2

ПЛАН
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1. ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКОГО
ГУМОРУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.1 Гумористичне спілкування та його ознаки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2 Англійський гумор як лінгвокультурне явище . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
РОЗДІЛ ІІ. МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГУМОРУ В АНГЛІЙСЬКИХ
КОРОТКИХ ОПОВІДАННЯХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.1 Анекдот як мовний засіб вираження гумору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
2.2 Малі тексти як засіб вираження англійського(американського) гумору. .14
2.3 Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії та сарказму в
авторському дискурсі Дж. К. Роулінг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
 3

ВСТУП
Явище гумору надзвичайно багатопланове і розглядається у
різноманітних аспектах: філософсько-естетичному, етнологічному,
літературознавчому, психолінгвістичному, прагматичному. Однак у кожному
з напрямів гумор виявляє ознаки критичної форми відображення дійсності на
рівні мислення та розумової творчості, інтелектуального розвитку окремої
людини і суспільства загалом.
На думку М.В. Хардіна, комічному у всіх його проявах притаманна
одна загальна риса – протиріччя у самому широкому розумінні, тобто таке,
яке містить в собі поняття гумору, іронії, сатири, сарказму, які лінгвістично
виражаються однаковими мовними засобами. В основі всіх таких засобів
комічного  є алогізм, який характеризується як стилістичний прийом
навмисного порушення логічних зв`язків з метою створення комізму. [4, с.3]
   Але форми комічного різноманітні. В ньому завжди є два протилежні
елементи, один з яких здається позитивним і пригортає до себе увагу, а
насправді виявляється негативним проявом. Почуття гумору є різновидом
естетичного почуття, яке завжди ґрунтується на високих естетичних ідеалах.
Гумор притаманний естетично розвиненому розуму, який спроможний
швидко, емоційно-критично оцінювати сутність явища, який схильний до
несподіваних порівнянь, зіставлень і асоціацій.
   З точки зору лінгвістики, природа гумору була досліджена
Г.Г. Почепцовим [24, с.11]. Автор зазначає, що гумор існує в двох формах:
ситуативний гумор та гумор з лінгвістичною основою. Г.Г. Почепцов
стверджує, що гумористична ситуація можлива лише при наявності
спостерігача, який слідкує за актантами комунікації та реєструє зміщення
об’єкта комунікації.
    Гумористичний ефект жартів з лінгвістичною основою відбувається
за рахунок відсутності співвідношення „один до одного”. Між формою, тобто
зовнішнім проявом, мовної одиниці та її значенням (внутрішнім проявом), а
 4

також за рахунок „непорозумілості”, що викликана збігом або приблизністю

значення лінгвістичної одиниці з її формальним проявом.
    Таким чином, вище було розглянуто причини та механізми
виникнення гумору. Категорія комічного є категорією психологічною,
естетичною, лінгвістичною. Гумористичний ефект жартів з лінгвістичною
основою досягається за рахунок відсутності співвідношення між зовнішнім
проявом мовної одиниці та її значенням.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю комплексного
аналізу мовних засобів реалізації гумору в сучасній англійській мові.
Об’єктом дослідження є малі тексти як засіб вираження англійського
гумору.
Мета роботи – розглянути мовні способи вираження гумору на
синтаксичному рівні, розкрити практичне значення засобів вираження
гумору.
Для виконання даної мети було поставлено такі завдання:
1) охарактеризувати англійський гумор як явище;
2) встановити основні типи нерозуміння англійських анекдотів при
міжкультурному спілкуванні;
3) виявити лінгвокультурні ознаки англійського мінімального
гумористичного тексту та вказати шляхи їх аналізу;
4) схарактеризувати основні вияви гумору на рівні надфразової єдності.
Предметом дослідження є різні засоби реалізації гумору у структурі
малого тексту, лінгвокультурні характеристики гумору.
Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику
дослідження, зокрема описовий, зіставний та структурно-функціональний
методи, а також методи семантичного аналізу.
 5

РОЗДІЛ І. ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

АНГЛІЙСЬКОГО ГУМОРУ
1.1. Гумористичне спілкування та його ознаки
     Гумористичне спілкування обумовлено наміром викликати
добродушний сміх як реакцію на безглуздість. У колективній мовній
свідомості виділяються такі ознаки повідомлення про смішну ситуацію:
1) протиставлення того, хто розповідає про гумористичну подію,
жартує, прагне викликати сміх, і того, хто реагує на таке повідомлення,
розуміє, або  не розуміє жарт;
2) добре або зле ставлення до адресата чи предмета мови (гумор і
глузування);      
3) витонченість або простота подання смішної ситуації;
4) пряме або непряме висловлення глузливого відношення того,  хто
говорить до адресата або об'єкта мови (зазвичай жарт і іронія);
5) жанрова фіксація кумедного в усному або письмовому тексті (жарт,
анекдот, комедія, бурлеск, пародія, частівка, лимерик тощо.) [10, с.43]
   Основні наукові уявлення про гумор  зводяться до наступних ознак:
 у філософії -  це оцінкове протиставлення несерйозного, ігрового
початку серйозному, діловому; 
 в естетиці  -  це м'яка форма критики потворного і неприємного;
  в психології -  це несподівана розрядка емоційного напруги;
  в соціології -  це карнавальне перевертання соціальних цінностей. [10,
с.140]
     Підсумовуючи наукове і життєве розуміння кумедного, ми пропонуємо
класифікацію видів сміху на підставі наступних критеріїв:
 1) наявність або відсутність об'єкта,
 2) позитивне або негативне емоційне ставлення до об'єкта;
 3) публічність (обрядовість) або непублічність.
 6

     Таким чином, протиставляються обрядовий і необрядовий сміх, в

рамках обрядового: фізіологічний і нефізіологічний  сміх, в рамках
необрядового – добродушний і уїдливий сміх.
  Лінгвокультурне вивчення гумору передбачає пріоритетне висвітлення
тих перевернутих цінностей, які актуальні для порівнюваних культур. Ці
цінності можуть отримати різне висловлення в гумористичних текстах.
    Гумористична мовленева дія виділяється на основі тональності як
ознаки спілкування, протиставляється серйозному інформаційному обміну,
встановленню контакту, церемоніальній мовній дії і може бути обмірювана в
просторі, утвореному координатами "дружня  - недружня комунікація" і
"серйозна - несерйозна комунікація". За ступенем серйозності пропонується
встановити чотири основних позиції (серйозне, напівсерьйозне, жартівливе,
блазнівське спілкування), за рівнем дружелюбності в мовленнєвому
спілкуванні  три позиції (дружня бесіда, недружня бесіда, вороже
спілкування). У отриманій матриці типів тональності лежать жарти - натяки,
відверті жарти, етикетні жарти. Напівсерйозне, жартівливе і блазнівське
спілкування різняться за рівнем самоконтролю комунікантів,цяознака
виключно важливадля англійської лінгвокультури.[13, с.6]
Гумористичні мовні дії уявляють собою двухступеневі комунікативні
рівні і можуть бути представлені першою позицією у схемі, що складається з
чотирьох можливих варіантів:
1) жартівлива інтенція - жартівлива реакція,
2) жартівлива інтенція - серйозна реакція,
3) серйозна інтенція - жартівлива реакція,
4) серйозна інтенція - серйозна реакція. [10, с.59]
При моделюванні гумористичних мовних дій в лінгвокультурному
аспекті представляється доцільним висвітлення:
 1) специфічних для цієї культури зразків мовної поведінки Дорослого,
Дитини і Батька (за Е.Берном);  [26, с.87]
2) переважної орієнтації на один із цих типів поведінки;
 7

3) уникання одного з типів поведінки.

