МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА АКАДЕМІЯ ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Кафедра богослов’я

ЛОПУШАНСЬКИЙ Олег Дмитрович

ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДНОГО БАТЬКА ЄВАНГЕЛІЄ ЛУКИ 15, 11-32

Курсова робота з дисципліни: «Святого Письма Нового Завіту»

Науковий керівник:
Доцент Андрій Яцишин Іванович

м. Івано-Франківськ
2022

1
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ І: Контекст і структура……………………………………………………. 6
1.1.Дальній контекст: «велика подорож» Ісуса до Єрусалиму (Лк.9, 51- 19, 27).. 6
1.2.Ближчий контекст Лк. 15 розділ: 3 притчі про милосердя…………………… 9
РОЗДІЛ ІІ: Різні тлумачення і літературний аналіз притчі про милосердного
батька Луки 15,11-32………………………………………………………………. 11

2.1.Аналіз тексту……………………………………………………………………. 15
2.1.1..Вступ: Лк.15, 11-12…………………………………………………………… 17
2.1.2.Молодший син: Лк. 15, 13-20а……………………………………………….. 19
2.1.3.Милосердний батько і молодший син: Лк.15, 20б-24………………………. 22
2.1.4.Милосердний батько і старший син: Лк,15, 25-32………………………….. 25
Висновок……………………………………………………………………………… 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….. 32

2
 ВСТУП

Ця притча вважається одною з найвпливовіших і найважливіших серед християн. Її ще

називають Євангелієм в середині Євангеліє (Evangeliumin Evangelio). Її називають
“перлиною в короні Євангельських притч”. Ця притча є актуальною в кожному часі, а
особливо в нашому часі де різниця в поколіннях є особливо відчутною, через розвиток
в технологій в сучасному світі. Притча про блудного сина говорить про стосунки між
батьком і сином, як старшим так і молодшим. Мені як батькові який має також двох
синів є цікаво подивитися і дослідити цю притчу більш докладно, дивлячись на батька
і його ставлення до синів. Але також хочу подивитися на синів і їхню поведінку, бо є
також сином.
Як це не дивно звучить, проте в сучасному світі значно більше блудних дітей ніж за
часів життя Ісуса Христа на землі. В Палестині того часу, змальовані Спасителем події
були радше виключенням, сьогодні вони є радше правилом. Блудні сини та дочки
сучасності повертаються до батьківського дому після “нещасливої” закоханості,
розриваючи так-звані громадянські або і законні шлюби, а «старші» сини живуть і не
цінують те що мають. Не рідко ставши жертвою морального або і фізичного
насильства, повертаються не самі, приносячі з собою діточок.
Інші, повертаються через фінансову кризу, втрату роботи, не маючи змоги сплачувати
кредитами: знищені економічною скрутою та принижені умовами виживання. Ще
інші, помилившись в молодості, повертаються додому з тюрми не маючи навичок
життя в сучасному світі. Через досвід блудного сина проходять не лише грішники.
Подібне відчувають воїни, що зраненими або скаліченими, в пригніченому стані,
повернулися додому і вони не потрібні нікому крім власних батьків.

3
Блудними стали не лише діти, але і батьки. Окремо варто згадати так-звані
“неблагополучні родини” де діти, практично, живуть і виховуються на вулиці, зовсім
не бажаючи повертатися до батьківського дому.
Частина дорослих молодих людей, з різних причин, продовжує жити з батьками, не
маючи достойної роботи й можливості забезпечити власну родину чи для її створення.
Особливо це помітно у маленьких містечках з недіючими заводами та фабриками.
Через досвід блудного сина проходять усі хто змушений їхати на заробітки за кордон.
Іноді, не маючи дозволу до праці та трудовлаштовуючись нелегально, «на чорно»,
вони погоджуються на будь яку роботу, що дає змогу заробити копійку, похарчуватися
самому та допомогти рідним вдома. Досвідчені вчителі, лікарі, інженери, потрапивши
на чужину, починають кар’єру будівельниками, водіями та няньками. Переважна
більшість тужить за Батьківщиною. Новинами з України люди починають і
завершують свій день.
Цікаво спостерігати як життя в Америці або Європі змінює світогляд українців. Років
через десять українські емігранти відчувають, що блудним чадом світу є Україна, яка
занурилася в корупцію, легковажить кредитами та кидає напризволяще найцінніше –
своїх синів і дочок…
Також в притчі є питання розділу майна, що кому належить, і воно є актуальним, бо
майже всі люди за життя мають хоча б один раз такий досвід у своєму житті.
А ще залишаються по-за увагою відповіді на питання: “Бенкет був організований на
честь блудного сина чи батька? Святкування було присвячено синові, який,
прогулявши усе майно, прийняв правильне рішення повернутися додому, чи
відновленню миру та родинної єдності? Кого вітали гості: сина чи отця?”

4
Лука 15
11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.
12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько
розділив між ними свій маєток.
13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток,
живши розпусно.
14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав
йому.
17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком
хліба, а я тут з голоду конаю.
18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й,
змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше
зватись твоїм сином.
22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому
на руку перстень і сандалі на ноги.
23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.
25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й
танці.
26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його
живим-здоровим.
28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді
твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване
теля.
5
31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і
знайшовся.”

РОЗДІЛ І
КОНТЕКСТ І СТРУКТУРА

1.1. ДАЛЬНІЙ КОНТЕКСТ: «ВЕЛИКА ПОДОРОЖ» ІСУСА ДО

ЄРУСАЛИМУ (ЛК. 9, 51- 19, 27)

51 А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив
пуститися в дорогу до Єрусалиму.
52 Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село
самарянське, щоб йому приготувати.
53 Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

З 9,51 починається розділ в якому Лука описує велику подорож, яка охоплює 1/3 його
Євангелія. Більшість вчених згоджують що Лк.9,51 є початком великої подорожі, але
нема одної думки коли він закінчується. Дехто вважає що Лк. 18,14, інші що Лк. 19,48.
Так як в цьому тексті немає визначеного часу і географічного розміщення подорожі
Ісуса в Єрусалим, то в багатьох з’явилися припущення щодо богословського задуму.
«Про христоцентричний напрямок говорив Conzelmann 1960, еклезіологічний –
Miyoshi 1974, катехитичний – Gill 1970, і що він Він має засвідчити, що юдеї
відкинули Його – Egelkraut 1976»1.

