Без брому | Наталія Старченко - https://localhistory.org.

ua/videos/bez-
bromu/bez-bromu-nataliia-starchenko/

Лозинський Владислав, група ПП-16, відео, самостійна робота до 3-го

семінару.

Історія України в період з 15 століття, а може і раніше більше повʼязана з

селянством, козацтвом. Це тому що ми були у складі Речі Посполитій і
колишня руська шляхта ассимілювалась з польською, стала працювати на
благо нової держави.
Русинами нас вважали не тому що були православними, або розмовляли
на руській мові, а тому що проживали на території колишньої Русі. Наші
предки були забезпечені своїм правом, зокрема ті руські воєводства, які
ввійшли до складу Речі Посполитої в результаті Люблінської унії, мали
руську мову, як мову суду і адміністрації. До середини 17 століття
полонізації судової системи не було, можна було внести акт на польській
мові, але саме судочинство велося руською мовою. На цих територіях
фактично сиділа руська шляхта (яка вважалась польською через те, що
держава була Річ Посполита), яка судиться своїм правом і сидить на своїй
історичній території.
В той час території Галичини і Західної Волині (Белзьке, Подільське і
Брацлавське воєводства) уже були у складі Польщі більше 200 років діяло
польське право, але люди все одно асоціювали себе з русинами, під час
Люблінської сейму ці три воєводства зібрались на окрему свою, руську
нараду. Вони підтримували приєднання українських воєводств.
Найбільш активну позицію займали волиняни. Під час прийняття
Люблінської унії вони виступали за те, що не лише новоприєднані землі
мають присягатися короні польській, а й польська шляхта повинна була
надати якісь права цим землям. Вони виступали за зʼїзди на кордоні
волинської області для обговорення устрою на цих нових землях. З цього
всього можна зробити висновок, що руська ідентичність була як і в 3
воєводствах, які з складу Русько-литовського князівства ввійшли в нову
державу – Річ Посполиту, в якій ключову роль займали поляки, так і ці 3
воєводства, котрі уже були не перше століття у складі Польщі.
Річ Посполита не є централізованою державою. Кожне воєводство є як
окремою Річчю Посполитою, шляхта кожного воєводства могла подавати
своїх представників в польський сейм і там відстоювати свої інтереси,
висувати законодавчі ініціативи в межах своїх воєводств.
Що цікаво, то поляки, які приїжджали у руські воєводства, мали
пристосовуватися до нових умов, зокрема вивчати руську мову. Річ
Посполита мені нагадує сучасні федерації, де кожен регіон має свої закони
і права.
Люблінські привілеї передбачали рівні права для католицької і
православної церкви, і забороняли насильницький перехід на католицизм.
На волині у першій половині 17 століття була прийнята постанова про
підтримку православної церкви. Хоча велика кількість людей була
католиками. Отже, тут перемогу отримало не так православʼя, як руська
ідентичність. Для людей, які проживали на території волині руська
ідентичність мала більшу важливість за будь яку іншу.
На волині всі люди, незважаючи на мову, віру, були політичними
волинянами і представляли інтереси цієї території. Ситуація схожа до
сучасної України, в якій дуже багато людей розмовляє на російській,
частина розмовляє на угорській, румунській, у нас є різна віра (хтось
православний, хтось католик, хтось мусульманин), але ми всі вважаємо
себе українцями. Мова, віра не визначає твою національність. Ти сам
визначаєш, хто ти є.
Гетьманщину будували люди з Річчю Посполитою в голові. Ці люди
будували спільну вітчизну, захищали її шаблею і відповідно хотіли
шляхетські привілеї. Але вони не вписувались в уже сформовану польську
систему.
З відео я зрозумів, що ми не лише воювали з поляками, а ми спільно з
ними будували державу. Наші предки в 1572 році одні з перших
організували судову систему, коли король помер і суди перестали
існувати, тому що вони діяли від імені короля. Наші люди, як і тисячу
років тому, так і зараз можуть швидко пристосуватись до нових умов,
здатні писати закони, дисциплінувати свою владу, захищати свої інтереси
як за допомогою зброї, так і словесно, шляхом переговорів, тощо.