  Типологія учасників гумористичної мовної дії може бути також
побудована на підставі певних психотипів, які беруть участь у
гумористичному  спілкуванні і схильних, відповідно, до жартівливої
поведінки, або до розіграшів і глузування, або до жартів-натяків і етикетних
жартів. Такі психотипи універсальні, але існує етнокультурна специфіка
поведінки кожного з них, яка виражається, насамперед,  прийнятою в даній
лінгвокультурі  нормі щирості і тактовність поведінки. Англійська
лінгвокультура характеризується високою вимогливістю дотримання
тактовності. [18, c. 76]
   Характерними ознаками ситуації англомовного гумористичного
спілкування є такі моменти:
1)  комунікативний намір учасників спілкування уникнути серйозної
розмови;
2) гумористична тональність спілкування, тобто прагнення скоротити
дистанцію і критично переосмислити в м'якій формі актуальні концепти;
 3) наявність певних моделей гумористичної  поведінки, ухваленої цією
лінгвокультурою.
    Гумористичний намір проходить кілька стадій у своїй реалізації:
бажання пожартувати, оцінка адекватності ситуації, вербальне висловлення
жарту, оцінка реакції адресата. Ці стадії виділяються умовно, оскільки
реалізація гумористичного комунікативного наміру здійснюється миттєво.
Для розуміння суті гумористичної тональності необхідна установка адресата,
на якого виражається співпереживання кумедного, тобто не прийняті в даній
лінгвокультурі  стереотипи поведінки, включають типові дебюти,
розгортання і ендшпілі. Стосовно жанру анекдоту для реалізації
гумористичної інтенції має відбутися трьохступеневапослідовність мовної
дії: налаштованість на гумористичне спілкування - серйозне або імітуюче
серйозність розповіді – несподіване для адресата переключення тональності.
[25, с.124]
 8

     Існує й об'єктивно відображається національна картина світу, яка

представляє собою національно-специфічне виділення ознак навколишньої
дійсності та комбінаторику. Ця картина світу, зафіксована прийнятими даній
культурі ознаками, насамперед – системою мови. Одним із аспектів картини
світу є ціннісна  картина світу, де в концентрованій  формі визначені поняття,
що склалися у цієї культури:  норми поведінки, оцінки, правила, ідеали. При
міжкультурному зіставленні ціннісних картин світу виявляються
універсальні і специфічні цінності, властиві порівнюваним культурам.
Елементи ціннісної картини світу знаходять висловлення в значеннях слів,
фразеологізмах, асоціативному потенціалі мовних одиниць, в  текстах,
мовленнєвому етикеті. [25, с.127]

1.2. Англійський гумор як лінгвокультурне явище

Національна риса англійця – консерватизм. Так само, як щирість
українця, легковажність француза, практичність американця. Незважаючи на
це, про «чисто англійський гумор» і про те, як тонко жартують англійці,
можна говорити годинами. Вміння видавати смішні речі і при цьому не
ворухнути жодним мускулом обличчя – це чисто по-англійськи! Що таке
"англійський гумор"? Це коли один дуже інтелігентний джентльмен говорить
іншому поважаному джентльмену щось таке, чого не розуміють оточуючі.
Саме це обох і тішить.
Британія оточена морями, тому до неї важко було дібратися, англійська
нація виховувалась у повній ізоляції. Через своє острівне положення країна
до 16 століття запізнювалась в розвитку на 200 – 300 років. Звідси їхня
специфіка, адже змішування культур не відбулося. Тому вони не такі, як всі,
дивакуваті і з гордістю несуть свій титул англійця. Весь світ поділений для
них на англійців і іноземців. Знаєте, коли найлегше захопити Англію? О
17:00, коли всі будуть пити чай. А коли просто неможливо відволікти
англійця? Під час гри в гольф. Іронізують, що навіть загроза Вітчизні не
дозволить англійцю відірватись від цієї гри. [16, c.34]
 9

Природжена недемонстративність англійця підкріплюється боязню

вторгнення у чуже приватне життя. Англійців зближують спільні інтереси,
які частіше пов’язані не з відпочинком, а з роботою. Англійський гумор є
чимось інтимним, приватним, не призначеним для сторонніх. Він
виявляється у напівпомітних натяках і усмішках, адресованих певному колу,
яке здатне оцінити ці недомовки. Ось чому цей гумор здається нам чужим і
незрозумілим. Його важко відчути, прочитавши з сотню англійських
анекдотів, або вивчивши мову. Його можливо осягнути, зрозумівши всю
англійську ментальність, відчувши дух країни.
«Англієць поважає ваші думки, але абсолютно не цікавиться Вашими
відчуттями» говорить Уїлфрід Лорієр. Коли вони думають, вони не бояться
бути жартівливими у думках. З іншого боку, англійці віддають перевагу бути
серйозними у відчуттях, так як це їх особисте. Англієць не буде ридати над
мелодрамою, він просто скаже «lovely» («мило»). А втратити контроль над
собою означає відкрити для всіх свій інтимний світ, який вони так ревно
оберігають. Англійський гумор і представляє собою це вміння. Тому його
головні характеристики недомовленість, здатність сміятися над собою, а
також схильність ігнорувати неприємні сторони життя, часом викликати
оптимізм, побудований на самообмані. [16, c.78]
Часто, почувши англійський анекдот, ми не можемо в’їхати: «А де ж
тут сміятись?». А причина цього в наступному:
– гра слів, коли одна і та ж фраза має два значення. Або значення слова
невідоме;
– гумор має яку-небудь культурну передісторію (спирається на старий
фільм, жарт гумористів та ін., які знає кожна людина, що виросла в цій
країні);
– якість перекладу. Є речі, які неможливо дослівно перевести, тому їх
потрібно замінювати своїми аналогічними жартами.
У суспільстві англійців існує багато заборон і норм поведінки, які
обмежують людину. Звідси зайві напруги психіки: наприклад, треба бути
 10

