Філософія та принципи

Slow Food
Буренок Анна 2-10 мб
Філософія slow food пропагує усвідомлене,
неспішне споживання їжі, під час якого важливо не
тільки втамувати голод, а й насолодитися смаком,
ароматом та зовнішнім виглядом страв. Чим більше
задоволення від їжі, тим більше бажання готувати
здорові страви та відповідально ставитись до
вибору інгредієнтів.
Позаяк, відкладіть подалі смартфон, вимкніть
серіал на фоні і навіть книгу краще залишити у
спальні. Ставтеся до прийому їжі як до
повноцінного дійства, яке не допускає режиму
багатозадачності. Повністю зосередьтеся на
моменті: роздивіться їжу, оцініть гарну подачу,
відчуйте аромат спецій, смакуйте кожний
шматочок і не поспішайте проковтнути всю порцію
одразу, навіть якщо дуже голодні.
Філософія slow food (повільна їжа) протистоїть концепції швидкого харчування і базується на 3 основних
принципах.
 Чисто. Цей тезис має на увазі виробництво екологічно чистих продуктів, які не завдають шкоди ні
людині, ні природі.
 Чесно. Виробники повинні отримувати достойну оплату праці, а споживачі - купувати продукти за
доступною ціною.
 Смачно. Пункт досить суб’єктивний, однак, не важко здогадатися, що чізбургер в системі координат
адептів slow food смачним не вважається. Перевага надається традиційним місцевим стравам,
приготованим з сезонних продуктів.
Одним із проєктів руху за повільну їжу є «Ковчег смаку» (Ark
of Taste) – міжнародний перелік локальних продуктів, яким
загрожує зникнення: знов-таки, через споживацтво та
поширення універсальних смаків і продуктів у всьому світі.
Таких наразі 5655 зі 150 країн світу – і це не лише продукти, а
й породи свійських тварин та бджіл, сорти злаків та фруктів.
До «Ковчегу» потрапляють тільки ті продукти, які
виготовляються за принципом повільної їжі – тобто за
принципами сталого розвитку – й мають унікальний смак. І,
що найголовніше, які є типовою локальною історією,
виготовляються лише в певному регіоні, культурно й
історично пов’язані з його специфікою. Як гуцульська овеча
бриндзя з Карпат: її можна виготовити тільки з молока овець
карпатської породи, яких вільно випасають на полонинах.
Технологія виробництва тут теж специфічна: вівчарі
зціджують молоко через смерекову гілку та витримують сир у
дерев’яних діжках – і такий спосіб відомий ледь не з XV
сторіччя.
 Слоуфуд – це не так історія про виробників їжі, як про її споживачів і споживачок. Сповідувати принципи
сповільнення на власній кухні – цілком можливо й геть нескладно! А отримувати задоволення від смачної,
чесної та чистої власноруч приготованої їжі – чи не найкраща ілюстрація всієї концепції slow food.
Майкл Поллан, автор книг про гастрокультуру та наратор серіалу Cooked для Netflix,
переконаний: приготування їжі та отримання від неї насолоди – одна із засад нашої «людськості». А готувати
разом із кимось – це спосіб зміцнити емоційний зв’язок та посилити відчуття командної роботи. Про це,
зокрема, стверджує докторка Сью Джонсон.
Ніколь Фармер з колегами з Інституту клінічних досліджень здоров’я встановили: віднайдення у готуванні
переваг, крім власне поживної цінності, мотивує готувати частіше. Процес готування позитивно впливає на
відчуття добробуту, знижує тривожність та допомагає почуватися щасливими.
Недарма приготування повільної та «затишної» їжі особливо цінують у хюґе – данській концепції щасливого
життя. Як пише автор «Маленької книги хюґе» Мік Вікінг, «приготування такої їжі – це передовсім насолода від
неквапливого процесу, задоволення від присвяченого цьому часу, вміння радіти від того, що створюєте щось
дійсно цінне. Ідеться про ваші стосунки зі стравою».
Тож справжній (хюґний) слоуфуд – це коли витрачаєш цілий день на те, щоби піти на фермерський ринок,
обрати сезонні продукти, порадитися з фермером, що пасуватиме до твоєї страви якнайкраще, підготувати
продукти та готувати їх годинами – наприклад, запікати у духовці. Водночас слухати тиху спокійну музику,
читати книжку й підводитися тільки для того, аби поглянути, як там твій маленький шедевр.
Збереження традиційних місцевих продуктів і страв від глобалізації - ще один
напрям роботи послідовників slow food. Для щезаючих видів у 1996 році була
створена своя “Червона книга” - “Ковчег смаку”. Сьогодні електронний
каталог “Ковчег смаку” містить понад 1000 продуктів харчування з усього
світу. Позаяк, яблучний пиріг за рецептом мами, борщ з секретом за рецептом
бабусі та будь-які інші страви, що передаються з покоління в покоління і
характерні саме для вашої місцевості - те, що потрібно для списку страв slow
food.
Дякую за увагу!