Маруся Чурай

ПІДГОТУВАВ
ГУЛЬТАЙ СТАНІСЛАВ 16-Т
Мару́ся Чура́й (1625–1653) — напівлегендарна
українська народна співачка та поетеса часів
Хмельниччини, яка, за переказами, жила в
Полтаві.
Їй приписують авторство низки відомих у
народі пісень: «Ой не ходи, Грицю»,
«Котилися вози з гори», «Засвіт встали
козаченьки» та інші.
В юності дівчина мала багато Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю
залицяльників, серед яких був до страти, але її було амністовано універсалом
молодий козак Іскра Іван Якович, але Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра.
своє серце вона віддала Грицю Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але
Бобренку сину хорунжого повернувшись у 1653 році до Полтави померла у
Полтавського полку, з яким згодом віці 28 років, не перенісши смерті коханого
таємно заручилася. У 1648 році Гриць
вирушив на війну, обіцяючи
повернутись. Проте коли Гриць
повернувся до Полтави, він вже не
звертав уваги на Марусю, бо покохав
іншу. Зраджена дівчина не витримала
втрати та вирішила отруїти себе
зіллям, що вона таємно взяла у
місцевої бабусі-відьми, але яке
ненароком випив Гриць.
«За́світ вста́ли козаче́ньки» —
українська народна пісня, у ній
говориться про те, що козак,
вірний своєму обов'язку,
вирушає в дорогу — захищати
рідну землю. Він змушений
покинути матір, кохану
дівчину. І просить свою неньку,
коли з ним щось трапиться,
прийняти його дівчину Марусю
як за свою дитину.
• Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з
матінкою і коханою.
• Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла
його кохану як свою дитину.
• Основна думка: Для кожної родини є хвилюючим моментом,
коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід.
• Жанр: літературна козацька пісня.
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці —
українська народна пісня кінця XVIII
століття. Авторство належить
напівлегендарній поетесі і співачці Марусі
Чурай.
• Автор: Маруся Чурай Жанр«Ой не ходи, Грицю»: драматична літературна пісня.
• Тема «Ой не ходи, Грицю»: відтворення трагічної долі Гриця через його нерозділене
кохання.
• Ідея «Ой не ходи, Грицю»: возвеличення почуття кохання, які іноді внаслідок ревнощів
становить загрозу життю.
• Основна думка: «Нехай же Гриць двох не кохає».
• Художні засоби «Ой не ходи, Грицю»
• Риторичне запитання: «Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»
• Епітети: «дівчина-чарівниченька», «темная хата».
• Метафора: «прийшла п’ятниця».
• Риторичний оклик: «Що через тебе мене мати била!»
• «Віють вітри, віють буйні» — українська народна пісня. Авторство пісні
приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У минулом
авторство також приписувалося Івану Котляревському.
Автор: Маруся Чурай
Жанр: лірична пісня
Тема: “Віють вітри, віють буйні”: відтворення страждань дівчини за своїм милим.
Ідея: “Віють вітри, віють буйні”: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».
Художні засоби: “Віють вітри, віють буйні”
Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».
Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на
пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».
Риторичний оклик: «Озовися!».