завжди ввічливим, уважним, стриманим, педантичним і т. д. Тому є 2 сфери,

де англійці ведуть себе нетрадиційно: футбол і гумор. Саме тут вони дають
вихід емоціям, які накопичилися у буденному житті.
Англійці дуже самокритичні. Гумор дозволяє виявити і висміяти
ідіотські заборони суспільства. Ця нація вміє поглянути на себе збоку,
посміятись над собою. Англійський гумор – це найнадійніший засіб проти
зовнішніх дурнів і власного «внутрішнього дурня», який час від часу
прокидається в будь-кому. Національна приказка свідчить: «Everyone has a
fool in his sleeve» – «У кожного у рукаві сидить свій дурень». [15, c.158]
Священик їде в колясці уздовж дбайливо обробленого, житнього поля.
На краю поля стоїть фермер і палить люльку. "Добрий день, син мій!" –
"Добрий день, отче". –  "Це ваше поле?" – "Моє". –  "Чудово!" –  "Що
чудово?" –  "Чудово, коли з’єднуються зусилля Господа і людини". –
"Можливо, воно і так. Тільки подивилися б ви, на це поле, коли Господь
господарював тут сам".
В цьому анекдоті можна побачити, наскільки невинно можна
пожартувати над такими святими речами, без долі грубості. Англійці можуть
придумати жарт, який нікого не кривдить.
Ще одна риса англійців – лицемірність. Вони рідко говорять те, що
думають, уникають правди. В анекдотах ця грань характеру часто
висміюється:
За обідом в багатому заміському особняку один з гостей, випивши
зайвого, падає лицем в тарілку. Господар кличе дворецького і говорить:
"Смітерс, будьте добрі, приготуйте, будь ласка, кімнату для гостей. Цей
джентльмен люб’язно згодився залишитися у нас ночувати".
Дуже тактовний англієць не знає, як повідомити секретарку, що вона
звільнена... І формулює це так:
- Міс Джонс, Ви так прекрасно справляєтеся зі своїми обов’язками, що я
навіть не знаю, що б ми робили без Вас. Але з понеділка ми все-таки
спробуємо...
 11

Ритуал суперечки дуже стриманий. Англієць старається не створювати

ситуацію для сварки. Цю рису і безкінечні розмови про погоду теж не
оминули насмішки:
У човні сидять троє рибалок.
Яка сьогодні чудова погода !"- каже перший.
Проходить година, і другий заперечує йому: "Ні, сьогодні огидна погода!"
Проходить ще година, і подає голос третій: "Джентльмени, перестаньте
сперечатися!"
Сміються англійці і над своєю сором’язливістю і скутістю:
– Що таке чоловічий стриптиз по-англійськи?
– Це коли джентльмен під музику Стінга повільно... ослабляє вузол
краватки.
І наостанок анекдот, у якому англієць постає у всій своїй красі:
Потрапив якось англієць на безлюдний острів. Жив він там, жив довго,
і ось, нарешті, рятувальники припливли. Ну, вони дивляться, як він там
влаштувався, оглядають все, розпитують...
– А що ось це за хатина така стоїть?
– А це мій будинок, тут я живу.
– А це що за величезна гарна будівля недалеко від вашого будинку?
– А це клуб, який я відвідую.
– А що це там, на іншому кінці острова, така покинута маленька хатина
стоїть?
– А це клуб, який я ігнорую.
Англійський гумор – це не тільки фільми про Містера Біна. Тому не
поспішайте зробити висновок, що англійці плоско жартують. Так, є в них і
плоскі жарти, але є гострі та іронічні. А ви спробуйте англійцю розповісти
анекдот про комуністів, москалів чи там про Галю з Васьою. Не сміються?
Чужий гумор потрібно вивчати так само, як і чужу мову. Щоб всі розуміли
один одного.
 12

РОЗДІЛ ІІ. МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГУМОРУ В АНГЛІЙСЬКИХ

КОРОТКИХ ОПОВІДАННЯХ
2.1 Анекдот як мовний засіб вираження гумору
Критерії для класифікації анекдотів:
1) за співвідношенням ознак: блазнівську, жартівливу і  напівсерйозну
тональності;
2) за співвідношенням ознак:  дружелюбну, довірливу, недовірливу і
ворожого відношення;
3) за характеристикою проблемної ситуації в основі анекдоту;
4) стосовно оповідача і слухача до головного персонажа  анекдоту;
5) за ознакою "абсурдність" -  "реальність";
6) на кшталт заміщення через гумористичне  зняття табу;
7) стосовно до різноманітних текстотипів, які співвідносяться  з
анекдотами,
8) із соціального типу учасників дискурсу, на яких розрахований цей
анекдот.  [27, с.95]
     Приміром, за ознакою ставлення оповідача і слухача до головного
персонажа дотепу, жарту анекдоти можуть бути протиставлені за ознакою
ставлення  оповідача і слухачів до головного персонажа, який викликає
симпатію або антипатію. Зазвичай симпатію викликає герой, який виявився в
безглуздій  і  комічній  ситуації не за своєї волі, або  який шукає  пригод.
Наприклад:
A man visiting the police station is most insistent.
"It's absolutely essential that I speak to the burglar who broke into my house last
night".
"Why's that?"
"I need to know how he got into the house at three o'clock in the morning without
making a noise and without waking my wife!" [31]
    Людина вимагає від поліції, щоб йому дозволили поговорити з
грабіжником, що прибув в будинок вночі і  був впійманий. Як виявляється,
 13

йому потрібно запозичити досвід цього злочинця, як він зумів потрапити в

будинок вночі тихо й не розбудити дружину і  господаря. Ситуація стає
карнавальною: герой боїться дружини більше, ніж грабіжників. Симпатії
оповідача і слухача –  на боці цього ошуканого чоловіка, який отримує
покарання від дружини, повернувшись додому вночі.
     Анекдот як жанр гумористичного спілкування будується на абсурді,
при цьому певна ситуація виглядає абсолютно безглуздою, але не зачіпає
змістовних життєвих орієнтирів адресата. У  цій роботі абсурдність
моделюється як опозитивна  ознака, має потрійну  проекцію:
1) семантична абсурдність, коли предмету приписуються  безглузді
якості;
2) прагматична логічна  абсурдність, коли з попередньої  тези не
виводиться наступна,  але при цьому робиться вид, що розмова  ведеться за
правилами силогізмів;
3) прагматична оцінна абсурдність, коли певна ситуація в цілому
отримує дивну оцінку, яка ставить під сумнів прийняті в суспільстві цінності.
[23, с.36]
Приклад семантичної абсурдності:
A little boy runs down into the lounge and shouts "daddy, daddy, can I have
another glass of water?"
His father replies, "What's wrong with you son, that's your eleventh glass of
water in a row".
"I know, my bloody bedroom's on fire". [23, c.37]
Тушити  пожежу, виливаючи воду склянками, можливо, але безглуздо, і
це викликає посмішку.
   На противагу гумору абсурду існує гумор реальності, наприклад,
надмірний переляк людини через дурницю, очевидна дурість, спроба
здаватися краще, ніж насправді, пастка, в яку потрапляє сам мисливець тощо.
      Слід зазначити, в будь-якому випадку комічно лише те, що трохи
виходить за рамки прийнятих норм.
 14