1
Бил Г.К., Карсон Д.А. (ред.) Ветхий Завет на страницах Нового. Том 2, ст.137
6
 «Вірш 51 - Наближався... час - дослівно: «сповнилися дні», що говорить про те, що Бог
виконує Свій задум та Ісус від однієї стадії служіння переходить до іншої.
Час, коли Бог візьме Його на небо – дослівно: «Час Його взяття». В іншому контексті слово
"взяття" могло б означати смерть, але в Євангелії Луки ймовірніше значенення «повернення
до Батька через смерть, воскресіння і вознесіння». Він вирішив іти до Єрусалиму – євангеліст
вжитий семітизм: «Він рішуче звернув своє обличчя до
Єрусалиму», що має наголосити на твердій рішучості Ісуса йти назустріч Своєї долі (пор. Іс
50.7)»2.
Іноді цей етап називається служінням у Переї, тому що дія відбувалася в цьому районі
на іншому березі Йордану. Цей період описується також як «шлях до розп'яття». Події
тут практично ті ж, що й у попередньому розділі, хоча текст приблизно на 25 відсотків
довший. Виникають незадоволені та противники. Ісус послав гінців, які могли б
підготувати до Його прибуття Самарянське селище. Але мешканці не вітали Його, бо
Він прямував до Єрусалиму. Відносини між юдеями та самарянами були дуже
напруженими. Останні осіли на землі під час ассирійської окупації та привезли з
собою іноземні релігійні та суспільні звичаї, що призвело до неприйнятному для юдеїв
синкретизму. Деякі учні спитали Ісуса, чи не зіслати їм на це селище небесний вогонь,
але Ісус дорікнув їм. Він ставився до людям більш терпимо.
Лука вводить тему самарян у зв'язку з історією, яку розповідає Ісус (Лк. 10:25-37). На
людину напали розбійники та кинули його, вважаючи мертвим. Спочатку мимо
проїхав священик, потім - Левит, але обидва намагалися триматися з іншого боку
дороги. Але наступний мандрівник пожалів нещасного. Він перев'язав його рани та
відвіз до готелю, де той міг відновити сили за рахунок свого благодійника. Ісус додає,
що людина, яка зупинилася допомогти нещасному, була самарянином. Тільки він
розумів, що ближній — той, ким ми дружимо, а не той, хто товаришує з нами.
Самаряни знову з'являються в оповіданні про 10 зцілених прокажених, з яких тільки
один, самарянин, повертається, щоб подякувати (Лк. 17:11-19).
«Історія про доброго самарянина відбиває опозицію з боку релігійної влади
Єрусалиму, з якою зіткнувся Ісус. У міру того як натовпи слухачів зростав, Ісус
зазначив: «Цариця південна повстане на суд з людьми цього роду і засудить їх, бо вона
приходила від меж землі послухати мудрості Соломонової; і ось тут більше
Соломона» (Лк. 11:31). Мешканці Ніневії також повстануть, щоб засудити нинішнє
2
Кузнецова В. Н. Евангелие от Луки. Комментарий. Москва: Фонд имени Александра Меня, 2004. с.241
7
покоління, бо вони покаялися після проповіді Йони, а тут був хтось більший, ніж
Йона. Ісус суворо засудив тих фарисеїв, які чіплялися до кожного Його вчинку. Ісус і
фарисеї в здебільшого оберталися в тих самих колах. Деякі сприйняли Його послання,
але таких була меншість. Ісус говорить про фарисеїв як про законників-
формалістів»3(Лк. 11:37-44). Події наближалися до кульмінації. Ісус пророкував Свою,
що смерть та наступне воскресіння. Він дивився в бік Єрусалиму. Деякі з
доброзичливих фарисеїв попередили Його про план Ірода Антипи вбити Його, але Він
не злякався. У цьому розділі євангелії багато притч. Сюди відносяться притчі про
доброго самарянина, гірчичне зерно, вузькі воріта, запрошенні на весільний бенкет,
будівництво вежі, царя, який вирушив на війну.
заблудлої вівці, втраченої монети, блудного сина,
неправедному слузі, багатій та Лазарі, фарисеї та збирачі податків, трьох мін.

3
Большой библейский словарь, Уолтер Элуэлл, Филир Камфорт, СПб.: «Библия для всех», 2005. с. 752
8
 1.2. БЛИЖЧИЙ КОНТЕКСТ ЛК. 15 РОЗДІЛ: 3 ПРИТЧІ ПРО
МИЛОСЕРДЯ

Текст в 15 розділі складається з трьох притч – про загублену вівцю (15,4-7), про
загублену драхму (15,8-10), і про блудного сина (15, 11-32). Згідно Біла Карсона це є
алюзія на текст Єремії 31,10-20, в якому Ягве показаний в образі доброго пастиря
свого стада. Трактування головного розділу потрібно розглядати через призму Втор. 1-
26, а 15 главу особливо в тексті Втор. 21, 15-22, де говориться про статус
первородного сина, і навіть про те, що батько буде любити першого сина більше
інших, дасть йому подвійну частку з усього. А також йдеться про неслухняного і
гордого сина, якого батьки мають право вивести коло брами міста і «всі люди його
міста закидають його камінням». Притча Ісуса різко протиставляється припису
Второканонічній книзі, негідного сина не виганяють і не побивають камінням, але
знов приймають в сім’ю.
Спочатку потрібно визначити адресата, тобто того/тих, до кого була звернена ця
притча: це фарисеї та книжники.
Лук.15:2 Фарисеї ж і книжники нарікали... 3 Але Він їм сказав.
Тобто треба зрозуміти, про що йдеться, навколо якої ситуації, в рамках якого діалогу
чи події, було сказане Ісусом це повчання. Контекст буде зрозумілий, якщо читати 15
розділ Євангелія від Луки від самого початку: духовенство Ізраїлю дорікнуло Ісусу в
тому, що Він спілкується з грішниками і митарями, які призиралися і відкидувалися в
суспільстві.

9
Лук.15:1 Наближалися до Нього всі митарі та грішники слухати Його. 2 А фарисеї
та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть із ними.
Фраза «їсть з ними» чи «їсть і п'є» колись розумілася інакше ніж сьогодні. Коли
сучасна людина чує слово "п'є", у неї йде асоціація одразу з п'яницею, гультяєм. Але
на той час висловлювання «їсть», «їсть і п'є» говорили про спільну трапезу. У
стародавньому Ізраїлі, втім, як і сьогодні в ортодоксальному юдаїзмі, під грішниками
розуміли тих, хто, на думку релігійних лідерів, порушував Божі заповіді з Тори та
традиції юдаїзму. А митарями в ті часи називали євреїв-збирачів податків, які
стягували мито на користь Римської імперії, яка панувала над Ізраїлем. Митарів та
грішників благочестиві ізраїльтяни цуралися. Але Ісус неодноразово руйнував цей
стереотип, тісно спілкуючись і приймаючи їжу з митарями та грішниками. Він
говорив:
Лук.5:31 не здорові потребують лікаря, але хворі
«Саме на звинувачення Ісуса у тісному спілкуванні з митарями та грішниками, Господь дав
релігійним лідерам відповідь, у вигляді серії притч: про загублену вівцю та драхму, і про
блудного сина. У цих притчах Ісус наочно продемонстрував ставлення Бога до грішних
людей. Христос цими притчами прямо дорікає релігійній знаті Ізраїлю, яка вважала себе
представниками Бога на землі, у тому, що на практиці вони не показують Божого характеру.
Якщо Бог у притчах шукає тих, що втратилися, заблукали, чад, які відійщли, щиро переживає
за них, любить їх, то в реальності Божі служителі не виявляють до грішних дітей Божих
співчуття, милосердя, прощення і людинолюбства, але навпаки зневажають їх і відштовхують.
Тобто контекст притчі про блудного сина – це конфронтація Христа з фарисеями та
книжниками на предмет істинної та лже праведності, де Ісус демонструє любов до грішників з
боку Господа та зневагу до них з боку релігійних діячів»4.

Фіцмайєр справедливо зазначає, що «для тлумачення притч цього розділу (…)

ключовим є поняття ювілейного року. У юдаїзмі I ст. тема ювілейного року
асоціювалася з есхатологічним визволенням і приходом Месії. Говорячи про
прощення блудного сина, про відновлення його в синівських правах, а також
підкреслюючи важливість радості та тріумфу, притча показує приклад проголошення

4
Апологетика. Притча о блудном сыне. Краткое толкование притч Иисуса Христа, www.apopogetika.ru
10
літа Господнього сприятливого (пор.: Лк. 4:18-22). Незадоволене бурчання щодо
такого прощення лише показує, що людина не розуміє, що відбувається»5.

