Твір Едварда Родзинського «Несколько встреч с покойным господином

Моцартом» є прекрасним прикладом літературного твору який має

величезне значення для всіх хто хоче не тільки вивчати психологію впливу,
але й ознайомитись з певними змодельованими ситуціями, структура яких
максимально наближена до реальних ситуацій. Кількість та якість прикладів
психологічного впливу у цьому творі дійсно є унікальною.

Аналіз сцен у яких головним героем твору бароном Готфрідом ван Світеном
використовуються певні техніки та прийоми психологічного впливу, я хотів
би почати у хронологічному порядку, у якому вони були описані автором у
творі.

Найпершим прикладом психологічної маніпуляції у цьому творі є лист барона

до юного Моцарта, написаний по проханню батька Моцарта. У цьому листі
він інформує Моцарта, що один з його молодих та шляхетних друзів вже
одружився. Моцарт як дуже емоційна людина починає заперечувати
можливість повторення ним цих дій у майбутньому. На мою думку барон фон
Готфрид у цьому випадку використовує «навіювання» як вид впливу. Також
цей лист мав певні ознаки «прохання». Хоча вони й були дуже замасковані і
запропоновані як натяк на можливі плани Моцарта у майбутньому.

Наступну спробу маніпулювання Моцартом ми бачимо у епізоді коли барон

фактично підштохнув Моцарта до ідеї підписання контракту за яким він
забов'язується на протязі трьох років одружитися на молодшій сестрі Алоїзи,
Констанції. Автор нам дає зрозуміти що скоріш за все Вебери не збиралися
чекати увесь цей срок, і хотіли одружити свою доньку з ним майже зразу. Цю
спробу можна вважати прямим впливом, у якому ініціатором та суб'єктом
впливу постає барон ван Світен, а адресатом й об'єктом постає Вольфганг
Моцарт. Кінцевим результатом стане вінчання Моцарта та Констанції Вебер,
на необхідності якого, барон ван Світен знову ж таки натякне в одну з своїх
листів до Моцарта.

Наступним психологічним впливом барона на композитора стало фактичне

нав'язування бароном своїх смаків, коли Моцарт знаходився під постійним
впливом «суворої німецької музичної культури». Барон хотів пробудити у
Моцарті похмурі та трагічні риси його особистості, щоб веселий та зухвалий
настрій його творчості змінився на більш гротескний. Цей вплив має риси
цивілізованого та прихованого впливу. Також він має певні схожості з видом
«зараження», так як свідомо було створене оточення у якому повинні були
змінитися музичні смаки композитора. Знову ж таки суб'єктом та ініціатором
впливу постає барон ван Світен, а адресатом й об'єктом Вальфганг Моцарт.

У наступному випадку, барон ван Світен підтримує Моцарта у його прагненні

написати оперу по мотивам комедії Бомарше «Фігаро», але після вдалої
прем'єри наголошує імператору на необхідність триматися на відстані від
впливу французських діячів Просвітництва, через що ця опери і зникає так
швидко з рєпертуару театрів.

Той самий арсенал прийомів та технік ми бачемо у всіх наступних

маніпуляціях барона ван Світена.

Коли померає старий імператор, і на трон виходить молодий Леопольд.

Моцарт звертається до барона з проханням щодо заступництва перед новим
імператором. Барон погоджується, і навіть передає це прохання новому
імператору але з комментарем від себе, після якого імператор відмовляється
приймати Моцарта на службу.

Як потім зауважує сам барон, навіть через бідність Моцарт не стає тим
композитором, з тією гаммою почуттів, страждань та важких думок, яких він
від нього очікував.
Моцарт залишається бадьорим та веселим митцем який навіть у бідності
знаходить приводи з чого посміятись. Його музика не отримала того відтінка
на який так чекав барон. Що і було головною ідеєю та метою всіх його
психологічних маніпуляцій.

Тоді він наважується на нову спробу у своїх маніпуляціях. Він вирішує

фактично підмовити графа Франца фон Вальзегга замовити

Реквієм у Моцарта через свого посередника Лойтгеба. Він правильно

розрахував еффект який справить таємничий незнайомець на митця і як це
вплине на його психічний стан. В нього з'являються ірраціональні страхи і в
результаті різко погіршується стан його здоров'я.

Усі психічні маніпуляції барона об'єднує методи їх втілення, а саме

«навіювання» та цілеспрямованний вплив з чітко вираженною метою.

В кінці йому вдається досягти цієї мети. Новий шедевр «нового Моцарта»
таки побачив світ, хоча і коштував своєму композитору життя.