Культурне життя євреїв на

території України у 19 столітті

Гулько Павло 9-б
 Євреї в Україні.
Євреї В Україні проживають з давніх часів. У XVII ст. євреї постраждали під час
Визвольного повстання під проводом Богдана Хмельницького. У багатьох
містах, особливо на Поділлі, Волині та Лівобережній Україні, єврейське
населення було майже повністю винищене. За умовами Зборівського
договору року особам, що сповідували юдаїзм, заборонялося мешкати в
Гетьманщині.
1742 року російська імператриця Єлизавета Петрівна видала указ, про вигнання
з країни всіх євреїв, незалежно від їх віку, статі та становища. Залишатися
дозволялося лише тим, хто погодиться прийняти православну віру. Після
другого поділу Речі Посполитої у 1793 р., до Російської імперії відійшли
Волинь, Поділля та Київщина з чисельним єврейським населенням. У 1794 р.
була розширена смуга осілості — євреям з колишніх польських земель було
дозволено селитися і на лівобережжі — у Чернігівській, Полтавській та
Київській (без Києва) губерніях, але тільки у містах та містечках. На території
східної Галичини під час її приєднання до Австрії у 1773 р. мешкало 151 тис. євреїв (бл. 10 %
населення), переважно у шляхетських та магнатських містечках. На території Буковини у
1821 р. жили 7 тис. євреїв, у 1857 р. — 25 тис. (8 % населення). У Північній Буковині
основними місцями проживання євреїв були Чернівці а також містечка Садагора та
Вижниця. На Закарпатті євреї мешкали переважно у містах Мукачеве та Ужгород. [1]
 Культурна спадщина.
Синагога Золота Роза у Львові.
«Бейс Штерн Шу́льман» — синагога у Кривому Розі,
одна з найбільших синагог у Європі,
Єврейський квартал у Львові.