РОЗДІЛ ІІ
РІЗНІ ТЛУМАЧЕННЯ І ЛІТЕРАТУРНИЙ АНАЛІЗ ПРИТЧІ ПРО
МИЛОСЕРДНОГО БАТЬКА ЛУКИ 15,11-32

Більшість авторів згідні з думкою, що назва притчі «Притча про блудного сина» не є
адекватною. Деякі вчені вважають, що потрібно зробити акцент на батьку і назвати її
наприклад «Притча про милосердного Батька» чи «Притча про очікування Отця». Але
тоді не береться до уваги старший син. На думку інших богословів притча мала б
називатися «Притча про двох блудних синів і батьківське співчуття».
«Ряд дослідників пропонували інші назви. Наприклад, Bernard Brandon Scott, у книзі «Hear Then the
Parable» (Minneapolis: Fortress, 1989) пропонує змінити назви усіх притч, називаючи їх за першими
словами самої притчі, подібно до того, як називаються церковні піснеспіви. Притчу про блудного
сина він пропонує називати «один чоловік мав двох синів». На його думку така назва згадує усіх
трьох персонажів притчі, не нав’язуючи жодних інтерпритацій. Fitzmyer, у свою чергу, пропонує
назву: «притча про усепрощаючого отця», а Craddock – «притча про люблячого отця»6.
«Перед нами розповідна притча з двійною алегорією, яка складається з двох частин в якій
наведені два діалоги. Це найдовша притча Ісуса і в ній вміщено найбільше прямої мови.

5
Снодграсс К. Притчи Иисуса. Полный путеводитель по притчам Иисуса Христа. Санкт-Петербург: Мирт, 2014., с. 221.
6
Duncan, Stan. “Fourth Sunday in Lent, Year C.” If You Lived Here You’d Be Home by Now. Web. 7 Feb. 2015.
11
 Автентичність притчі рідко піддається сумніву, через її силу, художню силу, і через паралелі
між незадоволенням старшого брата і притчею про найманих робітників» 7.
Контраст між позитивними і негативними героями – це універсальний дидактичний
прийом. Це притча-«трикутник» – де головна фігура взаємодіє з іншими двома, які їй
підпорядковані.
Особливості тексту, які вартують уваги.
Як каже Снодграсс, «складається враження, що структура двох частин притчі свідомо проводить
паралелі між двома синами. Обидва знаходяться в полі (в.15,25), і двом їм чогось не вистачає. Обом
нічого не дають (в.16 і 29). Обидва описують свій стан: один згрішив, а другий стверджує, що ні разу
не переступив заповіді (в.18 і 29). Один готовий стати наймитом, другий каже, що весь цей час
служив батькові (в. 19 і 29). Один повертається, інший не хоче ввійти (в.20, 28). Отець виходить на
зустріч і одному і другому (в.20, 28). Обидва сини приймають рішення веселитися без отця
(в.13,29)»8.
В другій частині притчі немає закінчення, а це приводить до призадуми читача, чи
піде старший син на бенкет чи все ж таки ні.
«Ця притча неодноразово зазнавала найдивніших тлумачень, у теперішньому періоді навіть
частіше, ніж раніше. Початок алегоричного її тлумачення поклали отці церкви: Ієронім,
Амвросій та Августин. Існувало два головні підходи до притчі, причому, обидва вважалися
однаково прийнятними. Старший і молодший син розглядалися або як євреї і язичники, або як
звичайна людина і грішник, що кається. Августин розглядає тільки перший варіант, Амвросій
та Ієронім згадують обидва; Ієронім наголошує на першому, а Амвросій — на другому,
особливо в застосуванні до віруючих, що залишили церкву, і зарозумілих християн, що
принижують значення покаяння та прийняття грішників. В образі батьки всі бачать Бога, а під
бенкетом розуміється причастя. Святого Духавбачали або в перстні, або в новому одязі для
блудного сина. Деякі вважали, що відгодоване теля уособлює Христа (напр.,Ієронім), а те, що
батько вийшов назустріч синові символізує Христове Втілення (напр., Ієронім та Августин)» 9.
Деякі автори пропонують психологічний підхід, вважаючи, що притча відбиває або
людські взаємини взагалі, або той чи інший аспект психоаналітичної теорії. Джонс
Дж. В. вважає, «що мова в притчі йде про такі загальнолюдські проблеми, як
відчуження, туга і примирення»10. Брич Дж. вбачає тут типовий трикутник

7
Снодграсс К. Притчи Иисуса. Полный путеводитель по притчам Иисуса Христа. Санкт-Петербург: Мирт, 2014., с.
199.
8
Там же с.207-208
9
Снодграсс К. Притчи Иисуса. Полный путеводитель по притчам Иисуса Христа. Санкт-Петербург: Мирт, с.212
10
G. Jones, The Art and Truth of the Parables, pp.167-205
12
взаємин і представляє притчу як абсурдної драми, де все говорить, але комунікації
нема. Джонс, вважає батька негативним персонажем, а повернення молодшого сина -
справжньою трагедією11. Толберт М. пропонує два суперечливі один одному
фрейдистські тлумачення (вважаючи обидва цілком правомірними). Згідно з одним з
них, три персонажа притчі - це ід, суперего та его (батько) з теорії Фрейда. Згідно
другому, притча висловлює нашу емоційну амбівалентність до близьких родичів
(батько впадає в крайність у своєму відношенні до молодшого сина, що свідчить про
його вороже та амбівалентне відношенні)12.
Рорбау пропонує соціологічний підхід, стверджуючи, що головна тема притчі - це
сором і дотримання пристойностей у дисфункціональній сім'ї, і батько повинен
примирити не лише своїх синів, а й усю сім'ю із сусідами. Бенкет влаштовується саме
для того, щоб домогтися примиріння з селом, а не для того, щоб порадіти поверненню
сина, і контраст проводиться між сусідами та старшим сином, а не між двома братами.
Згідно з Рорбау, Ісус розповів притчу для того, щоб примирити учнів, що сваряться,
показати їм, що в Божому Царстві благорозумна розважливість - далеко не
найголовніша цінність13.
Лише деякі автори вважають, що мета притчі — показати метафоричне зіткнення двох
світів. Поведінка батька є настільки перебільшеною і несподіваною, що слухач/читач,
який скільки-небудь поважає звичайні людські умовності, просто не може не
запротестувати. Цей протест висловлює старший син, тим самим стикаючи два різні
світи і даючи слухачеві можливість побачити сутність Божого Царства14.
Згідно з Райтом, притча описує вигнання та відновлення Ізраїля; це історія Ізраїлю у
мініатюрі. Як контекст притчі вінмнаводить Єр. 31:18—20, де пророк говорить про
полон і покаяння і називає його дорогим Божим сином. Згадки про воскресіння у Лк.
15:24 та 32 метафорично ставляться до повернення з Вавилонського полону, і старший
брат символізує той етнічно-змішаний народ (особливо самарян), який чинив опір
поверненню ізраїльтян. Люди, незадоволені тим, як Ісус здійснює Своє служіння
фактично ведуть себе подібно до цих самарян. Притча підводить нас до створення
11
Там же
12
James Breech, The Silence of Jesus: The Authentic Voice of the Historical Man (Philadelphia: Fortress, 1983), pp.184-212
13
Richard L. Rohtbaugh, “A Dysfunctional Family and Its Neighbors (Luke 15:1 lb-32)”,
Jesus and his Parables (ed. V. George Shillington; Edinburgh: T. & T. Clark, 1997), pp. 141—164.
14
Herman Hendrickx, “A Man Had Two Sons: Lk 15:11—32 in Light of the Ancient Mediterranean Values of Farming and
Household”, East Asian Pastoral institute 31 [1994]: 46-66).
13
нового світу, і за її допомогою Ісус проголошує, що Бог відновлює Свій народ після
довгого-довгого вигнання15.
«Біблісти знайшли підтвердження, що подібна історія переказувалася єврейськими
раввинами задовго до того, як її розповів Христос. Версія, яка була до Христа
оповідала про блудного сина, що витративши батьківські кошти приповз додому на
колінах, але батько його не прийняв. Коли Спаситель почав розповідати притчу,
митарі та фарисеї очікували, що Христос скаже: “Коли одного дня отець побачив, що
син повертається додому, то чекав його із схрещеними на грудях руками. Впавши на
коліна син просив батька прийняти його назад, але той, навіть не дивлячись в його бік,
сказав: “Ні! У тебе був шанс. Ти обрав свинське життя, тож тепер іди туди звідки
прийшов і живи, як свиня”. В цій історії отець проганяв сина, наголошуючи на тому,
що він отримав саме те, на що заслуговує. До Христа ця притча ілюструвала сувору
ідею Старозавітного легалізму»16

