забезпечує така структура капіталу, за якої підприємство проводить свою діяльність за
рахунок боргових зобов’язань, тоді як при фінансуванні лише за рахунок акціонерного
капіталу він дорівнює 6,56 грн. (при емісії лише звичайних акцій) і 7,38 грн. (при емісії як
звичайних, так і привілейованих акцій). Таким чином, оптимальним доходом є рівень 7,38
грн. на звичайну акцію, який дає структура капіталу, наведена у гр. 5. р. 2 і р. 3.
Таблиця 7.1.Прогнозний розрахунок прибутку на звичайні акції та розрахунок
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

економічної ефективності (тис. грн.)

№ Варіанти структур капіталу

ряд Показники та алгоритми розрахунків
ка І ІІ ІІІ
1 2 3 4 5
1 Загальна сума функціонуючого у 30 000 30 000 30 000
прогнозному періоді капіталу
Власний капітал
2 а) звичайні акції 30 000 20 000 20 000
б) привілейовані акції — 10 000 —
3 Залучений капітал — — 10 000
4 Прогнозний прибуток до оподаткування 4800 4800 4800
і виплати відсотків
5 Сума відсотків за кредит — 12 % — — 1200
(р. 3 · 0,12)
6 Прибуток до оподаткування (р. 4 – р. 5) 4800 4800 3600
7 Податок на прибуток у розмірі 18 % 864 864 648
(р. 6 · 0,18)
8 Прибуток після оподаткування (р. 6 – р. 7) 3936 3936 2952
9 Дивіденди на привілейовані акції — 1100 —
10 Дохід власників звичайних акцій 3936 2836 2952
11 Кількість звичайних акцій (тис. шт.) 600 400 400
12 Прибуток на звичайну акцію (р. 10 : р. 11) 6,56 7,09 7,38
13 Дохідність власного капіталу (на звичайні 0,16 0,24 0,18
акції) до оподаткування (р. 6 : р. 2а)
14 Дохідність власного капіталу (на звичайні 0,131 0,197 0,148
акції) після оподаткування (р. 8 : р. 2а)

За даними табл. 7.1. розраховують і такий показник підприємства, як дохідність

власного капіталу. (ряд.13) Враховуючи стратегію розвитку, фінансовий стан, ринкову
ситуацію і дивідендну політику, підприємство може обрати для себе найоптимальніший
варіант.

7.2. Принципи та функції управління капіталом

Ефективне управління капіталу підприємства забезпечується реалізацією кількох

принципів, основними з яких є (табл. 7.2.):
Таблиця 7.2. Принципи управління капіталом
№п Принцип Характеристика
/п
1 2 3
1 Інтеґрованість із Управління капіталом пов’язано з усіма напрямами фінансового
загальною менеджменту, з виробничим, інвестиційним та кількома іншими видами
системою функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної
інтеґрованості управління використанням капіталу з іншими
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

управління функціональними системами управління і загальною системою

підприємством управління підприємством.
Продовження табл. 7.2
1 2 3
2 Комплексність Усі управлінські рішення у сфері забезпечення ефективного
формування використання капіталу та організації його обороту пов’язані й впливають
управлінських на кінцеві результати діяльності підприємства. Тому управління
рішень капіталом розглядають як комплексну систему, котра забезпечує
розроблення взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить
свій внесок у загальну результативність діяльності підприємства.
3 Високий динамізм Це пов’язано насамперед із високою динамікою факторів зовнішнього
управління середовища на стадії переходу до ринкової економіки, і в першу чергу –
зі зміною кон’юнктури ринку капіталу та окремих капітальних товарів.
Окрім того, змінюються з часом і внутрішні умови функціонування
підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його
життєвого циклу. Тому система управління використанням капіталу має
бути динамічною і такою, яка враховує зміну факторів навколишнього
середовища, потенціал формування економічного розвитку, форми
організації виробничої і фінансової діяльності, фінансового стану та інші
параметри функціонування підприємства.
4 Варіативність Реалізація цього принципу припускає, що підготовка кожного
підходів до управлінського рішення у сфері використання капіталу, вибору
розроблення напрямків і форм використання капіталу в різних видах діяльності
окремих підприємства має враховувати альтернативні можливості дій. За
управлінських наявності альтернативних проектів управлінських рішень у цій сфері їх
рішень вибір для реалізації слід ґрунтувати на системі критеріїв, що визначають
фінансову ідеологію, фінансову стратегію або конкретну фінансову
політику підприємства.
5 Орієнтованість Яким би ефективним не були проекти управлінських рішень в сфері
на стратегічні використання капіталу в операційному та інвестиційному процесі в
цілі розвитку поточному періоді, вони мають бути відхилені, якщо протирічать з місії
підприємства підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку, підривають
економічну основу ефективного використання капіталу в майбутньому
періоді.

