Тема 2.

Принципи управління організаціями

1
2 Тема 2. Принципи управління

 2.1. Соціально-економічна сутність принципів управління

 2.2 Загальні принципи управління
 2.3 Часткові принципи управління
 2.4 Спеціальні принципи управління
 2.5 Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення
 2.1 Соціально-економічна сутність принципів управління,
3
їх класифікація

 Поняття "принцип" походить від латинського principium – початок, основа. У принципах

узагальнюються усі відомі сучасній науці закони і закономірності, а також емпіричний
досвід.
 Принципи – правила, прийняті за взірець, що мають змінну природу.
 Принципи управління – основні начала, що витікають із відносин управління. Вони
визначають вимоги до системи, структури і організації процесу управління.
 Принципи менеджменту містять найбільш загальні положення теорії і практики
управління, але їх не можна вважати непорушними і універсальними.
 У загальному вигляді принципи управління – первинні по відношенню до процесу
управління норми і правила, що витікають із суті і рівня розвитку суспільства і його
продуктивних сил, дотримання яких (норм, правил) сприяє досягненню поставлених перед
суспільством цілей і рішенню завдань
 У сучасному менеджменті відсутній єдиний і загальновизнаний набір принципів
управління.
4 Що впливає на зміст принципів управління?
 відомі сучасній науці закони управління;
 накопичений досвід;
 існуючі способи здійснення виробничої діяльності;
 форма власності на засоби виробництва;
 соціокультурні чинники.
5 Механізм формування принципів управління

Закони управління

Форма власності
Спосіб виробництва

Принципи управління

Соціо-культурні фактори Досвід управління

6 Класифікація принципів управління

 Найбільш оптимальною є класифікація принципів управління за допомогою їх поділу на три

групи:
1) загальні принципи управління, що стосуються системи управління в цілому.
2) принципи управління, що відносяться до окремих компонентів системи управління.
3) Принципи, що регламентують порядок і правила управління конкретними видами діяльності в
процесі управління
7 Класифікація принципів управління
Принципи управління

Вихідні норми і правила, дотримання яких сприяє досягненню

поставлених цілей і вирішенню задач в організації

Загальні принципи Часткові принципи Спеціальні принципи

управління управління управління

Стосуються усіх Стосуються окремих Стосуються управління

компонентів системи компонентів системи конкретними видами
управління управління діяльності в організації

 
 2.2 Загальні принципи управління
8 Загальними є принципи управління, що мають безпосереднє відношення до системи управління в
цілому, тобто до всієї сукупності компонентів, що входять до неї.
Загальні принципи управління економічними об'єктами є прямим наслідком більш загальних
кібернетичних принципів.
До складу системи кібернетичних принципів входять принципи:
 саморуху і самоврядування систем;
 ієрархії;
 відносності керуючих і керованих підсистем;
 взаємодії з навколишнім середовищем;
 цілеполягання і цілеспрямованих дій;
 відповідності керуючої і керованої підсистем;
 зворотного зв'язку;
 принцип оптимальності функціонування.
Сукупність кібернетичних принципів відображає їх взаємозв'язок, цілісність і єдність по відношенню до
будь-якої системи управління.
9 Взаємодія кібернетичних принципів
Активний саморух самоуправляємих систем

Ієрархія Відносність керуючих Активне відображення Цілеполягання і

управління і керованих підсистем взаємодії з навколишнім цілеспрямованість дій
середовищем

Відповідність керуючої і Інформаційні і зворотні Оптимальність

керованої підсистем зв’язки функціонування
 Із загальних принципів кібернетики можна вивести загальні
10 принципи управління соціально-економічними системами.