15
Райт H. T, «Иисус и победа Бога». М.: ББИ, 2004. (N. Т. Wright, Jesus and the Victory of God, vol. 2 of Christian Origins
and the Question of God [Minneapolis: Fortress, 1996], pp. 125-131, 242,254-255).
16
Матеріал для проповіді (Чернетки)
прот. Олександр Двінятін, настоятель Свято-Троїцького храму м. Бриджпорт, Коннектикут, Православна Церква
України, http://4ernetki.com/%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE-
%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B0/ .
14
 2.1. АНАЛІЗ ТЕКСТУ

Більшість авторів ділить притчу на три частина, деякі на чотири: в.11-12 (вступ), в. 13-
20а (молодший син), в. 20б-24 (реакція батька), в. 25-32 ( старший син і отець).
Мері Ен Толберт17 пропонує таку схему, яка чергується розповіддю і прямою мовою.
Розповідь Пряма мова
Вступ (11) Прохання (12)
Відхід з дому (12б-16) Рішення вернутися (17-19)
Батьківське прийняття (20) Покаяння і реакція батька (21-24а)
Повернення старшого сина (24б-26) Пояснення слуги (27)
Батьківське прийняття старшого сина (28) Незадоволення старшого сина і реакція батька
(29-32)

Інша група вчених (The Entrevenes Group, Signs and Parables: Semiotics and Gospel Texts
[trans. Gary Phillips; Pittsburgh: Pickwick, 1978], pp. 141—142) вважає, у в. 11-16
показана деградація, 17-24 – реінтеграція, 25-32 – заключна дискусія.

17
Mary Ann Tolbert, Perspectives on the Parables, Philadelphia: Fortress, 1979, p. 98.
15
Як зауважує, Снодграсс в притчі є розриви між текстами і перескакування. Наприклад
коли мова йде про те як батько зустрів сина і зразу наказує слугам, що мають робити.
Але звідки взялися слуги? Лука цього не каже, він не описує другорядких педантичних
деталей, щоби підкреслити драматичну напругу. Або інший момент в притчі викликає
питання звідки старший син знав, що його брат витратив кошти на блудниць? Хто
йому про це сказав? В даному випадку для слухача це немає великого значення,
слухач чує, що молодший син залишився без копійки.
Як можна побачити в давньому світі неповага до батьків, особливо до батька –
вважалася жахливою, таких дітей могли посадити у в’язницю, а згідно книги
Второзаконня 21, 19-21 буйного і непокірного сина потрібно було побити камінням на
смерть.
Особлива відповідальність в тих часах була на старшому сині, тому що йому належало
2/3 спадщини, тому відповідальність за батьків була на ньому. Інші діти теж мали
відповідальність за батьків, але головним лідером в сім’ї був старший син.
Голод був досить розповсюджений в давньому світі, згідно Якима Ієреміаса, 8 з 10 бід
від 169р. до Р.Х. до 70р. був голод18.
Догляд за свинями вважався ганебним і неприпустимим для єврея ( див. Лев. 11:7-8;
Втор.14:8; Іс. 65:4; 66:17. В 1 Мак. 1:47). В старому завіті свиней вважали нечистими,
до них навіть неможна було доторкатися.
Стручки чи ріжки були тоді відомі як корм для тварин і люди ними не харчувалися,
хіба лише в дуже тяжких обставинах. Інколи їх ще називають хлібом Івана
Христитеся, бо з великою ймовірністю він ними харчування.
Вибіг – респекабельні поважні чоловіки намагалися не бігали, так як це вважалося
соромливим.
Якщо людина ходила без взуття то було ознакою опущеності, бідності і трауру.
Надівали комусь взуття лише раби, а надівати комусь взуття означає визнати когось
своїм господарем.
М'ясо їли зазвичай на свята. Приготування бенкету свідчило про велику радість батька
з приводу повернення сина.

18
Joachim Jeremias, Jerusalem in the Time of Jesus [Philadelphia: Fortress, 1969], pp. 140—144.
16
 2.1.1. ВСТУП 11-12

11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.

12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені
припадає. І батько розділив між ними свій маєток.

В 12 вірші молодший син просить в батька половину маєтку. Хоча згідно з книги
Второзаконня 21,17, лише первородному належало 2/3 майна, а всім іншим належала
лише 1/3. І як мав діяти отець згідно закону і як він діяв, заставляють нас поставити
деякі питання. Чому батько послухав прохання сина, якщо згідно закону майно могло
належати сину після смерті батька? В книзі Сираха 33, 19-24 читаємо про небезпеку
передачі свого майна при житті дітям. Але отець не дивлячись на це передає своє
майно сину, і то більше, ніж йому належить. В притчі не пояснюється рішення батька!
Прохання сина є незаконне і крайньо хамське. В притчі теж не написано причини такої
поведінки сина.

17
Біл Карсон зауважує, що те що «батько віддав молодшому сину майно не означало що
він повинен був віддати іншу частину майна старшому сину. Проте з тексту випливає,
що «розділив між ними». Хоча у віршах 22-24 видно, що батько дає наказ слугам
зарізати годоване теля. Карсон посилаючись на Ноланда пояснює, що можливо батько
передав старшому сину у власність майно до кінця свого життя, а не право
розпоряджатися цим майном. Якщо ситуація і була така з правової точки зору, то коли
повернувся молодший син додому, то батько не міг відновити в правах молодшого
сина, щоб не взяти з власності, яку передав старшому синові»19.
Маємо двох дорослих синів і батька. Вражає те, що немає матері. Можливо померла.
Геніальний художник Рембрант намалював одну руку батька жіночу, іншу – чоловічу.
І подвійно розуміє це, по-перше, батько пробує замінити їм матір, а по-друге, вказує,
що Бог любить нас як батько і як мати.
«Ісус розповідав цю притчу з причини старшого сина, не молодшого. Тут старший син
є проблемним, не молодший»20. Отець ніс виховну турботу, і то драматичну.
З цього уривку видно, що не завжди є вина батька чи матері, що так сталося. Тут
маємо відчуття, що мова йде про отця, який є ідеальним татом. Бо Ісус говорячи про
отця бачить самого себе. Рідко говоримо про Ісуса як Отця, але Церква називає його
Батьком Родини (fater familie).

