#2

● Мова - це найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та

координації всіх видів суспільної діяльності, галузі виробництва, побуту,
обслуговування, культури, освіти, науки.
● Державна мова - це закріплена традицією або законодавством мова,
вживання якої обов’язкове в органах державного управління,
діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у
закладах освіти, науки, культури у сферах зв’язку та інформатики
● Літературна мова - це унормована, відшліфована форма
загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери
суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу,
художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

● Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил

реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної
комунікації.
● Стилістика - наука про виразові засоби мови, тобто елементи, що
приєднуються до вираження думок, предмет вивчення функціонування
мовних засобів у різних виразах мовлення
● Мовний стиль- це сукупність засобів, вибір яких зумовляється змістом,
метою та характеристикою висловлювання...

#3 11.09

● Дискусія — це форма колективного обговорення, мета якого виявити

істину через зіставлення різних поглядів, правильне
розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються
різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує
бажання активно мислити. Організація дискусії передбачає 3
етапи:Підготовчий; Основний; Заключний.

#5 25.09

● Риторика – комплексна наука, пов`язана з етикою, філософією,

логікою, психологією, лінгвістикою, сценічною майстерностю).
Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які в
системі визначають риторику як науку про закони ефективної
мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто
сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе
необхідні знання.

● формула:

Р – риторика = сумі законів :

К – концептуальний закон
А – закон моделювання аудиторії С – стратегічний закон

Т – тактичний закон

М – мовленнєвий закон

ЕК – закон ефективної комунікації СА – системно-аналітичний закон

закони:

1. Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння

всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань
про нього (задум і концепцію).
2. Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини
уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають „портрет” будь-
якої аудиторії: • соціально-демографічні, • соціально-психологічні, •
індивідуально-особистісні.
3. Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння
розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з
урахуванням психологічного портрета аудиторії: • визначення цільової
установки діяльності (навіщо?); • виявлення і дослідження суперечностей
у досліджуваних проблемах; • формування тези (головної думки, власної
позиції).
4. Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння
працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву
діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу
інтелектуальної й емоційної співтворчості.
5. П’ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти
мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).
6. Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини
уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як
необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої
діяльності.
7. Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини
уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою
навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий
досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти
іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися
вбирати в себе цінний досвід іншого.

#7

●
Комунікація – спілкування, яке складається з комунікативних актів, у
яких беруть участь комуніканти, що породжують висловлювання (тексти)
та інтерпретують їх.
 ● Спілкування – це форма психологічного взаємозв’язку людей у процесі
спільної життєвої діяльності.

#11.10

● Термін (від латин. terminus межа, кінець) це слово або

словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи
діяльності людини.
● Термінологія 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому
значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2)
сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо
говорити про англійську, польську, російську, українську та ін.
термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну,
технічну тощо.

Поділяються на 3 групи: загальнонаукові, міжгалузеві, вузькоспеціальні

19.10

● Канцеляризми — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють

образності,емоційності та індивідуальності стилю, надають йому
нейтрального, офіційного та шаблонного значення,
● Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предмети, поділяють
на два кущі: неологізми, які стали термінами, та неологізми -
професіоналізми, або слова професійного жаргону.
● Фразеологізм - це стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і
відтворюється в процесі мовлення,

#13

● Лексика – це словниковий склад мови і розділ науки про мову, що

вивчає словниковий склад.
● Лексичне значення слова – це його внутрішнє значення, зміст,
закріплений досвідом народу.
● пароніми – слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні
за значенням,
● Номенклатура (від лат. nomenclatura - перелік, список імен) -
сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки,
мистецтва тощо

#16 31.10

● Орфоепія – система норм літературної вимови, що охоплює

правила вимови звуків, звукосполучень у мовленнєвому потоці,
наголошування слів, а також інтонування; розділ мовознавства, що
вивчає норми літературної вимови.