Приклад комічної реальності:
"Broken off your engagement to Mary?"
"She wouldn't have me".
"You told her about your rich uncle?"
"Yes. She's my aunt now". [23, c.38]
   Аргумент, яким намагався скористатися невдачливий наречений,
спрацював проти нього: його кохана вийшла заміж за багатого дядька.
   Анекдот як жанр гумористичного спілкування може бути успішним
тільки з урахуванням соціальних типів учасників дискурсу, на яких він
розрахований: виділяються дитячі, чоловічі, жіночі, студентські, армійські та
інші анекдоти. Освічені люди гумористично обіграють  значимі для них
теми, які закриті для сторонніх.
  Наприклад:
- What's the difference between a shark and a consultant?
- One is a vicious, flesh-eating scavenger, and the other is a fish. [23, с.38]
    Анекдот є жанром гумористичного спілкування, яке обумовлене
наміром викликати добродушний сміх як м`яку критичну реакцію на
безглуздість, тобто на невідповідність між тим, що є і як повинно бути згідно
встановленим нормам поведінки. Звідси виділяють напівсерйозну і
жартівливу різновидності несерйозної комунікативної тональності. Щодо
англійського гумористичного спілкування,  варто зазначити, що його
специфіка полягає в тенденції активно використовувати напівжартівливий
стиль поведінки. Ця тенденція узгоджується з принципом високого
самоконтролю поведінки, який є одною із домінантних ознак британської
лінгвокультури.  

   2.2 Малі тексти як засіб вираження англійського(американського)

гумору
Гумор народжується у надрах життя нації, вбираючи в себе неповторну
 15

своєрідність і багатство життєвого досвіду цієї нації. У своїх класичних

формах гумор стає міжнаціональним набутком. Діалектика національного
та міжнаціонального в гуморі виявляється у переплетенні національних та
світових традицій.
Національні особливості гумору визначаються своєрідністю народного
життєво-історичного досвіду в естетичному його переломленні. Естетичні
функції гумору і форми його прояву визначаються історичною і
національною самобутністю народу, а також залежать від індивідуальної
манери автора. Можна говорити лише про тенденції, що переважають, про
основні напрямки, які в жодному разі не виключають відхилень від
традиційного трактування національних особливостей гумору [1, 5-6].
Під типово англійським гумором розуміють гумор обігрування значень
або слів(полісемія, омонімія):
-Why did the police arrest the turkey?
They suspected it of foul play. [4]
У даному прикладі обігруються звучання слова foul: (“підступний”), що
подібне до звучання слова fowl: (“птиця, дичина”), таким чином створюється
комічний ефект.
-Why don’t Penguins like rock music?
They only like sole.
-Who is a Penguin’s favourite pop star?
Seal.
- Why can't you borrow money from leprechauns?
Because they're always a little short. [32]
Гумористичний ефект у поданих вище прикладах створюється завдяки грі
Значеннями омонімічних слів: Penguins don’t like rock music, but solo
(solo1(“музичне соло”); solo2(“назва риби”)); Penguin’s favourite pop star is
Seal (seal(“тюлень”), Seal (ім’я співака)); leprechauns are always a little short
(to be short (“бути маленьким на зріст”), to be short of smth. (“не вистачати
чогось”)).
 16

Спільними домінантами британської та американської сміхової

культури є полісемантичний гумор, так звані практичні трюки або жарти
(practical jokes). До суто американських видів комічного належать грубий
фарс або “фізичний гумор” (пор. англ. slapstick, the pie-in-the-jace, the
banana peel on the floor) та близький до нього за своєю естетикою гегг
(gаgg). Останній являє собою особливу побудову комедійної ситуації, до
якої входять елементи ексцентрики та гротеску. Прикладом може слугувати
один з моментів задуманої Марком Твеном повісті "Янкі з Коннектикуту":
лицар, закутий у броню, намагається висякатись, але неможливо витерти
носа металічним рукавом, а кишень для хусточки немає. Типовим геггом є
також наступний рекламний фрагмент. Назустріч одне одному на величезній
швидкості рухаються повні пасажирів потяги, які неминуче повинні
зіштовхнутися. На колії вибігає дитина з м'ячем, і потяги зіштовхуються,
але катастрофи не відбувається: вони розлітаються в різні боки завдяки м'ячу.
Фінальний кадр рекламного ролика гласить: "Купуйте м'ячі фірми... " [3, 191]
Ще одною популярною формою американського гумору є розіграш,
або шуткування (kidding around, putting someone on), що становить
органічну частину повсякденного спілкування американців. Людина, яка
стає об'єктом такого розіграшу, повинна зорієнтуватися в ситуації і виявити
певні інтерпретаційні здібності, щоб з'ясувати, жартує її співбесідник чи каже
правду. Адже висловлювання "І play a little tennis now and then" звучить як
жарт у вустах перевантаженого роботою програміста, а фраза "І pick up a
book whenever I get a chance" може бути лише преміюванням з боку
підлітка, який весь вільний час проводить на спортивній площадці. Проте ці
речення набувають зовсім іншого значення, якщо перше належатиме
досвідченому гравцеві, а друге фахівцю в галузі літератури. [3, 192]
Популярною в американській культурі формою гумору є також one
liners, однорядкові жарти, якими прикрашають футболки або бампери
автомобілів:
 17

I love animals, they taste great; He who laughs last thinks slowest; Give me
ambiguity or give me something else; Ask me yourself at home .....clean my
kitchen; Allow me to introduce my selves; I'm just working here until a good fast
food job opens up...; Chaos. Panic. Disorder. My work here is done; Don't force
it, get a larger hammer; It is a miracle that curiosity survives formal education;
Life is too complicated in the morning. [33]
Американські газети та журнали нерідко подають невеликі рекламні
тексти, які сповнені комізму внаслідок різного роду стилістичних помилок,
двозначностей, недоречного використання слів або невмілої побудови
речення:
Lost: small apricot poodle. Reward. Neutered. Like one of the family.
Dinner Special – Turkey $2.35; Chicken or Beef $2.25; Children $2.00.
For sale: an antique desk suitable for lady with thick legs and large drawers.
Four-poster bed, 101years old. Perfect for antique lover.
We do not tear your clothing with machinery. We do it carefully by hand. [33]
Матеріалом для подібної публікації можуть слугувати також реальні
заголовки з відомих американських газет, які отримали назву двоголових
монстрів (англ. twoheaded monsters) через їхній подвійний смисл, що виникає
через стилістичні хиби та непередбачені друкарські помилки:
Include your Children when Baking Cookies.
Safety Exp erts Say School Bus Passengers Should Be Belted.
Tomatoes come in big, little, medium sizes.
Dirty-Air Cities Far Deadlier Than Clean One.
Free Advice: Bundle up when out in the cold.
Economist uses theory to exp lain economy.
Discoveries: Older blacks have edge in longevity.
Американське телебачення також не мислиться без гумору,
особливо це стосується рекламних роликів. Для ілюстрації використання
гумору на телебаченні звернемося до реклами компанії Silva, яка випускає
високоякісне навігаційне обладнання:
 18

