1.

До складу яких країн увійшли західноукраїнські

землі після Першої світової війни? Покажіть ці
території на карті.

2. Назвіть дату проголошення Західноукраїнської

Народної Республіки. Хто очолив її уряд? Кого
було обрано президентом ЗУНР?

3. Коли було прийнято універсал Директорії УНР

про возз'єднання Української Народної
Республіки і Західноукраїнської Народної
Республіки? В чому полягає його історичне
значення?

4. Як, на вашу думку, позначилося на долі

українського народу насильне приєднання
західноукраїнських земель до Польщі, Румунії
та Чехословаччини?
 Польща Румунія Чехословаччина
132,2 тис.км2 17,6 тис.км2 14,9 тис.км2
8,200 тис. 1,240 тис. 735 тис.

Східна Галичина, Західна

Північна Буковина,
Волинь, Західне Полісся, Закарпаття
Холмщина, Підляшшя частина Бесарабії
Обставини входження українських земель
до складу Польщі
Рішення країн Антанти щодо Варшавська Ризький
Східної Галичини угода договір

25 червня 20 листопада 14 березня 21 квітня 18 березня

1919 р. 1919 р. 1923 р. 1920 р. 1921 р.

Рада Найвища Рада Найвища Директорія УНР До Польщі

міністрів Антанти Рада передавала до відійшли:
закордонних надала Польщі Антанти складу Польщі Східна
справ Англії, мандат на передала Східну Галичина,
Франції, Східну Східну Галичину, Західну
Італії, США Галичину Галичину в Західну Волинь,
уповноважил строком на 25 управління Волинь, Холмщина,
а Польщу років, після Польщі. Холмщину, Підляшшя та
окупувати чого долю Підляшшя та Західне
Східну краю мав Полісся в обмін Полісся в
Галичину по вирішувати на визнання обмін на
річку Збруч. всенародний Польщею визнання
плебісцит. незалежності Польщею
УНР. УСРР.
 Статус українських земель
Найбільше українців опинилося у
складі Польщі. Це передовсім
жителі Східної Галичини. Польські
власті поділили її на три
воєводства: Львівське,
Тернопільське і Станіславське.
Крім Східної Галичини, до Польщі
відійшли Західна Волинь і Західне
Полісся. Кількість українців у
Польщі на початку 30-х років
становила близько 6 млн. чол., а
заселяли вони майже третину
тодішньої Польщі. У складі Польщі
опинилося найбільше українців.
їхня кількість становила близько
шести мільйонів чоловік. Українці
були найбільшою національною
меншиною у цій державі —
близько 19 % — і заселяли третину
її території.
 Статус українських земель
Питання про приєднання цієї
території до Польщі постало на
Паризькій мирній конференції
1919 р. І нехай тоді воно
остаточно не було вирішене
(йшлося лише про «Тимчасовий
східний кордон Польщі», який
тоді встановили за так званою
«лінією Керзона»), та польські
правлячі кола завжди
розглядали Східну Галичину як
невід'ємну частину своєї
території. Урешті-решт,
незважаючи на протести
галицького населення, Рада
послів великих держав 14
березня 1923 р. визнала Східну
Галичину частиною Польщі за
умови надання українському
населенню автономії.
Статус українських земель у складі
Польщі
Територія східної Галичини поділялася на три
воєводства: Львівське, Тернопільське,
Станіславське.

На основі даних діаграм зробіть висновки про роль

українських земель в складі Польщі
 Українське питання та ставлення
до нього польських правлячих кіл
У Польщі, де проживало
найбільше з усіх
західних українців, до
того ж із високою
національною
свідомістю, українське
питання стояло
найгостріше.
Польський уряд,
переслідуючи
стратегічну мету –
повне ополячення
загарбаних українських
земель, залежно від
внутрішніх та
зовнішніх обставин
Національний склад населення Польщі. коригував свій курс.
Політика польської влади щодо
українських земель
Перший період Намагання влади довести свої
права на українські землі та
забезпечення усіх прав
1919 – 1923 рр.
національних меншин

 польська конституція 1921 р.