#15.11
 ● Документ - це засіб закріплення різними способами на спеціальному
матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і
розумову діяльність людини. Документ має правове й господарське
значення,
● Реквізит- окремі елементи з яких складається документ (це обов'язковий
елемент, властивий кожному окремому виду документа).
● Формуляр документа - це сукупність розміщених у встановленій
послідовності реквізитів документа.
● Бланк - це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що
містять постійну інформацію.
● Вид (різновид) документа - один із обов’язкових його реквізитів. У
практиці документування цей реквізит не проставляється лише в листах.
● Мовленнєвий етикет правила мовленнєвої поведінки, які
реалізуються у системі стійких формул і висловів,

#16.11

● Стаття 43 Конституції України Кожен має право на працю,

● Документація з особового складу – це та документація, яка утворюється
в більшості своїй у результаті роботи з кадрами установ, підприємств і
організацій з їхнього підбору, розстановці по посадах, просуванню,
підготовці, перепідготовці, вихованню.
● Заява — це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому
викладається певне прохання.

. У заяві реквізити рекомендується розташовувати в такій

послідовності:Праворуч вказується назва організації чи установи, куди
подається заява.Нижче у стовпчик — назва професії, місце роботи, прізвище,
ім'я, по батькові, адреса того, хто подає заяву (якщо заява адресується до тієї
організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо
назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ).Ще нижче посередині
рядка пишеться слово «заява» з великої літери й не ставиться крапка.З великої
літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з
коротким його обґрунтуванням.Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а
праворуч — підпис особи, яка писала заяву.

● Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і

моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації.
Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання
працівника.

Основні реквізити характеристики:Назва документа й прізвище, ім'я, по

батькові того, кому видається характеристика.Рік народження, освіта.Текст, де
зазначено, з якого часу працює чи вчиться особа, як ставиться до виконання
своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності,
авторитет у колективі. Дата складання.Підпис відповідальної службової особи й
гербова печатка організації, яка видала характеристику.

● Автобіографія — це опис свого життя.

Назва документа.Прізвище, ім'я, по батькові.Дата народження.Місце
народження (місто, село, селище, район, область, країна).Відомості про
навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося
вчитися).Відомості про трудову діяльність (стисло, у хронологічній
послідовності назви місць роботи й посад).Відомості про громадську роботу (всі
її види).Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина,
діти).Дата написання й підпис автора.

● Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про

навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи,
яка його складає.

Реквізити:Назва документа (посередині).Ім’я, ім’я по батькові та прізвище.

Дата і місце народження.Домашня адреса та номер телефону. Родинний
стан.Навчання.Науковий ступінь.Досвід роботи.Трудова діяльність.Додаткові
відомості.Дата.Підпис.

● Наказ – це розпорядчий документ, що видається керівником установи.

Накази про прийняття на роботу, звільнення,відпустку.

Реквізити наказу:Назва установи, підприємства, організації, що видає наказ

або назва посади керівника. Назва виду документа.Назва місця видання
наказу.Номер.Дата підписання.Короткий зміст наказу (заголовок).Текст
наказу.Підстава для складання.Підпис керівника.

*Кожний пункт наказу починається з дієслова в наказовій формі (прийняти,

призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами.
Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його складання.Всі ці
реквізити друкують від межі лівого берега. Текст підстави друкують через 1
міжрядковий інтервал.Накази щодо особового складу, за винятком окремих
випадків, мають лише розпорядчу частину, починати яку рекомендують з
прізвища, імені та по батькові працівника. Прізвище друкується великими
літерами з абзацу. Потім зазначається посада (вчений ступінь, звання,
спеціальність, розряд), найменування структурного підрозділу, дія, що
оголошується наказом.