Хвилі океану розсікає величезний військовий ракетоносець. На борт

корабля поступають данні про наближення об’єкту великих розмірів.
Зіткнення неминуче. На екрані – капітанський мостик. Капітан, тримає в
руках пристрій для переговорів:
Captain: "I repeat again, this is launch vehicle Montana, we urge you to
change the course 15 degrees North to avoid crash".
Unknown object: "Please, sir, you change the course 15 degrees South".
Captain: "Do you read me? This is captain. Change the course now!"
Unknown object: "Negative, captain, sir, you will have to change the
course South".
Captain: "This is Montana, the second largest vehicle of North-Atlantic fleet
and you will change the course North or I am not in!"
Unknown object: "Listen, but, this is a lighter, so you are the boss!" [1, c.37]
Прописаний у центрі екрана слоган завершує ролик: Silva. Serious
navigation equipment on land and on sea. Since 1932.
Гумор ситуації створений взаємодією діалогових фраз,
якими капітан обмінюється з маяком. Репліки діалогу по-військовому
короткі та відповідають умовностям формату спілкування у виборі
лексичних і синтаксичних засобів, що і надає ситуації гумористичний
відтінок, коли виявляється, що капітан ракетоносця приймає маяк за судно.
[1, c.37]
В деяких випадках адекватне сприйняття ситуації або
гумористичності висловлювання вимагає наявності у реципієнта певних
фонових знань щодо культурних традицій країни, специфіки узвичаєних в
ній суджень, уявлень, відчувань. Якщо людина іншої культури не володіє
такими знаннями, гумористичний текст в її сприйнятті втрачає свою
комічність, відтак збереження гумористичного ефекту, який створюється
завдяки обігруванню специфічних культурних явищ, забезпечується лише
наданням відповідного коментарю при перекладі. Прикладом такого суто
американського гумору може слугувати наступний жарт:
 19

A doctor, a priest, and a lawyer found themselves stranded in the ocean. After
their boat tipped over, a shark appeared and promptly ate the doctor and the
priest. Then he carried the lawyer on his back to safety . The lawyer was very
surprised and asked the shark why he had killed the others but spared his life. The
shark replied, "Professional courtesy ". [1, c.193]
У даному випадку гумористичний ефект побудовано на
використанні стереотипного для американського суспільства уявлення про
хижацьку сутність представників юридичної професії, які вимагають занадто
високу плату за свої послуги, звідси ототожнення юристів з акулами.
Професійна ж ввічливість полягає у тому, що фахівці з однієї або
споріднених спеціальностей не беруть одні в одних гроші за надані послуги.
[1, 194]
Останнім часом намітилася тенденція до розрізнення британської
та американської англійської мови. З цього приводу існує чимало жартів як в
англійській, так і в американській сміховій культурі. Наприклад, анекдот:
“I speak four languages, ” proudly boasted the doorman of a hotel in
Rome to an American guest. “Yes, four — Italian, French, English, and
American. ”
“But English and American are the same, ”protested the guest.
“Not at all,” replied the man. “If an Englishman should come up now, I should
talk like this: “Oh, I say, what extraordinarily shocking weather we're having! I
dare say there'll be a bit of it ahead. “But when you came up I was just getting
ready to say: “For the love o'Mike! Some day, ain't it? Guess this is the second
flood, all right”. [8, c.190]
У наведеному прикладі гумористичний ефект досягається
не тільки відображенням відмінностей у використанні в мовленні тих чи
інших граматичних конструкцій та лексичних одиниць, а й підкресленням
розбіжностей у вихованні та манері спілкування.
Спільним для американської та англійської сміхової культури є
наявність великої кількості авторських жартів, авторських гумористичних
 20

висловлювань (АГВ). АГВ – це короткі гумористичні коментування. АГВ

відрізняються автосемантією, що наближає їх до епіграм, лимериків,
загадок, приказок та інших нетипових текстів. Сила АГВ полягає в їх
лаконізмі. Саме в цих текстах подається нове, невідоме, що препарується
шляхом несерйозного, гумористичного осмислення референта. [9, c.22]
Наприклад:
Give man a chance and he will do everything to destroy himself and laugh at
his own imbecility. [10, 138]
The worst man hesitates when choosing a mother for his children. And
hesitating, he is lost. [11, 94]
Religion seems to have an infant with age, and requires miracles to nurse it, as
it had in its in fancy. [12, c.45]
В АГВ відбувається осмислення гумористичної ситуації,
розпізнання природи гумору, його варіативного представлення та
категоризації. В цих текстах використовуються в основному вербальні
способи омовлення гумору в контекстуальних ситуаціях. [9, c.35]
Sоmе men under the notion of weeding out prejudices eradicate virtue,
honesty and religion. [12, c.45]
Вербалізація гумору може відбуватись у прозових і віршованих творах.
Римовані та неримовані тексти обіймають елементи обігрування,
непередбачуваного використання мовних одиниць та стилістичних прийомів.
[25, c.36]
It's possible to pick up crumbs
By pressing on them with the thumbs. [25, c.86]
It's well we cannot hear the screams
That we create in other dreams. [25, c.88]

2.3 Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії та сарказму в

авторському дискурсі Дж. К. Роулінг
 21

Джоан Роулінг – відома англійська письменниця, популярність якої

швидко зростає. Творчість письменниці – новий поворот у літературі. Серія
романів про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера здобула широку популярність
завдяки індивідуальній манері письма Джоан Роулінг. Починаючи з 90-х
років минулого століття серія стала світовим бестселером. У літературному
середовищі Роулінг розцінюють не інакше, як природний феномен.
Мова романів Дж. К. Роулінг є надзвичайно образною, емоційно
забарвленою, багатою на стилістичні засоби та прийоми, які допомагають
краще передати глибокий підтекст, задуманий автором. Гумор, іронія та
сарказм – головні стилістичні прийоми, які постають своєрідними ознаками
авторського стилю Дж. К. Роулінг, виявом індивідуального нестандартного
мислення, художньою формою, засобом викриття негативних явищ.
Досліджуючи три романи Дж. К. Роулінг, а саме “Гаррі Поттер та кубок
вогню”, “Гаррі Поттер та ордер фенікса”, “Гаррі Поттер та принц-
полукровка” бачимо, що авторська позиція змінюється по мірі того, як
дорослішають її герої. Зокрема, в останньому романі ознак гумору практично
не знаходимо, мова героїв просякнута глибокою іронією та гострим
сарказмом, адже конфлікти в житті героїв досягають свого апогею.
Серед продуктивних засобів реалізації гумору ми виділяємо власні
імена, гумористичні порівняння та метафору.
1. Власні імена.
1. “It’s one of Fred and George’s Spell-Check ones…but I think the charm must be
wearing off…”
“Yes, it must,” said Hermione, pointing at the title of his essay, “because we were
asked how we’d deal with dementors, not ‘Dugbogs,’ and I don’t remember you
changing your name to ‘Roonil Wazlib’ either.” [28, с.449]
2. “How did you do?” asked Ron, hurrying toward Harry. “I think I felt something
the last time I tried – a kind of tingling in my feet.”
“I expect your trainers are too small, Won-Won,” said a voice behind them, and
Hermione stalked past, smirking. [28, с.386]
 22

