§ 7.

Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії

1. Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі
Австрійської імперії.

Наприкінці XVIII ст. Австрійська імперія володіла приблизно 15 % українських земель,

а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям. Підвладні Австрії
території називалися західноукраїнськими землями.

Закарпаття. У 1699 р. воно разом зі Східною Угорщиною перейшло

під австрійську владу.

перший поділ Речі Посполитої – 1772 р.

Коронний край — адміністративно-територіальна одиниця Австрійської імперії (із

1867 р. — Австро-угорщини) у XVIII — на
початку XX ст.

На приєднаних землях було

утворено коронний край
Королівство Галичини і
Лодомерії із центром у Львові,
до складу якого увійшли
українські (Східна Галичина)
та польські (Західна
Галичина) землі. Умовною
межею між ними була річка
Сян.

В округах і дистриктах влада

належала війтам, у селах — мандаторам (наглядачам), яких призначали війти, але
утримувалися землевласниками.

До 1849 р. окремим округом Королівства Галичини і Лодомерії

залишалася Буковина.

Австрія захопила ці землі в 1774 р.

2. Національне та соціальне становище українців під владою

австрійських Габсбургів*.
Кількість населення західноукраїнських земель
наприкінці XVIII ст. становила 2,5 млн осіб, а на початок XX ст. зросла до 6,4 млн.
Західних українців австрійська влада в офіційних документах називала рутенами, а вони
самі себе — русинами.

Наприкінці XVIII ст. з 2,2 млн населення Східної Галичини українці становили
приблизно 71 %, поляки — 22 %, євреї — 6 %.

У Буковині наприкінці XVIII ст. жило близько 75 тис. осіб, із яких українці становили
69 %. Найчисленнішими національними меншинами були румуни та євреї.
3. Політика австрійського уряду щодо західноукраїнських земель.
енаціоналізація — втрата певним народом рис власної національної ідентичності й
поступове його поглинання іншими культурами.

українців, що раніше потерпали від мадяризації в Закарпатті, румунізації в Північній

Буковині та полонізації у Східній Галичині, під владою Габсбургів відчутним стало
онімечування.

У 1780—1782 рр. Йосиф II видав кілька законів, за якими селяни звільнялися від
особистої залежності, панщина обмежувалася трьома днями на тиждень. Водночас
селянам надавалися мінімальні громадянські права: одружуватися без дозволу пана,
посилати дітей навчатися до школи; пан втрачав право судити селянина тощо.

У 1789 р. Йосиф II видав закон про ліквідацію панщини, проте після його смерті цю
норму скасували.

1781 р. надав рівні права у своїх володіннях прихильникам не лише всіх християнських
церков, а і євреям.

імператриця Марія Терезія за шкільною реформою 1777 р. визнала за всіма своїми

підданими право навчати своїх дітей у початковій школі рідною «материнською»
мовою.

Із 1784 р. було відновлено діяльність Львівського університету

4. Боротьба населення західноукраїнських земель проти соціального

гноблення
Селяни чинили розправи над управителями й панами, підпалювали маєтки й
підприємства своїх гнобителів.

спалахував рух опришків.

Особливого розмаху рух набув у 1810—1825 рр.

Улітку 1838 р. селянські виступи охопили майже всю Буковину. Придушити їх вдалося
ненадовго. У 1843—1844 рр. вони спалахнули з новою силою.

опришки — учасники народно-визвольної

боротьби в Галичині, Буковині й Закарпатті
проти соціального гноблення, панування
польської, угорської та австрійської шляхти
в XVI — першій половині XIX ст.

У 1846 р. Східну Галичину охопила хвиля виступів селян, пов’язаних із поширенням

сюди польського національно-визвольного повстання із Західної Галичини.

У 1839 р. угорський сейм надав селянам право вільного відходу від пана за умови
виконання повинностей, сплати податків і відсутності боргів.

5. Стан господарства та характер економічних відносин на

західноукраїнських землях.
За таких умов стихійні лиха й неврожаї спричинили на селі масовий голод у 1805, 1817,
1829, 1844—1847 рр.

6. Розвиток міст і торгівлі*.

Львів, у якому на середину XIX ст. проживало 70 тис. осіб.

Українці у складі населення Львова становили меншість, близько 65 % налічували

поляки. Численною була єврейська громада.

У складі населення міст значну частину становили угорці та євреї.

Запитання та завдання
N1 : Королівство Галичини і Лодомерії із центром у Львові
N2 : Уся адміністративна влада в коронному краї зосереджувалася в руках
губернського управління на чолі з губернатором, якого призначав
імператор.
N3 : східна Галичина
N4 : Угорці, Євреї
N5 :Денаціоналізація - втрата певним народом рис власної національної
ідентичності й поступове його поглинання іншими культурами.