СТАТИСТИКА

• Кількість тем - 9
• Лекції - 28 годин
• Практичні – 28 годин
• Екзамен - письмовий
 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
Основний

1. Горкавий В.К. Статистика: навчальний посібник. – вид. 2-ге, переробл. і

допов. – К.: Алерта, 2012. – 608 с.
.2. Моторин Р.М. Статистика для економістів: навч. посіб. / Р.М. Моторин, Е.В.
Чекотовський. – 2-ге вид., виправл. і допов. – К.: Знання, 2011. – 429 с. + комп.-диск
3.Про державну статистику : Закон України. // Відомості ВР України. – К.: 2000. -
№43 (зі змінами, внесен. згідно із Законами)
4. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 27.03.2014 № 1170-УІІ.

Додатковий

1.Вашків П.Г. Теорія статистики: навч. посіб. / П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П.
Сторожук, Є.І. Ткач. – К.: Либідь, 2004. – 319 с.
2. Герасименко С.С.,Головач А.В. та ін. Статистика: підручник. – К.: КНЕУ, 2000.
– 467 с.
3. Лугінин О. С., Фомішин С.В. Статистика національної та міжнародної
економіки: навч. посіб. – Львів: “Новий світ”-2000”, 2014.- 471 с.
4. Мармоза А.Т. Теорія статистики (текст): підручник / А.Т. Мармоза. – 2-ге вид.,
переробл. та допов. – К.:«Центр учбової літератури», 2013.– 592
5. Матковський С.О., Гальків Л.І., Гринкевич О.С., Сорочак О.З. Статистика. Навчальний
посібник, 2-ге вид. – Львів: “Новий світ”-2000”, 2014.- 429 с.
6. Попов І.І. Статистика. Практикум. / І.І. Попов. – К.: КНТЕУ, 2014, 2016, 2017
7. Статистика України //Науково-інформаційний журнал: НТК статистичних
досліджень. – Щоквартальні видання
8. Статистичний щорічник України за 2017 рік. Державна служба статистики
України – К.: 2018.-540с.
 ТЕМИ ДИСЦИПЛІНИ
1. Методологічні засади статистики. Статистичне
спостереження
2. Зведення та групування статистичних даних.
3. Абсолютні та відносні величини
4. Середні величини
5. Варіаційні ряди розподілу
6. Ряди динаміки
7. Індексний метод аналізу
8. Вибірковий метод
9. Статистичні методи вимірювання взаємозв'язків
 ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
СТАТИСТИКИ.
СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

