ТЕМА: СУЧАСНА СИСТЕМА

ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ
УКРАЇНИ
   Загальні втрати - це усі втрати особового складу військ,
які виникли за час бойових дій.
Загальні втрати
безповоротні санітарні
 Безповоротні втрати це убиті, полонені, зниклі безвісти.
 Санітарні втрати - поранені і хворі, які втратили за станом
здоров’я боєздатність або працездатність не менше ніж на одну
добу, надійшли на етапи медичної евакуації (медичні пункти,
медичні роти або інші лікувальні заклади), були там зареєстровані
й отримали лікарську допомогу.
Санітарні втрати
бойові небойові

 Бойові санітарні втрати виникають внаслідок дії бойової зброї та

впливу інших несприятливих факторів бойової обстановки,
наприклад, гострі реактивні стани, відмороження.
 Небойові санітарні втрати - це ті, що не пов’язані з дією бойової зброї
і з бойовою обстановкою.
 Санітарні втрати
(бойові та небойові)

 До небойових санітарних втрат (збірне поняття –

хворі) відносять особовий склад, який втратив
боєздатність від причин, безпосередньо не
пов’язаних з діями противника або виконанням
бойового завдання (хворі й ті, хто отримав небойову
травму).
 В офіційних документах бойові і небойові санітарні
втрати звичайно позначають термінами відповідно
“поранені і хворі”.
 класифікація
 При плануванні медичного забезпечення бойових
дій (військових операцій) та проведення
відповідних розрахунків різні категорії санітарних
втрат можуть групуватися залежно від виду
вражаючих факторів на уражених вогнепальною,
ядерною, хімічною, бактеріологічною (біологічною)
зброєю тощо.
Класифікація бойових санітарних втрат
 Комбінованими вважають пошкодження, викликані різними
видами зброї, наприклад, вогнепальні поранення та
ураження ОР, опік та ураження БЗ, або різними
вражаючими факторами однієї і тієї ж зброї, наприклад,
опік, травма та ураження іонізуючим випромінюванням в
результаті ядерного вибуху.
 Множині – пошкодження різних ділянок тіла в наслідок дії
одного виду зброї (наприклад, осколочні поранення
декількох анатомічних ділянок, множинні опіки тіла,
ураження отруйними речовинами шкіри та внутрішніх
органів).
 Поєднані – пошкодження одним вражаючим агентом двох
і більше суміжних органів або анатомічних ділянок
(порожнин) тіла (наприклад, торакоабдомінальні).
 Класифікація за профілем поранення
 За профілем поранення і необхідній медичній
допомозі всі категорії санітарних втрат можуть
групуватися на потерпілих хірургічного профілю та
потерпілих терапевтичного профілю.
 потерпілі хірургічного профілю можуть складати
від 91,8% до 99,9%,
 терапевтичного – від 0,1% до 8,2%.
 Під терміном “масові санітарні втрати” розуміють
ситуацію, при якій кількість поранених уражених, а
також тяжкість поранень та захворювань виходить
за межі можливості медичної служби, головним
чином з надання необхідної медичної допомоги та
транспортування потерпілих до медичних
підрозділів та лікувальних закладів.
 Категорії санітарних втрат
(по тяжкості стану) 

1. Тяжкопоранені або тяжкохворі.

2. Поранені або хворі середньої тяжкості.

3. Легкопоранені або легкохворі.

 Класифікація за тяжкістю стану

 Для лікувально-евакуаційної характеристики поранених та

хворих користуються класифікацією за ступенями тяжкості
–
• легкопоранені (30–40%),
• поранені середньої тяжкості (35–40%),
• тяжкопоранені (25–40%).
 До категорії тяжкопоранених (тяжкохворих) відносяться
поранені (хворі) з пошкодженнями (захворюваннями)
життєво важливих органів чи систем (черепа, хребта,
органів грудної та черевної порожнини), великих
кровоносних судин, нервових стволів, кісток з явищами,
що загрожують життю, або такими, що можуть привести
до різкого порушення функцій усього організму.

