1.

ПРЕДМЕТ І МЕТОД СТАТИСТИКИ

1.1. З історії розвитку статистики як науки
1.2. Предмет та основні категорії статистики
1.3. Метод статистики
1.4. Організація статистики в Україні та світі

1.1. З історії розвитку статистики як науки

Статистика виникла в результаті узагальнення такої статистичної практики,
як “господарський облік”, оскільки для ефективного управління державою
потрібно було вести облік кількості та статі населення, складу земель, стану
торгівлі тощо. У священних книгах країн Стародавнього світу описуються
розвинені системи державного та господарського обліку. Наприклад, у Біблії, у
Четвертій книзі Мойсея “Числа”, розповідається про облік чоловічого
населення, здатного носити зброю. Серед інших збережених матеріалів є також
відомості щодо обліку населення Давньої Греції (850 р. до н. е.) та опису
земельних ділянок у Давньому Єгипті (1500 р. до н. е.). У стародавньому Римі,
впродовж 600 років через кожні 5, а згодом 10−20 років проводився облік
населення, велася статистика матеріального стану громадян. У античному світі
з’являються детальніші описи держав. Наприклад, Арістотель описав 157
держав свого часу. З часів Середньовіччя відоме унікальне зведення даних
обліку населення Англії та його майна – “Книга страшного суду”, яка містила
опис 240 тис. маєтків. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який у своїй
праці “Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення” заклав
основи бухгалтерського обліку. На Русі облік населення проводили ще з ІХ ст.,
з метою контролю за сплатою податків. В Україні у 1765−1769 рр. облік
населення виконували писарі та офіцери. Під час таких обліків населення
шикували на вулиці та робили крейдою чи вугіллям позначки про проходження
перепису.
Це були примітивні обліки, які охоплювали небагато суспільних явищ.
Зародження статистики, як науки належить до другої половини XVII ст.
У цей час існували дві школи: описове державознавство та політична
арифметика, згодом виникла ще одна – школа теоретичної статистики.
Представники школи “описового державознавства” займалися
систематизованим описуванням фактів, які визначають адміністративний
устрій, велич і могутність держави. Описове державознавство веде свій початок
від Арістотеля, однак перший спеціальний курс лекцій з описової статистики
державного ладу прочитав 1660 р. німецький вчений Генріх Конринг
(1606−1681). Його послідовник професор філософії та права Готфрід Ахенваль
(1719−1772) предметом науки вважав політичний стан та адміністративний
устрій країни. У 1746 р. Г. Ахенваль у Марбурзькому університеті започаткував
викладання нової дисципліни – “статистики”. До досягнень цієї школи
відносять сукупність розроблених показників і систему збору даних про масові
процеси та явища.
Засновниками школи “політичної арифметики” були англійські вчені Джон
Граунт (1620−1674) і Вільям Петті (1623−1687). Вони за допомогою мови
чисел, ваг і мір вивчали симетрію, структуру та співвідношення частин
“політичного тіла” (держави). Вагомим внеском представників школи
“політичної арифметики” стало запровадження в науковий обіг таблиць і
графіків.
Згодом виникла школа “теоретичної статистики”, заснована бельгійським
ученим Адольфом Кетле (1796−1894). Він вважав, що предметом вивчення
статистики є “людина в суспільстві” та ідеальний її тип “середня людина”, за
методологічну основу своїх досліджень обрав принцип масовості, пізніше
названий законом великих чисел.
Вагомий внесок у вітчизняну статистику зробили такі українські вчені, як І.
Франко (“Статистика яко метода і яко наука”), М. Птуха (доцільність
застосування специфічних методів, зокрема математичних у статистичних
дослідженнях, внесок у теоретичну і прикладну демографію), Ф. Щербина
(“Історія статистики та статистичних установ”, “Світова сільськогосподарська
статистика”), М. Кондратьєв, Є. Слуцький та інші.
1.2. Предмет та основні категорії статистики
Слово “статистика” походить від латинського слова status (положення, стан
явищ). Від цього ж слова походять італійські слова statista (державний діяч), та
statistica (сума знань про державу).