План лекції

1.Методологічні засади статистики. Організація статистики в Україні

2. Суть та організаційні форми статистичного спостереження
3. Види статистичного спостереження і способи одержання
інформації
4. План і програма статистичного спостереження.
5. Помилки спостереження та методи контролю даних
 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
СТАТИСТИКИ
В сучасних умовах термін “статистика” має три значення:
статистика як цілеспрямована практична діяльність з планомірного та
систематичного збирання, обробки, опрацювання, аналізу та поширення даних
про суспільні явища та процеси;
статистика як інформація, яка всебічно характеризує різні аспекти розвитку
суспільства;
статистика як суспільна наука, і, відповідно, навчальна дисципліна
підготовки фахівців.
Статистика - це також метод пізнання, інструментарій, який
використовується і в природничих, і в суспільних науках для встановлення
закономірностей масових процесів.
 ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ
СТАТИСТИКИ
• Метою вивчення дисципліни є оволодіння статистичними методами збирання, обробки
та аналізу статистичної інформації про соціально-економічні явища та процеси, вміння
професійно інтерпретувати результати дослідження та використовувати їх в практичної
діяльності
• Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення масових
суспільних явищ, закономірності їх формування і розвитку у нерозривному
зв’язку з їх якісним змістом у конкретних умовах місця та часу.
• Статистична методологія - це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці
методів і прийомів дослідження.
 ЕТАПИ СТАТИСТИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ:
• Специфічні статистичні методи
• 1. Масового спостереження;
• 2. Зведення та групування;
3. Методи аналізу за допомогою, узагальнюючих показників: абсолютних, відносних та
середніх величин, аналітичних показників динаміки, індексів, вибіркового методу і т.д.).
• 1 етап – статистичне спостереження. Збір первісної статистичної інформації шляхом
первинного (вимірювання, опитування, підрахування) або вторинного збору;
• 2 етап – зведення і групування. Статистичне зведення і обробка даних;
• 3 етап – статистичний аналіз. Розрахунок та аналіз статистичної інформації.
Кожному етапу дослідження притаманні відповідні методи статистики
• СТАТИСТИКА ВІДПОВІДНО ДО Закону “Про державну статистику” -
централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення,
збереження, захисту та використання статистичної інформації.
• Державна служба статистики України має мережу територіально і функціонально
підпорядкованих одиниць, що є виробниками статистичної інформації. Вона також
опрацьовує статистичну інформацію підприємств і організації, зареєстрованих в ЄДРПОУ
(єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України).
• Органи державної статистики діють на підставі щорічного плану і здійснюють статистичні
спостереження за статистичною методологією.
• Правовою основою державної статистичної діяльності є Конституція
України, Закон України Про державну статистику, інші закони України та
нормативно-правові акти, які регулюють відносини в галузі статистики,
інформації, науково-технічної діяльності, стандартизації, а також міжнародні
договори України в галузі статистики, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
• Державна політика в галузі статистики спрямована на створення єдиної
системи обліку та статистики на всій території України та її узгодження з
міжнародними стандартами і методологією.
 ОРГАНІЗАЦІЯ СТАТИСТИКИ В
УКРАЇНІ
Органи державної статистики
1. Державна служба статистики України (Держстат України) колишній
Державний комітет статистики України, Держкомстат України) – - Центральний орган
виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується
Кабінетом Міністрів України. Він реалізує державну політику у сфері статистики.
2. У безпосередньому віданні Державної служби статистики перебувають обласні
статистичні управління та статистичне управління м. Києва
3. Функціональні органи державної статистики – підприємства, установи та організації,
які знаходяться у сфері управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері статистики.
Вони складають єдину систему органів державної статистики України
 2. СУТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ
СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Статистичне спостереження — це спланований,

систематичний і науково-організований збір масових
даних про різноманітні соціально-економічні явища та
процеси.

Статистичні дані (інформація) – масові системні кількісні

характеристики соціально-економічних явищ і процесів.
(Приклад: обсяг ВВП, чисельність безробітних, розмір
заробітної платні).
 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ
СТАТИСТИЧНОГО
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
• 1. Статистична звітність – одержання інформації на
основі обов’язкових звітів підприємств (організацій,
установ) про підсумки їх роботи.
• 2. Статистичний реєстр – список або перелік одиниць
об’єкта спостереження (реєстр підприємств і організацій,
реєстр населення).
• 3. Спеціально організоване статистичне спостереження
– збір даних, які відсутні в звітності, або з метою їх
перевірки (переписи, обліки, спеціальні обстеження,
опитування, моніторинг).
 3. ВИДИ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА
СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
1. За часом реєстрації фактів
• Поточне - безперервна реєстрація фактів у міру їх появи приклад:
реєстрація народжуваності, смертності, шлюбів та розлучень)
• Періодичне спостереження – здійснюється регулярно, через рівні
проміжки часу
• Одноразове спостереження – здійснюється епізодично
2. За повнотою охоплення одиниць сукупності
• Суцільне спостереження - охоплює всі одиниці сукупності
• Несуцільне спостереження – охоплює лише частину одиниць сукупності
 ВИДИ НЕСУЦІЛЬНОГО
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
• Обстеження основного масиву
• Вибіркове спостереження
• Монографічне спостереження
• Анкетне спостереження
• Моніторинг
 СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ ДАНИХ

