Перехід від романського стилю до готики в скульптурі стався дещо пізніше, ніж в архітектурі, але

потім розвиток відбувався в надзвичайно швидких темпах, і готична скульптура протягом одного
століття досягла свого найвищого розквіту.

Готична скульптура була органічною частиною архітектури собору. Принцип єднання всіх видів
мистецтв, їх підпорядкування архітектурі знайшов яскраве і повне втілення в готиці. З готичним
зодчеством нерозривно пов'язан і розвиток пластики. Їй належить перше місце в образотворчому
мистецтві цього часу. Хоча готика знала рельєф і постійно до нього зверталася, основним типом
готичної пластики була статуя. Становлення готичної скульптури пов'язане з будівництвом
Шартрського, Реймського і Амьенського соборів, які налічують до двох тисяч скульптурних
творів. Готичні фігури сприймаються, особливо на фасадах, як елементи єдиної гігантської
декоративно-монументальної композиції. Окремі статуї або статуарні групи, нерозривно пов'язані
з фасадною стіною або зі стовпами порталу, є як би частинами великого багатофігурного
рельєфу.

Відмінною рисою готичної скульптури є тонке відображення людської індивідуальності. Фігури

сповнені нескінченного різноманіття і повноти життя. У характеристиках святих з'являються
людяність, м'якість. Їхні образи стають остроіндівідуальнимі, конкретними, піднесене
поєднується в них з життєвим. Особи пожвавлюються думкою чи переживаннями, вони звернені
до оточуючих і один до одного, як би розмовляють між собою, повні душевного єднання. То
трепетні, то душевно відкриті, то замкнуті і пихаті обличчя святих говорили про нове розуміння
людської особистості. Складне, конфліктне існування людини у феодальному світі сприймалося
як взаємини між універсальної волею Бога і індивідуальними прагненнями людей.
У світ піднесених образів готичної скульптури часто включаються побутові мотиви: гротескні
фігури ченців, жанрові фігури м'ясників, аптекарів, складальників винограду, торговців. Тонкий
гумор панує в сценах Страшного суду, які втратили суворий характер. Серед потворних
грішників часто знаходяться королі, монахи і багатії. Зображуються "Кам'яні календарі"
(Ам'єнський собор), що розповідають про характерні для кожного місяця роботах і заняттях
селян. І мотиви звернення до повсякденного життя були змішані з абстрактними символами і
алегоріями.
Щодо вибору сюжетів, так само як і в розподілі зображень, гігантські скульптурні комплекси
готики були підпорядковані правилам, встановленим церквою. Композиції на фасадах соборів у
своїй сукупності давали картину всесвіту згідно релігійним уявленням. Не випадково розквіт
готики був часом, коли католицьке богослов'я склалося в строгу догматичну систему, виражену в
узагальнюючих склепіннях середньовічної схоластики - "Сума богослів'я" Фоми Аквінського і
"Велике зерцало" Вінцента з Бове.