Література 1980-х

Поезія.
Корейська література другої половини ХХ століття, не може
розглядатись окремо від соціально-політичної ситуації у країні у 1970-ті
роки, які закінчилися вбивством автократичного лідера Пак Чонхі. Після
смерті Пак Чонхі повноваження згідно із законом перейшли до віце-
президента Чхве Гюха. Проте внаслідок перевороту, організованого
військовими, до влади прийшов генерал Чон Духван, що у 1980 році був
офіційно обраний президентом Республіки Корея. Провал чергової спроби
формування демократичного громадянського уряду став причиною
народного повстання в Ґванджу, яке відбулося в травні 1980 р. Травневе
повстання, яке було жорстоко придушене владою, вплинуло на літературу
всього десятиліття.
Протягом 80-х років поети постійно поверталися до народного
повстання початку десятиліття. Після травневих подій уряд закрив ряд
періодичних літературних видань. У відповідь на це виник новий
літературний рух, у якому почали випускатися різноманітні альманахи. У
1980 році вийшли у світ «Поетичний рух», «Відкриті вірші», а у 1981 р.
«Поезія та свобода», «Травневі вірші», «Поезія та економіка» та інші
збірники. В них, крім віршів, було чимало статей присвячених літературі,
театру, живопису. Рух носив прогресивний характер, його членами в
основному були молоді поети, чиє дорослішання відбувалося під тиском
диктаторського режиму.
У 80-ті роки багато поетів, як і раніше, віддавали перевагу
відображенню нагальних проблем суспільства. Травневе повстання
спричинило зростання популярності «поезії мас». Спостерігається
підвищена увага до актуальності тематики, часом за рахунок якості вірша.
Однак для багатьох представників «поезії мас» характерні безперечні
художні здібності. Наприклад, вірші Кім Намджу (1946-1995) «Цієї осені
я», у якому автор критикує владу.
1984 р. розпочав свою творчу діяльність Пак Нохе (нар. 1957 р.),
випустивши збірку «Ранок робітника», куди увійшли вірші, в основному
присвячені життю робітників. Пак – з робітничого класу, його переповнені
гнівом твори влили новий струмінь у літературу, що вважалася суто
справою освіченого класу в Кореї. Чимало працівників приклад слідували
прикладу Пак Нохе.
Поряд із прихильниками «літератури мас» великий внесок у поезію
десятиліття вклали експерименталісти та «група з міста». Їхня творчість
тісно пов'язана з творчістю Лі Сана, літератора 1930-х років, та
модерністів групи «Хубангі» 1950-х. Творчість експерименталістів, до
яких належить Пак Намчхоль, характеризується порушенням традиційних
мовних і поетичних норм. Він почав свою творчу діяльність у 1979 році з
публікації в журналі «Література та інтелект». Поет експериментує з
формою, використовуючи часті повтори, омоніми, образотворчі та
звуконаслідувальні слова.
Водночас поети-лірики зверталися до проблеми буття, пошуку сенсу
життя, наприклад, Лі Санхо у вірші «Втеча сусіда».
Також предметом опису в ліричних віршах стає звичайний перебіг
життя. Так, Ан Дохьон у творі «Весняний лист» висловлює сподівання
стосовно наступного, поки ще молодого, покоління.

Проза 1980-х.
Згадуючи прозу, можна відзначити, що повстання в Ґванджу як не
дивно, не стало основною темою творчості корейських письменників
1980-х років, швидше навпаки, ці події породили мовчання. Письменники
не могли вирішити для себе питання, як під політичним тиском за
допомогою творчості відобразити правду, що нового можна сказати. У
прагненні подолати мовчання, письменники повернулися до звичних для
них тем, таких як війна і поділ нації, життя робітників і селян.
У 1970-ті роки, тема поділу нації мала велику популярність і в 80-ті
ця тенденція залишилась. Так Чо Джонне у творі «Хребет Тхебек» робить
ще одну спробу подолати біль, що живе в серці кожного корейця. В основі
майже усіх творів Кім Воніля ( «Дім з глибоким двором», «Захід сонця»)
лежать спогади про власне нещасливе дитинство, проведене без батька.
Наслідки, спричинені індустріалізацією, модернізацією та
урбанізацією Республіки Корея, також продовжували привертати увагу
письменників. Побут мешканців сіл, їх прикрості та радості – все це, як і у
1970-ті роки, ставало об'єктом художнього зображення. Події творів Хан
Синвона (нар. 1939 р.) «Дочка вогню» та «Бухта» розгортається у
рибальських селищах. Письменник, ніби втративши орієнтири в світі, що
швидко розвивається, шукає опору в сільському житті, засноване на
традиціях і усталених нормах, що не змінювалися століттями. Водночас
авторів непокоїть поступовий влив мегаполісів на сільське життя. Ця тема
перегукується з темою забруднення навколишнього середовища, яке
виникло у творчості корейських прозаїків у 1980-ті роки. Цій проблемі
присвячено, наприклад, цикл оповідань Лі Мунґу (нар. 1941 р.) «Наше
село». Пак Йонхан у творі «Родина з Ваннуна») описує село близько
Сеулу. Поступово під впливом столиці, що знаходиться неподалік, життя
селян почало змінюватись. Відбувається зіткнення сучасної міської
культури та сільських звичаїв.
У другій половині 1980-х відбуваються значні зміни у свідомості
робітничого класу. Вони підходять до розуміння свого тяжкого становища
і, втомившись від тиску, починають великомасштабний робочий рух,
об'єднуються в профспілки. У творі «Кімната в лісовій гущавині» Кан
Соккьона (нар.1951 р.) описує процес залучення студентів до робітничого
руху. Велику увагу проблемам робітничого класу приділяють такі
письменники, як Ю Сунха, Кім Йонхьон, Кім Хянсук. Зʼявляються
літературні журнали «Література робітників» та «Література вільної
праці».
Незважаючи на те, що політична ситуація в країні залишалася
складною, у 1980-ті роки загальний рівень життя населення помітно
підвищився. У 1987 році термін повноважень президента Чон Духвана
минув, і в результаті перших в історії Республіки Корея демократичних
виборів президентом було обрано Ро Деу.
Оскільки соціально-політична ситуація стабілізувалася, стало
з'являтися дедалі більше творів, присвячених не суспільним проблемам, а
людині, її почуттям та відчуттям, прагненню творчої самореалізації.
Темі творчих пошуків присвячено, наприклад, розповідь Лі Мунйоля
«Золотий птах Гаруда». Лі Мунйоль, який почав писати наприкінці 70-х
років, є одним із найкращих письменників «покоління хангиль». Він
виступає проти бездумного дотримання правил у суспільстві та мистецтві,
підкреслює внутрішню нескінченність індивідуальності, її цінність. Лі
Мунйоль постійно працює, створюючи твори у різних жанрах: романи,
повісті, оповідання.
Такі розповіді письменника, як «Пам'ятаєте ви Назарет?», «Яблука і
п'ятеро солдатів», «Свиня Пілона», вважаються одними з найкращих у
своєму жанрі.