Герміона Грейнджер глузує над Роном Візлі, висміюючи його

незграбність у навчанні та в грі Квіддіч. Об’єктом гумору постає не особа
загалом, а її окремі огріхи, негативні риси характеру. Гумор є психологічно
позитивним явищем, тому адресат, в нашому випадку Рон Візлі, сприймає
гумористичні ремарки не як критику, а як поштовх до вдосконалення,
викорінення окремих вад.
2. Гумористичні порівняння.
1.“I played like a sack of dragon dung,” said Ron in a hollow voice when the door
had swung shut behind Ginny. [28, с.286]
2. “The hats have gone. Seems the house-elves do want freedom after all.”
“I wouldn’t bet on it,” Ron told her cuttingly. “They might not count as clothes.
They didn’t look anything like hats to me, more like woolly bladders.” [30, с.256]
Характерною особливістю гумористичного порівняння є те, що і об’єкт,
і суб’єкт порівняння мають у собі ознаку комічного. Чим більша
невідповідність між ознаками порівнюваних об’єктів, тим більша їх
полярність на семантичному та стилістичному рівнях, тим більше комізму в
самому порівнянні. [25, c.11]
Саме тому застосовує порівняння такого типу Рон Візлі, висловлюючи
обурення своєю незграбною грою в Квіддіч та висміюючи надмірну
захопленість Герміони боротьбою за права ельфів.
3. Метафора.
1. “Yeah,” said Harry. “No more pretending we care what happens when Jupiter
and Uranus getting friendly…” [30, c.718]
2. “And from now on, I don’t care if my tea leaves spell die, Ron, die – I’m just
chucking them in the bin where they belong.” [30, c.718]
Метафора – стилістична фігура, гумористичний потенціал якої зближує
непорівнювані на перший погляд об’єкти, викликає несподівані асоціації, і
чим більша ця невідповідність, тим сильніший гумористичний потенціал
метафори. До гумористичної метафори вдається Рон Візлі та Гаррі Поттер.
Вони насміхаються над віщуваннями професора Трілоні, даючи собі та
 23

іншим обіцянку, що відтепер він не дослухатиметься до її передрікань та

астрологічних прогнозів. Вербалізація метафори здійснюється за допомогою
добору іменникових, іменниково-атрибутивних та дієслівних структур.
Іронічність висловлювань – невід’ємна особливість головних героїв
серії романів про Гаррі Поттера. Схильність Дж. К. Роулінг до іронічного
підтексту простежується у мовленні Рона Візлі та його братів, Дамблдора,
Снейпа та самого Гаррі Поттера. Звертаючись до іронії, вони гостро
висміюють недоліки своїх співрозмовників, приховуючи за зовні позитивним
твердженням негативне ставлення. Іронія у романах Дж. К. Роулінг
мікроконтекстуальна, тобто реалізується на рівні слова чи словосполучення.
Тут чітко простежуються стилістичні характеристики та засоби вираження
іронії.
У трьох розглянутих романах ситуативна іронія реалізується
лексичними та стилістичними повторами, цитацією та іронічним змішанням
стилів.
1. Повтор (стилістичний, лексичний).
1. “Didn’t work that well, though, did it?” said Harry, doing his utmost to keep his
voice even. “Had to look after myself after all, didn’t I?” [30, c.64]
2. “Great,” said Harry bitterly. “Really great. Tell him from me I’ll swap any time
he wants. Tell him from me he’s welcome to it….People gawping at my forehead
everywhere I go….” [29, c.290]
Повтор служить не лише для створення асоціативних зв’язків між
окремими відрізками тексту, він експлікує постійність авторської
суб’єктивно-оцінної модальності, тим самим підтверджуючи, що нічого
випадкового на художньому полотні немає. [2, c. 73]
В поданих прикладах лексичний та стилістичний прийом у формі
розділового запитання підсилює обурення Гаррі з приводу того, що через
його популярність у чаклунському світі навіть найближчі друзі почали йому
заздрити.
2. Цитація.
 24

1.“Enjoing it?” said Ron darkly. “I don’t reckon he’d come home if dad didn’t
make him. He’s obsessed. Just don’t get him onto the subject of his boss.
According to Mr. Crouch…Mr. Crouch is of the opinion…Mr. Crouch was telling
me…They’ll be announcing their engagement any day now.” [29, c.57]
2. “Er – well – ghosts are transparent’’ – he said.
“Oh, very good,” interrupted Snape, his lips curling. “Yes, it is easy to see that
nearly six years of magical education have not been wasted on you, Potter. Ghosts
are transparent.” [28, c.460]
Цитація – іронічні висловлювання, які являють собою віддалене
“відлуння”, цитацію іншого, неіронічного висловлювання. [25, c.11]
Рон цитує старшого брата Персі, який робить “успішну” кар’єру в
Міністерстві магії, протее стає бундючим, відлюдькуватим та занадто
самовпевненим. Професор Снейп висміює Гаррі перед усіма студентами за
його прогалини у знаннях елементарних речей. Таким чином, неіронічні
висловлювання при цитації їх мовцем набувають іронічності та
спрямовуються в бік адресата з метою гострого висміювання.
3. Іронічне змішання стилів.
1. “I don’t mean to be rude – “he began, in a tone that threatened rudeness in every
syllable.
– “yet, sadly, accidental rudeness, occurs alarmingly often,” Dumbledore finished
the sentence gravely. “Best to say nothing at all, my dear man. Ah, and this must
be Petunia.” [28, c.46]
2. “I would assume that you were going to offer me refreshment,” Dumbledore
said to Uncle Vernon, “but the evidence so far suggests that that would be
optimistic to the point of foolishness.” [28, c.48]
Невідповідність стилю висловлювання і його контексту дає підставу
для втілення авторської суб’єктивної модальності негативного характеру.
Саме стиль висловлювання показує протиріччя між його поверхневим і
глибинним змістом. [25, c.15]
 25