Система загальних принципів управління на

сучасному етапі включає принципи:

• наукової обґрунтованості управління;

• системного підходу до вирішення
управлінських завдань;
• оптимальності, гнучкості;
• демократизації управління
11  Принцип наукової обґрунтованості управління. Науковий підхід до менеджменту вимагає
суцільного, комплексного вивчення всієї сукупності факторів, що впливають на ефективність
функціонування організації, з подальшим застосуванням отриманих знань у практиці управління.
 Принцип системного підходу до вирішення управлінських завдань.
 Системний підхід вимагає, щоб керівники розглядали організацію як сукупність взаємопов'язаних,
взаємозалежних і постійно взаємодіючих один з одним елементів, таких як: люди, структура;
завдання і технології, ресурси, які орієнтовані на досягнення визначених цілей.
 Головне в системному підході – це розробка і використання уявлень про цілісність систем. Пізнати
ціле – означає розкрити:
o його сутність і специфіку;
o склад, кількісні і якісні характеристики елементів;
o структуру;
o функції елементів і їх вплив на функцію цілого;
o інтеграційні чинники, що забезпечують цілісність системи; історію даного цілого.
 В основі системного підходу лежить системний аналіз, що включає в себе формулювання мети
функціонування системи, визначення кількісного та якісного складу елементів, що входять до неї.
  Принцип оптимальності управління встановлює вимогу
12 досягнення цілей управління з мінімальними витратами часу і
коштів.
 Принцип гнучкості управління – його практична реалізація
дозволяє забезпечити своєчасну адаптацію організації до
мінливих умов зовнішнього середовища або її швидку
перебудову відповідно до нових цілей функціонування.
 Принцип демократизації управління виник зі зростанням ролі
соціальних факторів в менеджменті. Включає вимогу про
задоволення інтересів власників, керівників, трудового
колективу і окремих працівників організації на засадах
справедливості
 З точки зору адміністративного менеджменту, виділяють два
13 важливих принципи управління, а саме принцип регламентації і
принцип формалізації.
Відповідно до принципу регламентації всі процеси, що
відбуваються в системі управління, повинні бути жорстко
регламентовані. В організації повинна бути розроблена розгорнута
система правил і норм, що визначають порядок функціонування як
організації в цілому, так і її окремих структурних підрозділів.
Принцип формалізації – формальне закріплення норм і правил
функціонування організації у вигляді наказів, вказівок і розпоряджень
керівника, а також у вигляді положень про конкретні структурні
підрозділи та посадових інструкцій.
Застосування принципів регламентації і формалізації дозволяє
впорядкувати процес функціонування організації, зробити його більш
планомірним і раціональним.
 2.3. Часткові принципи управління
14

Часткові принципи управління стосуються окремих елементів

системи управління.