19
Бил Г.К., Карсон Д.А. (ред.) Ветхий Завет на страницах Нового. Том 2, ст.182
20
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
18
 2.1.2. МОЛОДШИЙ СИН: ЛК. 15, 13-20а

13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там
розтратив свій маєток, живши розпусно.
14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє
поле пасти свині.
16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих
ніхто не давав йому.
17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають
подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й
проти тебе!
19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх
наймитів.
20 І встав він і пішов до батька свого.

19
«Молодший син: його поразка в тому, що відходить з дому. Дім не є для нього вартісний, цінний, бо
йде з нього. В далекі краї – розриває звязки, не хоче мати нічого спільного. Трактує отця брутально,
як того хто мав би вже давно вмерти, а не хоче померти. Чому бо він домагається частини спадщини,
яка йому належить, йому належить 1/3. Чому бо такі були принципи в Ізраєлі, що розділяли на
кількість синів, а перворідний отримував 2 частини. Але нормально син входив у спадщину коли
батько помирав. А цей не має найменшого бажання чекати поки помре отець Коли він приходить до
батька і каже дай мені частину спадщини, то насправді каже: Не буду чекати, аж поки здохнеш.
13:37, вже би дуже того хотів, але ти живе, живеш і живеш, я не дочекаюся на мої гроші, що б ти
здох. А як ні, то давай мені 1/3. Це є приховано в цьому вимаганні. Такий підхід до отця. Те що ми
називаємо спадщиною він розуміє виключно маєток»21.
І тут є така гра слів, якої в нашому перекладі не можна додуматися. 14:19.
Український переклад Хоменка весь час використовує слово маєток. «Латинський
текст теж вживає одне слово яке означає субстанція (substantia), те на чім стою, те що
міцно стоїть під ногами, дає почуття стабільності. Таке слово вибрав Геронім.
«Але в грецькому тексті є два слова: узія (οὐσία), що означає маєток, майно, власність. Коли
це слово говорить молодший син до батька чи говориться про молодшого сина вживається
слово узія, тобто майно, власність, можна сказати дай мені мої гроші. Це те що молодий каже
про до батька: дай мені мої гроші.
Але коли притча говорить про батька, «поділив свій маєток між ними» (в.12) і «що проїв твій
маєток» (в.30), то там вжите слово біос (βίος), що значає життя. Отець поділився своїм
життям. Поділив своє життя між ними»22
Лука якби хоче нам сказати, що коли береш батькову спадщину, то не береш лише
гроші чи маєток. Це зі сторони грошей може мало що бути вартісним. Якщо
наприклад подивитися на спадок, яким є стара халупа збудована 100 років тому, то
вона не має жодної вартості, краще було б її розвалити і поставити нову. Але як
розвалиш якщо є живі родичі, які цю хату будували. Вони вклали в не свої кошти, час,
здоров’я… Проте вартість полягає в чимсь іншім, що в тій спадщині є життя. У нас
кажуть «батьківська хата», не можеш її просто продати, бо є враження, що отець в
гробі перекинеться, коли ця хата буде залишена, а подвір’я заросте будяками. Не
можна так поступити. В цьому тексті треба побачити напруження, бо молодий син
нічого не розуміє з цього, бо свого тата применшим до грошей, а спадщину зменшим

21
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
22
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
20
до того що можна порахувати. Попри те що виразно чує – отець з тобою ділиться
життям.
Друге терпіння, яке пережив батько, що син розтратив весь спадок.
Наступне коли є в чужій країні втрачає віру, входить в реальність, яка звязана з
поганським культом, бо свиней в Ізраїлі вважали нечистими тваринами, бо свинину
приносили в жертву у поганських храмах. Наступний крок він залишає віру свого
батька. Входить в середовище ідолопоклонного культу. Віру яку він мав від отця
відкинув.
І ще один момент молодшого сина – повернення додому. «І повертається не тому що в
нього змінилося мислення, але тому що був голодний»23.

«Натомість є і інше розуміння цього уривку: Молодший син повернувся до батька не

заради користі - він уже отримав все, що належало, а щоб покаятися і вибачитися
перед батьком»24.
В притчі пише, що їв стручки, вірніше хотів їсти, але і тих ніхто йому не давав. Він
хоче прийти і домовитися на інші відносини з батьком ніж мав до цього часу, як
найманець.
«У раввіністичній літературі збереглися висловлювання: «Коли ізраїльтяни змушені їсти
стручки, ось тоді вони каються» і «Коли син ходить босим [перебуваючи в потребі в чужій
країні], тоді він згадує про батьківський затишний дім». Син усвідомив увесь рівень свого
падіння, згадав, як добре харчуються слуги та працівники його батька. Розтративши виділену
йому частину майна, він уже не має права на додаткову частку. Але він згоден піти до батька в
найми, не претендуючи на особливе становище домі, яке має син. Піду, повернусь – дослівно:
«Вставши, піду»; тобто «одразу піду»; надмірне причастя в оригіналі означає готовність
негайно виконати рішення.»25
Блудний син хоче домовитися про роботу, якби кажучи я буду працювати, а ти дай
мені хоча б їсти. «Але він не вірить, що ті відносини,щ о були між ними раніше
вдасться відновити»26.
Згадка про «свині» (гр. choiros) в 15-16 віршах викликає у пам'яті

23
Там же
24
Погребняк Н. Изучаем Библию. Новый Завет. Евангелия от Луки и Иоанна. Т. 2., Huntsville: Altaspera Publishing &
Literary Agency Inc., 2019. с.69
25
Кузнецова В. Н. Евангелие от Луки. Комментарий. Москва: Фонд имени Александра Меня, 2004. с.. 359-360
26
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
21
встановлення Старого Завіту, згідно з яким свині вважалися «нечистими» та
непридатними для їжі для Ізраїлі (Лев. 11,7; Втор. 14, 8; порівн. Іс. 65, 4). Равіністична
традиція донесла до нас вислів: «Проклятий кожен, хто розводить свиней».27

2.1.3. МИЛОСЕРДНИЙ БАТЬКО І МОЛОДШИЙ СИН: ЛК.15, 20б-24

20б І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на
шию йому кинувся і поцілував його.
21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я
недостойний більше зватись твоїм сином.
22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть
його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились
веселитися.