 закон від 26 березня 1922 р.
Учні та вчителі однієї з
українських шкіл. 1923 р.
гарантувала права українців на
рідну мову на побутовому рівні
і у навчанні в початкових
школах;
надав самоврядування Східній
Галичині (Львівському,
Станіславському та
Тернопільському воєводствам).
 Протягом 1919 – 1922 рр.
польське керівництво
намагалося довести світовій
громадськості, що Польща
нібито забезпечує усі права
національних меншин.
Але тільки-но 14 березня
1923 р. Рада послів Англії,
Франції, Італії та Японії
визнала Східну Галичину
територією Польщі, усі
декларовані права
українцям залишилися на
папері.
В існування української
державності ніхто в Європі
Адміністративне районування
Польщі. Карта 1923 р. не був зацікавлений.
Денаціоналізація українського
населення
За рішенням Ради послів
українські землі у складі
Польщі мали одержати
автономний статус. Проте
українці не мали
можливості займати
адміністративні пости в
державних установах,
офіцерські пости в армії,
поліції, таємних службах. У
1920 р. для Східної
Галичини офіційно
запропонували назву –
“Східна Малопольща”.
 «Є. Петрушевич. Протест Української
Національної Ради проти прилучення Східної
Галичини до Польщі»
24. 03. 1923 р.
«...Українське населення як значно переважаюча більшість
населення Східної Галичини ніколи й ці за яку ціну не згодиться на
те, щоб цей край перейшов під Польщу... Українське населення має
непохитну волю й однодушне бажання, щоб Східну Галичину було
визнано незалежною державою, бо тільки така розв'язка
східногалицької справи дасть йому спромогу вільного життя...».
І хоч польський уряд обіцяв, що на цих землях відновить право
користування українською мовою, відкриє для українців
університети, гарантуватиме права культурного й духовного
розвитку, та. наступні події показали, що він і не збирався
виконувати ці обіцянки. Щоправда, закон від 26 вересня 1922 року
надавав самоврядування Львівському, Станіславському й
Тернопільському воєводствам. Однак це було не справжнє
прагнення, а скоріше політичний маневр, який мав полегшити
полякам перебрати владу в Галичині.
Дійсно, правлячі кола Польської держави спрямовували свої
зусилля на посилення контролю, над українськими територіями.
Вони проводили політику національно-культурної асиміляції
українців.»
 Таким чином, до складу Польщі увійшли Східна Галичина, Західна
Волинь, Західне Полісся, Холмщина й Підляшшя, землі, що отримали
назву «східні креси».
«Східні креси» — термін для позначення пограничних земель на сході
Польщі.
Правовий статус цих земель у складі Польщі закріпили Постанова Ради
послів Антанти від 14 березня 1923 р. та умови Ризького мирного
договору від 18 березня 1921 р.
У цей час у Відні діяв еміграційний уряд ЗУНР, очолюваний Євгеном
Петрушевичем, який неодноразово надсилав великим державам ноти про­
тесту проти польської окупації.
 Становище українських земель і українського
населення:
 керівниками органів місцевого самоврядування
призначалися лише поляки;
 українцям заборонялося займати адміністративні посади в
державних установах, офіцерські посади в армії, поліції,
таємних службах;
 для Східної Галичини було офіційно запропоновано назву
«Східна Малопольща»;
 польська мова витісняла українську з усіх державних і
муніципальних установ, освітніх закладів. Українські імена
та прізвища замінювались польськими;
 переслідування православних українців, масове примусове
навертання їх до католицької віри,знищення православних
храмів;
 українські землі перетворювались на аграрно-сировинні
придатки, ринки збуту й джерела сировини та дешевої
робочої сили;
 матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, непосильна
експлуатація українського населення;
 активний еміграційний рух українців
Денаціоналізація:
 штучний поділ (бойки, гуцули, поліщуки)
 насильницька асиміляція
 заборона української мови
 назва «Східна Малопольща»
 зміна імен та прізвищ
 закриття українських шкіл
 обов’язкове вивчення польської мови
 велика плата за навчання у вузах
 процентний прийом - Львівський
університет – 50%
 чиновники
 “східні креси” (землі)
 “Сокальський кордон” (Східна і Західна
Галиччина)
 створення “п’ятої колони”.
 Було зменшено кількість українських навчальних закладів: в 1911-
1912рр. їх було 2240, а в 30-х роках – лише кілька сотень. У гіршому
стані була середня і фахова освіта. Із 138 загальноосвітніх середніх
шкіл Галичини у 1939р. Працювало лише 5 українських державних
шкіл. На галицьких землях діяло просвітянське товариство “Рідна
школа”. Під час перепису 1931 року близько 700 тис. чол., що
проживали на Західноукраїнських землях не назвали українську мову
своєю. Для них мова, якою вони розмовляли, була "місцевою",
"хлопською", а російська і польська—"панською".
На основі діаграми «Полонізація народної освіти в
Галичині»:
1.Яку політику проводила Польща на українських
землях в галузі освіти?
2.До яких наслідків це могло привести?
 Політика польської влади щодо
українських земель
Другий період Наполеглива політика
асиміляції поневолених
народів
1923 – 1926 рр.