Система стратегічного управління капіталом реалізує свою головну мету і основні

завдання, здійснюючи визначені функції. Ці функції поділяють на дві основні групи,
визначених комплексним змістом системи управління, що ми розглядаємо:
1. Функції управління капіталу підприємства як управляючої системи. Ці
функції є складовими частинами процесу управління незалежно від виду діяльності
підприємства, його організаційно-правової форми, розміру, форми власності й т. п.
2. Функції управління капіталу як спеціальної сфери управління
підприємством. Склад цих функцій визначається конкретним об’єктом цієї керуючої
системи. Підвищення результативності діяльності підприємства тісно пов’язано зі
стратегічним управлінням розміщення капіталу. В сучасних умовах господарювання оцінка
впливу факторів розміщення капіталу на результативність діяльності підприємства і
розроблення шляхів удосконалення використання і розміщення капіталу є важливим
завданням, вирішення якого сприятиме розвитку підприємства. Показниками, що
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

характеризують результативність діяльності підприємства, можуть служити показники

рентабельності, оборотності виробничих активів.
Капітал, як ми вже відзначали, може бути розміщений в основних і оборотних
активах. Тому показниками розміщення капіталу можуть служити показники закріплення
капіталу в активах та їх елементах. Він показує, яка кількість капіталу, розміщеного в
активах підприємства припадає, на гривню реалізованої продукції. У стратегічному аналізі
для оцінки структури капіталу на підприємстві шляхами підвищення результативності
діяльності можуть бути:
1. Використання «нових» методів управління товарно-матеріальними запасами, що
полягають у відмові від створення страхових запасів.
2. Перегляд наявних норм і нормативів товарно-матеріальних цінностей.
3. Впровадження логістичних систем управління поставками, збереження і
використання товарно-матеріальних цінностей.
4. Використання сучасних товарно-матеріальних цінностей.
5. Підвищення ефективності використання основних засобів шляхом застосування
сучасних машин та обладнання, виявлення невикористаних основних засобів і/або їх
передачу в оренду, або продажу, або використання у виробничому процесі підприємства.
6. Застосування прискорених методів амортизації основних засобів.
7. Механізація й автоматизація праці робітників.
Для українських підприємств на сьогодні є дві альтернативні форми концептуальної
моделі управління капіталом підприємства - американська і німецька.
В американській моделі інтереси акціонерів висуваються в списку інтересів
учасників акціонерного товариства на перше місце. Діяльність компанії здійснюється
заради добробуту акціонерів. При цьому складаються певні традиції, коли від менеджерів
очікують максимального збільшення вартості компанії в інтересах акціонерів. Виходячи з
цієї передумови, американські спеціалісти вважають, що ринкова вартість компанії (або
капіталізація) є кращою мірою ефективності компанії. Вся діяльність найманого персоналу
(менеджерів, спеціалістів і робітників) має бути підпорядкована максимізації вартості
компанії. При цьому стверджується, що одночасно з підвищенням добробуту акціонерів
зростає добробут найманого персоналу1.
Відповідно до описаної моделі побудовано і вертикальну систему управління
акціонерним товариством: загальні збори акціонерів - рада директорів - виконавчий орган.
Аналогічна модель прийнята і в Україні, тому певною мірою в нас копіюється
американський досвід.
У німецькій моделі більше уваги приділяється інтересам найманого персоналу. На
рис. 7.1. показано структуру управління акціонерним товариством у Німеччині.
У структурі управління є наглядова рада, половину складу якої обирають працівники
підприємства зі свого числа при кількості зайнятих більше 2000 чол. Німецька модель
управління підприємством враховує інтереси численних і різних учасників.