#17.11

● Протокол – це документ, який фіксує хід обговорення питань і прийняття

рішень на зборах, засіданнях, нарадах, конференціях,ділових зустрічах, а
також документ, який складається офіційною особою для засвідчення
якогось факту.
реквізити:
Найменування організації або структурного підрозділу; Назва виду документа;
Дата, індекс;
Гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню); Заголовок;
Текст;
Підписи голови і секретаря, відбиток печатки.
● Довідка – це службовий документ, що містить опис та підтвердження тих
чи іншихфактів або подій. Довідки поділяють на 2 групи: Довідки, що
 містять інформацію про факти та події службового характеру; Довідки,
що засвідчують якийсь факт.
Реквізити довідки:
Дата;
Індекс;
Місце складання чи видання;
Адресат ( не зазначають, якщо в тексті вказано, куди пред’являтиметься
видана довідка);
Назва виду документа;
Заголовок до тексту ( зазначається у разі потреби);
Текст;
Позначка про наявність додатків ( у разі потреби);
Підпис і відбитки початки;
Позначка про виконавця ( оформлюють у разі потреби).
● Огляд – це службовий документ, що складається для інформації
підвідомчих або дочірніх організацій про хід робіт або підсумки його
виконання зі певний період.
складається таких основних реквізитів:
Найменування виду документа
*Заголовок (із вказівкою предмету огляду та періоду,
за яких робиться огляд)
Дата й місце складання;
Текст із вступом, основною частиною й висновками;
Підпис особи, що складала огляд відбиток печатки.
● Відомість – документ, що містить дані з одного питання.
Складається на підставі вказівки вищого органу посадової особи у
встановленому порядку.
● Службовий лист – загальна назва різних за змістом документів, які
виділяються у зв’язку з особливим способом передачі тексту –
поштовою пересилкою.
Реквізити службового листа:
o Назва організації – відправника листа;
o Довідкові дані про організацію – відправника листа;
o Номер листа (індекс);
o Дата;
o Адресат (одержувач ) листа;
o Заголовок листа;
o Номер і дата листа, що правили за основу складання відповіді; o Текст;
o Перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;
o Підпис керівника;
o Прізвище виконавця.
● Службові листи- це єдина форма документів, де не вказується реквізит «
вид документа», тобто « Службовий лист» не назначають
 ● Інформаційні листи – це службові листи, в яких адресант інформує
адресата про якість факти чи заходи.

#20.11
● Оголошення - офіційне повідомлення, оповіщення, інформація про
масовий захід: про час і зміст проведення нарад, засідань, зборів;
про виконання роботи;
Реквізити оголошення:
1. Назва виду документа.
2. Час проведення заходу.
3. Дата й місце проведення заходу.
4. Назва заходу.
5. Порядок денний (якщо це засідання) або тематика секційних засідань (якщо
це конференція).
6. Адреса, способи проїзду.
● Запрошення -документ, який адресується конкретній особі й містить
пропозиції взяти участь у події або заході.
Реквізити запрошеннях
1. Назва виду документа.
2. Звертання до адресата.
8. Текст, у якому зазначаються:
o а) дата й час події;
o б) місце події;
o в) порядок денний, тематика події;
o г) прізвища доповідачів з кожного питання; o д) прізвище й телефон
відповідальної особи;
o е) маршрут проїзду.
4. Підпис.
5, Печатка (за потреби).
● Пояснювальна записка – це службовий документ, в якому пояснюється
зміст окремих положень основного документа( плану, звіту, проекту) чи
причини якихось подій, фактів тощо.
Пояснювальні записки мають такі основні реквізити (можуть дещо різнитися
залежно від конкретного виду пояснювальної записки):
• назву організації вищого рівня (зовнішня пояснювальна записка);
• назву підприємства (зовнішня пояснювальна записка);
• назву структурного підрозділу підприємства (внутрішня пояснювальна
записка);
• назву виду документа («Пояснювальна записка»);
• дату документа;
• реєстраційний номер/індекс документа;
• місце складання або видання документа;
• найменування адресата;
• заголовок до тексту документа (за потреби);
• текст документа;
• відмітку про наявність додатка (за наявності документа, що додається до
пояснювальної записки);
• підпис;
• прізвище виконавця і номер його телефону (зовнішня пояснювальна записка);
● Доповідна записка - це службовий документ, адресований керівникові
даної чи вищої організації, в якому автор інформує про ситуацію, що
склалася, про події та факти, що мали місце, про виконану роботу, а
також наводить свої висновки та пропозиції.
●
● Довідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує
факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності
установ, організацій, підприємств.Довідки можуть бути особисті й
службові.
Довідка містить такі обов'язкові реквізити:
1.Назва організації, що видає довідку.
2.Дата видачі й номер довідки.
3.Прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видається довідка. 4.Текст довідки.
5.Призначення довідки (куди подається).
6.Підписи службових осіб, печатка, без якої довідка не має юридичної сили.
● Звіт - це документ, який містить інформацію про певний проект,
подію, діяльність або дослідження. Він складається для того, щоб
передати інформацію про результати діяльності або процесу тим,
хто має цікавість або право знати цю інформацію.
Реквізити: назва документа (ЗВІТ), період, за який складається звіт, назва
установи, текст, підпис, дата складання звіту, індекс документа, гриф
затвердження (підпис, дата).

