Космічна політика ЄС

Підготував студент групи МВК-41

Ткачук Віталій
Становлення та розвиток
космічної політики ЄС
Якщо звернутися  до  перших  етапів  історії  становлення
європейського космічної політики, то можна побачити, що
Європейські спільноти тривалий час відігравали невелику роль в
формуванні та регулюванні європейського «космічного
простору». Це зумовлено кількома факторами. Діяльність ЄС у
всіх сферах його компетенції з  самого  початку  його  існування 
залежала  від кола  повноважень,  визначених  власними 
установчими договорами. На самому початку, коли була створена
Європейська  Економічна  Спільнота (далі – ЄЕС) космічну
діяльність його держави-члени  здійснювали  окремо  від
процесів європейської інтеграції з міркувань підтримання
власного суверенітету. Крім того, до певного часу космічний
сектор економіки не був достатньо комерціалізованим, щоб 
європейські інституції офіційно визнали необхідність у його
регулюванні. 
 Європейський  підготовчий  комітет  з  космічних  досліджень (КОПЕРС), створений 27 лютого 1961 р. та
створені у 1962 році Європейської організації космічних досліджень (ESRO) та Європейської організації
розвитку ракет-носіїв (ELDO). На базі саме цих організацій у 1975 році було створено Європейське
космічне агентство – і понині один з найголовніших партнерів ЄС у здійсненні космічної політики. У самій
же Спільноті до середини 1980-х років «космос» фігурував лише в деяких «далекоглядних» політичних
документах (таких, як, наприклад,  рішенні  Європейського  Парламенту від 25  квітня  1979  р.  «Про 
участь  Співтовариства в космічних дослідженнях») і не був предметом ні законодавчої діяльності, ні
будь-яких змістовних внутрішніх дії з боку інституцій. Показним є  факт того,  що  з  самого  моменту 
підписання Римських договорів і до моменту набрання сили Лісабонським договором ні один з
установчих договорів не уповноважував ЄС на здійснення діяльності у космічній сфері. Однак, у середині
1980-х таке ставлення почало  змінюватися. ЄЕС ставало  дедалі  активнішим  у  стимулюванні 
європейської  економіки шляхом підтримання технологічних і технічних науково-дослідних  і  дослідно-
конструкторських робіт у різноманітних сферах, що виступали каталізаторами  економічного  зростання.
«Директива про бази даних» 1996 р., яка встановила авторське право на електронні бази даних, зокрема, на бази
даних супутникового дистанційного зондування, оскільки існуючі авторські права недостатньо висвітлювали такі
нові явища – і захист прав інтелектуальної власності вважався ключовим  аспектом  розвитку  комерційної 
життєздатності сектора дистанційного зондування. Зі зростанням усвідомлення того, що космічний сектор,  як 
найважливіший  технологічний  сектор, став також одним з ключових для загального  європейського 
економічного  розвитку, підхід Європейської  Комісії  до  «космічного  простору» та «космічної діяльності»
поступово зростав. Як наслідок, надалі було прийнято низку нормативних актів інститутами Співтовариства,
предметом яких була саме космічна сфера. 
Подальший розвиток космічної політики
ЄС виражався, в основному, в поглибленні
співпраці ЄС та Європейського космічного
агентства. Так, Рада ЄС та Рада ЄКА у
листопаді 2000 р. схвалили резолюції про
стратегію у європейській космічній
діяльності, які формально оформили
відносини цих організацій. Відповідно до
даних документів була запроваджено
робочу групу, яка того ж року виробила
комплексний документ про узгодження 
загальної  для  ЄС  і  ЄКА  космічної
стратегії. В ньому вперше визначено три
загальні основні цілі: 1) зміцнення основ
космічної діяльності: збереження
незалежного та можливого доступу  в 
космос і забезпечення  широкої 
технологічної  бази  2) поширення 
наукових  знань з метою кращого пізнання
нашої планети та її атмосфери, сонячної
системи та Всесвіту 3) одержання доходів
для ринків і суспільства.
 Інституційно-правові
механізми космічної політики
ЄС.