Загальні збори Загальні збори

акціонерів працівників

Наглядова рада

Рада керуючих Консультативна

115 рада Рада робітників
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

Рис. 7.1. Структура управління акціонерним товариством у Німеччині

Аналіз проблеми показує, що в Україні робляться зусилля скомбінувати основн

іпринципи типових закордонних моделей у напрямку більш повного забезпечення балансу
інтересів всіх учасників акціонерного товариства.
7.3. Показники ефективності та результативності руху капіталу

За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів підприємства, що належать
йому на правах власності і використовуються ним для формування відповідної частини
активів.
Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства,
залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу,
які використовуються підприємством, є його зобов’язаннями, що підлягають погашенню у
передбачені терміни.
Фінансовий леверидж — це використання підприємством залучених коштів, яке
впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий
прибуток на власний капітал. Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас-
ний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового
левериджу. Розглянемо на прикладі табл. 7.3 суть цього ефекту.
Таблиця 7.3. Прогнозування впливу фінансового левериджу
Варіанти структур
№
Показники та алгоритми їх розрахунків капіталу
рядка
І ІІ ІІІ
1 Сума функціонуючого капіталу у
5000 5000 5000
прогнозному періоді
2 Сума власного капіталу 5000 4000 2500
3 Сума залученого капіталу — 1000 2500
4 Сума прибутку 1000 1000 1000
5 Рівень дохідності активів 0,2 0,2 0,2
6 Рівень відсотків за кредит 0,12 0,12 0,12
7 Сума відсотків за кредит (р. 3 · р. 6) — 120 300
8 Сума прибутку за вирахуванням суми
1000 880 700
відсотків за кредит (р. 4 – р. 7)
9 Рівень податку на прибуток 0,18 0,18 0,18
10 Сума податку на прибуток (р. 8 · р. 9) 180 158,4 126,0
11 Сума прибутку за вирахуванням податку
820 721,6 574,0
(р. 8 – р. 10)
12 Коефіцієнт дохідності власного капіталу
0,164 0,180 0,230
(р. 11 : р. 2)
13 Вплив фінансового левериджу — 0,016 0,066
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

Розрахунок впливу (ефекту) фінансового левериджу, розглянутого у табл. 7.2, можна

представити у такому вигляді:

ЗК
E= ⋅ ( ДА − ПК ) ⋅ (1 − PП ), (7.1)
ВК

де E— ефект фінансового левериджу, пов’язаний з підвищенням дохідності власного

капіталу; ЗК — сума залученого капіталу; ВК — сума власного капіталу; ДА — рівень
дохідності активів; ПК — рівень відсотків за кредит; РП — рівень податку на прибуток.