• Безпосередній облік фактів (підрахування, вимірювання, зважування, облік

грошової маси);)
• Документальне спостереження (звітність);
• Опитування .
Різновиди способу опитування :
• усне опитування (експедиційний спосіб);
• самореєстрація (само опитування);
• анкетне опитування (різновид - кореспондентський спосіб);
• явочний спосіб.
 4. ПЛАН І ПРОГРАМА СТАТИСТИЧНОГО
СПОСТЕРЕЖЕННЯ

План спостереження – це сукупність програмно-методологічних та

організаційних питань, якій визначає таки аспекти:
• мету і завдання спостереження;
• об’єкт спостереження
• одиницю сукупності;
• одиницю спостереження;
• складання програми спостереження;
• вирішення організаційних питань.
 ПРОГРАМНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ

• Мета спостереження визначається конкретними потребами в

тих чи інших статистичних даних.
• Об’єкт спостереження це сукупність суспільних явищ і
процесів, що підлягають дослідженню. Сукупність банків,
магазинів, студентів тощо.
• Одиниця сукупності – первинний елемент об’єкту дослідження ,
що є носієм ознак, які підлягають реєстрації.
• Одиниця спостереження – це первинний елемент об’єкта
спостереження, від якого одержують інформацію.
• (Приклад: у перепису населення дві одиниці спостереження:
домогосподарство та окремий його член; при обстеженні проданих
на біржах нерухомості квартир одиницею спостереження є біржа);
 ПРОГРАМА СПОСТЕРЕЖЕННЯ

• Програма спостереження – це перелік запитань, на які потрібно дати

відповідь в процесі спостереження.
• До програми включають тільки найбільш важливі запитання, які
необхідні для вирішення завдань спостереження. Програма вноситься до
статистичного формуляра (бланка).
• Статистичний формуляр - обліковий документ єдиного зразка, де
фіксуються відповіді на запитання програми спостереження (має назви - звіт,
переписний або опитувальний лист, бланк).
• Інструкція містить вказівки та роз’яснення, як варто заповнити бланк, як
правильно відповідати на запитання програми, вказівки до взаємного контролю
запитань програми спостереження.
 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ПЛАНУ
СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

• Органи спостереження (хто проводить спостереження?)-

В Україні переважно органи державної статистики, окремі установи, інститути,
лабораторії чи окремі люди; визначаються їх права і обов'язки.
• Місце спостереження (де проводить?). Де безпосередньо реєструються
ознаки окремої одиниці сукупності в статистичних формах.
• Час спостереження може бути об'єктивним і суб'єктивним.
• Об’єктивний час - це момент часу, станом на якій реєструються дані. Він
носить назву «критичний момент» спостереження.
Суб'єктивний час – це період, протягом якого збирають дані - строк
проведення – початок і кінець збору інформації.
Наприклад, при переписі населення 2001 р. Об'єктивний час - критичний
момент спостереження - «0» годин в ніч з 4 на 5 грудня,
суб'єктивний час дорівнював з 5 -12 грудня 2001 року
 5. ПОМИЛКИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА СПОСОБИ
КОНТРОЛЮ ДАНИХ

• Помилки спостереження - це розбіжності між даними

спостереження й дійсним значенням показників.
Помилки поділяють на 2 види:
• помилки реєстрації : навмисні та ненавмисні
помилки вибірки (репрезентативності) виникають лише в ході
вибіркового спостереження. Вони зумовлені тим, що частина
відібраних об’єктів – це не ціле, а отже, й неточно характеризує
ціле.
Для запобігання помилкам проводять контроль матеріалів
спостереження:

1)Зовнішній контроль
2) Логічний контроль
3) Лічильний, або арифметичний контроль
 ТЕМА 2. ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ
СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ

План лекції
1. Поняття статистичного зведення та групування
2. Основні завдання і види групувань. Типологічні, структурні,
аналітичні групування.
3. Правила створення груп та інтервалів групування
4. Метод вторинного групування
5.Статистичні таблиці
 1. ПОНЯТТЯ СТАТИСТИЧНОГО
ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ
Зведення та групування є другою стадією статистичного дослідження
Статистичне зведення - це упорядкування, систематизація і наукова
обробка первинних матеріалів статистичного спостереження для одержання
узагальнюючих кількісних показників.
Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження
класифікують. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у групи,
класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по
сукупності.
Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності
масових явищ чи процесів.
 За складністю побудови зведення може бути просте і групове.
• Просте зведення – це простий підрахунок підсумків первинних статистичних
даних.
• Групове зведення передбачає попередній розподіл сукупності одиниць на
групи, визначення групових та загальних підсумків.
За місцем проведення - централізоване і децентралізоване.
Складне зведення передбачає групування даних, вибір групувальних ознак,
встановлення меж групування, підрахунок групових і узагальнюючих
підсумків, а також викладення результатів у вигляді таблиць чи графіків.
Статистичне зведення має такі складові:
• статистичне групування даних;
• розробку системи показників, що характеризують сукупність;
• підрахунок групових і загальних підсумків;
• оформлення результатів у вигляді таблиць.
 ГРУПУВАННЯ ЯК ОСНОВА
НАУКОВОЇ ОБРОБКИ ДАНИХ

• Групування у статистиці називається розподіл досліджуваного явища на

частини (групи) за характерними для нього ознаками.
• Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи,
називаються групувальними ознаками або основою групування.
• Статистичне групування – це об’єднання одиниць сукупності в однорідні
групи й підгрупи за певними ознаками, одержання системи показників для
характеристики груп і підгруп, підрахунок загальних підсумків, табличне й
графічне оформлення статистичних показників.
 2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І ВИДИ
ГРУПУВАНЬ
В статистиці групування використовується для вирішення трьох
основних завдань:
• відокремлення соціально-економічних типів явищ і процесів;
• виявлення структури і структурних зрушень;
• виявлення взаємозв'язків і залежностей між різними явищами
та їх ознаками .
Розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні,
аналітичні
 ТИПОЛОГІЧНЕ ГРУПУВАННЯ
Розподіл якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-
економічні типи, однорідні групи.
Основне завдання типологічного групування – ідентифікація
типів, тому першочергове значення має вибір групувальної ознаки.
Основою типологічного групування є зазвичай атрибутивна
ознака.
Приклад: групування підприємств відповідно до кодів видів
економічної діяльності (КВЕД), за формами власності, населення -
за статтю, сімейним станом тощо.
 РОЗПОДІЛ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ
ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ
Наявне населення, 2015 2016 2017 2018
млн.
Міське 29,7 29,6 29,5 29,4
Сільське 13,2 13,2 13,1 13,0
Усього 42,9 42,8 42,6 42,4
Наявне населення, млн. 2015 2016 2017 2018
 ГРУПУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЗА ОКРЕМИМИ
ВІКОВИМИ ГРУПАМИ
Вікові групи Чисельність Структура, у %
населення, тис. осіб
0-14 років 6530,5 15,5
15—64 років 28719,0 68,0
65 років і старше 6967,3 16,5
Всього 42216,8 100
 СТРУКТУРНЕ ГРУПУВАННЯ

Структурними називаються групування, за допомогою яких виявляють

склад (структуру) досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою.
Різновидом структурного групування є ряд розподілу, характеристиками
якого є варіанти та частоти, або частки.

Варіанти (xj) – це конкретні значення групувальної ознаки;

Частоти (fj) – кількість елементів сукупності, яким властиві окремі варіанти;
Частки (dj) – відносні частоти (відсоток до підсумку).
 СТРУКТУРА КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЗА
ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ, У % ДО ПІДСУМКУ
Джерела фінансування Рік
2015 2016 2017
Кошти державного бюджету 2,5 2,6 3,4
Кошти місцевих бюджетів 5,2 5,2 9,3
Власні кошти підприємств та організацій 67,5 69,3 69,1
Кредити банків та інші позики 7,6 7,5 6,6
Кошти іноземних інвесторів 3,0 2,7 1,4
Кошти населення на будівництво житла 11,7 8,3 7,3
Інші джерела фінансування 2,5 2,1 2,9
Усього 100 100 100
 АНАЛІТИЧНЕ ГРУПУВАННЯ
Аналітичні групування проводять за 2-ма ознаками. За допомогою
цього виду групування можна виявити наявність та напрямок зв'язку.
•Фактор (факторна ознака), який впливає на результат.
•Результат (результативна ознака)
У класичному варіанті аналітичного групування сукупність поділяють
на групи за факторною ознакою.
В кожній групі визначають середній рівень результативної ознаки.
За наявності зв'язку між факторною та результативною ознаками групові середні
від групи до групи поступово змінюються – збільшуються або зменшуються.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ОБСЯГУ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ
ПІДПРИЄМСТВ ВІД ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ
ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Вартість Кількість Вартість основних Вироблено