Застосовує в своєму мовленні змішання стилів професор Дамблдор з

метою висміяти жадібність та дріб’язковість тітки та дядька Гаррі. Будучи
людиною надзвичайно стриманою і толерантною, професор Дамблдор не
дозволяє собі бути настільки різким та прямолінійним, щоб відкрито
висловити своє обурення неввічливістю сім’ї Дурслів. Проте він не опускає
жодного шансу висміяти їх.
Не менш яскраво вираженою формою комічного у розглянутих романах
є сарказм. Він притаманний не всім героям, а лише тим хто наважується
відкрито сипати гострою викривальною критикою, обеззброюючи свого
супротивника, не ховаючись за інакомовленням.
В розглянутих романах ми виділяємо 4 основні форми саркастичних
вислолювань.
1. Rejoinder, repartee, retort, riposte (дотепна кмітлива відповідь, гостра
репліка, заперечення; кпин у відповідь).
1. “Congratulations, Harry!” she said, beaming at him. “I wonder if you could give
me a quick word? How you felt facing that dragon? How you feel now, about the
fairness of the scoring?”
“Yeah, you can have a word,” said Harry savagely. “Good-bye.” [29, c.362]
2.“You think you’re such a big man, Potter,” said Malfoy, advancing now, Crabbe
and Goyle flanking him. “You wait. I’ll have you. You can’t land my father in
prison –“
“I thought I just had,” said Harry. [30, c.851]
2. Innuendo, insinuation (інсинуація, жарт, кпин, шпилька, колкість,
випад).
1. Want one, Granger? Said Malfoy, holding out a badge to Hermione. “I’ve got
loads. But don’t touch my hand, now. I’ve just washed it, you see; don’t want a
Mudblood slimming it up.” [29, c.298]
2. “Well, I’m terrified now,” said Harry sarcastically. “I s’pose Lord Voldemort’s
just a warm-up act compared to you three – what’s the matter?” he said, for
 26

Malfoy, Crabbe, and Goyle had all looked stricken at the sound of the name. “He’s
your dad’s mate, isn’t he? Not scared of him, are you?” [30, c.851]
3. Barb, crack, dig, gibe, quip, sally, taunt, twit, wisecrack (гострість, жарт,
глум; гостра репліка, саркастичне зауваження).
1. “Missing your half-breed pal?” he kept whispering to Harry whenever there was
a teacher around, so that he was safe from Harry’s retaliation. “Missing the
elephant-man?” [9, c. 443]
2. “Which means that this boy has as much chance of becoming an Auror as
Dumbledore has of ever returning to this school.” [30, c.665]
4. Derision, mockery, ridicule (висміювання; знущання; насмішка).
1.“Look at this!” said Malfoy in ecstasy, holding up Ron’s robes and showing
Crabbe and Goyle,
“Weasly, you weren’t thinking of wearing these, were you? I mean – they were
very fashionable in about eighteen ninety….” [29, c.168]
2. “So who’ve you been beating up tonight?” Harry asked, his grin fading.
“Another ten-year-old? I know you did Mark Evans two nights ago“. [30, c.13]
3. “Yeah? Did he say you look like a pig that’s been taught to walk on its hind
legs? ‘Cause that’s not cheek, Dud, that’s true…” [30, c.13]
Загострення боротьби добра і зла спричиняє розгортання нових
конфліктів, тому мовлення героїв просякнуте сарказмом. Вони більше не
ховають свої емоції за інакомовлення, а відкрито протестують та вступають в
боротьбу. Гаррі щосили знущається над своїм двоюрідним братом Дадлі,
висміюючи його обмеженість, жадібність та жалюгідність. Професор Снейп
відкрито погрожує Гаррі, кидає саркастичні ремарки. Але Гаррі не дозволяє
принизити себе, і відплачує тією ж монетою. Гаррі гостро реагує на кпини
Драко Малфоя та його товаришів, використовуючи сарказм як засіб
самооборони.
Гумор, іронія та сарказм в трьох розглянутих романах вказують на
домінантні ознаки авторського стилю Дж. К. Роулінг, постають засобом
розкриття характерів головних героїв, увиразнюють та посилюють
 27

конфліктні ситуації, дають змогу їх носіям проявити себе як неповторну

особистість, що критично ставиться до недоліків інших героїв, усталеного
ладу та не боїться кинути їм виклик.
 28

Висновки
Анекдот є жанром гумористичного спілкування, яке обумовлене
наміром викликати добродушний сміх як м`яку критичну реакцію на
безглуздість, тобто на невідповідність між тим, що є і як повинно бути згідно
встановленим нормам поведінки. Звідси виділяють напівсерйозну і
жартівливу різновидності несерйозної комунікативної тональності. Щодо
англійського гумористичного спілкування,  варто зазначити, що його
специфіка полягає в тенденції активно використовувати напівсерйозний
стиль поведінки. Ця тенденція узгоджується з принципом високого
самоконтролю поведінки, який є одною із домінантних ознак британської
лінгвокультури.
    З аналізу англомовних мінімальних гумористичних текстів можна зробити
такі основні висновки:
 кожна культура, в тому числі і англомовна, має свої  особливі засоби
створення комічного. Хоча психологічна та фізіологічна природа
гумору  є єдиною для всіх мовно-культурних спільностей; зазначені
засоби надають комічному національно-культурної специфіки;
 особливості тематики англомовних мінімальних  гумористичних
текстів, концептуальна спрямованість, функціонування в текстах
опорних слів, які відображають обряди, звичаї, вартості мовної
спільності, термінологія національно-культурного характеру, які є
властивими засобами мовного оформлення, взаємодії висловлювань в
мінімальних гумористичних текстах, характерними для англійської
мови, становлять лінгвокраїнознавчі основи таких текстів.
    З аналізу загальних труднощів при перекладі з англійської мови на
українську можна визначити такі основні групи та підгрупи труднощів:
І – мовні труднощі:
1. багатозначність слів;
2. слова, утворені шляхом конверсії;
3. неологізми;
 29

4. омонімічні форми;
5. фразеологічні одиниці;
6. „хибні” друзі перекладача – слова, що мають зовнішню подібність до
слів української мови, але значення іх не співпадають;
7. інші омоморфні риси англійської мови.
ІІ – труднощі культурно-країнознавчого характеру:
1. слова, які позначають реалії;
2. топоніми;
3. антропоніми;
4. варіантні та діалектні мовні одиниці тощо.
  В основу класифікації мінімальних  гумористичних  текстів  покладені деякі
елементи розподілу гумористичних мікротекстів, запропоновані
Г.Г. Почепцовим.
    Класифікація розроблена на основі 4 принципів:
1. виходячи із аспектів мови;
2. враховуючи семантичне навантаження;
3. аналізуючи прагматичний підхід, який створює гумористичний ефект 
через особливості інтерпретації;
4. виходячи із „статусу” мови (чи є мова рідною та наявність мовних
діалектів та варіантів).
Саме ці принципи покладені в основі лінгвістично заснованих жартів.
З аналізу природи лінгвістичного гумору та шляхів перекладу англомовного 
мінімального гумористичного тексту на українську мову можна зробити такі
висновки:
 гумористичний ефект таких текстів досягається за рахунок двозначної
інтерпретації мовних елементів;
 двозначність може існувати імпліцитно та експліцитно;
 в основу класифікації англійських гумористичних текстів покладені
принципи аспекту мови, семантичного навантаження та прагматичного
підходу та „статусу” мови.
 30

