ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ

Офіційна мова різко відрізняється від

загальновживаної мови, віна володіє
сукупністю мовних фактів, які служать
для того, щоб в точних і безособових
формулах висловлювати обставини, які
накладає на людину життя в суспільстві,
починаючи з нотаріальних актів і
Шарль Балли кінчаючи статтями Конституції
(1865—1947)
 ПЛАН:

Офіційно-діловий стиль та його

особливості

Підстилі офіційно-ділового стилю та

жанри реалізації

Поняття про документ. Функції

документів

Реквізити
та їх оформлення
 Офіційно-діловий стиль – це стиль, що
задовольняє потреби суспільства у
документальному оформленні різних актів
державного, суспільного, політичного,
економічного життя, ділових стосунків між
державами, організаціями, а також між
членами суспільства в офіційній сфері їх
спілкування. Він використовується в
офіційних документах (указах, законах) і
ділових паперах (заявах, рапортах,
довідках, протоколах).
 РИСИ ОДС

- нейтральний тон викладу змісту у

прямому значенні, проте він може бути і
підкреслено офіційним, і вимогливим, й
урочисто піднесеним;
- точність та ясність мають
поєднуватись з лаконічністю та
послідовністю викладу фактів;
- документальність (кожний офіційний
папір повинен мати характер
документа), наявність реквізитів, які
мають свою черговість, що дозволяє
тривалий час зберігати традиційні
стабільні форми;
- наявність усталених одноманітних
мовних зворотів, які скорочують процес
укладання текстів (кліше); висока
стандартизація вислову;
- використання суспільно-політичної,
дипломатичної, юридичної, військової,
міліцейської, адміністративно-
канцелярської термінології;
2. Підстилі офіційно-ділового стилю

У межах офіційно-ділового стилю

вирізняють такі підстилі:
законодавчий, дипломатичний,
юридичний, адміністративно-
канцелярський.

До законодавчого підстилю
належать документи, які
утверджують норми поведінки
членів суспільно-державного
об’єднання і забезпечують
обов’язкові правові норми: декрети,
закони, укази, статути, конституції,
кодекси, постанови державних
органів влади тощо. Тобто
використовується при виданні
офіційних державних документів.
Ці нормативні акти мають
настановчо-регулювальну функцію,
виражають вольові розпорядження
держави. Законодавчий різновид
офіційно-ділового підстилю має
настановчо-інформативний чи
власне директивний характер
викладу.
Дипломатичний підстиль
об’єднує міжнародні угоди, які
мають обов’язковий характер і
виражають узгоджене
волевиявлення двох і більше
держав, а також односторонні
дипломатичні документи, що
виражають волю однієї держави.
Цей підстиль відзначається
специфічною лексикою,
термінологією, своєрідними
формулами дипломатичної
ввічливості, У текстах
дипломатичного підстилю, на
відміну від інших документів,
допускається використання
образних висловів (високі гості,
нахабна провокація), які надають
мовленню додаткової експресії.
 Юридичний підстиль використовується в юриспруденції,
судочинстві, дізнанні, розслідуванні, обслуговує і
регламентує правові та конфліктні стосунки. Реалізується в
актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах
тощо.
Адміністративно-канцелярський підстиль забезпечує
зв'язок організації, установ, відомств між собою у сфері
суспільно-політичних, правових, економічних, виробничих
та інших надбудовних відносин, а також зв'язок органів
влади з населенням.
Сфера функціонування документів цього підстилю
достатньо широка, оскільки адміністративні документи
супроводжують кожну людину від народження до смерті,
регулюють відносини між установами та їх підрозділами.
3.Поняття про документ. Функції документів

Документ – це закріплена
будь-яким способом на
спеціальному матеріалі
інформації про факти, події,
явища об’єктивної дійсності та
розумової діяльності людини.