 До категорії поранених (хворих) середньої тяжкості

відносяться поранені (хворі) з пошкодженнями тулуба,
кінцівок чи захворювання внутрішніх органів при
відсутності загрози життю, але які потребують тривалого
часу лікування (не менше 2-х місяців).
 До легкопоранених (легкохворих) відносять осіб, які мають
легку механічну, термічну, радіаційну або іншу травму,
тимчасово втратили боє- та працездатність, але зберегли
здатність до самостійного пересування та самообслуговування,
не мають виражених розладів життєво важливих функцій, у
яких відсутні реальні загрози розвитку ускладнень, а лікування
та реабілітація яких повинні бути завершені за термін до 60 діб,
після чого вони будуть придатні до військової служби.
 Легкопоранені не повинні мати проникаючих поранень
порожнин тіла (включно очного яблука та великих суглобів),
пошкоджень магістральних судин та нервових стволів,
переломів довгих трубчастих кісток, опіків 1 та 2 ступеня більш
10% поверхні тіла, глибоких термічних опіків.
 Військово-медична доктрина країн НАТО замість поняття
“легкопоранені” передбачає поняття про медичні втрати, що
можуть бути повернуті до строю (англ. – return to duty, тобто –
поранені, які здатні повернутися до строю). Вони
розподіляються тільки за термінами, що прогнозують,
повернення у стрій.
 Класифікація санітарних втрат за
здатністю поранених (хворих) до
пересування:
 поранені і хворі, які можуть самостійно пересуватись
і не потребують постільного режиму. (ходячі) Ця
категорія потерпілих на рівні військової ланки
медичної служби складає 40–50% від усіх санітарних
втрат;
 поранені і хворі на ношах, які не здатні за станом
здоров’я до самостійного пересування і під час
транспортування повинні перебувати в лежачому
стані вони відповідно складають 50–60% від всіх
санітарних втрат у військовій ланці медичної служби.
На величину санітарних втрат впливають чисельні
елементи обстановки, найважливішим з яких є:
— завдання військ і характер бойових дій.
— співвідношення сил і засобів сторін,
— властивості застосованих видів зброї,
— масштаби її застосування,
— ефективність і своєчасність використання засобів і
способів захисту особового складу від уражаючої
дії зброї,
— моральний стан військ,
— характер місцевості, ступінь її інженерного
обладнання та ін.
Визначальними показниками санітарних втрат, які головним
чином впливають на організацію медичного забезпечення, є їх
величина та структура.
Під величиною розуміють розміри санітарних втрат в
абсолютних числах (кількість поранених і хворих) або у
відсотках від чисельності особового складу військ (сил).
Структура санітарних втрат - це відсоткове співвідношення
різних категорій поранених і хворих серед загальної кількості
санітарних втрат від усіх або окремих видів зброї.
 ПОНЯТТЯ ЛІКУВАЛЬНО ЕВАКУАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Лікувально-евакуаційне забезпечення – це розділ

медичного забезпечення Збройних Сил України у воєнний час і
в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу, який являє
собою систему взаємопов’язаних заходів з надання медичної
допомоги пораненим і хворим, їх евакуації, подальшого
лікування та реабілітації. Лікувально-евакуаційне забезпечення
є одним із найважливіших складових частин медичного
забезпечення збройних сил у воєнний час.
 МЕТА ЛІКУВАЛЬНО - ЕВАКУАЦІНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Основна мета лікувально - евакуаційного забезпечення –
збереження життя і найшвидше відновлення боєздатності у
можливо більшої кількості військовослужбовців, які вибули із
строю в результаті бойового ураження або захворювання, що є в
умовах сучасної війни найбільш ефективним способом
поновлення масових бойових втрат особового складу військ.
 СУТНІСТЬ ЛІКУВАЛЬНО - ЕВАКУАЦІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Сутність сучасної лікувально-евакуаційної системи
полягає в етапному лікуванні поранених і хворих з їх евакуацією
за призначенням до лікувальних закладів, де їм може бути надано
вичерпну медичну допомогу і лікування та проведено медичну
реабілітацію.
Використання авіаційного транспорту дозволяє
усунити багатоетапність в евакуації поранених,
ширше і легше розсередити потоки поранених і
хворих, що підлягають евакуації до лікувальних
закладів.
Лікувально-евакуаційні заходи включають розшук
та збір поранених (хворих), медичне сортування та
надання їм усіх видів медичної допомоги,
передевакуаційну підготовку, евакуацію, лікування
та медичну реабілітацію.
 Лікувально-евакуаційне забезпечення Збройних Сил України базується
на принципах:

надання медичної допомоги пораненим і хворим та початок інтенсивної

терапії якомога раніше;
• ешелонування (розподіл) медичної допомоги між МП та лікувальними
закладами;
• поєднання заходів щодо надання медичної допомоги, лікування та
реабілітації поранених і хворих з їх евакуацією;
• евакуація пораненого чи хворого за призначенням до того лікувального
закладу, де йому може бути надана радикальна, а, бажано, й вичерпна
медична допомога з наступним лікуванням до одужання;
• проведення інтенсивної терапії тяжкопораненим і тяжкохворим під час
евакуації;
• послідовність і спадкоємність у наданні медичної допомоги, лікуванні та
реабілітації;
• спеціалізація медичної допомоги, лікування й реабілітація поранених і
хворих.
Для сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення
характерно широке застосування механізованих засобів для збору,
вивезення з поля бою та евакуації поранених, наближення сил і
засобів медичної служби до районів виникнення санітарних втрат
з метою якомога швидшого надання кваліфікованим медичним
складом медичної допомоги пораненим і початку інтенсивної
терапії тяжкопоранених у безпосередній близькості від місця
ураження.
 УМОВИ УСПІШНОГО ЛІКУВАЛЬНО-
ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
створення угруповань сил i засобів медичної служби, які
відповідають конкретній обстановці i тим завданням, які
потрібно вирішувати; їх вмілим та ефективним використанням,
а також максимально можливим наближенням до районів
(осередків) найбільших санітарних втрат;
розшук, збір i вивіз (виносом) поранених i хворих з поля
бою у короткі терміни; своєчасне надання повноцінної першої
медичної та долікарської (фельдшерської) допомоги, своєчасна
евакуація на етапи медичної евакуації;
 своєчасне розгортання етапів медичної евакуації, що
забезпечує надання пораненим медичної допомоги в
установленому обсязі та в оптимальні строки;
активне запровадження у практику ефективних методів
діагностики, лікування поранених та хворих;
чітким веденням медичної документації.
 ЄДИНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПОРАНЕНИХ ТА
ХВОРИХ НА ЕТАПАХ ЕВАКУАЦІЇ
своєчасність надання медичної допомоги;
спадкоємність;
послідовність лікувальних заходів.

Своєчасність медичної допомоги досягається організацією

безперервного вивозу (виносу) поранених i хворих з поля бою, швидкою
їх доставкою на етапи медичної евакуації.
Спадкоємність досягається єдиним розумінням патологічних процесів,
які проходять в організмі при пораненнях i захворюваннях, єдиними
методами їх профілактики та лікування. Обов'язковою умовою
спадкоємності являється чітке ведення медичної документації.
Послідовність у лікуванні поранених і хворих полягає у збільшені
обсягу медичної допомоги та ускладненні технології її надання на
наступних етапах медичної евакуації.
 ЕТАП МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ
Етап медичної евакуації - це сили i засоби медичної
служби (медичні пункти, медичні роти i лікувальні
заклади), що розгорнуті на шляхах медичної евакуації
для прийому, сортування поранених i хворих, надання
їм медичної допомоги, лікування i підготовки до
подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує.
ПРИНЦИПОВА СХЕМА РОЗГОРТАННЯ
ЕТАПУ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ
 РІВНІ ЕВАКУАЦІЇ

медр

СРП
ВГ
(стаціонарні)

мп ЦРЛ ВМГ ОКЛ, МЛ

ПОЛЕ ГВМКЦ,
б МЛ
БОЮ ЦМР та
СЛ

500 м - 1 км до 3 км 25 - 30 до 60 км до 120 км до 250 км

0 - базовий рівень І рівень кмІІ рівень ІІ-ІІІА рівень ІІ-ІІІ рівень ІІІ рівень
само -, взаємо -, перша кваліфікова кваліфікована (з кваліфікован спеціалізован
долікарська лікарськ на медична елементами а та
допомога а а медична
допомога спеціалізованої) спеціалізован
позашт. санітари- допомога лікар, лікар- медична допомога а медична допомога
стрільці лікар лікар-спеціаліст
санітар, спеціаліст лікар, лікар-спеціаліст допомога
лікар-спеціаліст
санітарний інструктор
 ЧАСОВІ КРИТЕРІЇ ЕВАКУАЦІЇ

медр

СРП
ВГ
(стаціонарні)
ПОЛЕ мп ВМГ ОКЛ, МЛ ГВМКЦ,
ЦРЛ
БОЮ б МЛ ВМКЦ,
ЦМР та
СЛ

500 м - 1 км до 3 км 25 - 30 до 60 км до 120 км до 250 км

км
До 10 хвилин, До 1 години, До 4-6 годин До 24 годин До 72 годин
ПЛАТИНОВА ЗОЛОТА
хвилина година

Критичний термін надання медичної

допомоги після поранення
 ВИДИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ
ТА ХВОРИМ
Під видом медичної допомоги розуміють комплекс лікувально-профілактичних заходів, які
проводяться при пораненнях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в
осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації.
В процесі лікувально-евакуаційного забезпечення у військах передбачається надання
наступних видів медичної допомоги:
Перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення або в
найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- i взаємодопомоги,
санітарами, санітарними інструкторами.
Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів на МП.
Перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах
частин (часто у військовому польовому госпіталі при масовому надходженні поранених і
хворих).
Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами у
військових польових госпіталях (невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги у
медичних ротах бригад).
Спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у
лікувальних закладах госпітальних баз оперативного командування та територіальних
госпітальних баз МОЗ України.
ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА
 Перша лікарська допомога надається лікарями
загальної практики на медичних пунктах частин
 Кваліфікована медична допомога надається
лікарями хірургами і терапевтами у військових
польових госпіталях
 ОБСЯГ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-

