Міністерство освіти і науки України

Центральноукраїнський інститут розвитку людини

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Доповідь
з дисципліни «Основи підприємництва»
на тему: «Особливості сімейного підприємництва»

Виконала: студентка 2 курсу

Центральноукраїнського інституту
розвитку людини,
групи МН-21-1-kd
Кваша Юлія Олександрівна

Викладач: старший викладач

Остапенко Олена Володимирівна

м. Кропивницький
2023 рік
 1. Сімейне підприємство як форма підприємницької діяльності

Сімейне підприємство є формою підприємницької діяльності громадян із

створенням юридичної особи, які виявили бажання здійснювати діяльність у
сфері громадського харчування, надання готельних та побутових послуг,
виготовлення та/або продажу товарів кінцевому споживачу з метою отримання
прибутку.

Членами сімейного підприємства можуть бути подружжя, їхні батьки,

діти, які досягли 16-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для
спільного ведення господарської діяльності, визнають і виконують положення
статуту сімейного підприємства.

Укладає від імені підприємства угоди та вчиняє інші юридично значущі

дії директор сімейного підприємства. Директором є визначена в статуті особа.
Базою оподаткування є дохід платника податку. Ставка податку становить 2%
від бази оподаткування.

Такі платники не є платниками таких видів податків і зборів

(обов'язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств;

б) плати за торговий патент на право провадження деяких видів

підприємницької діяльності;

в) комунального податку;

г) ринкового збору;

д) курортного збору;
 е) збору за видавання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери
послуг.

Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені вище, платник

податку сплачує в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів

загальнообов’язкового державного соціального страхування сплачуються
членами сім'ї – учасниками сімейного підприємства в порядку, визначеному
законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний

квартал. Платники податку сплачують податок щокварталу не пізніше 20-го
числа місяця, що настає за звітним кварталом, на окремий рахунок у
територіальному органі Держказначейства.

Для визначення результатів господарської діяльності на підставі

первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів та витрат
для сімейних підприємств шляхом відображення у хронологічній послідовності
здійснених господарських і фінансових операцій.

П'ять аспектів сімейної бізнес-діяльності, що мають працювати в синергії:

– гармонійні стосунки в родині і розуміння того, яким чином вони

можуть бути залучені в бізнес;

– структура власності, яка забезпечує достатній капітал для зростання і

спроможність керувати родиною, як ключовим активом бізнесу;

– ефективне управління компанією і динамічний бізнес-портфель;

 – професійне управління добробутом родини;

– благодійні фонди для пропаганди сімейних цінностей від покоління до

покоління.

Не існує єдиного правила для всіх, оскільки політика управління частково

залежить від масштабів родини, її цінностей, виховання і галузі, в якій компанія
конкурує. Будь-яке призначення в компанії має бути схвалене радою
директорів, яка, в свою чергу, складається з представників родини і
консультативної ради (групи незалежних консультантів бізнесу, що
забезпечують стратегічне керівництво в компанії).

Контроль над сімейним капіталом зазвичай дає багато приводів для

протиріч між членами родини. Власність є основним джерелом потенційних
конфліктів, особливо в процесі переходу влади від одного покоління до іншого.
Регулювання питань власності, наприклад, яким чином акції можуть рухатись
всередині чи поза родиною, іноді тривають до 15-20 років. Окрім основного
холдингу, деякі родини володіють дочірніми компаніями, які можуть
контролюватися окремими членами сім’ї. Диверсифікація бізнесу дозволяє
уникнути конфлікту інтересів.

Фінансова політика в компанії має бути побудована таким чином, щоб

зберегти злагоджену систему управління.

Певна частина сімейних компаній вирішила відмовитись від зовнішніх

інвестицій і підживлювати свій бізнес тільки за рахунок реінвестування більшої
частини прибутку. Інші ж компанії залучають приватні інвестиції з метою
впровадження більш сприятливої корпоративної культури управління. І в
першому, і в другому випадках є як переваги, так і небезпеки. Залучення
зовнішніх інвестицій є хорошим поштовхом для розвитку бізнесу, але тоді
виникає певний тиск – контроль зі сторони родини як власника.

2. Управління і довгострокове бачення в сімейних підприємствах

Сімейний бізнес, як жоден інший, так не потребує добре прописаних

правил і принципів управління компанією. Є два фактори успіху, які є
визначальними в управлінні сімейним бізнесом — правильне "наповнення"
ради директорів і довгострокове бачення, що поєднує в собі обачну й
динамічну стратегію розвитку бізнесу.

Великі сімейні корпорації, як правило, мають сильну команду

управлінців. Члени родини є дуже лояльними до власного бізнесу. Тим не
менше, варто розрізняти володіння і управління.

Успішні сімейні компанії зазвичай прагнуть до стійкого довгострокового

зростання, зменшення фінансових ризиків і повного контролю над бізнесом.
Дотримання такої стратегії оберігає компанії від короткострокових ініціатив,
які нещодавно стали фатальними для багатьох корпорацій. Короткострокові
ініціативи негативно віддзеркалюються на довгострокових.