 польський уряд поділив країну на

дві господарські території: корінні
польські землі (Польща “А”),
західноукраїнські та
західнобілоруські землі (Польща “Б”);
 стосовно Польщі “Б”
застосовувалася політика штучного
стримування соціально-
економічного розвитку та повного
скасування поступок національним
меншинам.
Значок Спілки осадників.
 Після визнання Антантою у 1923 р. приналежності території
Східної Галичини до Польщі польська влада почала активно
проводити політику національно-культурної асиміляції
українців. Незважаючи на конституцію 1921 р., права
національних меншин всіляко утискувалися.
Щодо населення Західної України Польща проводила відверту
колонізаційну політику, яка була направлена на утворення в цій
місцевості своєрідної "п'ятої колони" — так званих осадників. Це
були демобілізовані солдати, відставні чиновники, а потім усі
бажаючі, які почали "осаджуватися" на українських землях. До
1939 року у сільській місцевості оселилося 200 тис. поляків, а в
містах — 100 тис.. Багато українців вимушені були емігрувати за
океан.
В 1924 р. партія ендеків (націонал—демократів), яка була
найбільш популярною серед населення Західної України,
добилося прийняття закону, що забороняв вживання української
мови в урядових установах. Вони доводили, що Західна Україна
— складова частина Польщі, а українці — "руська гілка великого
польського дерева". Така політика польських правлячих кіл
розпалювала міжнаціональну ворожнечу і приводила до
зміцнення авторитаризму.
 Стан промисловості

Про колоніальну відсталість галицьких земель красномовно

свідчив стан промисловості: 85% підприємств були дрібними, на
кожному з них працювало менше 20 чоловік. Переважали ті
галузі, що забезпечували високі прибутки без великих вкладень:
нафтодобувна деревообробна, харчова. Стан української
промисловості погіршувався й через засилля іноземного капіталу.
У 1934 – 1937рр. Спостерігалося деяке пожвавлення економіки.
Проте воно не переросло в нове піднесення.
Економічний розвиток українських земель

Польща «А» Польща «Б»

Корінні польські землі Західноукраїнські та

західнобілоруські землі
Підтримка розвитку
економіки Гальмування розвитку
економіки
85% підприємств були
дрібними

