, втіливши напрацювання дореволюційних і радянських цивілістів, сьогодні цивільне право є однією з

фундаментальних галузей вітчизняного приватного права, яку можна визначити як сукупність

правових норм, що регулюють майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, котрі
складаються між фізичними та юридичними особами, а також соціальними утвореннями (державою,
Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, тощо). Поряд із цим, цивільне право як
галузь законодавства також розуміється як сукупність установлених правотворцем нормативно-
правових актів, що регулюють окреслені правовідносини (галузь законодавства), як система правових
учень і наукових поглядів на історію розвитку та сучасний стан цивільно-правових явищ (наука
цивільного права), а також як інструмент, що дозволяє опанувати зміст цивільного законодавства і
науки цивільного права (навчальна дисципліна). Лише у поєднанні ці різні грані одного правового
феномена дозволяють інтегроване використання усього цивільно-правового масиву задля кращого
правого регулювання суспільних відносин, вдосконалення законодавства та оптимізації
правозастосовчої практики. Цивільне право як самостійна галузь права регулює ту частину суспільних
відносин, яка у своїй сукупності становить предмет цивільного права. Предметом цивільно-правового
регулювання є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному
волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Суспільні відносини, які регулюються цивільним
правом, становлять його предмет. До нього входять дві групи приватноправових відносин: