Для нашої країни в даний час актуальність питання

про тлумачення норм права обумовлюється

посиленим процесом становлення нового
законодавства. Система права оновлюється.
Виникають не тільки нові правові інститути і
поняття, але навіть окремі галузі права, як
наприклад, приватне право. В таких умовах
природним є підвищення ролі тлумачення норм
права як головного інструмента його вірного
розуміння і застосування.
 Тлумачення норм права складається
Суб’єкта тлумачення Предмета тлумачення

Об’єкта тлумачення

Тлумачення закону, в
тому числі про
кримінальну тлумачення норм права – це інтелектуально-вольова
відповідальність, – діяльність суб’єктів із з’ясування та роз’ясненню змісту
це з’ясування та норм права відповідно до вираженої в них волі суб’єкта
визначення змісту правотворчості
правової норми,
тобто волі За своїм змістом певні кримінально-правові норми не
законодавця, завжди сприймаються однозначно. Це обумовлює
відображеної у застосування спеціальних прийомів щодо з’ясування їх
прийнятому ним змісту. У певних випадках виникає потреба в їх роз’ясненні
законі. – тлумаченні.
 Загальна характеристика
Суб’єктом тлумачення
можуть бути особи або
група осіб, певний орган,
тобто ті, від кого виходить
акт тлумачення норм
права.
У залежності від суб’єкта
тлумачення норм права
буває офіційним та
неофіційним і
відрізняється один від
одного ступенем
загальнообов’язковості.
Предмет тлумачення –
Об’єктом тлумачення є
це те, що підлягає
воля суб’єкта
безпосередньому
правотворчості. При
тлумаченню в
тлумаченні з’ясовується
кожному окремому
те, що сказано в законі,
випадку. Тобто певна
витікає з його
норма права або увесь
формулювання, а не те,
нормативно-правовий
чого хотів або мав на
акт, що тлумачать.
увазі законодавець. Відхід
Предметом
від його волі, підміна її
тлумачення є
власним розумінням,
конкретна форма
інтересами доцільності
(джерело) права
або необхідності
(закон, указ, постанова
недопустимі ні за яких
тощо) або окрема її
обставин.
частина.
 Методи дослідження
1. історико-правовий метод дав змогу вивчити
становлення теорії тлумачення норм права, обґрунтувати
потребу в переосмисленні застарілих підходів до
правотлумачної діяльності.
2. За допомогою порівняльно-правового були
• філософський (діалектичний), співставлені положення чинного законодавства,
• історико-правовий, законопроектні норми України й зарубіжних країн,
• порівняльно-правовий, розглянуто правове регулювання правотлумачної
• формально-логічний, діяльності в інших державах.
• логіко-нормативний, 3. Системний метод став у нагоді при обґрунтуванні
• статистичний необхідності тлумачення норм закону про кримінальну
• метод системного аналізу. відповідальність.
4. Формально-логічний – при встановленні ознак
тлумачення закону про кримінальну відповідальність,
формулюванні його поняття і здійсненні класифікації
способів тлумачення.
5. Серед спеціальних застосовувався статистичний метод
дослідження й метод узагальнення, зокрема, при
узагальненні судової практики
Способи тлумачення норм
права, які пропонуються у
доктрині кримінального
права Тлумачення закону, в тому
числі про кримінальну
відповідальність, – це
з’ясування та визначення
1) залежно від суб’єкта, який
змісту правової норми, тобто
роз’яснює закон –
волі законодавця,
а) легальне (офіційне) тлумачення;
відображеної у прийнятому
б) судове тлумачення;
ним законі.
в) наукове (доктринальне) тлумачення;
2)залежно від прийомів (засобів) тлумачення –
а) граматичне філологічне тлумачення;
б) систематичне тлумачення;
в) історичне тлумачення;
3) залежно від обсягу тлумачення –
а) буквальне (адекватне) тлумачення;
б) обмежувальне тлумачення;
в) поширювальне тлумачення.
 Види тлумачення залежно від суб’єкта»

офіційне неофіційне

Офіційне тлумачення здійснюється неофіційного тлумачення, то формально

компетентними державними органами, воно не є обов’язковим, оскільки
службовими особами здійснюється
та закріплюється у спеціальному акті, що суб’єктами, що не мають офіційного
має юридично обов’язковий характер статусу й повноважень офіційно
виконання. тлумачити норму права.
Результати такого виду тлумачення
закріплені у формі рекомендацій, порад і
не породжують
юридичних наслідків.
нормативне казуальне

Нормативним у теорії права

вважається такий вид тлумачення, результати якого
поширюються на невизначене коло осіб і випадків
застосування норми права, тобто таке тлумачення має
загальний характер.
 Офіційне нормативне тлумачення залежно від того, ким
встановлена юридична норма, яку
тлумачить певний суб’єкт, поділяється на автентичне
(авторське) і легальне (делеговане)

Автентичне Легальне тлумачення

офіційне тлумачення пов’язане з діяльністю здійснюється за дорученням органу, що видав конкретний
органу, що видав цей нормативний акт. акт, або у випадку, коли цьому органу
надається відповідне повноваження законодавцем.