Засилля іноземного
капіталу Розвиток
кооперативного
руху
Високі залізничні тарифи
 Соціальний стан українського
населення
Постійним супутником
життя українців в
Польщі було безробіття.
В період економічної
кризи воно набуло
небачених розмірів.
У 1931-1932рр. в Східній
Галичині, за даними
офіційної польської
статистики, було
зареєстровано 27 тис.
безробітних.
 Закон про восьмигодинний робочий день на практиці не
виконували. У період кризи у деревообробників він сягав 14
годин. Реальна заробітна плата не збільшувалася, а часто і
зменшувалася. Надзвичайно тяжкими були умови праці. На
підприємствах частішали нещасні випадки.
На основі даних карти:
1.Визначте, яка кількість українців емігрувала із Східної Галичини?
2.Визначте, яка кількість українців емігрувала із Західної Волині та
Західного Полісся?
3.Скільки поляків осіло на українських землях за міжвоєнний період?
4.Зробіть висновки.
 Питома вага поляків на
західноукраїнських землях На основі даних
діаграм зробіть
висновок про
еміграційні та
колонізаційні процеси
на західноукраїнських
землях у міжвоєнний
період.
Осадництво як засіб полонізації краю
Основним завданням колоністів-осадників було забезпечення
проведення колоніальної політики Польщі на західноукраїнських
землях.

Акт про право власності на землю. 1922 р.

Осадництво – заселення українських

земель польськими колоністами.
Осадництво як засіб полонізації краю

Осадництво як засіб колонізації краю

1921 р. 8 тис. осіб

1922 р. 12 тис. осіб

1923 р. 20 тис. осіб

виділено землі

Волинь 112 тис. га

113 тис. га
Марш польських військових Полісся
колоністів вулицями Рівного.
Середина 30-х рр. 200 тис. га
Сх. Галичина
 Українська кооперація як засіб
економічного виживання
Українська кооперація

Галицькі українці
намагалися протистояти
іноземному економічному
впливу.
Сформувалася розгалужена
мережа кооперативів:
заготівельних, торгівельних
та інших.
Польська влада штучно
стримувала розвиток
української кооперативів,
обмежуючи їх діяльність.

Газета кооперативного руху.

Львів, січень 1928 р.
 Опір українського населення

Національне і соціальне гноблення викликало опір українського

населення. У 1920-1921рр. Робітники Львова, Стрия, Станіслава та
інших міст виступили з вимогами підвищити заробітну плату,
припинити терор, забезпечити демократичні свободи. Боротьба не
припинилася: робітники вимагали підвищення заробітної плати і
поліпшення умов праці, відмовлялися сплачувати податки.
 Політика польської влади щодо
українських земель
Соціальне становище
населення

 жорстка експлуатація при низькій

заробітній платі та відсутності
безпеки праці;
 низький життєвий рівень;
 високий рівень безробіття;
 майже повна відсутність медичного
обслуговування, через це висока
захворюваність та смертність
населення;
 витіснення українців та збільшення
Селянка-українка обробляє
питомої ваги іноземців у всіх сферах
наділ землі.
виробництва.
Середина 30-х рр.
Кириченко В.А.
 Політична діяльність на
українських землях

Польща не була тоталітарною державою, політичні партії не

заборонялися, якщо їхня діяльність не суперечила
законодавству.
 Політична діяльність на
західноукраїнських землях

Рік створення: Рік створення:

1920. 1899.
Українська
Українська
Програмні засади: Програмні засади: соціал-
військова здобуття здобуття демократична
організація незалежності незалежності партія
шляхом України та
збройної побудова
боротьби, держави на
побудова демократичних
демократичної засадах.
засадах
Засоби досягнення мети:
України. Засоби досягнення мети:
терористичні акти проти мирні легальні методи боротьби,
Євген польських урядовців, акції співпраця з польською владою. Лев
Коновалець саботажу, експропріаційні Ганкевич
заходи.
Соціальна база: Соціальна база:
переважно колишні вояки армії УНР промислові та сільськогосподарські
та УГА, студентська та шкільна робітники.
молодь.
 Політична діяльність на
західноукраїнських землях
Рік створення: Рік створення:
1925. 1919 - 1923.

