Євген Гребінка.

Вірш
«Човен». Образ
небезпечної морської
плавби як уособлення
життєвого шляху людини.
Пісенна (романсова)
лірика поета українською
та російською мовами
(«Ні, мамо, не можна
нелюба любить»,
«Чёрные очи» та ін.)
Євген Гребінка- байкар,
талановитий лірик, прозаїк,
видавець, перекладач, педагог,
громадський діяч.
 Євген Павлович Гребінка
особисто знайомий із
Т.Г. Шевченком. Брав участь у
викупі товариша з кріпацтва.
У 1840р. допоміг у виданні
«Кобзаря».

У родинному маєтку
Гребінки живе самотньо
товсте дерево — каштан,
що його, за переказами,
посадили Тарас Шевченко
та Євген Гребінка на знак
свого приятелювання.
 Перше видання творів
письменника «Малороссийские
приказки» вийшло в 1834.
Збірка мала значний успіх і вже
в 1836 вийшла другим
виданням. Окремі твори
перекладені болгарською,
польською, сербською,
угорською, чеською мовами.
 «ЧОВЕН»

РІК НАПИСАННЯ
ЗБІРКА

НАПРЯМ
ЖАНР
ТЕМА

ІДЕЯ
 «ЧОВЕН»

РІК НАПИСАННЯ: 1833.

ЗБІРКА «Малороссийские
приказки».
НАПРЯМ: романтизм.
ЖАНР: віршована балада
ТЕМА: роздуми поета про
майбутнє життя.

ІДЕЯ: зображення всіх

негараздів та випробувань
людського життя.
 Алегоричні образи твору

човен (особистість) море (життя)

хвилі, вітер, хмари, громи

(життєві негаразди,
перешкоди, випробування)

Цей твір має автобіографічний характер. Вирушаючи до

Петербурга, Євген Гребінка порівнював себе з човном.
Автор розумів, що не можна прожити одному,
заховавшись від дійсності, не можна почуватися
щасливим, перебуваючи осторонь народного життя. І
хоча нема впевненості, що в столиці оминуть його
труднощі, поет вирушає з дому.
 Образ одинокого човна
доволі поширений у
світовій літературі. До
нього вдавалися Джордж
Байрон,
Василь Жуковський,
Михайло Лєрмонтов,
Наталя Забіла.
 ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ У ТВОРІ

Емоційної напруженості Образ човна позначений

творові надає провідний трагізмом.
образ човна, що є
уособленням Протистояння особистості
особистості, яка та навколишнього світу
потрапляє в море подій і створює конфлікт у поезії.
нестандартних життєвих
ситуацій. Зв’язок із фольклором.
 РОМАНС (з ісп. romance, від латин, romanice —
по-романськи) — невеликий за обсягом вірш і
музичний твір про кохання, призначений для
сольного співу з інструментальним
акомпанементом. Ці пісні виконували під
супровід гітари.
 Зібрання романсів називають РОМАНСЕРО.
 У 1840 р. Є. Гребінка під впливом творів
Т. Шевченка й українського фольклору написав
романс «Ні, мамо, не можна нелюба любить!», який
був опублікований із заголовком «Українська
мелодія». У його основу ліг відомий фольклорний
мотив: мати змусила дочку вийти за нелюба, а
дівчина, не витерпівши наруги, померла.
 «Ні, мамо, не можна нелюба любить!»

Рік написання
ТЕМА

ІДЕЯ
 «Ні, мамо, не можна нелюба любить!»

Рік написання: 1840.

ТЕМА: розповідь про
вболівання матері з
приводу подальшого
життя її дочки у шлюбі.
ІДЕЯ: зображення
негараздів та випробувань
людського життя.
 Близький до української
мови романс Є. Гребінки
«Чёрные очи», написаний
в Україні 1843 р., коли
поет із Т. Шевченком
приїхав у рідний край.
На одному із прийомів 30–літній Євген Павлович
закохався у 15–річну Маню Ростенберг. Але дід
дівчини просив з одруженням хоча б рік почекати.
Друзі поверталися до Петербурга через Київ.
Зупинилися на ніч у «Зеленому готелі», що належав
Києво–Печерській лаврі. Зайшли в ресторан,
розмова не клеїлася. Тарас не міг простити, що
товариш посватався до родички ненависного йому
пана Енгельгардта. Євген Гребінка почав
наспівувати нещодавно написані «Очі чорні».
 Так у Києві козацький
нащадок із роду
Чайковських уперше
виконав «старовинний
російський циганський
романс» на музику
уродженця Німеччини, в
обробці норвежця Софуса
Гердаля. 17 січня 1843–го
вірш «Черные очи» було
опубліковано в
«Літературній газеті».
 Українські романси

«Дивлюсь я на небо» М. Петренка;

«Нащо мені чорні брови» Т. Шевченка;
«Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи,
соловейку» В. Забіли;
«Повій, вітре, на Вкраїну» С. Руданського;
«Ніч яка місячна, зоряна, ясная» М. Старицького
(вірш «Виклик»);
«Стоїть гора високая» Л. Глібова (вірш «Журба»);
«Сміються, плачуть солов'ї» Олександра Олеся та ін.