 У групі цих принципів управління можна умовно виділити дві

підгрупи.
 принципи, що стосуються здійснення окремих функцій управління:
принципи планування, організації, обліку, контролю, принципи
проведення маркетингових досліджень і заходів і т. ін.
 принципи, пов'язані з окремими сторонами управління, наприклад,
соціальної, економічної, організаційно-технічної і т. ін., а також з
рівнями управління (структурний підрозділ, організація, галузь,
національна економіка),
 Часткові принципи управління окремих функцій управління: організації
Принципи
15
Пріоритету цілі
Пріоритету функції над структурою при
створенні організації
Пріоритету структури над функціями у
діючих організаціях
Пріоритет суб’єкту управління над
об’єктом управління в організаціях, що
формуються
Пріоритет об’єкту управління над
суб’єктом управління в діючих
організаціях
Принцип відповідності поставлених цілей
виділеним ресурсам
Принцип відповідності розпорядження і
підпорядкування
Принцип відповідності ефективності
виробництва і економічності
Принцип оптимального поєднання
централізації і децентралізації управління
Пріоритетність мети
Комплексності
Оптимальності і повноти
Регламентації
Зміст принципів
Принципи пріоритету
В системі ціль–задача–функція найвищий пріоритет має ціль, а вже потім –функція
При проектуванні і створенні нової організації потрібно забезпечити реалізацію конкретних функцій.
Якщо не можливо сформувати набір структурних підрозділів організації відповідно до набору функцій, то розглядають інші варіанти
побудови організації, виходячи із пріоритету цілі, досягненню якої і мають слугувати функції
У сформованій і нормально функціонуючій організації відсутні елементи системи поступово з’являються, а непотрібні поступово
відмирають. Тому діючі організації спроможні здійснювати лише обмежений набір функцій.
У разі виходу за межі вказаного діапазону організація не завжди здатна забезпечувати вирішення задач, що постають перед нею.
У процесі створення організації її засновники самостійно обирають відповідно до своїх потреб і можливостей трудовий колектив, характер
діяльності, організаційно-правову форму та інші параметри організації
Керівники всіх рівнів управління організації повинні призначатися відповідно до характеристики і потреб конкретних структурних підрозділів.
Відповідності
Кожній цілі повинен відповідати набір фінансових, сировинних, матеріальних, енергетичних, інформаційних та людських ресурсів, що
дозволяє забезпечити досягнення зазначеної мети.
Кожен співробітник повинен мати тільки одного лінійного керівника і будь-яку кількість функціональних керівників
У кожній організації повинно бути знайдено відповідність між ефективністю функціонування і сукупними витратами. Встановлено правило –
будь-які додаткові витрати організації повинні бути виправдані передбачуваним або фактичним підвищенням ефективності її
функціонування
Рішення мають прийматись на найнижчому рівні ієрархії, де відповідна проблема може бути ефективно вирішена
Побудова процесу організації
Переважна спрямованість на досягнення поставленої мети, а не на усунення внутрішніх і зовнішніх збурюючих впливів
Комплексний підхід до вивчення керованих і некерованих факторів, що впливають на процес організації, суттєво підвищує її ефективність
Найбільш оптимальне і повне інформаційне забезпечення процесу дозволяє приймати найбільш правильні і своєчасні управлінські рішення
Регламентація операцій і процедур всіх етапів проектованого процесу
 2.4. Спеціальні принципи управління
16
 Спеціальні принципи управління - відносяться до управління конкретними видами діяльності та
визначають багато в чому сферу діяльності підприємства.
 До них можна віднести наступні принципи:
 управління виробництвом,
 управління інвестиційною діяльністю,
 управління реорганізацією,
 впровадження гендерної політики,
 проектування організаційних структур,
 проектування системи мотивації персоналу,
 управління рекламною політикою,
 управління технологічною політикою,
 діяльності інформаційних підсистем,
 управління митною діяльністю і т. ін.
 2.5 Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення

17  1. Принцип відтворення системи життєзабезпечення. Функціонування підприємства як системи

