2

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................3

Вітольд Ґомбрович......................................................................................4

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................................7
 3
ВСТУП

Вітольд Ґомбрович, напевно, найдивніший, найчарівніший і

найпарадоксальніший польський письменник минає століття.
Правда, він не з тих «затишних» літераторів, яких можна любити або не
любити. Він - з тих, кого треба або беззастережно приймати, або відкидати з
порога.
Вітольд Ґомбрович (1904-1969) - найславетніший, чи, як дехто вважає,
найскандальніший польський письменник XX ст. Від 1939 року жив в
еміграції - спершу в Аргентині, згодом, від 1963 р., в Німеччині та Франції.
Перші твори опублікував іще перед війною – збірку оповідань «Спогади
періоду дозрівання» (1933), голосний роман «Фердидурке» (1937) та п’єсу
«Скамандер» (1938). Після війни взяв активну участь у паризькій «Культурі
», заснованій Єжи Ґєдройцем. Опублікував тут роман «Транс-Атлантик»
(1953) та «Щоденники» (1953-1966, український переклад - 2000). Є автором
ще кількох п’єс та романів - «Порнографія» (1960, український переклад
1991), «Космос» (1965), «Одержимі» (1973). Правдиве визнання прийшло до
письменника, по суті, після смерті, коли спершу в Парижі, а згодом і на
батьківщині вийшло 11-томове зібрання його творів.
 4
Вітольд Ґомбрович