Довгострокове бачення і планування, а також помірковані ризики

сприяють послабленню рівня фінансового важеля (співвідношення між
власними і позиковими коштами) і зниження вартості боргу в сімейному
бізнесі.

Довгострокове бачення ймовірно сприятиме зменшенню прибутковості

сімейного бізнесу в часи економічного підйому, але збільшуватиме шанси на
виживання в скрутні часи та досягнення здорового стану бізнесу з часом.
 Надмірна обережність може бути як корисною, так і небезпечною.
Власники сімейного бізнесу, які пов'язують значну частину свого багатства з
бізнесом, не можуть собі дозволити необдумано ризикувати. Відмова від
ризиків здатна необгрунтовано обмежувати інвестиції на підтримку і створення
конкурентних переваг та диверсифікації багатства родини. Такі обмеження
мають негативний вплив, оскільки диверсифікація бізнесу є важливою не
тільки для спільної довгострокової ефективності, а й для управління —
диверсифікувавши бізнес, кожен член сім’ї має змогу самостійно управляти
активами.

Саме тому більшість великих успішних сімейних корпорацій будують

багатопрофільний бізнес. Деякі з них мають широкий спектр не пов'язаних між
собою підприємств, в той час як інші — зосереджуються на двох-чотирьох
галузях. А взагалі, ліпше шукати гармонію – будувати надійний бізнес для
стабільного джерела готівки, а також експериментувати і запускати нові
напрямки бізнесу.

Є п’ять ключових факторів, які збільшують шанси на успіх в управлінні

добробутом:

– високий рівень професіоналізму (організація процесів і системи);

– суворі інвестиційні і дивестиційні критерії;

– вимогливе керування продуктивністю;

– міцна культура управління ризиками (загальна оцінка ризиків і

моніторинг);

– розумне управління талантами.

 Висновки

Більшість компаній започатковують свій бізнес як сімейний. Тільки ті

компанії, які навчилися протистояти усім викликам і небезпекам такої форми
власності, процвітають поколіннями. Сімейний бізнес — робота складна і
відповідальна, але він робить неймовірний вклад у розвиток бізнес-середовища
і родинних традицій суспільства. Найбільш критично сім'ї-підприємці мають
ставитися до вдосконалення процесу прийняття рішень і здобуття нових знань
та досвіду. Не менш важливими завданнями є мінімізація експлуатаційних
витрат, а також інвестиції в стратегію, планування, оцінку і розвиток
персоналу.

Сімейний бізнес трактують як бізнес, який належить одній сім’ї.

Насправді ж існує декілька парадигм сімейного бізнесу.

Сімейний бізнес — бізнес, коли родині належить щонайменше 30% акцій

(при умові якщо інші акції — дисперсні). Це одне з класичних визначень
сімейного бізнесу. 30% — це мінімальна кількість акцій, яка дозволяє родині
впливати на рішення, що приймаються в компанії.

Сімейна компанія відрізняється від звичайної партнерської, акціонерної

та публічної наявністю цінностей, якими компанія пишається, бо саме вони
роблять сімейний бізнес компанією з «людським обличчям». Сімейний бізнес,
як соціальний інститут, спрямований на збереження цих цінностей та
репутацію сім’ї-власника.
 Інша відмінність сімейного бізнесу від несімейного полягає у тому, що
він сфокусований на передачі бізнесу майбутньому поколінню, а тому
спадкоємність — провідна ціль для сімейних компаній. Несімейний бізнес
спрямований на збільшення короткотермінової ціни на акції та виправдання
очікувань інвестора.

Як показав досвід світової економічної кризи – сімейний бізнес краще

адаптований до стресових умов. Власник має абсолютні повноваження, тому
здатен миттєво реагувати на проблему і може швидко її вирішити без зайвих
узгоджень.

Власники сімейного бізнесу – лояльні до своєї власної компанії, а це –

реальна перевага на ринку. Як власник сімейного бізнесу, я надаю перевагу
співпраці з сімейними компаніями. Серед моїх постачальників та партнерів
переважно всі є сімейними компаніями. Партнерства з такими компаніями –
надійні та ефективні. Лояльність до сімейного бізнесу є не тільки зі сторони
постачальників та партнерів, а й зі сторони клієнтів.

Сімейний бізнес – це справжня наука, а виховання сімейного лідера є

основною функцією науки сімейного бізнесу. Світ вже переконався, що
сімейний бізнес – ефективний бізнес. В США, навіть, існує спеціалізована
програма MBA (Магістр з бізнес-адміністрування) з сімейного бізнесу.

Список використаної літератури

1. Середа О. Брат дружини його чоловіка : Як зберегти сімейний бізнес і

передати його наступному поколінню / Олена Середа // Контракти. —
2007. — № 41. — С. 66-68
2. Трофанова Т.Г. Особливості відносин у сфері приватно-сімейного бізнесу
в Україні // Економіка. Фінанси. Право. — 2004. — № 12. — С. 10-14
3. Шевчук Ю. Cімейний бізнес — крок уперед чи два назад? // Голос
України. — 2010. — 27 квітня. — С. 6