господарювання має забезпечувати збереження екосистеми, ресурсозберігаюче відтворення всіх
компонентів системи.
 2. Принцип соціальної орієнтації підприємства. Кінцевою метою функціонування підприємства
має стати виробництво товарів і послуг, необхідних для суспільства.
 3. Системний підхід до управління. Цей підхід передбачає розгляд підприємства як системи,
сукупності взаємозалежних елементів (підсистем), зв'язок із зовнішнім середовищем.
Системний підхід дозволяє врахувати всі необхідні взаємозв'язки та взаємодії в системі
управління, а при поставленні цілей − всебічно зважувати всі фактори та спрямовувати
механізми управління на досягнення цілей.
 4. Принцип орієнтації підприємства на інноваційний шлях розвитку. Для підвищення
конкурентоспроможності підприємства його економічний розвиток необхідно орієнтувати на
інвестування в інновації (переважно у нові технології та менеджмент).
 5. Принцип збереження і розвитку конкурентних переваг. Виявлення сильних і слабких сторін
функціонування підприємства дозволяє сформувати стратегію діяльності на основі їхнього
прогнозування, отримувати конкурентну перевагу у випуску товару (виконанні послуг).
 Принципи, які дають змогу повністю розкрити потенціал людини і спрямувати його на користь
організації:
18
 розвиток творчих здібностей персоналу;
 залучення співробітників до розроблення управлінських рішень;
 опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу та особисті контакти працівників із
зовнішнім оточенням;
 використання таких методів співпраці з людьми, які забезпечують їх задоволення роботою;
 постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми і організацій, які
з нею співпрацюють;
 чесність і довіра в ділових відносинах;
 орієнтація на високі стандарти роботи і прагнення до нововведень;
 обов'язкове визначення розміру внеску працівника у загальні результати;
 орієнтація на перспективу розвитку;
 опора на загальнолюдські цінності та соціальну відповідальність бізнесу перед людьми та
суспільством загалом.
 Формування принципів управління здійснюється за певною
19
методологією, яка полягає в:
 оцінюванні середовища, в якому працює організація (економічні, науково-технологічні,
інституціональні аспекти, стан конкуренції і форми конкурентної боротьби, вид і структура ринку,
існуючі способи формування споживацьких преференцій тощо);
 визначенні місії організації, її цілей і завдань;
 виділенні «ключових компетенцій» організації, які формують потенціал, необхідний для
здійснення її місії (ринкові можливості, технічне лідерство тощо), що дасть змогу визначити, у якій
сфері слід удосконалюватися, щоб зберегти лідерство;
 формулюванні принципів, які мають стати основою системи управління, категоріями, зрозумілими
всім працівникам організації;
 доведенні принципів управління до всього персоналу;
 постійному вдосконаленні й оновленні принципів управління відповідно до вимог часу.
 Принципи для малого підприємства, яке має на меті працювати на локальному
ринку (сфера індивідуальних послуг, зокрема)
20
 пріоритет споживача (надійне обслуговування, зручність, швидкість);
 висока якість роботи;
 доступні ціни;
 наслідування лідерів;
 ототожнювання співробітників із фірмою: кожен працівник – це «людина
фірми»;
 постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми;
 застосування новітніх способів стимулювання праці;
 здійснення програм довготривалого професійного розвитку ключових
працівників;
 опора на особисті контакти працівників із зовнішнім середовищем; постійна
і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми.
 Ключові принципи для компанії, що планує працювати на
21 національному ринку
 високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку (розширення сфери бізнесу,
підвищення стандартів діяльності);
 загострена відповідальність кожного за результати справи фірми;
 постійний аналіз ринкових ситуацій;
 децентралізація управління фірмою і зростання числа співробітників, що залучаються до
розробки управлінських рішень;
 розширення і поглиблення зв'язків фірми із зовнішнім оточенням;
 орієнтація на лідерів;
 підвищення готовності кожного до інновацій, динамічного оновлення продукції;
 застосування новітніх способів стимулювання праці, в тому числі через задоволення потреб у
визнанні та успіху;
 створення корпоративної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на спільних
інтересах і загальнолюдських цінностях, партнерстві, співробітництві і взаємній вигоді;
 соціальна відповідальність перед суспільством за результати своєї діяльності.
22 Принципи для компаній, які прагнуть вийти на зовнішній ринок

 концентрація зусиль на ключових напрямах діяльності;

 ретельне обґрунтування кожного кроку з урахуванням
особливостей міжнародного ринку;
 не тільки вивчення, а й формування споживацьких
преференцій;
 орієнтація діяльності на загальнолюдські інтереси;
 дотримання світових стандартів якості;
 дотримання етики бізнесу
 Основні принципи управління за Тейлором

23
 Гармонія замість протиріч.
 Співробітництво і дотримання особистих та колективних інтересів замість індивідуальної роботи.
 Досягнення максимально доступної для конкретної людини продуктивності праці.
 Досягнення максимального добробуту.
 Відповідальність робітників і адміністрації за результатом своєї роботи.
 Принципи управління за Емерсоном
24  чітко поставлені цілі і їх узгодженість;
 «здоровий глузд»;
 компетентна консультація спеціалістів;
 дисципліна;
 справедливість в умовах і оплаті праці;
 повний, постійний і точний облік економічних показників, визначення ефективності діяльності;
 диспетчеризація;
 норми і розклади, за рахунок чого правильно і ефективно розподіляються сили робітників;
 нормалізація умов для обліку і планування;
 нормування праці;
 письмові стандартні інструкції;
 винагорода за продуктивну працю.
 Принципи управління А. Файоля
25  відповідальність керівництва за наслідки;
 розподіл праці, тобто спеціалізація;
 єдність розпорядження;
 дисципліна;
 єдність керівництва (дії керівництва повинні бути між собою узгоджені);
 підлеглість інтересів;
 винагорода;
 централізація і спеціалізація;
 ієрархічна організація;
 порядок і розстановка продуктивних сил та їх чітка взаємодія;
 стійкість персоналу (тобто кількість персоналу повинна бути постійна);
 справедливість у відношенні до праці та оплаті праці;
 представлення ініціативи підлеглим;
 корпоративний «дух» (або колективізм).