основних підприємств, виробничих фондів в продукції в
виробничих одиниць середньому на одне середньому на
фондів, млн. грн. підприємство, одне
млн. грн. підприємство,
млн. грн.
1-4 7 2,9 2,5
4-7 10 5,2 4,5
7-10 15 7,8 7,4
10-13 21 10.2 8,1
13 і більше 4 15,5 12,5
Всього 52 9,5 7,6
 КОМБІНАЦІЙНІ ГРУПУВАННЯ
• . Групування, які проводяться за однією ознакою називають простими.
Групування, які здійснені за двома і більше ознаками називають
комбінаційними.
• Комбінаційні групування дають можливість комплексно охарактеризувати
досліджуване явища чи процес.
• Приклад, групування позичальників кредитів за обсягом кредитування та
терміном надання позички; розподіл населення на міське та сільське, за статтю
і віком, студентів за національністю та статтю.
 ГРУПУВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗА
НАЦІОНАЛЬНІСТЮ ТА СТАТТЮ
Національність Кількість Зокрема
студентів юнаки дівчата

Українці 15 9 6
Росіяни 8 2 6
Інші 2 1 1
Усього 25 12 13
 3. ПРАВИЛА СТВОРЕННЯ ГРУП ТА
ІНТЕРВАЛІВ ГРУПУВАННЯ
• Для того, щоб зробити групування за кількісною ознакою, необхідно
визначитися з кількістю груп та з інтервалом групування.
• Кількість груп (n) для дискретної ознаки є такою скільки є варіантів ознаки
(кількість дітей у родині, тарифних розрядів).
• У процесі формування груп за неперервною варіаційною ознакою вирішивши
питання про кількість груп, слід встановити інтервали груп та визначити
межі кожного з них.
• Інтервалом групування називається різниця між максимальним і мінімальним
значенням ознаки в кожній групі.
• Інтервали бувають: 1) відкриті та закриті. 2) рівні та нерівні,
 ПРАВИЛА СТВОРЕННЯ ГРУП ТА
ІНТЕРВАЛІВ ГРУПУВАННЯ
• Закриті інтервали – інтервали, в яких обидві границі (мінімальна і
максимальна) позначені відповідною числовою величиною.
• Відкритий інтервал – інтервал з відсутньою однією із границь (наприклад,
100 і більше, менше 1).
• Рівні інтервали - мають однакову величину у всіх групах.
Їх застосовують тоді, коли ознака групування розподілена в сукупності більш-
менш рівномірно.
• Розмір рівного (рівновеликого, однакового) інтервалу визначають за
формулою X max X min
i
n
 ІНТЕРВАЛИ ГРУПУВАННЯ
• Де xmax, xmin – максимальне і мінімальне значення ознаки в
сукупності; n – кількість груп.
• Якщо межі інтервалів збігаються, то порядок віднесення до груп
межових значень ознаки визначають слова останнього відкритого
інтервалу наприклад «35 і більше», тобто нижню межу закритого
інтервалу слід вважати «включно», а верхню – «виключно».
• Визначаючи межі інтервалів, розмір однакового інтервалу (і) доцільно
округлювати, самі межі слід позначати з такою точністю, щоб поділ
елементів сукупності на групи був однозначним.
• Нерівні інтервали застосовують тоді, коли досліджувана ознака
змінюється в широких межах; вони можуть бути зростаючими чи
спадаючими.
 ГРУПУВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ
• Особливим різновидом групувань є класифікації, класифікатори і номенклатури, які
входять до Державної системи класифікацій і кодування техніко-економічної та соціальної
інформації України.
• Статистичні класифікації – це систематизований розподіл явищ і об’єктів на певні групи,
класи, розряди на основі їх схожості або відмінностей.
• Класифікації відрізняються від групувань тим, що групувальною основою класифікації є
атрибутивна (якісна) ознака, вони більш стійкі, сталі і стандартні. В Україні їх
затверджує Кабінет Міністрів чи міністерства та відомства. Класифікації мають історичний
характер. Із часом з’являються нові класифікації, а в старі вносять якісь зміни.
• Класифікатори утворюють основу для збору, обробки, аналізу та поширення великих обсягів
даних у стандартному, зрозумілому для користувача форматі.
• Вони забезпечують єдність понять, які використовуються для опису масових явищ і
процесів, таких як економічна діяльність, продукція, зайнятість тощо, і дають змогу
проводити порівняння даних у межах країни, між країнами, за регіонами, проводити
статистичні спостереження.

