Есе-аналіз творів Шевченка з тем 25-26

Одним із творів автобіографічного характеру Тараса Шевченка був твір

«Художник». 
 Описуючи долю  героя,  викуп з полону,  освіту і оточення, Шевченко
викладав свою долю. Єдиним елементом, що відрізняв «Художник» від
автора повісті, був вік героя – Шевченку на момент викупу з полону було
понад двадцять років, а не п’ятнадцять.
У «Художник» Шевченка бачимо одну з найважливіших тем усієї його
творчості – доля талановитої молодої людини, народженої в неволі. Ця
тему він використовує у багатьох оповіданнях. 
Я виділила з твору декілька епізодів, які аналогічні у біографії автора
твору. На початку твору бачимо, що відбувається зустріч наставника з
хлопчиком у парку. А Шевченко під час перебування у Петербурзі
познайомився з Іваном Сошенком у Літньому саду. Потім відомо, що
хлопчик місяць живе у нього. Так само як і Тарас Шевченко місяць мешкав
у поета, щоб мати можливість відвідувати Товариство заохочення
художників.
Згодом хлопець знайомиться  із Жуковським, Венеціановим та Брюлловом.
Як відомо, Сошенко познайомив Шевченка із особами, що мали неабияке
значення у колах художників, для того щоб допомогти йому розвиватися.
Викуп з кріпацтва у творі. Навесні 1838 року поета було викуплено з
кріпацтва. Цьому сприяли Василь Жуковський, Карл Брюллов та Іван
Сошенко. У якості викупу був намальований Брюлловим портрет
Жуковського.
Згодом бачимо, що хлопець працює у Великому театрі. Шевченко також
брав участь у розпису Великого театру як підмайстер-рисувальник пана
Енгельгарта.
Згодом у творі молодий художник стає учнем Брюллова,  а Тарас
Григорович був не просто учнем, а улюбленим учнем Карла Брюллова.
Потім дізнаємось про зустріч із дівчиною-сусідкою та приязнь молодого
хлопця до неї. Цей епізод також згадується у біографії, його можна назвати
другим коханням Шевченка. Ця дівчина, як відомо, була дівчиною
Сошенка.
Картини, створені улюбленцем Брюллова. У повісті згадується про такі
картини, як "Аполлон Бельведерський", "Фракліт", "Геракліт",
"Архітектурні барель'єфи", "Маска Фортунати", "Фавн, що танцює" та
інші.
Потім у творі розповідається про скульптури учня, а Шевченком  були
зроблені такі скульптури у цей період, про які згадується у повісті, це
"Анатомічна статуя Фішера", "Мідас, повішений Аполлоном", "Едіп,
Антігона, та Полінік"¸ "Ієзекіїль на полі, всіяному кістками".
Отже, у більшості оповідань, написаних у в’язниці, важливе місце займає
натхнення власною біографією. «Художник» повністю заснований на
власних спогадах автора. Описуючи долю талановитого художника, що
походить з родини кріпаків селян, Шевченко викладав власну художню
освіту і обставини викупу з кріпосного права з допомогою інших творців.
Він змінив лише закінчення твору – герой твору зазнає “художню поразку”
і вмирає в будинку для неосудних.
 «Художник» вперше з’явився у пресі у 1887 році. Ця повість була вперше
опублікована після смерті автора, всупереч його надіям і зусиллям на
більш швидку публікацію в російській пресі. За життя Шевченка і
російські, і українські автори сприйняли його твір – як і інші оповідання
тюремного періоду – неприязно і відмовили йому в допомозі в їх
поширенні.
Ще одним твором, який мені сподобався є сатирична поема “Сон”. Це
перший сатиричний твір Шевченка і перший у новій українській літературі
твір політичної сатири, спрямований проти соціального і національного
гноблення українців, а також проти рабської покірливості народу.
Поема має підзаголовок «Комедія» і епіграф з Євангелія від Івана
церковнослов’янською мовою, що в перекладі Огієнка звучить так: «Духа
правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає
Його».
Тож ліричний герой у поемі ніби ведеться духом Божим, який ширяє,
куди хоче, і показує, що вважає за потрібне. І сам ліричний герой
уподібнюється пророкові, що виконує волю Божу, розказуючи суспільству
про побачене.
Поет використовує для викладу змісту прийом сну, що допомагає йому
миттєво переміщатися в просторі, а також показувати пригоди ліричного
героя в "городі на болотах". Прийом сну надає поемі та зображуваним у
ній подіям умовності та фантастичності. 
Назва поеми має певне ідейне навантаження, адже сон стає сатиричним
прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та
символічному змалюванні суспільних вад.
Твір має глибокі символи: сова — це символ мудрості й водночас туги, а
цар волі — прозорий символ безкорисливої боротьби за справедливість,
близький до образу Христа; ведмідь — символ грубої сили, невігластва;
чапля — бундючності; кошеня — крайньої безпомічності, безпорадності,
жалюгідності. Символ раю, місця, де людина почувається вільною, гідною,
щасливою, є наскрізним у поемі. 
Поема «Сон» написана Шевченком у 1844 р. Вона записана в альбомі
«Три літа». Шевченко не розраховував, що цю гостру сатиру надрукують.
Перше видання поеми відбулось у Львові у 1865 р. окремою книжкою, у
Санкт-Петербурзі цензурований уривок надруковано у «Кобзарі» 1867 р.,
повний текст надруковано у Санкт-Петербурзі у 1907 р.
 Шевченко написав «Сон» після першої подорожі з Петербурга в
Україну. Поема – це емоційний відгук на соціальну дійсність, яку
Шевченко і описував.