Українське Комуністична
Програмні засади: Програмні засади:
національно- здобуття об'єднання з
партія
демократичне незалежності Радянською Західної
об’єднання правовим Україною, України
шляхом, соціалістичні
побудова реформи.
соборної
демократично Засоби досягнення мети:
ї України. соціалістична революція.
Засоби досягнення мети: Партія стала слухняним
мирні легальні методи боротьби, знаряддям сталінської
Дмитро співпраця з польською владою. політики у Західній
Левицький Україні. Йосип
У 1938 р. розпущена. Крілик
Соціальна база:
старше покоління діячів національного руху, Соціальна база:
заможне селянство. робітники і селяни усіх
національностей.
 Розгортання українського
націоналістичного руху
Партії Лідери Провідна ідея
УНДО (Українське Д.Левицький Самостійність України
національно – демократичне
об’єднання, 1925

Радикальна партія Л.Бачинський Незалежність,

І.Марчук самостійність України

КПЗУ (Компартія Західної Від ідеї возз'єднання з

України), 1919 - 1938 УРСР до самостійності

ОУН (Організація українських Є. Коновалець «інтегральний»

націоналістів), 1929 націоналізм» -
досягнення
незалежності будь –
якими методами

Український союз хліборобів В. Липинський Незалежна монархічна

- державників українська держава
 Організація українських
націоналістів (ОУН)
Відень Установчий конгрес ОУН
28 січня – 3 лютого  прийняв статут організації;
 розробив основні засади політичної
1929 р.
лінії організації.

Група української національної

молоді

Союз української
націоналістичної молоді УВО
Ліга українських націоналістів
 Організація українських
націоналістів (ОУН)

ОУН
Програмні засади:
побудова незалежної соборної
національної держави на усій
етнічній українській території
шляхом національної революції
Організація та встановлення диктатури.
українських
націоналістів
Ідейне підгрунтя:
“інтегральний націоналізм”.

Засоби досягнення мети:

насильство як політичне
знаряддя проти зовнішніх та
внутрішніх ворогів, Євген
Визнавши себе як рух, революційний вибух. Коновалець
а не як партія, ОУН
засуджувала всі Соціальна база:
легальні партії колишні вояки армій УНР та ЗУНР,
Галичини як студенти, учнівська молодь,
колабораціоналістські. інтелігенція.
Інтегральний націоналізм –
тоталітарна форма націоналізму
(фр. nationalisme) - ідеології і напрямку
політики, базовим принципом яких була теза
про цінність нації як найвищої форми
суспільної єдності та її первинності у
державотворчому процесі.
Інтегральний націоналізм як
ідеологія ОУН
Засади інтегрального націоналізму
Дмитра Донцова

нація – абсолютна цінність

політичні партії, класи повинні об'єднатися заради

Вищої мети

Вища мета – незалежність держави

мета оправдовує усі засоби

майбутню державу повинен очолити вождь – керманич з

необмеженою владою

соціально-економічні питання другорядні

Інтегральний націоналізм як
ідеологія ОУН
Причини виникнення
інтегрального націоналізму на
західноукраїнських землях

жорстка антиукраїнська політика

польської влади

зневіра української національної еліти в

демократичні ідеали

загальноєвропейська тоталітарна тенденція

у національно-визвольних рухах

неможливість легальної боротьби за

відновлення української державності
 Населення краю прагнуло захистити свої права за
допомогою трьох політичних сил – комуністів,
центристів та націоналістів. Антиукраїнська політика
влади підривала авторитет центристів і сприяла
підвищенню авторитету націоналістичних партій та
рухів, які діяли в нелегальних умовах.
Національно-визвольний рух посилився.
 Політична ситуація. «Пацифікація»
• Пацифікація - умиротворення

ПАЦИФІКАЦІЯ

Закриття українських Переслідування лідерів

громад українського руху

Домашній арешт українських

депутатів

Посилення «взаємного невизнання»;

Посилення українського націоналістичного руху
 Політика польської влади щодо
українських земель
Національно-культурне гноблення