Істотний інтерес становить створення спільного
міжорганізаційного механізму ЄС – ЄКА для реалізації та
формування основ європейської космічної політики. Цей
механізм включає наступні органи: Космічну Раду,
спільний секретаріат та група з космічної політики вищого
рівня. Особливістю цього механізму є те, що він включає в
себе основні інституції обох організацій. Так, до складу
Космічної Ради входять два органи: Рада ЄС з питань
конкурентоспроможності та Рада міністрів ЄКА. Космічна
Рада забезпечує: «координацію та проведення спільних
засідань в рамках даної угоди шляхом проведення
регулярних та спеціальних засідань Ради ЄС та Ради ЄКА
на рівні міністрів («Космічна Рада»)» (стаття VIII).
Важливо зазначити, що до складу як Ради ЄС, так і Ради
ЄКА входять представники усіх держав-членів.
До основних повноважень цього органу входить: 
-забезпечення орієнтирами для досягнення цілей цієї угоди та визначення у
цьому зв’язку необхідних заходів; 
-підготовка рекомендацій, що стосуються спеціальних угод по реалізації
конкретної космічної програми;
-консультування сторін з питань зміцнення співробітництва відповідно до
принципів, що закріплені у цій угоді; здійснення контролю за ефективним
виконанням даної угоди (Стаття 8 п.2). 
Цікавим у цьому зв’язку виступає процедура вироблення рішення в рамках
цього органу. Важливу роль у цьому процесі відіграє спільний секретаріат та
група з питань космічної політики вищого рівня, що створені на підставі
вищезазначеної рамкової угоди. Спільний секретаріат, зокрема, сприяє
виробленню спільної позиції по реалізації космічної політики чи конкретної
спільної програми обох організацій, яка згодом представляється і
затверджується на засіданні Космічної ради у формі резолюції. До його
складу входять посадові особи Європейської Комісії та виконавчого органу
ЄКА. На практиці робота спільного секретаріату поділяється між основними
органами обох організацій, а саме між Європейською Комісією та
Виконавчим органом ЄКА. 
Кожен з цих органів є відповідальним за певний аспект роботи спрямованої на
формування відповідної спільної позиції. Наступним етапом є спільне засідання обох
органів у спільному секретаріаті, на якому формується уже спільна позиція обох
організацій. До основних завдань спільного секретаріату входить вироблення
ініціатив з метою реалізації цієї угоди; забезпечення реалізації керівних принципів
узгоджених на спеціальних засіданнях Рад обох сторін; проведення регулярних
неофіційних консультацій за участі групи з космічної політики вищого рівня, що
складається з представників держав-членів ЄС та ЄКА, з метою вироблення спільних
позицій щодо питань, пов’язаних із реалізацією Рамкової угоди. Велике значення у
роботі спільного секретаріату ЄС – ЄКА відіграє група з питань космічної політики
вищого рівня. До складу цієї групи входять представники усіх держав-членів ЄС та
ЄКА (27 держав-членів ЄС + Норвегія та Швейцарія), яку очолюють генеральний
директор ЄКА та генеральний директор генерального директорату Європейської
Комісії з питань підприємництва та промисловості.
 Європейська геостаціонарна навігаційна служба (EGNOS) – це перша
загальноєвропейська супутникова навігаційна система. Вона доповнює
Основні програми та американську систему супутникової навігації GPS і робить її
придатною для використання в критично важливих для безпеки
проекти у сфері програмах, таких як польоти літаків або навігація суден вузькими
космічної  політики каналами.
ЄС EGNOS, що складається з трьох геостаціонарних супутників і мережі
наземних станцій, досягає своєї мети шляхом передачі сигналу, що
містить інформацію про надійність і точність сигналів позиціонування,
що передаються GPS. Це дозволяє користувачам у Європі та за її
межами визначати своє місцезнаходження з точністю до 1,5 метра.
Galileo – це європейська глобальна навігаційна супутникова система. Вона надає точну та надійну
інформацію про місцезнаходження та час, що використовується, наприклад, у мобільних телефонах,
автомобілях (а в майбутньому – автономних та підключених автомобілях), на залізницях, в авіації та
інших секторах. Galileo функціонує з грудня 2016 року, коли вона почала пропонувати послуги
державним органам, підприємствам та громадянам.
Galileo дозволяє користувачам знати своє точне розташування з більшою точністю, ніж пропонують інші
доступні системи.
Продукти, які люди використовують кожен день, від навігатора у вашому автомобілі до мобільних
телефонів виграють від підвищеної точності, яку забезпечує Galileo.
Copernicus - це програма Європейського Союзу зі спостереження Землі, яка вивчає
нашу планету та її навколишнє середовище на користь усіх європейських громадян.
Вона пропонує інформаційні послуги, що базуються на даних супутникового
спостереження Землі та даних поза космосом.