27
Бил Г.К., Карсон Д.А. (ред.) Ветхий Завет на страницах Нового. Том 2, ст.182
22
Батько не зробив нічого, щоб зупинити молодшого сина. Дає сину те що він хоче і
можливість відійти.
«Як він був іще далеко, побачив його батько його»
В. 20 – «Йому стало шкода сина – ось найголовніше у цій притчі. Батько не може
холодно відкинути того, хто його образив, тобто сина, він все одно любить його і
завжди готовий до прощення.
Він побіг, кинувся до сина на шию і поцілував його поважний східний старець
поводиться без належної йому важливості та статечності, забувши про власну
гідність»28.
Центральною постаттю цієї притчі є особа батька. Батько не перестає любити
молодшого сина, який  забрав частину спадщини і пішов від нього, але і далі з
нетерпінням чекає на нього. Батька не цікавить те, що молодший син розтратив його
майно, його життя. Отця болить те, що його молодший син далеко і знаходиться в
труднощах. Таким чином, коли молодший син повертається, батько бачить його вже
здалека і біжить йому назустріч (в. 20). Батько не дає синові жодної догани, жодного
докору не говорить і не показує, а лише велике зворушення і нестримну радість.
Батько ніколи не переставав любити і думати про молодшого сина. Коли син просить
його про прощення, він навіть не дає йому можливості договорити до кінця:
батьківська любов випереджає каяття і навернення!
Батько є дуже відрізняється від того, як син його уявляв. «Зрозуміти батька – це є
істинне повернення»29. Найкращий одяг молодшому синові, перстень на руку, взуття є
ознаками гідності сина, і батько їх дає без застереження. Але не тому, щоб сказати
йому, що він знову його син, а що він ним був завжди. Для нього  важливим є тільки
те, що цей його син зрозумів, що у батька жити краще і повернувся. Накази батька
слугам – принести одежу, перстень, взуття, заколоти вгодоване теля – вказують на
нетерпеливістю і радість Батька (в.22). «Любов не може знести зволікання, і той син,
що повернувся, має зараз зрозуміти, що ніщо не змінилося: він є сином, як завжди, і
цей дім залишився його домом»30.

28
Кузнецова В. Н. Евангелие от Луки. Комментарий. Москва: Фонд имени Александра Меня, 2004. с.360
29
Студенсько-богословський храм преподобного Феодора Острозького, Притча про блудного сина і милосердного
батька  – 2018, 4 лютого 2018 р., https://hrampfo.oa.edu.ua/?p=483
30
Там само
23
20б - «І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на
шию йому кинувся і поцілував його».
Важливе слово в розумінні Батька і його відносин до сина! «Батько змилосердився».
Для кращого розуміння подивимося на різні переклади. Польський переклад
Тисячолітньої Біблії вживає вираз «wzruszył się głęboko» (глибоко зворушився);
переклад JNTr вживає фразу «сердце его наполнилось жалостью» (серце його
наповнилося жалістю). В латинському вжите слово «misericordia» (милосердя) –
«зрушений милосердям, коли вслухатися в це слово то чуємо два слова «cor» – серце і
«miser» – у вільному перекладі бідак з бідаків, не просто бідний, але бідачиско, вже
гіршого не може бути. І отець має серце для такого бідака з бідаків»31.
В грецькому тексті вжите слово сплагхнизомаи (Σπλαγχνίζομαι) – «зворушений до
самих кишок, до самого нутра, тобто не лише реєструє очима те що бачить і йде до
сина. Це дотикає його нутра, глибоко. Папа Франциск тлумачить це як протилежність
фотографування. Йдеться про поставу типово японську, щолк-щолк-щолк і в автобус.
Він не тільки бачить, але його це зворушує в середині і тоді біжить до нього»32.
Батько не дозволяє синові закінчити розмови. Коли син заговорив, що не гідний
зватися сином, хотів погодитися на слугу, батько не згоджується на відносини
господар-слуга, роботодавець-працівник. То отець каже ні, таким відносинам, ми так
не домовимося.

Батько не дає! Бог не дає! Богові достатньо простого визнання я згрішив… Він не накладає
епітимії, Йому не потрібні  самобичування, самоприниження, довгі, болісні покути. Два
слова: я згрішив, і Бог однією рукою обійме тебе і притисне до Своїх грудей, а другою
прикриє твої уста, щоб ти не вимовив прохання про місце батрака в Отчому домі. О, Який Бог,
Який Батько! Обійнявши сина, Він вводить його у рідну домівку…33

22 - «Притьмом принесіть найкращу одіж». В грецькому на слово найкращу вжито

слово «протос» (πρῶτος) – першу, попередню. Це може вказувати на відновлення його
гідності сина. Це одяг не наймита, не раба. Це найбільш вишукані шати, котрі
вбирали в той час лише знатні вельможі. Такий одяг син не носив навіть тоді, коли ще
перебував у домі! «Для чого таке марнотратство, така запопадливість батька? Для
31
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk, 30:10-33
32
Там само, 32’
33
Ольга Стасюк, Притча про блудного сина, частина 4, https://olgastasyuk.com/pritcha-pro-bludnogo-sina-chastina-4/
24
того, щоб про минуле ніщо не нагадувало!»34. Перша одежа, це також і одяг
хрещенням.

«Дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги»

Перстень – свідчення про повне відновлення його в синівських правах. Про це ж
свідчить і взуття. Раби ходили босі, вони не отримували від свого пана взуття.
24 «Бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились
веселитися.» і 32 «А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і
ожив, пропав був і знайшовся». Батько двічі вживає слова, що син був мертвий і ожив,
пропав був і знайшовся. В оригіналі «був віднайдений», в грецькій вжита пасивна
частина мови. Блудний син прийшов сам, щоб бути прийнятим як наймит, слуга. Але
батько віднайшов і відновив в ньому гідність сина. Якщо б батько не повів себе так як
повів, то син був би слугою, рабом у власному домі. Отець завжди бачив в нім, сина, і
це Батьківська любов його знайшла. Це ключове, він вертався додому, бо був
голодний і хотів просто бути наймитом, а батько побачив в ньому сина35.

2.1.4. МИЛОСЕРДНИЙ БАТЬКО І СТАРШИЙ СИН: ЛК. 15, 25-32

25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому,
почув музику й танці.
26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо
знайшов його живим-здоровим.
28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні

34
Там само
35
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk, 36’
25
однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми
повеселитись.
30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для
нього годоване теля.
31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав
був і знайшовся».

«Він не трактує батька як тата. В притчі є такі слова: «стільки років тобі служу». В
грецькій мові є слово дулейо (δουλεύω). А дулос означає раб! Стільки років тобі
рабсько служу! Тобто вжите слово не служити (διακονία). Бо служіння є цінним. Але
там нема слова служити, але є слово дулейо – працювати як раб! Він не трактує
батька як батька, але як свого господаря, а себе самого як раба. І коли думає про
відносини, то думає так, як той молодший «ти не дав мені ніколи козеняти» і це
проблема, бо каже батьку, ніколи нічого від тебе не отримав36».
Отець не звинувачує самого себе ні щодо молодшого, ні щодо старшого сина. Він
знає, що не зробив нічого поганого.
Старший син ніби виглядає, що з ним все в порядку. По-перше, ніде не пішов. По-
друге виглядає розсудливий і аналітичний твій «повернувся цей син твій, що проїв
твій маєток з блудницями». Старший син коли вживає слово маєток, то вживає
грецьке слово «біос». Тобто він розуміє і каже, «син твій змарнував твоє життя». Так
виглядає, що він розуміє, про що йдеться у взаємних відносинах. Але потім виходять з
нього такі слова, з яких видно, що не розуміє, що таке дім!
«Розгнівався той і не хотів увійти».
«Тут старший син сам вчинив несправедливо, а значить, і незаконно по відношенню до
батька. Батько ні в чому його не обділяв, і він знав це. Наразі, поки батько живий, він мав
повне законне право харчуватися від стада, що пас, а значить і друзів міг пригостити, не
питаючи на те дозволу. Потім, після смерті батька, він теж нічого не втрачав, тому що
молодший син уже отримав свою частку спадщини. Тож під виглядом боротьби за
справедливість, старший син просто приховував своє жорстокосердя і ... жадібність
(відгодованого теля зарізали і бенкет влаштували - це ж стільки грошей коштує!).