 для українських земель офіційно введено назву “Малопольське

Всходнє” - “Східна Малопольща”;
 заборона українцям обіймати адміністративні посади у державі та
керівні в армії;
 заборона вживання українських назв та прізвищ;
 заборона вживання української мови в державних установах;
 перехід українських шкіл на польську мову навчання;
 поява утраквістичних шкіл (польська мова, польська історія,
польські вчителі, але викладання українською мовою);
 високі ціни на навчання у середніх та вищих навчальних закладах;
 наявність відсоткової норми на прийом українських студентів у
вищі навчальні заклади (у Львівському університеті – 5 %).

Кириченко В.А.
 Освіченість населення,
рівень його грамотності
завжди визначали рівень
національно-культурного
розвитку нації.
Серед українців у складі
Польщі 70 % були
неписьменними або
малописьменними.

В 1924-1925 навчальному
році існувало 2558
українських початкових
шкіл, то в 1937-1938 – їх
залишилося тільки 461.
Погромлена поляками під
час Пацифікації читальня
Просвіти. с. Княгиничі,
Рогатинського повіту,
1930 рік.
 Пацифікація
Замиренням
українців з 16
вересня по 30
листопада 1930 р.
було охоплено 450
населених пунктів
у 16 регіонах
Східної Галичини.
Особлива увага
каральних загонів
була приділена не
тільки місцевим
активістам,
вчителям,
священикам, але й
усім українським
установам –
Прояв пацифікації в одному з сіл Східної школам, осередкам
Галичини. 1930 р. Просвіти,
кооперативам.
Політика польської влади щодо
українських земель
Третій період Деякі поступки і компроміси у
стосунках з національними
меншинами у період
1926 – 1937 рр.
“санації”

 деякі поступки і компроміси у стосунках

з національними меншинами;
 державна асиміляція національних
меншин;
 спроба перетворення Волині на “колиску
польсько-українського порозуміння”, що
фактично мало бути розколом серед
українців;
 будь-який прояв національного життя
трактувався владою як сепаратизм.
Юзеф Пілсудський.
 Національно-визвольна боротьба
на українських землях
Причини розгортання
національно-
визвольного руху

 колонізація та полонізація;
 денаціоналізація;
 обмеження демократичних прав і
свобод;
 мало- та безземелля як наслідок
обмеженості земельної реформи;
 тяжкі умови праці;
 безробіття;
Розправа над учасниками  низький рівень життя;
повстання.  низький рівень медичного
Художник невідомий. обслуговування та висока
смертність.
 Заспокоєння національних
меншин у Польщі
Карикатура з
львівського
журналу
“ЗИЗ”.
Середина 30-х
рр.

У 1935 р. Польща офіційно відмовилася від своїх зобов'язань

перед Лігою Націй щодо забезпечення прав національних
меншин.
Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу

Влітку 1934 р. в
Березі Картузькій
було створено
концентраційний
табір для
ув'язнення
переважно
українців, які
чинили опір
польській
колоніальній владі
та діячів
українського
національного руху.

Керівництво концтабору. 1935 р.

Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу

Ув'язненим у
таборі було
важче, ніж у
найсуворіших
тюрмах. Хоч
потрапити сюди
можна було
значно легше –
без жодного
суду, лише на
підставі припису
відділення
поліції.

З сучасного малюнка невідомого художника

Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу

Тяжка фізична
праця, нерідко
беззмістовна, була
лише одним з
методів знущання
над людьми.

З експозиції музею концентраційного табору

у Березі Картузькій.
Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу

Сьогодні це
містечко
неможливо знайти
ані на українських,
ані на польських
картах. Утім саме
тут розгорнулася
одна з найбільших
драм українсько-
польських
стосунків другої
половини 30-х рр.