#21.11
-
#24.11
● Інструкція — правовий акт, який створюється органами державного
управління для встановлення правил, що регулюють організаційні,
науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони
діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб.
Реквізити: назва виду документа (інструкція); гриф затвердження; заголовок
(сюди іноді входить назва документа); дата; індекс; місце видання; текст;
підпис; види
погодження
● Статут — юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють
діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їх відносини з
 іншими організаціями та громадянами, права та обовʼязки в певній сфері
державного управління або господарської діяльності.
Реквізит: графік затвердження вищою установою чи органом управління; назва
виду документа (статут); заголовок; текст; відмітки про погодження та
реєстрацію; дата.
● Положення - це правовий акт ,що визначає основні правила та
діяльності органів , структурних підрозділів органу, а також установ,
організацій і підприємств, що їм підпорядковується.
Реквізити: герб України, назва відомства, організації, структурного підрозділу;
гриф затвердження, назва виду документа, положення; місце видання; дата;
індекс; заголовок до тексту; текст; підпис; відмітка про
погодження.
● Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи
(структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї
компетенції, обовʼязковий для виконання підлеглими.
● Витяг з наказу — це копія будь-якої частини оригіналу документа.Витяги з
наказів оформляються для вирішення питань виробничої діяльності
установ.
● Постанова — це правовий акт, що приймається вищими та деякими
центральними органами управління з метою розвʼязання найбільш
важливих 1 принципових завдань, що стоять перед цими органами, та
встановлення стабільних норм і правил поведінки. Постанови
приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів
України та іншими органами управління. Текст складається із двох
частин: констатаційної і розпорядчої.Перша містить вступ, оцінку
становища або посилання на розпорядчий документ вищої установи. У
другій частині наводяться запропоновані постановою заходи,
визначається виконавець (виконавці) та термін виконання. Підписують її
дві особи: голова колегіального органу й керуючий сплавами (секретар)
● Розпорядження — це документ, який видається посадовими особами,
державними органами, установами, підприємствами в межах їх
компетенції й має обовʼязкову юридичну силу щодо громадян
(працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.
Розпорядження складаються з таких реквізитів:
1. Повна назва установи.
2. Назва документа.
3. Номер.
4. Дата видання.
5. Місце видання.
6. Назва (про що розпорядження).
7. Текст (констатуюча та розпорядча частини).
8. Додатки (при необхідності).
9. Посада, підпис, ініціали, прізвище особи, яка підписала розпорядження.
#28.11
Обліково - фінансові документи це документі які підтверджують
здійснення фінансово рохрахункових операцій.
виконують різні функції. Крім носія даних для фінансового обліку документи
являються засобом, за допомогою якого здійснюється господарська
діяльність підприємства.
Акт— це офіційний документ правової чинності, що констатує
(підтверджує)певні факти, події, пов'язані з учинками конкретних
приватних або службових осіб,діяльністю підприємств, установ чи їх
структурних підрозділів.
Акти поділяються на законодавчі та адміністративні. Законодавчі містять