Документ має такі властивості:

•є носієм і сам служить джерелом потрібної інформації, саме в документах
інформація фіксується вперше;
•має правову вагу, господарське значення, оскільки сам може служити
письмовим доказом, засобом засвідчення чого-небудь;
•уможливлює вилучення інформації з архівів і обробку в поточній діяльності.
Під час укладання ділових документів мовці обмежені у виборі слів, їх
поєднання, розташування; творчість як така – відсутня. Укладач змушений
користуватися встановленими правилами, тобто дотримуватися певного
регламенту, що, у свою чергу, приводить до стандартизації мови і схеми
документів.
 н і в имоги
Лог і ч
д о к у м ентів
с т а х д ілових ф і ц ійно-
моги т е к е о
о в і в и У т ь с я лиш д, він
Прав н т в идає р и с т о в у є
а м п е р е
доку м е вико л ь. Нас с а ми,
л о в и й о соба й с т и и р и
Д і
и й орга н а б о
у мент ділови у є т ь с я таким
н і сть,
в а ж н ї . Д о к е р и з ь , я с
повно ї ї ко м п е тенці ому характ і с т ь , т очніст п н і с ть і
д о и н н і ч н т у
дн о
відпові инен суперечи тивним
т и ч як лог с л і с т ь, дос
рек і с т ь , ст и у т е ксту
не пов ву і д и чі т к
та викл а.
а д
законод
авст х о р ганів. п р о с т о
нт
зі в к а м керів ни
’ є к т и вним, докуме а має бути
вк а бути о б м ент
м е н т м а є
а п р а в ильно Текст д о к у
о в н им,
Доку с т о вірні т о дії, аційн о п
ивим.
іс т и т и д о
ро д і ї , п інформ та пе р е к о н л
тобто м ані відомості п анням е н т о в а н и м
вл а стива
зафіксо
в
да т и завд аргу м кумен т а
л аду.
а н і в ідп о в і
ц т в а – тобто М о в і д о
ічніст ь в и к
с т ерівни і л о г
е т н о г о к і м і с т ити і д о в н іст ь
д о к у м ента
конк р факта х пос л текст у ною
и с я н а о з и ції або у д о в а ю л о г і ч
базу в а т
ьні пр о п Поб ьс я чітко
ні т а р е а л
т е р и з у єт
о в н і с т ю.
конкрет вказівки
. харак
т ю т а послід
єдніс
 Технічні вимоги
Для укладання будь-якого документа існує відповідний формат паперу.
Загальновизнаний формат А4, текст якого друкується через півтора
міжрядкових інтервали, формату А5 – через один інтервал. У діловодстві
розроблені та діють певні вимоги і правила щодо оформлення сторінки та її
нумерації.
Номер сторінки, починаючи з другої, має бути проставлений посередині
верхнього берега аркуша арабськими числами. Крапки і тире перед числами і
після них не ставляться. Номер сторінки друкують в інтервалі 10 мм від
верхнього берега. Ділові документи набираються 14 кеглем у текстовому
редакторі Word (шрифт Times New Roman), верхній і нижній береги – 2 см,
лівий – 3 см, правий – 1 см.
Якщо документ оформляють також і на звороті аркуша (термін зберігання
такого документа має становити не більше трьох років), то лівий і правий
береги на звороті відповідно міняються місцями.
Назва виду документа має друкуватися великими літерами 16 кеглем,
жирним шрифтом і розміщуватись по центру бланка.
Якщо документ пишеться власноручно, назву пишуть більшими літерами,
ніж звичайний текст (ЗАЯВА).
Дата у документі записується арабськими числами в один рядок за
послідовністю: число, місяць, рік (12.02.2008). Якщо порядковий номер
місяця або числа складається з однозначного числа, тоді перед ним
проставляється 0 (02.02.2008).
 Лінгвістичні вимоги
Текст ділового документа становить його основу і має бути
грамотний. Писемна форма мовлення вимагає чітких
синтаксичних конструкцій, суворого дотримання стилістичних
норм і правил граматики. Зокрема, мовна грамотність – це
дотримання норм орфографії, пунктуації та граматики. Усі
терміни, спеціальні поняття, конструкції, що сформувалися
під впливом особливостей професійного мислення, повинні
відповідати сучасному рівню правових знань, вживатися лише
тоді, коли вони дійсно є необхідними.
Текст документа має бути зрозумілим. Мова офіційних
документів абстрагується від індивідуальних мовних
особливостей людей, що вимагає певної формалізації мови,
застосування стандартних термінів, усталених мовних
конструкцій із встановленими правилами їх тлумаченнями (на
підставі викладеного вище, куруючись статтею, надсилаємо на
розгляд).
Отже, дотримання правових, технічних, логічних та
лінгвістичних вимог допоможе працівникові праводілової
сфери успішно складати будь-які документи, а це – запорука
успіху.
 Класифікація документів