профілактичних заходів, які здійснюються пораненим i хворим
на даному етапі медичної евакуації.
Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і
хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної
обстановки.
При необхідності своєчасного надання медичної допомоги
великій кількості поранених i хворих, які її потребують, та при
інших особливих умовах обсяг медичної допомоги може бути
скорочений рішенням відповідного начальника медичної
служби.
 МЕДИЧНЕ СОРТУВАННЯ

Основою організації лікувально-евакуаційного забезпечення

являється медичне сортування.
Медичне сортування поранених і хворих є найважливішим заходом,
що забезпечує чітку організацію роботи етапів медичної евакуації з
надання медичної допомоги пораненим і хворим. Особливо зростає
його значення при масовому надходженні поранених і хворих.
Завданням медичного сортування є забезпечення якнайшвидшого
надання медичної допомоги максимальній кількості поранених і
хворих, які її потребують.
Медичне сортування - це розподіл поранених i хворих на групи за
ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i
профілактичних заходах. Зміст цих заходів визначається у
відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної
допомоги і прийнятим порядком евакуації.
 ЗМІСТ МЕДИЧНОГО СОРТУВАННЯ
Зміст сортування залежить від завдань, що покладаються на
ті чи інші функціональні підрозділи та етапи медичної евакуації
у цілому, а також від умов бойової та медичної обстановки.
 МЕТА МЕДИЧНОГО СОРТУВАННЯ
Мета медичного сортування – забезпечити поранених та
хворих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних
заходів та подальшу їх евакуацію.
 ЗАВДАННЯ МЕДИЧНОГО СОРТУВАННЯ
Завдання медичного сортування: визначити характер поранення;
встановити необхідність, черговість і місце (функціональний підрозділ)
надання пораненим (хворим) медичної допомоги (лікування); визначити
порядок подальшої евакуації поранених і хворих: куди евакуювати, у яку
чергу, на якому транспорті, у якому положенні.
 ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО МЕДИЧНОГО
СОРТУВАННЯ
 медичне сортування слід розпочинати в процесі надання першої медичної допомоги і
продовжувати на всіх етапах медичної евакуації;
 медичне сортування являє собою комплексний процес, тобто внутрішньопунктове
сортування обов'язково є діагностичним, але в той же час воно має бути прогностичним і
передбачати прийняття евакуаційно-транспортного рішення;
 постраждалих сортують на кожному етапі медичної евакуації неодноразово (з
надходженням, після надання медичної допомоги, перед посадкою в транспортний засіб
для евакуації) з метою вчасного виявлення змін у стані пацієнта, які можуть потребувати
переведення його до іншої категорії;
 медичне сортування повинен виконувати найбільш кваліфікований медичний працівник,
наявний на даному етапі медичної евакуації;
 медичний персонал, який виконує сортування поранених і хворих, керується єдиною
класифікацією хвороб і травм та єдиними вимогами до методики сортування;
 результати медичного сортування обов'язково фіксуються спеціальними позначеннями
поранених і хворих, а також відповідними записами в їхніх медичних документах;
 медичне сортування здійснюється в інтересах більшості постраждалих і спрямовується на
надання першочергової допомоги пораненим, що перебувають у критичному стані, та
 МЕДИЧНА ЕВАКУАЦІЯ
Медична евакуація - це сукупність заходів щодо
транспортування поранених i хворих на етапи медичної
евакуації з метою своєчасного i повного надання їм медичної
допомоги i лікування.
 ШЛЯХ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ
Шлях, по якому здійснюється транспортування поранених i
хворих у тил, носить назву шляху медичної евакуації. Для
евакуації поранених та хворих використовують дороги, які
обслуговуються інженерними військами та комендантською
службою, а також зворотні рейси транспорту загального
призначення, що доставляють у війська боєприпаси, продукти
харчування та інші матеріально-технічні засоби.
 ЕВАКУАЦІЙНИЙ НАПРЯМОК

Сукупність шляхів медичної евакуації,

розгорнутих на них медичних підрозділів,
частин і закладів, задіяних санітарно-
транспортних засобів, що забезпечують певне,
як правило, велике угруповання військ,
отримало назву евакуаційного напрямку.
 Система лікувально-евакуаційного забезпечення
в зоні ООС
Перша медична

Спеціалізована

Спеціалізоване
Кваліфікована
Долікарська

лікування
лікарська
Перша

ВГ
ВМГ НВМКЦ
ВМКЦ
ТерГБ
ЦРЛ ОКЛ
ПОЛЕ БОЮ, БЛОКПОСТ
ВМКЦ ПнР

4-6 год.
12-24 год.
 з початку АТО отримало поранення 9042 військовослужбовця (станом на 01.01.2017 р.);
з 29.04.14 р. по 01.01.17 р. АН-26 “Віта” евакуйовано 3437 осіб, транспортною авіацією – 1419 осіб.
42
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