рішення щодо чинних законів, указів, постанов чи їх розділів або
пунктів.Адміністративні укладають після попередніх ухвал, коли
відбувається:-приймання - передавання матеріальних цінностей, засобів
виробництва тощо;- приймання до експлуатації після побудови чи
ремонту об’єктів будівель, споруд, машин, механізмів і т. ін.;
• Реквізити:Назва установи.Гриф затвердження.Назва виду документа.
Номер.Місце складання.Заголовок.Текст.Підписи.Дата.Печатка.
Текст акта поділяється :
-вступна частина (вказуються підстави для складання акта, перелічуються
особи, що складали акт, а також присутні при його складанні);
- констатуюча частина (викладаються мета й завдання акта, характер
проведеної роботи, перелічуються виявлені факти, висновки)
Список — документ, який містить перелік (реєстрацію) осіб, предметів,
обʼєктів у певному порядку:— осіб за абеткою;— подій у хронологічному
порядку;— предметів та ін. від більш значущого (дорожчого) до менш
значущого(дорожчого).
Перелік — документ, який містить систематизований перелік пре обʼєктів
або робіт, укладений із метою поширення на них певних норм або вино
Ці два документи близькі за формою й реквізитами, а різняться лише за
призначенням.
• Реквізити списку та переліку:1. Штамп установи (для зовнішніх).2.
Назва документа.3. Номер.4. Тематичний заголовок5. Текст (основна
частина, що містить графи та рядки).6. Посада, підпис та
розшифрування (якщо треба): а) керівника установи та головного
бухгалтера;б) керівника підрозділу;4в) укладача.дата і печатка
Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання
документів, грошей, товарів та ін., завірений підписом одержувача.Види
розписок:• Приватні (особа отримує цінності від особи);• Службові (особа
— представник установи — отри мує цінності від цієї або іншої установи).
• Реквізити
1. Назва виду документа (розписка).
 2. Посада, прізвище, імʼя та по батькові того, хто дає розписку.
Создать
3. Посада, прізвище, імʼя та по батькові того, кому дається розписка.
4. У чому конкретно дано розписку (обовʼязково слід указати точне
найменування матеріальних цінностей, предметів та ін.).
5. Дата і підпис одержувача цінностей.
Доручення - це документ, за яким організація чи окрема особа надає
право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії.
Види доручень:
• Офіційні;
•Особисті.
Залежно від обсягу та змісту повноважень, що надаються представникові,
доручення поділяються на три види:
- разові на виконання одноразової дії(найчастіше це отримання
товарноматеріальних цінностей чи одержання стипендії, заробітної
плати, пенсії, поштового переказу, посилки й т.ін.);
- спеціальні на здійснення приватною чи службовою особою однотипних
учинків (представництво в органах суду, виконання господарських і
банківських операцій у межах певного терміну й т.ін.);
- генеральні (загальні) на виконання розширених повноважень (здійснення
операцій, пов’язаних з управлінням та володінням нерухомим і рухомим
майном, банківських операцій, одержання та надсилання кореспонденції,
представницьких функцій у суді й т.ін. з правом передоручення третій
особі).

Срок придатності не більше 3 роки

• Реквізити (особистого доручення):
— назва виду документа (доручення);
— прізвище, імʼя, по батькові особи, що видала доручення;
— прізвище, імʼя, по батькові особи, що їй видане доручення (довіреної особи);
— термін дії документа;
— дата складання, підпис особи і довірителя;
— засвідчення підпису організацією, де працює, навчається тощо довіритель.