У сучасному розумінні статистика – це:
1. цифри, статистичні дані, які характеризують рівні, розміри та обсяги
певних явищ;
2. статистична практика (діяльність статистичних установ, що збирають і
обробляють статистичну інформацію про різні явища та процеси
суспільного життя);
3. суспільна наука.
Статистика – це наука, яка вивчає масові явища і процеси суспільного життя,
закономірності їх формування та розвитку.
Об’єктом статистики є сукупність одиниць, які підлягають дослідженню.
Предметом статистики є кількісна сторона масових суспільних явищ в їх
нерозривному зв’язку з якісною стороною.
Особливості статистики як науки:
1. статистика говорить мовою цифр, які якісно визначені;
2. статистика вивчає масові явища (статистика не вивчає поодинокі
явища, оскільки в них не проявляються закономірності);
3. статистика вивчає структуру явища і його динаміку;
4. статистика вивчає явища в їх взаємозв’язку.
З визначення предмета статистики випливає, що основними категоріями
статистики є статистична закономірність та статистична сукупність.
 Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність і
порядок у досліджених явищах чи процесах.
Закономірності виявляються через:
1. динаміку розвитку явищ: зменшення очікуваної тривалості життя,
збільшення кількості населення в часі тощо;
2. структурні зрушення: збільшення частки міського населення, частки
населення похилого віку в сільській місцевості тощо;
3. розподіл елементів сукупності: розподіл населення за віком, сімей за
кількістю дітей, середнім доходом на 1 особу тощо;
4. взаємозв’язок між явищами: зміна продуктивності праці у зв’язку зі
змінами обсягу виробленої продукції і кількості зайнятих, врожайності та
родючості ґрунту тощо.
Закономірності властиві лише сукупностям загалом і не є обов’язковими для
окремих її елементів.
 Статистична сукупність – це множина елементів, поєднаних умовами
існування і розвитку.
Однорідною називається сукупність, елементи якої за певною ознакою
мають певну властивість, якість, типовість. Це поняття є відносним. Одна і та ж
сукупність може бути однорідною за однією ознакою та неоднорідною за
іншою. Наприклад, сукупність усіх промислових підприємств за видом
діяльності є однорідною, а сукупність тих самих підприємств за обсягом
товарообігу може бути неоднорідною.
 Окремі елементи статистичної сукупності, які є носіями ознак, що
підлягають реєстрації, та основою обліку, називають одиницями сукупності, а
загальну їх кількість – обсягом сукупності.
Ознакою називають властивість, характерну рису або особливість одиниць
явищ, які можна спостерігати або виміряти.
Кількісна зміна значень досліджуваної ознаки усередині сукупності
називається варіацією ознаки.
Ознаки поділяють на атрибутивні (якісні) та кількісні.
 Атрибутивними (описовими, якісними) називають ознаки, які не мають
числового вираження (національність, професія, сорт продукції, сімейний
статус тощо).
 Кількісними називають ознаки, які виражаються числами (урожайність,
продуктивність праці, заробітна плата та ін.)
За характером варіації кількісні ознаки можуть бути:
 Дискретні – ознаки, які мають цілочислові значення, виражені цілим
числом (кількість членів родини, кількість автомобілів, верстатів тощо).
 Неперервні (інтервальні) – ознаки, що можуть набувати будьяких значень
у певних межах (вік, урожайність, собівартість продукції, стаж роботи
тощо).
А якісні ознаки можуть бути:
 Багатоваріантні – ознаки, які мають більше ніж два варіанти прояву
(шкала рангів від більшого до меншого, форми власності, класифікації
тощо).
 Альтернативна – якісна ознака, що набуває лише двох протилежних
(взаємовиключних) значень (вироби: придатні та браковані; стать:
чоловіча і жіноча тощо).
За взаємозв’язками ознаки поділяють на:
 Результативні - ознаки, зміни якої залежать від зміни іншої або інших
ознак;
 Факторні (чинниковові) – ознаки, що є причинами зміни інших ознак.
При дослідженні двох ознак – урожайності та якості ґрунту
результативною є урожайність, бо її зміна багато в чому залежить від
зміни якості ґрунту.
Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називають шкалою
вимірювання (метрична, номінальна, порядкова).
