Тема. Балада як жанр фольклору і літератури. Характерні ознаки балади.

«Король Лір і
його дочки». Моральний урок у творі. Король Лір як вічний образ

ІІ. Перевірка Д/З.

- Що таке билина? (Билина – особливий пісенний епічний жанр. Як і в народній
казці, в билині присутні етнічні елементи побутописання і міфотворчості, однак її
відмінністю є не розважальний або повчальний сюжет, на якому засновано казкове
оповідання, а опис історично значущих подій, які втілили народне уявлення про
богатирську силу і доблесть.
Билини мали на меті укріпити дух народу, об’єднати людей різних соціальних
станів довкола рідної держави. )
- Назвіть відомих вам билинних героїв. (Героями давньоруських билин стали
богатирі: Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня та ін.Це були люди з
винятковими здібностями (наприклад, Садко, Василина Микулівна, Микула
Селянинович та ін.).
- Яка форма властива билинам? (билинний вірш без рими й без поділу на строфи.
Кількість складів у рядках є різною, довкола сильних наголосів в одному рядку
сконцентровано слабші, а пісенний характер билин залишився від часів, коли слово й
музика були нерозривні. Тому в текстах билин так багато додаткових слів – вигуків,
сполучників, прийменників тощо. )
- На які художні засоби багата билина? (гіперболи. повтор стійких оборотів,
нагнітання слів- синонімів, велика кількість епітетів, антитеза – всі ці формотворчі
прийоми використовуються в билині, щоб підкреслити урочистість і зберегти
сюжетну лінію. )
- Про які цикли билин ви дізналися? (За тематикою билини бувають героїчними,
або богатирськими (про подвиги героїв, які захищали рідну землю), і соціально-
побутовими (про працю та інші аспекти життя народу в Київській Русі). За типами
персонажів виокремлюють такі билини: про старших богатирів (Волх, Святогор,
Микула, Сухман, Дунай), молодших богатирів (Ілля Муромець, Добриня, Альоша
Попович, Василь Буслаєв та ін.) і про людей, наділених надзвичайними
здібностями (Микула Селянинович, Садко, Василина Микулівна та ін. За місцем
історичних подій билини поділяють на два основні цикли: київський і
новгородський. ).
- Чим билина відрізняється від казки? (Зміст казки передається у звичайній оповідної
манері, близькій до розмовної мови. Билини виконуються урочистим речитативом
під струнний акомпанемент, завдяки якому оповідач має можливість зберегти ритм
силабо – тонічного вірша, властивий билинному тексту.Властиві билиних засобів
художньої виразності також мають відмінності від традиційних тропів, що
використовуються в казці.)
- Чим билина схожа на казку? (У фіналі билин, як і в народних казках, завжди
перемагає добро, мудрість, праця, любов і справедливість. персонажі билин, як і в
казках, поділяються на позитивних і негативних. )
ІІІ. Оголошення теми й мети уроку (написать на доске)
Тема. Балада як жанр фольклору і літератури. Характерні ознаки балади. «Король
Лір і його дочки». Моральний урок у творі. Король Лір як вічний образ
ІV. Основний зміст уроку
1. Слово вчителя
Європейська балада, зародившись як літературний жанр ще під кінець першого
тисячоліття нашої ери, пройшла складний шлях розвитку. Так, середньовічні
провансальські, італійські та старофранцузькі балади тісно пов’язані з весняними
хороводними піснями любовного змісту. Провансальське слово balada означає
«танцювальна пісня» (від balar – «танцювати»).
(Записати в зошити визначення та особливості) Балада – невеликий за
розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну
тему. (Ліро-епічний – тобто такий, що поєднує в собі розповідь та опис почуттів,
розкриває внутрішній світ людини (ліричне) у поєднанні з глобальними проблемами
(епічним). У баладі, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове,
героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним.
За тематикою літературні балади бувають фантастичними, історико-героїчними,
соціально-побутовими. В основі сюжету балад надзвичайний випадок, протистояння
між людьми або між людиною та природою, людиною та фантастичними істотами,
наявність містики. Зло нерідко перемагає.
Жанрові особливості балад:
* оповідний характер;
* напружений сюжет;
* наявність героя;
* елементи фантастики;
* драматична, гостра, несподівана розв’язка.
Народна балада надихнула митців різних часів та народів на створення власних
творів – літературних балад. Серед них такі славні імена як Франсуа Війон (Франція),
Роберт Бернс (Англія), Фрідріх Шиллер, Йоганн Вольфганг Гете (Німеччина), Адам
Міцкевич (Польща), Василь Жуковський, Олександр Пушкін (Росія), Петро Гулак-
Артемовський, Тарас Шевченко (Україна). Серед названих поетів є ті, яких ви добре
знаєте й любите, тому що їхню творчість вивчали в попередніх класах.
(письмово)Створення опорно-смислової схеми «Балада як жанр фольклору та
літератури»
Балада – «танцювальна пісня»
народна та літературна
невеликий за розміром ліро-епічний
твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему
Жанрові особливості балад:
оповідний характер;
напружений сюжет;
наявність героя;
елементи фантастики;
драматична, гостра, несподівана розв’язка
Народна балада надихнула митців на створення літературних балад
За тематикою літературні балади бувають:
фантастичними, історико-героїчними, соціально-побутовими
2. Аналітичне дослідження тексту балади «Король Лір» (з початку тексту до
випробування дочок королем Ліром, переклад Івана Франка)
Бесіда
- Де й коли відбуваються події?Яким чином читач дізнається, що події в баладі
відбуваються в давні часи? (Колись.) У якому ще жанрі фольклору використовуються
узагальнені характеристики художнього часу?
- Поміркуйте, чому час в баладі чітко не окреслюється? (Мова йде про вічні моральні
проблеми.)
- Назвіть головних героїв балади? (Король Лір та три його дочки.)
- Доведіть текстом балади, що король Лір був мудрим правителем та піклувався про
свою державу.
(«І панував собі на честь і славу,
Мав повагу він, і в сусідів мир,
І забезпечену державу.»)
- Що в баладі сказано про дочок Короля? (Дочки короля гарні, як троянди.)
- Яке питання задав король своїм дочкам? Як характеризує героя влаштований ним
іспит? (Короля цікавило питання, хто з дочок найбільше любить свого батька.
Поступово починають розкриватися риси короля як людини, він демонструє
авторитарність, егоїзм та недовіру по відношенню до власних дітей.)
- Як відповіла кожна з дочок? Спробуємо проаналізувати їхні відповіді.
Створення схеми «Сутність відповідей дочок короля Ліра»

Регана Гонорелля Корделія

Готова я за вас і кров пролити
Волю хоч би найтяжче бідувати
Я рада… Свій довг дитячий все сповняти
Здатність піти за батька на смерть
Готовність прийняти страждання заради батька
Бути просто слухняною дочкою та пам’ятати про свій обов’язок дочки

- Чому король Лір розлютився на молодшу Корделію? (Вона трималася гідно та не

плазувала перед всесильним батьком.)
- Що найбільше вразило вас, як дітей своїх батьків, у поведінці короля Ліра?
- Визначте причину, чому розлютився король на Корделію? Доведіть текстом балади
свою думку.
- Як учинив король Лір з «нелюбою дитиною»? Оцініть з точки зору моралі вчинок
короля як батька.
- Чому Корделія не знайшла притулку в Англії? (Розкривається ще одна риса короля
Ліра як державного діяча – абсолютний тотальний контроль над підданцями.)
- Поміркуйте, чому французький король не тільки прихистив Корделію у себе,
дізнавшись про її трагедію та вчинену проти неї несправедливість, а й узяв її за
дружину? (З одного боку в баладі показана позиція гуманної людини – захистити
невинну, з іншого розкривається образ Корделії, що здатна викликати не тільки
співчуття, а й щире кохання.)
- Чому король поділив своє королівство між старшою та молодшою дочками? Чому не
залишив собі геть нічого? На що він розраховував? (Лір, не дивлячись на свій норов,
беззаперечно довіряє своїм дітям. Розкривається ще одна риса героя: наївність і
довірливість.)
- Яким було життя короля Ліра у старшої дочки? Які риси характеру поступово
розкриваються в образі Регани? (Регана принизила свого батька передусім як
короля, володаря держави, відмовивши йому в атрибуції влади. Тим самим, вона
виказала йому й свою зневагу як дочка.)
- Як відреагував король Лір на поведінку старшої дочки? Які риси характеру проявляє
герой? (З гнівом та образою звинувачує дочку в несправедливості. Король Лір
гнівлива людина, проте він гостро відчуває несправедливість та постає проти неї.)
- Як повела себе середня сестра Гонорелля? Чому вона підтримала безсоромний вчинок
старшої Регани? Чому народні автори порівнюють її зі змією? («Так вам і слід! –
почув від лютої змії… » Середня дочка принизила свого батька ще більше – не як
короля, а як людину, запропонувавши йому жити зі слугами та споживати
недоїдки. Вона, дійсно, змія – холодна, жорстока з отруйним жалом ненависті.)
- Хто ж із дітей залишився вірним своїм словам про любов та обов’язок перед батьком?
- Чому дочки врешті-решт виганяють нещасного батька, прирікши на жебрацьке життя:
- Розкрийте роль метафори Лірового жебрацтва. (Жебраком король Лір став не
тільки фізично, він жебрак, як батько і як король, тому що власними руками
позбавив себе влади, привів до влади дочок-зрадниць та вигнав ту, яка любила
його по-справжньому.)
- Чому тільки тепер король Лір згадує слова найменшої дочки Корделії? (Втративши
корону, дім та дітей старий Лір нарешті збагнув щирі почуття Корделії, її чисту
душу.)
- Чому Лір не йде до Корделії? (Усвідомлює страшну несправедливість, що скоїв як
батько проти власної дитини.)
- Поміркуйте, в чому криється причина божевілля героя? (З одного боку, душевна
рана, яку причинили йому власні доньки, з іншого страшна несправедливість, що
батько вчинив проти власної дитини стали причиною божевілля короля Ліра.)
- Як поводить себе Корделія, коли короля, бідного жебрака, приводять до неї? Зверніть
увагу на нашу схему, чи потрібно щось в ній змінювати? (Корделія залишається
вірною своїм словам, вона поводить себе як слухняна дитина, не зважаючи на
жорстокість батька по відношенню до неї.)
- Що зробила Корделія заради батька? (Повернула короля Ліра на царство та
віддала за батька життя.)
- Чому невідомим авторам знадобилося «вбивати» Корделію? (Горе, що спіткало
короля, це покарання за його жорстокий вчинок проти власної дитини.)
- Чому Лір не пережив смерті Корделії? (Біль від втрати єдиної дитини, що
залишилися йому вірною, та усвідомлення того, що він певною мірою винен у її
смерті й спричинили смерть героя.)
- Розгляньте ілюстрацію до балади, створену П. Татарниковим «Король Лір та мертва
Корделія». Чи вдалося художнику передати горе та відчай батька?
- Поміркуйте, як поданий у баладі образ короля Ліра, статично чи в розвитку? (Король
Лір на початку твору показаний жорстоким егоїстом, що вимагає покори та
великої любові не тільки від підданих, а й від свої дочок. Шлях страждання та
спокути змінюють героя, у фіналі твору ми бачимо люблячого батька, людину, що
картає себе за учинену ним несправедливість.)
 Створення порівняльної таблиці (письмово)
«Образ короля Ліра в баладі «Король Лір і його дочки»
Король Лір на початку балади Король Лір у фіналі балади
Сильний правитель Жебрак, якому дочка повернула
владу
Жорстокий батько Люблячий батько
Людина, що легко піддається Пройшов важкий шлях від
лестощам засліплення лестощами до
прозріння
Людина, що усвідомила свою
провину та важко картає себе за це

- Виразно прочитайте фінал балади. Чому, по-вашому, сестер стратили? (Зло має бути
покаране)
3. Слово вчителя
У літературі є образи, що вийшли за рамки своїх творів та стали духовним
здобутком людства. Ці образи несуть в собі питання, що є вічними, та надихають
інших митців на створення власних творів. Такі образи називають «вічними образами»
в літературі. Таким образом, наприклад, є Прометей. Чому ж образ короля Ліра
називають «вічним образом»? Аргументуйте свої міркування.
- Ми працювали з текстом балади в перекладі українського письменника, поета,
філософа та перекладача Івана Франка. Як ви вважаєте, чим балада про короля Ліра
зацікавила Франка?
- Які моральні проблеми, що актуальні і сьогодні, піднімаються в баладі?
– Яке застереження несе текст балади для батьків та дітей усіх часів?
–

V. Д/З. Читати «Як Робін Гуд став розбійником»,

VІ. Підсумок уроку

– Які уроки винесли ви для себе з нашого дослідження?
–
У Англії колись був король Лір
І панував собі на честь і славу,
Мав повагу він, і в сусідів мир,
І забезпечену державу.
Між іншими достатками його
Були також три доні гожі,
Прегарні й свіжі, що перевищали
Красою три червоні рожі.
Та королю подобалось старому
Раз їм питання предложити:
«Котра з дочок моїх найбільш
Мене потрафить ублажити,
Потіха старості моєї — ви,
Тож по черзі хай кожна скаже,
Яку найбільшую любов мені
Вона ділами своїми докаже».
Регана, з них найстаршая, рекла:
«Мій отче, як мені вас не любити?
Якби яка пригода надійшла,
Готова я за вас і кров пролити.
А хоч і серце би моє криваве
На штуки посікти хотіли,
Воліла б я, ніж мала допустить,
Аби яку ви прикрість потерпіли».
«І я, — сказала другая на те, –
Волю хоч би найтяжче бідувати,
Прийняти муки і ганьбу, ніж би ви
Біди якої мали зазнавати.
Я день і ніч готова вам служить,
Стать вам найменшою слугою,
Щоб віку свого ви могли дожить
У радощах та супокою».
«Тепер мені, — король старий сказав,
— Яснішою будучність стала.
Та ще ти, наймолодшая моя,
Свойого слова не сказала». —
«Я рада, — мовила Корделія,
— Свій довг дитячий все сповняти,
Послушна бути вам у всім,
А більше не в силі я нічого вам сказати».
«Так ти, — рік він, — не можеш більш
нічого
Дать, ніж повинність повелить дитяча?
То видно, що твоя любов до мене
Не такто вірна та гаряча.
То ж будь прогнана з мого двору!
Не хочу знать нелюбої дитини.
З мойого царства не дістанеш ти
По моїй смерті ні частини.
Лиш твоїм сестрам, що за мене раді
Хоч голови свої покласти,
Розділю я свою державу й дам
Обом по рівній части.
Дарую їм предківськую корону
І власть, і королівськую подобу,
Аби мене в любві своїй за те
Пропильнували аж до гробу».
Отак дві старші сестри підійшли
Старого короля облесними словами,
Найменшу ж через королівський гнів
Сей час з двора протурено за брами.
Мов сирота, пішла Корделія,
Блукаючи від міста до села,
Ні в Англії в селі, ні в місті жаднім
Собі притулку не знайшла.
Аж як до Франції дісталася,
Скінчилася її недоля;
На кращім ґрунті запишалася,
Мов гарний цвіт з чужого поля.
Король французький як пізнав її,
Не дбаючи на гнів вітця старого,
За королеву взяв її до себе
На радість королівства свого.
двора протурено за брами. місті жаднім
В дочки найстаршої живе
Старий король тим часом;
Що зразу там було мов медове,
Та незадовго стало квасом.
Регана при своїм дворі його
Держати з невеликим почтом мала,
Та почет той у скорому часі
Увесь від нього відібрала.
Що двадцять мали перед ним
І день, і ніч стояти до послуги,
Се видалось їй на десять без натуги,
А з десятьох лишила тільки трьох,
Та й того стало їй замного.
Забрала двох, лишивши лиш один,
А далі відняла й того одного.
«Чи се ж така твоя заплата
За те, що царство все своє
Я вам віддав? Тепер донька для тата
Й малої дрібки того не дає!
О ні! Ще до своєї Гонореллі,
Сестри твоєї меншої піду.
Вона не буде так, як ти, лукава
І зглянеться на батькову біду».
Поїхав чвалом він у двір її
Та пожалівся на свою пригоду.
«Так вам і слід! — почув від лютої змії, —
Сестра вам жодну не вчинила шкоду.
У мене захисту для вас нема,
Хіба що з слугами на кухні жити
Захочете та теє їсти й пити,
Що не доїм та не доп’ю сама».
Почувши се, король заплакав гірко,
Бо голод докучав йому і спрага:
«О най же світ увесь почує, до чого
Веде батьківська нерозвага!
Та верну до Регани я ще раз,
Ачей вона людськеє має серце,
Раз відпихнувши, схаменеться вчас
І приязніш прийме мене, як перше».
Та як лише прибув, вона веліла
З двора свойого геть його прогнати
І мовила: «Не ліпший буде він тепер,
Коли вперед не вмів себе тут шанувати».
До Гонореллі знов вернув король,
Згодився з слугами на кухні жити
І їсти все, що подадуть йому,
Аби лиш вік свій продовжити!
Та надаремно й того він благав,
Чого і жебракам ніхто не відмовляє:
«Не хтів за першим разом те принять,
Тепер і доступу до мене вже немає!»
Так обі донечки по двічі
Його відправили без жодного пардону;
Жебрацький кий узяв у руки той,
Що королівськую носив корону.
Тоді про наймолодшої дочки
Слова згадав і заповіт гарячий:
Завсіди буть послушною йому
І сповняти вірно довг дитячий.
Та він не важився тікать до неї,
Бо королівства мучило похмілля,
Що він ганебно так прогнав її, —
Й перемогло його, нарешті, божевілля.
На голові сніжне волосся рвав,
І в груди бивсь, і дер лице до крові,
І на дочок він помсту визирав
За брак у них дитячої любові.
Долинам, горам, рікам виливав
Палкії про невдячність їх промови,
Аж ріки, гори та твердії скали
З ним разом, бачилось, ридали і зітхали.
Нарешті хворого в тяжкій знесилі
Його до Франції прихильні завезли
Й тут у Корделії та короля
І захист, і підмогу ще знайшли.
Дочка, як лиш про горе батька вчула,
Сей час йому з підмогою прийшла,
Свою зневагу давнюю забула,
Йому потіху й радість принесла.
На Атаніппа королівський двір
Його ввела рицарськая дружина,
А перед короля за руку привела
Його найменша, вірная дитина.
І ласкаво прийняв його король,
Велів кликнуть по краю всіх охочих,
Хто для відзискання держави Лірові
Підняться хоче до помочі.
В товаристві Корделії вернув
Король до Англії з дочками воювати
І вспів собі в невдовгім часі
Їх із престолів та столиць прогнати.
І Лір прийняв на старості своїй
Знов королівськую корону,
Та в одній битві замордовано
Корделію, його потіху й оборону.
Та скоро про ту передчасну смерть
Корделії до нього вість прийшла,
Що в нерозважнім запалі за нього
Сама у бій пішла,
Впав непритомний і оглушений
На її груди білі
І вмер з тяжким зітханням
Тої самої хвилі.
Вельможі краю серед жалощів
На тіла обоїх гляділи
І обох сестер одноголосно
На кару смерті засудили.
Хто там запанував по них,
У хроніці читайте,
А повість про дитячую невдячність
Собі запам’ятайте!