Аналіз даних табл. 7.2 показує, що у першому варіанті ефект фінансового

левериджу відсутній, оскільки він не передбачає використання залученого капіталу. У
другому варіанті вплив фінансового левериджу, пов’язаний з використанням залученого
капіталу в сумі 1000 грн. (20 %), становить 0,016 (1,6 %). Цей ефект можна розрахувати
за формулою (7.1), використавшидані табл. 7.2.
⋅ (0,2 − 0,12 ) ⋅ (1 − 0,18) = 0,016 .
1000
E=
4000
У третьому варіанті залучений капітал дорівнює 50 %, ефект фінансового левериджу
зростає до 0,066 (6,6 %):
⋅ (0,2 − 0,12 ) ⋅ (1 − 0,18) = 0,066 .
2500
E=
2500
Аналіз показників таблиці свідчить, що ефект фінансового левериджу зростає, тобто
зі збільшенням у структурі капіталу залучених джерел фінансування підвищується рівень
дохідності власного капіталу.
Показники формули (7.1) можна розподілити на такі компоненти:
ЗК 
Коефіцієнт структури капіталу   — характеризує фінансову стійкість
 ВК 
підприємства і показує, яка величина залученого капіталу припадає на одну гривню
власного капіталу. Критичним значенням цього коефіцієнта є одиниця. Зі збільшенням
коефіцієнта для підприємства підвищується фінансовий ризик і знижується фінансова
стійкість.
Диференціал фінансового левериджу ( ДА − ПК ) — показує різницю між рівнем
дохідності активів і рівнем відсотків за залучений капітал. При зниженні дохідності активів
вплив фінансового левериджу зменшується. Наприклад, при зниженні дохідності активів до
0,15 вплив фінансового левериджу становитиме 0,021 або 2,1%.
⋅ (0,15 − 0,12 ) ⋅ (1 − 0,18) = 0,025 .
2500
E=
2500
Коли середній рівень дохідності активів нижчий, ніж середня ставка за залучені
ресурси, отримуємо від’ємне значення диференціалу. Це вказує на можливість та
ефективність використання залученого фінансування лише за умови, коли дохідність
активів вища, ніж ринкова відсоткова ставка за кредитні ресурси.
Податковий коректор (1 − PП ) — відображає ступінь впливу на ефект фінансового
левериджу рівня оподаткування прибутку.

7.4 Оцінка вартості капіталу

 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

У стратегічному аналізі структури капіталу велике значення має оцінка вартості

капіталу.
Під вартістю капіталу розуміють суму коштів, яку підприємство, що одержує
капітал, сплачує за використання одиниці капіталу його власнику.
Капітал підприємства формується з різноманітних джерел, кожне з яких має свою
вартість залучення капіталу.
Вартість власного капіталу дорівнює сумі отриманих дивідендів (спожитий дохід)
та частини прибутку, яка спрямована у резервний капітал та реінвестована в активи
(нерозподілений прибуток). Формула розрахунку вартості власного капіталу має такий
вигляд:

ЧП
ВВК = ⋅ 100, (7.2)
ВК

де ВВК — вартість власного капіталу, %;

ЧП — чистий прибуток;
ВК — середня вартість власного капіталу.
Додаткове залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел відбувається
шляхом додаткової емісії акцій підприємства або додаткових внесків у його статутний
капітал. Для визначення суми чистого прибутку, який належатиме власникам акцій
додаткового випуску відповідно до питомої ваги цих акцій у загальному обсязі статутного
капіталу, використовують таку формулу:

ЧП ⋅ НА
ЧПд = , (7.3)
СА + НА

де ЧПд — чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників від

додаткового випуску;
НА — кількість випуску «нових» акцій;
СА — кількість випуску «старих» акцій;
ЧП — чистий прибуток, який залишається у розпорядженні власників підприємства.
Сума залучення капіталу від емісії нових акцій залежить від курсу їх продажу і витрат,
пов’язаних з емісією. Його вартість розраховується за формулою:

СДК = КП ⋅ НА − ВЕ , (7.4)

де СДК — сума залучення додаткового капіталу від емісії нових акцій;

КП — курс продажу «нових» акцій;
ВЕ — витрати, пов’язані з емісією.
Формула розрахунку вартості залучення додаткового власного капіталу (ВДК) має
такий вигляд:

ЧПд ⋅ 100
ВДК = . (7.5)
СДК
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