Метрична – це шкала дійсних чисел, яку використовують для вимірювання
фізичних величин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення (прибуток,
середня заробітна плата).
Номінальна – це шкала найменувань. “Оцифровка” ознак цієї шкали
проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме
число, а не подібним різні числа. (Наприклад, мобільним телефонам з
вмонтованою камерою присвоюють “1”, а без – “0”).
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тільки відношення подібності
елементів, а й послідовності – порядку.
1.3. Метод статистики
 Статистична методологія – це комплекс спеціальних, властивих лише
статистиці методів і засобів дослідження, що ґрунтується на
загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння,
аналіз, синтез) принципах.
Будь-яке статистичне дослідження поділяється на чотири етапи:
1. збір даних;
2. упорядкування, зведення та групування даних і результатів
спостережень;
3. розрахунок узагальнених показників у формі підсумкових, відносних чи
середніх величин, індексів;
4. аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей, інтерпретація результатів
спостереження.
Результати статистичного дослідження подають у формі таблиць і графіків.
Кожному етапу статистичного дослідження властиві свої особливі методи.
На першому етапі застосовується метод масового статистичного
спостереження, що забезпечує загальність, повноту i репрезентативність
отриманої інформації.
На другому етапі робота полягає у систематизації, опрацюванні та
впорядкуванні первинних даних, поділі інформації за ознаками походження,
тобто групуванні статистичних даних.
На третьому етапі – процес узагальнення i обробки статистичних даних,
обчислення узагальнених показників: підсумкових, відносних, середніх
величин та індексів.
Четвертий етап статистичного дослідження передбачає аналіз показників
варіації, дослідження рядів динаміки та причиннонаслідкових зв’язків між
суспільними явищами.
Статистика є багатогалузевою наукою, що складається з окремих розділів:
а) економічна статистика вивчає явища та процеси, що відбуваються в
економіці, з допомогою системи економічних показників і методів
дослідження національного господарства. З допомогою показників
економічної статистики аналізують стан економіки країни загалом,
комплексність і пропорційність галузевого розвитку регіонів, розміщення
продуктивних сил, наявність і рівень використання матеріальних,
трудових та фінансових ресурсів тощо;
б) галузеві статистики розробляють зміст і методи обчислення показників,
що використовуються при вивченні певних сфер суспільної діяльності,
наприклад, статистика основних фондів, банківська, фінансова, правова,
податкова, медична статистика тощо;
в) соціальна статистика вивчає кількісний бік масових явищ і процесів, які
відбуваються в соціальному житті суспільства невіддільно від якісного та
дає змогу отримати всебічну характеристику стану і розвитку соціальних
умов життя людей, виявити тенденції і закономірності цього розвитку,
вивчає за допомогою статистичних методів державний устрій, політичну
систему, соціальну структуру, соціальні умови тощо;
г) демографічна статистика – вивчає демографічні процеси, що
відбуваються у суспільстві: народжуваність, смертність, міграцію, склад
населення, його відтворення тощо. Демографічна статистика розробляє
 методи проведення переписів населення, обстежень, методи поточного
обліку демографічних подій і міграції, виробляє правила узагальнення і
групування демографічних даних, засоби вимірювання, порівняння
інтенсивності й аналізу факторів демографічних процесів;
д) теорія статистики – описує категорії статистичної науки, методологію
та методи статистики, що є загальними для всіх галузевих статистик.
Статистика виконує низку функцій, серед яких:
1. пізнавальна – статистика вивчає кількісне співвідношення і
взаємозв’язки, встановлює закономірності розвитку;
2. контрольноорганізаційна – дає змогу органам влади ухвалювати
ефективні управлінські рішення і контролювати їх виконання;
3. керівна – на підставі отриманих даних проводиться планування і
управління.
Методологічною основою статистики є закон великих чисел, основними
принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ, закономірність
котрих проявляється в дослідженні досить великої їх кількості, оскільки
окремим поодиноким явищам властивий елемент випадковості.
1.4. Організація статистики в Україні та світі
Статистична діяльність країн світу організована за централізованою або
децентралізованою системою. У країнах Східної Європи, у тому числі в
Україні, Німеччині, Канаді створено центральний статистичний орган, який
координує статистичну діяльність та керує нею в країні.