Список використаних джерел

1. Английская литература: Лучшие страницы (У. Шекспир и др.): Учеб.
пособ./ Сост. Н. Н.Чесова. – М.: Менеджер, 2002. -172с.
2. Английские рассказы. – М.: Высш. шк., 1993. -94с.
3. Англия в памфлете: Англ. публицист. проза нач. XVIII в. : [Сборник]. –
М.: Прогресс, 1987. -525с.
4. Бабич В. М. Лінгвокраїнознавча інтерпретація англомовного тексту. –
К.: Либідь, 1990.- 153с.
5. Васильева Т. Н. Английская сатирическая поэзия XVIII века, 1760-
1800; Кишинев. гос. ун-т. – Кишинев: Штиинца, 1981. -108с.
6. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Лингвострановедческая теория
слова. – М.: Просвещение, 1998. -167с.
7. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. -
360с.
8. Гюббенст И. В. Основы филологической интерпретации литературно-
художественного текста. – М.: Искусство, 1991. -221с.
9. Домашнев А. И. Шишкина И. П., Гончарова Е. А. Интерпретация
художественного текста. – М.: Просвещение, 2001. -211с.
10. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської та української
мов. – Вінниця: Нова книга, 2005. -224с.
11. Эстетика: Словарь/ Под общ. ред. А.А.Беляева и др. – М.: Политиздат,
1989. -445с.
12. Зражевская Т. А., Беляева Л. М. Трудности перевода с английского
языка на русский. – М.: Просвещение, 1992. -321с.
13. Ковбасенко Ю. І. Мистецтво аналізу й інтерпретації художнього
тексту // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2003. – № 6. –
С. 2-10
14. Колоденук М. Т. Лінгвістичний аналіз  //Всесвітня література в
середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 6. – С. 40-42
 31

15. Комісаров В. Н., Рецкер Я. І. Посібник з перекладу із англійської мови

на українську. – К.: Вища школа, 2008. -393с.
16. Кулибина Н. В. Методика лигвострановедческой работы над
художественным текстом. – М.: Просвещение, 1987. -237с.
17. Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту: Підручник для студ. старших
курсів філолог. спец. – Вінниця: Нова книга, 2004. -261с.
18. Кухаренко В. А. Практикум по интерпретации текста. – М.:
Просвещение, 1987. -173с.
19. Лебедь О.Н. Жанровые проблемы перевода фразеологии. – Одесса:
Друпор, 1998. -247с.
20. Муравьев В.Л. Лексические лакуны. – Владимир, 1975. -164с.
21.  Мюллер В. И. Англо-русский словарь. – М.: Просвещение, 2011. -
681с.
22. Новицкая Т. М., Кучин Н. Д. Практическая грамматика английского
языка. – М.: Просвещение, 1991. -357с.
23. Полубиченко Л. В., Донская М. М. Семиотика вербального и
невербального в мультимедийном рекламном дискурсе //Вестник
МГУ. Лингвистика и межкультурная коммуникация.Серия 19. – 2007.
– №2. – С. 36-45.
24. Почепцов Г. Г. Язык и юмор(«Language and Humour») – К.: Освіта,
1990. -184с.
25. Проп В. Я. Проблемы комизма и смеха. – М.: Искусство, 1976. -182с.
26. Хардина М. В. Окказиональное использование фразеологических
единиц с целью создания комического эффекта. – М.: Просвещение,
2003. -125с.
27. Pocheptsov G.G. Language and humor. – Kiev. – Vyscha skola. – 1990
28. Rowling J. K. Harry Potter and the Half-Blood Prince / Rowling J. K. –
New York: Scholastic, 2006. – 656 p.
29. Rowling J. K. Harry Potter and the Goblet of Fire / Rowling J. K. – New
York: Scholastic, 2002. – 736 p.
 32

30. Rowling J. K. Harry Potter and the Order of the Phoenix / Rowling J. K. –
New York: Scholastic, 2004. – 874 p.
31. http://www.ahajokes.com/bum21.html
32. http://www.ahajokes.com/funny_ads.html
33. http:// www.basicjokes.com/riddles.php
 33

Додатки

Анекдот – 1.стисле жартівливе (здебільшого вигадане) оповідання про яку-небудь смішну

подію з несподіваним, дотепним закінченням.  2. Кумедний випадок, подія або пригода.

Жарт – щось сказане чи зроблене не всерйоз, для розваги (дотеп, витівка).

Лакуна (лат.  lacuna– заглиблення, яма, пробіл) – 1. Пропуск (невідтворення) у перекладі

якоїсь частини тексту оригіналу. 2. У контрактивній лінгвістиці – слово чи вислів, що не
має прямого відповідника в іншій мові. Значення такої одиниці в порівнювальній мові
може бути передане описово, наприклад, українська доба передається англійською мовою
тільки словосполученням  twen-ty-fourhours(буквально двадцять чотири години).
Лакунарними є також слова і вислови на позначення національних реалій, крім
запозичених порівнювальною мовою.

Лінгвокраїнознавство– галузь мовознавства, пов`язана з поглибленим вивченням

кумулятивної (нагромаджу вальної) функції мови, її здатності до відображення і
збереження у своїх знаках інформації про етнокультурну спадщину народу. Весь
змістовий план слова умовно ділять на поняттєву і фонову частини. Семантичний фон
слова становлять ті смислові ознаки, які не відіграють диференціальної ролі у формуванні
його поняттєвого центру.  У процесі семантичного розвитку слова може відбуватися
перехід семантичних ознак з фонової в поняттєву частину чи навпаки. Націленість на
конототивну семантику одиниць мови та їх національну специфіку сприяє застосуванню
лінгвокраїнознавства у лінгвістичній теорії перекладу.

Герменевтика"(з грецької – пояснюю, тлумачу) в сучасному літературознавстві побутує

в основному в двох значеннях. По-перше, під герменевтикою розуміють теорію
інтерпретації (від латинського – тлумачення, роз'яснення) або мистецтво інтерпретації.
По-друге, розглядають герменевтику у вужчому плані: як одну з методологій
витлумачення, котра отримала ще назви класичної та онтологічної (або філософської)
герменевтики. Європейська традиція текстуальної інтерпретації бере свій початок від
античної (тлумачення античних текстів, передусім поем Гомера) та християнської
(тлумачення Старого та Нового Заповітів) герменевтики (середньовічну католицьку,
православну і протестантську). Власне, останні дві називали ще екзегезою (від грецького
– викладання, роз'яснення, вказівка). Термін екзегеза вживають іноді як синонім до
герменевтики чи інтерпретації.