Найбільш виправданим є застосування

автентичного тлумачення кримінально-
правових норм з
єдиним застереженням, що кримінально-
правові норми та інститути не підлягають
автентичному
тлумаченню, яке надається самим
законодавцем, органом, який власне і
приймав відповідну
кримінально-правову норму.
Розрізняють буденне неофіційне тлумачення, яке може бути доктринальне тлумачення норм права
здійснене будь-якою особою у повсякденному житті;
професійне (або компетентне), що надходить від особи,
яка має спеціальну освіту (адвоката, нотаріуса,
юрисконсульта); являє собою інтелектуально-
доктринальне (наукове), яке надається вченими вольову неофіційну
в коментарях, статтях, монографіях, навчальних посібниках. діяльність
суб’єктів, яка має
Важливою їх ознакою є відсутність об’єктивний і суб’єктивний
юридично обов’язкової сили, формально-обов’язкового характер, спрямована на
характеру. з’ясування та роз’яснення
волі
законодавця, що знаходить
вираження у нормі права, з
метою її правильного і
Підвидом неофіційного тлумачення є також і судове
однозначного розуміння
тлумачення, яке зі свого боку поділяється на
та реалізації, а також
казуальне (прецедентне), що надається судами будь-якої
результати цієї діяльності.
інстанції при розгляді конкретного
кримінального провадження та правозастосовне
(напівофіційне), що міститься у роз’ясненнях ВС
(постановах ПВСУ, висновках ВС щодо застосування норми
права).
При визначенні поняття тлумачення До правозастосовних
аналізується його предмет. принципів тлумачення
кримінально-правових норм
відносимо законність,
З огляду на те, що текст верховенство права,
нормативно-правового акта виражає нормативний зміст, неприпустимість зловживання
воля правотворця формулюється у змісті норми права, що правом при тлумаченні,
має текстуальний вираз. повноту використання
Тому кримінально-правова норма, а не текст кримінального способів тлумачення,
закону, є предметом тлумачення. Текст закону про обґрунтованість та
кримінальну відповідальність це засіб, за допомогою якого зрозумілість результатів
орган конституційного контролю України, зокрема, тлумачення, об’єктивність.
інтерпретує кримінально-правові норми.

предметом кримінального права є

відносини, які виникають внаслідок
вчинення злочину і застосування
відповідного за формою та змістом
покарання за його вчинення.
Об’єктом
тлумачення є воля
суб’єкта правотворчості. При
тлумаченні з’ясовується те, що сказано
в законі, витікає з його формулювання,
а не те, чого хотів або мав на увазі
законодавець. Відхід від його волі,
підміна її власним розумінням,
інтересами доцільності або необхідності
недопустимі ні за яких обставин.
Неможливо підміняти букву закону його
духом, оскільки дух закону витікає саме
з його букви, невіддільний від неї.
Недотримання цього правила може
мати своїм наслідком порушення
законності й єдине розуміння законності
буде втрачене.
Об'єкт злочину — це суспільні відносини, які охороняються
законом про кримінальну відповідальність. Об'єктом
злочину завжди виступає те благо, якому злочином
завдається реальна шкода чи створюється загроза
заподіяння такої шкоди. Об'єкт злочину це суспільні
відносини, взяті під охорону нормами кримінального права,
на які посягнув порушник.
Висновок про те, що об'єктом злочину є суспільні
відносини, ґрунтується і на чинному законодавстві України.
Однак у статтях Кримінального кодексу найчастіше
містяться вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі
елементи охоронюваних законом суспільних відносин або
на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні
відносини.
 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг
ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.
2. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави : навч. посіб. / [С. М. Тимченко,
С. К. Бостан, С. М. Легуша та ін.]. – 2-е вид., стереот. – К. : КНТ, 2008. – 288 с.
3. Денькович О. І. Об’єкт та предмет тлумачення Конституційним Судом
України у кримінальному праві / О. І. Денькович // Вісник Львівського
університету. Серія юридична. – 2011. – Вип. 52. – С. 309–318.
4. Денькович О. Рішення Конституційного Суду України як форма
(джерело) кримінального права / О. Денькович // Підприємництво, господарство
і право. – 2013. – № 3. – С. 96–99.
5. Денькович О. И. Значение текста уголовного закона в процессе
толкования уголовно-правовых норм Конституционным Судом Украины /
О. И. Денькович // Вопросы российского и международного права. – 2013. –
№ 4. – С. 56–73.
6. Денькович О. І. Тлумачення та конкретизація кримінально-правових
норм : співвідношення понять / О. І. Денькович // Проблеми державотворення
і захисту прав людини в України : матеріали XVI регіональної науковопрактич. конференції (8–9 лютого 2010 р.). – Львів :
Юридичний факультет
Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. –
С. 318–320.
7. Денькович О. І. Об’єкт та предмет тлумачення Конституційним Судом
України у кримінальному праві / О. І. Денькович // Звітна науково-практична
конференція юридичного факультету : тези доповідей (19 лютого 2010 р.). –
Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – С. 19–21.