за призначенням за походженням

за формою за терміном
виконання
4. Реквізити та їх оформлення

Постановою Держкомітету стандартів з 01.01.91. в

дію введено ГОСТ 6.38 – 90. Це науково обґрунтовані
правила підготовки та оформлення документів.
Введення таких правил створює необхідні
передумови для детальнішої уніфікації документів,
що у свою чергу сприятиме використанню їх в
автоматизованих системах управління.
Стандарти встановлюють найзагальніші правила
складання документів, а також регламентують
машинописне оформлення їхніх окремих реквізитів.
 Реквізитами називають
структурні елементи, з
яких складається
документ.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на

бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок – це модель
побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу
його застосування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови
конструкційної сітки та реквізити.
Саме реквізити надають документові юридичної сили. Юридична
сила – це властивість офіційного документа, що надається йому
чинним законодавством, компетенцією органу, який його видав, та
встановленим порядком оформлення. Юридична сила забезпечується
встановленням для кожного виду документів комплексом реквізитів –
обов’язкових елементів укладання документів.
ВИСНОВКИ Отже, офіційно-діловий стиль – це стиль мови ділових
паперів: розпоряджень, постанов, програм, указів, актів, законів
тощо. Основна функція офіційно-ділового стилю – інформативна
(повідомлення). Сфера його застосування зумовлює жанрову
розгалуженість. Більшість жанрів ділового мовлення відображає
соціальне спілкування. Інша функція цього стилю полягає в тому,
що він надає висловлюванню характер документа, а
відображеним у ньому людським стосункам – офіційно-ділового
характеру.
У офіційно-діловому стилі виокремлюють такі підстилі, як
законодавчий, дипломатичний, юридичний, адміністративно-
канцелярський.
Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ, а
його найважливішою класифікаційною ознакою – зміст. Кожен
документ складається з певних реквізитів.
 ЛІТЕРАТУРА
• Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: навчальний посібник
для студентів аграрних вищих навчальних закладів та коледжів / Гриценко Т.
Б. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 536 с.
• Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова у професійному спілкуванні
/ Гуць М. В. та ін. – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2004. – 336 с.
• Ділова українська мова: навч. посіб. / О.Д. Горбул. – К.: Т-во “Знання”, КОО,
2007. – 22 с.
• Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / Зубков М. Г. – Х.: СПД ФО
Співак Т.К., 2006. – 448 с.
• Кацавець Р.С. Мова у професії юриста / Кацавець Р. С. – К.: Центр учбовий
літератури, 2002. – 304 с.
• Корж А.В. Українська мова професійного спрямування / Корж А. В. – К.:
Правова єдність, 2009. – С. 28-50.
• Михайлик В.О. Українська мова професійного спілкування / Михайлик В. О. –
К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 496 с.
• Пивоваров В. М., Савченко Л.Г., Калашник Ю.І. Ділова українська мова. – Х.:
Право, 2008. – 120 с.