36
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
26
 Приховував не тільки жадібність, а ще гірше – підступні думки і бажання: хоча він і не
вчинив так само нахабно і безсердечно, як його молодший брат, який живий батько
зажадав свою частку спадщини, але таємно, у своєму серці вважав вже своїм усе те, чим
володів батько»37.

Батько вчинив по любові як щодо молодшого сина, так і щодо старшого сина.
Часто модель поведінки старшого брата називають “Синдром старшого сина”. Цей
синдром часто вражає найстарших і найдосвідченіших віруючих парафіян. Коротко
кажучи: вони вважають, що все в житті треба заробити, все залежить від них. Ці люди
десятиліттями відвідують храм не пропускаючи жодної служби. Вони комфортно
відчувають себе у храмі, знають напам’ять служби, знають коли перехреститися, що
повинен співати хор і що робити священнослужителі, коли підійти до священика та
єпископа, як і куди поставити свічку, знають усі церковні чутки, легко цитують
Євангеліє і Катехизм та творіння святих отців. Але, попри це все, вражені синдромом
старшого сина - втратили радість від спілкування з Богом. Богослужіння і молитви
стали для них обов’язком, а не насолодою. Як каже папа Франциск у них
«розвивається психологія гробу, яка поступово перетворює християн в музейних
мумій. Розчаровані реальністю, Церквою і собою, вони живуть у постійній
спокусі піддатися єлейному смуткові, позбавленому надії, який опановує серце як
«найдорогоцінніший еліксир диявола» 38. Вони ходять по храму, роблячи зауваження
молодим парафіянам і нарікаючи на сучасний безбожний стиль життя.
Притча про блудного сина дає певні ознаки за якими можна побачити наявність
синдрому старшого сина.
«По-перше, зникає любов до ближнього. В притчі це проявляється тим, що старший
брат не називає молодшого на і’мя або братом, натомість каже: “цей син твій”. Любов
можлива лише між особами. Якщо ближніх називають “молодь”, “прохожани”, “отой”,
“ота” або іншими займенниками – варто задуматись.
Другою ознакою синдрому старшого сина є вихваляння стажем церковного досвіду:
“ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав”. Такі люди

37
Погребняк Н. Изучаем Библию. Новый Завет. Евангелия от Луки и Иоанна. Т. 2., Huntsville: Altaspera Publishing &
Literary Agency Inc., 2019. с.70
38
Папа Франциск, Радість Євангелія, Львів, Свічадо, 2014, с 68.
27
значно перебільшують своє значення у житті громади та претендують на особливі
привілегії і права.
По-третє, особи вражені цим синдромом перебільшують гріхи ближніх. Зверніть увагу
на слова старшого брата: «цей син твій, змарнував добро своє з блудницями».
«Жодного разу ні батько, ні молодший брат не говорить про блудниць. Притча
говорить, що молодший син «розтратив своє майно, живучи розпусно». Ми знаємо
про блудниць лише зі слів старшого брата, який на той час навіть не бачив свого
нерадивого родича. Перебільшення гріхів ближніх на фоні впевненості у власній
праведності та відсутності любові є характерними ознаками синдрому старшого
сина…»39.
По-четверте, «брата не трактує, як брата. Не може його навіть так назвати, а каже
«повернувся цей син твій». Для нього молодший син не є брат, не є хтось, хто йому
близький. Так виглядає що він не відчув втрати брата. Можна сказати відхід не втрата,
а повернення не причина для радості»40.
По-п’яте, закоництво і фарисейство. Законники – їхнє бажання отримати схвалення від
Бога чи інших людей за їхню пристрасть до букви закону: переліку правил,
встановлених звичаїв. Вони стараються їм відповідати спираючись на свої власні сили.
Фарисейство – коли думають що заслужують на щось тому, що працювали на когось.
Коли когось, кого такі особи вважають менш достойними, отримують «не заслужено»,
вони кажуть «Це несправедливо».
По-шосте, страх. «Старший брат боїться! Він не чує себе впевнено у відносинах з
батьком, який представляє Бога. Він не розуміє, що ці відносини основані не на тому
що він робить, а не Батьківській, Божій любові»41.
По-сьоме, гіркота і непрощення. «Особа стає старшим братом кожен раз коли реагує
на болючі моменти в своєму житті відокремившися від Божої любові. Замість того
щоб прощати людей і бути до них милосердним, ми будуємо навколо себе оборонний
мур»42.
І на останок, притча залишилася як-би недоказаною. Ми не знаємо, що сталося зі
39
прот. Олександр Двінятін, настоятель Свято-Троїцького храму м. Бриджпорт, Коннектикут, Православна Церква
України, http://4ernetki.com/%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE-
%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B0/ .
40
MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r, https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
41
Нил Лозано, Освобождение. Пять ключей к свободе в Иисусе Христе, Винница, ЧП «ТД «Эдетьвейс и К”, 2012, с.70
42
Нил Лозано, Освобождение. Пять ключей к свободе в Иисусе Христе, Винница, ЧП «ТД «Эдетьвейс и К”, 2012, с.71
28
старшим братом: повернувся він додому і ввійшов на бенкет розділивши з отцем свято
радості чи лишився непримиренним і озлобленим. Думаю, це не випадково. Притча не
має кінця, бо кожен із нас власним життям її дописує 43.

ВИСНОВОК

Дивлячись на притчу про Блудного сина, можна сказати, що вона є частиною розповіді
євангелиста Луки подорожі Ісуса в Єрусалим і по дорозі Ісус розповідає в 15 розділі
про загублених осіб, які відійшли від Бога. Це притча про загублену вівцю, загублену
драхму і притча про загубленого сина, а краще сказати загублених синів. Ісус
розповідає цю серію притч з огляду на те, що фарисеї і книжники дорікали Йому, що

43
прот. Олександр Двінятін, настоятель Свято-Троїцького храму м. Бриджпорт, Коннектикут, Православна
Церква України, http://4ernetki.com/%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F-%D0%BF
%D1%80%D0%BE-%D0%B1%D0%BB%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-
%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B0/