• Процедура обробки даних за допомогою сучасних комп’ютерних технологій стала

можливою завдяки використанню в класифікаціях кодів. Це прискорило час отримання
кінцевих результатів статистичних досліджень.
• В класифікації кожному значенню групувальної ознаки присвоюють код, який слугує
засобом ідентифікації елемента з відповідним значенням ознаки
• Класифікатор – це систематизований перелік об’єктів наприклад, (класифікатор об’єктів
адміністративно-територіального устрою України – КОАТУУ, класифікатор професій –КП,
статистичний класифікатор органів державного управління –СКОДУ).
• Базовим інструментом аналізу структури національної економіки слугує класифікація
видів економічної діяльності – КВЕД (коротка назва ДК 009:2010; КВЕД-2010)-
Класифікація видів економічної діяльності
• Об’єктом класифікації є види економічної діяльності юридичних осіб,
відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, які на вищих
рівнях класифікації групуються в галузі.
 4. ВТОРИННЕ ГРУПУВАННЯ

• Вторинним називається групування, виконане на основі

первинного.
• Вторинне групування виконують збільшенням або зменшенням
інтервалів. Якщо межі первинного та вторинного групувань
збігаються, частоти підсумовують, а не - то проводять спеціальні
обчислення за формулою:
X max  Y min
k
Y max  Y min
де K- частка одиниць сукупності, яку потрібно включити до знову створеної
групи;
Хмах – максимальне значення ознаки в кожній групі вторинного групування;
Умах, У міn – відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки у відповідній групі
первинного групування, між якими вміщується Х мах.
ГРУПУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ ЗА СТАЖЕМ
РОБОТИ (ПЕРВИННЕ ГРУПУВАННЯ)
№ Підприємство І Підприємство 2
групи Стаж Частка Стаж Частка
роботи, працівників, роботи, працівників,
років % років %
1 До 2 23 До 5 20
2 2-5 15 5-8 30
3 5-10 25 8-15 28
4 10-15 12 15-25 12
5 15-20 11 25-30 8
6 20-30 9 30 і 2
більше
7 30-35 5 х х
Усього 100 Усього 100
 ВТОРИННЕ ГРУПУВАННЯ
№ Стаж роботи, Частка працівників, %
групи років Підприємство 1 Підприємство 2