Гомбрович народився у 1904 р. у шляхетській родині, у маєтку

Малошіце Сандомирського воєводства. Він народився на межі століть, в
нинішній Литві, яка була тоді, як і Царство Польське, частиною Російської
імперії, в сім'ї старовинного дворянського роду, але вже не знатного і не
багатого, батько письменника розлучився з землеробством і закрився
заводським керуючим. Ґомбрович чуйно переживав це свого роду
пограниччя власного буття: між Литвою і Польщею, між селом і містом, між
вищим світлом і середнім класом. Ці між, писав він в Щоденнику, потім
«розмножаться навколо мене до такої міри, що стануть ледь чи ні місцем
мого проживання, моєю щирою батьківщиною». Так, власне, воно і було:
Ґомбрович закінчив юридичний факультет, збирався бути адвокатом, що не
вийшло, став письменником , але письменником, шлях якого в літературу і в
літературі аж ніяк не був усіяний трояндами.
У 1927 р. після закінчення юридичного факультету Варшавського
університету, він перебрався у Париж вивчати міжнародне право, але через
рік повернувся, деякий час працював у суді і почав писати перші оповідання,
у гротескно-фантастичній манері.
Він дебютував в тридцяті роки, і не можна сказати, щоб вдало.
Молодого прозаїка зустріли спочатку трохи чи не в штики. Він шокував,
знущався, дратував.
У 1933 р. Гомбрович об’єднав свої ранні твори у збірку «Спогади з часів
дозрівання» («Pamietnik z okresu dejrzewania»). У збірці йшлося про
безперервність процесів духовного дозрівання людини. Проте критика не
зрозуміла письменника, а натомість зауважила у його творах демонстрацію
патологічних відхилень психіки. У відповідь Гомбрович задумав нову
книжку, яка за своїм первинним задумом повинна була мати літератур-но-
публіцистичну форму, але зрештою переросла в художній твір – роман
«Фердидурке» («Ferdydurke»), який з’явився в 1937 р. і став найвидатнішим
твором письменника, забезпечивши йому європейську славу. «Фердидурке»
 5
(1937) - на мій погляд, один з самих кращих, парадоксальних і трагічно-
тривожних романів цього письменника - польська передвоєнна критика всіх
напрямків (і правого, і лівого) майже одностайно відкинула. І лише роки
потому книги Гомбровича були по-справжньому зрозумілі і прийняті - але
спочатку нема на батьківщині.
Роман «Фердидурке» – це гротескно-фантастична сатира на сучасний
Гомбровича суспільно-політичний лад Польщі. У фабульну основу твору
покладена фантастична ситуація перетворення тридцятилітнього чоловіка у
хлопчика-гімназиста, але зі збереженням свідомості дорослого. Довколишні
сприймають героя як хлопчика і відповідно ставляться до нього, а він, у свою
чергу, отримує можливість оцінювати їхню поведінку, виходячи з досвіду
дорослої людини, яка бачить те, що, звичайно, не усвідомлює дитина.
Створюючи в романі ланцюжок гротескних ситуацій, автор висміює сучасну
йому школу, педагогіку, емансипацію, міщанську мораль, злободенні
соціальні та політичні проблеми.
Напередодні фатального вересня 1939 року Ґомбрович відправився за
кордон і волею обставин розлучився з Польщею назавжди. Без малого чверть
століття прожив він в Аргентині, потім перебрався в Західну Європу і
закінчив свої дні у Франції – письменником, відомим всьому світу. Але шлях
до популярності почався саме з « Фердидурке ». Цей роман в 1947 році
вийшов в Аргентині іспанською мовою, після чого переклади його стали
з'являтися у все більшій кількості країн.
Тут вийшла друком «Транс Атлантика», а в журналі «Культура» почав
регулярно публікуватися «Щоденник» («Dziennik») Гомбровича – суміш
спогадів, есеїстики та власне щоденникових нотаток. Ще через якийсь час у
Франції з’явилися переклади «Фердидурке», «Шлюбу « «Транс-Атлантики»,
а згодом підійшла черга німецьких і англійських перекладів. Прийшов
всеєвропейський резонанс, навіть слава, але – лише у вузьких колах
інтелектуалів. Паралельно з працею над «Щоденником» Гомбрович створив
романи «Порнографія» («Pornografia», 1960) та «Космос» («Kosmos», 1965),
 6
п’єсу «Оперетка» («Operetka», 1966), а також написав «Польські спогади» та
нариси «Мандрівки Аргентиною». Після від’їзду з Аргентини – есе «Проти
поетів» та «Берлінські нотатки». Сам письменник був надзвичайно далекий
від будь-яких ідеологічних і літературних схем, шкіл, шаблонів. Німецький
критик Е. Вайхман назвав його «Вольтером нашої епохи», котрий, коли
«більшість схилялася перед ідеологіями, перед расовими, класовими,
державними, партійними фанатизмами – він стояв прямо, з іронічною
посмішкою…».
Повернувшись із Німеччини у Францію, письменник, чиє матеріальне
становище значно поліпшилося, переселився на середземноморське
узбережжя й одружився: «На шістдесят першому році життя, – писав він у
«Щоденнику» за 1966 рік, – я здобув те, що нормальний чоловік має десь у
тридцять років: родинне життя, помешкання, песика, котика… А крім того,
без сумніву (адже все про це свідчить), я став «письменником». Кумедна
історія, яка тяглася чудернацько й невиразно від ранньої молодості крізь усе
моє життя, врешті набрала барв. І от я – письменник…» У Франції
Гомбрович продовжив інтенсивно працювати, незважаючи на хвороби,
завершив «Космос» та «Оперетку», задумав новий твір: «Я хотів би, –
зізнавався він дружині, – досягнути такої довершеності форми, як Бетховен у
«Чотирнадцятому квартеті», дуже простому на позір, але такому –
складному… Я хотів, щоб темою стало зіткнення людини з болем. Героїв
буде лише двоє: чоловік та муха, яка страждає». Але написати цей твір
Гомбрович уже не встиг.
Помер письменник 24 липня 1969 року у Франції (Ване), де він провів
останні роки свого життя. На сьогоднішній день твори Гомбровича
перекладені більш ніж двадцятьма мовами світу. Здобутком світової сцени
давно стали його драматичні твори, а вивченню творчості письменника тепер
присвячуються щорічні міжнародні симпозіуми та конференції.
 7
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ермонский А. Вступление к роману «Фердидурке» / / Ин. лит. —

1991. — №1
2. Михальська Н., Щавурський Б. (ред.) Зарубіжні письменники.
Енциклопедичний довідник. У 2-х т. Том 1: А-К. Тернопіль:
Навчальна книга, — Богдан, 2005. — 824 с.