29
Він має стосунок з грішниками, спілкується з ними. З цього приводу Ісус розповів
притчу про блудного сина.
Притчу намагалися трактувати різними підходами: психологічному, соціальному,
психоаналітичному, в сфері відносин в сімї чи між сусідами.
Головна дійова особа в притчі це Батько, а притча розказана з огляду на старшого
сина, а не молодшого, бо Ісус говорить до і про фарисеїв і книжників, які були на місці
старшого.
Аналізуючи притчу, про молодшого сина і відносини та поведінку батька, можемо
побачити серце Бога до своїх дітей, яке приймає навіть найзлиденніших і найбільших
грішників. В молодшому сині показано кожного з нас, які можемо опинитися на
маргінесі життя. Через ставлення отця до сина, бачимо ставлення Бога Отця до нас.
Він той, який завжди чекає, виглядає своїх синів і дочок, які відійшли з Його дому.
Отець не змучувався чекати.
Відхід сина є дуже болючим для отця, коли він виїжджає в далекі краї, відкидає дім,
покидає традиції, кардинально відривається від того, в чому він жив. Цінності, які він
отримав, повністю відкидаються ним. Далекий світ означає інший світ, а не той, в
якому він жив до цього часу. І хоча молодший син, здається, живе повноцінним
життям, користуючись з уроків цього світу, читаємо в Слові, що він був мертвим ...
для Бога, для правдивого життя. Цей опис відходу є для кожного, щоб ми вмів в ньому
побачити себе як молодшого сина: свій духовний відхід від Бога, бунти чи вимагання.
Ми навіть не замислюємося над тим, як часто ми відходимо від обіймів люблячого
Бога. Скільки разів ми відходимо від наших братів і сестер, бо інші справи є
важливішими, ніж вони. Якщо не побачиш своїх відходів, не будеш вміти
повернутися.
Бог любить без умов, приймає без умов. Молодший син не зрозумів докінця, до кого
він належить, тому повертається додому як раб. Коли вирішуємо повернутися, то не,
як раби, але, як сини i доньки, спадкоємці Бога. Дякуючи цьому, ми завжди будемо
вміти повертатися додому.
Притча вчить, щоб ми не боялися показати себе, ким ми є, що немає серед нас ліпших
чи гірших. Вистачає прийняти те, ким ми є насправді, i не вдавати когось іншого. В
особі молодшого сина нам не потрібно боятися показати, що нам не вистачає перстня,

30
одягу, взуття. Бо тільки тоді ти станеш тим обдарованим. Ти потребуєш не того, що
вже маєш, а того чого тобі бракує. Нам не треба боятися прийти до Бога, покаятися і
визнати всю свою «розпусту». Син зблизився з батьком в повній правді і отримав
прощення. Відчув тінь, в якій нарешті почувався в безпеці.
Здорова ідентичність дозволяє нам переступати всякі межі і повертатися додому, до
Отця!
Бачимо також старшого сина і його відношення до Отця. Ззовні все є впорядку, однак
всередині бачимо, що старший син також щось переживає. Не є щасливим, хоча
кожного дня перебуває біля люблячого отця і сім’ї, має всього достатньо. Має дім,
працю, яку ретельно виконує, але однак відчуває гіркоту, образу і злість. Цього не
говорить, але очікує, бо думає, що інші мають до того додуматися. Коли в тобі є така
постава, тоді в тобі вмирає любов, а народжується: осуд, гіркота, обурення і,
насамперед, заздрість. Тяжко є побачити в собі старшого сина, який робить добрі речі,
подібно, як, може, ми робимо сьогодні. Коли приходить час зустрічі з «молодшим
сином», з нас виходить те, що було прихованим. Тому що ситуації, які застають нас
несподівано, найчастіше показують, як ми на них реагуємо, що насправді маємо на
серці. Не вміємо тішитися за інших. Відчуття гіркоти, чинить те, що ми перестаємо
почувати себе частиною церкви, спільноти, навіть сім’ї. Дивимося, як старший син:
служимо в спільноті вже не Богу, а конкретним особам. Син говорить: тобі служу. Це
той момент, якого, якщо не побачити, станемо наймитом. Старший син говорить: то
твій син, твій маєток. Цей вираз означає, що це не мій брат, не моє багатство, не мій
батько!
Побачити в собі старшого брата є великою благодаттю. Це побачити в собі щось, що
мене віддаляє від Бога та інших. За це молилися святі, щоб могти зблизитися з Ісусом.
Якщо в мені є той старший брат, то я не хочу дозволити йому залишитися.
І на кінець Батько!
Серце батька палає великим бажаням побачити свого сина вдома. Бог не дивиться на
нас очима, а серцем. Його любов є безумовна. Вона не оцінює, не нав’язує, не
примушує, не підштовхує. Люблячий Бог дивиться і чекає. Творець неба і землі
постановив бути в першу чергу Отцем любові.

31
Як Отець, Він хоче, щоб Його син і дочка відчували на собі погляд любові, а не
критики. Та свобода також дає можливість залишити дім, відійти до „далекого краю” і
небезпеку втратити все
Стати милосердним, милосердним, як Отець, - це життєвий виклик кожного. Це є
ядром євангелізаційного послання. Ми є покликаними до того, щоб любити в Божий
спосіб, любов’ю неегоїстичною, виходячи до інших. Щоб це робити, треба прийми
погляд і серце Бога, щоб дивитися і любити, як Він. Ця любов вимагає вправляння
духа, емоцій і волі. Вона нам дана, але вимагає співпраці з благодаттю. Вона не
приходить сама без нашого заангажування, але вартує витрачених зусиль. Віддати
себе любові Отця, ця любов ніколи не закінчиться. Чим більше ми її віддаємо, тим
більше ми її будемо мати. Рішення любити такою любов’ю приводить до того, що
народжується любляча Божа сім’я - Спільнота. Сім’я, яка є здатна дати життя блудним
і старшим синам. Зробити все можливе, щоб бути живим членом родини, справжнім
свідком любові.
Ми побачили, що цілю духовного життя в Церкві є нести любов.
Нам потрібно мати це бажання, цей один з дарів впровати в життя.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

32
 1. Снодграсс К. Притчи Иисуса. Полный путеводитель по притчам Иисуса Христа.
Санкт-Петербург: Мирт, 2014. 926 с.
2. Бил Г.К., Карсон Д.А. Ветхий Завет на страницах Нового. Евангелие от Луки.
Евангелие от Иоанна. Черкаси: Коллоквиум, 2011. 442 с.
3. Погребняк Н. Изучаем Библию. Новый Завет. Евангелия от Луки и Иоанна. Т.
2., Huntsville: Altaspera Publishing & Literary Agency Inc., 2019. 223 с.
4. Нил Лозано, Освобождение. Пять ключей к свободе в Иисусе Христе, Винница,
ЧП «ТД «Эдетьвейс и К”, 2012, 308 с.
5. Папа Франциск, Радість Євангелія, Львів, Свічадо, 2014, 221 c.
6. Большой библейский словарь, Уолтер Элуэлл, Филир Камфорт, СПб.: «Библия
для всех», 2005. — 1522 с.
7. MaskajuszTV, Abp Grzegorz Ryś o ojcostwie, 19 stycznia 2019 r,
https://youtu.be/kj3SL4TMyBk
8. Duncan, Stan. “Fourth Sunday in Lent, Year C.” If You Lived Here You’d Be Home by
Now. Web. 7 Feb. 2015, https://homebynow.blogspot.com/2013/03/fourth-sunday-in-
lent-year-c.html
9. G. Jones, The Art and Truth of the Parables, SPCK Publishing, 1964, 288 p.
10.James Breech, The Silence of Jesus: The Authentic Voice of the Historical Man
(Philadelphia: Fortress, 1983), 245p.
11.Joachim Jeremias, Jerusalem in the Time of Jesus ,Philadelphia: Fortress, 1969, 405p.
12. Студенсько-богословський храм преподобного Феодора Острозького, Притча
про блудного сина і милосердного батька  – 2018, 4 лютого 2018 р.,
https://hrampfo.oa.edu.ua/?p=483
13.прот. Олександр Двінятін, настоятель Свято-Троїцького храму м. Бриджпорт,
Коннектикут, Православна Церква України, http://4ernetki.com/

33