1 До 10 23+15+25=63 20+30 +8=58

(28/7*2)=8
2 10-20 12+11=23 20+6=26
(12/10*5)=6
3 20-30 9 6+8=14
4 30 і більше 5 2
Усього 100 100
 5. СТАТИСТИЧНІ ТАБЛИЦІ
Статистичні таблиці – це форма систематизованого, раціонального,
наочного і компактного викладання статистичних даних.
•1) У таблиці має бути загальна назва, розміщена над нею. Заголовок
має бути точним, коротким і виразним.
•2) В заголовку має бути відображено такі аспекти:
•Зміст (мета) таблиці;
•об’єкт, що досліджується;
•обмеження об’єкта в просторі та часі;
•Іноді – одиниці вимірювання.
•3) У кожного рядка та графи має бути назва.
4) Таблиця повинна бути компактною, щоб легше було читати і аналізувати її.
5) Рядки та графи слід нумерувати: рядки – цифрами, колонки літерами.
6) Суворо дотримуватися таких умовних позначень:
•Немає явища, процесу – « – » (тире)
•Немає даних - «…» (три крапки);
•Якщо дані є, але їх числові значення менші за прийнятий у графі ступінь
точності обчислення, записують 0,0 або 0,00.
7) Абсолютні дані в межах однієї графи потрібно округлювати з однаковим
ступенем точності.
8) У табл. проміжний підсумок: «Разом »; остаточний результат - «Усього»
9) Підсумковий рядок відділяють від основного тексту таблиці (подвійною чи
товщою лінією, більшим інтервалом, шрифтом, кольором).
 ТЕМА 3. АБСОЛЮТНІ ТА
ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ
План лекції
1. Абсолютні статистичні величини, їх види та одиниці виміру
2. Відносні статистичні величини, їх види та форми вираження
3. Способи обчислення відносних величин та система їх
взаємозв’язку.
 АБСОЛЮТНІ СТАТИСТИЧНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ
ВИДИ ТА ОДИНИЦІ ВИМІРУ
• У результати зведення та групування отримують узагальнюючи статистичні
показники, які характеризують чисельність сукупності в цілому або її окремих груп в
конкретних межах часу і місця.
• Узагальнюючи статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування
соціально-економічного розвитку держави, її окремих регіонів і галузей.
Показники поділяються за наступними ознаками:
1) За способом обчислення розрізняють:
• Первинні показники, які отримують під час зведення (обсяг продукції, кількість
працівників)
• Похідні (вторинні) – їх обчислюють на базі первинних (середня зарплата,
продуктивність праці).
 АБСОЛЮТНІ СТАТИСТИЧНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ВИДИ
ТА ОДИНИЦІ ВИМІРУ

2) За ознакою часу:
• Інтервальні абсолютні величини характеризують розміри, величину явища за
певний проміжок часу: робочий день, тиждень, місяць, рік. (наприклад, обсяг
виробництва продукції підприємства, зарплата);
• Моментні абсолютні величини свідчать про наявність явища на певний
момент часу, певну дату. Наявність населення на початок року, залишок
грошей у касі на кінець робочого дня, чисельність студентів в аудиторії на
занятті
 1. АБСОЛЮТНІ СТАТИСТИЧНІ ВЕЛИЧИНИ,
ЇХ ВИДИ ТА ОДИНИЦІ ВИМІРУ
3) За ступенем агрегування суспільних явищ:
• Індивідуальні – розмір ознаки окремих одиниць сукупності (зарплата конкретного
працівника);
• Загальні – розмір ознаки окремих груп або всієї сукупності (фонд заробітної плати
робітників бригади, або підприємства

Абсолютні статистичні величини характеризують розміри соціально-

економічних явищ – обсяги сукупності або обсяги значень певних ознак.
Абсолютні величини — це іменовані числа. Вони виражаються у
натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних (грошових)
вимірниках або одиницях виміру.

• 3
• Натуральні – кілограм, метр, тонна, літр, кілометр, штука;
• Умовно-натуральні – застосовують, якщо продукт має декілька різновидів, а
потрібно визначити загальний підсумок; тоді один із продуктів приймають за
одиницю, а решта розраховують за допомогою перевідних коефіцієнтів (одна умовна
банка консервів, одна умовна одиниця палива);
• Трудові – для визначення затрат праці на виробництво продукції (людино-день,
людино-година);
• Вартісні – характеризують розміри явищ у грошовому вираженні (гривня, долар,
євро).
 2. ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ , ЇХ ВИДИ ТА
ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ
Відносними величинами (ВВ) називають похідні показники, які
характеризують кількісне співвідношення різнойменних чи однойменних
показників.
Відносну величину завжди одержують шляхом ділення, тому її
можна подати у вигляді дробу:

А
ВВ 
Б
Показник, що знаходиться у чисельнику (А), називається
порівнюваною величиною, а той, що стоїть у знаменнику (Б) — базою
порівняння.
 ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ
ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН
Базою порівняння називається величина, з якою порівнюють інші величини
• Залежно від бази порівняння відносні показники можна виражати різними формами:
• Коефіцієнтами (частками-база 1),
• Відсотками % ( база 100%)
• Проміле, %о (база 1000); Приклад: народжуваність та смертність на 1000 осіб
населення.
• Продециміле, %оо (база 10 000); Приклад: кількість вкладників банку на 10 000
населення.
• Просантиміле, %ооо (база 100 000).
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СУТІ ТА МЕТОДИКИ
РОЗРАХУНКУ РОЗРІЗНЯЮТЬ СІМ ВИДІВ
ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН:

динаміки;
планового завдання;
виконання плану;
структури;
координації;
порівняння;
інтенсивності.
 ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА ДИНАМІКИ

1) Відносна величина динаміки характеризує напрямок та інтенсивність

зміни явища у часі, визначається як співвідношення значень показника за два періоди чи
моменти часу. Базою порівняння може бути або попередній період (Уn-1 ), або період, більш
віддалений у часі (Уо).
Де Кд – коефіцієнт динаміки;
Уn - рівень звітного періоду; Уо – рівень базисного періоду.
Уn-1 - рівень попереднього періоду;
Базисні показники Ланцюгові показники

Уn yn
Кd  Kd 
У0 y n 1
 2) ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА ПЛАНОВОГО
ЗАВДАННЯ

показує, у скільки разів або на скільки процентів запланований

(очікуваний) рівень показника більший чи менший фактично
досягнутого рівня:
У nл
K пз 
У0

де Уnл та У0 — відповідно планове (очікуване) значення

показника у наступному та фактичне значення у попередньому
періоді.
 3) ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА ВИКОНАННЯ
ПЛАНУ
характеризує, у скільки разів або на скільки процентів фактичне
значення показника більше або менше запланованого:
Де К вn- коефіцієнт виконання плану;
Уn –фактичне значення показника;
Уnл – планове значення показника.

Уn
К вп 
У пл
 ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВІДНОСНИХ
ВЕЛИЧИН

Коефіцієнт динаміки дорівнює добутку коефіцієнта

планового завдання на коефіцієнт виконання плану
Кд = Кnз *Квn
Якщо відомі два із трьох названих показників,
завжди можна визначити третій.
К nз = Кд : Квn;
Квn= Кд: Кnз
 4) ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА СТРУКТУРИ

• Відносні величини структури характеризують склад сукупності, частку складових

цілого в їх загальному підсумку. Їх обчислюють відсотках (%) до підсумку:
• Якщо ця відносна величина визначається у вигляді коефіцієнту, вона називається
часткою, а якщо у процентах — питомою вагою.
• Де Уі –кількість одиниць сукупності з однаковою ознакою;
• ∑У – загальна кількість одиниць сукупності

Частина
Кстр= Уі К стр 
* 100 Ціле (Сума частин)
У
 5) ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА
КООРДИНАЦІЇ
Відносна величина координації показує співвідношення між
окремими частинами одного цілого, при цьому одна частина приймається
за базу порівняння. Вона може визначатися на 100, 1000 або 10000
одиниць знаменника. (наприклад, скільки службовців припадає у
середньому на 100 робітників
Частина1
Кк   100(1000,10000)
Частина 2
 6) ВІДНОСНА ВЕЛИЧИНА ПОРІВНЯННЯ

— це співвідношення однойменних показників, що обчислені по різних

об’єктах або територіях за однаковий час. Наприклад, у скільки разів
чисельність населення Києва більше, чім Харьківа?
Показник по А
ВВ  .
Показник по Б
п

7) Відносна величина інтенсивності - це є співвідношення двох

різнойменних величин, що характеризують різні явища, вона показує, скільки
одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. Ця відносна
величина може мати одиниці виміру вихідних показників.

Показник 1
ВВ 
Показник 2
інт