Програмою керує Європейська комісія. Вона здійснюється у партнерстві з державами-
членами, Європейським космічним агентством (ЄКА), Європейською організацією з
експлуатації метеорологічних супутників (ECMWF), Європейським центром
середньострокових прогнозів погоди.
 Космічна політика не є чимось новим для ЄС, але лише зараз вона
отримала перспективи стратегічної автономії як на ринках, так і у сфері
безпеки та оборони. І тому є дві причини. Перша полягає у тому, що у
2020 році європейська космічна промисловість зафіксувала падіння
продажів на 1 млрд євро (зниження на 13% порівняно з минулим
роком), що є безпрецедентним показником за останні 30 років, за
даними провідної європейської асоціації ASD Eurospace. Це пояснює,
чому комісар Тьєррі Бретон нещодавно оголосив про створення
комплексного пакета заходів:
- Запуск космічного інвестиційного фонду CASSINI з інвестиційним
Зовнішній вимір потенціалом не менше 1 млрд. євро для підтримки нових космічних
стартапів;
космічної  політики
- Використання державних закупівель стратегічним чином для
ЄС зниження комерційного ризику нових випробувань (тестування та
зняття ризику), забезпечення безпеки стартапів та зміцнення довіри
приватних інвесторів до космічних проектів;
- Розробка технологічної дорожньої карти з довгостроковими планами
та координація інвестицій у космічні інновації через Космічне
партнерство;
- Більш тісний зв'язок між усіма промисловими секторами, що
працюють над космічним потенціалом, через Альянс індустрії
космічних ракет-носіїв та Стратегію управління космічним рухом.
Другий блок заходів торкається питань безпеки та
оборони. Оголошення про початок реалізації
Стратегії з оборони та космосу у 2023 році та
включення більшої кількості космічних питань у
очікуваний Стратегічний компас є позитивною
новиною у зв'язку з актуальністю цієї теми, а також
тому, що вони є значною еволюцією порівняно з
попередніми стратегіями. У стратегії 2000 року
йшлося про те, як покращити наукові знання,
підвищити їхню користь для суспільства та як
зміцнити космічний ринок. Наступні стратегії 2011
та 2016 років торкалися питань безпеки, але
переважно цивільних питань. Починаючи з 2022
року Боррелл зобов'язався розробити нові механізми
реагування на загрози у космосі, який, швидше за
все, стане полем бою. Ідея полягає в тому, щоб
зосередитися на поінформованості про космічну
сферу, зміцнення космічних інфраструктур
подвійного призначення, механізм реагування на
загрози для Galileo та перші спільні навчання до
березня 2022 року, серед іншого. 
 Співпраця між Україною та
ЄС у сфері космічної 
політики
За останні роки Україна значно просунулась у реалізації домовленостей з ЄС в космічній сфері.
В 2018 році підписана Угода між ДКАУ та Європейською Комісією про співробітництво в галузі
доступу до даних і використання даних супутників Sentinel програми ЄС «Copernicus», що забезпечує
нам доступ до європейських космічних даних. Ці знімки можуть бути використані в інтересах
української економіки, фермерства, екологічного моніторингу, а також для реагування надзвичайні
ситуації. В 2020 році розпочав роботу Регіональний дзеркальний сайт програми ЄС «Copernicus»,
який забезпечує вільний доступ всіх бажаючих до матеріалів зйомок території України з супутників
«Sentinel-1», «Sentinel-2» та «Sentinel-3». На 2020-2021 роки заплановано розширення доступу до
супутника «Sentinel-5P».
12 березня 2020 р. проведено перший раунд переговорів стосовно проекту Угоди між Україною та ЄС
щодо розширення покриття системи EGNOS та забезпечення доступу до послуги «Safety of Life».
Під час переговорів сторони дійшли згоди щодо ключових аспектів майбутньої угоди, обговорили
технічні особливості впровадження системи та терміни введення системи в експлуатацію.
Сферами застосування системи є автоматизація та підвищення точності навігації у річковому,
автомобільному та залізничному транспорті, що дозволить побудувати надійні та захищені системи
управління повітряним рухом, а також стане практичною допомогою агропромисловості.
Впровадження системи на території України дозволить забезпечити високоточну автоматичну
систему посадки літаків в регіональних аеропортах та аеродромах, не оснащених сучасними
аеронавігаційними комплексами Instrument Landing System (ILS).