У Великобританії, Франції, США, статистичні дослідження проводяться
децентралізовано. Центральний орган у галузі статистики, якщо й існує, то
лише з метою координації статистичної діяльності інших установ чи
забезпечення їх єдиними методологічними положеннями та інструкціями. До
таких органів належать Національний інститут статистики та економічних
досліджень міністерства фінансів і економіки Франції, Центральне статистичне
управління при кабінеті міністрів Великобританії.
Федеральний уряд США використовує інформацію близько 45 установ, які
займаються збиранням та опрацюванням статистичних даних, серед яких
Статистичне управління міністерства праці, Бюро цензів, Відділ статистичних
звітів міністерства сільського господарства, Національний центр статистики
освіти, Рада економічних консультантів, Бюро економічного аналізу, Інститут
економіки споживання і харчування, Національний науковий фонд,
міністерство житлового та міського благоустрою та ін.
Центральним органом державної статистики в Україні є Державний
комітет статистики (Держкомстат), який складається з системи
департаментів галузевих статистик, територіальних, функціональних і дорадчих
органів.
До територіальних органів статистики належать управління статистики
областей, АР Крим, м. Києва та м. Севастополя, районні та міські відділи
статистики. Статистична інформація надходить від цих установ до Головного
міжрегіонального управління статистики.
Функціональні органи державної статистики:
 Науковотехнічний комплекс статистичних досліджень.
 Державна академія статистики, обліку та аудиту.
 Державне підприємство “Інформаційноаналітичне агентство”
(Держаналітінформ).
Дорадчі органи Держкомстату:
 Рада керівників територіальних органів державної статистики;
 Методична комісія Держкомстату;
 Постійно діюча комісія Держкомстату з питань впровадження та
удосконалення форм державних статистичних спостережень та
первинної облікової документації, необхідної для їх проведення;
 Експертна комісія Держкомстату;
 Науковотехнічна рада з питань інформатизації Держкомстату;
 Комісія з питань удосконалення статистичного законодавства та системи
управління органів державної статистики;
 Тендерний комітет Держкомстату.
Основні завдання Держкомстату:
 участь у формуванні державної політики у галузі статистики та її
реалізація;
  збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист і
використання статистичної інформації про масові економічні, соціальні,
демографічні, екологічні явища і процеси, які відбуваються в Україні та її
регіонах;
 забезпечення повноти, надійності та об’єктивності статистичної
інформації;
 розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології;
 забезпечення доступності, гласності й відкритості статистичної
інформації, її джерел і методології складання;
 запровадження Єдиного державного реєстру підприємств і організацій
України;
 розроблення, вдосконалення і впровадження новітніх інформаційних
технологій у галузі статистики;
 координація дій органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, юридичних осіб з питань організації діяльності,
пов’язаної із збиранням і використанням статистичної інформації та
адміністративних даних.
Існують також міжнародні статистичні організації, які займаються збором,
опрацюванням та поширення статистичної інформації стосовно різних країн
світу. Однією з найважливіших міжнародних організацій світового рівня є
Організація Об’єднаних Націй (ООН), у складі якої функціонують:
 Статистична комісія ООН - займається розробкою статистичної
методології та програми спостереження, координацією статистичної
діяльності спеціалізованих органів, аналізом досвіду окремих країн,
розробкою міжнародних стандартів і наданням допомоги країнам у
проведенні статистичних досліджень.
 Статистичне бюро ООН - займається обробкою та публікацією
статистичних даних про стан і розвиток явищ та процесів світової
економіки.
Серед основних статистичних організацій регіонального рівня –
Статистичне управління європейського співтовариства (Євростат), до
складу якого входить Статистична комісія.
Євростат – статистичний орган, який провадить теоретичну та практичну
діяльність у галузі соціальної та економічної статистики ЄС.
Діяльність Євростату полягає у:
 зборі, обробці та публікації статистичної інформації;
 підготовці та наданні статистичної інформації для керівництва ЄС;
 здійсненні міжнародних порівняннь;
 допомозі національним статистичним службам у виробленні єдиного
підходу до організації статистичних спостережень у країнах ЄС і єдиної
методології розрахунку показників тощо.