Professional Documents
Culture Documents
Сніжко В.І. Контроль болю ненаркотичними анальгетиками та НПЗЗ.
Сніжко В.І. Контроль болю ненаркотичними анальгетиками та НПЗЗ.
Підготував:
Студент 6 курсу
3П групи
Сніжко В.І.
• Ненаркотичні анальгетики та НП33 не
впливають на розвиток основного патологічного
процесу, центральні нейрофізіологічні
механізми розвитку болю, а пише послаблюють
больові відчуття та запалення за рахунок
гальмування синтезу альгогенів.
• 3 метою контролю слабкого та помірного
больового синдрому застосовуються:
• ненаркотичні анальгетики (Парацетамол,
Анальгін).
• нестероїдні протизапальні засоби:
• а) неселективні інгібітори ЦОГ
(Ацетилсаліцилова кислота, Диклофенак
натрію, індометацин, бупрофен, Кеторолак,
Мефенамова кислота)-
• б) Селективні інгібітори ЦоГ-2:
• переважно селективні (Німесулід, Мелоксикам);
• «високоселективні» (Целекоксиб, Парекоксио).
Принципи застосування ненаркотичних аналгетиків та
аналгетиків із групи НП33:
• 1. При виборі аналгетика необхідно враховувати відповідність
вираженості больового синдрому силі знеболювальної дії
препарату. За відсутності ефекту протягом 3-4 днів необхідно
провести заміну препарату на більш ефективний.
• 2. При хронічному помірному болю доцільно використовувати
анальгетики з тривалою дією.
• 3. Ретельно визначати необхідну для клінічного ефекту дозу: а) при
тривалому курсовому лікуванні при хронічному помірному болю
починати потрібно з повної добової дози; б) при досягненні ефекту
доцільно перевести хворого на підтримуючу дозу (2/3 - 1/2
терапевтичної дози).
• 4. Введення препарату переважно здійснюється per os
• Принципи застосування ненаркотичних аналгетиків " та
аналгетиків із групи НП33:
• 5. Синхронізувати прийом препаратів із максимальною
вираженістю болю протягом доби, а за необхідності - превентивно
призначати анальгетики.
• 6. Уникати призначення потенційно токсични препаратів, їх
комбінацій.
• 7. Тривалість терапії визначають з урахуванням характеру
больового синдрому, загального стану організму, індивідуальної
переносимості препаратів. Довгостроково використовують
парацетамол, німесупід, мелоксикам.
• 8. Застосовувати при необхідності комбінацію з іншими
анальгетиками. Комбінувати два препарати з групи неопіоїдних
анальгетиків не рекомендусться через посилення побічної дії.
Побічні ефекти застосування НПЗЗ у
паліативних хворих
• Найпоширеніші серйозні побічні ефекти НПЛЗ
виникають у вигляді виразок шлунково-
кишкового тракту (ШКТ) В 11 дослідженнях за
7
.
• старше 65 років
• попередня виразкова хвороба, особливо ускладнена кровотечею або перфорацією
• супутні захворювання
• паління
• тип НПЛЗ (наприклад, кетопрофен, кеторолак та піроксикам, які пов'язані з високим ризиком
серйозної шлунково-кишкової токсичності відносно інших НПЛЗ)
• збільшення дози НПЛЗ
• використання декількох НПЛЗ
• комбіноване використання НПЛЗ та інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик
виразки або кровотечі, такі як кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин),
селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну або антиагреганти (наприклад, аспірин)
• ниркова, серцева чи печінкова недостатність.
• Ібупрофен асоціюється з найнижчим ризиком побічних ефектів з боку шлунково-кишкового
тракту порівняно з іншими загально використовуваними НПЛЗ (наприклад, диклофенак і
напроксен). Селективні інгібітори циклооксигенази-2 (наприклад, целекоксиб, еторікоксиб,
луміракоксиб і парекоксиб) як клас призводять до значно меншої кількості шлунково-кишкових
симптомів і клінічно значущих ускладнень виразки, ніж традиційні НПЛЗ, хоча вони можуть
спричиняти серйозні, а іноді й фатальні кишково-шлункові реакції
• Серцево-судинні ризики
• РКВ показали, що селективні інгібітори COX-2 продемонстрували підвищений ризик
тромботичних серцево-судинних побічних реакцій, зокрема, інфаркту міокарда (ІМ) та
інсульту12. За оцінками підвищений ризик складає 3 випадки на 1000 споживачів на рік. Усі
селективні інгібітори COX-2 протипоказані для пацієнтів з встановленою ішемічною
хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій або судин головного мозку.
• У 2006 році Комісія з лікарських засобів для застосування у людини повідомила, що має
достатні докази, які показують, що деякі традиційні НПЛЗ можуть також асоціюватися з
невеликим збільшенням ризику тромботичних явищ при використанні максимальної
рекомендованої дози для тривалого лікування. Диклофенак 150 мг/день та ібупрофен 2400
мг/день мають тромботичні ризики аналогічні ризикам селективних інгібіторів COX-2111.
Епідеміологічні дані свідчать про те, що напроксен 1000 мг/день та ібупрофен 1200 мг/день
не асоціюються з підвищеним ризиком ІМ.
Забезпечення Пацієнта призначеними препаратами, що містять наркотичні та
психотропні речовини під час надання паліативної допомоги