Вартість залучення капіталу у формі банківських позик визначається на основі

відсоткової ставки за кредит і може бути розрахована за такою формулою:

ВП = П ⋅ (1 − РП ) , (7.6)

де ВП — вартість капіталу за рахунок позики, %;

П — відсоткова ставка за кредит банку, %;
РП — рівень податку на прибуток.
У процесі господарської діяльності підприємство іноді може використовувати для
розрахунків такий фінансовий інструмент, як товарний кредит у формі короткострокової
відстрочки платежу. Для обчислення його вартості використовують формулу:

Цз
ВТК = ⋅ 100, (7.7)
Кз

де ВТК — вартість товарного кредиту, %;

Цз — сума цінових знижок;
Кз — середній розмір кредиторської заборгованості за товарним кредитом.
Таким чином, капітал підприємства може формуватися з кількох джерел, кожне з яких
має свою вартість. Прогнозна вартість капіталу, який використовуватиметься підприємством,
розраховується як його середньозважена вартість. Аналізуючи різні прогнозні варіанти
структур капіталу, підприємство може обрати оптимальну за критерієм середньозваженої
вартості. Розглянемо це на прикладі, наведеному у табл. 7.4.
Акціонерним товариством прогнозується для фінансування господарської діяльності
загальна вартість капіталу в сумі 5 млн. грн. Проаналізуємо середньозважену вартість
капіталу за різними варіантами його структури.
Таблиця 7.4. Прогнозування оптимальної структури капіталу за критерієм
мінімізації його вартості (тис. грн.)
Варіанти структур капіталу
капіталу,
Вартість

№ Джерела І ІІ ІІІ
рядка капіталу Питома Питома Питома
Сума Сума Сума
вага, % вага, % вага, %
1 Звичайні акції 12,0 40 2000 50 2500 60 3000
Привілейовані
2 10,0 5 250 6 300 7 350
акції
Облігації
3 9,5 30 1500 19 950 8 400
підприємства
Довгострокові
4 9,0 15 750 10 500 20 1000
кредити
Короткострокові
5 8,0 10 500 15 750 5 250
кредити
Разом — 100 5000 100 5000 100 5000

За даними таблиці розрахуємо середньозважену вартість капіталу за кожним із

можливих варіантів:
 Стратегічний аналіз: навчальний посібник

Вартість капіталу 12 ⋅ 40 + 10 ⋅ 5 + 9,5 ⋅ 30 + 9 ⋅ 15 + 8 ⋅ 10

= = 10,3 %;
за варіантом I 100
Вартість капіталу 12 ⋅ 50 + 10 ⋅ 6 + 9,5 ⋅ 19 + 9 ⋅ 10 + 8 ⋅ 15
= = 10,5 %;
за варіантом II 100
Вартість капіталу 12 ⋅ 60 + 10 ⋅ 7 + 9,5 ⋅ 8 + 9 ⋅ 20 + 8 ⋅ 5
= = 10,9 %.
за варіантом III 100

Аналіз розглянутих варіантів показує, що найнижча вартість капіталу в першому

варіанті за такої структури капіталу: власний — 45 %, залучений — 55 %. У другому і
третьому варіантах спостерігається зростання вартості капіталу при збільшенні у структурі
частки власного капіталу. У другому варіанті власний капітал становить 56 %
(середньозважена вартість капіталу — 10,5 %), у третьому — 67 % (середньозважена вартість
капіталу — 10,9 %). Таким чином, можна зробити висновок про те, що структура капіталу
впливає на загальну середньозважену його вартість.
Отже, результатом управління капіталом повинна бути розроблена підприємством
на основі власного досвіду із врахуванням теоретичних узагальнень, наведених в
економічній літературі, система показників стану і використання капіталу, наприклад:
- співвідношення власного, позиченого і залученого капіталу;
- норматив власного оборотного капіталу;
- плече фінансового важеля (фінансовий леверидж) тощо.