Будинок адміністрації та обеліск в'язням

концентраційного табору.
 Репресивні заходи польської
влади дали тимчасово
бажаний результат. По
закінченню акції польська
адміністрація та преса
висловили задоволення про
успіхи в умиротворенні
Галичини і вважали проблему
східних земель Польщі
вирішеною.
В перспективі ця акція дала
протилежний результат –
сильний поштовх до
подальшого зростання серед
українців національної
самосвідомості та до
загострення українсько-
польських відносин на цих
окупованих землях.
 Політика польської влади щодо
українських земель
Четвертий період
Повернення до жорсткої
антиукраїнської політики
1937 – 1939 рр.

 польська влада відкинула будь-які

поступки українцям;
 країною прокотилася потужна хвиля
репресій щодо українців;
 у 1938 -1939 рр. у прикордонній смузі
з СРСР проведені акції з виселення
українців.

Перед загрозою Другої світової війни

Малюнок з англійського польська влада боялася, що українське
гумористичного журналу “Punch”. питання стане розмінною картою у
1939 р. великій грі.
 Отже, ви навели факти, які характеризують політику Польщі як
антиукраїнську, а також спря­мовану на асиміляцію, розчинення
українців у польському середовищі, тобто колонізацію.

У відповідь українці чинили опір політиці польських властей. Вони

саботували перепис населення та парламентські вибори, як такі,
що порушують соціальний статус Галичини. А на знак протесту
рішенню Ради послів 24 березня 1923 р. багатотисячні збори
українців біля церкви св. Юра у Львові склади урочисту присягу
найстарішому членові Української народної ради 81-річному
Юліанові Романчуку, що вони ніколи не визнають рішення Ради
послів і залишаться вірними ідеї української державності.
Протягом 1921-1925 рр. у Львові діяли Львівський таємний
український університет, просвітянське товариство «Рідна школа»,
осередки товариства «Просвіта». Продовжувало роботу Наукове
товариство імені Т. Г. Шевченка.

Та все ж, незважаючи на національні та соціально-економічні

утиски, українське населення Польщі в 20-30-х роках не зазнало
таких знущань і жахливих втрат, які випали на долю жителів
радянської частини України.
1. Оберіть країни, до складу яких входили західноукраїнські землі.
а) Польща; б) Австро-Угорщина; в) Румунія; г) Росія; д) СРСР; ж)
Чехословаччина.
2. Входження західноукраїнських земель до складу Польщі зафіксували міжнародні
угоди:
а) Постанова Ради послів від 14 березня 1921р; б)Варшавська угода 24 квітня 1920
р.; в) Ризький мирний договір від 18 березня 1921 р.
3. Польські власті поділили територію Східної Галичини на три воєводства:
а) Львівське, Тернопільське, Станіславське; б) Львівське, Волинське, Тернопільське;
в) Львівське, Тернопільське, Івано-Франківське.
4. На території Польщі діяли такі українські товариства:
а) «Рідна справа»; б) «Рідна школа»; в) «Просвіта»; г)Наукове товариство імені Т. П
Шевченка; д) «Діло»; є) «Думка»; ж) Львівський таємний український університет.
5. На західноукраїнських землях почали діяти школи:
а) українські; б) польські; в) утраквістичні.
6. У складі Польщі проживало:
а) близько 15 млн. чол.; б) близько. 6 млн. чол.; в) близько 8 млн. чол.
8. Українці заселили частину Польщі:
а) 1/12; б) 1/3; в) 1/6.
9. Вибори 1922 р. в Польщі українці:
а) бойкотували; б) підтримували; в) не брали участь.
10. Продовжте перелік утисків, яких зазнавало українське населення Східної
Галичини:
а) в органах місцевого самоврядування керували переважно поляки; б) у
державних установах панувала польська мова; в) ...
11. Поясніть поняття; «асиміляторська політика», «автономія», «полонізація ».

Відповіді: 1 - а, в, д, ж; 2 - а, в; 3 - а; 4 - б, г, ж; 5 - в; 6 - б; 7 - в; 8 -а.
 В чому проявилися особливості
економічного та політичного розвитку
західноукраїнських земель у складі
Польщі у міжвоєнний період?